Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
2026.04.27
21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
2026.04.27
20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Осока Сергій (1980) /
Інша поезія
Появлене і таємне
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Появлене і таємне
1.
чом стоїш до мене спиною
гарбузами горнучись порічками плачучи
по річку й по гору грудьми задихана
чом хусткою покотом у скриню по горло влежана
чом сливою ліктями стіну штовхаєш трухлявими
нивою горілиць до гарби впадаєш мішками вкриваєшся
остюками полуднем під повіки сиплешся
на стерні спасовою мовою у стільниках сіллю тужавієш
косою мачинами горнеш по столу крихти червоні
тинами темнієш глеками на тинах дзвониш чубатими
сіном розтрушуєш неміч у ясла ялинові
стежкою потемки кружма до мене од матері
2.
ім’я твоє
де ім’я твоє
що з нього весь світ як із вимені вилився
що з ним усе родить і плодить і в двір переймається
ім’я твоє зелене поганське незаймане
сорочкою викрученою навиворіт
до коміра темним корінням
льняним днищем догори сто літ як без води під бузиною
іскрами в прожилках вітром у просвітах
пагорбами дихання каменем у роті
судомою коло рота ймення твоє
колом коло колодязя ймення твоє
голками повені ймення твоє
скльованю крашанкою
і ніжками немовляти і кроком і тілом і снігом білим
3.
лопотить і плутає заполоч твоя чорна
вузлами руками з покуття страхом навколо шиї
ший мене ший
губами води по грудях
сповіддю по воді
цівками маківок головою вниз на споді
я не втамую тебе
лежи на мені і мохом пахни
воском із свічки в свічку переходь
лежи без виду і мови
на самому дні полином гіркни
скроєна розтулена
згорнена вчетверо пальцями всередину
4.
обплутай мене обплутай
не облітай так швидко
косами над урвищем шипшиною вхоплена
пташино моя вишнева весільним вістрям прошита
прокинуся вранці з голубами в голосі з сіном у вусі
на всю ніч до тебе мов пасмо до скроні притулений
до тебе мов до кавуна розбитого
до тебе лихої до тебе колючої
до тебе голої мов сама темрява
до тебе глибокої як весільний сон з недошитим іменем на колінах
2011.
чом стоїш до мене спиною
гарбузами горнучись порічками плачучи
по річку й по гору грудьми задихана
чом хусткою покотом у скриню по горло влежана
чом сливою ліктями стіну штовхаєш трухлявими
нивою горілиць до гарби впадаєш мішками вкриваєшся
остюками полуднем під повіки сиплешся
на стерні спасовою мовою у стільниках сіллю тужавієш
косою мачинами горнеш по столу крихти червоні
тинами темнієш глеками на тинах дзвониш чубатими
сіном розтрушуєш неміч у ясла ялинові
стежкою потемки кружма до мене од матері
2.
ім’я твоє
де ім’я твоє
що з нього весь світ як із вимені вилився
що з ним усе родить і плодить і в двір переймається
ім’я твоє зелене поганське незаймане
сорочкою викрученою навиворіт
до коміра темним корінням
льняним днищем догори сто літ як без води під бузиною
іскрами в прожилках вітром у просвітах
пагорбами дихання каменем у роті
судомою коло рота ймення твоє
колом коло колодязя ймення твоє
голками повені ймення твоє
скльованю крашанкою
і ніжками немовляти і кроком і тілом і снігом білим
3.
лопотить і плутає заполоч твоя чорна
вузлами руками з покуття страхом навколо шиї
ший мене ший
губами води по грудях
сповіддю по воді
цівками маківок головою вниз на споді
я не втамую тебе
лежи на мені і мохом пахни
воском із свічки в свічку переходь
лежи без виду і мови
на самому дні полином гіркни
скроєна розтулена
згорнена вчетверо пальцями всередину
4.
обплутай мене обплутай
не облітай так швидко
косами над урвищем шипшиною вхоплена
пташино моя вишнева весільним вістрям прошита
прокинуся вранці з голубами в голосі з сіном у вусі
на всю ніч до тебе мов пасмо до скроні притулений
до тебе мов до кавуна розбитого
до тебе лихої до тебе колючої
до тебе голої мов сама темрява
до тебе глибокої як весільний сон з недошитим іменем на колінах
2011.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
