Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.22
16:44
до чого йшлося
той іній
на моїм волоссі
і коло
обігу води
вона
оте
не приведи
той іній
на моїм волоссі
і коло
обігу води
вона
оте
не приведи
2026.05.22
15:56
Півонії диво розквітло в саду,
Рожеве вмивається вранці в росі,
У ніжній, солодкій, пречистій красі,
Натхнення - душі, і гармонії - дух.
Відкинувши геть і тривогу й біду,
Я пещу пелюстки тендітні усі.
Півонії диво розквітло в саду,.
Рожеве вмивається вранці в росі,
У ніжній, солодкій, пречистій красі,
Натхнення - душі, і гармонії - дух.
Відкинувши геть і тривогу й біду,
Я пещу пелюстки тендітні усі.
Півонії диво розквітло в саду,.
2026.05.22
12:13
Прийду востаннє я у рідний гай
Перед від'їздом у краї далекі.
І заспіває пісню водограй,
Тополь і осокорів звучний клекіт.
Прийду востаннє я на цей моріг,
Босоніж стану на зів'ялі трави,
Відчувши гостро, що таке поріг
Перед від'їздом у краї далекі.
І заспіває пісню водограй,
Тополь і осокорів звучний клекіт.
Прийду востаннє я на цей моріг,
Босоніж стану на зів'ялі трави,
Відчувши гостро, що таке поріг
2026.05.22
10:14
Ми без успіху вилазим
На зелене на весні -
Наші крила, ніби клешні
Наше довге, наче сни!
Наші підсумки і поле
Надсилають смертним- Геть! -
Як розчинники для солі ,
На зелене на весні -
Наші крила, ніби клешні
Наше довге, наче сни!
Наші підсумки і поле
Надсилають смертним- Геть! -
Як розчинники для солі ,
2026.05.22
06:14
Шастає, як вітер,
Всюдисущий Вітя
Закутками рідного села, -
Начебто заблуда,
Нишпорить повсюди
І розповідає опісля:
Де чималі вишні,
А де нікудишні
Всюдисущий Вітя
Закутками рідного села, -
Начебто заблуда,
Нишпорить повсюди
І розповідає опісля:
Де чималі вишні,
А де нікудишні
2026.05.21
22:06
В хвилини музики печальної
Я уявляю плесо скрізь
І голос дівчини прощальний,
І шум поривчастих беріз.
І перший сніг під небом сірим
Серед дрімаючих полів,
І шлях без сонця, шлях без віри
Снігами гнаних журавлів.
Я уявляю плесо скрізь
І голос дівчини прощальний,
І шум поривчастих беріз.
І перший сніг під небом сірим
Серед дрімаючих полів,
І шлях без сонця, шлях без віри
Снігами гнаних журавлів.
2026.05.21
21:10
із ранку визирнеш надвір
шахед затійливо тусує
а інтернет попсує всує
іще якийсь вже майже мир
колони із афін пальмір
палестри пейслі та пачулі
туристів зазивають чуйно
і розливають їм altbier
шахед затійливо тусує
а інтернет попсує всує
іще якийсь вже майже мир
колони із афін пальмір
палестри пейслі та пачулі
туристів зазивають чуйно
і розливають їм altbier
2026.05.21
20:19
Може то ворони,
А може то граки?
Та точно не сороки,
І точно не круки!
Хоч може то й круки?
Та точно не лелеки!
Я б їх роздивився,
А може то граки?
Та точно не сороки,
І точно не круки!
Хоч може то й круки?
Та точно не лелеки!
Я б їх роздивився,
2026.05.21
18:45
У розпечену ніч наче дідько останній вселився,
Грім зривається криком надривно у небі знайомім.
Ти вдивляєшся в очі та кажеш про силу безсилля.
Я вдихаю твій запах, торкаючись чорних пачосів.
Дощ накрапує, блискавки простір намічено крають.
Тінь
Грім зривається криком надривно у небі знайомім.
Ти вдивляєшся в очі та кажеш про силу безсилля.
Я вдихаю твій запах, торкаючись чорних пачосів.
Дощ накрапує, блискавки простір намічено крають.
Тінь
2026.05.21
18:04
Всяк прагне в небі журавля зловити,
Аби не дарма на цім світі жити.
І от вже, наче у руках він б’ється,
Чому ж синиця з дерева сміється?
Бо журавель той вирвався на волю
І над невдалим посміялась доля.
Синицю треба було полювати
Й життєву мудрість
Аби не дарма на цім світі жити.
І от вже, наче у руках він б’ється,
Чому ж синиця з дерева сміється?
Бо журавель той вирвався на волю
І над невдалим посміялась доля.
Синицю треба було полювати
Й життєву мудрість
2026.05.21
13:39
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"
Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"
Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -
2026.05.21
12:48
Замов мені,
що побажаєш.
Я
виконаю те.
На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –
що побажаєш.
Я
виконаю те.
На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –
2026.05.21
12:45
Все той же самий одинокий шлях
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.
Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.
Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,
2026.05.21
09:41
Сьогодні - Всесвітній день вишиванки
На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!
По ночах небо геть червоне,
На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!
По ночах небо геть червоне,
2026.05.21
09:06
Тут спочиває Той, хто зводив храми на руїнах власного серця.
Князь, що тримав небо над Руссю,
поки його власна земля йшла з-під ніг у глибини річкові.
Ліворуч від нього – Любава,
тиха течія його юності, що втопила в собі його перші сни.
Вона – жива
2026.05.20
20:20
Раптом одчуєш як минає це життя
Порух рук моторніше за усвідомлення
Майбутні ґенерації непережитих мрій
Надіюсь їх зустріти поки порух не зносивсь
І жити щоби видіти світання на зорі
Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що ві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порух рук моторніше за усвідомлення
Майбутні ґенерації непережитих мрій
Надіюсь їх зустріти поки порух не зносивсь
І жити щоби видіти світання на зорі
Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що ві
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Мельников (1951) /
Публіцистика
Злетів на небо видатний український музикант професор Анатолій Молотай
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Злетів на небо видатний український музикант професор Анатолій Молотай
Прямуючи 30 листопада 2022 року по слизькому тротуару Печерського району міста Києва мене зупинив сигнал мобільного телефону.
Телефонував Сергій Миколайович Золотарьов, в недалекому минулому диригент Національного президентського оркестру, який 3 жовтня 2004 року диригував оркестром в Національному палаці культури і мистецтв «Україна» під час проведення мого творчого вечору – благодійного заходу «Ми служимо народу України».
Як крижаною водою вилив мені на голову три слова: «Вчора помер Молотай». Попросив нагадати номери телефонів творчих друзів Анатолія Михайловича – заслуженого діяча мистецтв України Марциніва Олега Дмитровича та державного діяча, політика, голови наглядової ради Національного президентського оркестру, академіка Толстоухова Анатолія Володимировича.
Вранці, 1 грудня 2022 року зателефонував Валерій Анатолійович Молотай – достойний, турботливий син свого видатного батька - засновника та художнього керівника Національного президентського оркестру, професора Національної музичної академії України Анатолія Михайловича Молотая.
Валерій підтвердив сумну звістку, що 29 листопада 2022 року батька не стало. Причина смерті – ішемічна хвороба серця, яке раптово зупинилось імовірно через тромб.
Повідомив, що церемонія прощання відбудеться в п’ятницю 2 грудня з 13 до 14 години в ритуальній залі Лісового кладовища столиці України, що поблизу центрального входу.
Поховання розпочнеться з 14 години (84 р. 125-3-12).
Мимоволі прийшли та лягли на папері поетичні рядки, присвячені нашому дорогому другові та видатному митцю:
Пробач за все й у вічність відлітай…
Народжується зірка чи планета
Із назвою «Маестро Молотай»,
Як світоч духу, для людського злету!
Як білий птах, у вічність відлітай…
Мільярди літ тривати тому лету…
Відповідальний секретар наглядової ради
Національного президентського оркестру,
заслужений діяч мистецтв України
Володимир Миколайович Мельников
01-03.12.2022 року, м. Київ
Телефонував Сергій Миколайович Золотарьов, в недалекому минулому диригент Національного президентського оркестру, який 3 жовтня 2004 року диригував оркестром в Національному палаці культури і мистецтв «Україна» під час проведення мого творчого вечору – благодійного заходу «Ми служимо народу України».
Як крижаною водою вилив мені на голову три слова: «Вчора помер Молотай». Попросив нагадати номери телефонів творчих друзів Анатолія Михайловича – заслуженого діяча мистецтв України Марциніва Олега Дмитровича та державного діяча, політика, голови наглядової ради Національного президентського оркестру, академіка Толстоухова Анатолія Володимировича.
Вранці, 1 грудня 2022 року зателефонував Валерій Анатолійович Молотай – достойний, турботливий син свого видатного батька - засновника та художнього керівника Національного президентського оркестру, професора Національної музичної академії України Анатолія Михайловича Молотая.
Валерій підтвердив сумну звістку, що 29 листопада 2022 року батька не стало. Причина смерті – ішемічна хвороба серця, яке раптово зупинилось імовірно через тромб.
Повідомив, що церемонія прощання відбудеться в п’ятницю 2 грудня з 13 до 14 години в ритуальній залі Лісового кладовища столиці України, що поблизу центрального входу.
Поховання розпочнеться з 14 години (84 р. 125-3-12).
Мимоволі прийшли та лягли на папері поетичні рядки, присвячені нашому дорогому другові та видатному митцю:
Пробач за все й у вічність відлітай…
Народжується зірка чи планета
Із назвою «Маестро Молотай»,
Як світоч духу, для людського злету!
Як білий птах, у вічність відлітай…
Мільярди літ тривати тому лету…
Відповідальний секретар наглядової ради
Національного президентського оркестру,
заслужений діяч мистецтв України
Володимир Миколайович Мельников
01-03.12.2022 року, м. Київ
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Помер Блідар Валерій Микитович (12.11.1949-13.07.2024)"
• Перейти на сторінку •
"Земля Буковини прийняла навічно в свої обійми Василя Фольварочного"
• Перейти на сторінку •
"Земля Буковини прийняла навічно в свої обійми Василя Фольварочного"
Про публікацію
