У мене закінчились слова
І настала тиша
Незручне мовчання
Ніби усі книжки вже прочитані
І давно обговорені
Суперечки навколо тем і конфліктів
Вичерпались
Як речі самі в собі
Їм стало байдуже до зовнішніх виявів
І вони,
ті, що здавна були моїми словами,
Пішли

Може б дотики стали моїми звуками
Пунктурні точки на пальцях
Стали б провідниками думок
І проковтнутих ком
На місці глибоких вдихів
Тире
У місцях,
Там де боюсь щось сказати
Або не знаю що
Або очі чиїсь так закохано й
жалісливо благають «мовчати»
мої три крапки.
Збайдужілі три крапки.

Раніше колись. А зараз
Глипаю спраглим ротом
Хапаючи майже панічно повітря
Не перетравлюючи кисню
До сорому
Несподівано й беззахисно
Мов риба, що зависла на вітті
Невдало стрибнувши до повного місяця
Чистого світла на іншій стороні світу
В дзеркальних земним – космічних водах
Ріки вздовж Чумацького шляху
Свобода волі в абсурдності
лиш
Нічні марення для сновидців
Своєї й чужої дотичність стихій
На нейтральних лініях сірості

Поза межами правильного і не дуже
Незрозумілий і не вміщений
У жодні знакові системи
Я – мрійник і свавільна над-риба.
І Я – обидва - позбавлений голосу.