Автори /
Павло Погуц (1992)
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Просто слова...
•
Одного разу я ішов вулицею і ...
•
Маска
•
1 ( З магії чисел)
•
* - - -* ---*
•
3 ( З магії чисел)
•
* * *
•
- - - - -
•
ода Андеграунду
•
* * *
•
Каприз
•
11 питань
•
----------------
•
Вірш пустоти.
•
Вірш Хаосу
•
Вірш забутих.
•
Споконвіку...
•
- - -
•
Всім, хто замість мечів несли хрести у руках
•
4
•
2,3
•
* * * *
•
1
•
* * *
•
Казка-байка про Золоту Рибку
•
Монолог замученого українця…
•
***
•
Завтра.
•
Пам’яті Чорнобиля…
•
Лилася кров, палали вогні….
•
Сни (не)РЕАЛЬНОСТІ
•
ХТО МИ? (ПОРА…)
•
Запальничка
•
ТИ…
•
ПІСНЯ ПРО ГОЛУБА
•
АПОКАЛІПСИС ДУШ
•
ВЕСНА!!!!
•
* * *
•
Найгірше…
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Максим Чайка. Посмертно
•
Уривок із фільму
•
* * *
•
Янголи і Демони
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Сила вимірюється не тим, як сильно ти можеш вдарити, щоб повалити противника на землю.
Сила вимірюється тим, який удар ти можеш витримати, щоб захистити те, що любиш понад усе.
Сила вимірюється тим, який удар ти можеш витримати, щоб захистити те, що любиш понад усе.
Колись він ходив.
Радів життю. Усміхався.
Радів життю. Усміхався.
За усмішкою ти ховаєш біль і смуток печалі,
Ти радієш і смієшся, ховаєш горя медалі,
Ти радієш і смієшся, ховаєш горя медалі,
Одне життя, одна смерть,
одне серце б*ється в грудях,
одне серце б*ється в грудях,
Мої вірші сповнені смутку, незрозумілої туги,
вони горять, як в темряві свічки,
вони горять, як в темряві свічки,
Бог Творець, Бог Син, Бог Дух Святий -
один Бог, але в особі трьох.
один Бог, але в особі трьох.
Борися - побореш.
Бийся - переможеш.
Бийся - переможеш.
Піднявся.
Далі пішов.
Далі пішов.
Давним-давно це сталось
ще за часів Велеса і Зевса...
ще за часів Велеса і Зевса...
корабель у морі
на березі маяк
на березі маяк
Я хочу обняти безмежність,
наповнити життям пустоту,
наповнити життям пустоту,
Де початок й кінець у кола?
Де до пекла чи раю дорога?
Де до пекла чи раю дорога?
Ідуть переможені переможці
по асфальтованій землі.
по асфальтованій землі.
Вогонь без тепла, сонце без світла,
Душі пустота…
Душі пустота…
розриті Могили,
роздерті Серця,
роздерті Серця,
Закрилися очі,
Тіла присипала земля,
Тіла присипала земля,
Споконвіку було Слово…
Слово народило Людину,
Слово народило Людину,
Біль. У серці застрягло лезо ножа. В очах пустота.
В душі обірвалась тендітна струна.
В душі обірвалась тендітна струна.
Вас—зрозуміли тільки потім,
Через десятки, сотні довгих літ.
Через десятки, сотні довгих літ.
Скільки не витирай з полиці пил, він все-одно повернеться туди,
Скільки не сповідайся, все-одно повернуться у душу гріхи,
Скільки не сповідайся, все-одно повернуться у душу гріхи,
Душа. Ніщо—у світі матерії і грошей.
Душа. Все—що в грудях мати мусиш.
Душа. Все—що в грудях мати мусиш.
Я зачепився через перепону,
Впав на коліно, відчув сморід заборони.
Впав на коліно, відчув сморід заборони.
Час—нестримна течія ріки,
А ми—крапельки води, що течуть за нею,
А ми—крапельки води, що течуть за нею,
Вона стояла з лопатою в руках.
Сива, зморщена, змучена, безсила –
Сива, зморщена, змучена, безсила –
В цей день діду не клювало,
Весь день на марне просидів,
Весь день на марне просидів,
Я стояв на Майдані,
Я тримав прапор у руці.
Я тримав прапор у руці.
Ми знаєм майже все на світі:
Атоми, протони, електрони і нейтрони,
Атоми, протони, електрони і нейтрони,
Сьогодні йду у магазин.
Став рано вранці, ще навіть не світало,
Став рано вранці, ще навіть не світало,
Тиха краса Полісся. Садки,
Що потопають у пахучості весни.
Що потопають у пахучості весни.
Шматок землі
Ти звешся Україною.
Ти звешся Україною.
Кривавий туман, що згущається над нами,
Прилип заразою до шкіри, брудними ріками
Прилип заразою до шкіри, брудними ріками
Хто ми? Черв’яки…
Хто ми? До пояса зігнуті раби…
Хто ми? До пояса зігнуті раби…
Запали запальничку.
Поглянь
Поглянь
Ти сам собі збудував тюрму.
Сховався від світу, дошками вікна заколотив
Сховався від світу, дошками вікна заколотив
Я народився не таким, яким мав би народитись.
Змалку моє пір’я стало чорним, наче ніч глуха,
Змалку моє пір’я стало чорним, наче ніч глуха,
Криваве сонце запалало вогнем,
Сьогодні змінилося завтрашнім днем,
Сьогодні змінилося завтрашнім днем,
Тануть сніги
Розтікаються води
Розтікаються води
Поезія—то дивна штука.
Вона говорить правду, часом бреше.
Вона говорить правду, часом бреше.
Найгірше, коли людина знає наперед,
Що її чекає завтра.
Що її чекає завтра.
Життя вирує, воно кипить,
Життя повсюди, воно не спить,
Життя повсюди, воно не спить,
Дмуть вітри,
Розривають душу
Розривають душу
Хто може бачити за горизонт?
Я бачу у вікні лиш довгий простір,
Я бачу у вікні лиш довгий простір,
Усе своє життя коротке
Стою на роздоріжжі:
Стою на роздоріжжі:
Нарешті виліз на вершину
Невідомої гори,
Невідомої гори,
Кожне слово має бути зрошене любов’ю,
Зоране надією, полите щастям, а то й горем,
Зоране надією, полите щастям, а то й горем,
Вірші народжуються з болю,
Вірші від щастя мало хто писав,
Вірші від щастя мало хто писав,
Я не боюся змій,
Хоча—це страшні тварини,
Хоча—це страшні тварини,
Вогненна кров із ста сердець Землі,
Гаряча лава, що рветься із вулканів.
Гаряча лава, що рветься із вулканів.
Квітень 2009-го. Одеса. 18-й рік незалежності.
Ховають студента Максима Чайку, якого вбили у
Ховають студента Максима Чайку, якого вбили у
Гарячі ріки лави течуть, палячи дороги,
Поглинають все: асфальт, машини, світлофори.
Поглинають все: асфальт, машини, світлофори.
Світ народжує Героїв—така його природа…
В огненних жорнах земних надр,
В огненних жорнах земних надр,
Янголи і Демони