ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.04.14 21:29
Де знаходиться
справжня сутність людини?
На яких хвилях?
На якій глибині?
Ми ковзаємо поверхнею,
не торкаючись
глибинної магми.
Чи не злякаємося ми,

Віктор Кучерук
2025.04.14 15:26
Оглядає вулиці
Безгомінна ніч, –
До парканів тулиться
Вздовж пустих узбіч.
Стала на обочині,
Вибившись із сил, –
Чи іти не хочеться
Далі їй звідсіль?

Козак Дума
2025.04.14 14:39
Не говоріть мені про бога,
не заїкайтеся про честь!
Вони втонули од знемоги
у цьому безмірі безчесть.

І не кажіть мені про гідність,
а за сумління – нічичирк!
Гнітить духовна світу бідність

Іван Потьомкін
2025.04.14 13:28
Щойно Мойсей з’явивсь на небі ,
Як янголи навперебій просити зачали
Всевишнього - не віддавать Тору людині:
«Як можеш Ти позбутися того,
Що виношував задовго до створіння світу?»
«Чи гідний цей чоловік такої честі?»
Незрушно дививсь Господь на

Юрій Гундарєв
2025.04.14 09:28
квітня під час виконання бойового завдання на літаку F-16 загинув український льотчик Павло Іванов.
Герою України було лише 26 років…

Літак F-шістнадцять.
Пілот - двадцять шість.
Замовкла рація.
Зупинилась мить…

Тетяна Левицька
2025.04.13 23:33
Моїх поезій чуйний режисер,
вишневих сакур садівник жаданий.
Я завагітніла від тебе і тепер
ношу під серцем сонце полум'яне.

Дві лінії на смужечці надій —
тест позитивний... гормональні зміни...
Перлини щастя на веселці вій,

Борис Костиря
2025.04.13 21:53
Минуле повернутися не може
Як цілісність, як цілий континент,
Та все-таки воно усіх тривожить,
Як вічність, переплавлена в момент.

Минуле повертається в частинах
Чи в образах, гештальтах і листах.
Минуле проповзе крізь павутину

Євген Федчук
2025.04.13 13:55
Спеленатий арканами він їхав на коні
Між двох монголів, що кінці тримали
І холодно на нього позирали.
А в нього думи в голові сумні.
Бо ж розумів, що смерть його чека.
Тохта слова на вітер не кидає.
Та ніякого розпачу немає,
Хай смерть йому і буде

Світлана Пирогова
2025.04.13 09:36
Слова для пісні від імені чоловіка)

З блиском котиків вербових сірі очі.
Зупинився, ніби дивиться весна.
А на вулиці струмки дзвенять співочі,
В серці ніжно виграє легка струна.

Приспів

С М
2025.04.13 08:50
пісня, яка є важливою у соціально-політичному тоні

а слова такі:


О Боже, придбай мені Мерседес Бенц
Всі друзі на поршах, а в мене регрес
Трудись, мені кажуть, немає чудес

Леся Горова
2025.04.13 08:01
Цвіти, вербО! Пручайся, кожна брунько!
Тягни до сонця листя і квітки!
Весняним святом відзивайся лунко:
Ось Він іде під пальмові гілки!

"Осанна!"- з уст дитячих похвалою,
А з кліток вилітають голуби,
Бо Отчий храм, забруднений хулою,

Віктор Кучерук
2025.04.13 05:24
Знову настрій у мене чудовий,
Знову щастям зогрітий сповна, –
Від твоєї палкої любові,
В серці квітне жадана весна.
Знов душа, мов настроєна арфа,
Ожила та чарівно бринить, –
Я дивлюся упевнено в завтра
І тобою милуюсь щомить…

Микола Бояров
2025.04.12 21:40
У двадцять я тішився Словом Святим,
Почитував бунінські твори між тим.
Мене й захопила панянка таврійська,
Сержанта тоді ще славетного війська –
Цікавили ж більше любов та інтим.

Життя освятилося смислом новим,
Коли пощастило побачити зблизька,

Борис Костиря
2025.04.12 21:33
Настільки все перевернулося!
Я не можу впізнати
навколишню реальність.
Чорне стало білим,
а біле - чорним.
Матерія вислизає
із-під ніг. Я не можу
вхопити за хвіст

Тетяна Левицька
2025.04.12 14:12
Заховали від світу сумнівні стосунки.
Гра на нервах не може будити в мені
поетичних мелодій чудні візерунки.
Суперечки закоханих — зливи грибні.
Четвертуєш мовчанням, караєш за вірність?
Гільйотина і то краще... раз, і нема!
Чи хіба гонорова, надмір

Артур Сіренко
2025.04.12 13:11
Я прийшов до брами,
А там самотній гідальго –
На Дон Кіхота зовсім не схожий,
Ані трошечки, ані на цяпочку,
Без коня й кіраси, але бородатий
І сивий як лунь навесні,
І старий як світ варварів,
Ключі мідні причепив до поясу:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександр Омельченко
2025.04.14

Коломієць Роман
2025.04.12

Іван Кривіцький
2025.04.08

Вячеслав Руденко
2025.04.03

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18

Діон Трефович
2025.03.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші

 Працюю, як віл...

" Не досягну верхів
і не дістану
зірок –
я ж Низовий лише
Іван..."

I
Їй-богу, я вірші пишу не для слави,
Тим паче, клянусь, не заради гроша –
В годину тяжку
Для розради-забави
Вигадує вірші душа…

Без цього пропав би на світі, я знаю,
Чи спився б, чи руки на себе наклав,
Доведений відчаєм-болем до краю,
Всіляких позбавлений прав.

Пишу… І мене не бентежать "акценти"
Закоханих в себе амбітних колег…
Я сам – у собі,
А всі вірші мої – дисиденти,
Породження інших бентег!


II
Скромний віршописець сьогодення,
На високий ранг не претендую,
Разом із народом голодую,
В річці буднів черпаю натхнення.

Кажуть, я занадто плодовитий...
Ні, я – не лінивий. Ні до чого:
Борщ варю, перу... А після всього
Ще й пишу, пишу, коли – сердитий.

А коли веселий – то читаю,
Людям і собакам посміхаюсь,
Жартома з жінками женихаюсь,
Наче б і не в’яну – розцвітаю.

В інших слави я не відбираю:
Я – не геній, хата моя – скраю.


III
Зарікався віршувати. Відрікався
Від уже написаних речей...

Та в безсонні згаяних ночей
За писанням віршів знудьгувався,
А крім того, місяць заповзявся
Зазирати в глиб моїх очей...

Знов римую. Не німую. Не німію.
Знов сміюся, знову плачу і кричу,
Чому світ мене сприйма, коли мовчу,
Я ж його, коли мовчить, сприймать не вмію,
Таємниць його святих не розумію
І відчаююсь до крику і плачу.


IV
Годі вже нидіти – дні пречудові,
Та й перспектива манлива така!
Грішно замовкнути на півслові,
Не дописати рядка.
Інше все – дріб’язок. Від сигарети
В сутінках танучий сивий димок...
Мусять за будь-яку ціну поети
Свій дописати рядок!


V
Три зірочки, три цятки, три сніжинки
Над віршем, що народжується в муках...
Які ж покоси будуть та обжинки
На нивах, потом зрошених, і луках?
Три мітки, три краплиночки, три крапки
На фініші, перед новим заїздом...
Занадто не страждай. Якщо потрафить,
То стане життєздатним організмом
Твій вірш, бо не для втіхи був рожденний
В час неспроможний надто, злобуденний.


VI
До книги рекордів Гіннесса
Не впишуть моє ім’я.
Бо навіть в Полтавах і Вінницях
Достоту не знають, що я
Спромігся книжок написати
Вже понад вісімдесят –
Це важче, ніж випасати
Вісімдесят поросят!

Ніякого ж я гонорару
(Про премії не говорю)
Не маю: кістки для навару
Купую і зупу варю.

Картоплю, цибулю і крупи
Село презентує... Овва,
Як після злиденної зупи
Натхнення моє прибува!

Зварив би і риб’ячу юшку,
Що зветься в Росії "уха",
Та Ющенко, мабуть, в усушку
Мої перспективи упхав...

Працюю, як віл, на терені
Духовнім – довкола туман,
І чуються в нім теревені
Про те, що Іван – графоман.


VII
Відтоді, як сміюсь
Я над самим собою,
Нічого не боюсь –
Клянуся головою!
Я сам собі – в ціні –
Кажу про це відкрито.
Що критика мені
Опісля самокритик?!

Я сам собі і пан,
І служка одночасно:
Упав і не пропав,
Тож буде все прекрасно!

Якщо ж колись комусь
Мій образ – не до шмиги,
Я тільки посміюсь,
Мов сонце в час відлиги!


VIII
Розпалюю кострище вранці рано.
Рукописи горять! І непогано.
Слова кричать з вогню:
"Та ти ж духовність
Бездумно нищиш!".
Ні, свою я повість
Оцінюю критично,
І практично
Папір використовую –
Незвично,
Зате оригінально...
Хто вже вміє
Косити бур’яни, що здуру сіє
Бездумний розум?!
Вогнище палає
Яскраво і промовисто,
Мов знає,
Що добру справу робить:
Марну славу
Пуска за вітром в непровидь пістряву.


IX
Сідай до столу з чистими руками,
Аби не насмітити між рядками.
І не спіши – людей не насміши –
Правдиві й чесні вірші напиши!

Дасть Бог, настане час, і чесний люд
Потягнеться до тебе звідусюд,
Де не вродила правда. Й під кінець
Свого життя відчуєш: ти – творець!


X
Народжуюсь удосвіта щоранку
І проживаю день, мов цілий вік,
Спиваючи спочатку й до останку
Жаги життя гірко-солодкий сік.

Все глибше загрузає в землю корінь,
Вже з кроною зрівнявсь у довжину –
Відтворюються пагони повторень
У межиріччі дійсності і сну.

Можливо, ще на мить якусь прикинусь
Задивленим у завтра... "На добра…", –
Скажу рідні; засну… і не прокинусь,
Не потягнусь рукою до пера…



2003 - 2010





















  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-01-03 08:39:47
Переглядів сторінки твору 2601
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 5.866 / 6.5  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2024.06.30 08:53
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-01-03 09:49:54 ]
Іван Низовий

Що в імені моїм...
(Усім на світі Іванам)

Від дядька Івана - і я Іван, -
Коли ж він загинув, то я за нього
Вступив у життя, і на перший план
Вийшов, щоб стати навіч перед Богом.

Було в нас багато малих Ваньків
І серед них - Ванько Івануха, -
Вони замінили дядьків і батьків.
Щоб не обезлюдніли Рудки й Комуна.

Щастило мені на Іванів завжди
Не лиш у дитинстві, а й в різночасі, -
Вони виручали тезку з біди
Ві Львові, Москві, а найбільше в Донбасі.

Й цю книжечку я, Іван Низовий,
Що в іншім житті був би Великородом,
Створив, щоб довести: хоч як назовись -
Ти справжній тоді лиш, коли ти з народом!
***

Цим віршем починається збірка "Ой, Комуно моя - Ойкумено...". Комуна - колишній поміщицький маєток, де пройшли найменші дитячі роки поета, бо:

"На рудянську нашу хату
Впав німецький "єроплан"
І пустив її стріхату,
За вогнем. Тож я, Іван,
Мав нещастя народитись
Полонеником в льоху
Й голодриженком пуститись
По бездомному шляху"

Чому мені подобається творчість Івана Низового?
Відповісти можна словами самого поета:
"Не все з написаного мною в різних жанрах рівноцінне, проте деякими своїми творами я пишаюся, і, думаю, цілком справедливо: вони щирі та чесні, вони відтворюють дійсність такою, якою вона є насправді"

Саме так, усі твори щирі та чесні, вони відтворюють дійсність такою, якою вона є насправді"

І ще раз повторюся словами поета:
...хоч як назовись -
Ти справжній тоді лиш, коли ти з народом!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Бур'ян (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-03 10:54:49 ]
Яка правдива, яка самокритична сповідь поета І. Низового! Немає тут ні зазнайства, ні заздрощів, а є відчуття гідності людської, а це важить дуже багато...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-03 14:04:01 ]
Ксеню, дякую за Ваше серце і схиляю голову...

І нехай Іван Низовий знову приєднається до нашої розмови:

"Гуляє думка попаски
По білих папірцях.
Копичаться рукописи
Безладно й без кінця
Щасливо-видавничого
(В кишені ж ні гроша),
Й ночами скиглить нищечком
Невтолена душа.
Не гонорарні гонори
Женуть моє перо
На всі чотири сторони,
Визбирують добро,
А прагнення до п р а в д о н ь к и
Знайти пряміший шлях –
Її ж сховали прадіди
В оцих дикополях!"

Так, відтворювати дійсність, писати правду про народ, для народу, і бути з народом!


"Кажуть: поезія – класова.
Я ж говорю: химера!
Щойно читав Некрасова,
Рільке, Аполлінера...

Диво ж таке розгалужене
На синьохвилім плесі:
Біла лілея Плужника,
Лілія жовта Олеся."


Я впевнена: Низовий радіє, що є Поетичні Майстерні - оаза великої кількості талановитих, одухотворених і щирих людей, які плекають і гідно утверджують Слово, і своєю любов"ю та творчою працею відроджують рідну Батьківщину.

"В недовершеності – рятунок!
Бо довершеність – це межа
Всіх можливостей,
Смертний трунок,
Попід серце удар ножа.
Хтось почне. Хтось підхопить.
Інші
Перехоплять і понесуть
Недоспівану пісню,
Вірші
Недописані…
В цьому суть
Дивотворення!
Вічний поступ
Цілиною і навпростець,
Ніби вперше.
Інакше просто
Згасне світ,
І всьому – кінець."

Ксеню, обнімаю.































Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-03 14:13:52 ]
Пане Василю, скільки б не читала Ваших віршів, а кожен з них аж "закипає" суворою правдою життя! Бо Ви так само чесний, дуже щирий і відвертий!!!
Дякую Вам, що Ваша душа відчуває душу Низового!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-03 20:04:27 ]
Прочитавши, хочеться знову повернутися до прочитаного. Поміркувати. Це - головне! Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-03 20:26:25 ]
Дякую, Олександре! Я давно хотіла подати саме ці вірші...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-03 22:04:06 ]
дуже гарно написано, підбірка чудова. Читається на одному подиху і такі почуття виникають! а найбільше, звичайно, "якщо можеш не писати - не пиши", принаймні, у мене... :)

Сідай до столу з чистими руками,
Аби не насмітити між рядками.
І не спіши – людей не насміши –
Правдиві й чесні вірші напиши!

...у мене в об’єднанні є хлопчик, скромний хлопчина,...каже мені якось: "чи не будуть люди сміятися, коли почитають мої вірші?" на що отримав відповідь:"Юрцю, а ти пиши так, як велить тобі душа, серце... " аби я знала цей вірш Івана Даниловича раніше... хоча, ще й тепер не пізно показати хлопчині це попурі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-03 22:08:06 ]
...думаю, він все правильно зрозуміє і продовжить писати, але вже з певними дороговказами "не насмітити між рядками". Дякую, Лесю, за це попурі. зараз в інтернеті досить статей на тему "як не треба писати вірші", а тут пряма відповідь, як треба.. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-03 22:56:22 ]
Це прекрасно, Людо, що ти підтримуєш цих діточок. Діти правдиві. А щодо твого критичного ставлення до себе, то це ще один доказ того, що твої вірші теж "народжуються в муках". А значить - чесні! А тому, Людмило, ПИШИ!!! Я ж знаю твої вірші.