ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Долик (1965) / Проза

 ПОПІДХМАРНЕ
...коли погода вибиває з колії, коли починається підводне плавання - а так стається кожного разу, як хмари приходять до Львова, злітаються, як відьми на шабаш, до Високого Замку, топчуться зграйками по горизонту, потім підходять-підпливають-підповзають усе ближче і ближче, і коли вже і над Городоцькою, і над Замарстинівською сипле перлистим добірним сяйвом - то сонце вже не може пробитися крізь хмари, губиться у їхніх одежах, заплутується у лабіринтах кучерів і стьожок - отоді я пірнаю.

З головою, з усією собою - пірнаю так, що очі відкрити важко і світ у мене - вже за акваріумним склом, все -отам, за тим склом, і зрозуміти сказане до тебе - то треба дуже прислухатися. Але тим легше, тим спокійніше, тиим простіше - не можеш вникнути в проблеми, які тобі і не так аж терміново треба вирішувати, та нехай собі трохи за тим склом поплавають, нічого з ними не буде...

тільки що буде з тобою

оце питання так бурунить і закипає, болить, нариває, наче болючий чиряк на .. ти знаєш якому місці, і тьохкає, і не дає запокоїтися...починає включатися давня - знову ж таки - підводна пам"ять, починають бити джерела прихованої свідомої_несвідомості, бачиш світ іншим - позавимірними 3Д чи 5Д форматами - так , якби ти сама належала тим світам і маєш відповісти, як на вищому суді - що зробила в світі цьому земному, ми ж тебе посилали...чому ти не збагнула, чому ти не переборола, чому ти вибрала шлях такий довгий і важкий...

що за місія? яким п"ятим чи сьомим елементом у цьому світі я стану, чи вже стала?

і тоді я стаю водою - прозорою, аж небо тоне і холоне у ній, сильною і стрімкою, і слова, як бистрі риби - пструги вистрибують із моїх хвиль - і я мчу, лечу, лину - я вода, я птаха, я вмію літати, вода також уміє літати, (ось, зрозуміла нарешті, так, ой, тож фізика - пара водяна підноситься угору - та до чого тут фізика?)- я лечу і несу в собі небо - і лечу в небо! чи в океан!- а хіба є різниця? небо і океан - окен неба, небо океану... нарешті ти стала собою, нарешті ти маєш ту справжню, прадавню, всесвітню волю - ти - краплина життя - живи!

....

За якийсь час отямлююсь, питаю, хто мені дзвонив, іду на виклик начальства, відповідаю на питання колег, читаю електронні листи, дерев"янію і стаю звичайним службовцем, гашу очі і блакитне полум"я всередині - відпустка в рідні краї закінчилася, ти приплила, рибко, ти вже знову на Землі...

Хмарки над Високим Замком розійшлися, сонце сідає в зелену калюжу неба на краю Городоцької, втомлені люди купують на ринку картоплю і помідори - ще ж треба зробити вечерю. Я повзу мурахою додому. Там - моя дитина. Гляну їй в очі - знову стану собою. Бо в її очах небо, ціле величезне небо любові.

"Привіт, мамусю, як Ваш день? Щось Ви втомлені в мене сьогодні... Дайте я Вас поцьомаю!"

... і знову почнеться життя!


2012




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-09-05 17:34:47
Переглядів сторінки твору 1797
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.082 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.027 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.825
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.08.01 01:53
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-09-05 23:02:02 ]
всі риби мусять запливати в акваріум, а так не хочеться,по собі знаю:) гарно,Любо, ще раз вітаю з новою книгою!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-09-06 09:55:49 ]
Я така вредна риба - не люблю акваріумів))))
Дякую, Таню!