ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"

Борис Костиря
2026.01.31 12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.

У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.

Володимир Бойко
2026.01.30 23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу. Меншовартість занадто вартує. Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають. Хто править бал, тому правила зайві. У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.

Іван Потьомкін
2026.01.30 21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як

Тетяна Левицька
2026.01.30 21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?

А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,

Артур Курдіновський
2026.01.30 16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.

Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галина Михайлик / Вірші / "Акварелі пам'яті" (Тим, що відійшли...)

 Акварелі пам’яті

16 квітня ц.р. минули 15-ті роковини по моїй Мамі…

...
перейти до тексту твору




Найвища оцінка Любов Бенедишин 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олена Лоза 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-04-17 00:54:53
Переглядів сторінки твору 5130
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.297 / 5.75  (5.095 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.106 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2023.11.07 01:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-17 01:16:19 ]
Мій вінок пам'яті найдорожчій людині... Усі вірші у підбірці - 15-річної давності, лише трохи підправила, де видавалося можливим...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-17 01:37:21 ]
...І нікому студити
мої гарячі скроні, нерви, жили...

...Це не сприйма ні розум, ні свідомість...

...мої вірші, і молитви, і вічний біль мій…

...Мовчатиму сумно, та серце кричатиме
і сонце повисне на кінчиках вій...

...душа моя - оголена, мов дріт…

...І розіб’юся об стіну плачу!..

...зрозумію я істину – справді,
є на світі єдина покута…

Лиш єдина у Вічності казка,
одинока у Всесвіті Пісня,-
безоплатна мамина ласка
і сльоза її, витерта пізно.

..........................


І так, мабуть, поза часом і простором...буде завжди...
І розум із серцем ніколи не дійдуть згоди...
І нічого не хочу брехати, бо сама собі ради не дам...

Тільки хочеться Вас, маленька Галинко, зігріти хоч на мить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-17 14:06:01 ]
Дякую, Лесенько...
Спершу вагалася, чи публікувати ці вірші взагалі. Вирішила публікувати. Тоді вагалася, чи афішувати... А потім подумала, що ця тема рано чи пізно торкається кожного... Ознайомившись з відгуками, побачила, що таки варто було. Спасибі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-17 14:10:10 ]
Галинко, саме такі вірші найнайчесніші в поетів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2013-04-17 06:27:16 ]
дуже близька мені тема...
і ранима і світла...
я втратив маму, коли мені стукнуло 17.
і задався мій старенький мінівірш:
Серце. Жаль на дно дрібоче,
нагострила тиша грані.
«Я не сплю?» – питають очі.
В чорній плахті квола пані
ніч – монахиня старенька
відчинила двері храму.
Сплю, бо бачу небо, ненько.
Сплю, бо Ви є поруч, мамо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-17 14:10:53 ]
Мені було тоді 28... але плачу досі... хоча вже не так часто, але певні дати дають свої поштовхи...
Співчуваю Вам, Юрію... Дякую за тепло Ваших слів і що поділилися зворушливими рядками... Світла Їм пам"ять...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-17 08:47:44 ]
Ціла низка чудових віршів-пам'яті за рідною людиною, написаних, судячи з дати, по свіжим слідам. І щем, і жаль, і біль - синоніми незворотної втрати. Але нічого не поробиш - не ми перші і не ми останні у цьому безкінечному, допоки живуть люди, процесі сходження людини у потойбіч.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-17 14:17:27 ]
Вдячна за чуйні слова, Олесандре... Розум наче все це і розуміє, але серце не хоче приймати... Але на все Божа воля. Значить так мало бути... Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-04-17 10:14:22 ]
Світла пам'ять...
Плачу... і усміхаюсь крізь сльози...
Мені все лягло на душу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-17 14:20:39 ]
Дуже вдячна, пані Любо, що так глибоко перейнялися... Я теж завжди плачу і усміхаюся, коли читаю ці вірші... Отак, наче й порозмовляю з мамою... Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-17 14:32:21 ]
Шановні друзі, усі, хто відгукнувся на цю публікацію, і хто, можливо, ще відгукнеться, дуже перепрошую, якщо мої відповіді на коментарі будуть дещо спізнені в часі, бо винила деяка поломка мого домашнього інтернетзабепечення. Сподіваюся, що найближчим часом все налагодиться. (Зараз пишу з чужого комп"ютера).
Ці сім віршів, що вміщені у сьогоднішній публікації - своєрідне "вибране" з великого масиву моїх поетичних наративів, спричинених непоправною втратою... Трохи згодом планую сформувати ще одну,чи декілька підбірок, як продовження циклу "Акварелі", але вже, мабуть, публікуватиму без афішування. Бажаючі завжди зможуть їх побачити на моїй сторінці за опцією "вірші". Ще раз дуже дякую всім-всім.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-04-17 21:06:15 ]
Галинко...Я не знаю,що зараз написати...У мене також уже немає мами...також є цикл вражень"Прощання з матір`ю"...Хотіла оцінити-бачу,що вже оцінили...Тримаймося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-19 12:05:05 ]
Світла Світлано (дуже світле Ваше фото), дякую за чуйність... тримаймося...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-04-17 22:17:04 ]
Чудовий вінок поетичних одкровень у пам'ять про маму... Зболено...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-19 12:30:16 ]
З часом біль трохи притуплюється, але не зникне ніколи... Дякую Вам, пане Мирославе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-04-18 05:25:43 ]
Господи, вірш - стигма назагойна....!!!!Врізається кожним проболеним рядком, кожніською буквочкою у море свідомости...боляче ж як...
Галинко, але ж...вона все одно над Тобою Янголом:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-19 12:32:48 ]
Так, Роксоланко, мій світлий Янгол завжди зі мною, тільки - ні поговорити, ні побачити... Чуйна і зворушлива душе, спасибі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-04-20 13:02:56 ]
Мої щирі співчуття... Вірші повні болю.
Моєї вже третій рік немає...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-20 19:38:20 ]
Спасибі... три роки - ще дуже свіжа рана... Мої співчуття Вам...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-28 23:20:28 ]
"...безоплатна мамина ласка
і сльоза її, витерта пізно."
Тільки маючи своїх вже дорослих дітей, починаєш по-справжньому розуміти і цінувати і ласку, і сльозу... запізно...
Дякую! Боляче, слізно, щиро...