Автори /
Дмитро Кремінь (1953 - 2019)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
СВІТЛО ВЕРШИН
•
* * *
•
* * *
•
ДНI ОКАЯННI
•
* * *
•
ВИСОКІ ДЕРЕВА
•
* * *
•
НАД ЛИМАНОМ
•
Постміленіум
•
***
•
Постскриптум до літопису
•
Постскриптум до літопису
•
УКРАЇНСЬКИЙ АПОКРИФ
•
ЗОРЯНА ПЛЕЯДА
•
* * *
•
* * *
•
ЕНЕЙ
•
Повітряний тестамент
•
ДОН-КІХОТ ІЗ ЛИМАНУ
•
ПОЛЮВАННЯ НА ДИКОГО ВЕПРА
•
* * *
•
* * *
•
Лист на барвінковому сувої
•
Третя колія
•
Постскриптум до літопису
•
Оргія
•
Елегія троянського вина
•
Бенефіс на Голготі
•
Манускрипт о часі Бузької Січі, розказаний богомазом Андрійком і записаний самовидцем Миколкою на по
•
Стадіонна сага
•
Симфонія „Золота ліхтарня”. Grave
•
Симфонія „Золота ліхтарня”. Risoluto. Scenes pathetiqves
•
Симфонія „Золота ліхтарня”. Andante
•
Симфонія „Золота ліхтарня”. Allegretto
•
Симфонія „Золота ліхтарня”. Allegro
•
Симфонія „Золота ліхтарня”. ***
•
Симфонія „Золота ліхтарня”. Grave. Тріумфальний марш
•
Симфонія „Золота ліхтарня”. Allegro giocoso
•
Симфонія „Сад”. XII Плач за садом
•
Симфонія „Сад”. XI Grave. Остання пісня зимового саду
•
Симфонія „Сад”. X Allegro Giocoso. Сад усесвітнього нічника
•
Симфонія „Сад”. IX Allegretto. Сад-пантеон
•
Симфонія „Сад”. VIII Allegretto. Пісня пісень саду
•
Симфонія „Сад”. VII Grave. Сцена весілля в саду
•
Симфонія „Сад”. VI Risoluto. Собор Саду
•
Симфонія „Сад”. V Мототекст про Мотто
•
Симфонія „Сад”. ІV Allegro giocoso. Полуденний скін святого Себастяна
•
Симфонія „Сад”. ІІІ Анданте. Маєстатичні сатурналії
•
Симфонія „Сад”. ІІ Анданте. „Аве, Марія...”
•
Симфонія „Сад”. І Мотто
Ледь шелестить вологими губами
В колодязі глибокому вода.
В колодязі глибокому вода.
Він мені казав при повній чарці,
Що не п’є, а пив не коньяки.
Що не п’є, а пив не коньяки.
Оплакую молодість – де її слід?
А слід – у ріці, що перейдена вбрід,
А слід – у ріці, що перейдена вбрід,
Царедворці були, блюдолизи –
Не народні обранці тепер,
Не народні обранці тепер,
Корова задивилася в колодязь
І впала поміж місяць і зірки.
І впала поміж місяць і зірки.
Впала музика з неба, і сім її нот
Долинає до мене із мороку літ.
Долинає до мене із мороку літ.
Ми з моря поверталися. І тіло
Світилося у бронзі, золотіло.
Світилося у бронзі, золотіло.
Двадцять років тому,
Тридцять років потому...
Тридцять років потому...
Я на першому з’їзді Руху
Мов побачив розпластане зло.
Мов побачив розпластане зло.
Ані вік золотий, ані срібний...
Помаранчевий тане туман.
Помаранчевий тане туман.
Правили варяги тут і вікінги,
І жили, як Цезар повелів...
І жили, як Цезар повелів...
На Олімп епоха нас виносить
і в безодню кидає вона...
і в безодню кидає вона...
Не поїду до матері в гості, -
де гора, як малий Еверест...
де гора, як малий Еверест...
Далеке крайнебо, пропахле пригаслими зорями,
і стиглими зорями, й степом, де колос і цвіт.
і стиглими зорями, й степом, де колос і цвіт.
Живуть мислителі й оратори,
Звідколи світ – сто тисяч літ.
Звідколи світ – сто тисяч літ.
Сонячний дім твій за синім туманом,
Там, над лиманом, де ранок – мов скло...
Там, над лиманом, де ранок – мов скло...
МІЛЕНІУМ УРОЧО ПОЧИНАВСЯ,
ПІД ГАСЛОМ -
ПІД ГАСЛОМ -
У цій країні довго не живуть.
По смерті довго-довго, за життя недовго…
По смерті довго-довго, за життя недовго…
Жебраки, українські поети,
Що ви пишете в бідні газети?
Що ви пишете в бідні газети?
Жебраки, українські поети,
Що ви пишете в бідні газети?
Що ви пишете в бідні газети?
Апостол на пенсії.
Садить огород.
Садить огород.
Над заходом сонця - осінні зірки поранені.
Полотна зарамлені, в келих налито вина…
Полотна зарамлені, в келих налито вина…
А де ж те скіфське золото?
В землі
В землі
Шукаю історичну батьківщину,
бо нині географії нема:
бо нині географії нема:
Енея зву, а не рутульця Турна!
У поєдинку наші ночі й дні.
У поєдинку наші ночі й дні.
І слава за життя. І сайт із Інтернету.
А тільки й слави – те, що ти поет...
А тільки й слави – те, що ти поет...
Надивитись на все в Україні,
І рукою махнути на все...
І рукою махнути на все...
Полювання на дикого вепра –
Коли десять районних мужчин
Коли десять районних мужчин
Ані вік золотий, ані срібний...
Помаранчевий тане туман.
Помаранчевий тане туман.
Архангел Михаїл. Собор Бориса й Гліба.
Видовищ даждь нам днесь. А там – вина і хліба.
Видовищ даждь нам днесь. А там – вина і хліба.
Я пишу тобі раннього рана.
Перше слово виводжу -
Перше слово виводжу -
Цей київський потяг на колії третій притих.
Відходять, відходять супутники літ молодих.
Відходять, відходять супутники літ молодих.
С. Непомнящому
Маргіналії на полях календаря
Не клявся - не зрікаюся: люблю...
Яке це щастя, - є на світі Бог.
Яке нещастя - розп'яли обох...
Яке нещастя - розп'яли обох...
День і ніч над виднокраєм,
Понад Бугом - день і ніч! -
Понад Бугом - день і ніч! -
Щовечора бачу з вікна:
Далека й легка, мов пір'їнка,
Далека й легка, мов пір'їнка,
У ліхтарні всесвітнього міста
ростуть голоси
ростуть голоси
Боги на Олімпі співають?
Спиваються, -
Спиваються, -
„Люди – глина співуча...”
Отак одчайдушно ходять за мною слова.
Отак одчайдушно ходять за мною слова.
Незвичайний небесний концерт
починає в мені оживати.
починає в мені оживати.
У ліхтарні всесвітнього міста
ростуть голоси
ростуть голоси
Ми пройшли. Ми були. Наші древні кургани доокіл.
Наші коні пасуться... Двигтить попід ними земля.
Наші коні пасуться... Двигтить попід ними земля.
Загорілися букви в небесній книзі,
наче знаки волхвів віфлеємських...
наче знаки волхвів віфлеємських...
А по тисячі літ за мавпами,
після смерті і після погонь, -
після смерті і після погонь, -
У ніч літургійну, соборну, причинну
Ввійду до собору і браму причиню.
Ввійду до собору і браму причиню.
Голоси із того світа
Перейшли у білий крик...
Перейшли у білий крик...
І всесвітнє вікно, що прочинене в сад.
І солодке цвітіння, й гіркий його плід...
І солодке цвітіння, й гіркий його плід...
між землею і небом ніби міст підвісний
ніби міст підвісний провисає між небом і долом земним
ніби міст підвісний провисає між небом і долом земним
Ти знову озиваєшся мені,
І знову не накличеш ся мене...
І знову не накличеш ся мене...
Над сади і сліди мої сад-пантеон.
І ромашки гадають – півспалах, півтон:
І ромашки гадають – півспалах, півтон:
У притворі собору
крипти спалених стін.
крипти спалених стін.
Які ці скрипкові жалі
Стоїть при душі костомаха...
Стоїть при душі костомаха...
на зеленім стовпі серед площі – очі мої на стовпі
самота обкладає даниною всіх – стіл і стілець
самота обкладає даниною всіх – стіл і стілець
Перший голос
Другий голос
Другий голос
Я загубився в чорному лісі,
Поміж деревами і світляками.
Поміж деревами і світляками.
Коли вже нема вороття,
Ні дому немає, ні саду,
Ні дому немає, ні саду,
Огляди