2
Довершений спокій цього золотого дня
Під столітніми дубами
Ти спочиваєш, Елісе, розплющивши очі.
У їх блакиті віддзеркалюється сон коханців
Біля твоїх вуст
Стихає їхній блаженний стогін.

Надвечір рибалка витягує важку сіть, повну риби.
Турботливий господар
Жене свою отару краєм лісу.
Добром сповнені всі твої, Елісе, дні.

Легка радість
Ллється разом з химерним співом виноградаря.

Смутком повитий спокій оливи.
Ті, що голодні, знайдуть у хатині хліб і вино.

3
Ніжний передзвін лунає з грудей Еліса
Надвечір,
Коли тіло знеможено падає на темну постіль.

Синій звір
Мовчки стікає кров'ю в тернових заростях.
Там самотньо росте дерево з темною корою.
Його важкі плоди давно впали на землю.
Зорі тонуть разом зі знаками
У воді вечірнього озера.
Там, за пагорбами вже настала зима.
Сині голуби
Щоночі п'ють золоті краплі поту
Що стікають білим Елісовим чолом.
І завжди
Крижане дихання бога відбивається від чорних стін.