поезія «Одкровення»

Запашна прохолода весняної ночі
Обгортає поволі натомлене тіло
І укутують сном ледь приплющені очі
Безгоміння глухе та імла обважніла.
Засинаю незмінно нелегко і мляво
Я один на один зі своїми думками,
Коли бродить навколо до ранку ночами,
Таємничою пристрастю сповнений, травень…
25.05.12

Віктор Кучерук http://maysterni.com/publication.php?id=78231

Почувався упевнено, майже розкуто,
міг словами здолати сусіда-амбала.
Обважніла імла на повіки напала,
сон-розбійник на тіло накинувся люто.

Прохолодою ночі війнула кохана –
наче кішка сусідська, лиш зблиснули п’яти.
Я чекав щонайменше роману-вулкану,
чи хоча би масажу з олією м’яти.

Безгоміння оглухло, чи я вже не чую
і не бачу нічого, а "спати" команду
не виконує думка, і полемізує,
що й масаж обломився, і запах лаванди.

Знову скромно віагра заснула в кишені,
знадобиться не скоро – я хлопець нівроку.
Сонну пристрасть укотре обравши мішенню,
млявий травень ночами заплутує кроки.

31.05.2012