Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Богдан Приступа (1988)
Так, я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись - буду жити, геть думи сумні!




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ДО "PB"
    Я не вірю нікому – брехня
    Я не вірю нікому – облуда
  •   * * *
    Несміло випущений погляд,
    О Боже, Боже – чом живу,
  •   * * *
    Розтоптані надії
    Лишився тільки жаль,
  •   * * *
    Розходяться світи,
    І губляться дороги,
  •   SMS або Історія однієї переписки
    * * *
    Задуває печаль вітер далі,
  •   * * *
    Римованих рядків п’янке похмілля
    Що хочуть вирватись на волю, хочуть жити,
  •   * * *
    Печаль і попіл, тиша і дорога,
    Очей прозріння, і душі тривога,
  •   * * *
    Сонце котиться тихо на схід,
    Ти ідеш не підводячи погляд,
  •   Втеча
    Хоч заліплює втомлені очі
    Дож, а може це й сніг,
  •   Маріонетка
    Розгублені думки, срібляста павутина,
    Прочитані казки, зроста мала дитина,
  •   Не та Україна
    Не та Україна
    П’ятнадцять років прожили ми,
  •   Не жаль мені
    Не жаль мені
    Я йду дорогою у даль,
  •   Марення
    Свічі печальний вогник догорає
    Помигує, потріскує й димить,
  •   Вони
    (присвячено Мирославові Нахачу)
    Дивні письменники люди,
  •   * * *
    Ти дивишся на нас із височіні,
    Спускаєш руку ти спасіння нам,
  •   Ми
    Ми всі єдині, незалежні діти,
    Ми линемо в життя швидкий політ,
  •   Зростаємо...
    Юність крилата, пора неозора,
    Світлі, чудовії дні,
  •   * * *
    Люди бувають різні:
    Часом лагідні і злі,
  •   У поезії єднанні
    Не має значення тут хто ти:
    Чи українець, чи єврей,
  •   Нечимне
    Краса первозданна Поліського краю,
    Де ще я побачу такеє – не знаю.
  •   Оберіг
    Той, хто з думками поганими йде,
    Того від мене Господь відведе,
  •   Чума нового віку
    Комунарів, демократів
    Пережив наш на́рід,
  •   Лев-місто вечірнє
    Дахи чорніються над Львовом,
    Над славним містом віковим,
  •   Відгомін століть
    Усе завмерло тут довкола,
    Не писне зрідка навіть птах,
  •   На кручі Бугу
    Буже могутній! Лицарю славний!
    Бачивсь мені ти у сні,
  •   Православна Україна
    Стоять в задумі літ святині,
    Піднявши в височінь хрести,
  •   Музика війни
    Снарядів свист і залп гармати –
    Жахлива музика війни,
  •   Син моря
    (до повісті „Старий і море”)
    В халупі кістлявій,
  •   Так ніхто не кохав
    (до оповідання „Гранатовий браслет”)
    Прекрасне почуття кохання:
  •   Чорнобиль
    Відкрита рана нашої землі
    „Відомая” на всі її округи.
  •   * * *
    Ти – мов маяк в пустельнім морі,
    У морі почуттів моїх,
  •   Життя
    Життя ... І що таке життя?
    Це мимобіжная хвилина,
  •   Памяті бабусі
    Підходять останні хвилини,
    Минає останній час,
  •   Краса
    Краса – поняття всемогуче,
    Безкрає, щедре і квітуче,
  •   Поезія - душа всесвіту
    Поезія – поняття всеосяжне,
    Що лине, як води прекрасний шум,
  •   Єднання
    Не спіте, люди! Час прийшов!
    Щоб всім народом одночасно
  •   Христос народний
    Від малого й до великого -
    Всі волі прагнули з останніх сил.
  •   Помаранчевий вірш
    Помаранчевий – це колір свята,
    Це прекрасний колір перемоги.
  •   Нас багато
    Вже луки сплять,
    Сади поснули,
  •   Український Титанік
    Вже йде під воду нетопимий
    Злодійства й кривди корабель,
  •   Майдан
    Майдан заквітчаний, барвистий,
    Усюди люди, сила скрізь,
  •   Президенство
    Раз руденький наш Панько
    До влади зібрався.
  •   * * *
    Вже докралися бандити
    До самого краю,
  •   Ангел-хранитель
    Материнське світле свято,
    Повне щастя і добра.
  •   Колискова
    Рідна пісне, колискова,
    Материнська, люба,
  •   Слово правди і краси
    Слово матері напутнє –
    Дужа сила у тобі.
  •   * * *
    Вкраїнська мова,
    Рідна, неозора,
  •   Перше слово
    Те перше слово, що сказали ми в житті -
    Найкраща, наймиліша фраза.
  •   * * *
    Вірю в майбутнє твоє, Україно,
    Бо я є дитина твоя,
  •   Волинь
    Сади, гаї, ліси безкраї –
    Це все Вкраїнськая земля.
  •   Незалежність
    Україна - мати рястом заквітчалась,
    Бо в цей день держава
  •   Голод
    О люди добрі!
    Що це діється навкруг? …
  •   9 травня
    Синьо - жовті майорять прапо́ри,
    Силу й честь засвідчують вони.
  •   * * *
    Державо! Вітчизно ти рідна!
    Ти наша Вкраїнська земля,
  •   Гімн подвигу
    Ти вік прожив свій недарма,
    Хоча була на ньому
  •   Славетний Кобзар
    Вже б’є на сполох ранній дзвін,
    І в цім звучанні голоснім
  •   Вигнанець з Україною в душі

    Доля вигнанця припала тобі
  •   Памяті Т. Шевченку
    Промінь спасіння
    (пам’яті Т. Шевченка)
  •   Памяті Т. Шевченка
    * * *
    (пам’яті Т. Шевченка)

  • Огляди

    1. ДО "PB"
      Я не вірю нікому – брехня
      Я не вірю нікому – облуда
      Я втомився, життя суєта
      Переповнює спрагнені груди.
      Я не раз обпікався, не раз,
      Плакав тихо, під покровом ночі,
      І для мене спинявся враз час,
      Утирав я засмучені очі.
      І вставав, і ішов – далі жив,
      І хотілося вірить, любити,
      Щиро прагнув я дихать, кохать,
      І за склом всі печалі лишити.
      Та за склом лише холод, журба,
      Запізнилась весна, не відтануть,
      Ті скупії частинки життя,
      Від морозу і снігу зав’януть.
      Лиш пекуча сльоза промайне,
      Упаде на морозяні квіти,
      І весь світ навкруги зацвіте,
      Знову буду я дихать-любити.
      Доки плачу іще я живу,
      Доки вірю – це значить існую,
      Я кохаю, я палко люблю,
      Сон покриє цю тугу нічную.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 3

    2. * * *
      Несміло випущений погляд,
      О Боже, Боже – чом живу,
      Навіщо так мене караєш,
      Чом голову п’яниш мою.
      Чому хожу, піднять не можу,
      Соромні очі від землі,
      Чому свободи ти не даєш,
      Чим неугодний я тобі.
      Від ранку в день,
      Із ночі в вечір,
      Лиш в мріях я, лиш там я сам,
      Бо там лиш волю дати можу,
      Своїм я скованим вустам.
      Лиш там я можу говорити,
      На повні груди дихать там,
      Якщо ти хочеш зрозуміти,
      Читай уважно по губам.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 3

    3. * * *
      Розтоптані надії
      Лишився тільки жаль,
      Я йшов, я біг, я мріяв,
      Хотів полинуть в даль.
      У небо хтів злетіти,
      Мав крила молоді,
      Та доля їх підтяла,
      Аби не міг втекти.
      Щоб як усі карався,
      Щоб кращим я не був,
      І як загальна маса,
      Ціль у житті забув.
      Розходяться дороги,
      Рождаються світи,
      А я стою на місці,
      Куди мені іти?
      Куди втікать – не знаю
      Облуда, страх навкруг,
      Забувся я, що значить,
      Далеке слово друг.
      Його не мав й не маю,
      Вже певне не прийде,
      А як прийде, не знаю,
      Чи серце вже прийме.
      Римоване сплетіння,
      Де був я, там нема,
      Куди іду – не знаю,
      Назад ступать дарма.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    4. * * *
      Розходяться світи,
      І губляться дороги,
      Ілюзія життя,
      Без жодної тривоги.
      Усе відходить в даль,
      У попіл час стирає
      Хвилини тік і так,
      Та й сонце вже сідає.
      І чорне – сиве вже,
      І коси доля з’їла,
      Життя надалі йде,
      Спинить його не сила.
      А вісімка життя
      Чудовна й таємнича,
      Єднає два кінця,
      У вічність йдуть обличчя.
      Розгублені думки,
      Розтрачені хвилини,
      І жив не зовсім так,
      В чудовну юність лину.
      Та не вернуть назад,
      Світанок не зустріти,
      Лиш краще пам’ятать,
      Надію в серці гріти.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    5. SMS або Історія однієї переписки
      * * *
      Задуває печаль вітер далі,
      Залишається лиш самота.
      Там де темрява – очі лукаві,
      Там де сонце тебе нема…

      * * *
      Глянц обкладинки вабить зір,
      Сонце очі свої ховає.
      І кохання не має мір,
      І тебе поруч теж немає…

      * * *
      І дзвінок будить знову зненацька,
      Я читаю, дрижу в самоті.
      Тільки серце моє не цяцька,
      І слова вже холодні такі…

      * * *
      Мов екслібрис у книзі відкритий,
      Я читаю душу твою
      Завмираю, мов громом прибитий,
      І услід за тобою іду…

      * * *
      Літер мало і слів вже не скажеш,
      Аби злодій лихий не почув,
      Але серце кричить, пам’ятає,
      Як з тобою тоді я був…

      * * *
      Світ ховає соромнії очі,
      Він вже знає про тебе й про нас.
      Тільки дайте цю мить повернути,
      Зупинить заклопотаний час…

      * * *
      Я лежу в самоті: тік і так,
      Відраховує мій годинник,
      В самоті і життя мені брак,
      Я до тебе лечу на крилах…


      * * *
      Це все ти, я би сам не сказав,
      Це все ти, голові моїй страшно.
      Я без тебе себе не знав,
      А з тобою пропав за нізащо…

      * * *
      Боже, очі не дай вже закрить,
      Бо закрию не можу вже спати.
      Із тобою життя не прожить,
      Тільки марево це цілувати…

      * * *
      „…” Три крапки кажуть про усе
      Чи спека, чи морози.
      І вітер хмари рознесе,
      А може вдарять грози…

      * * *
      Відлітає печаль.
      Я біжу, наздогнати я мушу,
      У житті вже нічого не жаль,
      То навіщо так ранити душу…

      * * *
      І день приходить, знову я вмираю,
      І оживаю, хай би лиш повік,
      Торкнувся тихий сон,
      О душу крає – любові крик…

      * * *
      Не кажи, що зима палить сонцем,
      Не кажи, що весна холодить,
      Лиш живи, не біжи, бо розтопчеш,
      Те, що мав ти чудово прожить…

      * * *
      Не вмирай зарання, ще настане,
      Та хвилина муки і жага
      Підійме тебе до бою і покаже,
      Що життя прекрасна річ така…

      * * *
      Закрий же очі, ніч покриє,
      Усії смутки і журбу
      Нехай хвилина ця зомліє,
      Щоб душу врятувать твою…

      * * *
      І як би ві́три не носили,
      І як би Бог не скаженів,
      Та все ж любов дода́є сили,
      Аби надалі мужньо жив…

      * * *
      Хай краще ду́рні ми сліпії
      Аби не бачить і не знать,
      Аби більмо на свому оці
      Бридке повіки не скидать…

      * * *
      Альбом у пам’яті,
      А сон цей на яву
      І мрії ще живі,
      І я для них живу…

      * * *
      Я мрію, бо мені, зостались лиш вони,
      Оті чудові, пензлем в пам’яті живі,
      Що мов морозом намальовані на склі,
      Твоїм морозом, о чудові сни…

      * * *
      Нехай я відлітаю,
      Та все ж в душі тримаю,
      Оту печаль і муку,
      Мою в житті розлуку…

      * * *
      Я ладний сам себе дурити,
      Аби з тобою в мріях жити,
      Я ладним, мов сліпий ходить,
      Щоб серце сво́є не розбить…

      * * *
      Стривай же, залиши,
      Той палець, що на пульсі,
      Не дає жить мені,
      Й тримає все в напрузі…

      * * *
      Іди вже, утікай,
      Щоб очі біль не знали,
      Себе не залишай,
      Щоб душу не зламали…

      * * *
      А маскарад мине,
      І грим вже треба змити,
      Та бережи лице,
      Тобі з ним далі жити.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    6. * * *
      Римованих рядків п’янке похмілля
      Що хочуть вирватись на волю, хочуть жити,
      Туманять погляд, мов євшана зілля
      А розум їх не може зупинити.
      Фонтан словесний, що з душі пробився,
      Із тих найдальших, потайних глибин,
      І час навкруг неначе зупинився,
      В передчутті негоди, згас і він.
      І буква букву спішно поганяє,
      Щоб не лишитись у глибинах назавжди,
      Рядок тихенько на папір лягає,
      Рождаючись, в світ фальшу і брехні.
      З’являється, щоб жити, й людські душі,
      Вести у незбагненній долі млі,
      Щоб їх навчати, як добру служити,
      Приходячи тихенько уві сні.
      То хай же більше не картає серце
      Полину безустанна гіркота,
      Нехай же слово на папір лягає,
      І у широке далі йде життя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    7. * * *
      Печаль і попіл, тиша і дорога,
      Очей прозріння, і душі тривога,
      Приходять і відходять в небуття,
      Лиш слід лишають в плинові буття.
      Той слід щемлячий душу обпікає,
      А дні ідуть і біль той не стихає,
      Не гоїть рани швидкоплинний час,
      А всіх зганяє у могили нас.
      Не хоче Бог пустити нам гріхи,
      Щоб вік каратись й душу проклясти,
      Аби зреклися світла і життя,
      І розум віддали у небуття.
      Та не віддам, нехай і проклинаю,
      Я смак і запах світла пам’ятаю,
      Я не зречуся того, що було,
      Щоб серце б’ючись мрію берегло.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    8. * * *
      Сонце котиться тихо на схід,
      Ти ідеш не підводячи погляд,
      Я на тебе проллюся дощем,
      Будеш мокрий до нитки, я поряд.
      Я ні слова тобі не скажу,
      Ворогів в нас багато, не мало,
      Я у всесвіті тихо живу,
      Мов огненне і вічне свічадо.
      І засипле глибокі сліди,
      Вітер дальній, із теплого півдня,
      Із доріг буду ждати тебе,
      Хоч до другого і третього півня.
      Розіллється пронизливий звук,
      І розітне ілюзій примари,
      На шматки розірве всі стежки,
      І відлунням полине у хмари.
      Тиша темна покриє навкруг,
      Ті сліди, що занесені вітром,
      Я не знаю куди далі йти
      Я томлюсь, я блукаю по світу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Втеча
      Хоч заліплює втомлені очі
      Дож, а може це й сніг,
      Я не знаю, забути я хочу,
      Ту секунду, ту хвилю, ту мить.
      Він був поруч, отут незбагненно,
      Немов ангела білого шум,
      Дощ ішов, не спиняючи ходу,
      Навіваючи пристрасний сум.
      Тут до тебе руки не протягнеш,
      Ти ось тут і далеко в цю мить,
      Очі хочеться сильно закрити,
      Бо так далі не хочу я жить.
      Обі скло розіб’ються краплини,
      Мов сльозини у мокрих очах,
      Вже закінчились милі хвилини,
      І прийшов нерозділений крах.
      Та цей крах не закінчення – свято,
      Прокидаюсь і знову живу,
      Хай душа на шматки розіб’ється,
      Та я далі у дощ іду…
      Знову будеш ти тут – не побачиш,
      Сліз холодних, пекучих моїх,
      Знову будемо в дощ ми тікати,
      В дощ, а може в морозяний сніг.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    10. Маріонетка
      Розгублені думки, срібляста павутина,
      Прочитані казки, зроста мала дитина,
      Утрачені світи, туди в думках я лину,
      Блукаю, як сліпий, в погідну, ясну днину.
      Вже ноги позбивав і сонце палить очі,
      І мозок п’яний вже, від ранку і до ночі,
      П’яню його я сам, себе трую й не знаю,
      Для чого я живу, для чого так страждаю.
      Приходять і ідуть всі кольорові маски,
      І граються в життя, у радості й поразки
      Великі і малі, один поперед одним
      Блукають по життю – за нитки їх хтось водить.
      А очі в них сліпі, вуста нитками зшиті,
      На купі у кутку лежать собі у тиші.
      Чекають, що прийде, і за нитки візьметься,
      Легенько потягне, і лялька усміхнеться.
      Лялькар – це сенс життя, це Бог у тому світі,
      Що сенсу надає, й енергії щоб жити.
      Та час його теж б’є, старіє і вмирає,
      А ляльки у кутку тихенько міль з’їдає.
      Життя – дорога в світ, за масками всі лиця,
      Та тільки не забудь, що бал колись скінчиться
      І день новий прийде, і треба скинуть маску,
      Аби не перейти з життя в примарну казку.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 4

    11. Не та Україна
      Не та Україна
      П’ятнадцять років прожили ми,
      І маємо суцільний крах:
      Забули в чому правда й сила
      І загубилися в світах.
      Усі вже знають – ми русини,
      Обра́ний Богом, сла́вний люд
      Та ми плюємо у криниці,
      Вдаючи зра́дливих Іуд.
      Ми розриваємо державу,
      На схід і захід, що роки,
      Робили в різнії епохи
      Всі Українські вороги.
      Святе і рідне Православ’я
      Було у нас з покон-віків
      Та ми знущаємось, плюндруєм,
      Бо краще нам у москалів.
      Ми найбагатші чорноземи
      Тримаємо у бур’янах,
      А все веземо з-за кордону,
      Бо бачиш розуму в нас брак.
      Керують нами недолугі
      Бандити й злодії навкруг,
      А ми шануємо і хвалим
      Не бачимо брудних їх рук.
      Політик – найстрашніше слово,
      Із нього користі нема,
      То ось від чого так страждає
      Країна наша молода.
      Був Каменяр, Кобзар славетний
      Перевелись такі сини,
      Тепер, немов, солдатів рота
      Рівняємося до Москви.
      До всіх ідемо з хлібом, сіллю,
      Та в душу нам усі плюють,
      А ми ж могутній нарід, сильний,
      Нас не зламають і не вб’ють.
      Коли вже прийде час славетний,
      Коли згадаєм хто такі?
      І перестанемо глумитись,
      Із неньки нашої - Землі.
      Та чи прийде той час - не знаю,
      Нехай же дасть нам сили Бог,
      Аби нарешті зрозуміли:
      Ми – українці! Ми – народ!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": 4
      Самооцінка: 4

    12. Не жаль мені
      Не жаль мені
      Я йду дорогою у даль,
      Переді мною полотно,
      Мені не жаль, мені не жаль
      Життя так сонячно цвіло.
      Я допиваю свій бокал,
      Солодкий трунок так п’янить,
      Мені не жаль, мені не жаль
      У небо душу відпустить.
      Лише слова лишу свої,
      Аби не меркли на вустах,
      Мені не жаль, мені не жаль
      Світає зоряний зигзаг.
      О сонце, сонце вабить зір,
      Нестримно обпіка лице,
      Мені не жаль, мені не жаль
      Сказати вам усе про все.
      Про все, що довго так мовчав,
      Боявся вимовить слова,
      Себе самого ошукав,
      Та, все ж, любов моя жива.
      Жива і дихає й болить,
      Нестерпні муки завдає,
      А серце голосно кричить –
      Аж стогін ген за обрій йде.
      Почуйте серця молитви,
      Зігрійте, полюбіть мене
      Я довго так шукав стежки,
      Аби знайти лише тебе.
      І дурень був, примар шукав,
      За тінню бігав все життя,
      У сумнівах себе карав
      Немов бурхлива течія.
      Та є од спокою ключі:
      Почути, визнати себе,
      Відкрити нотний стан душі –
      Хай вічно музика живе.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 4

    13. Марення
      Свічі печальний вогник догорає
      Помигує, потріскує й димить,
      Життя, мов свічка та, у нас спливає,
      А зупинить не можна ні на мить.
      Сльоза тече гарячою щокою
      І зрошує в душі пекучий біль,
      Сум володіє наскрізь головою,
      Немов, солодкий і пахучий хміль.
      Вінок стоїть жалобний притулившись,
      Ще вчора квіти в нім були живі
      Сьогодні – все у мороці схилилось,
      Не вижили – погасли і вони.
      А дерева сосни, п’янкая нота
      Перебиває подих, б’є у ніс
      Вона також росла собі спокійно
      Аж доки лісоруб не глянув в ліс.
      Мара зловісна з срібною косою
      Підходить ближче, ближче дух займа
      І тільки помах, і завмре довкола
      І тіло, свята людська душа.
      Пахучий ладан все навкруг покриє
      Народження і смерті провідник
      І світ погасне, упаде, зімліє
      Від тих блаженних фібер неземних.
      Поріг старенький переступить ряса
      Останнє, що ввійде сюди, і все…
      Співає хор благаннія до Спаса
      Ридають люди, серце біль гризе.
      Чому нагрянув час цей так неждано,
      Не думали ні діти, не рідня
      Пішла в холодну даль, землі прадавню
      Душа палка і ніжна – молода.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 4

    14. Вони
      (присвячено Мирославові Нахачу)
      Дивні письменники люди,
      Тяжко сказать щось при них:
      Ціле життя у шуканні
      Вічних висот неземних.
      Хтось з них говорить у риму,
      Прозу хтось інший твори́ть
      Дух їх не знає упину,
      В світ, між людей, він летить.
      Часто нема копійчини,
      Штані уже не нові,
      З’їсти не знайде хвилини
      Задля творіння краси.
      Люди! Погляньте під ноги,
      Там ось, поети лежать,
      Нам припідносять чудове,
      Тільки нема кому брать.
      І попід тином прозаїк
      У напівмертвій руці
      Клаптик паперу стискає,
      Скарби безцінні, святі.
      Що ж їх веде до такого?
      Звідки наснагу беруть?
      Чо́му життям потурають?
      Нащо на жертви ідуть?
      Муза, о муза чудова,
      Ось вам і відповідь є,
      Це задля неї страждає
      Серце й душа молоде.
      Муза для них є у всьому:
      Дереві, квітці, книжках,
      Та найбезціннішим скарбом
      Є їм людськая душа.
      Тож їх цінуймо, любімо,
      Не проходімо повз них,
      Їм помагаймо в творінні
      Вічних скарбів чарівних.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    15. * * *
      Ти дивишся на нас із височіні,
      Спускаєш руку ти спасіння нам,
      А ми, немов сліпі й німії,
      Не да́єм спину знов своїм гріхам.
      Багато раз ти ногу зупиняєш
      Від кроку нерозумного в житті,
      Ти душу нашу світлом осяваєш,
      Ведеш нас, наче вівці молоді.
      Усі ми сильно горді і невдячні,
      Не хочем брать того, що нам даєш,
      А як біда приходить – гірко плачем,
      Молитви возсилаєм до небес.
      Багато з нас тебе цілком не знають
      І ходять у безмежній темноті,
      Вони життя намарно проживають,
      Вмирають – і зникають в небутті.
      Врятуй же нас, о Батьку наш небесний,
      Твоєю правдою нам душі освіти,
      Не дай же впасти нам у гріх чудесний
      І крізь життя провадь нас до мети.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    16. Ми
      Ми всі єдині, незалежні діти,
      Ми линемо в життя швидкий політ,
      І хай хто спробує нас в цім спинити,
      Ми переможем і покращим світ.
      Європа, Африка – усі ми є єдині,
      Немає рас, ми – діти, світу цвіт,
      Ми квітнемо заради Батьківщини,
      Даруєм щастя й радість для усіх.
      Ми – день прийдешній, доля всього світу,
      Зростаєм, розвиваєм майбуття,
      Працюємо, формуємо еліту,
      Крокуєм певно в темну ніч життя.
      Любіте нас, шануйте і плекайте,
      Давайте тільки добрий приклад нам
      Найкраще все, що маєте, віддайте,
      Аби росли на славу всім вікам.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    17. Зростаємо...
      Юність крилата, пора неозора,
      Світлі, чудовії дні,
      Як же ви зникли, крізь хмар загубились,
      Десь в світанковій імлі.
      Ми всі ростемо, і час невблаганно,
      Мов через пальці пісок,
      Струмить у даль, невідому, жаданну,
      Губиться в світі казок.
      Руку несміло батьків відпускали,
      Щоб перші кроки ступить,
      Плани складали, у мріях літали,
      Землю хотіли схопить.
      Час усе змінить, вже діти дорослі,
      Линуть з-під батьківських крил,
      Світ не стоїть, а летить в високості,
      До незбагненних світил.
      Хто ж ми тут є, і чого ми тут варті,
      Ви запитайте себе,
      Ми є молекула, атом на карті,
      Що не побачиш ніде.
      Важко збагнути цей простір безмежний,
      Що огортає всіх нас,
      Він був до тебе, до нього й до мене,
      Буде іще й після нас.
      Рух – нерухомий, кінець – безкінечний,
      Дивні, цікаві думки
      Та не ламайте голів ви на марно,
      Нам не під власні вони.
      Хто зрозумів, а кому – набір речень,
      Всі ці химерні рядки,
      Але у них я хотів вам сказати,
      Що це є всесвіт і ми.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    18. * * *
      Люди бувають різні:
      Часом лагідні і злі,
      Ти все життя поміж ними,
      Як в непроглядній пітьмі.
      Лиць зустрічаєш багато,
      Посмішок, різних гримас,
      Й все це летить, поспішає,
      Губиться десь серед мас.
      Ко́му довірити душу,
      Як своє серце відкрить,
      Щоб світ довкола пізнати,
      І не загинути вмить?
      Знаю надійний я спосіб,
      Всім допоможе навкруг,
      Це є банальнеє слово,
      Вірний навіки мій друг.
      Ціле життя ми шукаєм
      Серед нічної імли
      Тую підтримку, опору,
      Слід провідної зорі.
      Хай же сіяє, іскриться
      Вогник для нас рятівний,
      І крізь життя з нами піде,
      Друзів небачений стрій.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3.5 | Рейтинг "Майстерень": 4
      Самооцінка: 4

    19. У поезії єднанні
      Не має значення тут хто ти:
      Чи українець, чи єврей,
      Бо, певне, кожен з нас вливався
      У поетичний апогей.
      Життя бурлить і кров нуртує,
      Не знає спину шви́дкий час,
      Та знаю я, що порятує,
      Поезія від згуби нас.
      У кого серце прагне світу,
      Хто душу має молоду,
      Нехай ринає без вагання
      В поезії швидку ходу.
      Летять віки, минають роки,
      Вмирає світ і воскреса.
      Та не згасає й не міліє
      В нас поетичная краса.
      І як би доля не кидала,
      На забуваймо повертать
      До того першого джерельця,
      Щоб душі наші напувать.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    20. Нечимне
      Краса первозданна Поліського краю,
      Де ще я побачу такеє – не знаю.
      Живуть фантастичні герої довкола,
      Луна милозвучная рідная мова.
      Лукаш виграва в осоці́ на сопілці,
      А Мавка співає на ве́рбовій гілці.
      У озері грають малі Потерчата,
      Стоїть дядька Лева старенькая хата.
      Гілля простягають нам сосни і буки,
      Немов довжелезнії чорнії руки.
      У хащах чатує оманливий блуд,
      Він хоче згубити когось, певне, тут.
      Я там побував, не придумати слова
      Про вічну красу, що царює довкола.
      Я ще повернуся у рідне, єдине,
      Коханеє серцю, чудове Нечимне.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    21. Оберіг
      Той, хто з думками поганими йде,
      Того від мене Господь відведе,
      Руку на мене підняти не дасть,
      Душу спасе і проще́ння подасть.
      Хто на сім’ю посягає мою –
      Все нанівець ізведу я йому:
      В храмі поставлю жертовну свічу,
      Серце любов’ю йому освічу.
      Хто на Вкраїну піде з ворогів,
      Зразу відчує Всевишнього гнів,
      Не дасть він пропасти творінням своїм,
      Осяє їх блиском спасенних огнів



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 3

    22. Чума нового віку
      Комунарів, демократів
      Пережив наш на́рід,
      А тепер новії ка́ти
      Його оббирають.
      Захопили півдержави,
      Донбас вугледайний
      Та й живуть у беззаконній
      Країні хабарній.
      Дужі шахти і заводи
      До рук прихопили,
      А в людей нещасних, бідних
      Гордість придушили.
      Схаменіться, добрі па́ни,
      Пінчуки-Ахмети,
      Бо проклянуть громадяни,
      Піднімуть багнети,
      Та й підуть з кишень злодійських
      Добро вибивати
      І на благо України
      Його повертати.
      Стане зразу все до ладу:
      Буде хліб насушний,
      І бензин, й солодкий цукор,
      І народ могутній.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": 3
      Самооцінка: 4

    23. Лев-місто вечірнє
      Дахи чорніються над Львовом,
      Над славним містом віковим,
      Стрункий димар стоїть самотній
      І розвіває сизий дим.
      Довкола люди, немов птахи,
      До гнізд спішать з усіх-усюд,
      Летять додому ночувати,
      Щоб зранку вирушити в путь.
      Усе біжить тут невблаганно:
      Життя і швидкоплинний час,
      Нема секунди, щоб поглянуть
      На всю красу навколо нас.
      Уже за обрій ніч сховала
      Прекрасний золотавий диск,
      Щоб зранку знов його явити
      І осіяти нас, дрібних.
      Думки мутніють, гаснуть очі,
      Не видно світу за вікном,
      Піддамся тихій я стихії –
      Покриє душу світлий сон.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3.5 | Рейтинг "Майстерень": 4
      Самооцінка: 4

    24. Відгомін століть
      Усе завмерло тут довкола,
      Не писне зрідка навіть птах,
      Схилив в жалобі літ прадавню
      І славну голову Личак.
      Тут Каменяр могутню скелю
      Лупає вже десятки літ,
      Мету несе він сокровенну,
      Щоб збудувати кращий світ.
      Багато геніїв величних
      Лягло довкола вічним сном,
      Та пам’ять буде жити лю́дська,
      Хоч час тече своїм русло́м.
      Мужі Вкраїнської держави:
      Людкевич, Крип’якевич тут,
      Шашкевич, любий всім Стефаник
      Й прекрасний голос – Івасюк.
      Багато слів сказати можна,
      Найважливіше треба знать:
      Вони жили для України,
      І їх повинні шанувать.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": 4
      Самооцінка: 4

    25. На кручі Бугу
      Буже могутній! Лицарю славний!
      Бачивсь мені ти у сні,
      Як в повноводних зелених заплавах
      Творились історії дні.
      Були біля тебе війська королівські
      Й вогні світової війни,
      Та ти не мілів,
      Плив у далі імлисті,
      З тобою спливали віки.
      На березі твому
      Летів час невпинно,
      Стояли земства й городи,
      А ти усе плив…
      Ген, за обрій барвистий
      З тобою і люди ішли.
      О Буже могутній! О сину блакитний
      Святої моєї землі!
      Хай плинуть ті води твої променисті,
      Вкраїну прославлять вони.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 4

    26. Православна Україна
      Стоять в задумі літ святині,
      Піднявши в височінь хрести,
      Вони, мов промінь наш надії,
      Рятують душі на землі.
      До них ішли з віків і далей
      І генії, й простий народ,
      Вони ріднили нас, єднали,
      Давали Божих настанов.
      Незрушним був цей храм Господній
      В часи наруги й лихоліть,
      Його минали всі стихії,
      І досі він іще стоїть.
      В роки відродження держави
      Піднявсь із забуття наш храм,
      Щоб сіять правдоньку господню
      Прийдешнім людям і вікам.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    27. Музика війни
      Снарядів свист і залп гармати –
      Жахлива музика війни,
      Ми всі повинні пам’ятати:
      Туди і рідні наші йшли.
      Лицем стояв тут брат до брата,
      Але із різних барикад
      Лилася кров, ридала мати
      За втрачених своїх дитят.
      Одні за Україну бились,
      Ім’я було ОУН УПА,
      А інші Сталіну молились
      За комунізм й свого вождя.
      Багато жертв лягло тут марних,
      Була не наша ця війна.
      Заради марної ідеї
      Ключами кров лилась свята.
      Нехай живе у людях пам’ять
      Про цих героїв і вождів,
      Щоб не побачити більш лиха
      Під чорним іменем війни.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": 3
      Самооцінка: 4

    28. Син моря
      (до повісті „Старий і море”)
      В халупі кістлявій,
      Де хвиль дужий свист,
      Живе біля моря Сантьяго –
      Прекрасного серця й душі чоловік,
      Хоч бідний, але величавий.
      Ішов він крізь долю
      Як мужній моряк,
      Не знав ні утрат, ні поразок,
      Та все ж прийшла старість –
      Залишився сам,
      Спустіли ті сіті, що в славі
      Тягали на берег
      Десятки років
      Улов всім на заздрість удалий.
      Останній раз в море
      Прямує старий,
      Щоб славне ім’я повернути
      Він марить про рибу,
      Як вправно на гак
      Її буде мужньо тягнути.
      Всміхнулась удача,
      Попалась на гак
      Рибина велика і дужа,
      Та все ж не піддався, на берег потяг
      Трофей свій славетний так мужньо.
      Упавши у хвилі прибою, старий,
      Лежав, набираючись сили
      Зібравшись із духом,
      В халупу поповз,
      Дрімав в самоті німотливій.
      Та ось загорілась удачі зоря
      За всі ці старання нелюдські:
      Прибило до пляжу могутній кістяк,
      Визнання вернулося людське.
      Живе він щасливий,
      Мабуть, дотепер
      В безмежній імперії книг,
      Бо вправно створив його
      Любий всім Хем,
      Славетний Америки син.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 2 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    29. Так ніхто не кохав
      (до оповідання „Гранатовий браслет”)
      Прекрасне почуття кохання:
      Мінливе й вічне, як життя.
      Воно – наснага і жадання,
      Переживання і біда!
      Так покохалися невчасно
      Панянка Віра та Желтков,
      Не знали, що кінець фатальний
      Покриє їх палку любов.
      Желтков кохав так безкорисно,
      Як любить в перший раз дитя,
      Та Віра це не зрозуміла –
      Розбилось серце і життя.
      Коли зійшов останній подих,
      Коли закрилися навік
      Палкії очі, що любили,
      Відчула Віра тяжкий гріх.
      Враз зрозуміла вона, бідна,
      Що біля неї ось пройшло
      Оте жіночеє кохання,
      Яке її і не знайшло.
      Прекрасне почуття любові,
      Якщо взаємним є воно,
      Але якщо один кохає –
      Воно, немов гірке вино!
      На те і голова нам да́на,
      Щоб думать перше, ніж кохать,
      Аби подібного нещастя
      В житті своєму на пізнать.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    30. Чорнобиль
      Відкрита рана нашої землі
      „Відомая” на всі її округи.
      Ти чорна пляма у історії її,
      Ти – місце, де померли люди.
      Чорнобиль …
      І бринить у слові цім
      І жаль, і відчай
      Нашої держави.
      Болючий спогад
      Про батьків й дідів,
      Що полягли на місці цім кривавім.
      Серед „пустелі” ця химера розляглась
      Протяжністю у тридцять кілометрів.
      Це поле битви,
      На якім тепер
      Життя завмерло у полоні смерті.
      Усе понищив він,
      Все зруйнував;
      І ще, напевнеє, на довгі роки
      Залишиться у пам’яті у нас,
      Як вічна рана, цей страшний Чорнобиль.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 2 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    31. * * *
      Ти – мов маяк в пустельнім морі,
      У морі почуттів моїх,
      Я лину всім єством до тебе,
      І серце я кладу тобі до ніг.
      Той час, коли зустрів тебе я вперше,
      Я пам’ятаю дотепер, мов чудний сон,
      Живу я думкою про тебе
      І мрію, що зустрінемсь знов.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    1. Життя
      Життя ... І що таке життя?
      Це мимобіжная хвилина,
      Це вдих і видих, серця стук...
      Коли любов проймає дух
      Життя не варто ні грошини.
      Воно нам данеє тому,
      Щоб жити і кохати палко,
      Щоб нести мрію крізь усе,
      Ту мрію, що палає жарко.
      Тому живімо в цюю мить,
      В оцю годину, в цю хвилину,
      Несімо мрію в височінь
      Й кохаймо кожну світлу днину.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    2. Памяті бабусі
      Підходять останні хвилини,
      Минає останній час,
      Чому ти пішла у могилу?
      Чом залишила всіх нас?
      У землю холодну лягати
      Прийшлося тобі в самоті,
      Ми будемо всі пам’ятати
      Хвилини оті золоті.
      Коли ти була поміж нами,
      Любила, леліла нас,
      А ми не завжди цінували
      Той славний, безхмарний час.
      І зараз підходить хвилина
      Задуматися над цим,
      І в тихій жалобі сказати:
      „На віки віків Амінь”.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    3. Краса
      Краса – поняття всемогуче,
      Безкрає, щедре і квітуче,
      У всьому схована вона,
      Ота чарівна, неземна.
      Це почуття милує погляд
      І людям зігріва серця,
      Вона панує скрізь навколо –
      Ота безкраяя краса.
      І зовнішність, і стан людини
      Без неї все оте – німе,
      Та тільки з’явиться це щастя,
      І тіло зразу оживе.
      Багато душ, людей багато,
      Та думка, певне, є одна:
      Найкраще в світі, безумовно,
      Це світле й радісне життя,
      Що дано щедро нам від Бога
      Для того, певне, щоби ми
      Плекали і не загубили
      Оту красу, її сліди.
      Усе навколо нас безсмертне
      Тому, що є в нас на землі
      Життя, дароване, небесне,
      Й частинки світлої краси.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    4. Поезія - душа всесвіту
      Поезія – поняття всеосяжне,
      Що лине, як води прекрасний шум,
      Вона живе в усім навколо,
      У всіх серцях вона торкає струн.
      Життя без неї і сухе, й німеє,
      Нема розради, пристрасті, жалю,
      Та лиш вона зійде на небосхилі,
      Душа розквітне рожею в маю.
      Життя на світі, мабуть, неможливе
      Без тої музи, що народжує красу,
      Нехай летить поезія, мандрує,
      Не знає спину, хай проб’є броню
      Отих сердець, що скам’янілих безліч,
      Тих душ нещасних, що не знали ще її,
      Хай буде завжди на вершині світу
      Заради миру й вічної краси!
      Без неї всесвіт жити теж не зможе,
      Вона його душею є завжди,
      І як людина без душі не може,
      Так всесвіт не існує без душі.
      Тому плекаймо іскру цю від Бога,
      Нехай вона живе у всіх віках,
      Нехай красою всіх вона чарує,
      Людей сповняє, бо без неї – крах.
      Заради неї всім нам варто жити.
      Поезія – бездонне джерело,
      Нехай же напуває усіх спраглих,
      Не поміліє досконвік воно.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    5. Єднання
      Не спіте, люди! Час прийшов!
      Щоб всім народом одночасно
      Сказати „ні” злодійству й лжі
      Й піднятись гордо і прекрасно.
      Нехай же знають, що ми є,
      Що нас багато
      Й ми могутні.
      Хай Україна в нас цвіте,
      Й життя настане незабутнє.
      Хай квітне в Києві каштан,
      В Одесі море тихо плине,
      Донецький лаву б’є шахтар,
      Карпатські квітнуть полонини.
      Любім Вкраїну ми свою,
      Плекаймо рідну Батьківщину,
      Нехай народ повік живе
      Заможно, гордо і красиво!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": 4
      Самооцінка: 6

    6. Христос народний
      Від малого й до великого -
      Всі волі прагнули з останніх сил.
      І вона прийшла разом з тобою,
      Любий, милий Вікторе ти мій!
      Ти вселив в нас віру в ліпшу долю,
      Показав майбутнє без нужди,
      Й люд пішов покірно за тобою:
      Ти – наш батько, ми – твої сини.
      Ми жили і дихали, й молились
      Правдою й наснагою твоєю,
      Всі навіки-вічні охрестились,
      Піднялись назавжди над землею.
      Хай же знає світ –
      Усе в нас добре
      Буде завжди, тільки хай живе
      Віктор Ющенко – Христос народний,-
      Й віра в правду душу береже.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": 3
      Самооцінка: 6

    7. Помаранчевий вірш
      Помаранчевий – це колір свята,
      Це прекрасний колір перемоги.
      Знайте всі, дівчата і хлоп’ята,
      Що в країні вже панує воля.
      Всі стояли ми заради цього
      Пліч-о-пліч, тримаючись за руки,
      Не зронили ми ні краплі крові,
      Не повстали проти нас бандюги.
      А натомість всі вони тікали
      Від руки народу й правосуддя
      На Канари, інші – на Багами,
      Та ми всіх знайдем і всіх до суду
      Приведем – нехай відповідають,
      Як державу скинули у прірву,
      Як її багатства розкрадали,
      Де мільярди, де зарплати бідним?
      Все це буде…
      Хай же нова сила
      Підійметься і на ноги стане,
      Тільки після цього все в нас буде,
      Мир і спокій навкруги настане.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    8. Нас багато
      Вже луки сплять,
      Сади поснули,
      Закрив все морок навкруги,
      Та люд не спить,
      Він йде до бою
      За викрадені голоси,
      Які Ківалов – першокласник
      Не зміг до ладу зрахувати,
      Не дав він волі Україні,
      Тож ми ідемо воювати,
      За нами сила, правда й Бог,
      Ми не відступим ні на крок,
      Бо досить нас уже дурити.
      Ми дужі люди – ми народ.
      Ми із прапо́рами крокуєм
      В столицю Київ, вільний наш,
      Щоб на майдані заявити,
      Що ми тут є й багато нас!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    9. Український Титанік
      Вже йде під воду нетопимий
      Злодійства й кривди корабель,
      Його ми всі уже розбили
      Заради волі і людей.
      Там пацюки своїї шкури
      Рятують із останніх сил,
      Та їм недовго залишилось,
      Народ повстав – придушить їх.
      Пацюк Льонько так панікує,
      Що заховався від усіх
      У Кончезаспі і мудрує,
      Як приховати ласий сир.
      Та наш народ і в Кончезаспі
      Не дасть сховатися він там,
      Візьме за штані і потягне,
      Щоб відповів за балаган.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    10. Майдан
      Майдан заквітчаний, барвистий,
      Усюди люди, сила скрізь,
      Зійшлись сюди, щоб захистити
      Свій вибір і дітей своїх.
      Бо дав їм президент народний
      Наснагу цю до боротьби,
      Щоб не дозволити глумитись
      Над Україною завжди.
      Тут між людьми любов панує,
      Немає кривди і образ,
      Тут всі сини одної долі,
      Привів сюди їх серця плач…
      Отого серця, що ллє сльози
      Усі тринадцять років вже,
      Допоки бу́ли під Кучмо́ю,
      Допоки бидло ми – і все…
      Та ми не бидло!
      Не козли ми!
      Ми сильні духом, і тепер
      Нас не злякаєш пістолетом,
      Як треба – ми підем на смерть.
      Усі усюди вже почули,
      Що є країна на землі,
      Що в ній панує сила волі,
      Що „Україна” звуть її.
      Тому цінуймо мить оцю,
      Щоб знали люди на землі,
      Що Україна – це держава!
      А люди в неї – це борці!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 2 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    11. Президенство
      Раз руденький наш Панько
      До влади зібрався.
      Уже й штані підлатав,
      У свитку ввібрався.
      Та й пішов він в кабінети,
      Щоб діла вершити,
      Щоб усю верховну владу
      У руки схопити.
      Так сидів Панько при владі
      Всі тринадцять років.
      Вже накрав цілі кишені
      Кровних людських гро́шей.
      І прийшов вже час скидати
      Стару гидку владу,
      Вже прийшла новая сила,
      Що дасть всьому раду.
      Та Панько в нас не дурненький,
      Все іще грабує,
      У останнії хвилини
      Все прихватизує.
      Замахнулась рука сильна
      На Панька рудого,
      Та й віддав він весь достаток
      Для свого народу.
      Ось у чому правда й сила,
      Дорогий мій люде,
      Там, де ми,
      І нас багато –
      Перемога буде!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    12. * * *
      Вже докралися бандити
      До самого краю,
      Та чого їм іще треба,
      Вже й самі не знають.
      Все гребуть і те, що треба,
      І те, що не дуже,
      Всі втікають на Канари,
      Вигрівають пуза.
      Залишилася Вкраїна,
      Як сирітка в полі.
      Все розкрали ті паскуди,
      Все, до краплі крові.
      Хто її оту державу докупи златає?
      Хто народ наш забезпечить?
      Хто ту правду знає …
      Де ховаються злодії,
      Що оце зробили?
      Як запхати їх у тюрми?
      Де для цього сили?
      Та народ наш правду знає
      І її віщує.
      Вже іде вона по світу,
      Хай кожен почує!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 2 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    13. Ангел-хранитель
      Материнське світле свято,
      Повне щастя і добра.
      Із усіх сторін лунає:
      „Мила, люба, дорога!
      Фраз і слів, віршів багато,
      Щоб повідать це тобі,
      Але ними не сказати,
      Мало їх – скупі вони.
      Наче ангел ти, хранитель,
      Над життям стоїш моїм,
      На шлях істини прямуєш,
      Бережеш думки мої.
      Хай же квітне тво́є і́м’я,
      Не померкне у віках”
      Слово „неня” пломеніє,
      Лине легко, наче птах.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    14. Колискова
      Рідна пісне, колискова,
      Материнська, люба,
      Ти лунаєш споконвіку
      Серед всього люду.
      Мати дитя виховує, розуму навчає,
      Через пісню, через слово
      Людину плекає.
      І росте тая людина,
      Сили набирає,
      Та до скону свого віку
      Пісню пам’ятає.
      Тії нотки, що вкладала
      Мати ще з дитинства,
      Будуть жити в тебе в серці,
      Як ота молитва.
      Скільки буде Україна,
      Хай лунає пісня,
      Милозвучна і красива,
      Дзвінка та оклична.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    15. Слово правди і краси
      Слово матері напутнє –
      Дужа сила у тобі.
      Ти дитя ведеш в майбутнє,
      Ти назавжди у житті.
      Й хоч би як не била доля,
      Ми вертаємось завжди
      За напутнім материнським
      Словом правди і краси.
      Вуста неньки нас навчають,
      Як же жити в світі цім,
      Щоб не стати як тварина,
      Не коритись під інстинкт.
      Хай же квітне і лунає
      Голосно і повсякчас
      Слово матері напутнє
      І нехай навчає нас.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    16. * * *
      Вкраїнська мова,
      Рідна, неозора,
      Неначе спів прекрасний солов’я.
      У кожної людини ти є в серці,
      В моєму, рідна, ти лише одна.
      Заради тебе, люба, варто жити,
      Підносити у подвигах своїх
      Твоє ім’я святе до скону віку,
      Тебе любити, наче оберіг.
      Твоїї звуки ще з дитинства знаю,
      Їх бережу, плекаю і люблю,
      Для тебе я життя своє відда́ю,
      Заради тебе на землі живу.
      І хоч би як мене не била доля,
      Тебе ніколи не забуду я.
      Отую рідну й дорогу до болю,
      Оту прекрасну пісню солов’я.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    17. Перше слово
      Те перше слово, що сказали ми в житті -
      Найкраща, наймиліша фраза.
      Її ми пронесемо крізь віки
      Одвічне, милозвучне й ніжне - „мама”.
      Воно нас супроводжує весь час
      У далі невідомі, соколині,
      До нього повертаємось завжди:
      У світлі й у сму́тні днини.
      І уособлює воно в собі
      Людину, що відкрила путь у всесвіт,
      Що да́ла силу мешкать на Землі,
      Що дарувала нам життя небесне.
      Тому цінуймо, бережім його,
      Не забуваймо ці прекрасні звуки,
      Плекаймо слово „мама”, щоб воно
      Жило і квітло . . .



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    18. * * *
      Вірю в майбутнє твоє, Україно,
      Бо я є дитина твоя,
      Вірю у долю твою, Батьківщино,
      Рідна моя ти земля.
      Доля твоя була вислана терном,
      Як у Месії вінок,
      Та ти ішла, не корилась, не вмерла,
      Піднялась до вічних висот.
      Люди твої уже вільні,
      Квітне навколо земля,
      Щастя іде в кожну хату
      Й родини твої звеселя.
      Хай же ти квітнеш, палаєш
      Полум’ям щастя й любові,
      Душі людей звеселяєш,
      Допоки живемо ...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    19. Волинь
      Сади, гаї, ліси безкраї –
      Це все Вкраїнськая земля.
      Милує око всього люду
      Волинська наша сторона.
      Де ще знайти красу такую,
      Де ще знайти людей таких,
      Що подадуть шматочок хліба,
      Напоять, нагодують всіх,
      Усіх, хто їх про це попросить ...
      Куди не кинь навколо оком –
      Тут всюди чепурні хатки,
      Які милують людям погляд,
      Які заквітчані в сади.
      Тут сині ріки не́суть води
      У далину, щоб сповістить,
      Що є на світі Україна,
      І є прекрасна в нас Волинь.
      Що буде жити й квітнуть далі
      Вся наша любая земля,
      І буде славу й шану мати
      Волинська рідна сторона.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    20. Незалежність
      Україна - мати рястом заквітчалась,
      Бо в цей день держава
      Свободи діждалась.
      Люд увесь радіє, кращого чекає
      І нашу вкраїну славно величає,
      Бо прийшла вже воля,
      Порвались кайдани,
      Що на нас висіли роками й віками.
      Став наш люд вже вільний,
      Не керує в хаті
      Якийсь москаленко,
      А своя вже хата.
      Мати усміхнулась,
      Бо вільні вже діти,
      І квітнуть в державі
      Вже вільнії квіти.
      В це прекрасне свято
      Волю прославляють
      І у вільне небо голубів пускають.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 2 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    21. Голод
      О люди добрі!
      Що це діється навкруг? …
      Потихло все. І тільки в самотині
      Ридають круки на могилах,
      Що навкруг
      Прослали все і повкривали муки.
      Отії муки, ті ридання голосні,
      Якії повивали Україну.
      Тому в оцюю світлую хвилину
      Згадаймо тих, хто упокоївся навік.
      Оцей урок ми всі повинні пам’ятати
      І світлу пам’ять люду шанувати,
      Отого люду, що загинув ні за що,
      За крихту хліба, за гниле зерно.
      Допоки житиме ця пам’ять,
      То житиме народ преславний наш,
      Який вже не повинен допустити
      Такого горя у державі іще раз.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    22. 9 травня
      Синьо - жовті майорять прапо́ри,
      Силу й честь засвідчують вони.
      В світлий день,
      В прекрасну цюю пору
      До могили лицарів прийшли.
      Люд зібрався, щоби вшанувати
      Світлу пам’ять витязів отих,
      Тих, що захищали нас від ката
      На фронтах вкраїнських бойових.
      Всі схилились тихо у жалобі,
      Тільки прапори все шелестять
      І нагадують нам про державу,
      Яку їм довелося захищать.
      Тож бережімо світлу пам’ять,
      Шануймо кожну світлу мить,
      Щоби не довелося пережити
      Таких же війн і лихоліть.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    23. * * *
      Державо! Вітчизно ти рідна!
      Ти наша Вкраїнська земля,
      Пройшла крізь віки і століття
      І квітнеш, як буйна весна.
      На долю твою віковую
      Припали важкії часи,
      Та ти піднялась, височієш
      Над людом і краєм усім.
      Звитяжні твої сини й дочки
      Тебе захищали весь час,
      Стояли на чатах свободи
      В буремних і тяжких віках.
      Вони берегли, як зіницю
      Ту мову твою золоту,
      Стрічали ту кожну зірницю,
      Прекрасну і вільну таку.
      Вони пильнували, бо знали:
      Чужинець не спить ...
      І що вмить
      Він може загарбать країну,
      В якій їм доводиться жить.
      Тому вони мужньо боролись
      За правду, за волю святу,
      Вони берегли і молились,
      Щоб спа́сти державу оту,
      В якій ми живем разом з вами,
      Співаєм ті самі пісні,
      За ко́трі діди покладали
      Голівки свої молоді.
      Тому ми повинні любити
      Хвилину, секунду оцю,
      За те, що ми маєм державу,
      Країну свою – не чужу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    24. Гімн подвигу
      Ти вік прожив свій недарма,
      Хоча була на ньому
      І біда, й тюрма,
      І горе, відчай, що душив у груди,
      Та ти не здався,
      Вірив: краще буде.
      Ти лицар мужній
      Українського народу,
      Що не дозволив задушити вроду,
      Оту красу і пісні, й слова,
      Що панувала споконвік довкола.
      Не дав ти вмерти мові українській,
      Не дав спаплюжити традиції одвічні.
      Ти не дозволив Україні вмерти,
      Бо знав: держава здобута́ ціною смерті,
      Загибелі ціною тих героїв,
      Якії захищали ... І без бою
      Не віддали чужинцям Україну,
      Якії полягли за батьківщину.
      Ти – символ подвигу,
      Людина, що не зда́лась,
      Що не скорилась, не зламалась.
      За це, Тарасе, ми тобі відда́єм шану,
      І вірим, що твої діяння славні
      Не пропадуть намарно,
      Будуть жити і будуть
      Ще десятки літ учити
      Людей, що мешкатимуть в Україні,
      Яку ти врятував й підняв у височі́ні.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": 4
      Самооцінка: 4

    25. Славетний Кобзар
      Вже б’є на сполох ранній дзвін,
      І в цім звучанні голоснім
      Вчувається і сум, і жаль,
      І нерозраджена печаль.
      Пішов від нас у вічну даль
      Наш лицар, геній,
      Наш Кобзар ...
      Так знай же, батьку, пам’ятаєм
      Твої ми славнії діла,
      Тебе шануєм, прославляєм,
      Цитуєм твого „ Кобзаря ”,
      Ми „ Заповіт” вчимо старанно
      І виголошуєм щораз :
      „ Шевченко – геній України,
      Тарас – славетний наш Кобзар ”.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": 3
      Самооцінка: 4

    26. Вигнанець з Україною в душі

      Доля вигнанця припала тобі
      Жити у злиднях, нещастях й журбі,
      Руки в кайданах носити повік,
      Мешкать у тюрмах, у тюрмах отих,
      Що мордували десятки віків
      Люд наш нещасний, батьків і дідів.
      Тисячі душ полягли там за те,
      Щоб Україна була над усе.
      Але ти жив, не корився, міцнів,
      Дух український донести зумів
      Людям нещасним, отим, що жили,
      Жи́ли й не знали, чиї є сини.
      Матері й батька не знали свого́
      І поважали катюгу того́,
      То́го, що знищив славетний наш рід,
      І запроторив усіх у Сибір.
      Тож поважаймо Тараса, любім,
      Щоб ми не знали принижень і бід,
      Щоб люд славетний піднестись зумів,
      І щоб жили ми по віки віків.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Памяті Т. Шевченку
      Промінь спасіння
      (пам’яті Т. Шевченка)
      Вже спить село,
      Дрімають хвилі
      Нестримних, ясних ручаїв.
      Потихло все, та в самотині
      Мигає вогник у вікні,
      В вікні самотньої хатини,
      Яка стоїть позад усіх,
      Яка сховала в своїх стінах
      Велике щастя й радість ...
      В цю ніч з’явився на світ Божий
      Спасіння промінь, долі блиск,
      Який був посланий для того,
      Щоб спа́сти люд й піднести ввись
      Величне слово „ Україна ”,
      Яке ховали від усіх,
      Яке гноїлося у стінах
      Великих тюрем й катівниць,
      Але яке жило й міцніло,
      Щоб врешті вирватися й жить.
      Цей доленосний час в країні
      Всі пам’ятають дотепер
      І йдуть до батька України,
      Щоб вшанувати світлий день.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 3 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 4

    28. Памяті Т. Шевченка
      * * *
      (пам’яті Т. Шевченка)
      О батьку нації, народу,
      Ти наш месія, наш Христос,
      Проніс крізь тюрми й заборони
      Народний дух ...
      І ось, і ось ми в незалежній Україні,
      Що квітне, як весняний сад,
      Хрущі гудуть у височі́ні,
      І в’ється синьо–жовтий стяг.
      Тож цим погідним днем щасливим
      Ми завдяча́ємо тобі.
      Ми будемо завжди служити
      Вкраїні, вірі й доброті.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0
      Самооцінка: 4