Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.21
07:11
Почуваюся нівроку
Біля темної води, -
Прохолода пестить щоки
Й освіжає, як завжди.
Закидаю вудки знову
Ще у темряві густій,
Наче справжні риболови,
Позабув про супокій.
Біля темної води, -
Прохолода пестить щоки
Й освіжає, як завжди.
Закидаю вудки знову
Ще у темряві густій,
Наче справжні риболови,
Позабув про супокій.
2026.08.21
05:33
Вага Римського золота
«Ті, хто хотів бачити моє приниження,
побачили власну жорстокість».
З уст царівни Єгипту Арсіної
Мої пальці торкаються срібного амулета на шиї жриці. Він легкий, майже невагомий – не те що ланцюги, які римський це
2026.08.20
21:59
Скоро осінь...за вікнами серпень
Вже останні дарує ромашки.
Що диктує тобі твоє серце,
Прислухайся - не буде промашки.
А воно відчуває немало...
Десь кленовий листочок жовтіє.
Хоч ця осінь, мабуть, не примара,
Вже останні дарує ромашки.
Що диктує тобі твоє серце,
Прислухайся - не буде промашки.
А воно відчуває немало...
Десь кленовий листочок жовтіє.
Хоч ця осінь, мабуть, не примара,
2026.08.20
21:41
Жовкне лист на верхів”ї беріз,
І туман над Десною спроквола в'ється,
І туманіє зір під навалою сліз,
І на все озивається серце.
Це пора призабуть ким ти був, ким ти є.
Це нагода заглянуть у завтрашню днину.
...Що так хутко павук на ожині снує –
Ка
І туман над Десною спроквола в'ється,
І туманіє зір під навалою сліз,
І на все озивається серце.
Це пора призабуть ким ти був, ким ти є.
Це нагода заглянуть у завтрашню днину.
...Що так хутко павук на ожині снує –
Ка
2026.08.20
20:36
В річці пуголовок плаче,
бо хвоста свого не бачить.
«Хто цей жарт зі мною втнув?
Як у рибки, хвостик був.
Хіба можна без хвоста?
Плавать — справа непроста...»
«Не журись, дурне маля, —
сом басує звіддаля. —
бо хвоста свого не бачить.
«Хто цей жарт зі мною втнув?
Як у рибки, хвостик був.
Хіба можна без хвоста?
Плавать — справа непроста...»
«Не журись, дурне маля, —
сом басує звіддаля. —
2026.08.20
19:04
падати із тобою
або літати
дальше та більше
аніж я гадав
сумніватися
але чому би не
стриваючи
із нетерплячим
або літати
дальше та більше
аніж я гадав
сумніватися
але чому би не
стриваючи
із нетерплячим
2026.08.20
18:08
Той серпень, що ближче до осені,
Верхівки дерев обпалив.
В душі світлі спогади носимо...
Реальність, немов абразив,
Шліфує, гартує, вирівнює...
І так, щоб уже до кінця!
Світанок із першими півнями
Верхівки дерев обпалив.
В душі світлі спогади носимо...
Реальність, немов абразив,
Шліфує, гартує, вирівнює...
І так, щоб уже до кінця!
Світанок із першими півнями
2026.08.20
17:38
Копирсаються спомини в часі -
Чом бентега ніяк не мине?
Звідки Ти в моїм серці взялася,
Чим тоді полонила мене?
Заціловане сонцем дівчатко,
Ти являлась – мій погляд горів.
Що Тобі я тоді міг сказати? -
Чом бентега ніяк не мине?
Звідки Ти в моїм серці взялася,
Чим тоді полонила мене?
Заціловане сонцем дівчатко,
Ти являлась – мій погляд горів.
Що Тобі я тоді міг сказати? -
2026.08.20
17:33
Дід Микола любить «молодь» розуму навчати,
А йому вже дев’яносто, є чого згадати.
Він ще й покозакувати устиг свого часу,
Поки Січ не розвалили москалики ласі
До добра чужого. Світом розбрелось козацтво,
Січове навік розпалось козацькеє братство.
То
А йому вже дев’яносто, є чого згадати.
Він ще й покозакувати устиг свого часу,
Поки Січ не розвалили москалики ласі
До добра чужого. Світом розбрелось козацтво,
Січове навік розпалось козацькеє братство.
То
2026.08.20
13:29
На білу кригу знову випав сніг.
Постійні потрясіння й катаклізми
Нас привели на істини поріг,
Яку побачиш крізь новітні призми.
Це біле нескінченне полотно
Взяло в полон і вже не відпускає.
Поеми білі пише, мов панно,
Постійні потрясіння й катаклізми
Нас привели на істини поріг,
Яку побачиш крізь новітні призми.
Це біле нескінченне полотно
Взяло в полон і вже не відпускає.
Поеми білі пише, мов панно,
2026.08.20
12:53
Радників багато —
допомоги ніде взяти.
Якось так виходить:
портулак розрісся,
в бур'яні городи:
кропива, берізка.
Встану з сонцем рано.
Копаниця вправна
допомоги ніде взяти.
Якось так виходить:
портулак розрісся,
в бур'яні городи:
кропива, берізка.
Встану з сонцем рано.
Копаниця вправна
2026.08.20
08:07
Залізна «черепаха»
«Коли фортуна зраджує царів,
золото їхніх обладунків стає їхньою труною».
Давньоримський афоризм часів Александрійської війни
Клинки легіонерів вириваються з піхов із пронизливим, холодним скреготом. Цей залізний звук я вже чу
2026.08.20
07:04
Пекуче сонце вище й вище
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.
2026.08.19
21:33
Краватка в синю рисочку, сорочка біла,
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
2026.08.19
21:09
Вже навхрест шиє дощ думки- печалі.
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
2026.08.19
21:00
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Мельников (1951) /
Публіцистика
Земля Буковини прийняла навічно в свої обійми Василя Фольварочного
Великого майстра слова, патріота і громадського діяча, який помер у Києві 5 лютого та залишив яскравий слід в українській літературі, поховали на центральному цвинтарі міста Чернівці, де поруч знаходиться і могила легендарного Назарія Яремчука. Прощальна церемонія розпочалася об 11.00 на центральній алеї кладовища.
На жаль, влада Києва не знайшла достойного місця на Байковому цвинтарі, якого насправді заслуговує золотий письменник України, заслужений діяч мистецтв України та повний кавалер ордену «За заслуги» І, ІІ та ІІІ ступенів Василь Фольварочний.
А вчора, 8 лютого 2022року, перед Будинком письменників на вулиці Банковій 2, де Василь Іванович з 2002 по 2006 рік працював директором, з ним прощалися: дружина Тетяна Володимирівна, яка є першим заступником Голови НСПУ, Ігор Фольварочний (старший син) та інші родичі; друзі і колеги по спілці письменників України на чолі з Головою НСПУ Михайлом Сидоржевським; представники столичних бібліотек, а також представники Буковинського земляцтва Валерій Цибух (голова), Микола Проданчук (засновник земляцтва та перший заступник голови) , Володимир Саєнко та Володимир Мельников (заступники голови), Андрій Скибінський (відповідальний секретар та заступник голови), Сергій Скрипник та Олександр Шапка (члени Ради земляцтва), Марія Ткач (дочка покійного Михайла Ткача ) й інші.
Активну участь в організації поховань Василя Фольварочного , в перевезенні з Києва до Чернівців його дружини взяли заступник голови Буковинського земляцтва Ігор Яків’юк та Сергій Скрипник, а також керівництво міста Чернівців та області.
Письмово висловила співчуття родині та друзям В.Фольварочного від імені вокального тріо «Либідь» художній керівник колективу, народна артистка України Лідія Михайленко: «Нехай Господь упокоїть душу Василя Івановича Фольварочного. Йдуть кращі… Тріо «Либідь» висловлює щирі співчуття рідним і близьким покійного! Нехай Василь Іванович покоїться з миром! Вічна і світла йому пам’ять!».
Буковинське земляцтво Києва приєднується до цих слів, дякуючи Василю Івановичу за активну участь в роботі земляцтва на посаді заступника голови, за книги, присвячені видатним буковинцям, за батьківську підтримку початківців, коли він був очільником письменницької організації Буковини, за всі його добрі справи…
Мимоволі згадалися слова Михайла Ткача у виконанні тріо «Либідь» - Не летіть літа так дуже швидко! Хай поплава з лебедем лебідка…
Полетіла душа Василя Івановича в далекі світи, кружляючи над Буковиною, рідною Тернопільщиною, Києвом, де на вулиці Тростянецькій залишилася його вірна лебідка Тетяна… І болить йому, щоби ніхто не скривдив його лебідоньку… Свідомо чи не свідомо…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Земля Буковини прийняла навічно в свої обійми Василя Фольварочного
«Не відмолили… Не відпросили Тебе у смерті, рідний Василю… Прощай!»
Тетяна Пишнюк (Фольварочна)
Сьогодні, 9 лютого 2022 року, земля Буковини прийняла в свої обійми відомого письменника Василя Івановича Фольварочного.Великого майстра слова, патріота і громадського діяча, який помер у Києві 5 лютого та залишив яскравий слід в українській літературі, поховали на центральному цвинтарі міста Чернівці, де поруч знаходиться і могила легендарного Назарія Яремчука. Прощальна церемонія розпочалася об 11.00 на центральній алеї кладовища.
На жаль, влада Києва не знайшла достойного місця на Байковому цвинтарі, якого насправді заслуговує золотий письменник України, заслужений діяч мистецтв України та повний кавалер ордену «За заслуги» І, ІІ та ІІІ ступенів Василь Фольварочний.
А вчора, 8 лютого 2022року, перед Будинком письменників на вулиці Банковій 2, де Василь Іванович з 2002 по 2006 рік працював директором, з ним прощалися: дружина Тетяна Володимирівна, яка є першим заступником Голови НСПУ, Ігор Фольварочний (старший син) та інші родичі; друзі і колеги по спілці письменників України на чолі з Головою НСПУ Михайлом Сидоржевським; представники столичних бібліотек, а також представники Буковинського земляцтва Валерій Цибух (голова), Микола Проданчук (засновник земляцтва та перший заступник голови) , Володимир Саєнко та Володимир Мельников (заступники голови), Андрій Скибінський (відповідальний секретар та заступник голови), Сергій Скрипник та Олександр Шапка (члени Ради земляцтва), Марія Ткач (дочка покійного Михайла Ткача ) й інші.
Активну участь в організації поховань Василя Фольварочного , в перевезенні з Києва до Чернівців його дружини взяли заступник голови Буковинського земляцтва Ігор Яків’юк та Сергій Скрипник, а також керівництво міста Чернівців та області.
Письмово висловила співчуття родині та друзям В.Фольварочного від імені вокального тріо «Либідь» художній керівник колективу, народна артистка України Лідія Михайленко: «Нехай Господь упокоїть душу Василя Івановича Фольварочного. Йдуть кращі… Тріо «Либідь» висловлює щирі співчуття рідним і близьким покійного! Нехай Василь Іванович покоїться з миром! Вічна і світла йому пам’ять!».
Буковинське земляцтво Києва приєднується до цих слів, дякуючи Василю Івановичу за активну участь в роботі земляцтва на посаді заступника голови, за книги, присвячені видатним буковинцям, за батьківську підтримку початківців, коли він був очільником письменницької організації Буковини, за всі його добрі справи…
Мимоволі згадалися слова Михайла Ткача у виконанні тріо «Либідь» - Не летіть літа так дуже швидко! Хай поплава з лебедем лебідка…
Полетіла душа Василя Івановича в далекі світи, кружляючи над Буковиною, рідною Тернопільщиною, Києвом, де на вулиці Тростянецькій залишилася його вірна лебідка Тетяна… І болить йому, щоби ніхто не скривдив його лебідоньку… Свідомо чи не свідомо…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Злетів на небо видатний український музикант професор Анатолій Молотай"
• Перейти на сторінку •
"Цивільний захист України"
• Перейти на сторінку •
"Цивільний захист України"
Про публікацію
