ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.09.15 05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.

Володимир Бойко
2025.09.15 00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом. Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться. Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий. Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.

Борис Костиря
2025.09.14 21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.

С М
2025.09.14 16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені

Євген Федчук
2025.09.14 15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,

Віктор Кучерук
2025.09.14 15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Олег Герман
2025.09.13 17:17
Почуття, що приходить тихо, наче тінь. Воно не гримить громом, не кричить, не з'являється з-за рогу зненацька, а просто підповзає і щось шепоче, змушуючи нас опустити очі. Воно важким каменем лягає на серце, навіть якщо ніхто, крім тебе, про нього не зна

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,

Іван Потьомкін
2025.09.10 21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова

"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...

Олег Герман
2025.09.10 20:27
Частина І. Народження порожнечі

Я прокинувся. Здавалося б, цей день нічим не повинен був відрізнятися від попередніх та наступних: трохи домашньої рутини, робота протягом більшої частини дня і вечір перед телевізором. Але цього разу все було інакше. За

Леся Горова
2025.09.10 19:54
Проведи мене, Боже, між краплями чорної зливи,
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над піками жовтих тополь.

Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисних

Віктор Кучерук
2025.09.10 05:41
Чому зі мною так зробилося,
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу

Володимир Бойко
2025.09.09 22:42
Любити ближнього краще здаля. Ворог ворогові ока не виклює. Забреханий москаль гірше забрьоханої свині. Диктатор наділяв себе правом наліво і направо. Надія вмирає останньою, а першою хай умирає безнадія. Найважливіше у житті - не розминут

Борис Костиря
2025.09.09 21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні

Олександр Сушко
2025.09.09 20:39
Я за Христом несу свого хреста,
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.

Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір

Юрій Гундарєв
2025.09.09 19:59
Неймовірно актуальний проект - поетичні перлини українських класиків у рок-інтерпретації! Супер сучасно все - і вокал, і саунд, і аранжування. А найголовніше, напевно, те, що вкотре переконуєшся в тому, що справжня класика не має жодних часових меж. Нав

Сергій Губерначук
2025.09.09 15:31
Можна, я не буду нічого "употреблядь",
а не "використовувати"?
Ви всі читали Сковороду?
У нього то мова чи язик?
Як язик, то куди ж той язик зник?
Зараз декому з вас
на 1000 років менше, як мені.
Цікаво, ви такі ж дурні?

Світлана Пирогова
2025.09.09 15:28
Вітри, мов сховані в невидимі домівки.
Безмовні зорі у просторах неба.
Лиш пам'ять дістає не стерту часом плівку.
Роки скоріш пливуть човнами в невідь.
Прислухався, неначе йде...зашурхотіло.
Ні, ні! Вона, як ластівка, летіла б.
Її політ легкий, йог

М Менянин
2025.09.09 13:53
Від Бога залежні,
в цей час обережні,
їх вчинки належні,
до праці не лежні
краї де безмежні.
раби мо? – Авжеж ні!
зачахлі мо? – Теж ні!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Юрій Лазірко - [ 2025.09.06 22:45 ]
    Амінна --- український блюз
    Чи не тому вуста німі,
    що душу відвели зимі
    в солодких перегрівах тіла?
    Бо брали - що душа хотіла,
    а віддавали дні одні
    та берегли на старість сили.
    Та лічить Бог
    на часу вервиці за двох
    цей безупинний діалог
    душі і тіла, дня і ночі.
    Від вітру мова затріпоче,
    напише тиші некролог.
    У кожнім слові яв пророчий...
    Я зліг -
    пробач, лебідко, що не зміг
    уберегти дзвінкий твій сміх
    від в серці кривди передзвону
    і ти дивилась, мов ікона,
    як вітер мів мене, мов сніг
    за рамки Божого Закону
    у небуття.
    Втомилось дихати життя
    і настіж двері вороття...,
    а за дверима Правди лоно
    приймає душі невагомі.
    Від невагомості - я стяг,
    хвилююся, заходжу в кому.
    Уста,
    тягніть до сонця нить обав,
    нехай згорить, що посплітав
    моїм думкам - хмільним драконам
    той, хто божився во дні они
    перетворити love на став,
    а став найпершим Ал Капоне
    посеред тьми.
    Гріхом ховався між людьми,
    дорогу гриз до Колими,
    міняв кровицю на кордони
    і роздавав катам пардони.
    Моя Мадонно, ти слізьми
    не перебудиш царство сонне.
    З цих рук
    по жерлі вилитім із мук
    піде на страту, мов на звук,
    твоя дитина... і загине
    без краплі власної провини.
    Скажи мені, Свята, - Чому
    на місці ката серце сина?
    Далебі
    той хрест несеться по тобі
    і тінню падає в журбі
    на той бік потойбіччя косо,
    на смерть чекає безголосу
    нестримний рани біль
    і проростає світла просом
    амінь.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  2. Володимир Ляшкевич - [ 2025.09.05 11:23 ]
    Ця ніч - зла ніч. В рок виконанні
    1
    Ця ніч,
    зла ніч -
    зліт Зла!

    І чорнота
    із-зусебіч
    наповза!

    Але якщо,
    доля моя
    в вишині -

    ті, що вгорі,
    зір зупиніть
    на мені.

    Приспів:
    Але якщо
    Доля моя в вишині -
    ті, що Вгорі
    зір зупиніть
    на мені!

    2
    А клята ніч
    усе ніяк
    не мина!

    Одна вгорі,
    і унизу -
    пелена!

    Поміж димів
    і марних слів
    голова!

    І навкруги
    лише війни
    трясина́.

    Приспів:
    То як були
    потрібні б ми
    вишині -
    чи небеса
    чорніли би
    в далині?!

    3
    І вже нехай
    ми тут усі,
    які є!

    Та в мряці злій
    достоту сил
    не стає!

    То хай вгорі
    займаються
    ліхтарі!

    Бо довга ніч!
    Не дотягти
    до Зорі!

    Приспів:
    Мій Ангеле,
    лети сюди -
    у вогні.
    Перекажи
    від Бога щось
    і мені!

    2025


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (7)


  3. Юлія Щербатюк - [ 2025.09.03 18:47 ]
    Журавлі пісня
    Мені здається часом, що солдати,
    Які з кривавих не прийшли полів,
    В блакитне небо вознеслись крилато,
    Перетворились в білих журавлів.

    Вони і дотепер з часів далеких
    Летять і озиваються до нас.
    Чи не тому, ми, дивлячись на небо,
    Із сумом замовкаємо не раз?

    Стрій втомлений в туманні далі лине,
    У небі дня, що догорає сам.
    Є проміжок малий у тому клині.
    Можливо, це - для мене місце там?

    Настане день, і в зграї журавлиній
    Я попливу кудись у сизій млі,
    Із-піднебесся, з окликом пташиним
    до тих, кого залишив на землі.

    01.-04.2023 року
    Україномовна версія

    Співана поезія відео


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  4. Юрій Лазірко - [ 2025.08.30 05:14 ]
    Одинокий Вовк - блюз
    Ніч засиляє,
    мов нитку у голку,
    серце у біль
    одинокому вовку.

    Туго стискає
    слухняність за шию –
    волю чи смерть
    він сьогодні навиє.

    Рани годує
    ярмо – та не гріє,
    душить, пече,
    неприкаяно ниє.

    Вовк – не собака,
    в слухняність не грає.
    Клич у витті –
    то він зграю скликає.

    "Ууу, Сіромахи –
    Свобода та Грати,
    гріх бути тут
    і себе догризати!"

    Завтра над світом
    ледь сонце повстане –
    день запала,
    вовча зграя розтане...

    День витягає,
    мов нитку із голки, –
    серце моє
    одинокого вовка.


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (4)


  5. Володимир Ляшкевич - [ 2025.08.23 20:58 ]
    Виживеш ти!
    Друже і брате,
    тут все, як завжди -
    бруд і вогонь,
    сплати без решти,
    тижні без дати,
    видзвони скронь!

    Боже боронь
    щось загадати -
    тільки й мети :
    що першим ворог
    подохне,
    а нині виживеш ти!

    Приспів:
    Бо нині виживеш ти!
    Далі житимеш ти!

    2
    Нас небагато
    у цих окопах -
    межи світів,
    сину своєму
    схожої долі
    я б не хотів.
    Хай чорноту
    усю у безодню
    і не змести,
    та зупиню я
    її сьогодні -
    житимеш ти!

    Приспів:
    Бо нині виживеш ти!
    Далі житимеш ти!


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (11)


  6. Юрій Лазірко - [ 2025.08.22 20:31 ]
    Іде Війна --- українська рок-балада
    1.
    іде війна, о Господи, іде війна
    налито чашу смерті аж по самі вінця
    і накопичує себе чужа вина
    іде війна до найостаннішого українця

    приспів:
    мій Друже, нам цей хрест тепер нести
    не піддавайся шалу і знемозі
    у мене є лише ось ця земля... і ти
    і віра непохитна в перемозі...

    2.
    і світ, собі набравши повний рот води,
    в стурбованість складає пустодзвонні оди
    хвоста піджавши скавулить один-в-один
    як цуценя позбавлене очей та рис породи

    приспів.

    3
    іде війна по кожному із нас живих
    і не звертає і не повертає втрати
    у ній немає світла але є рови
    ущент наповнені кістками і теплом солдата

    приспів.

    4.
    і м'ясорубці цій немає меж... а так
    немає більше почуття бодай провини
    іде війна, за нею проростає мак
    такий червоний, що здається сірим небо синє

    приспів.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати: