У лісі народилася,
У лісі і зросла.
Завжди струнка Ялинонька
Зеленою була.

Співала завірюха їй:
«Ялинонько, бай-бай»
Вкладався снігом Сніговій,
Вкривав зелений гай.

Там заєць із зайчатами
Під гілками стрибав,
Тоді як вовк, голодний вовк
У полі десь гасав.

Під Новий рік Морозко-дід
Прийшов в казковий ліс,
Зрубав красу-ялиноньку
І дітворі поніс.

І ось в вбранні святковому
На радощі дітей
Ялинкою казковою
До нас вона іде

Світ оцей завеликий, та тихо, дитинко, не плач,
не торкнеться тебе буревій світової толоки,
тато й мама завжди будуть поруч з тобою, допоки
скатертиною неба колує духмяний калач.
Іграшковий ведмедик – з усіх, самий відданий друг,
берегтиме твої потаємні дитячі секрети,
і завжди по зимі за вікном солов’їні сонети
у вишневім саду колисатимуть співами слух.
Сморід пороху й згарищ ніколи не дійде сюди,
будуть теплі дощі, і поля золотаві усюди,
на вкраїнській землі вільно житимуть добрії люди,
й не чекатимуть з неба страшної лихої біди.
Світ оцей завеликий, та тихо, дитинко, не плач,
бо тебе захищають сини військовОї звитяги,
а тому жовто-сині завжди майорітимуть стяги,
аж допоки по небі колує духмяний калач.

24.02.2023

не біда́ - зима́ поверну́лася
сніг мете́ на рі́дний порі́г
Ніч Свята́ зігрі́є ці ву́лиці
прокладе́ доро́гу зорі́

Приспів (2р.):
хай із верте́пу коляда́
нам принесе́ наді́ї дар
раді́є люд й Небе́сний Цар
бо доброта́
яка́ ніко́ли не мине́
тебе́ зігрі́є і мене́
ми спалахне́м одни́м вогне́м
гори́ть у се́рці Вифлеє́м

Додаток:
тре́ба ві́рити
тре́ба мрі́яти
ну́мо ко́лами
ну́мо дру́жніми

2.
не біда́ - хай сі́ре забу́деться
не трима́й обра́зи старі́
це тво́я осві́тлена ву́лиця
де у ко́жного по зорі́
Приспів (2р.)...

Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.

Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Поспішав Дід Миколай.

Приспів:
Миколаю-Миколаю,
Ми давним-давно чекаєм!
То ж скоріш-скоріш до нас,
Бо вже рік минув без Вас!
Без Вас!

З року в рік мішок за спину,
Де дарунків на родину,
Як зима розсипле стружку,
Він кладе всім під подушку:

Пів цукерочків торбини,
Апельсини, мандарини,
Та ще різної різноти.
Щось комусь, якійсь щедроти.

Приспів.

Що ся стало у Маринки?
Бо на личку дві сльозинки
Покотилися додолу.
– Не піду, говорить, в школу!

Ранком шусть... нема нічого.
Подаруночка такого,
Що давно уже чекала.
Лиш подушка пустувала.

Приспів.

– Ти не плач, моя Маринко,
Витри з личенька сльозинку.
В Дідуся дітей багато.
Задзвонив з роботи тато.

– Я його вже повстрічав,
І мені він передав
І для Тебе подарунок,
Та солодкий поцілунок.

– Так що, люба, не журися,
Та зі мною не сварися.
Власне чемній лиш дитині
Буде подарунок нині.

Приспів.