Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.17
22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Мельников (1951) /
Публіцистика
Померла мати Оксани Радул
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Померла мати Оксани Радул
Вчора, ввечері 15 листопада 2025 року, відома естрадна співачка, солістка Оркестру Державної служби України з надзвичайних ситуацій, активна членкиня Асоціації діячів естрадного мистецтва України та Буковинського земляцтва міста Києва Оксана Радул повідомила, що о 18.30 після важкої хвороби у Відділенні паліативної медицини Київського міського онкологічного центру померла її мама Олена Іванівна Радул, яка народилася 5 квітня 1959 року в селі Банилів Вижницького району Чернівецької області.
Вже хворою, але з вірою в життя та надією одужати, у серпні цього року повернулася Олена Радул на рідну землю з Італії, де на чужині заробляла важкі гроші, щоби підтримувати трьох своїх талановитих дітей Оксану, Марину і Олександра, а разом із ними і сузір’я своїх одинадцяти онуків та онучок.
Символічно, що теж у серпні, але 2021 року, володарем Гран-прі ХХХ Міжнародного пісенного фестивалю «Доля» стала Оксана Радул з піснею «Повертайся, мамо» на слова Степана Галябарди, музику Василя Волощука, аранжування Валерія Іванцова.
І мама повернулася… Теж у серпні…
Спочатку, після встановлення попереднього діагнозу в Чернівцях, виснажливі дослідження та лікування продовжилися в Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова (без госпіталізації), а на початку листопада 2025 року відбулася госпіталізація у Відділенні паліативної медицини Київського міського клінічного онкологічного центру, що на вулиці Верховинна 69.
Щира подяка лікарям, медичному персоналу, представникам ДСНС України, усім добрим людям, які допомагали Олені Радул боротися з невиліковною на сьогоднішній день хворобою.
Постійно біля Олени Іванівни були старша дочка Оксана та її діти Ігор, Анна і Софія. У листопаді з Банилова до Києва приїхала і середня дочка Олени Іванівни Марина. Сестри прагнули і вдень, і вночі бути поруч з мамою. « Наша мамочка нас покинула, - написала Оксана. – Але залишилася в нашій пам’яті і в наших серцях ».
17 листопада 2025 року після оформлення документів здійснюватиметься перевезення померлої Олени Радул з Києва до села Банилів Вижницького району Чернівецької області у супроводі її старшої доньки Оксани Радул.
18 листопада Олену Радул поховають у Банилові на рідній землі.
Вже хворою, але з вірою в життя та надією одужати, у серпні цього року повернулася Олена Радул на рідну землю з Італії, де на чужині заробляла важкі гроші, щоби підтримувати трьох своїх талановитих дітей Оксану, Марину і Олександра, а разом із ними і сузір’я своїх одинадцяти онуків та онучок.
Символічно, що теж у серпні, але 2021 року, володарем Гран-прі ХХХ Міжнародного пісенного фестивалю «Доля» стала Оксана Радул з піснею «Повертайся, мамо» на слова Степана Галябарди, музику Василя Волощука, аранжування Валерія Іванцова.
І мама повернулася… Теж у серпні…
Спочатку, після встановлення попереднього діагнозу в Чернівцях, виснажливі дослідження та лікування продовжилися в Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова (без госпіталізації), а на початку листопада 2025 року відбулася госпіталізація у Відділенні паліативної медицини Київського міського клінічного онкологічного центру, що на вулиці Верховинна 69.
Щира подяка лікарям, медичному персоналу, представникам ДСНС України, усім добрим людям, які допомагали Олені Радул боротися з невиліковною на сьогоднішній день хворобою.
Постійно біля Олени Іванівни були старша дочка Оксана та її діти Ігор, Анна і Софія. У листопаді з Банилова до Києва приїхала і середня дочка Олени Іванівни Марина. Сестри прагнули і вдень, і вночі бути поруч з мамою. « Наша мамочка нас покинула, - написала Оксана. – Але залишилася в нашій пам’яті і в наших серцях ».
17 листопада 2025 року після оформлення документів здійснюватиметься перевезення померлої Олени Радул з Києва до села Банилів Вижницького району Чернівецької області у супроводі її старшої доньки Оксани Радул.
18 листопада Олену Радул поховають у Банилові на рідній землі.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
