(монолог оракула у шкільній виставі)

Я примчав до вас здалека.
Шлях мій видався нелегким –
Я ж спішив крізь дні і ночі,
Щоб сказати вам пророче:

Ви не бійтесь, маловіри!
Ні для люда, ні для звіра,
Ні для неба із зірками
Краху світу не настане
В оцім році, що минає.
Бо у нас іще діла є!

Ще ми, друже, із тобою
Взятись мусимо за зброю –
Взяти в руки промінь світла
Проти зла, що непомітно
Зусібіч за горло душить,
Щоб згубити наші душі.

А як, лицарі хоробрі,
Ми серцями станем добрі –
Отойді в ім’я Любові
Переможемо в двобої
Проти зла, що підступає,
Кінцесвітом всіх лякає.

Бо скажу я, що не сон це:
Як у душах зійде сонце
І навкруг добром засвітить –
Не страшний вже кінець світу!

Ви питаєте моє ім.’я?
Воїн Світла. Ось хто я.
грудень, 2012

Синова вчителька попросила написати для нього слова оракула, який би усіх заспокоїв щодо кінця світу. А то учні замучили питаннями і вчителька вирішила зробити захід на зразок "життя триває". Я не сподівалася, що все напишеться в той же день. Просто знайшли вихід думки, які на мене напосідали.
Жодним чином не думала колись його публікувати, та наштовхнув сьогодні Ігор Павлюк.