ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анонім Я Саландяк (1955) / Проза

  НЕЗНАННЯ ЗАКОНУ (СУД СВЕДЕНБОРГА)

... ни один человек не рожден для ада, ...

Э. Сведенборг “О небесах, о мире духов и об аде”*

29 липня. Нарешті вовченята потрапили в поле зору відеокамери. Смішні та налякані. Поскавчали. Тут прибігла вовчиця, і вони щезли у лігві за каменем. Здається, – їх троє.
30 липня. Вовченята уже цілий день гралися перед лігвом. Їх справді троє – здоровенькі та жваві. Вітер змінив напрям – перебираємось на нове місце.
1 серпня. Лігво - мов на долоні. Вовчиця принесла впольованого зайця. Вовченята зразу ж взялись дерти м'ясо своїми ще слабкими зубками.
5 серпня. Оператор звернув увагу на те, що одне з вовченят не бере м’яса, яке приносить вовчиця.
10 серпня.Справді, одне з вовченят м’яса не їсть, а ходить за вовчицею і скавулить.
13 серпня. Дивну поведінку вовченяти колеги по експедиції пояснюють по- різному: або недорозвинутістю зубів, чи достатністю у вовчиці молока: перестане годувати - буде їсти м'ясо.
16 серпня. Очевидно, що вовчиця перестала годувати вовченят молоком: двоє жадібно накидаються на принесену здобич. Третє м’яса не хоче, ходить довкола та скавулить.
20 серпня. Вовченята активно обживають територію, скоро до нас доберуться. Двоє жваві, уже ходять з вовчицею на полювання, третє мляве, очевидно, хворе - лежить та тихенько скавулить.
25 серпня. Зйомки завершено... і здохло вовченя. Завтра треба буде його забрати та зробити розтин.
26 серпня. Вовчиця з вовченятами пішла, певно, на полювання. Ми забрали мертве вовченя та зробили розтин: зуби на місці, а шлунок порожній. Виглядає так, ніби померло з голоду. Вирушаємо в дорогу...

... А був сей чоловік яко хижий звір. Убивав без жалю - заради грошей та майна. У великому добротному будинку, наповненому чужим майном та їжею, жив він. Все було йому мало і мало... І яко на хижого звіра полювали на нього такі ж хижі та ненаситні, яко він... А одного разу застрелили ніби мисливці вовка на полюванні... Майнула душа його в інший світ і сміливо увійшла та стала перед очі Судиї Небесного. Якби перед судиєю земним - вжахнувся би він нахабності погляду його... Але незворушний є Судия Небесний. І дано було читати злочинцю з Книги Огненної, і опустив той свої нахабні очі долу, і згорбився під тягарем читаного, тай мовив смиренно: я ж не знав! Але як у жахливому сні промайнуло за якусь мізерну мить усе його мирзенне життя, і нараз обпекло полум’ям пекла його щоку... Ще більше скрутило та згорбило його від побаченого... Рятуючись, мов за тоненьку павутинку вхопився він і заволав несамовито: я не знав!!!
- Ти не знав?! - промовив дужий, мов ієрихонські труби, Голос, - а тепер ти знаєш?!
І в ту ж мить у далекій сибірській пущі у вовчому лігві народилося троє безпомічних вовченят...

* Вид. «Україна» 1993 ст.157.
до 2000




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-03-02 05:19:42
Переглядів сторінки твору 3408
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.904 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.524 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми ФАНТАСТИКА
Автор востаннє на сайті 2026.04.18 16:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-03-02 07:29:02 ]
Привіт, Ярославе!
От думаю, у котрому ж із вовченят душа отого ненаситного до крові людської, з одного боку
мало б бути у тому, що ніяк не хотів м'яса,
з іншого - якщо людині дати другий шанс,
чи скористається можливістю....
філософічна фантастика (задумливо)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Філіппов (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-04 12:21:54 ]
Той, що не хотів м’яса, радше був якимсь крішнаїтом. Хижість людини до чужого майна — злочинна й протиприродна. А хижість вовка до м’яса інших звірів так само природня, як фотосинтез для рослин.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-02 08:41:38 ]
Дякую, Ксеню!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-02 19:05:50 ]
Думаю душа того вовченятка таки попаде в рай...
Глибоко, зворушливо написано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-02 19:28:31 ]
Дякую Олено!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Філіппов (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-04 12:36:44 ]
Ну не знати, не знати… Людина все життя вбивала заради грошей та майна. Але справа навіть не в цьому. Її свідомість настільки примітивна, що вона постає перед Судією й нахабно дивиться йому у вічи, типу все в порядку. І хай вона потім народиться вовченям з програмою на самогубство, чи зможе душа за цей короткий час щось зрозуміти? Радше буде, як в анекдоті про хлопчика, якому показали море: „Папа, а шо это было?“


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-04 13:02:52 ]
"чи зможе душа за цей короткий час щось зрозуміти?" - зрозуміти пекло душа зуміла за долю секунди... Загалом же Сергію: усе це художній вимисел. Дякую за те, що тебе це зачепило.
Будь!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Філіппов (Л.П./Л.П.) [ 2012-03-08 14:01:56 ]
Дякую! Тепер знатиму, що це вимисел і що душа зрозуміла пекло.
Для мене не зовсім звичне представлення апокатастасису як своєрідного сотеріологічного експресу.