ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Аня Біла / Вірші

 Зима
Мете.. зима нарешті...
сніжинок літ у скло...
і я шукаю... Де ж ти?
дороги замело...
Та місяця чарівний
блиск стежку освітив
і я до тебе, рідний,
дійду! Якраз до жнив.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-01-30 22:58:38
Переглядів сторінки твору 4910
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.234 / 5.03)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.206 / 5.04)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-30 23:08:25 ]
Привіт, Аню. Гарний вірш, оптимістичний.
Тільки манюньке питання "а чому аж до жнив"? Невже "він" на іншому боці землі? :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-30 23:24:49 ]
А чого спішитися? Світ такий цікавий... Правда? :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-31 02:41:37 ]
Та, як постаратися, то можна і скоріше дочалапати ;) А далі - разом із ним - і до жнив ... постаратися успіти ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аня Біла (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-31 09:20:38 ]
Привіт усім! Жнива - то найкраща пора року для мене :). Ми повинні зустрітися саме тоді - таке життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-01-31 11:49:01 ]
Непогано. Трішечки би ще на дрібнички звернути увагу і буде ще краще. Короткі форми вимагають дуже усвідомленого відношення до кожного слова.
"сніжинки ліпляться на скло..." - трішки задовге?
"сніжинок (літ?) (у скло?)...
якщо є найменше відчуття, що сніжинки таки чогось шукають (крізь скло) або натикаючись на скло (у скло?) - то можна використати "і я шукаю...Де ж ти?" Напевно, тоді краще розширити "дорогу" на "дороги".
Другу строфу теж було би краще ледь ускладнити, забрати дійство з переднього плану. Додати трохи ефіру загадковості, якого так багато у першій строфі.
І до кінця зрозуміти, має бути крапелька іронії, чи ні? Це все реалізується у двох наступних рядках:
"Та місяць цей чарівний
мій шлях вже освітив"

"Та місяця чарівний
(блиск?) (далеч?) освітив…
“І я до тебе, рідний,
дійду. Якраз до жнив.”


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-31 12:25:43 ]
Вав, Аня повернулася! кілько уваги... :) я вже починаю Ревнувати Аню до Редакції, і Редакцію до Ані :)...

Де пропадала?) і ще, щодо жнив. Ти його мабуть знатимеш ще до жнив, просто подивишся на нього інакше саме у той момент :))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аня Біла (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-31 15:34:31 ]
Дякую за увагу, шановна Редакціє! Я написала кілька речень, а такий великий коментар. Якось не задумувалася про те, що писала - писалося та й все :)). Віршування - то моє захоплення. Але я постараюся серйозніше до цього відноситися.
Ростику, так приємно... Я не часто буваю на Самвидаві. Нічого не зрозуміла про що йшлося в останньому твоєму реченні... Але все одно дякую. тобі. Буду заходити частіше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-31 15:58:35 ]
я мав на увазі, що те, чого ми так сильно прагнемо чи шукаємо, дуже часто знаходиться поруч :) тому бажаю Тобі помітити Це ще до жнив... :) нащо так довго чекати :)

радий, що Ти тут... скучив троха :))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аня Біла (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-31 16:04:34 ]
Ти ще скажи пару таких слів і я почну задумуватися над цим. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-31 16:13:46 ]
скучив, скучив, скучив :) якби снігу не насипало, то вже мабуть здурів би... бо так бракувало чогось БІЛОГО (чи то когось) :))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аня Біла (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-31 16:21:05 ]
Ти думаєш, що я - Зима? Тільки не холодна, а гаряча :)) Гаряча зима - як звучить?!.. Можна вірш написати :))
Я теж скучаю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-31 16:23:14 ]
Ростик, так Ти що до Ані в Київ їздив???? ;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-31 16:39:38 ]
Я знаю, що Ти гаряча зима :) добре знаю і вірю :)
я колись навіть писав: про січень - "Друже! Ти спокóю Приніс гарячою рукою" :)))

Юрку, знав би, що Аня у Києві - безумовно забіг би в гості чи здибався за чашечкою чаю, ну за згоди звичайно... :)

А відкіля знаєш про те, що Аня звідти?.. бачу Ти знаєш більше... :) Чи Ти так це все бачиш добре, з високих штатів?:)))) чи просто ревнуєш?)