ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Кока Черкаський - [ 2026.11.03 14:26 ]
    безсвітла
    Нам обіцяли дати світло у четвер,
    Та знов щось трапилось, і темно дотепер.
    Не можу навіть подивитись марахвон,
    Ну а без нього в мене дуже кепський сон!

    По марахвону нам говорять все, як є:
    Ось-ось Москва вже ка-пі-ту-лює!
    Лиш треба два-три тижні потерпіть,-
    Ми переможем і щасливо станем жить!

    В нас буде світло двадцять_п'ять-на-сім!
    Всіх ніштяків нарешті вистачить усім!
    Весь світ нам скинеться і гори дасть бабла,
    І Ненька стане іще краща, як була!

    Бакс буде знов по п'ять, як і повинно буть,
    Бо Полуботкові скарби нам повернуть!
    З Кремля ми зробимо громадський туалет,
    І філіалом Могилянки їх університет!

    І отоді усі ми будем королі!
    Бо ж президентами ми всі вже побули!
    І станем, як ніколи, гарно жить,
    Лиш треба два-три роки потерпіть!

    Лиш треба вміти спати у метро,
    Щоночі усе ставить на "зеро",
    Всиратись, як у небі грім гримить,
    І із калюжі брудну воду пить.

    Сидим без світла ми уже укотрий день,
    Нам переможних марахвон співа пісень.
    І що із того, що життя у нас не є?
    Зате у декого брильянтове кольє.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (7)


  2. Ігор Шоха - [ 2026.11.01 17:33 ]
    Фальстарт глухонімого кінема
    Не чуємо, що пізно говорити
    як в’януть вуха, а свої роти
    пороззявляли на чуже корито
    лукаві воріженьки і брати.

    Зійшли зі сцени головні ґаранти
    безпеки, миру, дружби і добра
    і настає обіцяна пора
    миритися, якщо не воювати.

    Кому, чому й від чого краще буде
    ще не відомо, поки на Русі
    повимирають героїчні люди,
    аби кацапи вимерли усі.

    А краще би садити їх у клітку
    і ще до суду в місті і селі
    на вулицях показувати діткам,
    хто заважає миру на землі.

    Ніхто не хоче підтюпцем у небо
    ні пішки, ані рачки, ні бігом...
    така картина маслом, загалом,
    а як не хочуть, може, і не треба,
    коли потрібно вищого за себе
    угору поганяти батогом.

    11.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  3. Ігор Шоха - [ 2026.10.26 08:55 ]
    Розкладене по поличках
    І
    Коли народ очолюють балбеси,
    то владі і народу гріш ціна,
    не буде ні зростання, ні прогресу
    і не питай-те, – а чия вина...
    а згадуй-те, що «раяв сатана
    на лісапеті» і віщала преса,
    яким баригам вигідна війна.
    А в кого меркантильні інтереси,
    доповідаю, – ей, підпільні крези,
    наїлися ми зелені сповна.

    ІІ
    Опам’ятались диригенти хору
    лакеїв гонорового цабе
    зі штабу кавеен і кагебе...
    усіх дістало голомозе, хворе
    на сказ невиліковної потвори,
    що уявило цезарем себе.
    А від зарази гадини земної
    на піднебесній казяться: китай,
    корея та іран з аятолою...
    від вірусу шизи і параної
    дуркує пелехатий вертухай
    і в одіянні ризи гамівної
    гундяй готує у підземний рай
    парафіян Гоморри і Содому –
    останніх людоїдів із печер...
    і все тому, що вові із дурдому
    приспічило(і не йому одному)
    вернути Україну в есесер.

    ІІІ
    Прямуємо до Отчого порогу,
    аби лише без тої кацапні,
    що показала ратиці і роги
    у цій проклятій бісовій війні.
    І поки ми у світі не одні,
    надія є... на Божу допомогу
    супроти очортілої брехні.
    А решту наша армія долає.
    Гартована в пекельному вогні,
    вона торує нашу перемогу...
    ..................................................
    і тільки й того світла у вікні
    на тлі ясного жовто-голубого
    палітрою веселки... уві сні,
    а наяву за обрієм ознаки
    ворожої ракетної атаки,
    націленої у вікно рідні.

    10.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  4. Юрко Бужанин - [ 2026.10.22 18:41 ]
    ***
    В інституті алкогольнім,
    У лікеро-горілчанім,
    Завершився монотонно
    Семестр очного навчання.

    Ось прийшов спудей на іспит,
    Викладач повідомляє: -
    Будем визначати вмісти
    Того, що я наливаю.

    Простягає йому шкалик:-
    От, будь ласка, перша вправа.
    Вицмулив спудей помалу:-
    Це, звичайно, «Кюрасао».

    Шкалик у руці вже другий,
    Спудей далі бенкетує,
    Випиває без напруги: -
    Мене ромом не здивуєш.

    Викладач сміється хитро,
    Щось у шкалик наливає:-
    Маю цілого ще літра,
    Випий трохи, чи вгадаєш?

    Випив - вирячились очі,
    Дихання у горлі стало: -
    Але це народна творчість.
    Ми її ще не вивчали…


    22.10.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.91) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати: