На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи курочку, вельми далеко. А тут навколо живність кукурікає, гелготить та крякає. Є що вибирати.
Але характерних слідів від пазурів на лапах, коли б вона рила землю, я не побачив. Взявши лопатку, викопав дивний і відносно важкий предмет. Він має рельєфну поверхню. Очевидно, що у цьому запеченому шматку є дуже міцні та жаростійкі метали, бо напилок лише ковзає поверхнею, не зачіпаючись. Колись я мав справу з вольфрамом, молібденом, танталом тощо. Вони дуже тверді і тугопплавкі.
Тобто можна припустити, що се метеорит.
І що ж мені робити?
Спершу я спробую налагодити зв’язок із інопланетянами. Бо, може, це якийсь сакральний знак із космосу…
Ну а у Києві, кажуть, при академії наук є інститут метеоритів. То колись їм зателефоную.

2025