Не жаль мені
Я йду дорогою у даль,
Переді мною полотно,
Мені не жаль, мені не жаль
Життя так сонячно цвіло.
Я допиваю свій бокал,
Солодкий трунок так п’янить,
Мені не жаль, мені не жаль
У небо душу відпустить.
Лише слова лишу свої,
Аби не меркли на вустах,
Мені не жаль, мені не жаль
Світає зоряний зигзаг.
О сонце, сонце вабить зір,
Нестримно обпіка лице,
Мені не жаль, мені не жаль
Сказати вам усе про все.
Про все, що довго так мовчав,
Боявся вимовить слова,
Себе самого ошукав,
Та, все ж, любов моя жива.
Жива і дихає й болить,
Нестерпні муки завдає,
А серце голосно кричить –
Аж стогін ген за обрій йде.
Почуйте серця молитви,
Зігрійте, полюбіть мене
Я довго так шукав стежки,
Аби знайти лише тебе.
І дурень був, примар шукав,
За тінню бігав все життя,
У сумнівах себе карав
Немов бурхлива течія.
Та є од спокою ключі:
Почути, визнати себе,
Відкрити нотний стан душі –
Хай вічно музика живе.