ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Олег Герман
2025.09.13 17:17
Передмова

Вітаю! Нещодавно я відкрив для себе нове хобі, в якому намагаюся поєднувати приємне з корисним, а саме написання есе психологічної тематики. Деякі стали підсумком багаторічних спостережень в ході роботи з пацієнтами, інші є інсайтами, що вини

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,

Іван Потьомкін
2025.09.10 21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова

"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...

Олег Герман
2025.09.10 20:27
Частина І. Народження порожнечі

Я прокинувся. Здавалося б, цей день нічим не повинен був відрізнятися від попередніх та наступних: трохи домашньої рутини, робота протягом більшої частини дня і вечір перед телевізором. Але цього разу все було інакше. За

Леся Горова
2025.09.10 19:54
Проведи мене, Боже, між краплями чорної зливи,
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над піками жовтих тополь.

Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисних

Віктор Кучерук
2025.09.10 05:41
Чому зі мною так зробилося,
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу

Володимир Бойко
2025.09.09 22:42
Любити ближнього краще здаля. Ворог ворогові ока не виклює. Забреханий москаль гірше забрьоханої свині. Диктатор наділяв себе правом наліво й направо. Надія вмирає останньою, а першою хай вмирає безнадія. Найважливіше у житті - не розминут

Борис Костиря
2025.09.09 21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні

Олександр Сушко
2025.09.09 20:39
Я за Христом несу свого хреста,
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.

Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір

Юрій Гундарєв
2025.09.09 19:59
Неймовірно актуальний проект - поетичні перлини українських класиків у рок-інтерпретації! Супер сучасно все - і вокал, і саунд, і аранжування. А найголовніше, напевно, те, що вкотре переконуєшся в тому, що справжня класика не має жодних часових меж. Нав

Сергій Губерначук
2025.09.09 15:31
Можна, я не буду нічого "употреблядь",
а не "використовувати"?
Ви всі читали Сковороду?
У нього то мова чи язик?
Як язик, то куди ж той язик зник?
Зараз декому з вас
на 1000 років менше, як мені.
Цікаво, ви такі ж дурні?

Світлана Пирогова
2025.09.09 15:28
Вітри, мов сховані в невидимі домівки.
Безмовні зорі у просторах неба.
Лиш пам'ять дістає не стерту часом плівку.
Роки скоріш пливуть човнами в невідь.
Прислухався, неначе йде...зашурхотіло.
Ні, ні! Вона, як ластівка, летіла б.
Її політ легкий, йог

М Менянин
2025.09.09 13:53
Від Бога залежні,
в цей час обережні,
їх вчинки належні,
до праці не лежні
краї де безмежні.
раби мо? – Авжеж ні!
зачахлі мо? – Теж ні!

Юрій Гундарєв
2025.09.09 09:24
Відійшов у засвіти Патрік Хемінгуей, єдиний із трьох синів славетного американського письменника, який дожив до сьогодення. Він помер на 97-ому році життя у своєму будинку в Бозмені, штат Монтана.
Патрік присвятив все своє довге життя популяризації спадщ

Віктор Кучерук
2025.09.09 05:55
Чагарі покрили схили
Круч високих над Дніпром, –
У гущавинах могили
Загубилися кругом.
Лиш виблискує зелінка
І побиті черепки,
Де в дрібненькому барвінку
Ледве видимі горбки.

Борис Костиря
2025.09.08 22:04
Тиша шепоче вночі,
тиша заплітає темні коси ночі.
Тиша і музика нерозривно
пов'язані між собою,
вони не можуть існувати
один без одного, як інь і ян.
Із тиші народжується музика.
Із тиші народжується грім душі.

Іван Потьомкін
2025.09.08 16:20
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою

С М
2025.09.08 08:50
Ось хліба взяв у батька і вийшов на дорогу
Вийшов на дорогу
Узяв що міг і вийшов на дорогу
Виходячи у світ де зна лиш Бог
Все щоби справуватися якось

Оце витратив усе що мав був у краю голод
Був у краю голод

Віктор Кучерук
2025.09.08 08:04
Свого домігся чоловік
Від любої дружини, -
Тепер йому та гладить бік
І масажує спину.
Не покладає жінка рук
По вечорах не всує,
Раз щодоби хропіння звук,
Як щиру дяку, чує...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Юрій Лазірко - [ 2025.09.06 22:45 ]
    Амінна --- український блюз
    Чи не тому вуста німі,
    що душу відвели зимі
    в солодких перегрівах тіла?
    Бо брали - що душа хотіла,
    а віддавали дні одні
    та берегли на старість сили.
    Та лічить Бог
    на часу вервиці за двох
    цей безупинний діалог
    душі і тіла, дня і ночі.
    Від вітру мова затріпоче,
    напише тиші некролог.
    У кожнім слові яв пророчий...
    Я зліг -
    пробач, лебідко, що не зміг
    уберегти дзвінкий твій сміх
    від в серці кривди передзвону
    і ти дивилась, мов ікона,
    як вітер мів мене, мов сніг
    за рамки Божого Закону
    у небуття.
    Втомилось дихати життя
    і настіж двері вороття...,
    а за дверима Правди лоно
    приймає душі невагомі.
    Від невагомості - я стяг,
    хвилююся, заходжу в кому.
    Уста,
    тягніть до сонця нить обав,
    нехай згорить, що посплітав
    моїм думкам - хмільним драконам
    той, хто божився во дні они
    перетворити love на став,
    а став найпершим Ал Капоне
    посеред тьми.
    Гріхом ховався між людьми,
    дорогу гриз до Колими,
    міняв кровицю на кордони
    і роздавав катам пардони.
    Моя Мадонно, ти слізьми
    не перебудиш царство сонне.
    З цих рук
    по жерлі вилитім із мук
    піде на страту, мов на звук,
    твоя дитина... і загине
    без краплі власної провини.
    Скажи мені, Свята, - Чому
    на місці ката серце сина?
    Далебі
    той хрест несеться по тобі
    і тінню падає в журбі
    на той бік потойбіччя косо,
    на смерть чекає безголосу
    нестримний рани біль
    і проростає світла просом
    амінь.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  2. Володимир Ляшкевич - [ 2025.09.05 11:23 ]
    Ця ніч - зла ніч. В рок виконанні
    1
    Ця ніч,
    зла ніч -
    зліт Зла!

    І чорнота
    із-зусебіч
    наповза!

    Але якщо,
    доля моя
    в вишині -

    ті, що вгорі,
    зір зупиніть
    на мені.

    Приспів:
    Але якщо
    Доля моя в вишині -
    ті, що Вгорі
    зір зупиніть
    на мені!

    2
    А клята ніч
    усе ніяк
    не мина!

    Одна вгорі,
    і унизу -
    пелена!

    Поміж димів
    і марних слів
    голова!

    І навкруги
    лише війни
    трясина́.

    Приспів:
    То як були
    потрібні б ми
    вишині -
    чи небеса
    чорніли би
    в далині?!

    3
    І вже нехай
    ми тут усі,
    які є!

    Та в мряці злій
    достоту сил
    не стає!

    То хай вгорі
    займаються
    ліхтарі!

    Бо довга ніч!
    Не дотягти
    до Зорі!

    Приспів:
    Мій Ангеле,
    лети сюди -
    у вогні.
    Перекажи
    від Бога щось
    і мені!

    2025


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (7)


  3. Юлія Щербатюк - [ 2025.09.03 18:47 ]
    Журавлі пісня
    Мені здається часом, що солдати,
    Які з кривавих не прийшли полів,
    В блакитне небо вознеслись крилато,
    Перетворились в білих журавлів.

    Вони і дотепер з часів далеких
    Летять і озиваються до нас.
    Чи не тому, ми, дивлячись на небо,
    Із сумом замовкаємо не раз?

    Стрій втомлений в туманні далі лине,
    У небі дня, що догорає сам.
    Є проміжок малий у тому клині.
    Можливо, це - для мене місце там?

    Настане день, і в зграї журавлиній
    Я попливу кудись у сизій млі,
    Із-піднебесся, з окликом пташиним
    до тих, кого залишив на землі.

    01.-04.2023 року
    Україномовна версія

    Співана поезія відео


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Юрій Лазірко - [ 2025.08.30 05:14 ]
    Одинокий Вовк - блюз
    Ніч засиляє,
    мов нитку у голку,
    серце у біль
    одинокому вовку.

    Туго стискає
    слухняність за шию –
    волю чи смерть
    він сьогодні навиє.

    Рани годує
    ярмо – та не гріє,
    душить, пече,
    неприкаяно ниє.

    Вовк – не собака,
    в слухняність не грає.
    Клич у витті –
    то він зграю скликає.

    "Ууу, Сіромахи –
    Свобода та Грати,
    гріх бути тут
    і себе догризати!"

    Завтра над світом
    ледь сонце повстане –
    день запала,
    вовча зграя розтане...

    День витягає,
    мов нитку із голки, –
    серце моє
    одинокого вовка.


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (4)


  5. Володимир Ляшкевич - [ 2025.08.23 20:58 ]
    Виживеш ти!
    Друже і брате,
    тут все, як завжди -
    бруд і вогонь,
    сплати без решти,
    тижні без дати,
    видзвони скронь!

    Боже боронь
    щось загадати -
    тільки й мети :
    що першим ворог
    подохне,
    а нині виживеш ти!

    Приспів:
    Бо нині виживеш ти!
    Далі житимеш ти!

    2
    Нас небагато
    у цих окопах -
    межи світів,
    сину своєму
    схожої долі
    я б не хотів.
    Хай чорноту
    усю у безодню
    і не змести,
    та зупиню я
    її сьогодні -
    житимеш ти!

    Приспів:
    Бо нині виживеш ти!
    Далі житимеш ти!


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (11)


  6. Юрій Лазірко - [ 2025.08.22 20:31 ]
    Іде Війна --- українська рок-балада
    1.
    іде війна, о Господи, іде війна
    налито чашу смерті аж по самі вінця
    і накопичує себе чужа вина
    іде війна до найостаннішого українця

    приспів:
    мій Друже, нам цей хрест тепер нести
    не піддавайся шалу і знемозі
    у мене є лише ось ця земля... і ти
    і віра непохитна в перемозі...

    2.
    і світ, собі набравши повний рот води,
    в стурбованість складає пустодзвонні оди
    хвоста піджавши скавулить один-в-один
    як цуценя позбавлене очей та рис породи

    приспів.

    3
    іде війна по кожному із нас живих
    і не звертає і не повертає втрати
    у ній немає світла але є рови
    ущент наповнені кістками і теплом солдата

    приспів.

    4.
    і м'ясорубці цій немає меж... а так
    немає більше почуття бодай провини
    іде війна, за нею проростає мак
    такий червоний, що здається сірим небо синє

    приспів.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати: