ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,

Олександр Буй
2025.08.05 20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.

В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я

Устимко Яна
2025.08.05 16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня

у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти

Олена Побийголод
2025.08.05 14:37
Із Бориса Заходера

Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,

С М
2025.08.05 11:11
Хильни за працюючий піпол
Тих які уродились ніким
Пиймо ще за добро і за лихо
Чарку ще за оцю земну сіль

Помолися за простих піхотинців
За їх подвигання важкі
Діточок а також дружин їхніх

Борис Костиря
2025.08.04 21:42
Прощальна засмага на пляжі -
Останній осінній прибій,
Що тихо й незаймано ляже
На плечі жінок без надій.

Прощальний цілунок природи,
Що лине у безвість, як знак,
Який прокричить у пологах

Юрій Лазірко
2025.08.04 21:13
Як моцно грає радіола.
Якогось... крутим рок-&-рола,
а злий зелений змій глаголит:
– Женись на ній, бодай жени!

Хай у Сірка вже буде буда,
у міру ситим гавкне людьом,
у міру – хвіст, мордяка й зуби,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші

 Працюю, як віл...

" Не досягну верхів
і не дістану
зірок –
я ж Низовий лише
Іван..."

I
Їй-богу, я вірші пишу не для слави,
Тим паче, клянусь, не заради гроша –
В годину тяжку
Для розради-забави
Вигадує вірші душа…

Без цього пропав би на світі, я знаю,
Чи спився б, чи руки на себе наклав,
Доведений відчаєм-болем до краю,
Всіляких позбавлений прав.

Пишу… І мене не бентежать "акценти"
Закоханих в себе амбітних колег…
Я сам – у собі,
А всі вірші мої – дисиденти,
Породження інших бентег!


II
Скромний віршописець сьогодення,
На високий ранг не претендую,
Разом із народом голодую,
В річці буднів черпаю натхнення.

Кажуть, я занадто плодовитий...
Ні, я – не лінивий. Ні до чого:
Борщ варю, перу... А після всього
Ще й пишу, пишу, коли – сердитий.

А коли веселий – то читаю,
Людям і собакам посміхаюсь,
Жартома з жінками женихаюсь,
Наче б і не в’яну – розцвітаю.

В інших слави я не відбираю:
Я – не геній, хата моя – скраю.


III
Зарікався віршувати. Відрікався
Від уже написаних речей...

Та в безсонні згаяних ночей
За писанням віршів знудьгувався,
А крім того, місяць заповзявся
Зазирати в глиб моїх очей...

Знов римую. Не німую. Не німію.
Знов сміюся, знову плачу і кричу,
Чому світ мене сприйма, коли мовчу,
Я ж його, коли мовчить, сприймать не вмію,
Таємниць його святих не розумію
І відчаююсь до крику і плачу.


IV
Годі вже нидіти – дні пречудові,
Та й перспектива манлива така!
Грішно замовкнути на півслові,
Не дописати рядка.
Інше все – дріб’язок. Від сигарети
В сутінках танучий сивий димок...
Мусять за будь-яку ціну поети
Свій дописати рядок!


V
Три зірочки, три цятки, три сніжинки
Над віршем, що народжується в муках...
Які ж покоси будуть та обжинки
На нивах, потом зрошених, і луках?
Три мітки, три краплиночки, три крапки
На фініші, перед новим заїздом...
Занадто не страждай. Якщо потрафить,
То стане життєздатним організмом
Твій вірш, бо не для втіхи був рожденний
В час неспроможний надто, злобуденний.


VI
До книги рекордів Гіннесса
Не впишуть моє ім’я.
Бо навіть в Полтавах і Вінницях
Достоту не знають, що я
Спромігся книжок написати
Вже понад вісімдесят –
Це важче, ніж випасати
Вісімдесят поросят!

Ніякого ж я гонорару
(Про премії не говорю)
Не маю: кістки для навару
Купую і зупу варю.

Картоплю, цибулю і крупи
Село презентує... Овва,
Як після злиденної зупи
Натхнення моє прибува!

Зварив би і риб’ячу юшку,
Що зветься в Росії "уха",
Та Ющенко, мабуть, в усушку
Мої перспективи упхав...

Працюю, як віл, на терені
Духовнім – довкола туман,
І чуються в нім теревені
Про те, що Іван – графоман.


VII
Відтоді, як сміюсь
Я над самим собою,
Нічого не боюсь –
Клянуся головою!
Я сам собі – в ціні –
Кажу про це відкрито.
Що критика мені
Опісля самокритик?!

Я сам собі і пан,
І служка одночасно:
Упав і не пропав,
Тож буде все прекрасно!

Якщо ж колись комусь
Мій образ – не до шмиги,
Я тільки посміюсь,
Мов сонце в час відлиги!


VIII
Розпалюю кострище вранці рано.
Рукописи горять! І непогано.
Слова кричать з вогню:
"Та ти ж духовність
Бездумно нищиш!".
Ні, свою я повість
Оцінюю критично,
І практично
Папір використовую –
Незвично,
Зате оригінально...
Хто вже вміє
Косити бур’яни, що здуру сіє
Бездумний розум?!
Вогнище палає
Яскраво і промовисто,
Мов знає,
Що добру справу робить:
Марну славу
Пуска за вітром в непровидь пістряву.


IX
Сідай до столу з чистими руками,
Аби не насмітити між рядками.
І не спіши – людей не насміши –
Правдиві й чесні вірші напиши!

Дасть Бог, настане час, і чесний люд
Потягнеться до тебе звідусюд,
Де не вродила правда. Й під кінець
Свого життя відчуєш: ти – творець!


X
Народжуюсь удосвіта щоранку
І проживаю день, мов цілий вік,
Спиваючи спочатку й до останку
Жаги життя гірко-солодкий сік.

Все глибше загрузає в землю корінь,
Вже з кроною зрівнявсь у довжину –
Відтворюються пагони повторень
У межиріччі дійсності і сну.

Можливо, ще на мить якусь прикинусь
Задивленим у завтра... "На добра…", –
Скажу рідні; засну… і не прокинусь,
Не потягнусь рукою до пера…



2003 - 2010





















  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-01-03 08:39:47
Переглядів сторінки твору 2668
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 5.866 / 6.5  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2025.05.04 08:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-01-03 09:49:54 ]
Іван Низовий

Що в імені моїм...
(Усім на світі Іванам)

Від дядька Івана - і я Іван, -
Коли ж він загинув, то я за нього
Вступив у життя, і на перший план
Вийшов, щоб стати навіч перед Богом.

Було в нас багато малих Ваньків
І серед них - Ванько Івануха, -
Вони замінили дядьків і батьків.
Щоб не обезлюдніли Рудки й Комуна.

Щастило мені на Іванів завжди
Не лиш у дитинстві, а й в різночасі, -
Вони виручали тезку з біди
Ві Львові, Москві, а найбільше в Донбасі.

Й цю книжечку я, Іван Низовий,
Що в іншім житті був би Великородом,
Створив, щоб довести: хоч як назовись -
Ти справжній тоді лиш, коли ти з народом!
***

Цим віршем починається збірка "Ой, Комуно моя - Ойкумено...". Комуна - колишній поміщицький маєток, де пройшли найменші дитячі роки поета, бо:

"На рудянську нашу хату
Впав німецький "єроплан"
І пустив її стріхату,
За вогнем. Тож я, Іван,
Мав нещастя народитись
Полонеником в льоху
Й голодриженком пуститись
По бездомному шляху"

Чому мені подобається творчість Івана Низового?
Відповісти можна словами самого поета:
"Не все з написаного мною в різних жанрах рівноцінне, проте деякими своїми творами я пишаюся, і, думаю, цілком справедливо: вони щирі та чесні, вони відтворюють дійсність такою, якою вона є насправді"

Саме так, усі твори щирі та чесні, вони відтворюють дійсність такою, якою вона є насправді"

І ще раз повторюся словами поета:
...хоч як назовись -
Ти справжній тоді лиш, коли ти з народом!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Бур'ян (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-03 10:54:49 ]
Яка правдива, яка самокритична сповідь поета І. Низового! Немає тут ні зазнайства, ні заздрощів, а є відчуття гідності людської, а це важить дуже багато...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-03 14:04:01 ]
Ксеню, дякую за Ваше серце і схиляю голову...

І нехай Іван Низовий знову приєднається до нашої розмови:

"Гуляє думка попаски
По білих папірцях.
Копичаться рукописи
Безладно й без кінця
Щасливо-видавничого
(В кишені ж ні гроша),
Й ночами скиглить нищечком
Невтолена душа.
Не гонорарні гонори
Женуть моє перо
На всі чотири сторони,
Визбирують добро,
А прагнення до п р а в д о н ь к и
Знайти пряміший шлях –
Її ж сховали прадіди
В оцих дикополях!"

Так, відтворювати дійсність, писати правду про народ, для народу, і бути з народом!


"Кажуть: поезія – класова.
Я ж говорю: химера!
Щойно читав Некрасова,
Рільке, Аполлінера...

Диво ж таке розгалужене
На синьохвилім плесі:
Біла лілея Плужника,
Лілія жовта Олеся."


Я впевнена: Низовий радіє, що є Поетичні Майстерні - оаза великої кількості талановитих, одухотворених і щирих людей, які плекають і гідно утверджують Слово, і своєю любов"ю та творчою працею відроджують рідну Батьківщину.

"В недовершеності – рятунок!
Бо довершеність – це межа
Всіх можливостей,
Смертний трунок,
Попід серце удар ножа.
Хтось почне. Хтось підхопить.
Інші
Перехоплять і понесуть
Недоспівану пісню,
Вірші
Недописані…
В цьому суть
Дивотворення!
Вічний поступ
Цілиною і навпростець,
Ніби вперше.
Інакше просто
Згасне світ,
І всьому – кінець."

Ксеню, обнімаю.































Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-03 14:13:52 ]
Пане Василю, скільки б не читала Ваших віршів, а кожен з них аж "закипає" суворою правдою життя! Бо Ви так само чесний, дуже щирий і відвертий!!!
Дякую Вам, що Ваша душа відчуває душу Низового!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-03 20:04:27 ]
Прочитавши, хочеться знову повернутися до прочитаного. Поміркувати. Це - головне! Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-03 20:26:25 ]
Дякую, Олександре! Я давно хотіла подати саме ці вірші...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-03 22:04:06 ]
дуже гарно написано, підбірка чудова. Читається на одному подиху і такі почуття виникають! а найбільше, звичайно, "якщо можеш не писати - не пиши", принаймні, у мене... :)

Сідай до столу з чистими руками,
Аби не насмітити між рядками.
І не спіши – людей не насміши –
Правдиві й чесні вірші напиши!

...у мене в об’єднанні є хлопчик, скромний хлопчина,...каже мені якось: "чи не будуть люди сміятися, коли почитають мої вірші?" на що отримав відповідь:"Юрцю, а ти пиши так, як велить тобі душа, серце... " аби я знала цей вірш Івана Даниловича раніше... хоча, ще й тепер не пізно показати хлопчині це попурі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-03 22:08:06 ]
...думаю, він все правильно зрозуміє і продовжить писати, але вже з певними дороговказами "не насмітити між рядками". Дякую, Лесю, за це попурі. зараз в інтернеті досить статей на тему "як не треба писати вірші", а тут пряма відповідь, як треба.. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-03 22:56:22 ]
Це прекрасно, Людо, що ти підтримуєш цих діточок. Діти правдиві. А щодо твого критичного ставлення до себе, то це ще один доказ того, що твої вірші теж "народжуються в муках". А значить - чесні! А тому, Людмило, ПИШИ!!! Я ж знаю твої вірші.