По колу знову пропливають
Теперішнє, минуле і майбутнє.
Вітри невтомнії гортають
Життєпис України незабутній.

Ось скаче вершник на коні
Побачив він багато різних див.
Повен стріл сагайдак на спині.
Це пращур наш – відважний скіф.

Ідуть, вперед ідуть народи,
Вже переселення їх жде,
Будують міжплеменні броди –
Ось-ось вже час новий прийде…

Пливе завзято й швидко
Олегів флот на Візантію.
Нам Царгород величний видко
І на воротях щит відзначить цю подію.

Князь Ігор, Ольга, Святослав -
Їм Русь зміцніла шле поклони.
Країни розквіт наставав,
В минуле пішли її біди, полони.

Зростили Україну, наче квітку
І окропили кров’ю корінь.
Мету її, і думу плідку
Душею кожний пройняв.

Історію Русі народ творив
І в попелі кривавім боротьби
Її він знову відродив,
Щоб зберегти вже назавжди.

Нам в снах являється Русь-Мати,
Стрічає білим рушником –
Її міць не змогли поламати
Не вижгли тавро їй вогньом.

Кінчається коло насущне,
Ростить безліч добрих сім’ян,
А в нас живе ще досі невсипущій
Хоробрий дух дідів-слов’ян.
2010