Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Сніг припинився, але що від того?
Усе біліло навкруги від нього,
Лежав на гіллі сосен і беріз.
У верховіттях вітер завивав,
Дарма старався між дерев сховатись.
Ліс не збирався вниз його пускати.
Тож він сердито голос п
збігаються до склепу річки Либідь,
не чує небо молитовних злив,
якщо не чує, певно, і не треба.
Почайна обернулася на Стікс,
ріка Монашка всохла у скорботі,
скоро й Дніпро поверне не в той бік,
стає тісніше і душі у
Безліч вулиць, кафе, філософських концепцій, танців.
До пари – поети, злочинці, верховні правителі,
Посадовці із міністерств,
Чи хтось із демократичної більшості.
Лиш чеканням стрічі,
Де б не довелося бути,
Шукаю гору, на яку зійти спроможен.
З літами нижча вона й нижча,
Але незмінно одна й та ж – Чернеча.
І коли сходжу на ту гору,
Дозбирую думки про Україну,
Лікувальний душ прийняв,
Адже мав надію,
Що волосся відросте
Кучеряве та густе,
Й чорне, як на віях.
Потім дощик – кап-кап-кап
На відкритий мій пікап
Здається, спокушає сам диявол.
Спокійна зовні, хоч веде бої
З собою без пощади та без правил.
Де битий шлях в нікуди з усіма,
Їй ближче одиноке бездоріжжя.
Яскраве світло, затишна пітьма…
Обкладинкою, сутністю та змістом,
Настільки неспаплюженим та чистим,
Що налякав би злодія чи ката.
Нав'язливий, оманливий туман
Перемогла б нечувана прозорість,
Коханням міг завершитись роман.
Бог покладе на ті ж самі місця
Атоми гніву і атоми ствердження.
Атоми серця в долонях митця.
Вічне повернення в обрії вічності,
Де розпадається вся марнота.
І на полях первозданної вірності
Ідуть одні за одними роки
і плентаються у майбутнє люди,
якого і немає, і не буде
у течії усохлої ріки,
де ми ще доживаємо, таки,
до перемоги і бодай – до суду.
ІІ
Чи проводить ніч яскраві дні.
Ниций кат винищує людей…
Хтось шукає в цьому праведність…
Може сонце сходить уночі?
Чи щасливе в темряві життя?
До причастя черга покручів,
висотувати з прірви цятку тверді,
як ти черпаєш зо земського чрева -
глибокі сили – тайності одверті,
як тягнешся коріннями цупкими
до втаєного в надрах водочару,
хай і мені – поміж сухої рими –
Повівав літній вітер-пустун.
Серед квітів бджолине чулось гудіння,
Джміль мохнатий над ними чаклун.
І світилась душа від літньої днини.
Ти "кохаю" сказав уперше.
Незабутнього дня щаслива хвилина,
Старих осокорів, що хмарам почухують боки,
Коли ті, буває, затягують небо імлисто.
А він просинається, і вилітає зі свистом,
І падає з тріскотом долу гніздів'я високе -
Обламане глянцеве гілля, що люля
війною зранена земля
і сонечко орієнтиром
з небес ясних слугує для
натомлених сердець звитяжців,
які рятують білий світ
наразі труд бійців найтяжчий
і найпотрібніший з усіх.
І дніпрові глибини люблю
За натхнення оце загадкове,
Що підкорює волю мою.
Вздовж ріки ідучи обережно,
Й позіхаючи ледь після сну, -
Я вслухаюся в шум прибережний
Та вглядаюся в далеч ясну.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Відкритий лист Сергію Пантюку
Від головного редактора "Поетичних Майстерень"
Ляшкевича Володимира
Пане Сергію. Ось ваше прізвище, як укладача, бачу разом із прізвищами інших на сторінках так званої "Ночі еротичної поезії" 2011, ТОВ "ГАМАЗИН". На Львівському форумі це поширювалося з прилавку "Зеленого пса". Питання, втім, не тільки в поезії, хоча підібрані вами тексти часто не мають стосунку до Її еротичної царини, як і, наприклад, автори Ю.Винничук і М.Карповий до поезії взагалі, та й не лише вони. Питання і щодо абсолютного несмаку, якщо не сказати гірше, і в оформленні цієї, навіть не книжки, а українського сорому. Таким оформленням, і таким непоетичним сусідством було "підставлено" під насмішки достатньо вмілих поетес, чиї твори опубліковані тут, вочевидь, без ознайомлення їх із загальним наповненням і антуражем т.з. книжки.
Тож, окрім нерозуміння, що таке еротика, ви ще й проявили нерозуміння, що таке пристойність і совість, чи це виключно на совісті якогось ТОВ "ГАМАЗИН"?
Дотичні матеріали
• Сергій Пантюк - "Вчимося писати вірші, або як не стати графоманом"
Йдеться, окрім деяких текстів, і про абсолютно глумливі ( в контексті саме еротичної, а не сороміцької книжки поезій) малюнки від Тетяни Шевченко, які щедро заляпали собою сторінки.
Невже ви, пане Сергію, не розумієте що разом із "відповідальним редактором" Сашком Сівченком, "обкладинкою" Оксаною Капрановою і ТОВ "ГАМАЗИН" "сотворили"?
У першу чергу, повторюся, сотворили з нормальними авторками...
Я сподіваюся, що після такого жахіття жодний автор (З Винничуком і Карповим усе і так зрозуміло) із винуватцями виходу в світ цього свинства не стане мати справи...
ЦЕ БРУД ВІД ВАС, СЕРГІЮ ПАНТЮК, і від непоета Ю,ВИННИЧУКА - ЗВІДТИ,,, З так званої еротики...
Ю.Винничук
"Так ніхто не кохав
через тисячу літ
Вже куди я не пхав -
ти холодна як лід
Дивні скарби свої
ти мені розпростерла -
Тільки вранці згадав
що ти вчора померла"
НУ як ви могли, Пантюк, таке УКЛАСТИ?!
Хто ви після такого?
А після такого, вами укладеного Винничука?
"Ех, якби я мав коня -
Їздив би тепер
А якби кінь мав мене
Я б напевно вмер..."
____________________________________________
Воістину "Ніч еротичної поезії"... (
Інші вибрані тексти з "Ночі еротичної поезії"
http://karpovy.wordpress.com/2010/07/06/%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%B0/
Михайло Карповий
Бабусин песик (укладений в українську еротику С.Пантюком)
Я їх застукав: він хвостом вихляв,
вона ж була бліда, немов примара.
Тоді я в неї тільки запитав:
чому згрішила, бабцю, з сенбернаром?
Був вересень. Переді мною сад.
Далекий грім і яблуня зелена.
Злягалися під нею. Що ж, де Сад
повчитись міг би дечому у мене…
Закатував. Два трупи і бензин.
Облив обох. Зайшов до хати. Морок.
Тінь напливала. Догорав камін.
Взяв запальничку. Знадобиться скоро.
Михайло Карповий
Крила (укладено в українську еротику С.Пантюком)
Якби мені пташині два крила,
злетів би я закоханим Ікаром
до Лорак, до Джолі, до Тіни Кароль,
і кожна би із них мені дала.
Я з Карлсоном бухнув би на даху,
а потім ми, насвистуючи Верді,
в тонах рожевих на небесній тверді
велике написали б слово: ХУ…
На перехожих в снайперських плювках
змагався б з голубами. Для потіхи
робив би найдебільніші я пики,
лякаючи народ у літаках.
Відвідав би на небі багатьох,
хто вже давно на мене там чекає.
Там з друзями попили б ми пивка і
небесний роздавили б косячок.
Дозволив би за бороду Алах
посмикати, а я б йому всміхнувся.
І хрін би я на землю повернувся,
якби мені пташині два крила.
Михайло Карповий
Синові (укладено в українську еротику С.Пантюком)
...буться бджілки і джмелі,
овечки і барани;
крільчих натягують кролі
від вечора до рана;
натхненно трахає кабан
в старім сараї свинку...
Приніс тебе лиш тільки нам
бузько у дзьобі, синку.
http://gak.com.ua/creatives/2/14207
........................................
Нещодавно (25 січня 2012) відбулася презентація цієї, т.з. книжки. І притомні автори (які мали можливість туди прийти) - за невеличким винятком, таки були відсутні - але звертаємо увагу на появу там Лесі Мудрак - це випадково чи не випадково?
А ще цікаво проаналізувати поведінку Віталія Капранова... (Редакція Майстерень)
«Ніч еротичної поезії» – як це було
Січень - 26 - 2012
www.soli.com.ua/2012/01/26/nich-erotychnoji-poeziji-yak-tse-bulo/
25 січня у київській книгарні «Є» відбулася презентація збірки «Ніч еротичної поезії», до якої увійшли вірші Юрія Винничука, Мар’яни Савки, Дмитра Лазуткіна, Келі Ликеренко, Михайла Карпового, Оксамитки Блажевської, Тетяни Винник, Людмили Дядченко, Анни Малігон, Ельвіри Молдован, Лесі Мудрак і Наталки Позняк.
Захід вразив контрастністю перебігу. Оскільки тема обвинувачення Юрія Винничука набула неабиякого резонансу у ЗМІ та серед громадськості, не оминув її і модератор презентації – Віталій Капранов: «Людина прийшла на поетичний вечір, почула щось, що їй не сподобалося, написала скаргу в райком, в райкомі сидів Грач, він написав донос в прокуратору. Це ж звичайне радянське стукацтво (…) От, до речі, десь тут цього стукача я бачив. Це – Володимир Бондаренко».
І в ту ж мить прямо перед телекамерами з-поміж натовпу з’явився сам політолог Володимир (керівник Інституту політичних, соціологічних і маркетингових досліджень). І під Капранове: «Це та людина, яка здала Винничука», відчайдушно обурився:
- Ви самі мене сюди запросили! Якщо Ви так приймаєте своїх гостей…
- Я вас сюди не запрошував! Ви – стукач. – відрізав Капранов.
Коли всі «аргументи» закінчились, пан Володимир остаточно образився і лаконічним «Ви сам стукач», побажав удачі та всіх благ і покинув приміщення книгарні.
Після цього Віталій Капранов запропонував проявити солідарність та прочитати усім присутнім скандальний вірш Ю. Винничука «Убий під***са», який за кілька днів набрав тисячі переглядів. Аудиторія радісно та з ентузіазмом повторила уривок разом з модератором. На цьому політична 5-тихвилинка закінчилася і почався захід, на який, власне, і зібралися всі присутні.
Читали Дмитро Лазуткін, Леся Мудрак та Келя Ликеренко. Вірші усіх трьох виявилися надзвичайно різними, не кажучи вже про манеру читання. Тому кожен виступ слухати було дуже цікаво: і поети дивували, і Віталій Капранов періодично зачитував поезію, мабуть одного з найбільш відвертих авторів збірки, Михайла Карпового.
Дмитро Лазуткін декламував, як завжди, мелодично і невимушено. Поезія – легка еротика та ніжність, тонкість порівнянь. Леся Мудрак навпаки – видала цілу експресивну виставу, змінюючи інтонації, швидкість та висоту голосу, вражаючи неординарністю манери та залученням до прочитання спочатку Олега Коцарева, якому було поставлено завдання збуджено дихати в мікрофон та Дмитра Лазуткіна, який робив маневри в повітрі іграшковим коником. Перфоменс однозначно вдався та неабияк розвеселив глядачів.
На останок читала Келя Ликеренко – звично граціозно та грайливо, з тонким сарказмом та несподіваним сюжетом: «…тепер ми дивимось кіно в моїй кімнаті. Сказати хочу, з ним все так, як я хотіла(…) новенький вовняний кожух собі купила!» Після цього всі бажаючі змогли придбати книгу, над художнім оформленням якої працювала Тетяна Шевченко. До цього їй доводилось створювати ілюстрації до дитячих книжок. Але варто відзначити, що еротичні малюнки у неї вдалися «на відмінно» і навіть не зважаючи на всю відвертість, лиця персонажів все ж зберегли якусь казковість та інфантильність...
До речі, вже скоро розпочинається конкурс на написання еротичної поезії до нової збірки. Деталі будуть оголошені незабаром на сайті «Друг читача». Отож читайте «Ніч еротичної поезії» та чекайте нових чуттєвих віршів та зустрічей у книгарні «Є».
Надія Швадчак
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Авторам ПМ, читачам ПМ, з нагоди Н.Р. 2012 )"