ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.14 22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.

Віктор Кучерук
2025.10.14 21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.

Олександр Буй
2025.10.14 20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...

У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»

Ірина Білінська
2025.10.14 19:51
Слова, слова, слова —
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.

Небажані

Володимир Бойко
2025.10.14 12:25
Конгломерат відмороженого люду на болотах гордо іменують нацією. Малоцінні персони ціни собі ніяк не складуть. Злі генії добре вміють прикидатися добрими. Мистецтво брехні, як і будь-яке мистецтво, має і таланти, і шанувальників. Імідж благод

Іван Потьомкін
2025.10.14 10:55
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води

Микола Дудар
2025.10.13 23:22
Чекаю відповідь… Конкретно:
Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…

Тетяна Левицька
2025.10.13 22:48
Три роки промайнуло, як жура
прийшла у дім, мов грім посеред ночі.
І обілляла осінь із відра
холодними жалями дні пророчі.

Сестричко, люба, не зійдеш з небес,
моя печаль — повітряна сирена.
На кладовищі дерев'яний хрест

Борис Костиря
2025.10.13 22:32
Увечері завжди здається,
що часу катастрофічно
не вистачає, що земля
вислизає з-під ніг.
Залишилися лічені хвилини.
Увечері ти опиняєшся
над прірвою.
Над прірвою життя,

Юрко Бужанин
2025.10.13 20:33
Едемський сад. Пташки щебечуть.
Буяє все в саду навколо.
Підкрався непомітно вечір –
Вже чути соловейка соло.

Так гармонійно, безтурботно –
Здавалося б,чого бажати…
І ніби добре так достоту.

С М
2025.10.13 06:56
світанок помер і
день услід
мене вітає сам-один
місяць-оксамит
власну самотність осягну в цей день
що трохи більше аніж досить
щоби кинути все й кинутися геть
палай північний

Юрій Лазірко
2025.10.13 04:09
Привіт усім приятелям і приятелькам!
Ідея цього Альбому - озвучити деякі мої тексти в стилі із присмаком іспанських ритмів.
Я вибрав 10-ть з них і помістив в одному відео. Надіюсь, що вони принесуть естетичне задоволення...
Відео просте, лише для перес

Борис Костиря
2025.10.12 22:29
Чи можна зробити
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися

Микола Дудар
2025.10.12 19:37
А ось і стіл… дубовий стіл
У тиші міжпланетній
Не вистачає тільки бджіл…
І коментів від Петі…

До чого бджоли тут , скажіть,
Хіба, що меду хочте?
Скажіть, Миколо… краще — Віть…

Ярослав Чорногуз
2025.10.12 19:20
Усміхнися, осене сльотава,
Може, досить плакати дощем?!
Хай краса - сумна і величава -
Оксамитом заясніє ще.

Оповиє сонечком пестливо,
Хмари, як фіранки, відгорне.
І на мить хоч стану я щасливим,

Євген Федчук
2025.10.12 14:52
Були часи, як за Прутом гармати гриміли,
Козаки ледь не щороку в Молдову ходили.
Турок звідти виганяли, які там засіли,
Хижим оком на Європу звідтіля гляділи.
А Європа, що не в змозі із турком справлятись,
До козаків українських мусила звертатись.

Микола Дудар
2025.10.12 12:11
…ти, власне, хто? Ти хто такий
І звідкіля ти об’явився?
Не поспішай… обом налий.
О вибач, я погарячився.
Не встиг підставити плеча…
Забув… загострені вимоги…
І як та спалена свіча…
А ще ті слухавки… тривоги.

Сергій СергійКо
2025.10.11 22:57
Серед сліз, серед крові й розрухи,
Де суцільне жахіття триває,
Відчуваю душі своїй рухи,
Бо її розтинає і крає.
Та молюсь не за тих, хто при владі,
Збагатіти можливості раді.
Не за тих, хто вдають, що хрещені
Й у поранених цуплять з кишені.

Борис Костиря
2025.10.11 22:10
Так не хочеться,
щоб закінчувалася ніч.
Так не хочеться,
щоб починалася спека.
Здавалося б, що може
бути ліпшим від світла?
Але сонце спопеляє,
воно пропікає

Олександр Буй
2025.10.11 20:45
Дешево Матвій Тебе купив
Тим, що кинув гроші на дорогу:
Грошей тих бо він не заробив,
А стягнув податком із народу!

Так чому ж не кинути було
Те, що зовсім не йому належить?..
Кажуть, що добро долає зло...

Володимир Мацуцький
2025.10.11 17:55
Першу людину створив Бог, і цією людиною була жінка, яка природно, можливо від Бога, народила сина ( ребро Адама тут ні до чого). Згодом поміж батьком і сином виникла суперечка. Син став анти Богом, тобто Сатаною. Між ними і досі іде війна.

С М
2025.10.11 15:50
дивні дні найшли нас
дивні дні йдуть по слідах
змагаючись занапастити
блаженніші миті
на цій саме сцені
і в інші міста

вічей дім дивацький

Іван Потьомкін
2025.10.11 14:55
Кажуть, як прийде Месія,
Судний день перетвориться на свято.
Отож, зодягнені в усе біле,
з накинутими поверх талітами
натщесерце простують юдеї в синагоги.
Навіть ті, хто не молиться в будень
І порушує приписи шабату.
По всі негаразди так хочеться

Микола Дудар
2025.10.11 14:36
На омріяній перерві
В колі спільних сподівань
І живі і напівмертві.
І ніяких запитань…
Жодних натяків на заздрість…
Жодно спротиву на те,
Що чекає нашу старість
Безупречне і святе…

Віктор Кучерук
2025.10.11 12:36
Не кожна жінка має вміння
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.

Борис Костиря
2025.10.11 00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.

Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д

Юрій Гундарєв
2025.10.10 21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний

Микола Дудар
2025.10.10 19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…

Микола Дудар
2025.10.10 18:58
Під завалами, що на «львівщині»,
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…

Віктор Насипаний
2025.10.10 17:14
Танцює дощ легенький знов,
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.

2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.

Віктор Кучерук
2025.10.10 15:36
Потік бажаного тепла
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:20
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Сергій СергійКо
2025.10.10 15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Юрій Лазірко - [ 2025.10.13 04:58 ]
    Альбом Для Пристрасті -- з присмаком іспанських ритмів
    Привіт усім приятелям і приятелькам!
    Ідея цього Альбому - озвучити деякі мої тексти в стилі із присмаком іспанських ритмів.
    Я вибрав 10-ть з них і помістив в одному відео. Надіюсь, що вони принесуть естетичне задоволення...
    Відео просте, лише для переслуху...

    00:00 💛💙 Слова - Зола
    04:24 💛💙 Я Віддаю Тобі
    07:50 💛💙 Єдина Неповторна Ніч
    11:27 💛💙 Люблю Тебе За Очі
    17:40 💛💙 Від Порогу До Порогу
    22:05 💛💙 Ти Не Моя
    26:57 💛💙 У Обіймах Осені
    30:07 💛💙 Серця Такт
    35:03 💛💙 Я і Ти - Два Світи
    39:38 💛💙 У Серці


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  2. Володимир Мацуцький - [ 2025.10.03 20:31 ]
    Зелені ягоди калини
    Зелені ягоди калини,
    життя криваві береги.
    Шануй історію країни,
    якщо збагнути до снаги…
    Коли ж ті ягоди поспіють?
    Чи, може, то з чужих калин?
    Коли ворожу зграю спинить
    народ? Змужніє він коли?

    Зелені ягоди калини –
    гарячі символи землі –
    землі країни України,
    яка крокує у імлі
    до того Бога, що є світло,
    до того неба, що є Бог.
    Старенька вже, старенька й свита,
    і довгий шлях до перемог.

    Не стали гетьмани царями
    і вільними не стали ми.
    Народ ще правиться псарями
    з псарятами – отими псами,
    не Богом та і не людьми…
    І чорна доля чорним полем
    волає, не вщухає біль.
    І чорна дума серце коле
    і кличе у останній бій.

    Листопад 2008 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати: | "Збірка "Зелені ягоди калини. Книга друга""


  3. Володимир Мацуцький - [ 2025.09.30 19:48 ]
    Мишка з песиком і котик
    Мишка з песиком і котик
    заховалися у ботик,
    з нього хвостики стирчать,
    в ньому хвостики пищать.

    Як збиралась Галя в школу
    ботик з рук стрибнув додолу,
    з нього хвостики стирчать,
    в ньому хвостики пищать.

    Галя ось несе із кухні
    воду хвостикам у кухлі.
    Треба хвостикам тікати,
    знову ботика шукати.

    Мишка з песиком і котик
    заховались в другий ботик,
    з нього хвостики стирчать,
    в ньому хвостики пищать.

    2022 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати: | "ресурсу в Інтернеті"


  4. Юрій Лазірко - [ 2025.09.26 18:49 ]
    Не Розтуляй Долонь --- український блюз
    1.
    Не розтуля́й доло́нь – без Те́бе я безкри́лий,
    Ні сну, ні ві́тру, ті́льки одино́ке "ні".
    З крапли́н сво́го тепла́ Тобі́ змайстру́ю зли́ву,
    недолічу́ на па́льцях спорожні́лі дні.

    Приспів:
    Буду́є спо́гад па́м`яті мости́ –
    Тут є ще Ти, а там уже́ не ста́ло...
    Бо полюби́ти – по́ле перейти́,
    А розлюби́ти – сто житті́в зама́ло.

    2.
    Молю́сь і ві́рую, таму́ю безголо́сся...
    Не замика́й двере́й – для ме́не ти мій храм.
    Де ла́ски рук живу́ть в розпу́щенім воло́ссі –
    Там сві́тло зу́стрічі, розмо́ва сам-на-сам.

    Приспів.

    3.
    Не перехо́дь на "Ви" – по то́му бо́ці о́сінь,
    А тут весни́ рушни́к, розсте́лений на двох,
    Тут ми по не́бі ласк перебіга́єм бо́сі
    І позбува́ємось че́кання і триво́г.

    Приспів.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  5. Віктор Кучерук - [ 2025.09.25 15:21 ]
    Дідова осінь
    Вже на луках відспівали коси
    І не ходять зрана на покіс, -
    Вже листочків пожовтілих стоси
    Оточили давній верболіз.
    Вже туман самотності обкутав
    Холодком самотності мене,
    Та чомусь не хочеться забути
    Жартівливе, давнє, весняне.

    Дідова осінь, дідова осінь -
    Днів неупинних останнє тепло
    Дідова осінь - сніг на волоссі, -
    Зморшками вкрите ясне чоло.

    Хочу нині бачити і чути
    Навкруги доріг своїх красу, -
    Хочу знову мати дівку руту,
    Відчувати щастя поблизу.
    Ще, мабуть, набутого не досить,
    Раз нема ні спокою, ні сну, -
    Раз душа похлипує і просить
    Відтворити в спогадах весну.

    Дідова осінь, дідова осінь
    Входить безвинно у серце моє, -
    Дідова осінь смуток приносить
    І потаємних бажань додає.
    25.09.25



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  6. Володимир Ляшкевич - [ 2025.09.20 17:23 ]
    Заводься!
    1
    Гей, там, в тилу,
    в квартирі, чи в своєму домі,
    ти депресуєш у страху.
    чи сохнеш у якійсь утомі!
    Лишай те все, - на передку,
    в бронежилеті, у шоломі,
    ти на покликанні шляху,
    а не в переляку полоні!

    Гей, там!
    Заводься надуху!
    Гей, там!
    У самоті земній!

    2
    І що тепер оті дрібні -
    минулого життя напруги?!
    Межи тутешньої рідні,
    між побратимів - не до туги!
    І на війні, як на війні, -
    ти обираєш тільки рухи,
    і тягнеш руки й уві сні -
    щоб друга витягти з непрухи!

    Гей, там!
    Заводься надуху!
    Гей, там!
    У самоті земній!

    2025


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.59)
    Коментарі: (9)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2025.09.19 21:37 ]
    Вересневе літо
    Чарівниця осінь сіє жовте листя,
    Що, мов по спіралі, спурхує з гілля.
    І співає птаство жваве, голосисте
    І усе навколо співом звеселя.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо –
    Трішки прохолодна зелень у меду.
    Я прийшов до тебе душу обігріти,
    Радісний і ніжний я від тебе йду.

    І хоч день коротший все стає дедалі,
    Відлетять у вирій скоро журавлі.
    Тихо у багряній розчинюсь вуалі,
    Зацілую осінь у ясні жалі.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо –
    Трішки прохолодна зелень у меду.
    Я прийшов до тебе душу обігріти,
    Радісний і ніжний я від тебе йду.

    Гаю мій коханий і природо люба,
    Де іще так гарно я розкошував –
    Підставляє осінь для цілунку губи
    І гублю від щастя я усі слова.

    ПРИСПІВ:
    Вересневе літо, вересневе літо –
    Трішки прохолодна зелень у меду.
    Я прийшов до тебе душу обігріти,
    Радісний і ніжний я від тебе йду.

    10.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  8. Юрій Лазірко - [ 2025.09.17 16:39 ]
    Чужина - Матимачуха --- український блюз
    1.
    Залива́вся світа́нок пташи́но,
    Зачека́вся бджоли́ ли́пи цвіт.
    Я сього́дні вдиха́в Батьківщи́ну,
    Видиха́ючи про́житість літ.

    Приспів:
    Від обі́йм Чужина́ – ма́ти-ма́чуха,
    Сві́тла кра́йці і кри́хти тепла́.
    Десь на спо́ді нажи́того ла́нтуха
    Вишива́нка, що в хре́стик, лягла́.

    2.
    Не кричу́, не охри́п, я не ви́горну
    По́піл се́рця... За крок до межі́
    Вигорта́ю прожи́тість всю при́торну,
    Задиха́юсь у тім, що чужи́й.

    Приспів...

    3.
    Зно́ву ніч... Зно́ву сон... Прокида́юся.
    І вікно́ на оча́х прикраша́:
    То не сніг... То лиш цвіт... Осипа́юсь я.
    Бі́ла-бі́ла, ясніє Душа́.

    Приспів...


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати: