Ти спричинив мені біль. Ти зробив мені боляче, оберігаючи від болю. Але від такого бажаного, солодкого, жаданого, очікуваного болю. Ти зробив мені боляче, перекривши доступ до себе, заборонивши мріяти про тебе, прохаючи не жадати тебе...
Ти собі зробив боляче. Я знаю, ти страждаєш теж. Я знаю, від чого ти спробував відмовитись... Я відчуваю... Я відчуваю твій біль, бо вони (наші болі) такі схожі, вони – сестри-близнючки, тільки осівши на різні серця: на твоє і моє. Ти перекрив доступ до мене. Невже ти зможеш жити без мене? Невже?
Наша зустріч, та майбутня і така нездійсненна зустріч, якою я жила, передчуття якої робило мене такою щасливою! Ти так хотів мене бачити! Ти хотів...
А я? Я мріяла ледь торкнутися своїми перстами твоїх вуст, я мріяла взяти в долоні твоє прекрасне обличчя і пригорнутися до нього своїм. Я мріяла спробувати на смак твої вуста. Як я бажаю спробувати солод твоїх вуст! Як солодко мріяти про наші цілунки. Я б порушила заборони, переступила б Закон і я б цілувала тебе: твою шию, плечі, груди, руки... твої руки... Я б кохала тебе, я б кохала кожну клітинку твого бажаного тіла.
Ти думаєш, я ще не закохана в тебе? Ти думаєш ти ще не закохався в мене? Ти віриш, що все мине? Мине моя пристрасть до тебе? Ти сподіваєшся, що мине твоя до мене? Ми просто тепер намагаємося якось відкласти її на потім. Так легко відмовитися від такого взаємного притягання не можна, воно нам непідвладне. Пройде час, і воно вибухне із ще більшою силою, вибухне у кілька сотень тисяч разів потужніше. І це буде справжній ядерний вибух почуттів! І тоді він принесе непередбачувані наслідки, він може заразити усіх довкола нас... А він таки буде – через рік або набагато раніше.
Якщо між нами все, то „ВСЕ” – це що? Це все те, що могло бути між нами – все між нами...
2.09.2010