Хто ми? Черв’яки…
Хто ми? До пояса зігнуті раби…
Хто ми? Простаки…
Хто ми? Ніхто.
Ми темна маса, міліони,
Що плазуєм перед царями,
Поліруєм їх корони.
Ми покірні слуги, нам плюють в лице,
А ми, бля, мовчимо і ще дякуєм за це!!!!!
Нас обманюють, нас змішують з болотом,
А ми все рівно віримо в брехню
І на трони саджаємо всю оцю сволоту.
Надіваєм їм корони, стелимось під ноги…
Хто ми? Хто ми?
Міліони! Міліони!
Хто ми? Хто ми?
Міліони! Міліони!
Вони сидять на вищих щаблях влади,
Животіють у розкошах, багатстві?
А ми горбатим спину за копійки. Раби! Раби!
Їх горстка, пару сотень,
А грошей мають більше, ніж ми усі.
Де логіка? Я її не бачу. А ми всі
Смирно закриваєм очі на їх махінації смішні.
Чому? Чому?
Нас же ж багато!
Чому? Чому?
Нас же ж багато! Нас же ж багато!
У нас така дурна привичка:
Схилив голову й моя хата скраю.
Я нічо не бачу. А там життя покаже.
Може, стане краще.
Можливо, пора вже щось міняти?
Вершину здобувати? Може, хватить
Перед ними плазувати?
Пора, пора, по місцях все розставляти
І перемагати! Бо ми не можем програти!
За нами правда! Народ не може помилятись!
Пора цей устрій поміняти,
Насадити правду і державу нормальну склепати,
Щоб ці уроди не мали чого розкрадати!
Бо ми…годі хребти прогинати!
Пора! Плечі розправляти!
І будувати!
Майбутнє.
Наше.
Життя.
Нас багато, нас міліони,
А ми дивимось, як горстка уродів
Диктує нам свої закони.
Пора! Розривати канони, розбивати трони.
Пора…міняти своє життя.
Послухай своє серцебиття:
Скоро буде інакше, повір і вставай.
Вставай. Пора!