ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.03.24 06:25
* * *
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.

Іван Потьомкін
2026.03.23 21:20
***
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Олена Побийголод
2026.03.23 15:48
1937. Тачанка
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)

Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!

І поціливши з нальоту

Охмуд Песецький
2026.03.23 13:23
Плин
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.

Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
Чи навігаціям навчали

Борис Костиря
2026.03.23 11:25
Ящірка
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,

Юрій Гундарів
2026.03.23 09:36
Маятник
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.

Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.

…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно

Віктор Кучерук
2026.03.23 07:25
* * *
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...

Ірина Вовк
2026.03.22 23:00
Княжна козацького степу. Повернення до Храму
замість ПІСЛЯМОВИ) Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.

Євген Федчук
2026.03.22 17:34
Як Хмельницький шукав союзу зі Швецією в 1655 році і чим все закінчилося
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи

Юхим Семеняко
2026.03.22 15:33
Сьогоднішні хліба
       Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.     Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С

Світлана Пирогова
2026.03.22 13:41
Зустріч
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.

Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.

Володимир Бойко
2026.03.22 12:50
Нерафіновані думки
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю. Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100. Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею. Струнким жінкам так би пасув

Борис Костиря
2026.03.22 12:18
Осіння глибина
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.

В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді

Іван Потьомкін
2026.03.22 11:29
***
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...

Охмуд Песецький
2026.03.22 10:09
Намовляння
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.

Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти

Юрій Гундарів
2026.03.22 08:59
Марсель Марсо
березня 1923 року народився легендарний французький актор-мім єврейського походження і великий громадянин. Кажуть, це він подарував Майклу Джексону його знамениту «місячну ходу». А ще існує історія, що ніби сам Чарлі Чаплін запросив його за свій столи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Марія Гончаренко (1943) / Вірші

 межа
***
я вчуся у птахів літати
долати простір
збагачувать його
і не лишати сліду

межу
між небом і землею
ретельно і неквапно обробляю
і пильно стежу
щоби й тінь моя
не перетнула
Шляху
*



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-10-03 22:30:15
Переглядів сторінки твору 2003
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.831
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.12.02 10:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-03 23:55:10 ]
Вітаю!
Гарно - про Золоту Середину.
Шаную!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-04 09:53:29 ]
Дякую і тисну руку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-10-04 09:57:14 ]
А что это за Шлях, если не секрет?
Вы знаете, меня иной раз обвиняют некие критики от аудитории - пишу, мол, о себе. Я сопротивляюсь, возражая. О ком мне еще писать, как не о себе в этом мире? Ведь я пишу совсем не о себе.
Не нравится мне эта краткая форма "збагачувать". Не ложится она мне на душу. Куцая какая-то, как пальтишко у клошара.
А стихотворение, по-моему, очень глубокомысленное.
Все-таки, как мне кажется, полезны рифмы. Иначе оно напоминает то ли ЖЖ, то ли какие-то путевые заметки. Но при всем этом это - стихотворение. Мне так почему-то кажется.
Благодарствую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-04 10:14:22 ]
Вітаю, Алексію! Цілком з Вами згодна, я теж так думаю - "О ком мне еще писать, как не о себе в этом мире? Ведь я пишу совсем не о себе." До того ж, здається, Платон казав - "пізнай себе і ти пізнаєш світ"... а про слово "збагачувать" подумаю раз воно "чіпляє".
І про корисність рим не заперечую, проте, іноді вони стають самоціллю й підмінюють своєю присутністю саму поезію...
Дуже дякую за такий коментарій, що дає можливість бути діалогу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-04 18:49:51 ]
Алексію, будь ласка, для ясності - клошар - це упосліджена, нікчемна істота, так? А "ЖЖ" - це?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 22:28:27 ]
Почему обязательно ничтожное существо?
Это в прошлом инженер из "оборонки", как у нас. Или бывший капитан дальнего плаванья, у которого утонул корабль. Мало ли кто...
А куцые глаголы мне не нравятся. Это примерно то же самое, что и "шоканье". Но никто не пишет "шо", а все стараются писать "що", хотя на самом деле говорят "шо".
И пишут "куфайка", хотя говорят "кухвайка".
А "ЖЖ" это журнал наподобие блога.
Туда люди пишут все, что хотят. И бывают очень интересные журналы. И путевые заметки бывают интересными. Я читал обе книжки Ярослава Голованова, когда в кочегарке работал, а дневники Льва Толстого - когда в библиотеке книжки пылесосом от пыли чистил. Правда, их было всего лишь 2 тома - 53-ти и 54-тый. Удивительной ироничности граф.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-06 10:20:06 ]
Дякую, Алексію, буду знати, і про ЖЖ - тежжж.
Було, і я рятувала книги, правда, після потопу у Вернадці, коли прийшлося сторінку за сторінкою перекладати сухим папером важкі раритети - було вже зимно, вікна всі були відкриті, потужні (де і взялися) кондиціонери гнали сухе повітря і ми замерзали від вологи.і холоду...