Люба перша почала.)

Це, Любо, Валерій намагається відповісти на мою вчорашню епіграму :)

Намагається?) Мені сподобалось.)

Любо, а Ви знайшли своє прізвище у моєму вірші?)

А що, Вам не сподобався мій вірш?) А мені Ваша епіграма - дуже!) Така розкрутка!)

нє, Валентине, я б нізащо б не знайшла свого прізвища у вашому вірші, куди мені :)

Значицця, погано зашифрував)

Забрати пояснення?) Я їх додав, бо жодного коментаря не отримав був дотепер.) А звик вже до уваги.) Зараз заберу.)

А, смішне тут, напевно, лиш оце:
"Сусіди ж в стінку гупали ногами.")
Та й то, певно, не зовсім.)

Критикували мене кому не ліньки за пародії, я їх перестав писати - у мене й почуття гумору зникло.)

А, так, я дуже добре пам'ятаю день розвіртуалення і дешифрації.) Стільки приємних вражень і знайомств!

Сподіваюсь, мій вірш не образливий же, Любо? Але ж мусив щось відповісти на таку веселу епіграму.)

Якби був образливий, я би не так відповідала, повірте :)
А почуття гумору не залежить від написання чи ненаписання пародій, імхо.

Та це я намагався таку відмазку придумати, чому мій вірш не смішний.) Ще й незрозумілий.) Напевно, вже наближаюся до високої поезії, раз незрозуміло почав писати.)

Ще вчора - ну, цей день у мене так врізався в пам'ять, наче це було вчора.)

То ж не болгарин - нуль-нуль-сім,
Його дано понять не всім.)

Таки так :))

О, як мені це приємно чути!)

Я вже й сам скоро заплутаюсь, чесслово!)