Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.05
15:45
Книга, що стала повітрям
Написана синьооким самітником,
Що бавився словами як намистинами,
Що відчиняв двері в безодню,
Що жив у хиткій хатині,
Яка була зроблена з очерету,
Що ріс на холодному озері,
Де плавали білі лебеді,
Написана синьооким самітником,
Що бавився словами як намистинами,
Що відчиняв двері в безодню,
Що жив у хиткій хатині,
Яка була зроблена з очерету,
Що ріс на холодному озері,
Де плавали білі лебеді,
2026.01.05
12:18
Замок.
Залізний дизайн.
Пташці
відрізали лапку.
Лізе
по лезу сльоза,
крові
коричнева крапка.
Залізний дизайн.
Пташці
відрізали лапку.
Лізе
по лезу сльоза,
крові
коричнева крапка.
2026.01.05
12:17
В траві ховався коник,
В траві ховався коник,
Дзвонив той коник в дзвоник,
Співав і цокотав.
Невже ж то бува,
Невже ж то бува,
Дзвонив той коник в дзвоник.
Невже ж то бува,
В траві ховався коник,
Дзвонив той коник в дзвоник,
Співав і цокотав.
Невже ж то бува,
Невже ж то бува,
Дзвонив той коник в дзвоник.
Невже ж то бува,
2026.01.05
11:35
Я прокинусь у лісі від шуму птахів.
Із безодні вернусь у новітню безодню.
Моє серце проб'ють не списи каблуків,
А ледь танучі в небі зникаючі зорі.
І до мене долинуть видіння віків,
Невідчутні, загрозливі, сиві, прозорі.
Я прокинуся в лісі
Із безодні вернусь у новітню безодню.
Моє серце проб'ють не списи каблуків,
А ледь танучі в небі зникаючі зорі.
І до мене долинуть видіння віків,
Невідчутні, загрозливі, сиві, прозорі.
Я прокинуся в лісі
2026.01.05
10:59
Ніч вливається в шибку синькою,
Підвіконням стікає вниз.
Обморожена гілка бринькає
Медіатором об карниз.
Місяць повний у сніг покришений.
Грає сріблом невинний наст.
А за щирою ніби тишею
Підвіконням стікає вниз.
Обморожена гілка бринькає
Медіатором об карниз.
Місяць повний у сніг покришений.
Грає сріблом невинний наст.
А за щирою ніби тишею
2026.01.04
23:25
Була шкварка, була чарка
І сметана, і млинці.
І таїлась поруч сварка —
Вхід до сварочки вкінці…
Хто кого об’їв, чи зрадив —
Загубилось у млинцях.
А сметані хтось порадив
Прогулятись по синцях…
І сметана, і млинці.
І таїлась поруч сварка —
Вхід до сварочки вкінці…
Хто кого об’їв, чи зрадив —
Загубилось у млинцях.
А сметані хтось порадив
Прогулятись по синцях…
2026.01.04
19:33
Про всіх потрібно знати у житті:
І про героїв, і про тих катів,
Що Україну нашу мордували,
Життям нормальним жити не давали.
Багато з них були, як одноденки –
У небо піднімалися швиденько.
Одні – людей на краще надихати,
Другі – щоб отих перших уби
І про героїв, і про тих катів,
Що Україну нашу мордували,
Життям нормальним жити не давали.
Багато з них були, як одноденки –
У небо піднімалися швиденько.
Одні – людей на краще надихати,
Другі – щоб отих перших уби
2026.01.04
18:09
Ну що сказати? Спрацювали чисто!
Без метушні та зайвих децибелів.
Одним мікроскопічним терористом
Поменшало. Віват, Венесуело!
Все обійшлося без балаканини.
До біса резолюції, ухвали!
То й добре! А стражденна Україна
Без метушні та зайвих децибелів.
Одним мікроскопічним терористом
Поменшало. Віват, Венесуело!
Все обійшлося без балаканини.
До біса резолюції, ухвали!
То й добре! А стражденна Україна
2026.01.04
13:03
Малює мороз візерунок
На склі, як маестро пісні.
Ранковий упав поцілунок
Моєї дружини-весни.
Я п'ю животворний цей трунок,
Не рік і не два - цілий вік.
Красуне! Супружнице юна!
На склі, як маестро пісні.
Ранковий упав поцілунок
Моєї дружини-весни.
Я п'ю животворний цей трунок,
Не рік і не два - цілий вік.
Красуне! Супружнице юна!
2026.01.04
12:11
Коли подолаєм навколишню сірість?
Коли вже настане жадана весна?
Коли подолаємо мряку і сизість,
Вдихаючи свіжість, як помах крила?
Коли подолаємо зоднаковіння,
Стандартність і сплутаний, немічний страх?
Коли проросте крізь байдуже каміння
Коли вже настане жадана весна?
Коли подолаємо мряку і сизість,
Вдихаючи свіжість, як помах крила?
Коли подолаємо зоднаковіння,
Стандартність і сплутаний, немічний страх?
Коли проросте крізь байдуже каміння
2026.01.04
10:18
Уже під старість Галя пригадала,
Що їй колись циганка нагадала.
Казала: женихів і не злічити.
Та врешті з іноземцем будеш жити.
Збулося дійсно це, тож гріх брехати:
Є іноземці два у неї в хаті.
Таки не обманула за червонець, –
Бо ждуть бульдог-фран
Що їй колись циганка нагадала.
Казала: женихів і не злічити.
Та врешті з іноземцем будеш жити.
Збулося дійсно це, тож гріх брехати:
Є іноземці два у неї в хаті.
Таки не обманула за червонець, –
Бо ждуть бульдог-фран
2026.01.04
10:10
Раїса Обшарська. Сезон блукаючих дощів: повісті, оповідання, новели. —Тернопіль: Джура, 2006 р. — 254 с.
Усім шанувальникам художньої літератури, відомо, що є книги, які захоплюють одразу і не відпускають, поки не прочитаєш їх до останньої сторінки. Авт
2026.01.03
21:46
Розливає обрій червоно лафітом,
Обідок від сонця лущиться у сніг.
Вволю нагулявшись, затихає вітер:
Спав би, та клаксони надто голосні.
Стелиться додому двоколісна смуга,
Відбивають фари в паморозі блиск.
Щоб не заважати, шепочу на вухо:
Обідок від сонця лущиться у сніг.
Вволю нагулявшись, затихає вітер:
Спав би, та клаксони надто голосні.
Стелиться додому двоколісна смуга,
Відбивають фари в паморозі блиск.
Щоб не заважати, шепочу на вухо:
2026.01.03
17:52
Він марив Яблуницьким перевалом,
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с
2026.01.03
17:26
Нічого такого, ще вибухів кілька.
Верби схилились, розсіявсь туман…
Зникла хатина, зникла бруківка.
Лишився у полі лише дурман.
Нічого такого, звикаєм потроху —
Рік вже четвертий, п’ятий ось-ось…
Кілька разів із льоху до льоху —
З цим і живемо, з
Верби схилились, розсіявсь туман…
Зникла хатина, зникла бруківка.
Лишився у полі лише дурман.
Нічого такого, звикаєм потроху —
Рік вже четвертий, п’ятий ось-ось…
Кілька разів із льоху до льоху —
З цим і живемо, з
2026.01.03
16:31
Придумати задачу вдома будь- яку
Задала вчора в школі вчителька Сашку.
Чомусь малий багато думати не став,
Хвилин за десять він завдання написав.
Коли свою задачу дітям прочитав,
Сміялась вчителька, і клас весь реготав.
В задачі пише: крокодила я
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Задала вчора в школі вчителька Сашку.
Чомусь малий багато думати не став,
Хвилин за десять він завдання написав.
Коли свою задачу дітям прочитав,
Сміялась вчителька, і клас весь реготав.
В задачі пише: крокодила я
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Мельников (1951) /
Публіцистика
Земля Буковини прийняла навічно в свої обійми Василя Фольварочного
Великого майстра слова, патріота і громадського діяча, який помер у Києві 5 лютого та залишив яскравий слід в українській літературі, поховали на центральному цвинтарі міста Чернівці, де поруч знаходиться і могила легендарного Назарія Яремчука. Прощальна церемонія розпочалася об 11.00 на центральній алеї кладовища.
На жаль, влада Києва не знайшла достойного місця на Байковому цвинтарі, якого насправді заслуговує золотий письменник України, заслужений діяч мистецтв України та повний кавалер ордену «За заслуги» І, ІІ та ІІІ ступенів Василь Фольварочний.
А вчора, 8 лютого 2022року, перед Будинком письменників на вулиці Банковій 2, де Василь Іванович з 2002 по 2006 рік працював директором, з ним прощалися: дружина Тетяна Володимирівна, яка є першим заступником Голови НСПУ, Ігор Фольварочний (старший син) та інші родичі; друзі і колеги по спілці письменників України на чолі з Головою НСПУ Михайлом Сидоржевським; представники столичних бібліотек, а також представники Буковинського земляцтва Валерій Цибух (голова), Микола Проданчук (засновник земляцтва та перший заступник голови) , Володимир Саєнко та Володимир Мельников (заступники голови), Андрій Скибінський (відповідальний секретар та заступник голови), Сергій Скрипник та Олександр Шапка (члени Ради земляцтва), Марія Ткач (дочка покійного Михайла Ткача ) й інші.
Активну участь в організації поховань Василя Фольварочного , в перевезенні з Києва до Чернівців його дружини взяли заступник голови Буковинського земляцтва Ігор Яків’юк та Сергій Скрипник, а також керівництво міста Чернівців та області.
Письмово висловила співчуття родині та друзям В.Фольварочного від імені вокального тріо «Либідь» художній керівник колективу, народна артистка України Лідія Михайленко: «Нехай Господь упокоїть душу Василя Івановича Фольварочного. Йдуть кращі… Тріо «Либідь» висловлює щирі співчуття рідним і близьким покійного! Нехай Василь Іванович покоїться з миром! Вічна і світла йому пам’ять!».
Буковинське земляцтво Києва приєднується до цих слів, дякуючи Василю Івановичу за активну участь в роботі земляцтва на посаді заступника голови, за книги, присвячені видатним буковинцям, за батьківську підтримку початківців, коли він був очільником письменницької організації Буковини, за всі його добрі справи…
Мимоволі згадалися слова Михайла Ткача у виконанні тріо «Либідь» - Не летіть літа так дуже швидко! Хай поплава з лебедем лебідка…
Полетіла душа Василя Івановича в далекі світи, кружляючи над Буковиною, рідною Тернопільщиною, Києвом, де на вулиці Тростянецькій залишилася його вірна лебідка Тетяна… І болить йому, щоби ніхто не скривдив його лебідоньку… Свідомо чи не свідомо…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Земля Буковини прийняла навічно в свої обійми Василя Фольварочного
«Не відмолили… Не відпросили Тебе у смерті, рідний Василю… Прощай!»
Тетяна Пишнюк (Фольварочна)
Сьогодні, 9 лютого 2022 року, земля Буковини прийняла в свої обійми відомого письменника Василя Івановича Фольварочного.Великого майстра слова, патріота і громадського діяча, який помер у Києві 5 лютого та залишив яскравий слід в українській літературі, поховали на центральному цвинтарі міста Чернівці, де поруч знаходиться і могила легендарного Назарія Яремчука. Прощальна церемонія розпочалася об 11.00 на центральній алеї кладовища.
На жаль, влада Києва не знайшла достойного місця на Байковому цвинтарі, якого насправді заслуговує золотий письменник України, заслужений діяч мистецтв України та повний кавалер ордену «За заслуги» І, ІІ та ІІІ ступенів Василь Фольварочний.
А вчора, 8 лютого 2022року, перед Будинком письменників на вулиці Банковій 2, де Василь Іванович з 2002 по 2006 рік працював директором, з ним прощалися: дружина Тетяна Володимирівна, яка є першим заступником Голови НСПУ, Ігор Фольварочний (старший син) та інші родичі; друзі і колеги по спілці письменників України на чолі з Головою НСПУ Михайлом Сидоржевським; представники столичних бібліотек, а також представники Буковинського земляцтва Валерій Цибух (голова), Микола Проданчук (засновник земляцтва та перший заступник голови) , Володимир Саєнко та Володимир Мельников (заступники голови), Андрій Скибінський (відповідальний секретар та заступник голови), Сергій Скрипник та Олександр Шапка (члени Ради земляцтва), Марія Ткач (дочка покійного Михайла Ткача ) й інші.
Активну участь в організації поховань Василя Фольварочного , в перевезенні з Києва до Чернівців його дружини взяли заступник голови Буковинського земляцтва Ігор Яків’юк та Сергій Скрипник, а також керівництво міста Чернівців та області.
Письмово висловила співчуття родині та друзям В.Фольварочного від імені вокального тріо «Либідь» художній керівник колективу, народна артистка України Лідія Михайленко: «Нехай Господь упокоїть душу Василя Івановича Фольварочного. Йдуть кращі… Тріо «Либідь» висловлює щирі співчуття рідним і близьким покійного! Нехай Василь Іванович покоїться з миром! Вічна і світла йому пам’ять!».
Буковинське земляцтво Києва приєднується до цих слів, дякуючи Василю Івановичу за активну участь в роботі земляцтва на посаді заступника голови, за книги, присвячені видатним буковинцям, за батьківську підтримку початківців, коли він був очільником письменницької організації Буковини, за всі його добрі справи…
Мимоволі згадалися слова Михайла Ткача у виконанні тріо «Либідь» - Не летіть літа так дуже швидко! Хай поплава з лебедем лебідка…
Полетіла душа Василя Івановича в далекі світи, кружляючи над Буковиною, рідною Тернопільщиною, Києвом, де на вулиці Тростянецькій залишилася його вірна лебідка Тетяна… І болить йому, щоби ніхто не скривдив його лебідоньку… Свідомо чи не свідомо…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Злетів на небо видатний український музикант професор Анатолій Молотай"
• Перейти на сторінку •
"Цивільний захист України"
• Перейти на сторінку •
"Цивільний захист України"
Про публікацію
