Пане Юрію! У Києві ранок, а Нью-Йорку ніч. Тож бажаю Вам доброї ночі та солодких снів. Коли прокинетесь, матимете можливість прочитати мої міркування щодо Вашого поетичного творіння „Поле родить так полинно”.
Як вірші, які прочитав із насолодою, ці шість стовпчиків написано для вдумливого читача „Образно. Досконало”. Узяв гітару. З ритміки і змісту віршів виникла мелодія. Заграв – сподобалося. Прослухав магнітофонний запис і вже, як слухач, залишився незадоволеним. Деякі слова, які наспівував, сам не зміг зрозуміти у власному пісенному виконанні Вашого поетичного твору. Переписав знову – результат незадовільний.
Відразу згадав поради мого покійного друга, автора слів „Марічки”, „Ясенів” – Михайла Ткача. Михайло Ткач казав, що вірші для пісень мають писатися не для читачів, а для слухачів, щоб кожне проспіване слово було зрозумілим та доходило до кожного серця.
Мій особистий досвід співпраці з композиторами і виконавцями під час народження пісні показує, що часто-густо я змушений редагувати свої вірші, знаходячи інші слова, які легше „проспівати”, які співак не „проковтне” задля досягнення необхідного музичного ефекту. Без такої співпраці авторів слів, музики та виконавця пісня може просто не народитися.
Після цього я спробував самостійно проаналізувати та опрацювати Ваш прекрасний твір і дійшов таких висновків:
1. У першому стовпчику слова „поле нами вкрите” слухач почує як „полинами вкрите”, що може призвести до втрати первинного змісту. Значно краще звучатиме „ нами поле вкрите”.
2. І другий стовпчик для його кращого сприйняття на слух доцільно трішки змінити, принагідно використовуючи поширене у народних піснях слово „серденько” замість слова „серце”.
3. Третій стовпчик для співу є бездоганним.
4. Четвертий стовпчик для кращого розуміння слухачами усіх слів також доцільно викласти дещо інакше, оскільки слухачеві досить складно серед „моря” червоних маків уявити кущі білої калини. Мені здається, що пурпурові маки – прекрасний поетичний образ, а білі квіти калини відволікають слухача від сприйняття цього „образу крові”, загиблих під Крутами.
5. У п’ятому стовпчику, розвиваючи поетичний образ червоних маків, мені як слухачеві логічніше й образніше почути слова не „всохлий цвіте”, а словосполучення – „крові цвіте”.
6. Нарешті, складається враження, що в останньому реченні шостого стовпчику бракує деяких слів: „Стережемо подих вітру полинить над нами”. Можливий зміст цього речення: „Ми стережемо подих вітру, який полинить над нами”. Але слухач знову почує замість слова „полинить” слово „полонить” і не второпає хто кого і за що „полонить”. А от таке речення однозначно сприйматиметься слухачами: „Стережемо подих вітру ми із полинами”.
Перед тим як навести „відкоригований”, вже дійсно пісенний варіант Вашого твору, пропоную також змінити і назву майбутньої пісні. Нова назва „Стежкою до Крутів” краще віддзеркалюватиме зміст твору та відразу налаштовуватиме слухачів почути про трагічні та героїчні події під Крутами.

Стежкою до Крутів

Поле родить так полинно,
Нами поле вкрите.
Полягли ми – полягали
У зелених свитах.

Нашу кров дощам не змити –
Маків море грає,
Ген, хвилюється, стікає...
Аж серденько крає.

Хай те серце з Берестечка
Стежкою до Крутів
Нас усіх збере у пісні –
Триста незабутих.

Триста душ вагою волі,
Наче теплий вітер,
Коливають маків поле –
Пурпурові квіти.

Білий Світе! Крові Цвіте!
Розвеснись, як можеш!
Відросися... Відмовчися
Про людське та боже...

Час, напевно, добрий лікар...
Та гірчить полями.
Стережемо подих вітру
Ми із полинами.

З повагою, Володимир Мельников, м. Київ, 03.06.2009.