Ярослав Петришин
поезія “ Муза ”,
альманах “Ірпінські поетичні зустрічі” (Тернопіль, 2012)


"Коли вже день замкне вечірні двері,
ледь чутно потривоживши ключі,
стартую в ніч на білому папері
із Музою при лівому плечі.

В п'янкому леті бездоріжжям ночі
я Музі довіряю, мов собі.
У неї - тужно-смарагдóві очі,
у неї крила - ніжно-голубі.

Під щемний звук гітарного вібрато
ми тулимось удвох на віражі,
і хто вона - Евтерпа чи Ерато? -
мені - байдуже, ми ж бо - не чужі.

Вона закурить при горнятку кави,
як тільки відімруть нічні світи,
і тихо схлипне: "Друже Ярославе,
не можу більше, прошу, відпусти..."

Блаженний хто спокійну Музу має,
А в мене жах – не приведи Господь!
Світає тільки – вже вона чекає,
А звечора – хоч в хату не заходь!

На лівому плечі як сяде зранку
(Ще добре як на день – а то й на два)
“Пиши, пиши!” – довбе без перестанку,
А ще – крилом в потилицю… бува.

Давай їй про душевне, вічне, чисте…
З клавіатури дим – радистка Кет!
Хоча би ніч лиши на особисте –
Я ж, вибачаюсь, не лише поет!

Фінал сьогодні – Барса з Арсеналом,
Там Мéссі так фінтúть – холоне кров!
І не палú – ти хоч би прочитала
Про що на пачці пише Мінздоров.

Вібрáто також… гірше від пілюлі…
Ми – не чужі, і я не ідеал!
Не прилітай – я нині у відгулі!
І не тулись – кажу ж тобі – фінал!


12.05.2012