* * *
Задуває печаль вітер далі,
Залишається лиш самота.
Там де темрява – очі лукаві,
Там де сонце тебе нема…

* * *
Глянц обкладинки вабить зір,
Сонце очі свої ховає.
І кохання не має мір,
І тебе поруч теж немає…

* * *
І дзвінок будить знову зненацька,
Я читаю, дрижу в самоті.
Тільки серце моє не цяцька,
І слова вже холодні такі…

* * *
Мов екслібрис у книзі відкритий,
Я читаю душу твою
Завмираю, мов громом прибитий,
І услід за тобою іду…

* * *
Літер мало і слів вже не скажеш,
Аби злодій лихий не почув,
Але серце кричить, пам’ятає,
Як з тобою тоді я був…

* * *
Світ ховає соромнії очі,
Він вже знає про тебе й про нас.
Тільки дайте цю мить повернути,
Зупинить заклопотаний час…

* * *
Я лежу в самоті: тік і так,
Відраховує мій годинник,
В самоті і життя мені брак,
Я до тебе лечу на крилах…


* * *
Це все ти, я би сам не сказав,
Це все ти, голові моїй страшно.
Я без тебе себе не знав,
А з тобою пропав за нізащо…

* * *
Боже, очі не дай вже закрить,
Бо закрию не можу вже спати.
Із тобою життя не прожить,
Тільки марево це цілувати…

* * *
„…” Три крапки кажуть про усе
Чи спека, чи морози.
І вітер хмари рознесе,
А може вдарять грози…

* * *
Відлітає печаль.
Я біжу, наздогнати я мушу,
У житті вже нічого не жаль,
То навіщо так ранити душу…

* * *
І день приходить, знову я вмираю,
І оживаю, хай би лиш повік,
Торкнувся тихий сон,
О душу крає – любові крик…

* * *
Не кажи, що зима палить сонцем,
Не кажи, що весна холодить,
Лиш живи, не біжи, бо розтопчеш,
Те, що мав ти чудово прожить…

* * *
Не вмирай зарання, ще настане,
Та хвилина муки і жага
Підійме тебе до бою і покаже,
Що життя прекрасна річ така…

* * *
Закрий же очі, ніч покриє,
Усії смутки і журбу
Нехай хвилина ця зомліє,
Щоб душу врятувать твою…

* * *
І як би ві́три не носили,
І як би Бог не скаженів,
Та все ж любов дода́є сили,
Аби надалі мужньо жив…

* * *
Хай краще ду́рні ми сліпії
Аби не бачить і не знать,
Аби більмо на свому оці
Бридке повіки не скидать…

* * *
Альбом у пам’яті,
А сон цей на яву
І мрії ще живі,
І я для них живу…

* * *
Я мрію, бо мені, зостались лиш вони,
Оті чудові, пензлем в пам’яті живі,
Що мов морозом намальовані на склі,
Твоїм морозом, о чудові сни…

* * *
Нехай я відлітаю,
Та все ж в душі тримаю,
Оту печаль і муку,
Мою в житті розлуку…

* * *
Я ладний сам себе дурити,
Аби з тобою в мріях жити,
Я ладним, мов сліпий ходить,
Щоб серце сво́є не розбить…

* * *
Стривай же, залиши,
Той палець, що на пульсі,
Не дає жить мені,
Й тримає все в напрузі…

* * *
Іди вже, утікай,
Щоб очі біль не знали,
Себе не залишай,
Щоб душу не зламали…

* * *
А маскарад мине,
І грим вже треба змити,
Та бережи лице,
Тобі з ним далі жити.