Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.15
06:04
Пригадую часто сипучі піски
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
2026.10.14
20:43
Ще ловить сонце хитрим неводом своїм
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
2026.10.14
19:35
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
2026.10.14
14:20
Не спіши у час важких прозрінь,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
2026.10.14
12:08
щось написати я хотів
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво
2026.10.14
11:19
Вірш «Кукувала зозуленька» Володимира Мацюцького (Мацуцького) — це сучасна патріотична поезія, написана в червні 2025 року та присвячена полеглим українським воїнам і пам'яті героїв. У творі переплітаються мотиви трагічної втрати, незламності та відсилки
2026.10.14
06:43
Не думав я, що чутиму колись
Виття сирен і вибухи "шахедів", -
Ще й дні з ночами так переплелись,
Що радощів прийдешніх не розгледіть.
Повсюди морок, втома і обман,
Який уперто убиває віру
У те, що здохне прОклятий тиран,
Або собі учинить харакір
Виття сирен і вибухи "шахедів", -
Ще й дні з ночами так переплелись,
Що радощів прийдешніх не розгледіть.
Повсюди морок, втома і обман,
Який уперто убиває віру
У те, що здохне прОклятий тиран,
Або собі учинить харакір
2026.10.13
20:55
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.
Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.
Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -
2026.10.13
19:53
Христосових молитва лине
бо разом ми будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.
Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві
бо разом ми будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.
Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві
2026.10.13
15:12
Що відбувається у світі?
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.
2026.10.13
14:44
Він прокидався в лісі,
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.
2026.10.13
10:46
Де ви, герої діорами
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.
2026.10.13
10:06
У Баден-Бадені москалики* й цикади,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.
Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.
Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,
2026.10.13
07:35
Знову осінь: дощ і сирість,
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.
2026.10.12
22:04
у кращому разі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі
2026.10.12
17:23
Наступний дубль? . .
Окей!
Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Окей!
Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
2026.09.08
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Майя Залізняк /
Вірші
Небувальщина про Тимоша й мольфарку
Не відбирала. Поманила –
Бровою, станом, пирогом…
Дружина й донечка – безсилі…
Дід закректав: «На день? На год?».
Поїхав, кинувши лопатку.
Ставали друзі, як стіна:
«Не під одним була та Натка…
Струмує з вуст облесних «…на!».
Пробив стіну. Вона ж – єдина!
Нікого так ще не любив.
Найкращі в неї вишні, дині.
Якби простив ще дід, якби…
І пахне шкіра нетутешньо,
Й коса червона, мов пожар.
І сина звати дивно – Ешлі…
І вже – велюровий піджак…
Забута в Кибинцях кухвайка.
Навіщо вудка? Є басейн.
Тім – лиш для любощів! А швайку
Тримає в цій селитьбі Сень…
Звикає зрадець сито жити,
Не знає, звідки шинка й гріш…
Та сняться півники і жито…
Марніє з любощів Тиміш…
Без неї тіло щемко нило,
Ходив небритий кружкома…
Не відбирала! Поманила.
На штрудель терла дрібен мак…
В шезлонг – кавуся, пахітоса,
У постіль – яблучний нектар…
Та все ж спіткав колишню – Тосю,
І вдав… безхвостого кота.
Ішла дружина мимо яток…
Дитина скрикнула:«Візьму!
Приблуда, мамочко, біднятко.
І сумно-рідно каже «мур…».
Побіг Тиміш – в авто любаски.
Ні сліз, ні каяння-жалю.
Що він вже КІТ – ніяк не жаско!
Поклала Ната на велюр…
Моторна, хитра, невеличка,
Високі перса, губи – квіт.
Не трансформується у звичку
Палка любов за десять літ!
– Самі прийшли… Не відбирала… –
Сміється Ната… Хай їм грець!
Тринадцять котиків – чимало,
А хвіртку торсає вдівець…
Була я кожному любаска,
Тепер безхвостим – сир, ковбаска…
2013
Отака казочка).
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Небувальщина про Тимоша й мольфарку
Не відбирала. Поманила –
Бровою, станом, пирогом…
Дружина й донечка – безсилі…
Дід закректав: «На день? На год?».
Поїхав, кинувши лопатку.
Ставали друзі, як стіна:
«Не під одним була та Натка…
Струмує з вуст облесних «…на!».
Пробив стіну. Вона ж – єдина!
Нікого так ще не любив.
Найкращі в неї вишні, дині.
Якби простив ще дід, якби…
І пахне шкіра нетутешньо,
Й коса червона, мов пожар.
І сина звати дивно – Ешлі…
І вже – велюровий піджак…
Забута в Кибинцях кухвайка.
Навіщо вудка? Є басейн.
Тім – лиш для любощів! А швайку
Тримає в цій селитьбі Сень…
Звикає зрадець сито жити,
Не знає, звідки шинка й гріш…
Та сняться півники і жито…
Марніє з любощів Тиміш…
Без неї тіло щемко нило,
Ходив небритий кружкома…
Не відбирала! Поманила.
На штрудель терла дрібен мак…
В шезлонг – кавуся, пахітоса,
У постіль – яблучний нектар…
Та все ж спіткав колишню – Тосю,
І вдав… безхвостого кота.
Ішла дружина мимо яток…
Дитина скрикнула:«Візьму!
Приблуда, мамочко, біднятко.
І сумно-рідно каже «мур…».
Побіг Тиміш – в авто любаски.
Ні сліз, ні каяння-жалю.
Що він вже КІТ – ніяк не жаско!
Поклала Ната на велюр…
Моторна, хитра, невеличка,
Високі перса, губи – квіт.
Не трансформується у звичку
Палка любов за десять літ!
– Самі прийшли… Не відбирала… –
Сміється Ната… Хай їм грець!
Тринадцять котиків – чимало,
А хвіртку торсає вдівець…
Була я кожному любаска,
Тепер безхвостим – сир, ковбаска…
2013
Отака казочка).
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
