Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
2026.11.14
21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
2026.11.14
13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
2026.11.14
13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
2026.11.14
10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
2026.11.14
08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
2026.11.13
20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
2026.11.13
13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
2026.11.13
10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
2026.11.13
06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Мельников (1951) /
Публіцистика
Померла мати Оксани Радул
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Померла мати Оксани Радул
Вчора, ввечері 15 листопада 2025 року, відома естрадна співачка, солістка Оркестру Державної служби України з надзвичайних ситуацій, активна членкиня Асоціації діячів естрадного мистецтва України та Буковинського земляцтва міста Києва Оксана Радул повідомила, що о 18.30 після важкої хвороби у Відділенні паліативної медицини Київського міського онкологічного центру померла її мама Олена Іванівна Радул, яка народилася 5 квітня 1959 року в селі Банилів Вижницького району Чернівецької області.
Вже хворою, але з вірою в життя та надією одужати, у серпні цього року повернулася Олена Радул на рідну землю з Італії, де на чужині заробляла важкі гроші, щоби підтримувати трьох своїх талановитих дітей Оксану, Марину і Олександра, а разом із ними і сузір’я своїх одинадцяти онуків та онучок.
Символічно, що теж у серпні, але 2021 року, володарем Гран-прі ХХХ Міжнародного пісенного фестивалю «Доля» стала Оксана Радул з піснею «Повертайся, мамо» на слова Степана Галябарди, музику Василя Волощука, аранжування Валерія Іванцова.
І мама повернулася… Теж у серпні…
Спочатку, після встановлення попереднього діагнозу в Чернівцях, виснажливі дослідження та лікування продовжилися в Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова (без госпіталізації), а на початку листопада 2025 року відбулася госпіталізація у Відділенні паліативної медицини Київського міського клінічного онкологічного центру, що на вулиці Верховинна 69.
Щира подяка лікарям, медичному персоналу, представникам ДСНС України, усім добрим людям, які допомагали Олені Радул боротися з невиліковною на сьогоднішній день хворобою.
Постійно біля Олени Іванівни були старша дочка Оксана та її діти Ігор, Анна і Софія. У листопаді з Банилова до Києва приїхала і середня дочка Олени Іванівни Марина. Сестри прагнули і вдень, і вночі бути поруч з мамою. « Наша мамочка нас покинула, - написала Оксана. – Але залишилася в нашій пам’яті і в наших серцях ».
17 листопада 2025 року після оформлення документів здійснюватиметься перевезення померлої Олени Радул з Києва до села Банилів Вижницького району Чернівецької області у супроводі її старшої доньки Оксани Радул.
18 листопада Олену Радул поховають у Банилові на рідній землі.
Вже хворою, але з вірою в життя та надією одужати, у серпні цього року повернулася Олена Радул на рідну землю з Італії, де на чужині заробляла важкі гроші, щоби підтримувати трьох своїх талановитих дітей Оксану, Марину і Олександра, а разом із ними і сузір’я своїх одинадцяти онуків та онучок.
Символічно, що теж у серпні, але 2021 року, володарем Гран-прі ХХХ Міжнародного пісенного фестивалю «Доля» стала Оксана Радул з піснею «Повертайся, мамо» на слова Степана Галябарди, музику Василя Волощука, аранжування Валерія Іванцова.
І мама повернулася… Теж у серпні…
Спочатку, після встановлення попереднього діагнозу в Чернівцях, виснажливі дослідження та лікування продовжилися в Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова (без госпіталізації), а на початку листопада 2025 року відбулася госпіталізація у Відділенні паліативної медицини Київського міського клінічного онкологічного центру, що на вулиці Верховинна 69.
Щира подяка лікарям, медичному персоналу, представникам ДСНС України, усім добрим людям, які допомагали Олені Радул боротися з невиліковною на сьогоднішній день хворобою.
Постійно біля Олени Іванівни були старша дочка Оксана та її діти Ігор, Анна і Софія. У листопаді з Банилова до Києва приїхала і середня дочка Олени Іванівни Марина. Сестри прагнули і вдень, і вночі бути поруч з мамою. « Наша мамочка нас покинула, - написала Оксана. – Але залишилася в нашій пам’яті і в наших серцях ».
17 листопада 2025 року після оформлення документів здійснюватиметься перевезення померлої Олени Радул з Києва до села Банилів Вижницького району Чернівецької області у супроводі її старшої доньки Оксани Радул.
18 листопада Олену Радул поховають у Банилові на рідній землі.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Майже 25 років залишається невиконаним Указ Президента України від 05.11.2001 №1047"
• Перейти на сторінку •
"Молитва Юрія Дрогобича з другої книги роману Имира Ельника «Безмежна доля» "
• Перейти на сторінку •
"Молитва Юрія Дрогобича з другої книги роману Имира Ельника «Безмежна доля» "
Про публікацію
