Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Народжується у вогні страждань.
І кожен промінь, наче богомаз,
У первісному вихорі жадань.
Проміння пронесеться крізь пітьму,
Немов крізь павутиння і полон,
Крізь пустку ошелешену й німу,
Скоро в вікна загляне зима.
І природа слаба і безсила
Вже не схожа на себе сама.
По самотнім і голим алеям,
Там, де шурхіт опалих пожеж.
Голови не покривши своєї,
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись
За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на
Що не малюй,
а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.
ІІ
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Настроєве (пародія)
***
Йду сучасним життям і поеми міняю на пиво.
Непрожиті слова відпускаю, як з клітки птиць.
У неволі красивій здавались вони щасливими,
А тепер, як і я, не знають, куди іти.
Он Шевченко і Ленін в одній кам`яній фігурі…
І нові українці без фільтра, без фільтра знов.
Час - художник, художник іклом по шкурі.
Наче кров`ю по дзеркалі - аж закипає кров.
Впала зірка на стежку останню,
Немов обірваний ґудзик.
Загадаєш бажання ,-
А нафіг воно мені…
Мабуть, став я світлішим:
До мене тягнуться друзі…
Може, став я собою на білім чорнім коні.
Батьківщина красива,
Правда, підробно красива.
Хтілось плакати й жити,
Любити - як хліб свіча.
На вітрах перемін, романтичних,
Мов чорна грива,
У орлиних чи риб`ячих,
Чи неземних очах.
Андрій Наюк "Розірваний горизонт"
ПародіяПоміняю поему на пиво,
А вірш - на фісташки.
Відпущу свої мрії на волю, як з клітки птиць.
Ось Ілліч кам`яний посміхнувся назустріч криво,
Впав обірваний ґудзик на землю, як ленінський клич.
Нафіга, ви скажіть, ті бажання, котрі нездійсненні?
А новий українець без фільтра( ото гівно!)
Час – художник, малює цю «жись».
І Шевченко вже там, де був Ленін…
Знову тягнуться друзі…
(До мене? До пива?)…
Чи їм все одно?...
2013
Вітаю молодого талановитого поета Андрія Наюка з виходом першої поетичної збірки "Розірваний горизонт"!!! З нагоди презентації книги дарую серію пародій від Парасі)))Сподіваюся, що Андрій після повернення з подорожі прочитає, сприйме з гумором, поповнить ряди ПМ і познайомиться з Парасею особисто)))
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
