Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
12:01
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
2025.12.01
05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
2025.03.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Осока Сергій (1980) /
Інша поезія
Появлене і таємне
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Появлене і таємне
1.
чом стоїш до мене спиною
гарбузами горнучись порічками плачучи
по річку й по гору грудьми задихана
чом хусткою покотом у скриню по горло влежана
чом сливою ліктями стіну штовхаєш трухлявими
нивою горілиць до гарби впадаєш мішками вкриваєшся
остюками полуднем під повіки сиплешся
на стерні спасовою мовою у стільниках сіллю тужавієш
косою мачинами горнеш по столу крихти червоні
тинами темнієш глеками на тинах дзвониш чубатими
сіном розтрушуєш неміч у ясла ялинові
стежкою потемки кружма до мене од матері
2.
ім’я твоє
де ім’я твоє
що з нього весь світ як із вимені вилився
що з ним усе родить і плодить і в двір переймається
ім’я твоє зелене поганське незаймане
сорочкою викрученою навиворіт
до коміра темним корінням
льняним днищем догори сто літ як без води під бузиною
іскрами в прожилках вітром у просвітах
пагорбами дихання каменем у роті
судомою коло рота ймення твоє
колом коло колодязя ймення твоє
голками повені ймення твоє
скльованю крашанкою
і ніжками немовляти і кроком і тілом і снігом білим
3.
лопотить і плутає заполоч твоя чорна
вузлами руками з покуття страхом навколо шиї
ший мене ший
губами води по грудях
сповіддю по воді
цівками маківок головою вниз на споді
я не втамую тебе
лежи на мені і мохом пахни
воском із свічки в свічку переходь
лежи без виду і мови
на самому дні полином гіркни
скроєна розтулена
згорнена вчетверо пальцями всередину
4.
обплутай мене обплутай
не облітай так швидко
косами над урвищем шипшиною вхоплена
пташино моя вишнева весільним вістрям прошита
прокинуся вранці з голубами в голосі з сіном у вусі
на всю ніч до тебе мов пасмо до скроні притулений
до тебе мов до кавуна розбитого
до тебе лихої до тебе колючої
до тебе голої мов сама темрява
до тебе глибокої як весільний сон з недошитим іменем на колінах
2011.
чом стоїш до мене спиною
гарбузами горнучись порічками плачучи
по річку й по гору грудьми задихана
чом хусткою покотом у скриню по горло влежана
чом сливою ліктями стіну штовхаєш трухлявими
нивою горілиць до гарби впадаєш мішками вкриваєшся
остюками полуднем під повіки сиплешся
на стерні спасовою мовою у стільниках сіллю тужавієш
косою мачинами горнеш по столу крихти червоні
тинами темнієш глеками на тинах дзвониш чубатими
сіном розтрушуєш неміч у ясла ялинові
стежкою потемки кружма до мене од матері
2.
ім’я твоє
де ім’я твоє
що з нього весь світ як із вимені вилився
що з ним усе родить і плодить і в двір переймається
ім’я твоє зелене поганське незаймане
сорочкою викрученою навиворіт
до коміра темним корінням
льняним днищем догори сто літ як без води під бузиною
іскрами в прожилках вітром у просвітах
пагорбами дихання каменем у роті
судомою коло рота ймення твоє
колом коло колодязя ймення твоє
голками повені ймення твоє
скльованю крашанкою
і ніжками немовляти і кроком і тілом і снігом білим
3.
лопотить і плутає заполоч твоя чорна
вузлами руками з покуття страхом навколо шиї
ший мене ший
губами води по грудях
сповіддю по воді
цівками маківок головою вниз на споді
я не втамую тебе
лежи на мені і мохом пахни
воском із свічки в свічку переходь
лежи без виду і мови
на самому дні полином гіркни
скроєна розтулена
згорнена вчетверо пальцями всередину
4.
обплутай мене обплутай
не облітай так швидко
косами над урвищем шипшиною вхоплена
пташино моя вишнева весільним вістрям прошита
прокинуся вранці з голубами в голосі з сіном у вусі
на всю ніч до тебе мов пасмо до скроні притулений
до тебе мов до кавуна розбитого
до тебе лихої до тебе колючої
до тебе голої мов сама темрява
до тебе глибокої як весільний сон з недошитим іменем на колінах
2011.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
