Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???

Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?

Тополя - високе дерево
І достобіса товсте.
Вона по всій Україні
Неначе бур'ян росте.

Тополя багато бачила
І чула багато теж,
Тому про багато що знає,
Але ж не про все, авжеж!

Чого ти приніс сокиру?
Рубати тополю не дам!
Зрубаєш-відкинеш копита!
Невже хочеш впевнитись сам?

Тополя сягає до неба,
В тополі крона густа,
Тополя росте у полі,
У селах росте і в містах.

Тополю не можна рубати,
Затям це собі назавжди!
Потрібно її поливати,
Тому принеси їй води!

Тополя у нас повсюди,
Нема, де б її не було!
І люблять її добрі люди,
Й ненавИдить тополю зло.

Люблю я тополю безмежно,
Як побачу - на серці щем!
А ти вже приніс їй води?
Ні?
То чого тут стовбичиш пнем?

25.08-03.09.26

Я нікуди не хочу йти,
Я побуду сьогодні удома,
Бо маю настрій такий, немов
Замість кохве я випив брому.

Я нікуди не хочу йти,
І ти теж не ходи нікуди,
Бо якщо ти кудись підеш-
То мені ще хреновіше буде.

Я нікуди не хочу йти,
А вони куди всі поперли?
Всі біжать і біжать кудись,
Ще й залазять на різні говерли.

От не сидиться на місці їм,
Наче хтось їм пошкодив мозок,
Наче в дупу їм хтось залив
Скипидару ударну дозу!

Всі біжать, поспішають кудись,
Ніби там роздають дефіцити,
Й суєтою своєю із Небом
Заважають мені говорити.

Я нікуди не хочу йти,
Ні наліво, ані праворуч,
І ти теж не ходи, а сядь
І посидь коло мене поруч

Мовчки!


02.09.2026

Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
коро́ви подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки́!»

Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)
у магазин приве́зли хліб».

Ганяють курки по асфальту,
сусідка вибиває пальта,
а за сараями теличка
скубе хазяїна-п’яничку.

А з того боку від сараю,
де проживає баба Рая,
летить легке підсохле пір’я
у прохолодне надвечір’я.

Ще трохи – всі поляжуть спати,
почнуть до клубу йти дівчата,
я теж піду сьогодні в клуб,
в козла пограю хоч на руб.

Бо день проси́діть, самі зважте,
на цій протипожежній башті,
нікому слова не сказавши,
нелегко дуже, самі зважте.

28 листопада 1994 р., Київ

***
Не буде ані другого потопу,
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.

***
Феміда судить, а закон карає
у тім числі і винних без вини,
які не знають,
що у хаті скраю
найлегше стати жертвою війни.

***
Велике пу – мале і темне,
та видатна у нього роль...
воно нікчемне
ще й скажене,
а між злодіями – король.

***
Поповнюють нашестя сарани
скаzені ідіоtи із болота
і зиркають вони
як барани
із підворітні на нові ворота.

***
Не дуже точні терези Феміди
показують за якістю ознак,
що люdоїди –
це мої сусіди
і кожне іменується – пацак.

***
В усі кінці дороги несходимі,
не радує ніде вітчизни дим,
бо як із диму
не вернути Криму,
то Кримом у Європі буде Рим.

Цензурі
В релігії нема одного бога,
тому немає миру на землі...
якщо така традиція від цього,
то хай собі їдять одне одного
корейці, китайози, моsкалі.


08/26