Коханий, в ці святії ночі
Я прийду подивитись тобі в очі,
І заклинання над тобою прошептать,
Щоб серце вирвати... То ж пристрастю карать
Призначено душі із покон віку;
Так предки віщували: «Чоловіку
Покірною потрібно бути мить,
Врости у кров, якщо навіть болить.
Врости корінням, вітами, зерном,
Єдиним почуттям, добром і злом,
Як буде жінка й чоловік – одне,
Обох благословіння не мине.»
Ти простягай мені свої долоні,
Таїна смерті та життя в моєму лоні
Я ніжність та квітучая краса,
Нистримна буря й тихая роса.
Коханий, в полі трави нашептали ,
Що в небо мої зорі закохались
В се предковічне лагідне ім’я
Ще у колисці вічного буття.
Сьогодні вранці разом на світанні
Омиємось у вірності кохання,
Як у бузково-місячній ріці
Підем на глибину рука в руці.


07.01.2012