
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.02
22:23
Сон має своє чистилище
і пекло, а рай провалився
крізь щілини пам'яті.
Сон - це природний наркоз
з проваллями в потойбіччя.
Хто може сказати,
що є справжньою реальністю:
цей світ чи сон?
і пекло, а рай провалився
крізь щілини пам'яті.
Сон - це природний наркоз
з проваллями в потойбіччя.
Хто може сказати,
що є справжньою реальністю:
цей світ чи сон?
2025.08.02
20:13
Допоки, Господе, будеш критися?
Невже навічно?
Допоки палатиме, наче вогонь, гнів Твій?
Скажи мені, навіщо створив Ти цей світ?
Для суєти якої створив Ти людей?
Хто той, хто житиме і не побачить смерть,
Врятує душу свою від руки пекла?
Невже навічно?
Допоки палатиме, наче вогонь, гнів Твій?
Скажи мені, навіщо створив Ти цей світ?
Для суєти якої створив Ти людей?
Хто той, хто житиме і не побачить смерть,
Врятує душу свою від руки пекла?
2025.08.02
14:52
Яке це щастя й благодать –
На лузі біля річки
Боками м’яти сіножать
І пестити Марічку.
Яка це радість – бути вдвох
У всьому білім світі, –
Вести серцями діалог
І правди не таїти.
На лузі біля річки
Боками м’яти сіножать
І пестити Марічку.
Яка це радість – бути вдвох
У всьому білім світі, –
Вести серцями діалог
І правди не таїти.
2025.08.02
08:47
Серпневий день з гібіскусом розцвів,
радіє сонце кольористим квітам.
Натруджені жнива, неначе віл,
джмелі гудуть, ласують ненаситні.
Заснув вітрець. Дощі проходять повз.
Тарелі соняшника трохи в'януть.
Шпилі дерев. Тримає спека пост,
радіє сонце кольористим квітам.
Натруджені жнива, неначе віл,
джмелі гудуть, ласують ненаситні.
Заснув вітрець. Дощі проходять повз.
Тарелі соняшника трохи в'януть.
Шпилі дерев. Тримає спека пост,
2025.08.02
03:57
Сумний полон смарагдової тиші
Диктує щедро скупчення рядків.
Без зайвих слів я щось важливе знищив,
Хоча, принаймні, зовсім не хотів.
Нечутний подих – темне кладовище,
Збіговисько закопаних струмків.
Моє ім’я прописане в афіші,
Диктує щедро скупчення рядків.
Без зайвих слів я щось важливе знищив,
Хоча, принаймні, зовсім не хотів.
Нечутний подих – темне кладовище,
Збіговисько закопаних струмків.
Моє ім’я прописане в афіші,
2025.08.02
00:09
День був справді щасливий такий,
Сонценіжно торкаючи плечі...
Понад озером лагідний вечір
Рай життя малював залюбки.
Симпатичні контрасти води -
Чергувалось холодне і тепле.
Хмара холодом крила і репла,
Сонценіжно торкаючи плечі...
Понад озером лагідний вечір
Рай життя малював залюбки.
Симпатичні контрасти води -
Чергувалось холодне і тепле.
Хмара холодом крила і репла,
2025.08.01
21:50
Як почути голоси
із царства мовчання?
Коли впаде камінь
у плесо мовчання,
ми почуємо резонанс,
який відлунить
у всьому світі.
Царство мовчання
із царства мовчання?
Коли впаде камінь
у плесо мовчання,
ми почуємо резонанс,
який відлунить
у всьому світі.
Царство мовчання
2025.08.01
17:49
Пробирає серце. Просинь,
поміж нею дим
заплітає лугу коси
духом бойовим.
Чорні круки, гнізда – дула,
заятрився шлях.
Аби куля проминула,
поміж нею дим
заплітає лугу коси
духом бойовим.
Чорні круки, гнізда – дула,
заятрився шлях.
Аби куля проминула,
2025.08.01
16:54
Горить і стогне в Києві земля,
летять ракети й дрони від кремля,
будівлі й люди гинуть, і сади,
увага світу звернена сюди.
Отче мой, Заступник мой,
Кровом град укрой,
Київ стольний Твой,
летять ракети й дрони від кремля,
будівлі й люди гинуть, і сади,
увага світу звернена сюди.
Отче мой, Заступник мой,
Кровом град укрой,
Київ стольний Твой,
2025.08.01
10:30
Моя невіста із амазонок
Нині собі шукає сховок
Провидить істину дівиця
Усе що далі таємниця
Безумні капелюшники
Насаджуються на цвяхи
І ще-араб теж у змаганні
Особить лійку для поливання
Нині собі шукає сховок
Провидить істину дівиця
Усе що далі таємниця
Безумні капелюшники
Насаджуються на цвяхи
І ще-араб теж у змаганні
Особить лійку для поливання
2025.08.01
05:40
За крок від смерті знемагати
Почав щоночі я на сон, –
Бува, тупцюю по кімнаті,
Мов на тіснім манежі слон.
Або кручусь, як вуж, у ліжку,
Відклавши книжку записну,
Бо смерть поставила підніжку
При вході в дім моєму сну.
Почав щоночі я на сон, –
Бува, тупцюю по кімнаті,
Мов на тіснім манежі слон.
Або кручусь, як вуж, у ліжку,
Відклавши книжку записну,
Бо смерть поставила підніжку
При вході в дім моєму сну.
2025.08.01
02:53
Висвітлює зелений оберіг
Кохане серце серед безсердечних.
Бездушне царство тіней крижаних,
Цей світ здається надто небезпечним.
О, скільки тут поетів видатних
Не виглядали сильно та статечно!
Під час концерту для глухонімих
Кохане серце серед безсердечних.
Бездушне царство тіней крижаних,
Цей світ здається надто небезпечним.
О, скільки тут поетів видатних
Не виглядали сильно та статечно!
Під час концерту для глухонімих
2025.07.31
23:06
Для СМ)
…І коли всі зурочені й скривджені
Позбираються й сядуть до столу,
Ти з покуття нікого не виженеш —
Мовчки білим обкреслиш довкола,
Вийдеш, защіпку тихо накинувши,
Озирнешся — лиш раз! — але стріха
…І коли всі зурочені й скривджені
Позбираються й сядуть до столу,
Ти з покуття нікого не виженеш —
Мовчки білим обкреслиш довкола,
Вийдеш, защіпку тихо накинувши,
Озирнешся — лиш раз! — але стріха
2025.07.31
22:11
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,
2025.07.31
21:52
Проляже творчість у тривозі.
Зло у добрі, добро - у злі.
І світ застиг на півдорозі,
Як сойка на однім крилі.
Ці парадокси й силогізми
Над нами виснуть, ніби меч,
Як не відстріляні ще гільзи,
Зло у добрі, добро - у злі.
І світ застиг на півдорозі,
Як сойка на однім крилі.
Ці парадокси й силогізми
Над нами виснуть, ніби меч,
Як не відстріляні ще гільзи,
2025.07.31
19:15
На вулиці вузенькій на Подолі
Під хатою усілися діди.
Збиралися щовечора сюди
Та розмовляли про життя, про долю.
Пригадували молоді літа,
Коли вони були ще повні сили.
Як у походи бойові ходили.
Трохим все більше у других питав.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Під хатою усілися діди.
Збиралися щовечора сюди
Та розмовляли про життя, про долю.
Пригадували молоді літа,
Коли вони були ще повні сили.
Як у походи бойові ходили.
Трохим все більше у других питав.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Насипаний (1967) /
Вірші
Логічне й нелогічне ( гумореска)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Логічне й нелогічне ( гумореска)
На лекції із логіки усім так тяжко, нудно й сумно.
Ніяк не лізуть ті знання у сонні голови розумні.
Знайшовсь один веселий «кадр». Сміливо, вперто тягне руку:
- Спитать хотів по темі я про хитру логіку - науку.
- Питання хочу вам, професор, дать одне, проте незвичне:
Що може бути правильне і ні, логічне й нелогічне?
Старий замовк, всміхнувсь. Потер чоло: - Ну й дали ви завдання!
Та я вам також, хлопче, відповім таким собі питанням:
- Скажіть, скоріш купують шубу тій, що мерзне часто дуже?
Чи все ж дарують тій, з котрою ох як часом жарко, друже?
Ніяк не лізуть ті знання у сонні голови розумні.
Знайшовсь один веселий «кадр». Сміливо, вперто тягне руку:
- Спитать хотів по темі я про хитру логіку - науку.
- Питання хочу вам, професор, дать одне, проте незвичне:
Що може бути правильне і ні, логічне й нелогічне?
Старий замовк, всміхнувсь. Потер чоло: - Ну й дали ви завдання!
Та я вам також, хлопче, відповім таким собі питанням:
- Скажіть, скоріш купують шубу тій, що мерзне часто дуже?
Чи все ж дарують тій, з котрою ох як часом жарко, друже?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію