Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Проза
НЕЗНАННЯ ЗАКОНУ (СУД СВЕДЕНБОРГА)
30 липня. Вовченята уже цілий день гралися перед лігвом. Їх справді троє – здоровенькі та жваві. Вітер змінив напрям – перебираємось на нове місце.
1 серпня. Лігво - мов на долоні. Вовчиця принесла впольованого зайця. Вовченята зразу ж взялись дерти м'ясо своїми ще слабкими зубками.
5 серпня. Оператор звернув увагу на те, що одне з вовченят не бере м’яса, яке приносить вовчиця.
10 серпня.Справді, одне з вовченят м’яса не їсть, а ходить за вовчицею і скавулить.
13 серпня. Дивну поведінку вовченяти колеги по експедиції пояснюють по- різному: або недорозвинутістю зубів, чи достатністю у вовчиці молока: перестане годувати - буде їсти м'ясо.
16 серпня. Очевидно, що вовчиця перестала годувати вовченят молоком: двоє жадібно накидаються на принесену здобич. Третє м’яса не хоче, ходить довкола та скавулить.
20 серпня. Вовченята активно обживають територію, скоро до нас доберуться. Двоє жваві, уже ходять з вовчицею на полювання, третє мляве, очевидно, хворе - лежить та тихенько скавулить.
25 серпня. Зйомки завершено... і здохло вовченя. Завтра треба буде його забрати та зробити розтин.
26 серпня. Вовчиця з вовченятами пішла, певно, на полювання. Ми забрали мертве вовченя та зробили розтин: зуби на місці, а шлунок порожній. Виглядає так, ніби померло з голоду. Вирушаємо в дорогу...
... А був сей чоловік яко хижий звір. Убивав без жалю - заради грошей та майна. У великому добротному будинку, наповненому чужим майном та їжею, жив він. Все було йому мало і мало... І яко на хижого звіра полювали на нього такі ж хижі та ненаситні, яко він... А одного разу застрелили ніби мисливці вовка на полюванні... Майнула душа його в інший світ і сміливо увійшла та стала перед очі Судиї Небесного. Якби перед судиєю земним - вжахнувся би він нахабності погляду його... Але незворушний є Судия Небесний. І дано було читати злочинцю з Книги Огненної, і опустив той свої нахабні очі долу, і згорбився під тягарем читаного, тай мовив смиренно: я ж не знав! Але як у жахливому сні промайнуло за якусь мізерну мить усе його мирзенне життя, і нараз обпекло полум’ям пекла його щоку... Ще більше скрутило та згорбило його від побаченого... Рятуючись, мов за тоненьку павутинку вхопився він і заволав несамовито: я не знав!!!
- Ти не знав?! - промовив дужий, мов ієрихонські труби, Голос, - а тепер ти знаєш?!
І в ту ж мить у далекій сибірській пущі у вовчому лігві народилося троє безпомічних вовченят...
* Вид. «Україна» 1993 ст.157.
до 2000
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
НЕЗНАННЯ ЗАКОНУ (СУД СВЕДЕНБОРГА)
... ни один человек не рожден для ада, ...
Э. Сведенборг “О небесах, о мире духов и об аде”*
29 липня. Нарешті вовченята потрапили в поле зору відеокамери. Смішні та налякані. Поскавчали. Тут прибігла вовчиця, і вони щезли у лігві за каменем. Здається, – їх троє.30 липня. Вовченята уже цілий день гралися перед лігвом. Їх справді троє – здоровенькі та жваві. Вітер змінив напрям – перебираємось на нове місце.
1 серпня. Лігво - мов на долоні. Вовчиця принесла впольованого зайця. Вовченята зразу ж взялись дерти м'ясо своїми ще слабкими зубками.
5 серпня. Оператор звернув увагу на те, що одне з вовченят не бере м’яса, яке приносить вовчиця.
10 серпня.Справді, одне з вовченят м’яса не їсть, а ходить за вовчицею і скавулить.
13 серпня. Дивну поведінку вовченяти колеги по експедиції пояснюють по- різному: або недорозвинутістю зубів, чи достатністю у вовчиці молока: перестане годувати - буде їсти м'ясо.
16 серпня. Очевидно, що вовчиця перестала годувати вовченят молоком: двоє жадібно накидаються на принесену здобич. Третє м’яса не хоче, ходить довкола та скавулить.
20 серпня. Вовченята активно обживають територію, скоро до нас доберуться. Двоє жваві, уже ходять з вовчицею на полювання, третє мляве, очевидно, хворе - лежить та тихенько скавулить.
25 серпня. Зйомки завершено... і здохло вовченя. Завтра треба буде його забрати та зробити розтин.
26 серпня. Вовчиця з вовченятами пішла, певно, на полювання. Ми забрали мертве вовченя та зробили розтин: зуби на місці, а шлунок порожній. Виглядає так, ніби померло з голоду. Вирушаємо в дорогу...
... А був сей чоловік яко хижий звір. Убивав без жалю - заради грошей та майна. У великому добротному будинку, наповненому чужим майном та їжею, жив він. Все було йому мало і мало... І яко на хижого звіра полювали на нього такі ж хижі та ненаситні, яко він... А одного разу застрелили ніби мисливці вовка на полюванні... Майнула душа його в інший світ і сміливо увійшла та стала перед очі Судиї Небесного. Якби перед судиєю земним - вжахнувся би він нахабності погляду його... Але незворушний є Судия Небесний. І дано було читати злочинцю з Книги Огненної, і опустив той свої нахабні очі долу, і згорбився під тягарем читаного, тай мовив смиренно: я ж не знав! Але як у жахливому сні промайнуло за якусь мізерну мить усе його мирзенне життя, і нараз обпекло полум’ям пекла його щоку... Ще більше скрутило та згорбило його від побаченого... Рятуючись, мов за тоненьку павутинку вхопився він і заволав несамовито: я не знав!!!
- Ти не знав?! - промовив дужий, мов ієрихонські труби, Голос, - а тепер ти знаєш?!
І в ту ж мить у далекій сибірській пущі у вовчому лігві народилося троє безпомічних вовченят...
* Вид. «Україна» 1993 ст.157.
до 2000
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"МАНДРИ В КОСМОСІ 9. ОБЛИЧЧЯ ЗІРКИ З КОМП’ЮТЕРНОЇ ПРОБІРКИ. АНТИПАРОДІЇ. (вибрані тексти Поетичних М"
• Перейти на сторінку •
"ЧУ (замовляння на мовчання)"
• Перейти на сторінку •
"ЧУ (замовляння на мовчання)"
Про публікацію
