Березень і квітень цього року щедрий на пам’ятні заходи, присвячені видатним буковинцям, про які було зазначено у грудні минулого року в статті «Новини від Буковинського земляцтва про знакові події жовтня-грудня 2024 року» у Вікіновинах.

Вже відзначили 28 березня 100-літній ювілей Героя соціалістичної праці та народного артиста СРСР й Героя та народного артиста України Дмитра Гнатюка, 6 квітня - 80-річчя Почесного доктора Чернівецького національного університету та Почесного громадянина Чернівців, одного із засновників космічної галузі України Едуарда Кузнєцова…

Попереду пам’ятні заходи, присвячені 70-літньому ювілею композитора, співака, засновника та співзасновника міжнародних та всеукраїнських фестивалів «Доля», «Прем’єра пісні», «Соловейко України», «Прем’єра пісні» та інших, народного артиста України, почесного громадянина буковинського міста Сторожинець та міста Буча Київщини Мар’яна Гаденка.

Найперший захід – «Концерт пам’яті Мар’яна Гаденка розпочнеться о 18-й годині в Жовтневому палаці столиці 24 квітня 2025 року за участі зірок української естради Іво Бобула, Степана Гіги, Лілії Сандулеси, Віктора Павліка, Ольги Макаренко, Романа Рудого, Олени Хижної, Тетяни Піскарьової, Анни Сингаєвської, Олексія Шпортька та інших.

Під час концерту буде телезйомка, але найцікавіше те, що головним організатором, сценаристом та режисером цього концертного заходу є донька митця Тетяна Гаденко.

Розповідаючи про підготовку до концерту, Тетяна наголосила, що серед глядачів пам’ятного дійства буде чимало членів та друзів столичного Буковинського земляцтва, які знаходитимуться в залі Жовтневого палацу завдяки сприянню та підтримці Голови земляцтва Валерія Цибуха, відомих меценатів та перших заступників Голови земляцтва Миколи Проданчука і Ростислава Тальського, а також заступника Голови земляцтва Ігоря Яків’юка й інших членів Ради та активістів земляцтва.

Тож побажаємо Тетяні Мар’янівні й усім артистам пам’ятного концерту всіляких гараздів, натхнення та яскравого виконання пісень народного композитора і поета, а всім членам родини, співавторам, друзям шанувальникам таланту Мар’яна Гаденка – тільки світлої, теплої, життєстверджуючої печалі, яка на Небесах Всесвіту зігріватиме душу видатного буковинського митця.

Про концерт повідомили:

1.Сайт kontramarka.ua (https://kontramarka.ua/uk/koncert-pamati-narodnogo-artista-ukraini-marana-gadenka-101750.html)

2.Сайт www.youtube.com (https://www.youtube.com/watch?v=buV4odL4DOA)

3.Сайт icca.kiev.ua (https://icca.kiev.ua/events/kontsert-pamyati-maryana-gadenka.htm)

4.Сайт kiev.vgorode.ua (https://kiev.vgorode.ua/ukr/event/kontserty/a1275607-pamjati-narodnoho-artista-ukrajini-marjana-hadenka)

5.Сайт kasa.com.ua (https://kasa.com.ua/koncert_pam39yati_narodnogo_artista_ukrayini_maryana_gadenka_104173112)

6.Сайт www.facebook.com (https://www.facebook.com/reel/664146636210978)

7.Сайт moemisto.ua (https://moemisto.ua/kiev/kontsert-pamyati-narodnogo-artista-ukrayini-maryana-gadenka-278053.html)

8.Сайт www.44.ua (https://www.44.ua/afisha/189825/koncert-pamati-narodnogo-artista-ukraini-marana-gadenka)

9.Сайт onlinetickets.world (https://onlinetickets.world/uk/tickets-booking/2511599429?country_global=ua/tickets-booking/499037318#google_vignette)

10.Сайт biletclassic.com.ua (https://biletclassic.com.ua/2025/04/14)

11.Сайт www.tiktok.com https://www.tiktok.com/@hadenkom/video/7480116535156083974

        Втратити контрольні органи в системі державного управління, це як водію втратити зір під час управління транспортним засобом. Чи актуально сьогодні мати Генеральну військову інспекцію?

            І. Напередодні знакової події

    Незабаром, 27 лютого 2025 року, відзначатиметься знакова подія – 30 років з дня утворення Генеральної військової інспекції при Президентові України згідно з Указом Президента України від 27.02.1995 №147/95.

    Оскільки основним органом апарату Президента України завжди була Адміністрація (сьогодні Офіс) Президента України, то відповідно до ч.3 ст.1 вищезгаданого указу було зазначено, що «організація та забезпечення діяльності Генеральної військової інспекції покладається на Адміністрацію Президента України» .

    Генеральна військова інспекція при Президентові України (скорочено Інспекція або ГВІ) була створена як складова апарату Президента України з метою забезпечення діяльності Президента України як Верховного Головнокомандуючого Збройними Силами України ще до прийняття Конституції України.

    Згідно з Указом Президента України від 16.06.1995 року №452/95, яким було затверджене Положення про ГВІ, «Інспекція є структурним підрозділом Адміністрації Президента України, підпорядкованим Президентові України» та покликаним «забезпечувати діяльність Президента України як Верховного Головнокомандуючого Збройними Силами України і Голови Ради національної безпеки у питаннях контролю та керівництва військами».

    Менше з тим, як би це зараз для когось шокуюче не прозвучало, Керівник Офісу Президента України за посадовими повноваженнями фактично є заступником Президента України, а тому і заступником Верховного Головнокомандуючого Збройними Силами України та заступником Голови Ради національної безпеки і оборони України, бо організовує підготовку та подає на затвердження Президентові України проекти указів та розпоряджень у всіх сферах його відповідальності, підписуючи додатки до них та організовуючи контроль за їх виконанням і т.ін.

    Тому, можливо відновлення такого підрозділу в Офісі Президента України в сучасних, дуже складних умовах, сприяло би більш ефективному забезпеченню діяльності Верховного Головнокомандуючого Збройними Силами України та Керівника Офісу Президента України.

            ІІ. Генеральна військова інспекція – підрозділ Адміністрації Президента України

    Але продовжимо далі. Перші призначення та кадрові підвищення військовослужбовців Інспекції, відряджених до Адміністрації Президента України (далі АПУ), відбулися згідно з розпорядженнями Президента України №111/95-рп, №112/95-рп від 10.07.1995 (про призначення відповідно В.Остапенка, А.Макарова заступниками Генерального інспектора) та №251/95-рп від 26.09.1995/95-рп (про призначення В.Остапенка першим заступником Генерального інспектора), а також відповідно до розпоряджень Глави Адміністрації Президента України від 15.08.1995 №371-к (про призначення працівників ГВІ) та від 16.10.1995 №485-к (про кадрові питання ГВІ).

    Звертаю увагу, що від самого початку свого становлення Інспекція де-факто була окремим військовим органом президентського апарату, бо підпорядковувалася Президентові України, а Генеральний інспектор (далі ГІ) мав повноваження міністрів щодо присвоєння чергових військових звань особам офіцерського складу до «полковника-капітана першого рангу» включно, які призначалися до АПУ і як цивільні особи з подальшим призовом на військову службу, і як військовослужбовці, призначені указами Президента України на посади заступників ГІ, і як військовослужбовці, відряджені до АПУ з різних військових формувань, для проходження військової служби в Інспекції.

    Наприклад, підполковнику Миколі Гніденку, призначеному на посаду старшого інспектора ГВІ згідно з розпорядженням Глави АПУ від 15.08.1995 №371-к (арк.2), чергове військове звання «полковник» було присвоєне наказом ГІ ГВІ від 02.09.1996 №7.

    Вже з березня 1996 року відповідно до Положення про ГВІ в редакції Указу Президента України від 25.03.1996 №210/96 Інспекція в загальній системі апарату Президента України де-юре стала окремим військовим органом, підпорядкованим Президентові України. Посадові оклади та премії військовослужбовців Інспекції встановлювалися на рівні окладів співробітників АПУ , оклади за військовими званнями та інші види грошового забезпечення військовослужбовців – згідно з чинним законодавством.

    У листопаді 1996 року Указом Президента України від 20.11.1996 №1106/96 постановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців ГВІ Sit складається з трьох складових :

    1.Перша складова грошового забезпечення – посадові оклади Gi1, які згідно з додатком до Указу Президента України №774/2000 від 08.06.2000 року були прирівняні до посадових окладів керівних працівників та спеціалістів Адміністрації Президента України Aі1, зазначених в додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 №2288.
При цьому:

            Gi1 ≥ Aі1 (1), де

і = 1, 2, 3 … 12 – порядковий номер рядку в схемі посадових окладів військовослужбовців ГВІ згідно з Указом Президента України №774/2000 від 08.06.2000 (в першому рядку зазначено оклад Генерального інспектора 380 грн., і=1; в другому рядку – оклад першого заступника Генерального інспектора 370 грн., і=2;…в 12-тому рядку – оклад консультанта-референта 160 грн., і=12);

t = 1, 2, 3 … – порядковий номер періоду, під час якого діють правові норми щодо розмірів посадових окладів співробітників АПУ Aіt на підставі відповідних рішень Кабміну, при цьому перший період (t=1) розпочався з прийняттям Указу Президента України №774/2000 від 08.06.2000, яким прирівняли оклади військовослужбовцям ГВІ Gi1 до окладів співробітників АПУ Aі1 згідно з додатком 1 до постанови Кабміну від 13.12.1999 №2288.

    Забігаючи наперед, зазначимо, що другий період (t=2) розпочався з 03.01.2003 (вже після ліквідації Інспекції у 2001 році) з прийняттям постанови Кабміну від 12.12.2002 №1880, згідно з якою вперше збільшили розміри окладів співробітникам АПУ.

    Нижче наведені посадові оклади військовослужбовців ГВІ Gі1, які Президент України прирівняв до відповідних окладів співробітників АПУ Aі1 (в дужках для прикладу показані підвищенні з 03.01.2003 оклади співробітників АПУ Aі2) :

1.Генеральний інспектор, і = 1, оклад 380 грн., прирівняний до окладу Глави АПУ 400 грн. (410 грн.);

2.Перший заступник ГІ і = 2, оклад 370 грн., прирівняний до окладу Першого заступника Глави АПУ 370 грн. (400 грн.);

3.Заступник ГІ і = 3, оклад 360 грн., прирівняний до окладу заступника Глави АПУ 360 грн. (390 грн.);

4.Головний інспектор і= 4, оклад 350 грн., прирівняний до окладу керівника ГУ АПУ 330 грн. (350 грн.);

5.Заступник Головного інспектора… і = 5, оклад 330 грн., прирівняний до окладу керівника управління, або заступника керівника ГУ АПУ 320 грн. (340 грн.);

6.Завідувач відділу - старший інспектор і=6, оклад 320 грн., прирівняний до окладу керівника управління АПУ 320 грн. (340 грн.);

7.Заступник завідувача відділу-старший інспектор, … старший інспектор і = 7, оклад 310 грн., прирівняний до окладу завідувача самостійного відділу АПУ 310 грн. (330 грн. при);

8.Завідувач сектора і = 8, оклад 300 грн., прирівняний до окладу завідувача відділу у складі управління АПУ 290-310 грн. (310-320 грн.);

9.Інспектор і = 9, оклад 290 грн., прирівняний до окладу завідувача відділу у складі управління АПУ 290-300 грн. (310-320 грн.);

10.Головний консультант, помічник-референт і = 10, оклад 260 грн., прирівняний до окладу головного консультанта ГУ АПУ 220-250 грн. (280-290 грн.);

11.Помічник завідувача відділу і = 11, оклад 190 грн., прирівняний до окладу старшого консультанта управління АПУ 185-220 грн. (195-230 грн.);

12.Консультант-референт і = 12, оклад 160 грн., прирівняний до окладу консультанта групи забезпечення діяльності АПУ 160-170 грн. (175-185 грн).

    Оскільки назви посад Офісу Президента України не співпадають з назвами посад Адміністрації Президента України, то для посадових окладів і = 1, 2, 3 важливо враховувати, що ці посади обіймають особи, які призначаються на посади актами Президента України та відносяться до категорії посад вищого корпусу державної влади.

   Посадові оклади співробітників Адміністрації Президента України для t = 1 та i = 4, 5, 6, 7, 8, 9, до яких були прирівняні відповідні посадові оклади військовослужбовців Генеральної військової інспекції, належали до наступної категорії посад, відразу за категорією посад вищого корпусу державної влади, а державним службовцям, які обіймали ці посади, присвоювались 3, 4, та 5 ранги (сьогодні 3, 4, 5 та 6 ранги).

   Посадові оклади співробітників Адміністрації Президента України для t = 1 та i = 10, 11, 12, до яких були прирівняні відповідні посадові оклади військовослужбовців Генеральної військової інспекції, належали до третьої категорії посадових окладів, а державним службовцям, які обіймали ці посади, присвоювались 5, 6, та 7 ранги (сьогодні це 6, 7, 8, та 9 ранги).


    2.Друга складова грошового забезпечення- оклад за військове звання Zit особи, надбавка за вислугу років Nit та інші виплати Vit на умовах і в розмірах, установлених для військовослужбовців Збройних Сил України категорії центрального апарату Міноборони з окладами, які розраховуються з врахуванням посадового окладу Gіt.

    3.Третя складова грошового забезпечення - президентська надбавка за особливий характер служби Pit, встановлена тільки для категорії військовослужбовців Генеральної військової інспекції в розмірі до 90% від окладу грошового забезпечення (від суми посадового окладу Gіt та окладу за військове звання Zit).

    Таким чином, грошове забезпечення відповідної категорії військовослужбовців ліквідованої інспекції розраховується згідно з формулою:

   Sit = Gіt + (Zit + Nit + Vit) + Pit. (2)

ІІІ. Відповідна категорія військовослужбовців ліквідованої ГВІ та встановлений Президентом України порядок перерахунку їм пенсій

    У листопаді 2001 року, у зв'язку з ліквідацією Генеральної військової інспекції, згідно зі ст.2 Указу Президента України №1047 від 5.11.2001 постановлено Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України та Державному комітету у справах охорони державного кордону України:

    відповідно до ч.2 ст.2 вищезгаданого указу забезпечити зарахування на службу військовослужбовців Інспекції та збереження за ними на весь період служби розмірів посадових окладів Git, додаткових видів грошового забезпечення (окладів за військове звання Zit, надбавок за вислугу років Nit, інших виплат Vit) та президентських надбавок за особливий характер служби Pit , які вони мали до звільнення з Інспекції, з урахуванням їх збільшення відповідно до актів Кабінету Міністрів України, якими здійснюються чергові підвищення посадових окладів Aіt при t = 2, 3, 4 … співробітникам Адміністрації (Секретаріату, Офісу) Президента Україна, до розміру яких, як вже було вище показано, прирівняні посадові оклади військовослужбовців ГВІ;

    відповідно до ч.4 ст.2 цього указу, перераховувати пенсії звільненим з Інспекції військовослужбовцям (у тому числі тим, хто до звільнення з військової служби продовжив службу в інших військових формуваннях зі збереженням грошового забезпечення ГВІ) у разі чергового підвищення грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців ліквідованої Генеральної військової інспекції при Президентові України пропорційно загальному коефіцієнту його підвищення, який розраховується з урахуванням формули (2) за формулою:

            Кit = Sit / Si1 при t ≥ 2 , (3)

а підвищені посадові оклади військовослужбовців ГВІ Git обчислюються за такою формулою:

            Git = Gi1 х (Aіt / Aі1). (4)

    Вищезазначена імперативна правова норма акту Президента України щодо порядку перерахунку пенсій військовослужбовцям відповідної категорії військовослужбовців ліквідованої ГВІ відповідає чинній на час їх звільнення з військової служби імперативній нормі ч.3 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», згідно з якою «Призначені військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
   
Тобто, якщо грошове забезпечення для відповідної категорії військовослужбовців ліквідованої ГВІ не підвищується, то відповідно до імперативної норми ч.4 ст.2 Указу Президента України №1047 від 5.11.2001 щодо порядку перерахунку пенсій військовослужбовцям відповідної категорії військовослужбовців ліквідованої ГВІ призначені їм пенсії не перераховуються взагалі.

    І це конституційне право щодо порядку проведення перерахунку пенсій для відповідної категорії військовослужбовців ліквідованої ГВІ захищене ст. 58 Конституції України, тому що закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі навіть під час воєнного стану.

    Водночас, якщо грошове забезпечення військовослужбовців відповідної категорії ліквідованої Інспекції підвищується, наприклад з підвищенням відповідних посадових окладів керівних працівників та спеціалістів Офісу Президента України (АПУ), то призначені їм та членам їх сімей пенсії мають перераховуватися пропорційно загальному коефіцієнту його підвищення, використовуючи вищенаведені формули.

    До прикладу, за додатком 1 постанови Кабміну України від 13.12.1999 №2288 посадовий оклад керівника Головного управління (ГУ) АПУ A41 = 330 грн., тому до цього посадового окладу за умов Gi1 ≥ Aі1 згідно з додатком до Указу Президента України від 08 червня 2000 №774/2000 прирівняли посадовий оклад головного інспектора ГВІ G41 = 350 грн., а при t = 2 посадовий оклад керівника ГУ АПУ згідно з постановою Кабміну від 12.12.2002 №1880 підвищили до Aі2 = 350 грн.

    Тому згідно з формулою (4) підвищений посадовий оклад головного інспектора ГВІ

            G42 = G41 x (A42 / A41) = 350 х (350 / 330) = 371,21 грн.,

з урахуванням якого можна розрахувати за формулою (2) загальний коєфіцієнт підвищення грошового забезпечення для головного інспектора ГВІ, пропорційно якому мали вперше перерахувати пенсію головному інспектору ГВІ відповідно до ч.4 ст.2 Указу Президента України від 05.11.2001 №1047/2001.

ІV. Ознаки втрати зору державними органами при перерахунку пенсій військовослужбовцям ліквідованої ГВІ:

    1. Державні органи, зазначені в ст.2 та ст.3 Указу Президента України №1047 від 5.11.2001 своїми актами не передбачили заходів щодо проведення перерахунку пенсій військовослужбовцям ліквідованої Генеральної військової інспекції при Президентові України згідно з порядком, встановленим частиною четвертою ст.2 цього указу та не вирішили питання щодо фінансування витрат, пов’язаних з виконанням згаданого указу, оскільки «не побачили і не бачать» зазначену імперативну правову норму вже майже чверть століття.

    2. Пенсійні органи Пенсійного фонду України, які з 2007 року отримали повноваження призначати та перераховувати пенсії військовослужбовцям та правоохоронцям України, також «не побачили і не бачать» згадану імперативну норму, встановлену частиною четвертою ст.2 Указу Президента України №1047 від 5.11.2001 для забезпечення права військовослужбовців ліквідованої Генеральної військової інспекції на перерахунок пенсій з урахуванням правових норм відповідно до указів Президента України №1106/96 від 20.11.1996 та №774/2000 від 08 червня 2000, оскільки всупереч зазначеним указам разом з уповноваженими органами, які видають довідки про розміри грошового забезпечення, безпідставно відносять військовослужбовців ГВІ до інших категорій осіб (або до категорії держслужбовців, або до категорії військовослужбовців інших військових органів), внаслідок чого істотно занижують їм розміри виплачуваних пенсій.

    3. Вищезазначені пенсійні та уповноважені органи «не побачили і не бачать» рішення судів, які набрали законної сили, щодо порушення прав військовослужбовців ліквідованої Генеральної військової інспекції на перерахунок їм пенсій. Зокрема «не побачили і не бачать» постанову Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2010 у справі №2а-270/2010 (набрала законної сили 14.02.2011 на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва у справі №2690-6577/11).

    При цьому суд першої інстанції, керуючись згаданою імперативною нормою Президента України з урахуванням інших указів глави держави, визнав протиправними дії столичного міського військового комісаріату та столичного пенсійного органу щодо безпідставного віднесення старшого інспектора Генеральної військової інспекції до категорії осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

    Не побачили і не бачать сьогодні, оскільки знову умисно порушили його права та протиправно віднесли до не належної йому категорії військовослужбовців, внаслідок чого видали довідку від 10.04.2018 за посадою «Нач. Групи Центру виріфікації ГШ ЗСУ» і в такий спосіб істотно занизили розмір виплачуваної йому пенсії.

    4. Контрольні органи, які проводили планові перевірки щодо перерахунку та виплати пенсій військовослужбовцям та правоохоронцям України пенсійними органами Пенсійного фонду України також «не побачили і не бачать» імперативну норму, встановлену частиною четвертою ст.2 Указу Президента України №1047 від 5.11.2001 для забезпечення права військовослужбовців ліквідованої Генеральної військової інспекції на перерахунок пенсій з урахуванням правових норм відповідно до указів Президента України №1106/96 від 20.11.1996 та №774/2000 від 08 червня 2000.

Також вони «не побачили і не бачать» відповідні рішення судів. Принаймні військовослужбовцям ліквідованої Генеральної військової інспекції про вивчення зазначених питань та виявлення відповідних порушень нічого невідомо.

                    ПІСЛЯМОВА

    Мій батько, який крутив баранку ще в часи другої світової війни, у 1972 році здійснював перевезення пасажирів в міському автобусі і раптом втратив зір.

    Великий досвід допоміг йому не запанікувати, обережно загальмувати, припаркуватися ближче до тротуару та зупинити автобус.

    Потім він напомацки знайшов мікрофон та оголосив, що зупинився, бо нічого не бачить. Попросив допомогти викликати швидку й поінформувати диспетчера. Ніхто з пасажирів не постраждав.

    Втрата зору контрольними органами в системі державного управління, особливо там, де використовуються бюджетні кошти, теж може призвести до небажаних наслідків.


        Київ,
        15 лютого 2025 року

How to make America great again and free humanity from wars?
Как сделать Америку великой снова, а человечество избавить от войн?

    Одни могут сказать «Я знаю, как это сделать» , но на самом деле они не знают, как реализовать эти знания, даже имея единомышленников. Не знают, как обойти подводные камни и усилия тех, кто даже внутри страны не желает величия Америке, мечтает о её разделе и боится прекращения всех войн на планете Земля, видя в этом угрозу своему бизнесу.
    Не знают, что для достижения глобальных целей надо прежде всего изменить интеллект и психику большинства людей, а в идеале, всех людей планеты Земля, когда каждое решение человек будет принимать взвешенно, ответственно и осознано, предвидя последствия для себя, будущего своей страны и всего мира.
    Вот достойная цель для страны, чтобы она смогла стать великой вновь, начиная и обеспечивая революционный скачок в духовном и интеллектуальном развитии не только американцев, но и всего человечества.
    При этом, после духовного и интеллектуального изменения человека никакая пропаганда, соблазны, угрозы, никакие внешние авторитетные и основанные на корысти и корпоративных интересах мнения, не смогут увести человека в сторону безумных, инстинктивных решений и действий.
    Другие могут сказать «Я знаю, как реализовать эти новые знания» , но они не знают, как найти людей, которые смогут сделать это.
    Третьи могут сказать «Я знаю, как найти людей» , которые имеют таланты и средства, чтобы воплотить эту идею и другие новые знания в жизнь.
    И, наконец, четвертую категорию людей представляют те, кого можно отнести и к первым, и ко вторым, и к третьим.
   Думаю, что к этой редкой четвертой категории относятся такие люди как Илон Маск. Это подтверждают все уже реализованные им проекты.
    Поэтому не случайно новоизбранный президент США Дональд Трамп включил Илона Маска в свою команду, чтобы выполнить хотя бы часть своих обещаний.

    Всегда хочется помочь людям, ставящих перед собой великие цели в интересах всего человечества, ибо после принятия ответственных и сложных решений чрезвычайно важно знать ответ на вопрос «На что можно надеяться и каковы возможные последствия принятых решений?» , чтобы вовремя их скорректировать и избежать возможных неудач, а иногда и катастроф.

    Смею предположить, что даже Дональд Трамп и члены его команды, а также и их оппоненты, не знают математической формулы для строгого обоснования ответов на последний вопрос. В учебных программах школ, академий и университетов также не предусмотрено изучение такой формулы, без чего невозможно сделать революционный скачок в духовном и интеллектуальном развитии американцев и всего человечества.

   Поэтому для достижения поставленных целей и при совершенствовании систем искусственного интеллекта может оказаться полезным вариант формулы Байеса для расчета апостериорных вероятностей гипотез, чтобы оценить возможные последствия принимаемых решений практически во всех сферах жизнедеятельности человека.

    Такая формула, после аксиоматического утверждения, что результатом опыта является принятое решение, была выведена автором публикации ещё в 1986 году в Киеве во время работы над диссертацией на соискание ученой степени «кандидат технических наук».

    В 1990 году эту формулу без ссылки на первоисточник использовал один из авторов книги «Селекция и распознавание на основе локационной информации» под ред. А.Л.Горелика. М.: Радио и связь, 240 с., прологарифмировав формулу и назвав логарифмы апостериорных вероятностей «мерами сходства».

    Позднее, в 1992 году, когда Украина одной ногой еще стояла в СССР, а другой уже в независимой стране, мною, в соавторстве с Оленовичем Иваном Федоровичем - моим научным консультантом по докторской диссертационной работе, было издано учебное пособие о проектировании современных математических алгоритмов функционирования радиоэлектронных средств (тираж - всего 100 книг).

    В основу учебного пособия была положена упомянутая формула 1986 года, где изложил особенности решения задач, основанных на использовании апостериорных вероятностей гипотез, а также предложил принципиально новые способы вычисления апостериорных вероятностей гипотез, отличающихся между собой аксиоматическими определениями того, что следует понимать под опытом или его результатами.

    Свои десять авторских экземпляров подарил главным библиотекам Киева, коллегам и своим ученикам, у которых был научным руководителем по подготовке диссертационных работ на соискание ученой степени «кандидат технических наук».

    В результате учебное издание в количестве двух книг из десяти авторских экземпляров (к сожалению, не на всех официальных языках ООН) в настоящее время имеется только в Национальной библиотеке Украины имени Ярослава Мудрого.

    Еще две книги, вместе со сборником научных трудов 1986 года, упомянутом под первым номером в списке библиографии к учебному пособию на с.102, подарил Национальной библиотеке Украины имени Вернадского. Но позднее их в каталоге библиотеки не нашел.

    Также одна книга скорее всего уехала во Вьетнам, поскольку подарил её представителям этой страны, предложивших мне преподавательскую работу. Но по семейным обстоятельствам лететь во Вьетнам отказался.

    Остальные книги подарил соавтору и моему научному консультанту профессору Оленовичу Ивану Фёдоровичу, профессору Турбину Анатолию Фёдоровичу, предложения которого позволили придать пособию строгость и логичность изложения, а также некоторым адъюнктам и соискателям, указанным на с.3 пособия. Возможно кто-то из них в начале 90-х увёз книгу в Российскую Федерацию.


    В конце 2024 года на моем профиле в Инстаграм разместил фото отдельных страниц упомянутого учебного пособия «Проектирование математических алгоритмов функционирования радиоэлектронных средств», издания Военной академии ПВО Сухопутных войск имени Маршала Советского Союза Александра Василевского, Киев, 1992, 104 с. (instagram.com/meln.ikov1409).

   В частности на странице 9 книги приведена та самая математическая формула (1.2), доказанная в 1986 году автором публикации, которая позволяет ответить на один из главных вопросов философии Эммануила Канта: «На что я могу надеяться?» после того, как система распознавания (диагностики) приняла решение в пользу объекта класса k, когда на самом деле это может быть объект других классов і (i,k = 1...M):

            Pi λik
hi(k) = ---------------- ,
            M
            ∑ Pi λik
            i=1

            hi(k) - апостериорные вероятности или оценки того на что (на какие классы объекта i) мы можем надеяться уже после принятого системой распознавания решения k;

            Pi - априорные вероятности соответствия распознанного объекта к i - м классам алфавита системы распознавания;

            λik - вероятности перепутывания системой распознавания объектов i - го класса с объектами k - го класса.

   Вот почему эту формулу можно назвать формулой надежды.

   That's why, this formula is a «hope formula». By the way, my youngest daughter was named Nadezhda (Hope) too. She was born exactly in 1986, when her father Volodymyr Melnykov proved this formula.

    Например, используя формулу (1.2) на странице 9 учебника, можно обосновать ответы на ряд вопросов касательно вакцин и вирусных тестов:
    1) «Что мы (покупатели, производители, врачи) можем и должны знать о конкретных вакцинах и вирусных тестах?»,
    2) «Каковы вероятности того, что, если результат нашего теста положительный, то это на самом деле свидетельствует об отсутствии инфицирования или о наличии других заболеваний?»,
    3) «На что мы (врачи и пациенты) можем надеяться, начиная лечение вирусной инфекции или делая прививку без надлежащего изучения тестов и вакцин, когда предыдущие вопросы остались без ответа?»,
    4) «Какие требования относительно информации о тестах и вакцинах должны предъявлять представители органов здравоохранения к их производителям?»,
    5) «Что мы (покупатели) должны делать для проверки достоверности информации, полученной от производителей, чтобы принять решение покупать или не покупать предлагаемые тесты и вакцины?» и т. д.

    Будем надеяться, что команда Дональда Трампа и люди, заинтересованные в установлении мира во всем мире, обратят внимание на эту публикацию, используя «формулу надежды» для достижения своих благородных целей.

    Київ, грудень 2024 (Киев, декабрь 2024; Kyiv, December 2024)

Про пісню, присвячену Дмитру Гнатюку

    Напередодні Дня пам’яті та примирення 2015 року, а також свята Перемоги, на мобільний зателефонував мій земляк, давній знайомий і водночас представник у Чернівцях столичного Буковинського земляцтва Володимир Горбачевський.

    - Двадцять другого квітня, коли Буковина вітала з дев’яносторічним ювілеєм Дмитра Михайловича Гнатюка, нам не вдалося і словом перекинутись… Хотів би почути вашу думку щодо тодішньої прем’єри пісні «Ваша Величність Маестро», присвячену Дмитру Михайловичу… Слова і музику написала юнка Вікторія Волощук… Як вам пісня?

    - Звичайно сподобалась. Щирі слова. Гарна музика. Достойне виконання.

    - Вікторія сподівалася, що її пісню почує сам маестро…

    - На жаль, Дмитро Михайлович сам не зміг приїхати до Чернівців, хоча сімнадцятого квітня громада Буковинського земляцтва в приміщенні інституту імені Медведя, завдяки гостинності директора інституту та першого заступника голови земляцтва Миколи Проданчука, мала можливість вітати Маестро особисто. Але так буває. Не завжди наші бажання співпадають з нашими можливостями.

    - Може тоді щось придумаємо, щоб наші можливості і хоча б одне сподівання співпали? Вікторія вже записала пісню на компакт-диск… З Чернівців передамо диск до Києва, а Буковинське земляцтво посприяє організувати зустріч з Дмитром Михайловичем та прослуховування ним пісні…

    - Добре… Можете на мене розраховувати… Але не все залежатиме від нас… Стан здоров’я нашого любого земляка, враховуючи його поважний вік, покращується не так швидко. Ця обставина може перекреслити всі наші плани щодо зустрічі з ним…

    - Це мені зрозуміло… Все ж таки дозвольте, якщо найближчим часом трапиться нагода передати диск до Києва, вам зателефонує тато Вікторії.

    - Авжеж. Мій номер мобільного у вас є. Дзвоніть.

    Але Микола Миколайович Волощук, справжній батько і вічний двигун реалізації талантів своєї доньки, насправді телефонував після цього декілька разів. На дев’яте травня електронною поштою надіслав пісню на слова і музику Вікторії про дороги, що вели до перемоги над фашизмом. Попросив послухати. Пісня приємно вразила своєю зрілістю і глибиною. Порадів за вісімнадцятирічну дівчину.

    А ще подумалось, скільки талантів народжує щедра українська земля. Особливо наш буковинський край. Але чому люди частіше не радіють чужим успіхам, а заздрять їм? Та й на слуху в людей зовсім інші імена. Часто-густо це імена пристосуванців, популістів, нікчемних політиків і олігархів, які нав’язують що нам читати і дивитися, кого слухати і прославляти, аби це сприяло їх самовихвалянню та власному бізнесу.

Зустріч поважного гостя з Буковини

    Увечері двадцятого травня 2015 року з Чернівців знову подзвонив Микола Миколайович Волощук.

    - Завтра до Києва приїде Петро Брижак. Він очолював управління культури і туризму обласної адміністрації та декілька разів призначався головою Сокирянської та Сторожинецької районних адміністрацій Чернівецької області. Погодився передати Гнатюкові компакт-диск із піснею Вікторії та декілька її книжок. Можна я передам слухавку Петру Михайловичу?

    - Звичайно.

    - Доброго дня, Володимире Миколайовичу, - почув голос Брижака, який за своїм тембром нагадав мені голос одного з моїх давніх, добрих друзів. - Як ми завтра з вами зустрінемось?

    - Дуже просто… Як тільки в Києві ви закінчите свої ранкові справи, зателефонуйте мені та прямуйте до театру ім. Івана Франка. На метро їхати до станції «Хрещатик». Там декілька виходів. Спитайте вихід на вулицю Городецького. Коли вийдете, повертайте ліворуч. Метрів через п’ятдесят побачите театр і сквер. Будинок Дмитра Михайловича поруч. Я теж відразу виїжджатиму до центру. Там і зустрінемось.

    - Зрозуміло… Думаю, що встигну звільнитися десь об одинадцятій, - додав Петро Михайлович.

    Після того як ми попрощалися, переговорив по телефону з членами ради Буковинського земляцтва Богданом Гурбиком та Андрієм Скибінським. Розповів про подарунки, які везуть Дмитрові Гнатюку з Чернівців. Запропонував узяти участь у проведенні зустрічі. Від обох отримав згоду.

    Наступного ранку, близько десятої, як домовлялися, зателефонував Петро Брижак. Ще раз уточнили, що місце збору в сквері біля театру ім. Івана Франка.

    Швидко перевдягнувся. Поклав ноутбук і декілька своїх книжок до портфелю. По дорозі зателефонував Гурбику та Скибінському. Богдан Олександрович через форс мажорні обставини під’їхати не зміг. Водночас Андрій Григорович зовсім поруч на печерських пагорбах проходив медогляд у поліклініці Міністерства внутрішніх справ. Він з радістю підтвердив, що скоро буде. Тільки попросив ще раз його набрати, коли під’їду до театру.

    Попри ранковий час на дворі погода вже була спекотною. Очі мимоволі шукали тінь, а ноги збавляли темп, щоб сорочка залишилася сухою. Але настрій був піднесеним. Та й дата радувала – двадцять перше травня.

    Петра Михайловича Брижака відразу побачив серед відпочиваючих у сквері, хоча до цього з ним не зустрічався. Він виділявся притаманною майже усім буковинцям природною елегантністю. Темний костюм, зі смаком підібрана краватка…

    Потиснули одне одному руки. Відразу набрав номер Скибінського.
Потім з нагоди нашого знайомства підписав Петрові пару своїх книжок. Передав йому та попросив передати декілька книжок і родині Волощуків. Чекаючи Андрія Скибінського на лавочці біля фонтану ми з Петром Михайловичем згадували інших наших видатних земляків.

До речі, сьогодні, у 2024 році, Петро Михайлович депутат Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області.


Згадали почесного громадянина міста Сторжинець Мар’яна Гаденка

    Виявилося, що нашим спільним другом є Мар’ян Ілліч Гаденко. Композитор і поет від Бога. Засновник і організатор багатьох міжнародних та всеукраїнських пісенних фестивалів, починаючи зі славнозвісної «Долі». Талановитий телеведучий Першого національного, народний артист України, неперевершений виконавець власних пісень, чимало з яких стали фактично народними. Кавалер ордену «За заслуги» ІІІ-го та ІІ-го ступенів.

    Про всебічну обдарованість Гаденка свідчить навіть такий факт, що він завершив свою службову кар’єру, звільнившись у відставку (ще зовсім у молодому віці) з посади заступника командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

    Про Мар’яна Ілліча вперше в мене запитала моя теща в Чернівцях. Це було в дев’яностих роках минулого століття під час однієї з моїх відпусток.

    - Володя, в вас у Києві живе полковник Гаденко. Співає такі гарні пісні, які пише сам… Постійно слухаю його по радіоточці. Він родом теж з Буковини, зі Сторожинця … Чув про такого?

    - Ні, не чув, - чесно зізнався тещі, а сам подумав, що маю обов’язково відшукати земляка, який справив таке враження на літню, російськомовну жінку.

    Тоді в нас ще не було поширено Інтернету, як сьогодні, але вже через місяць, завдяки телебаченню, я знав Мар’яна Ілліча в обличчя та почув багато його пісень, переважно в авторському виконанні.

    Дійсно, з першої ноти та пісенного слова підкупала щирість і голос автора й виконавця, який ішов ніби з глибини душі. Але дізнатися про адресу чи телефони свого знаного земляка ніяк не вдавалося.

    Та трапилося диво. А можливо доля зробила свою справу. На платформі станції метро «Позняки» побачив саме те довгоочікуване обличчя високого мужчини, який ішов мені назустріч. Наважився звернутися.

    - Пробачте, будь ласка. Ви не Мар’ян Гаденко?

    - Так, це я…

    Слово за словом… Обмінялися телефонами. Виявилося, що ми майже сусіди. Пізніше потрапив у гості до Мар’яна Ілліча. Прихопив із собою касети з власними піснями під гітару, сподіваючись на інше диво. Який поет не мріє почути свої віршовані рядки в піснях, що лунають в радіо чи телевізійному ефірі? І мене, точніше мої аматорські пісні, терпляче слухав сам народний артист України Мар’ян Гаденко!

    - Оця пісня про миротворців вже зараз достойна найкращої сцени, – раптом вимовив композитор. – Записуй телефон начальника ансамблю внутрішніх військ Василя Гулька. Скажеш, що від мене. Віддай йому цей запис. Хай готують аранжування та достойних виконавців.

    Отак просто, як у народній казці, завдяки Мар’янові, влітку 2001 року з’явилася моя найперша студійна пісня «Миротворці» в професійному виконанні квартету «Новий стиль» ансамблю пісні і танцю внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. До речі, аранжування до пісні зробив тоді ще зовсім молодий, талановитий композитор Олександр Бурміцький, якому Мар’ян Ілліч посприяв переїхати разом з родиною до столиці з Тернополю.

    На початку вересня того ж року пісня «Миротворці» вже лунала на всю Україну по першому каналу Національного радіо, а в грудні виконувалася на святкових концертах, присвячених Дню Збройних Сил України та Дню міліції в Будинку офіцерів та в палаці «Україна».

    До речі, зверніть увагу на дуже цікавий збіг. В 2015 році дев’яносторічного ювілею Дмитра Гнатюка 15 вересня свій 60-ти річний ювілей святкував і композитор Мар’ян Ілліч Гаденко.

    Ви тільки уявіть, коли Мар’янчику виповнилось десять, Дмитро Михайлович вже відзначав своє сорокаріччя, дивуючи майбутнього українського композитора й усі континенти нашої планети геніальним виконанням мелодійної української пісні та найскладніших оперних партій. Пройшли роки і з’явилися пісні, написані маестро Мар’яном Гаденко, які виконав легендарний Дмитро Гнатюк.

    Ще одне спостереження. Запитайте у випадкової молодої людини в Чернівцях чи знає він народних артистів України поета Михайла Ткача, співака Дмитра Гнатюка, композитора Мар’яна Гаденка. Повірте мені, я запитував… На жаль, більшість не знає.

   
    І знову відволікаюсь від головного – ювілею Дмитра Гнатюка та бажання молодої буковинської дівчини привітати свого видатного земляка піснею «Ваша величність маестро».

Про відзначення ювілею в Києві та на Буковині

    Необхідно віддати належне буковинській громаді. Керівництво і громадяни Чернівецької області, міста Чернівців, села Мамаївців, Кіцманського району та столичне Буковинське земляцтво зробили все, щоби подія двадцять першого століття – 90-річний ювілей видатного співака Дмитра Гнатюка – не пройшла непомітно, принаймні для самого ювіляра.

    У грудні 2013 року продюсером Василем Ілащуком та режисером Тарасом Ткаченком за меценатської підтримки першого заступника голови Буковинського земляцтва в місті Києві Ростислава Тальського було завершено роботу над фільмом «Дмитро Гнатюк. Монологи».

    Ця талановита стрічка про щасливу долю простого українського хлопця з буковинських Мамаївців неподалік від Чернівців, який народився ще за часів королівської Румунії, могла б у 2014-2015 роках заполонити українські телеканали.

    Проте цього не сталося. Добре, що в київському будинку кіно відбувся прем’єрний показ цього фільму, а пізніше на великому екрані його подивилися практично всі члени столичного Буковинського земляцтва.

    Відомий письменник та заступник голови Буковинського земляцтва Василь Фольварочний за підтримки столичних буковинців Валерія Цибуха, знову Ростислава Тальського, Миколи Проданчука та Ігоря Яків’юка, написав і видав у 2015 році (в чернівецькому видавництві «Букрек) роман-хроніку «На висотах орлиного лету», присвячену видатному співакові.

    Перші примірники книги автор подарував почесним гостям урочистостей, що відбувалися 28 березня в Національній музичній академії на честь ювіляра Дмитра Михайловича Гнатюка. Делегацію Буковинського земляцтва столиці очолював перший заступник голови Ростислав Борисович Тальський.


    З яскравою промовою на ювілейному вечері виступив ректор Музичної академії Рожок Володимир Іванович. А потім гості урочистостей із задоволенням подивились і послухали оперу «Запорожець за Дунаєм» у режисерській постановці Дмитра Гнатюка.

    Серед почесних гостей урочистостей можна було побачити чимало видатних українців і навіть деяких політиків, наприклад, народного депутата України, буковинку Оксану Продан, а також і гостей з малої батьківщини нашого маестро – голову Чернівецької обласної адміністрації, мера міста Чернівців, голову сільської ради та директора загальноосвітньої школи №2 села Мамаївців, в якій вже декілька років поспіль працює музей ювіляра, сприяючи духовному вихованню майбутніх буковинських зірок.

    Що б там не казали, але саме завдяки таким людям як Михайло Ткач, Дмитро Гнатюк та Мар’ян Гаденко світ дізнався про Україну, а також зможе зрозуміти справжню, не вигадану душу вкраїнського народу.

    А сама Буковина урочисто вітала Дмитра Михайловича з ювілеєм 22 квітня, сподіваючись на його приїзд зі столиці. Звичайно, душею, усім серцем та єством він таки теж був на Буковині.

    Коли Валерій Іванович Цибух перед проголошенням здравиці зателефонував до Києва, раптом усі присутні почули голос Дмитра Гнатюка. Він дякував буковинцям за добрі слова і бажав їм доброї, щасливої долі. У відповідь хвильові потоки людської любові линули до столиці, до їх рідного Дмитра Михайловича. Завдяки сучасним технологіям атмосферу цього свята кожна людина зможе відчути і сьогодні, і завтра, переглянувши відповідні відеоролики…

Вітання ювіляра піснею «Ваша Величність Маестро»

    Нарешті зі своєї лави ми побачили пана Андрія Скибінського. Він поспішав і вже здалека вітався з нами. Відразу набрав номер домашнього телефону Гнатюків. У слухавці почув голос дружини Дмитра Михайловича.

    - Доброго дня, Галино Макарівно. Вас потурбували з Буковинського земляцтва. До Києва з Чернівців приїхав Петро Брижак. Привіз Дмитру Михайловичу диск із записом пісні «Ваша Величність Маестро», яка лунала на його честь в Чернівцях у квітні. Наша невелика делегація з трьох осіб біля вашого будинку. Чи дозволите передати вам дарунки?

    - Ой, знаєте, ми ще такі слабенькі… Не зможемо вас гарно зустріти, - розгублено вимовила жінка. – Але заходьте. Код знаєте? Третій поверх…

    - Так, все знаємо, дякуємо, заходимо…

    Господиня нас зустріла перед дверима. Попри вік, її молоді й уважні очі дивилися на нас люб’язно. Мудра усмішка.

    До речі, Галина Макарівна, теж знакова постать. Доктор філологічних наук. Лауреат державної премії ім. Тараса Шевченка. Але така проста і людяна. Недарма кажуть, що сума мудрості та чванливості для будь якої людини є константою.

    Ми увійшли та дружно залишили взуття на килимку. А Галина Макарівна, схвально зауважила, що всі буковинці незалежно від їх статусу завжди роззуваються, та попрямувала до спальні, де знаходився Дмитро Михайлович.

    - Дмитрику, до тебе прийшли земляки з Чернівців та з буковинського земляцтва. Зможеш прийняти?

    - Най заходять, - почули ми передбачувану відповідь видатного земляка.

    Коли ввійшли до спальні, Дмитро Михайлович присів на краєчку ліжка. Ми по черзі відрекомендувалися. Привіталися з маестро, обняли його. Розповіли про урочисте відкриття його погруддя в Мамаївцях біля рідної школи, про святкування ювілею в рідному селі й у Чернівцях.

    Петро Михайлович Брижак вручив книги Вікторії Волощук та аудіо-диск із піснею на її слова «Ваша Величність Маестро».

    - Дмитре Михайловичу, чи зможете зараз послухати пісню? Узяли з собою навіть ноутбук.

    - Із задоволенням, - засвітилися очі співака.

    Ми з Андрієм готували техніку для прослуховування, а Петро в цей час зізнавався ювілярові:


    - Все життя мріяв побачитися з вами, Дмитре Михайловичу. А сьогодні є страшенно щасливим, бо ця мрія здійснилася.

    - І я щасливий бачитися з моїми дорогими земляками. Такі зустрічі вертають мені сили і здоров’я. Дякую буковинцям і буковинській столиці за увагу до мене і подарунки.

    Залунали акорди і слова пісні. Всі замовкли. Попри слабеньку акустику ноутбуку маестро дуже уважно слухав і чув кожне слово про людську і творчу долю видатного музиканта, про свою долю… Його плечі розправилися, а в очах засвітилися сльози, бо пригадалось дитинство і юність, тяжка праця й перші творчі здобутки, лихі часи і перемоги.

    Розчулений маестро подякував нам і творцям пісні за принесену радість і душевне тепло. Потім на другому примірнику диску, який було повернуто родині Волощуків, написав слова подяки буковинській громаді за щиросердне вшанування на малій батьківщині його ювілею.

    - Дмитре Михайловичу, Галино Макарівно! Дозвольте і мені подарувати вам свою книгу. Це перша книга роману «Безмежна доля» про видатного українця з Галичини Юрія Дрогобича. Хай і ваша спільна доля буде безмежною та щасливою, а два крила вашого подружжя ніколи не припиняють свій лет…

    - Дякую, Володимире Миколайовичу, - прийняла книгу жінка. – Обов’язково читатиму вголос ваш роман Дмитру Михайловичу. А стосовно безмежної долі… Назва книги нагадала мені нашу молодість. Тоді нашому синочку Андрійчику було років чотири – п’ять. По радіо співав Дмитро, а ми удвох слухали.

    - Мамо, а со таке доля? - запитав малюк, почувши в пісні незнайоме слово.

    - Це така добра тьотя, яка дарує гарним людям щастя.

    Пізніше я побачила, що синочок щось пише своїми дитячими закарлюками на окремому аркуші. Літер він тоді ще не знав.

    - Що ти тут таке намалював, синочку?

    - То я листа написав.

    - Кому?

    - Тьоті Долі.

    - Про що?

    - Поплосив тьотю Долю для нас стястя. Тлеба купити конвелта і відплавити листа посьтою.

    Я пообіцяла синові все зробити та сховала листа в книзі. А коли почала його шукати, ніде не знайшла. Лист, наче розчинився… Зараз думаю, що він таки надійшов небесною поштою до адресата, а завдяки проханню синочка наша доля протягом багатьох десятків років дійсно була і є щасливою…

    Мабуть і щирі слова вісімнадцятирічної Вікторії Волощук та її дитяче бажання зробити приємне Дмитру Михайловичу теж почують в небесній канцелярії…

    Потім Дмитро Михайлович нас відпустив з Галиною Макарівною до зали, де ми декілька разів підняли кришталеві келихи з коньяком «Борисфен»: і за здоров’я маестро, і за гостинну родину Гнатюків, і за дивовижну жінку Галину, яка понад шістдесят п’ять років є коханою, надійною і вірною подругою нашого дорогого земляка.

Звання «Почесний громадянин Буковини» Дмитра Гнатюка та намір назвати музичну школу міста Сторожинець іменем Мар'яна Гаденка

    Можливо, на Небесах таки почули наші побажання та слова пісні Вікторії Волощук.

    Принаймні за поданням столичного Буковинського земляцтва Чернівецька обласна рада проголосувала за присвоєння народному артисту України Гнатюку Дмитру Михайловичу звання «Почесний громадянин Буковини».

    А згадуючи сьогодення, сподіваємося, що депутати Сторожинецької міської ради незабаром проголосують за рішення присвоїти ім’я Мар’яна Гаденка Сторожинецькій музичній школі, де навчався і розпочинав свій творчий шлях видатний буковинський митець, де як ще започаткував сам Мар'ян Ілліч щороку відзначають грошовими преміями кращих учнів з багатодітних та малозабезпечених сімей.

    У Чернівцях, завдячуючи невтомній енергії Миколи Волощука, відзняли вітальний відеоролик на адресу Дмитра Гнатюка, де крім вітань керівників області та міста прозвучала і пісня «Ваша Величність Маестро». Як планувалося буковинськими активістами, цей відеоролик надійшов до всіх обласних центрів України як зразок народного вшановування своїх кращих громадян.

   

26.05.15 - 17.08.2024 р., м. Київ

    На день народження своєї сестрички Сашеньки мій онук, шестирічний Ваня, запитав:

- Діду, ви можете мені розповісти чому покинули бабусю Віру?

    За святковим столом відразу запанувала тиша.

    - Я тобі все розповім і поясню… Але дозволь не сьогодні.

    - Добре, - погодився онук, і присутні знову загомоніли.

    А я, замислившись над цим запитанням, зрозумів, що воно цікавить не тільки Ваню, а також інших моїх онуків, онучок, донечок та колишню дружину.

    З чого починати відповідь на це непросте для мене запитання?
    Почну з того, що народився у Чернівцях в один день з братом Олександром в звичайній родині водія громадського транспорту Миколи Васильовича Мельникова (1925 - 1975) та вишивальниці фабрики художніх виробів ім. Ю. Федьковича Ольги Василівни Мельникової (1929 - 2001).

   В моєму юнацькому житті було перше справжнє кохання - це моя однокласниця Світлана Силаєва, з якою в 1969 році ми закінчили 10-Б клас 33-ї середньої школи міста Чернівців. Я відразу поступив до вищого військового училища, яке знаходилося в Мінську, тому до Чернівців приїздив тільки на зимові та літні канікули.

    Але в 1971 році наші долі розійшлися, бо в Чернівцях Світлана вийшла заміж за студента - медика Валерія Кліміна, який пізніше обрав шлях військового лікаря.

    Через два роки в 1973 році в Мінську і я одружився з Вірою Хмельницькою, яка в місті Стовбці Мінської області із золотою медаллю закінчила середню школу та після випуску з Білоруського державного університету вже два роки працювала в білоруській столиці на науковій посаді Академії Наук БРСР.

    Дякуючи нашому коханню і шлюбу маємо з Вірою трьох донечок: Ольгу (народилась у 1974 році в місті Наро-Фомінськ Московської області), Галину (народилась у 1979 році в місті Легниця, що у Польщі) та Надію (народилась у 1986 році в Києві).

    Так склалося, що практично відразу після народження нашої молодшої Наді, включно до 1988 року, щоночі знаходився в кімнаті з дитиною, міняв їй пелюшки та підгузки, годував з пляшечки, заспокоював, коли починала плакати, щоб не почули та не прокинулися в сусідній кімнаті старші діти з Вірою.

    Забігаючи наперед хочу зазначити, що наші діти після успішного закінчення в Києві середньої школи (Оля – із золотою медаллю) отримали вищу освіту: Оля і Надя закінчили Хіміко-технологічний факультет Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», а Галина – Національний медичний університет імені Богомольця та Українську військово-медичну академію.

    Дівчата вийшли заміж за достойних хлопців, з якими разом навчалися у вишах, і народили нам з Вірою 12 онуків та онучок: Оля – Лізу (1999 рік), Миколу (2006 рік) та Ксенію (2016 рік); Галя – Олега (2006 рік), Сашеньку (2008 рік), та двійнят Ваню і Гліба (2017 рік); Надія – Михайла (2009 рік), Лідочку (2013 рік), Валю (2016 рік), Мар’ю (2018 рік) та Серафіма (2021 рік).

    У 1992 році після розлучення з Вірою взяв шлюб зі Світланою, вогонь кохання до якої продовжував палати в моїй душі.

    І от тепер переходжу до запитань, які безпосередньо пов’язані із складним запитанням мого онука Вані.

    Чи кохав я Віру?

    Так, звичайно кохав і щиро їй розповів про Світлану ще до нашого весілля, обіцяючи, що моє перше кохання не завадить нам будувати нашу щасливу сім’ю.

    Чи дотримався я своєї обіцянки?

    Ні, не дотримався, бо тоді не міг знати, що заміжня Світлана потаємно теж продовжувала кохати мене, а коли наважилася розлучитися з Валерієм, мріяла, що трапиться диво і я знову з’явлюся в її житті.

    Чи були для мене помилкою кохання та шлюб з Вірою, яка в моєму житті була першою жінкою?

    Ні! Моє кохання з Вірою і наш шлюб з нею за визначенням не може бути помилкою для мене, бо три наші донечки і дванадцять онуків (шість хлопчиків та шість дівчатк) це не тільки велике надбання всесвіту, а й наше найбільше щастя та наше продовження в дітях і онуках.

    Чи правильно я вчинив, що покинув Віру, маючи трьох донечок?

    Мабуть правильно, бо відчув, що моє подальше життя без Світлани стає нестерпним. Бо було нечесно і дуже боляче мимоволі шукати в кожній жінці риси Світлани та приховувати від дружини, дітей, батьків, друзів, а також від самого себе, що насправді кохаю іншу жінку, яка ніколи не стане моєю дружиною. Мабуть правильно, попри те, що усвідомлював наслідки свого рішення – кардинальне погіршення стосунків з Вірою у разі розлучення і відповідне ускладнення стосунків з дітьми.

    Що таке має Світлана, чого не має Віра?

    І Віра, і Світлана мають все, що має кожна жінка. І кохаєш жінку не за якісь унікальні якості, а за те, що вона просто є. Коли закохуєшся і кохаєш жінку, світ навколо тебе стає яскравішим, теплішим, гармонічнішим. Кожний твій день є щасливим, коли кохана поруч. Якщо трапляються побутові суперечки, коханій жінці прощається все, а не коханій не прощається нічого. Чоловіки, які ніколи нікого не кохали, одружуються, розлучаються, знов одружуються, або не одружуються і так шукають свою жінку все своє життя, бо справжнє, взаємне кохання дарується не кожній людині.

    Чи кохала мене Віра, коли виходила заміж за мене?

    Мабуть кохала, бо народила мені трьох донечок. Як дружина офіцера вона не вагаючись залишила Мінськ та престижну роботу в білоруській Академії Наук, змушено подорожувала зі мною по світу, у тому числі подолала разом зі мною три спекотних літа на півдні Туркменії. До прикладу, перед нашим приземленням в аеропорту міста Мари в літаку пасажирам повідомили, що температура повітря в тіні становить 53 градусів за Цельсієм!

    Але зовсім недавно, під час святкування дня народження одного з наших онуків, на мою репліку «старайся не гризти себе думкою, що наш шлюб був для тебе помилкою», Віра емоційно заявила, що вважає шлюб зі мною найбільшою помилкою свого життя.

    З точки зору психології можна було би зрозуміти таку відповідь Віри, якби цей діалог відбувся під час нашого розлучення в 1992 році.

    Але тепер, коли минуло більше тридцяти років, її відверта відповідь тільки доводить, що Віра мабуть насправді нікого не кохала, а обираючи саме мене, як одного зі своїх потенційних кандидатів на шлюб, просто банально помилилася.

    Але я попри все дуже вдячний їй за цю помилку, бо завдяки цій помилці маю трьох талановитих донечок і обдарованих багатьма талантами шість онучок та шість внуків, яких дуже люблю, пишаюся ними та щиро радію їх кожному успіху.

    Київ, 2024

   Прямуючи 30 листопада 2022 року по слизькому тротуару Печерського району міста Києва мене зупинив сигнал мобільного телефону.

   Телефонував Сергій Миколайович Золотарьов, в недалекому минулому диригент Національного президентського оркестру, який 3 жовтня 2004 року диригував оркестром в Національному палаці культури і мистецтв «Україна» під час проведення мого творчого вечору – благодійного заходу «Ми служимо народу України».

   Як крижаною водою вилив мені на голову три слова: «Вчора помер Молотай». Попросив нагадати номери телефонів творчих друзів Анатолія Михайловича – заслуженого діяча мистецтв України Марциніва Олега Дмитровича та державного діяча, політика, голови наглядової ради Національного президентського оркестру, академіка Толстоухова Анатолія Володимировича.

   Вранці, 1 грудня 2022 року зателефонував Валерій Анатолійович Молотай – достойний, турботливий син свого видатного батька - засновника та художнього керівника Національного президентського оркестру, професора Національної музичної академії України Анатолія Михайловича Молотая.

   Валерій підтвердив сумну звістку, що 29 листопада 2022 року батька не стало. Причина смерті – ішемічна хвороба серця, яке раптово зупинилось імовірно через тромб.

   Повідомив, що церемонія прощання відбудеться в п’ятницю 2 грудня з 13 до 14 години в ритуальній залі Лісового кладовища столиці України, що поблизу центрального входу.

   Поховання розпочнеться з 14 години (84 р. 125-3-12).

   Мимоволі прийшли та лягли на папері поетичні рядки, присвячені нашому дорогому другові та видатному митцю:

Пробач за все й у вічність відлітай…
Народжується зірка чи планета
Із назвою «Маестро Молотай»,
Як світоч духу, для людського злету!
Як білий птах, у вічність відлітай…
Мільярди літ тривати тому лету…

Відповідальний секретар наглядової ради
Національного президентського оркестру,
заслужений діяч мистецтв України
Володимир Миколайович Мельников
   01-03.12.2022 року, м. Київ

    Сьогодні, 9 лютого 2022 року, земля Буковини прийняла в свої обійми відомого письменника Василя Івановича Фольварочного.

    Великого майстра слова, патріота і громадського діяча, який помер у Києві 5 лютого та залишив яскравий слід в українській літературі, поховали на центральному цвинтарі міста Чернівці, де поруч знаходиться і могила легендарного Назарія Яремчука. Прощальна церемонія розпочалася об 11.00 на центральній алеї кладовища.

    На жаль, влада Києва не знайшла достойного місця на Байковому цвинтарі, якого насправді заслуговує золотий письменник України, заслужений діяч мистецтв України та повний кавалер ордену «За заслуги» І, ІІ та ІІІ ступенів Василь Фольварочний.
   
 А вчора, 8 лютого 2022року, перед Будинком письменників на вулиці Банковій 2, де Василь Іванович з 2002 по 2006 рік працював директором, з ним прощалися: дружина Тетяна Володимирівна, яка є першим заступником Голови НСПУ, Ігор Фольварочний (старший син) та інші родичі; друзі і колеги по спілці письменників України на чолі з Головою НСПУ Михайлом Сидоржевським; представники столичних бібліотек, а також представники Буковинського земляцтва Валерій Цибух (голова), Микола Проданчук (засновник земляцтва та перший заступник голови) , Володимир Саєнко та Володимир Мельников (заступники голови), Андрій Скибінський (відповідальний секретар та заступник голови), Сергій Скрипник та Олександр Шапка (члени Ради земляцтва), Марія Ткач (дочка покійного Михайла Ткача ) й інші.

   Активну участь в організації поховань Василя Фольварочного , в перевезенні з Києва до Чернівців його дружини взяли заступник голови Буковинського земляцтва Ігор Яків’юк та Сергій Скрипник, а також керівництво міста Чернівців та області.

   Письмово висловила співчуття родині та друзям В.Фольварочного від імені вокального тріо «Либідь» художній керівник колективу, народна артистка України Лідія Михайленко: «Нехай Господь упокоїть душу Василя Івановича Фольварочного. Йдуть кращі… Тріо «Либідь» висловлює щирі співчуття рідним і близьким покійного! Нехай Василь Іванович покоїться з миром! Вічна і світла йому пам’ять!».

   Буковинське земляцтво Києва приєднується до цих слів, дякуючи Василю Івановичу за активну участь в роботі земляцтва на посаді заступника голови, за книги, присвячені видатним буковинцям, за батьківську підтримку початківців, коли він був очільником письменницької організації Буковини, за всі його добрі справи…

   Мимоволі згадалися слова Михайла Ткача у виконанні тріо «Либідь» - Не летіть літа так дуже швидко! Хай поплава з лебедем лебідка…

   Полетіла душа Василя Івановича в далекі світи, кружляючи над Буковиною, рідною Тернопільщиною, Києвом, де на вулиці Тростянецькій залишилася його вірна лебідка Тетяна… І болить йому, щоби ніхто не скривдив його лебідоньку… Свідомо чи не свідомо…

Історичний екскурс

Як розповів засновник Міжнародного пісенного фестивалю «Доля» народний артист України Мар’ян Гаденко фестиваль було започатковано в перший рік життя незалежної України, а саме в 1992 році, за погодженням з Міністерством культури України та Державним комітетом телебачення і радіомовлення України.
Мета фестивалю – щорічно, на конкурсних засадах вшановувати найкращих виконавців української пісні в номінаціях «сучасна обробка народної пісні», «авторська пісня і співана поезія», «сучасна популярна музика», а також визначати найкращих піснетворців - поетів, композиторів та аранжувальників.

З 1992 по 1998 роки фестиваль проходив у Чернівцях. З 1999 року, на запрошення міського голови міста Трускавця Богдана Матолича, організатори фестивалю та конкурсанти збиралися в місті Трускавці, а з 2007 року - в столиці України.

Переможцями фестивалю, для яких «Доля» стала реальною сходинкою до їх подальшого визнання в Україні та у світі є Наталія Бучинська, Ольга Добрянська, Оксана Пекун, Катерина Бужинська, Віктор Павлік, Василь Данилюк, Іван Дерда, Дмитро Яремчук, Оксана Нестеренко, Астрая, Павло Мрежук, Іван Красовський, Юлія Мартинова, Тетяна Кисляк, Алла Кобилянська, гурти «Пікардійська терція», «Дзвони», «Літопис», «Нічлава Блюз», «Новий стиль», «Тріода».

Співголовами журі в різні роки були народні артисти України Дмитро Гнатюк, Костянтин Огнєвий, Назарій Яремчук, Микола Мозговий, Василь Зінкевич, Ніна Матвієнко, Іван Попович, Іво Бобул, Лілія Сандулеса, Микола Свидюк, Анатолій Демчук, Олександр Василенко, Євген Коваленко, Олександр Пономарьов, Іван Мацялко, Михайло Мацялко, Оксана Савчук, Іван Кавацюк (дует «Писанка»), Олег Дзюба, Алла Попова, Віктор Шпортько, Анатолій Матвійчук, Павло Дворський, Ніна Шестакова.

Кращими поетами фестивалю ставали Вадим Крищенко, Микола Луків, Ганна Чубач, Володимир Мельников, Зоя Кучерява.

Високе звання кращого композитора отримували Анатолій Горчинський, Геннадій Татарченко, Остап Гавриш, Лілія Остапенко, Анатолій Сердюк.

Новий подих сучасна українська пісня отримала завдяки аранжуванням Дмитра Гершензона, Ігоря Балана, Сергія Коваля.

У фестивалі брали активну участь представники української діаспори США, Канади, Румунії, Ізраїлю, Польщі, Угорщини, Росії, Білорусі, Болгарії, Хорватії, Словенії, Македонії, інших держав колишньої Югославії та Грузії.

Про ХХХ Міжнародний пісенний фестиваль «Доля»

Співорганізатором ХХХ ювілейного Міжнародного пісенного фестивалю «Доля» (проходив 27-28 серпня 2021 року в Трускавці) разом з його засновником Мар`яном Гаденком виступила Трускавецька міська рада, яку очолює міський голова Андрій Кульчинський.

Прес-служба Трускавецької міської ради повідомила, що ювілейний фестиваль «Доля» розпочався в обідню пору 27 серпня символічним плетінням вінка, який учасники дійства пронесли до пам’ятника Іванові Франку. В цей день Україна та світова спільнота відзначали 165-ту річницю від дня народження видатного українця.

Офіційна церемонія відкриття ювілейної «Долі» проходила в трускавецькому Палаці культури ім. Тараса Шевченка. Гостей фестивалю вітали міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, народні артисти України Мар`ян Гаденко та Лілія Сандулеса, а також наймолодші та найстарші віком учасники.

Протягом першого дня члени журі фестивалю, народні та заслужені артисти України Анатолій Демчук, Василь Данилюк, Лілія Сандулеса, Ніна Шестакова, Ольга Добрянська, Роман Рудий, Алла Кобилянська, Василь Волощук, Ванда Дріневська, Володимир Будейчук, Ірина Зінковська, Ірина Стиць та Олена Хижна на чолі з Мар’яном Гаденком напружено працювали, щоб визначити кращих виконавців у трьох номінаціях, а також володаря Гран-прі, якого крім нагород фестивалю також чекав цінний подарунок Трускавецької міської ради.

ХХХ Міжнародний пісенний фестиваль «Доля» завершив свою роботу 28 серпня 2021 року великим гала-концертом, що розпочався о 20.00 та закінчився церемонією нагородження переможців.

Володаркою гран-прі та одним із лауреатів ХХХ-го ювілейного фестивалю «Доля» з піснею «Повертайся, мамо» на слова заслуженого діяча мистецтв України Степана Галябарди і музику заслуженого артиста України Василя Волощука за одностайним рішенням журі стала солістка Оркестру Державної служби України з надзвичайних ситуацій, активний член Асоціації діячів естрадного мистецтва України та Буковинського земляцтва міста Києва старший прапорщик служби цивільного захисту Оксана Барняченко (творчий псевдонім - Оксана Радул).

Це творче досягнення представників Державної служби України з надзвичайних ситуацій відразу після святкування тридцятої річниці незалежності держави свідчить про відповідальне ставлення керівництва служби до своїх службових обов’язків і в галузі культури, а також стало справжнім подарунком усім рятувальникам країни, які 17 вересня відзначатимуть своє професійне свято - «День рятівника».

28 серпня – 12 вересня 2021 року, м. Трускавець – м. Київ

Copyright as a mechanism of unfair competition. Прецедент авторського права виник наприкінці дев'ятнадцятого століття.
Уявляєте, такі генії як Леонардо да Вінчі, Олександр Пушкін, Вільям Шекспір та інші творили без цього права? До речі і скромний Творець всесвіту, Який і зараз творить та щедро наділяє даром творчості деяких людей, робить свої справи, не потребуючи винагороди та не вимагаючи плати від людей і правителів за користування Своїми творіннями. А було б непогано шаленіючому від жадоби світовому бізнесу сплачувати 99 відсотків від своїх прибутків на користь людства і кожної простої людини за споживання лісів, земель, води, повітря, енергій Сонця і надр Землі.

Люди творчих професій та істинні творці (автори) витворів мистецтва та нових знань не можуть бути зацікавленими в тому, щоб їх духовне дитя не стало надбанням людства та всесвіту.

Водночас керівники бізнесу (промисловці, політики, представники сучасної медицини та фармацевтичної галузі, освіти і науки, галузі культури і мистецтва тощо), які в той чи інший спосіб заволоділи монопольним правом використовувати інтелектуальний (творчий) продукт того чи іншого автора, по-перше, зацікавлені у заниженні авторського гонорару, а, по-друге, з метою отримання надприбутків, не зацікавлені в тому, щоб їх внутрішні та зовнішні конкуренти мали таку ж можливість використовувати цей продукт в інтересах громадян та людства в цілому.

Зауважу, що не випадково до керівників бізнесу включено політиків, оскільки кожний бізнесмен знає, що політика є найприбутковішим бізнесом у світі, а наявність на вищих державних посадах мільйонерів та мільярдерів тільки підтверджує зазначену аксіому.

Тому як автор наукових робіт і винаходів (зокрема «Проектування математичних алгоритмів функціонування радіоелектронних засобів». Мельников В.М., Оленович О.Ф. Учбовий посібник, - Київ: Видавництво ВА ППО СВ, 1992); слів і музики естрадних пісень; фотографій; літературно-художніх видань («Друзям» 2003; «Українці не папуаси» 2007; «Безмежна доля» 2014); а також публіцистики, виданих українською, російською та англійською мовами, я офіційно дозволяю їх вільне використання фізичними та юридичними особами (оцифрування, публікацію, переклад на інші мови, поширення та відтворення в Інтернеті, на радіо і телебаченні, видання в паперовій та інших формах), у тому числі з комерційною метою, в будь-якій країні світу за умов зазначення автора (співавторів) відповідного твору. При цьому у разі використання творів (відповідних файлів, записів, їх відтвооренння) зобов'язуюсь не порушувати в судовому порядку питань щодо матеріального авторського права.

Поэтому как автор научных работ и изобретений (в частности «Проектирование математических алгоритмов функционирования радиоэлектронных средств». Мельников В.Н., Оленович И.Ф. Учебное пособие,- Киев: Издание ВА ПВО СВ,1992); слов и музыки к эстрадным песням; фотографий; литературно-художественных изданий («Друзям. Моим товарищам. To my friends» 2003; «Украинцы - не папуасы» 2007; «Безграничная доля» 2014); а также публицистики, изданных на украинском, русском и английском языках, я официально разрешаю их свободное использование физическим и юридическим лицам (оцифровку, публикацию, перевод на другие языки, распространение и воспроизведение в Интернете, на радио и телевидении, издание на бумажных и других носителях информации), в том числе с коммерческой целью, в любой стране мира, при условии упоминания автора и соавторов соответствующего произведения (файла). При этом обязуюсь не возбуждать в судебном порядке вопросы касательно материального авторского права.

Therefore, as the author of scientific works and inventions (in particular, «Design of mathematical algorithms for the functioning of electronic equipment». Melnikov V.N., Olenovich I.F. Textbook, Kyiv: Publishing House of the Military Academy of Air Defense of the Ground Forces, 1992); words and music of songs, photographs, literary and artistic publications («To my Friends» 2003; «Ukrainians are not Papuans» 2007; «Boundless Fate» 2014), as well as journalism published in Ukrainian, and also in Russian and English, I officially authorize their free use (digitization, publication, translation into other languages, distribution and reproduction on the Internet, radio and television, publication in paper and other forms), including for commercial purposes, in any which country of the world under the conditions of obligatory indication of the author (co-authors) of the work. In the case of the use of works (relevant files, records, their reproduction), I undertake not to raise the issue of substantive copyright in court.

Заслужений діяч мистецтв України, кандидат технічних наук Володимир Миколайович Мельников (Володимир Мельников, Имир Ельник, Ростислав Очеретяник, Владимир Мельников, melnikov v n, فولوديمير ملنيكوف, Уладзімір Мікалаевіч Мельнікаў, Wolodymyr Melnykow, Βλαντιμίρ Μέλνικοφ, Volodymyr Melnykov, ولدیمیر ملنیکوف, Volodymyr Mel'nykov, Vladimir Melnikov, Volodimir Melnikov).

Кyiв, 31.07.2021, E-mail:melnikov.vlad@ukr.net