На час крутого перелому
Простому люду зле ведеться,
Не те, що декому "крутому",
Що він скоробагатьком зветься.
Сказати хочу українцям,
А не "хохлам", чи "малоросам",
Що чаша долі вже по вінця
Терпінням пінить стоголосим.
Народе мій талановитий!
Ти був, як віл отой, терплячий.
І був не раз прилюдно битий
За норов, той-таки, волячий.
І бити будуть, доки носиш
Ярма оздоблену оправу,
І доки ти уклінно просиш
Те, що давно твоє по праву.
Це ж стільки треба пережити,
Перетерпіти бід та лиха,
Щоб так до себе збайдужіти
І старцювати мирно й тихо.
Тобою правити не проти
Перелицьовані "вчорашні",
Котрі, мов щирі патріоти,
Кричать тепер про біди наші.
Народе славний, роботящий,
Ти ж хлібороб і вдатний воїн.
Твій жереб зовсім не пропащий,
Ти долі кращої достоїн!
Вона, бігме, не за горами -
От-от зоря твоя заграє.
В соборах душ воскреснуть храми,
Бо ж дух народу не вмирає!