(до оповідання „Гранатовий браслет”)
Прекрасне почуття кохання:
Мінливе й вічне, як життя.
Воно – наснага і жадання,
Переживання і біда!
Так покохалися невчасно
Панянка Віра та Желтков,
Не знали, що кінець фатальний
Покриє їх палку любов.
Желтков кохав так безкорисно,
Як любить в перший раз дитя,
Та Віра це не зрозуміла –
Розбилось серце і життя.
Коли зійшов останній подих,
Коли закрилися навік
Палкії очі, що любили,
Відчула Віра тяжкий гріх.
Враз зрозуміла вона, бідна,
Що біля неї ось пройшло
Оте жіночеє кохання,
Яке її і не знайшло.
Прекрасне почуття любові,
Якщо взаємним є воно,
Але якщо один кохає –
Воно, немов гірке вино!
На те і голова нам да́на,
Щоб думать перше, ніж кохать,
Аби подібного нещастя
В житті своєму на пізнать.