03.12.2012 - 290 років від дня народження Г.Сковороди

Готує нам життя спокуси, перепони,
Рови копає горе, збирає грона бід.
лИш тільки так чомусь: чим більші заборони,
Гостріше хочем той скуштувати плід.
Ось тільки не завжди те щастя десь далеко.
Розгледіти себе – найвище із начал.
І де б не полетів у вирій наш лелека,
Його вертає шлях додому. Тут причал.
Сумні стежки людей, які себе згубили,
А ще гіркіше тим, які йшли не туди.
Вони, мов у тумані, блукали і блудили,
тИм гірше їм усім – знайшли сліди біди.
Чому ж, скажи, людино, така ти нещаслива?
Скажи, допоки будеш шукати рай земний?
Коли давно відомо: умиє щастя злива,
Ось лиш сама собі ти серденько відкрий.
Вогонь душі живий. Його плекай поволі.
Огорне радість праці (відомо ж – сродний труд).
Розкриється душа, прихильна стане доля.
Один лише лінивець не вибереться з пут.
…Додому повернувся, спочити там бажав.
А світ ловив тенетами, та так і не піймав.


18.10.2012