На лівому плечі в мене Вудсток, на правому – королівська лілея, в горлі дзиґарок вираховує час до страти, доброго ранку, кохана моя, доброго ранку. От тобі олівець, тонкими пальцями викресли моє ім’я з книги Буття, жовті хризантеми, напівзруйнований надгробок на занедбаному приміському кладовищі, дата смерті без дати народження, R.I.P . Зазирни у вікно старої каплиці, бачиш – осінь, бачиш – очі в Христа зацьковано–хворі, мов у самотнього собаки, і свічки тягнуться під склепіння зціпленими в молитві долонями Юди, відверни лице Своє, Господи, грішні єсьмо. От тобі мартиролог, кохана моя, от тобі мартиролог, виздобудь мене з цього жовтого від осені світу, навиліт прохромленого сіро-сталевою голкою сутінків, з цього лепрозорію таврованих зневірою душ. Зазирни у люстро розбитої шиби, бачиш – вирва, бачиш – каштани падають ницьма, смаглявими обличчями у каламутну безнадію калюжі, три години до пошесті, вони перші. Знаєш, мені вже аніскілечки не страшно, знаєш, мені ще зовсім не боляче. От тобі ніж, битимеш сюди, ліворуч і вище, бачиш – не кричу, бачиш – крові немає майже, на правому плечі в мене Бермудський трикутник, на лівому – Кама-Сутра, у горлі метелик, розтули пальці, нехай летить.
22-23.09.2003