ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький

Олександр Буй
2025.10.09 20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить

Євген Федчук
2025.10.09 20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач

Сергій Губерначук
2025.10.09 15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:

С М
2025.10.09 13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Віктор Кучерук
2025.10.09 12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.

Сергій СергійКо
2025.10.09 12:18
Ти вмієш слухати мене роками поспіль.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм

Юрій Гундарєв
2025.10.09 09:47
Сьогодні, 9 жовтня, йому могло би виповнитися 85 років. Але він пішов у захмар’я сорокарічним.
Можливо, такі яскраві особистості конче потрібні не лише тут…
До речі, одна з львівських вулиць носить його ім‘я.

Дві маленькі зелені фари
висвітлюють шл

Борис Костиря
2025.10.08 22:17
Давно я не був
на залізничному вокзалі.
Узимку він промерзає
до самих глибин,
як серце печалі.
Вокзал став для мене
землею обітованою,
куди спрямовані мої мрії,

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Леся Горова
2025.10.08 15:15
Перед осінню ніби винною
Почуваюся без вини.
Розлітається павутиною
Перший зАзимок слюдяний.

І жовтневого дня короткого
Багровиння снує клубки.
Кривда в них примостилась котиком

Володимир Мацуцький
2025.10.08 13:20
грудня 2025 року Норвезький Нобелівський комітет винесе рішення: «нікому з глав держав не присуджувати премію миру». До такого рішення потенційні члени комітету прийшли заздалегідь, ознайомившись з дослідженнями міжнародної групи науковц

Володимир Бойко
2025.10.08 11:12
Колись бункери були прихистком героїв, а нині по бункерах рятує шкуру якесь пуйло. У майбутньому вивчення історії рашизму буде справою не політологів, а паразитологів. Право сильного сильне, але не праве. Малодушним завжди мало загублених душ.

Віктор Кучерук
2025.10.08 06:14
Зранку за вікнами осінь
Хлюпає нудно дощем, -
Плани зруйновано зовсім,
Душу охоплює щем.
Тільки корити не стану
Час дощовитий ніяк, -
Осінь - обманлива пані, -
Знати повинен усяк...

Борис Костиря
2025.10.08 00:05
Скільки часу ми втрачаємо
на сон! Як шкода,
що безліч годин
іде в нікуди.
Сон - це ніби інша реальність,
але часом така моторошна.
Важко зрозуміти,
яка реальність є справжньою:

Олег Герман
2025.10.07 23:14
Давайте чесно, ми всі вже давно живемо не просто з телефонами, а в телефонах. Колись електронна пошта була чимось "вау", тепер це приблизно як відправити голуба. Ми досягли такого рівня спілкування, де відповідь є функцією швидкості пальців, а не мозку.

Олександр Буй
2025.10.07 21:12
Останнє золото кленове
Здимає осінь із палітри...
Зими морозна передмова
Уже вчувається в повітрі...

Довкілля стане чорно-білим,
Де півтони – у сірій гамі...
Вітри мереживні метілі

С М
2025.10.07 15:15
Відусюди чую кроки марші тисяч ніг бо
Уже літо і знову час настав
Для уличних утіх бо!
На що ти годен отут
Самі рокабільні витівки
Адже в соннім Лондоні не треба
Уличних вояків
От

Юрко Бужанин
2025.10.07 14:17
В пухнастому світі
Пухнасті створіння
Пухнасто щасливі
У всіх поколіннях.
І сонце пухнасте
Їм світить ласкаво.
В пухнастому небі –
Пухнасті заграви.

Сергій Губерначук
2025.10.07 12:23
Материк.
Атмосфера.
Зирк!!!
Птеродактиль – Неандерталець.
Далі
просто
людей
п

Олександр Сушко
2025.10.07 12:01
Поховах і донечок, й синів,
Нащо жити? Може, ліпше вмерти?
Бо осліп від горя, онімів,
Бо від горя став чорніший смерті.

Плюнула вогнем у рай орда
І потік в Дніпро ручай кривавий.
Боже! Я б своє життя віддав

Віктор Кучерук
2025.10.07 05:55
Темні хмари, а під ними
Міцнокрилі журавлі
Подаються невдержимо
До заморської землі.
Сіра далеч, а з-за неї,
Добре чутно звіддаля, -
Кличе теплістю своєю
Облюбована земля.

Борис Костиря
2025.10.06 22:11
Похмурий горіх
із зів'ялим після морозу листям.
Він нагадує старого,
який просить милостиню.
Голосіння дідугана
ударяються об небо
і осипаються
не золотими монетами,

Віктор Кучерук
2025.10.06 16:04
На отому далекому березі,
Де було веселіше стократ, -
Гожу днину догулює вересень, -
Мій зрадливий поплічник і брат.
Не подався за мною в бік сирості,.
Не проник до осінніх глибин, -
Не явив аніякої милості,
Щоб не був я один на один

Олег Герман
2025.10.06 15:49
Приходить осінь в дім
Неквапно, тихо. Втім,
Ніяк я не збагну, чому настільки сумно.
Застудженій душі не хочеться вже мрій,
Лише холодний дощ і роздуми абсурдні.

Нема вогню в зірках,
Змінили просто так

Світлана Пирогова
2025.10.06 13:45
Р-апсодія жовтня журлива,
А-фіші розвісила осінь.
П-рислухайся: ліра чутлива,
С-крипаль милозвучно доносить.
О-рнамент мальований листям,
Д-ерева у міді та охрі,
І килим на землю встелився,
Я-ворик старенький заохав.

Іван Потьомкін
2025.10.06 13:00
Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити. 2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що. 3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх. 4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви

Іван Потьомкін
2025.10.06 12:47
Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити.
2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що.
3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх.
4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви

Ольга Олеандра
2025.10.06 10:55
Страх з усіх радників, мабуть, найгірший.
Страшно російському вурдалаці, тож кількість обстрілів він вчергове збільшив.
Більше смертей. Більше руйнувань. Щось бажане він отримує з цього?
Титул недолюдка, кровопивці, нездари. Більше нічого.

Геовеличч

Артур Курдіновський
2025.10.06 05:53
Зустрілись ми в короткому рядку
Написаного спільним болем вірша.
Моя душа злітала вище й вище
Та мріяла про долю не таку.

Жорстока правда: я тобі ніхто.
Для тебе я навряд чи кимось буду.
Навколо мене - чорний попіл всюди,

М Менянин
2025.10.05 23:31
Коли промінь сонця
сягне твоїх вій –
гайда від віконця
і більше не стій.

Пора, мудрий брате,
настав вже той час
дорослішим стати –

Борис Костиря
2025.10.05 22:40
Чому молода дівчина
так часто буває на кладовищі?
Чому вона ходить туди
щоразу? Молодість і небуття -
що може бути
більш протилежним?
Пам'ять, яка застрягла
у глибоких тріщинах граніту,

Тетяна Левицька
2025.10.05 22:29
Мела вишнева заметіль
і падала додолу цвітом,
як потягло їх звідусіль
одне до одного магнітом.

Він воював, як на війні,
за право бути тільки з нею.
У непроглядні дні сумні

Олександр Буй
2025.10.05 21:01
Мед із полиновим присмаком –
Твій поцілунок п’янкий...
Плутать кохання із пристрастю,
Богом благаю, – не смій!

Губи чуттєво калиняться,
Світять смарагди очей...
Жаль тільки час не зупиниться
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Євген Федчук - [ 2025.10.05 18:07 ]
    Про відьму та вовкулаків
    Хто в дитинстві не наслухавсь страшилок усяких.
    От увечері зберуться і більші, і менші,
    Всядуться навкруг багаття, язиками чешуть.
    Нарозказують, що менші аж дрижать від ляку.
    Хоч не хочуть показати, що отак їм лячно,
    Сидять, слухають, очима по темряві водять,
    Чи там перевертні всякі, чортяки не ходять.
    Щоб не втрапити до лап їм якось необачно.
    Нині черга Миколина дітлахів лякати.
    Набігались по толоці, багаття розклали,
    Повсідалися навколо та й слухати стали,
    Що Микола нині буде їм розповідати.
    А Микола умостився, на всіх подивився,
    Каже: - Нині я не буду дуже вас лякати.
    Розкажу те, що учора я почув від тата…
    Замовк. Хмизу у багаття класти заходився.
    Як багаття розгорілось, тоді став казати:
    - Було то давно, говорять у селі одному.
    Жив козак старий, багатий у селі отому.
    Була в нього гарна дочка, Марією звати.
    Був і син. Та він в ту пору вже на Січ подався,
    Замість батька товариству аби послужити.
    А дочка така, що впору уже й одружити.
    Та й красуня. А у неї дуже закохався
    Парубок Хома потворний дуже та липучий.
    Їй на вулиці постійно не давав проходу.
    Усе питав, чи за нього та вийти не згодна.
    Уже її приставанням своїм геть замучив.
    А всі знали, що у нього мати відьма була.
    Якось прийшла до них в хату сватати Марію.
    Мовляв, синові козак той відмовить не сміє.
    Та від козака відмову з порогу почула.
    Сказав козак: - Іди з хати, бо не буде діла!
    Я за твого сина доньку не віддам ніколи!
    Вийшла відьма, роззирнулась у дворі навколо,
    Та й у лице козакові люто прошипіла:
    - Не бути твоїй Марії одруженій зовсім!
    Плюнула та й подалася з козачого двору.
    І те відьмине прокляття відгукнулось скоро.
    Молоко із кров’ю зразу ж у корів взялося.
    Козак викликав знахарку, щоби пособила.
    Та, що треба, поробила, що слід, пошептала.
    Кров по тому у корів тих з молока пропала.
    Крім одного дня, як відьма шкоду поробила.
    Та то вже не таке лихо, можна примиритись.
    Думав козак: врешті відьма від них відчепилась.
    Скоро з сотником місцевим вони зговорились
    І його син з Марією мали одружитись.
    Наче, все благополучно. Справа до весілля.
    Уже молоді у церкві і під вінець стали.
    Попід церквою народу чимало зібрали.
    Стоять вози, прикрашені квітами і зіллям.
    А у цей час стару відьму на дорозі стріли.
    Щось вона на перехресті довгенько стирчала.
    Люди дружку потихеньку про те розказали.
    Але він махнув рукою: - Яке наше діло?!
    Обвінчались молоді та на воза сідають.
    Самі радісні й щасливі і народ так само.
    Їде той весільний поїзд дорогою прямо.
    На те саме перехрестя якраз повертають.
    Тільки віз із молодими повернув на нього,
    Як молодий з молодою вовками зробились,
    На очах у всіх із воза миттєво схопились
    І до лісу полетіли від поїзда того.
    І тут відьму всі уздріли, що збоку стояла.
    Тільки блиснула очима та і подалася.
    Звісно, крики, веремія страшенна знялася.
    А під возом гостре лезо у землі стирчало.
    Затужив козак від того, захворів небога.
    Послав до Січі за сином, зібрався вмирати.
    Син примчався, ледве тільки дали йому знати.
    Давай про усе питати тоді батька свого.
    Той і про корів повідав, й ніж на перехресті.
    А син його був завзятим, й чорта не боявся.
    Тож з відьмою розібратись чимскоріше взявся.
    У дворі почав сторожу він щоночі нести.
    В ніч, коли корови з кров’ю молоко давали,
    Заявилася та відьма, до хліва ступила
    Тут її рука козацька за патли вхопила,
    А друга кнутом по носі щосили врубала.
    Відбив козак відьмі носа, за патли тримає
    Та лупцює, що є сили. Звивається клята.
    А козак поміж удари узявся питати:
    - Щоб з вовків перевернути, що зробити маю?
    Відьма борсалася довго, верещала ґвалтом
    Та не витримала, каже: - Раз зумів зловити
    Мене, хлопче, та ще зумів мене не пустити,
    Як іще пообіцяєш мене не вбивати,
    Розкажу, що слід зробити з бідою тією.
    Козак мусив погодитись та дав таке слово.
    Тоді відьма втерла носа від чорної крові.
    Дала йому жмут волосся з голови своєї.
    Каже: - Заряди рушницю. Заряд забивати
    Треба ось оцим волоссям. Тоді йди до лісу.
    Там у балці біля річки уважно дивися,
    Оті самі вовкулаки мають проживати.
    Коли тільки їх помітиш, стріляй із рушниці.
    Коли постріл пролунає – вони людьми стануть.
    - Дивись, - відьмі козак каже, - я тебе дістану,
    Не дай Боже, твої знову це підступи ниці!
    Та зробив, як та веліла, знайшов балку в лісі,
    Двох вовків у ній побачив та й з рушниці вразив.
    Ті вовки перетворились на людей одразу.
    То були сестра Марія і зять його, звісно.
    Обнялися вони радо, звісно, просльозились.
    Син із дочкою і зятем додому вернувся.
    Старий козак про хвороби одразу й забувся.
    Стіл весільний накривати зразу ж заходились…
    - А що відьма? - хтось з малечі узявся питати.
    Парубок дотримав слова? – А як же іначє?!
    Чи буває що міцніше за слово козаче?
    - А відьма взялася й далі своє зло вчиняти?
    - Та ні. Тож козак дав слово. Люди ж не давали.
    Зійшлися якось всі разом, ту відьму схопили.
    Закрили у її хаті та там і спалили.
    Щоби шкоди не робила та зло вчиняла.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати: