Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.

Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Поспішав Дід Миколай.

Приспів:
Миколаю-Миколаю,
Ми давним-давно чекаєм!
То ж скоріш-скоріш до нас,
Бо вже рік минув без Вас!
Без Вас!

З року в рік мішок за спину,
Де дарунків на родину,
Як зима розсипле стружку,
Він кладе всім під подушку:

Пів цукерочків торбини,
Апельсини, мандарини,
Та ще різної різноти.
Щось комусь, якійсь щедроти.

Приспів.

Що ся стало у Маринки?
Бо на личку дві сльозинки
Покотилися додолу.
– Не піду, говорить, в школу!

Ранком шусть... нема нічого.
Подаруночка такого,
Що давно уже чекала.
Лиш подушка пустувала.

Приспів.

– Ти не плач, моя Маринко,
Витри з личенька сльозинку.
В Дідуся дітей багато.
Задзвонив з роботи тато.

– Я його вже повстрічав,
І мені він передав
І для Тебе подарунок,
Та солодкий поцілунок.

– Так що, люба, не журися,
Та зі мною не сварися.
Власне чемній лиш дитині
Буде подарунок нині.

Приспів.

1.
місячного сяйва мілина
ти і я
не випиті до дна
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя

приспів:
---------
дай мені
твого меду скоштувати
доки ніч
нерозлучна
і жива
у вогні
серцю довго ще палати
ми одні
стали зайвими слова
лала-ла-лала-ла-лала-ла

2.
ніжне облітання пелюстків
у думках
бракує маяків
ти і я
бурхлива течія
ти моя ти моя ти моя

приспів.

1.
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол

приспів:
рок
рок
рок-ен-рол
рок
рок
рок-ен-рол
шаленієм так як вмієм
летимо
нас кидає
і гойдає
ми світи перевертаєм
де там дно

2.
хотів тобі подарувати
море втіх
сходини до небес
там де ще сніг не ліг
у круговерті цій
ми розгубили час
то рок-ен-рола ритми
поєднали нас

приспів.

Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
Молода золота сивина,
Золота сивина листопаду.

Сипле осінь так щедро з долонь,
Що земля вся – неначе світлиця.
Сивину прикладу я до скронь –
Хай і в мене вона золотиться.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
Молода золота сивина,
Золота сивина листопаду.

Обліта сивина, обліта,
Мов пір`їни із сонця жар-птиці.
Золоті мені, щедрі літа
Знов дарує пора світлолиця.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
Молода золота сивина,
Золота сивина листопаду.

17.10.7523 р.( Від Трипілля) (2015)

1.
мовчі́ть боги́
сумлі́ння сло́ва не дава́ло
мовчі́ть бо ви
розбі́глись по нірва́н підва́лах
немо́в щурі́
з небе́сних кораблі́в
в землі́ сирі́й
поко́їться ваш гнів
а со́ром не́рви не лоско́че

приспів:
мовчі́ть наре́шті вже
мовчі́ть
не вчіть мене́ як ди́хати
не вчіть
як наповня́тися в слова́х доща́ми
і доторка́тися душі́ думка́ми
ото́ї що блука́є в самоті́
або́ заби́лась у глухі́м куті́
відчу́й мене́
я тут
я по́руч
рі́дна

2.
не ви́дно вас
кому́ оса́нни ми співа́ли?
лише́ слова́
слова́
слова́
та слів тих ма́ло
на волоску́
похи́тується день
життя́ з піску́
тече́ собі́ там де
наді́я по́диху тріпо́че

приспів.

вже тебе немає поруч і тепла
самоту в душі сьогодні я знайшла
з мого серця аж то смерті
Бог велів тебе не стерти
знемагаю по тобі

я існую бо ти є і вірю снам
ти релігія моя де сам-на-сам
тільки ми і поцілунки
розгубилися в рахунку
пристрасті й любові світ

в цій історії любов
промінь без якого тьма
поглинає наші дні
тут ти є і вже нема
як же це несамовито
без твоїх очей мені
ніби вимкнули нам світло
і настала вічна ніч

вже тебе немає поруч і тепла
самоту в душі сьогодні я знайшла
з мого серця аж то смерті
Бог велів тебе не стерти
знемагаю по тобі

в цій історії любов
промінь без якого тьма
поглинає наші дні
тут ти є і вже нема
як же це несамовито
без твоїх очей мені
ніби вимкнули нам світло
і настала вічна ніч

вже тебе немає поруч і тепла
самоту в душі сьогодні я знайшла
з мого серця аж то смерті
Бог велів тебе не стерти
знемагаю по тобі по тобі по тобі