... ни один человек не рожден для ада, ...

Э. Сведенборг “О небесах, о мире духов и об аде”*

29 липня. Нарешті вовченята потрапили в поле зору відеокамери. Смішні та налякані. Поскавчали. Тут прибігла вовчиця, і вони щезли у лігві за каменем. Здається, – їх троє.
30 липня. Вовченята уже цілий день гралися перед лігвом. Їх справді троє – здоровенькі та жваві. Вітер змінив напрям – перебираємось на нове місце.
1 серпня. Лігво - мов на долоні. Вовчиця принесла впольованого зайця. Вовченята зразу ж взялись дерти м'ясо своїми ще слабкими зубками.
5 серпня. Оператор звернув увагу на те, що одне з вовченят не бере м’яса, яке приносить вовчиця.
10 серпня.Справді, одне з вовченят м’яса не їсть, а ходить за вовчицею і скавулить.
13 серпня. Дивну поведінку вовченяти колеги по експедиції пояснюють по- різному: або недорозвинутістю зубів, чи достатністю у вовчиці молока: перестане годувати - буде їсти м'ясо.
16 серпня. Очевидно, що вовчиця перестала годувати вовченят молоком: двоє жадібно накидаються на принесену здобич. Третє м’яса не хоче, ходить довкола та скавулить.
20 серпня. Вовченята активно обживають територію, скоро до нас доберуться. Двоє жваві, уже ходять з вовчицею на полювання, третє мляве, очевидно, хворе - лежить та тихенько скавулить.
25 серпня. Зйомки завершено... і здохло вовченя. Завтра треба буде його забрати та зробити розтин.
26 серпня. Вовчиця з вовченятами пішла, певно, на полювання. Ми забрали мертве вовченя та зробили розтин: зуби на місці, а шлунок порожній. Виглядає так, ніби померло з голоду. Вирушаємо в дорогу...

... А був сей чоловік яко хижий звір. Убивав без жалю - заради грошей та майна. У великому добротному будинку, наповненому чужим майном та їжею, жив він. Все було йому мало і мало... І яко на хижого звіра полювали на нього такі ж хижі та ненаситні, яко він... А одного разу застрелили ніби мисливці вовка на полюванні... Майнула душа його в інший світ і сміливо увійшла та стала перед очі Судиї Небесного. Якби перед судиєю земним - вжахнувся би він нахабності погляду його... Але незворушний є Судия Небесний. І дано було читати злочинцю з Книги Огненної, і опустив той свої нахабні очі долу, і згорбився під тягарем читаного, тай мовив смиренно: я ж не знав! Але як у жахливому сні промайнуло за якусь мізерну мить усе його мирзенне життя, і нараз обпекло полум’ям пекла його щоку... Ще більше скрутило та згорбило його від побаченого... Рятуючись, мов за тоненьку павутинку вхопився він і заволав несамовито: я не знав!!!
- Ти не знав?! - промовив дужий, мов ієрихонські труби, Голос, - а тепер ти знаєш?!
І в ту ж мить у далекій сибірській пущі у вовчому лігві народилося троє безпомічних вовченят...

* Вид. «Україна» 1993 ст.157.
до 2000