Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.03
11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
2026.04.03
05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Мельников (1951) /
Публіцистика
Померла мати Оксани Радул
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Померла мати Оксани Радул
Вчора, ввечері 15 листопада 2025 року, відома естрадна співачка, солістка Оркестру Державної служби України з надзвичайних ситуацій, активна членкиня Асоціації діячів естрадного мистецтва України та Буковинського земляцтва міста Києва Оксана Радул повідомила, що о 18.30 після важкої хвороби у Відділенні паліативної медицини Київського міського онкологічного центру померла її мама Олена Іванівна Радул, яка народилася 5 квітня 1959 року в селі Банилів Вижницького району Чернівецької області.
Вже хворою, але з вірою в життя та надією одужати, у серпні цього року повернулася Олена Радул на рідну землю з Італії, де на чужині заробляла важкі гроші, щоби підтримувати трьох своїх талановитих дітей Оксану, Марину і Олександра, а разом із ними і сузір’я своїх одинадцяти онуків та онучок.
Символічно, що теж у серпні, але 2021 року, володарем Гран-прі ХХХ Міжнародного пісенного фестивалю «Доля» стала Оксана Радул з піснею «Повертайся, мамо» на слова Степана Галябарди, музику Василя Волощука, аранжування Валерія Іванцова.
І мама повернулася… Теж у серпні…
Спочатку, після встановлення попереднього діагнозу в Чернівцях, виснажливі дослідження та лікування продовжилися в Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова (без госпіталізації), а на початку листопада 2025 року відбулася госпіталізація у Відділенні паліативної медицини Київського міського клінічного онкологічного центру, що на вулиці Верховинна 69.
Щира подяка лікарям, медичному персоналу, представникам ДСНС України, усім добрим людям, які допомагали Олені Радул боротися з невиліковною на сьогоднішній день хворобою.
Постійно біля Олени Іванівни були старша дочка Оксана та її діти Ігор, Анна і Софія. У листопаді з Банилова до Києва приїхала і середня дочка Олени Іванівни Марина. Сестри прагнули і вдень, і вночі бути поруч з мамою. « Наша мамочка нас покинула, - написала Оксана. – Але залишилася в нашій пам’яті і в наших серцях ».
17 листопада 2025 року після оформлення документів здійснюватиметься перевезення померлої Олени Радул з Києва до села Банилів Вижницького району Чернівецької області у супроводі її старшої доньки Оксани Радул.
18 листопада Олену Радул поховають у Банилові на рідній землі.
Вже хворою, але з вірою в життя та надією одужати, у серпні цього року повернулася Олена Радул на рідну землю з Італії, де на чужині заробляла важкі гроші, щоби підтримувати трьох своїх талановитих дітей Оксану, Марину і Олександра, а разом із ними і сузір’я своїх одинадцяти онуків та онучок.
Символічно, що теж у серпні, але 2021 року, володарем Гран-прі ХХХ Міжнародного пісенного фестивалю «Доля» стала Оксана Радул з піснею «Повертайся, мамо» на слова Степана Галябарди, музику Василя Волощука, аранжування Валерія Іванцова.
І мама повернулася… Теж у серпні…
Спочатку, після встановлення попереднього діагнозу в Чернівцях, виснажливі дослідження та лікування продовжилися в Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова (без госпіталізації), а на початку листопада 2025 року відбулася госпіталізація у Відділенні паліативної медицини Київського міського клінічного онкологічного центру, що на вулиці Верховинна 69.
Щира подяка лікарям, медичному персоналу, представникам ДСНС України, усім добрим людям, які допомагали Олені Радул боротися з невиліковною на сьогоднішній день хворобою.
Постійно біля Олени Іванівни були старша дочка Оксана та її діти Ігор, Анна і Софія. У листопаді з Банилова до Києва приїхала і середня дочка Олени Іванівни Марина. Сестри прагнули і вдень, і вночі бути поруч з мамою. « Наша мамочка нас покинула, - написала Оксана. – Але залишилася в нашій пам’яті і в наших серцях ».
17 листопада 2025 року після оформлення документів здійснюватиметься перевезення померлої Олени Радул з Києва до села Банилів Вижницького району Чернівецької області у супроводі її старшої доньки Оксани Радул.
18 листопада Олену Радул поховають у Банилові на рідній землі.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Майже 25 років залишається невиконаним Указ Президента України від 05.11.2001 №1047"
• Перейти на сторінку •
"Молитва Юрія Дрогобича з другої книги роману Имира Ельника «Безмежна доля» "
• Перейти на сторінку •
"Молитва Юрія Дрогобича з другої книги роману Имира Ельника «Безмежна доля» "
Про публікацію
