Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Павло ГайНижник (1971)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   «ЖИТТЯ – ХАОС ГЛИБИННИЙ І БЕНТЕЖНИЙ…»
    * * *
  •   ЧАР-НІЧ
    ЧАР-НІЧ
  •   ТА́ЇННЯ
    ТА́ЇННЯ
  •   НА СКЕЛЯХ В ТОВТРАХ
    НА СКЕЛЯХ В ТОВТРАХ
  •   «Я ВАС КОХАЮ НЕЗБАГНЕННО ЧИСТО...»
    * * *
  •   ХУДОЖНІСТЬ
    ХУДОЖНІСТЬ
  •   ЧАРОДІЙСТВО
    ЧАРОДІЙСТВО
  •   «À JEANNE d’ARC»
    «À JEANNE d’ARC»
  •   ВЕСНА
    ВЕСНА
  •   ПРО ЧТИВО
    ПРО ЧТИВО
  •   «НАПІВКОХАТИ...»
    * * *
  •   НА ТРИЗНУ
    НА ТРИЗНУ
  •   ВІЙЯ
    ВІЙЯ
  •   ВИРОК
    ВИРОК
  •   САВАН
    САВАН
  •   «ПРО ЩО ТИ МРІЄШ, ДУШЕ БЕЗІМЕННА...»
    * * *
  •   «ВЕЧОРІЛО НА ДУШІ І В НЕБІ...»
    * * *
  •   МИСТЕЦТВО
    МИСТЕЦТВО
  •   І СІЛЬ... І ПОПІЛ...
    І СІЛЬ… І ПОПІЛ…
  •   ТВОЄ ЖИТТЯ - УСЯ МОЯ ЛЮБОВ
    * * *
  •   ПОСТРІЛ
    ПОСТРІЛ
  •   РОЗПАЧ
    РОЗПАЧ
  •   СВІТАННЯ
    СВІТАННЯ
  •   ЕДЕМ
    ЕДЕМ
  •   ЩЕМ
    ЩЕМ
  •   ЛОВ
    ЛОВ
  •   ЖИТТЯ
    ЖИТТЯ
  •   ВИР-КРОВОРІД
    ВИР-КРОВОРІД
  •   «ДОЩИЛОСЯ...»
    * * *
  •   «ЖИТТЯ Є НЕРВ БОРНІ...»
    * * *
  •   РОЗСЯЙЯ
    РОЗСЯЙЯ
  •   ОСТАННІЙ ПРИЗ
    ОСТАННІЙ ПРИЗ
  •   ЗОРЯ ЧАСІВ
    ЗОРЯ ЧАСІВ
  •   ЧУТТЯ
    ЧУТТЯ
  •   РОЗЧАРУВАННЯ
    РОЗЧАРУВАННЯ
  •   ВІДЛУННЯ
    ВІДЛУННЯ
  •   ПОСЛАННЯ
    ПОСЛАННЯ
  •   ГРОЗА
    ГРОЗА
  •   ГАРМОНІЯ
    ГАРМОНІЯ
  •   ДИВО
    ДИВО
  •   ВКАЖИ...
    ВКАЖИ…
  •   «ОДНЕ СЛОВО СКАЖИ, НАПИШИ...»
    * * *
  •   НЕ ЖУРИСЯ
    НЕ ЖУРИСЯ
  •   ВЖЕ НЕ БУДЕ...
    ВЖЕ НЕ БУДЕ…
  •   МОРОК
    МОРОК
  •   ПРОРОКИ ВЧЕНЬ
    ПРОРОКИ ВЧЕНЬ
  •   ЖНИВА СВІДОМОСТІ
    ЖНИВА СВІДОМОСТІ
  •   ВИР
    Довічна марнота віків все – Бога осягнути
    Чи в блуді мудрому здури́ти й оминути
  •   ПРИСТРАСТЬ
    ПРИСТРАСТЬ
  •   МАРЕВО
    МАРЕВО
  •   ТОСКНО
    ТОСКНО
  •   НА ГОЙДАЛЦІ СВІТИЛ
    НА ГОЙДАЛЦІ СВІТИЛ
  •   ЗМАГ
    Зашкрябати об вени леза край в сваволі
    Зазо́йкано, на вдиху видоху. Як скрип,
  •   НАШЕ СЛОВО
    НАШЕ СЛОВО
  •   ДЕ СЕНС?
    ДЕ СЕНС?
  •   МИТЬ
    МИТЬ
  •   ВІЧНІСТЬ
    ВІЧНІСТЬ
  •   САҐА ПРО ГАРТ
    САҐА ПРО ГАРТ
  •   ЗАНЕПАД
    ЗАНЕПАД
  •   ЦІННІСТЬ
    ЦІННІСТЬ
  •   ДОЩИК
    ДОЩИК
  •   ОЧІ ДИТИНИ
    ОЧІ ДИТИНИ
  •   ГРІХ
    ГРІХ
  •   НАМРІЯЛОСЬ
    НАМРІЯЛОСЬ
  •   ТРИ ДИВА УСМІШКИ
    ТРИ ДИВА УСМІШКИ
  •   ЗІЗНА́ННЯ
    ЗІЗНА́ННЯ
  •   САМОТНІСТЬ
    САМОТНІСТЬ
  •   НОВА ЕПОХА
    НОВА ЕПОХА
  •   ПРОСВІТЛЕННЯ
    ПРОСВІТЛЕННЯ
  •   ЖНИВА ДОВІЧНІ
    ЖНИВА ДОВІЧНІ
  •   ПЛИН
    ПЛИН
  •   НЕОСЯЖНЕ
    НЕОСЯЖНЕ
  •   ТЕАТР ДОЛІ
    ТЕАТР ДОЛІ
  •   ПОШЕСТЬ
    ПОШЕСТЬ
  •   КАМІННЯ
    КАМІННЯ
  •   ЛЮДИНА
    ЛЮДИНА
  •   ГОЛОДОМОР
    ГОЛОДОМОР
  •   ВСЕ В СВІТ ЗГУСТИ́ЛОСЯ
    ВСЕ В СВІТ ЗГУСТИ́ЛОСЯ
  •   ТИША
    ТИША
  •   ДИТЯ І ВІВТАРІ ЮРБИ
    ДИТЯ І ВІВТАРІ ЮРБИ
  •   ЗЕМЛЯ
    ЗЕМЛЯ
  •   ЧАД
    За гаслами величними доби
    Людинки поховалися дрібні
  •   ГЕНОЦИД
    ГЕНОЦИД
  •   РЕКВІЄМ
    РЕКВІЄМ
  •   ВИДІННЯ
    ВИДІННЯ
  •   ПРИВІЛЕЙ
    ПРИВІЛЕЙ
  •   ТЕЧІЯ ЖИТТЯ
    ТЕЧІЯ ЖИТТЯ
  •   ДУХ СУЩОГО
    ДУХ СУЩОГО
  •   ЦНОТА РОСИ
    ЦНОТА РОСИ
  •   ЕПІКА ЖИТТЯ
    ЕПІКА ЖИТТЯ
  •   НЕ ПИТАЙ
    НЕ ПИТАЙ
  •   НЕОФІТКА-КВІТКА
    НЕОФІТКА-КВІТКА
  •   ТЛО
    ТЛО
  •   ВЛАДА
    Влада звагітнює уся нестерпну спрагу,
    Що вгамувати кличе досхочу́ свавілля
  •   СМЕРТЬ
    СМЕРТЬ
  •   ЧАРІВНОСТІ
    ЧАРІВНОСТІ
  •   AVE GNOSIS!
    AVE GNOSIS!
  •   ЦІЛУНОК
    ЦІЛУНОК
  •   ТРІУМФ
    ТРІУМФ
  •   МЕНІ НЕ БАЙДУЖЕ...
    МЕНІ НЕ БАЙДУЖЕ...
  •   ТИ – ЕВОЛЮЦІЯ!
    ТИ – ЕВОЛЮЦІЯ!
  •   ЗОЙК
    ЗОЙК
  •   ІЛЮЗІЯ
    ІЛЮЗІЯ
  •   ПІСНЬ ЗА ПОЛЕГЛИМИ
    ПІСНЬ ЗА ПОЛЕГЛИМИ
  •   ПІД ВЕЛЯНОМ НЕБЕС
    ПІД ВЕЛЯНОМ НЕБЕС
  •   МОЗАЇКА АПОФЕОЗУ
    МОЗАЇКА АПОФЕОЗУ
  •   ЕКСПРЕСІЯ (ОРГАЗМ НЕБЕС)
    ЕКСПРЕСІЯ (ОРГАЗМ НЕБЕС)
  •   СЕНС
    У вічних пошуках краси,
    До світла щирої любові,
  •   ВЕЛИКА ГОДИНА
    ВЕЛИКА ГОДИНА
  •   ОКЕАН (ЖИТТЯ)
    ОКЕАН (ЖИТТЯ)
  •   ТОБІ – ПЕРВІСНІЙ
    ТОБІ – ПЕРВІСНІЙ
  •   ЛЮБОВ
    ЛЮБОВ
  •   ТИ ЗА МЕНЕ В ТАЙНІ ПОМОВЧИ...
    * * *
  •   НАТХНЕННЯ
    НАТХНЕННЯ
  •   Я ПОЛУМ’Я В ТОБІ-ВОДІ!
    Я ПОЛУМ’Я В ТОБІ-ВОДІ!
  •   КОЛИШНІ
    КОЛИШНІ
  •   СОН (МАРА)
    СОН (МАРА)
  •   НЕЗБАГНЕННІСТЬ
    НЕЗБАГНЕННІСТЬ
  •   НЕЗАЗОРЯНІ ЗО́РІ
    НЕЗАЗОРЯНІ ЗО́РІ
  •   ПРИРЕЧЕНІСТЬ
    ПРИРЕЧЕНІСТЬ
  •   ОФІРУВАННЯ РАНКУ-СНІГОЦВІТУ
    ОФІРУВАННЯ РАНКУ-СНІГОЦВІТУ
  •   ІСПИТ ЖИТТЯМ
    ІСПИТ ЖИТТЯМ
  •   СЕРЦЕ ЗАКОХАНИХ
    СЕРЦЕ ЗАКОХАНИХ
  •   ТИ – НАЙПРЕКРАСНІША ІЗ КВІТІВ!
    ТИ – НАЙПРЕКРАСНІША ІЗ КВІТІВ!
  •   ДО БОГА В ХАТУ
    ДО БОГА В ХАТУ
  •   ВСЯ НАША ЛАГІДНІСТЬ ПІШЛА СЛЬОЗАМИ КРОВІ
    * * *
  •   МИ - ОБРАНІ!
    МИ – ОБРАНІ!
  •   ДО НІГ ТВОЇХ ВСЕ НЕБО ПРИХИЛЮ
    * * *
  •   КРАСИ ТВОЄЇ МАЄСТАТ
    КРАСИ ТВОЄЇ МАЄСТАТ
  •   ЧУТТЯ ВІЙНИ
    ЧУТТЯ ВІЙНИ
  •   ПРОЩАЛЬНИЙ ЛИСТ! З ВІЙНИ...
    ПРОЩАЛЬНИЙ ЛИСТ! З ВІЙНИ…
  •   ТВОЯ ЗУХВАЛІСТЬ РОЗДЯГНУЛА НІЧ
    * * *
  •   ПРО ЩАСТЯ
    ПРО ЩАСТЯ
  •   ДІАЛЕКТИКА (З ТОБОЮ / БЕЗ ТЕБЕ)
    ДІАЛЕКТИКА
    (З ТОБОЮ / БЕЗ ТЕБЕ)
  •   ГЕТЬ ІЗ ЮРБИ!
    ГЕТЬ ІЗ ЮРБИ!
  •   ПРО ЧОРНЕ І СІРЕ
    ПРО ЧОРНЕ І СІРЕ
  •   ЗА ВІТЧИЗНУ ХТОСЬ ВОЮЄ, ХТОСЬ – ВІТЧИЗНОЮ ТОРГУЄ!
    * * *
  •   СПОКУТА ЛЮДСТВА – УСМІШКА ДИТИНИ
    СПОКУТА ЛЮДСТВА – УСМІШКА ДИТИНИ
  •   МАТРИЦЯ
    МАТРИЦЯ
  •   ПОРА ВЕСНИ, КОХАНА...
    ПОРА ВЕСНИ, КОХАНА…
  •   ВІЙНА
    Війна – без краю, з усіма усіх…
    Там в танку́ смерті тріумфує зло
  •   КВАНТ ПІЗНАННЯ
    КВАНТ ПІЗНАННЯ
  •   Пісня «Ватника» (сповідально-затяжна)
    Пісня «Ватника»
    (сповідально-затяжна)
  •   МОСКОВІЯ
    МОСКОВІЯ
  •   НАПУТТЯ
    НАПУТТЯ
  •   РІДНА МОВА
    РІДНА МОВА
  •   ТЛУМАЧНИЙ МІНІ-СЛОВНИЧОК ПОЛІТИЧНИХ ТРАХОЧОК
    ТЛУМАЧНИЙ МІНІ-СЛОВНИЧОК
    ПОЛІТИЧНИХ ТРАХОЧОК
  •   ТЕХНОЛОГІЇ РУЇНИ (Смерть й відродження країни)
    ТЕХНОЛОГІЇ РУЇНИ
    (Смерть й відродження країни)
  •   ЧУЖІ ДАРИ ПОЛОВИ
    ЧУЖІ ДАРИ ПОЛОВИ
  •   КРІЗЬ ЧАС
    КРІЗЬ ЧАС
  •   ТИ МЕНЕ ДОЧЕКАЙСЯ
    ТИ МЕНЕ ДОЧЕКАЙСЯ
  •   ТЕНЕТА ІСТИН
    ТЕНЕТА ІСТИН
  •   ДОНЮ, НЕ БІЙСЯ - Я НЕ ВМИРАВ
    * * *
  •   ВПОЛЮЙ МОСКАЛЯ!
    ВПОЛЮЙ МОСКАЛЯ!
  •   ГЕРОЮ НЕБЕСНОЇ СОТНІ
    ГЕРОЮ НЕБЕСНОЇ СОТНІ
  •   ЦЕ - РЕВОЛЮЦІЯ!
    ЦЕ - РЕВОЛЮЦІЯ!
  •   НОВЕ РІЗДВО НАРОДУ!
    НОВЕ РІЗДВО НАРОДУ!
  •   Я ВСЕ ІЩЕ З ТОБОЮ
    Я ВСЕ ІЩЕ З ТОБОЮ
  •   МИ - НАЦІЯ!
    МИ – НАЦІЯ!
  •   МИ НА ВІЙНІ
    МИ НА ВІЙНІ
  •   ЩО Є ЛЮДИНА - КРОВ БОГІВ?
    ЩО Є ЛЮДИНА - КРОВ БОГІВ?
  •   МИ ЛИШ ОДНІ
    МИ ЛИШ ОДНІ
  •   МУЗИКА НА ДВОХ
    МУЗИКА НА ДВОХ
  •   ГРА ТІНЕЙ
    ГРА ТІНЕЙ
  •   ВІНЕЦЬ
    ВІНЕЦЬ
  •   ТВОЮ ПЕРВИННІСТЬ ОБГОРНУ СВОЇМ ТЕПЛОМ
    * * *
  •   МИ Є ЛИШ ВДИХ І ВИДИХ
    МИ Є ЛИШ ВДИХ І ВИДИХ
  •   КРОК У НІЧ
    КРОК У НІЧ
  •   ВЕРШИТЕЛЯМ (ПОСЛАННЯ)
    ВЕРШИТЕЛЯМ (ПОСЛАННЯ)
  •   ВИ ВИЙШЛИ ІЗ ГЛИБИН БЛАКИТНО-ЖОВТИХ ВЕН
    * * *
  •   ЧАС НА ЗМІНИ
    ЧАС НА ЗМІНИ
  •   ЗНІЖЕНЕ ЦВІТІННЯ
    ЗНІЖЕНЕ ЦВІТІННЯ
  •   ТЕНЕТА НЕЗВІДАНИХ МРІЙ
    ТЕНЕТА НЕЗВІДАНИХ МРІЙ
  •   ДАР
    ДАР
  •   НЕ ХОЧУ
    НЕ ХОЧУ
  •   КОХАТИ
    КОХАТИ
  •   ОСТАННІЙ СНІГ
    ОСТАННІЙ СНІГ
  •   ДЕСЬ ЗАГУБИЛАСЯ ЛЮБОВ...
    ДЕСЬ ЗАГУБИЛАСЯ ЛЮБОВ...
  •   ОСТАННЯ КРАПЛЯ
    ОСТАННЯ КРАПЛЯ
  •   ОМАНА
    ОМАНА
  •   ЯК ПАГОРБИ БУЛИ ВИСОКИМИ, МОВ ГОРИ
    * * *
  •   ТИ ЗНАЄШ... ТИ КОХАЄШ...
    ТИ ЗНАЄШ... ТИ КОХАЄШ...
  •   ІДИ У СВІТ
    ІДИ У СВІТ
  •   КОЛИ ПОМИРАЮТЬ ГЕРОЇ
    КОЛИ ПОМИРАЮТЬ ГЕРОЇ
  •   РІЗДВО
    РІЗДВО
  •   ПОМОЛИСЬ ЗА МЕНЕ БОГУ, МАМО
    * * *
  •   ДОНЕЧЦІ
    ДОНЕЧЦІ
  •   СПРАГА...
    СПРАГА...
  •   БОЖЕСТВЕННЕ ВІНЧАННЯ
    БОЖЕСТВЕННЕ ВІНЧАННЯ
  •   СВОБОДА
    СВОБОДА
  •   ПРОЙТИ ЖИТТЯ І ОЗИРНУТИСЬ
    ПРОЙТИ ЖИТТЯ І ОЗИРНУТИСЬ
  •   ЗГАСАННЯ ЗОРІ
    ЗГАСАННЯ ЗОРІ
  •   ВЖЕ НЕ МОЯ
    ВЖЕ НЕ МОЯ
  •   СПОДІВАННЯ
    СПОДІВАННЯ
  •   ТОБІ
    ТОБІ
    -
  •   ЗІЗНАННЯ
    ЗІЗНАННЯ
  •   ВОНА ПРИЙШЛА,,,
    ВОНА ПРИЙШЛА...
  •   МЕНІ НАСНИЛИСЬ СПОГАДИ - МИНУЛЕ
    * * *
  •   ЗЕМЛЯ, В ЯКІЙ РУБАЮТЬ ТИХИЙ РАЙ
    ЗЕМЛЯ, В ЯКІЙ РУБАЮТЬ ТИХИЙ РАЙ
  •   ВОНИ І МИ
    ВОНИ І МИ
  •   У ГАЛАСІ ЮРБИ НЕ ЧУТНО БОГА
    * * *
  •   НЕБО ТВОЇХ ОЧЕЙ
    НЕБО ТВОЇХ ОЧЕЙ
  •   РАНОК
    РАНОК
  •   РОЗЛИЛИСЯ ФАРБИ, НАЧЕ КРОВ
    РОЗЛИЛИСЯ ФАРБИ, НАЧЕ КРОВ
  •   НА ЗУПИНЦІ
    НА ЗУПИНЦІ
  •   РОЗТЕЛЮ ТЕБЕ В ТРАВАХ Я КИЛИМОМ
    * * *
  •   СВІТАНОК ЙДЕ
    СВІТАНОК ЙДЕ
  •   УСЕ ПОКИНУ - ЛИШ ПОКЛИЧ
    * * *
  •   ПЛИННІСТЬ
    ПЛИННІСТЬ
  •   НЕ СТРИМУЙТЕ НА ЗЛЕТІ МОЮ МРІЮ
    * * *
  •   ПТАШЕНЯТА
    ПТАШЕНЯТА
  •   Я ТЕБЕ НЕ ЗАБУВ
    Я ТЕБЕ НЕ ЗАБУВ
  •   ЩО Є МОЄ ЖИТТЯ БЕЗ ТЕБЕ - ПУСТКА
    * * *
  •   ТИ ДАЛЕКО...
    ТИ ДАЛЕКО...
  •   ТИ ПАМ'ЯТАЄШ, ЯК КОЛИСЬ
    * * *
  •   "БУДІВНИКАМ" ЖИТТЯ
    "БУДІВНИКАМ" ЖИТТЯ
  •   СКЛАДИ МОЄ ОБЛИЧЧЯ З БЕЗЛІЧІ СВІТЛИН
    * * *
  •   ДРУЖИНІ
    ДРУЖИНІ
  •   ХВИЛИНКА
    ХВИЛИНКА
  •   НІКОГО ТАК НЕ ПРАГНУВ ОБІЙМАТИ
    * * *
  •   ПЕРЕД ІКОНОЮ СТОЮ
    * * *
  •   ТИ ЯК ПЕРШИЙ ПРОМІНЬ НА ВЕСНІ
    * * *
  •   МОЯ КОХАНА - СВІТ МІЙ НЕЗБАГНЕННИЙ
    * * *
  •   ТЕБЕ Я П'ЯНУ РОЗРИВАВ
    * * *
  •   ЦІЛУЮ НІЖНО, БОЯЧИСЯ НАЧЕ
    * * *
  •   КОХАНА МОЯ, ТИ - І РАДІСТЬ, І БІЛЬ
    * * *
  •   ВІТАННЯ
    ВІТАННЯ
  •   МАМИНЕ КОХАННЯ
    МАМИНЕ КОХАННЯ
  •   У МЕТУШНІ ЛЕТИМ. КУДИ?
    * * *
  •   НАРОДЕ МІЙ, НЕ ЗАБУВАЙ МЕНЕ
    * * *
  •   ПАЛЮ ЦИГАРКУ. ПРОСТО НЕБА
    * * *
  •   СУМ
    * * *
    СУМ
  •   НЕ ВІДЛІТАЙ ВІД МЕНЕ, МРІЄ
    * * *
  •   НІЧ САМООБМАНІВ
    НІЧ САМООБМАНІВ
  •   НЕ СПЛЮ НОЧАМИ Й НЕ ЖИВУ
    * * *
  •   ДЗВІНОК
    ДЗВІНОК
  •   МИ, НАЧЕ СПІЛЬНІ БЕРЕГИ
    * * *
  •   ГОЛУБ НЕСПИННО ВОРКОЧЕ-ВОРКУЄ
    * * *
  •   КОХАЮ ДО НЕСТЯМИ
    * * *
  •   ЯЗИЧНИКОВІ
    ЯЗИЧНИКОВІ
  •   Я - ОСТАННІЙ РОМАНТИК ВІДЖИЛИХ ЧАСІВ
    * * *
  •   КОЛИ ТИ СПИШ, ТИ СХОЖА НА ДИТЯ
    * * *
  •   ЯКБИ ТИ ЗНАЛА МИЛА МОЯ
    * * *
  •   НЕ ПИШУ ДО ВАС, ХОЧ СУМУЮ
    * * *
  •   ТВОЄ ЖИТТЯ УЖЕ НЕ ПОВЕРНЕТЬСЯ
    * * *
  •   ВСЕ МИНАЄ
    * * *
  •   ГРЯДЕ КІНЕЦЬ... ЯКИЙ? НЕ ЗНАЮ...
    * * *
  •   Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ ВСЮ, ВІД СЛЬОЗИ ДО УСМІШКИ
    * * *
  •   Я ХТІВ БИ СТАТИ ТВОЇМ СНОМ
    * * *
  •   ТОЙ ПЛАЧ, ЯК ЖУРАВЛИНИЙ ТИХИЙ СУМ
    * * *
  •   А ОСІНЬ, ЯК ПІДСТУПНА ДІВА
    * * *
  •   Я ПИШУ ТОБІ ЛИСТА
    * * *
  •   НОЧЕВІЙ ЗІРЦІ
    НОЧЕВІЙ ЗІРЦІ
  •   Я ДАРУЮ ТОБІ НІЧ ОСІННЮЮ ЦЮ
    * * *
  •   МОЛИТВА
    МОЛИТВА
  •   ЗГАДУЙ МЕНЕ
    ЗГАДУЙ МЕНЕ
  •   ВИШНЕВА НІЧ
    ВИШНЕВА НІЧ
  •   ПЕРЕПІЛКА
    ПЕРЕПІЛКА
  •   БРУКІВНА КВІТКА
    БРУКІВНА КВІТКА
  •   МЕНІ НАДИХАВ НІЖНИЙ ШЕПІТ НОЧІ
    * * *
  •   ОСТАННІЙ ВАЛЬС
    ОСТАННІЙ ВАЛЬС
  •   МИ ЛЕЖИМО ДАВНО УЖЕ ЧУЖІ
    * * *
  •   РОЗМОВИ НАШІ ТИХІ ВЕЧОРОВІ
    * * *
  •   ЗАХОВАЙ НАШУ ТАЙНУ
    * * *
  •   ЯКЩО ЇЇ ТИ ЗНЕНАВИДІВ
    * * *
  •   ЛЕНІН, СТАЛІН, ГОРБАЧОВ...
    * * *
  •   БУЛО КОХАННЯ І ПЛЕСКАЛОСЬ
    * * *
  •   ПЕРША НІЧ
    ПЕРША НІЧ
  •   ОКСАМИТОВИЙ НЕБОСХИЛ
    ОКСАМИТОВИЙ НЕБОСХИЛ
  •   КОМУНІСТАМ
    КОМУНІСТАМ
  •   ДАВАЙ ЗБОЖЕВОЛІМО РАЗОМ
    * * *
  •   ЛАЗУРОВІ НЕОСЯЖНІ ОЧІ
    * * *
  •   ПОКАЖИ МЕНІ ШЛЯХ
    * * *
  •   MORITURI TE SALUTANT!
    MORITURI TE SALUTANT!
  •   ЖИТТЯ, МОВ БЛИСКАВКА
    * * *
  •   ПАМ’ЯТІ БОРЦІВ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ-РУСИ ВІД МИНУЛИХ ДО НИНІШНІХ РОКІВ
    ПАМ’ЯТІ БОРЦІВ ЗА ВОЛЮ
    УКРАЇНИ-РУСИ ВІД МИНУЛИХ
  •   ХОДІМО ПАПОРОТЬ ЛЕГЕНДОВУ ШУКАТИ
    * * *
  •   ДО АКАЦІЇ
    ДО АКАЦІЇ
  •   ЦІЛУЮ НІЧ, ЩО НІЖНІСТЮ ТЕПЛИТЬСЯ
    * * *
  •   Я ЧУЮ ТВОЮ СУРМУ ЧАРІВНУ
    * * *
  •   ПРО СЛЬОЗИ
    ПРО СЛЬОЗИ
  •   ПУСТИ НАДІЮ... НАЙ ЛЕТИТЬ
    * * *
  •   Я ХОЧУ ВМЕРТИ ТАК, ЩОБ ХТОСЬ ЦЕ БАЧИВ
    * * *
  •   МАТЕРІ
    МАТЕРІ
  •   КОЛИСЬ ЗА НАШИМИ ДІДАМИ ЖІНКИ ІШЛИ НА КОЛИМУ
    * * *
  •   МИ З ТОБОВ ВІДКОХАЛИ ВЖЕ ВСЕ
    * * *
  •   ЧИЯ ТИ?
    * * *
  •   ПОКЛИЧ МЕНЕ, КОЛИ КРИГОЮ СТИСНЕ ТІ' СЕРЦЕ
    * * *
  •   ТИ, ЯК ДИКА Й СПОКУСЛИВА КІШКА
    * * *
  •   ДЕКЛАРАЦІЯ - 1990
    ДЕКЛАРАЦІЯ – 1990*
  •   О, БОЖЕ! ЯК ЖЕ Ж Я КОХАЮ ЦЕЙ КРАЙ
    * * *
  •   ЯК ДИВНО ДУМКА ГАРМОНУЄ З МОРЕМ
    * * *
  •   ЗЕМЛЯ БАТЬКІВ В СОЛОДКОМУ ТУМАНІ ПОЛЯГЛА
    * * *
  •   Я ВЖЕ НЕ ЗВУ ТЕБЕ СВОЄЮ
    * * *
  •   НЕ ЗІТХАЙ ТИХИМ ВЕЧОРОМ, МИЛАЯ
    * * *
  •   ПОГЛЯНУ В МОРЕ, ТА Й ЗГАДАЮ
    * * *
  •   УКРАЇНЦЯМ ДІАСПОРИ
    УКРАЇНЦЯМ ДІАСПОРИ
  •   ЗАГИБЛИМ В АФГАНІСТАНІ
    ЗАГИБЛИМ В АФГАНІСТАНІ
  •   СЛУХАЙ ПТАШКО МЕНЕ МОЯ
    * * *
  •   ЛЯГАЄ, СТЕЛИТЬСЯ ТУМАН
    * * *
  •   ЛЯГАЛИ РОСИ НА ДОЛОНІ
    * * *
  •   БОРЦЯМ ОУН–УПА
    БОРЦЯМ ОУН–УПА
  •   ВЕДИ МЕНЕ, МОЯ ЛЮБОВЕ
    * * *
  •   МЕНЕ СПОРУДА ТВОГО ТІЛА НІЖНА НЕ ВАБИТЬ БІЛЬШ
    * * *
  •   НЕ ПЛАЧ, КАЛИНО
    НЕ ПЛАЧ, КАЛИНО
  •   «ЖАННІ д’АРК»
    «ЖАННІ д’АРК»
  •   ЗІГРІЙ МЕНЕ ТЕПЛОМ КОХАНИХ РУК
    * * *
  •   ПРИПАСТИ ХОЧУ ДО ТВОЇХ КОЛІН
    * * *
  •   ТИ ЗДАВАЛАСЬ МЕНІ НЕ ТАКОЮ
    * * *
  •   ЛЮБОВ І ҐОНОР
    ЛЮБОВ І ҐОНОР
  •   ПРИГОЛУБ МЕНЕ, МОЯ ГОЛУБКО
    * * *
  •   МИЛА, ЛЮБА, ЧОМ ТАК ГІРКО ПЛАЧЕШ ТИ
    * * *
  •   Я, НАПЕВНО, НЕ ЗМОЖУ ЗАБУТИ ТЕБЕ
    * * *
  •   ЗАТРЕТЬСЯ ЗГОДОМ ЦЯ СТОРІНКА
    * * *
  •   Я РАБ КОХАННЯ ЛИШ, І ТІЛЬКИ
    * * *
  •   ТУГА
    ТУГА
  •   СКАЖИ-НО, ГАЙ, ЧИ БЛИЗЬКО ЗВІДСИ РАЙ
    СКАЖИ-НО, ГАЙ, ЧИ БЛИЗЬКО ЗВІДСИ РАЙ
  •   НЕ ДИВИСЬ НА ТОЙ ШЛЯХ
    * * *
  •   БАТЬКОВІ
    БАТЬКОВІ
  •   СМАК СВОБОДИ
    СМАК СВОБОДИ
  •   Я ВЕСЬ - ЯК ГАЙ ТОЙ ПО ВЕСНІ
    Я ВЕСЬ - ЯК ГАЙ ТОЙ ПО ВЕСНІ
  •   ЧИ В НАШІЙ ХАТІ - НАША ВОЛЯ?
    ЧИ В НАШІЙ ХАТІ - НАША ВОЛЯ?
  •   ЧИ ВИЙДУТЬ ЛЮДИ З НАС, ЧИ НІ
    * * *
  •   МИ ТАК ДАЛЕКІ НИНІ
    * * *
  •   В СВІЧКАХ БУЗКОВИХ
    * * *
  •   ВСТАВАЙ, ЗНІВЕЧЕНИЙ НАРІД!
    * * *
  •   ПРО ЗАХЛАННІСТЬ
    ПРО ЗАХЛАННІСТЬ
  •   МОЯ МАТИ - УКРАЇНА
    * * *
  •   ЗДОБУТИ ВОЛЮ ТУЮ ТРЕБА
    * * *
  •   ДО Н.С. ТА ІНШИХ…
    ДО Н.С. ТА ІНШИХ…
  •   НАВЧАВ ТАРАС ЖІНОЧУ СТАТЬ
    * * *
  •   КОЛИ МИНЕ ВЕСНА І СТИХНЕ ЗАПАЛ МІЙ
    * * *
  •   ТЕБЕ НАЗВАВ БОГ - УКРАЇНКА
    * * *
  •   ЗА ЩО ВОНИ ТАМ УМИРАЛИ?
    ЗА ЩО ВОНИ ТАМ УМИРАЛИ?
  •   Я ШУКАЮ ТОЙ ШЛЯХ, ЩО ДО ХРАМУ ВЕДЕ
    * * *

  • Огляди

    1. «ЖИТТЯ – ХАОС ГЛИБИННИЙ І БЕНТЕЖНИЙ…»
      * * *

      Життя – хао́с глибинний і бентежний
      Й не чимсь чи кимось визначений шлях.
      Воно, мов звір цинічний і безмежний,
      Ковтає нас як страх – труни́ іржавий цвях.

      І чи ти знаєш, Світ, що є Людина-всесвіт?!
      З тією щирістю, що променя́ добро́!
      Можливо він – в тобі́ останній етик,
      Що роздаровує чуття серця свого́!

      Вища свобода – в думці – ко́штує незмірно,
      Понад гроше́й, над златів й ва́ртісніш скарбі́в
      І більш за біль й любов, за криками безслівно –
      Вона і є вічні Ніщо та Все – у космосі життів.

      Павло Гай-Нижник
      11 листопада 2024 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ЧАР-НІЧ
      ЧАР-НІЧ

      Напува́ється зе́мле дощами
      Надиха́ється в небі рясні́м
      І розси́пує ро́си в стожа́ри
      Під серпа́нками тихих зорі́нь,
      Пу́дрить хмарами щі́чки ноча́ми
      У люсте́ркові срі́бнім й всім їм
      Вітерце́м присмерко́ві прима́ри
      Нашепо́чують ба́йки створінь.

      Ма́вки з Ле́лями грають крапля́ми,
      Повітру́ль ле́щать Ху́хи і в тім
      Хороводі Щезу́н тво́рить ча́ри
      Й Водяни́к розплеска́вся з верті́нь.
      Розмаї́лись Русалки танка́ми
      В завитті́ від Нічни́ць, ще й під грім,
      А Купа́ла Марі́ запліта́ все кума́ри
      Й навіть Вій усміхається в тінь.

      Потягли́ в закраї́ віз зорі́ння зі снами
      Понаті́шені дійством у га́ю святім
      Знов Боги́ навкруги́. Коловрат із коша́ри
      Покотив Сонця хліб понад світом свої́м.

      Павло Гай-Нижник
      6 жовтня 2024 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ТА́ЇННЯ
      ТА́ЇННЯ

      Життя роджа́є все – милується-всміхається,
      Між пелюстка́ми бавиться й втішається…
      А світ радіє в ро́зсипах, меду́ючи із кварт.
      Воно буяє – та́їться, суцвіттями купається,
      Кров мріє на шипа́х, спала́ючи в дух гарт…

      Життя вінчає-зве – і любиться-кохається,
      З світанками зорюється й зніжа́ється…
      Аж мліє в млості з со́лоду, чаклуючи на фарт.
      Зерно зріва́ цілується, нектарами вмивається,
      В плодах рясніє, щастями зриваючи азарт…

      Життя спливає вже – і жу́риться, не грається,
      У зраді цвіт краде́: злодю́ється, не кається…
      Коло́ду сіє ген і слі́пнеться, зітха́ючи без карт.
      Жорно́ вбиває й рве – куйо́вдиться-смеркається,
      Як помста тліє, ги́неться, вмира́ючи на жарт…

      Павло Гай-Нижник
      8 вересня 2024 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. НА СКЕЛЯХ В ТОВТРАХ
      НА СКЕЛЯХ В ТОВТРАХ

      На скелях в То́втрах, де Подільський рай,
      Небес блакить терно́вих ягід смакував
      З чагарника́ життя. Й шипа́м його лишав
      Росу багря́ну Роду, що зростив цей Край
      І час не стер. Він – вічність долі, як Дністе́р,
      Що зо́рі величчю трима́ та обіймає гори.
      Там в чарах цнот краса здійма́ в простори
      Дух предків й спів волхвів. Він не помер –
      Слов’ян прадавніх спадок сивий, їх країни,
      Де є гаї богів і світ їм милий. Де мед-зілля
      І рута квітнуть у тиші́. На тій землі. Поділля –
      Краса і цвіт душі, перлина оберегу України.

      Павло Гай-Нижник
      24 серпня 2024 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. «Я ВАС КОХАЮ НЕЗБАГНЕННО ЧИСТО...»
      * * *

      Я вас кохаю незбагне́нно чисто –
      Перві́сніше джерел і щирої роси.
      Моя любов кришта́лево-барвиста
      Й цнотливо-мрійна, як дитячі сни.

      Ви – всі мої блакитні ви́сі зра́ння
      І променисте сяйво сподівань,
      Вечірніх чарозорь замилування
      І тихих дум з зажурених зітхань.

      Лише із вами вічно ря́сні ве́сни,
      Що сплетені у сонці і дощах –
      У тій веселці дивовижно скресли
      Крижини долі в смуткових снігах.

      Ви – серця рай й гріхів життя спокута,
      Скарби душі й від Бога привілей
      І ключ від сенсів таїнств – щастя рута,
      Що квітне непорочно між людей.

      Павло Гай-Нижник
      8 липня 2024 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ХУДОЖНІСТЬ
      ХУДОЖНІСТЬ

      У місячнім човні,
      Утаємничена ще в мряці ген довічній,
      Доля пливла на полотні
      З серпанку зорь буття світанку,
      Коли митець у ду́ховім жорні
      Сіль праці в грі магічній
      Перечаро́вував у барви кольорні́
      І в них вдиха́в із ранку
      Фарби на пензель в кві́товій війні
      Й на таці в іронічній
      Гримасі змішував у злі
      Любов, в палаці злиднів бранку –
      Душу як музику на пустки тлі.
      Люд в ма́рі канонічній
      Узріє, наче в сні,
      Палітру я́влення і в кля́ці прірви ґанку
      Цві́ти безкраї і рясні
      Та тіні скону в парі, і луні́ трагічній,
      Відчує чудо на холсті
      Солярне в дарі-карі й диво-забаганку,
      Щоб ро́зписи ясні́
      Сонцем сердець були у згарі софістичній
      На ті художні дні,
      Коли життя собі візьме́ смерть за коханку.

      Павло Гай-Нижник
      16 червня 2024 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ЧАРОДІЙСТВО
      ЧАРОДІЙСТВО

      Вся таємничість Вічності – то сховок Простоти
      І за́гадка Гріха – як ворожба́ у пошуку Святого.
      Любов і Зло – блуд люду у чаклунстві марноти
      Буття у Всесвіті смертей і сущого – з Нічого.

      Найяскравіше Світло зріє з мороку Пітьми,
      До квіту ж віщих Знань є зе́рням думки Слово.
      Живі на Землю, грою чар, з’являються Дітьми,
      А Велети, як дива дар, роджаються з малого.

      Павло Гай-Нижник
      1 квітня 2024 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. «À JEANNE d’ARC»
      «À JEANNE d’ARC»

      Je ne sais pas ce qu’il adviendra de moi, Jeanne!
      Alors je te dis bienvenue en ce grand jour
      Où tu deviendras enfin la première dame
      Derrière les montants des deux portes dorées.
      J’hésite si l’amour que je ressens pour toi,
      Comme à présent demain te sera nécessaire…
      Qu’en pensera ton cœur, quand il sera de gloire
      Couvert, après avoir vaincu toutes les reines?
      Je voudrais tant que ta fière âme, aussi rebelle
      Qu’elle soit, sache bien que mon corps donnera
      Sa chaleur pour te réchauffer, aux jours de gel
      Où l’hiver déploiera sa grande aile glacée.
      Sache aussi que tu vas devenir, à Paris,
      La reine, reine même de toute souffrance –
      Ainsi seras-tu mon amour, comme aujourd’hui,
      Et j’irai, pèlerin, à ta croix de torture.

      Paul Gaï-Nyjnyk
      15 août 1990

      (переклад французькою – Romain Vaissermann /Париж/)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ВЕСНА
      ВЕСНА

      В каламутній акварелі ранку
      Щебетанням залоскочену весну,
      Збуджує у променях світанку
      Залицянням сяйво з чарів сну.

      Умива́ її у плесі рос привітно,
      Воскресає з зорь чаклунських віт
      Зацілований божественно тендітно
      Свіжістю розкішний дивосвіт.

      Позіхаючи, він стелиться на ґанку
      Днини родженої знов і в запашну́
      Цноту поринає, в зніжену зорянку,
      Де плека́ любов – незайману й рясну.

      І зомліє вічність в цім раю охвітно,
      Забуяє в барвах ранній пишноцвіт,
      Обійме краса загра́йливо й розквітно
      Мертве і живе – здійсниться Заповіт.

      Павло Гай-Нижник
      27 березня 2024 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ПРО ЧТИВО
      ПРО ЧТИВО

      Не літери читаймо, складені в словах,
      А думи, що у них вкарбовані довічно
      Й не речення вбачаймо скуті у рядках,
      А речене з віків мислителями в смислах
      І сенсах їх, що скриті в письмена́х
      Сивих давен – коштовно й титанічно.

      Не рими зву́чні зріть в віршованих співа́х,
      А дивограй чуттів, вбарвованих велично,
      Й не сторінки́ гортаймо у книжках –
      Там розум людства, тя́глий в скрижалях
      Його буття. Чар пізнання нема у молитва́х.
      Є скарб уче́нь в їх таїні – воістину магічно.

      Павло Гай-Нижник
      13 березня 2024 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. «НАПІВКОХАТИ...»
      * * *

      Напівкохати – тлінно задиха́тись.
      Лиш вени надірвати та сконати в млі.
      Терен вдягти й крізь терни не здійматись
      В блаженства розкіш в цвітобарвнім тлі.

      Напівлюбити – спраги напиватись
      Із затхлих буднів. Не з стрімких в весні
      Джерел чуттів зчаровано вмиватись,
      Тремт зорь пізнати й сутінки рясні.

      Напівжадати – щирості зрікатись
      І обікрасти долю. Рай квітне на Землі.
      Там ніжність з таїною прагне обійматись,
      У пристрасті тій в шлюбі щастя і жалі.

      Павло Гай-Нижник
      8 березня 2024 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. НА ТРИЗНУ
      НА ТРИЗНУ

      Всі янголи і демони – твої́,
      Усі боги́ й примари їхні – теж.
      Любов і гнів – лише дощі в вогні,
      Вітер землі – без початку́ і меж.

      Пустка усе, порожня марнота її –
      Страху́ фортеця поміж го́йних веж
      В битві із розумом на вік віків війні
      Приречених народженням. Умреш!

      Ось заповіт Різдва. Уя́в життя – рої,
      Мов зорь у прірві і як з доль мереж.
      Байду́жі і чужі. Бентежні – все одні,
      Твої́, що зіткані гріхом святих одеж.

      І як востаннє в тризні ляжеш у човні
      Самотній геть від плідних узбережь:
      Що сіяв ти нетлінне в ло́на чарівні́,
      Аби не згинув димом з людських стеж?

      Павло Гай-Нижник
      19 січня 2024 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ВІЙЯ
      ВІЙЯ

      Вона пливла́ між хвиль обійм і квіту сміху
      Як Ві́йя з потойбіччя й вранішня зоря – моя́
      Радість зажурена самотнім щастям й догоря
      Сяйвом удаваним для них – світам на втіху.
      Вже ніжність не до спіху. Журба в ній зацвіла́
      Нектаром післясмаку від любові. Поволо́ка
      Серпанком спеленала поле долі. Ду́ше одинока
      Врешті збайду́жіла до зла і раю. Знаю – то імла,
      А не світання почуттів чи лавр. Пізнала зра́ння
      Та хмі́лля тіла тремт, бентегу барв і снігу жар.
      Що аж до опіків. Де навіть нерв помер – як дар
      Споко́ю у собі на мент. Прощання від кохання.

      Павло Гай-Нижник
      30 жовтня 2023 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ВИРОК
      ВИРОК

      Уперше нишком я́ву тиша розбудила –
      Порожня до безкраю невідомих прірв.
      Немовби підступ – всеосяжна. Ухопила
      Безлуння пустка потойбічних вирв
      Свідомість за горлянку й та зомліла
      В безкраїм жа́ху незбагненного. Позі́р:
      Крізь га́мірність буття – безґлузда сила
      Поглине враз життя. Як неозорий звір
      Останній подих миті всмокче мла глузлива.
      Сконає у ніщо воно – в незвіданий безмір
      Вічної тиші, з ґвалту марноти́, де мертва віра.

      Павло Гай-Нижник
      8 жовтня 2023 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. САВАН
      САВАН

      Всевишній – мовчазни́й суфлер і сценарист, і режисер
      Цієї гри в виставі доль, де без письма всім дана роль?
      Комусь – в пала́цові дахи́, а тим – з народження в льохи́?
      Різдва насіння засіва́ й в сконанні сенс всього – жнива́
      Його, Безликого, афер? Чи то – чаклунський адюльтер
      Від людоловів? Бог – пароль для поневолювачів воль?
      А мо’ – все марнота́, страхи́? В свідомість вби́вані цвяхи́
      Лукавством смертних? Їх дива́ з каліцтва не́уків зрива
      Рабів молитви. Розум вмер й шабаш освячених химер
      Бенкет справля́ – тріумф сваволь, а блазні, слуги і король
      У кетяг зв’язані. Волхви́ віщують п’яний жах й шляхи.
      І ніц нема: кумирів блу́ди і слова́ Людину в саван обвива́.

      Павло Гай-Нижник
      25 липня 2023 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. «ПРО ЩО ТИ МРІЄШ, ДУШЕ БЕЗІМЕННА...»
      * * *

      Про що ти мрієш, душе безіменна,
      І чим жиє́ш в тім тілі й до коли́
      Чекатимеш на волю? Достеменно
      Вже ві́даєш на певне? Що псалми
      Таємні пишуть? Доля незбагненна?
      Ісуса ж праведні насправді розп’яли́
      За боговласнення. Дієво і натхненно.
      І десь зітхнули радісно волхви.
      А ти із розумом змагаєшся, блаженна,
      За віру у безсмертя і за світло з мли?
      Буремна марнота страхі́в. Стражденно
      Іде Ніщо по нас ураз, а геть не янголи́.

      Павло Гай-Нижник
      26 лютого 2023 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. «ВЕЧОРІЛО НА ДУШІ І В НЕБІ...»
      * * *

      Вечоріло на душі і в небі. Зажурилась осінь…
      О́ре Місяць чорну вись із лампадкою на носі
      Й засіває в лан безмежжя срібне зе́рня-зоре
      У безкрайнє небезхмарне і глибинне поле.
      Десь у всесвітах куняє спокій прірв в хао́сі,
      А в призе́мленні все блудять думи безголосі,
      Наче при́пняті. І тихі. Мерехтять: ох, Доле,
      Таки втяла й щастя вкрала, а вернула горе.
      Оксамит в те́рнах стелила, а ті душі – босі!
      Серця́ ро́сами умила й кров’ю сліз в споло́сі
      І забулася небого. Марнота навколо… Боле,
      Чом жива ти? Сподівання, що давно вже кволе,
      Не дає сконати? Здохни! Врешті ж в тому льосі
      І забудь про Бога. Світ замовк вночі. В нім досі
      Ґвалт війни й любові. Віри! У раю! Де цвіту море
      Мало б квітнути безміри й де кохання – неозоре…

      Павло Гай-Нижник
      9 листопада 2022 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. МИСТЕЦТВО
      МИСТЕЦТВО

      Мистецтво – то молитва Бога до людей.
      Проста, мов сон, й як доля загадкова
      І в мріях втаємничена. Творіння апогей
      Безсмертя смертних – зоре світанкова.

      Мистецтво – скарб, скрижаль сенсу ідей,
      Вінець пізнань й шукань, основа і обнова
      Шляху у досконале, в цноту всіх страстей,
      Де людства велич, дух й світобудова.

      Мистецтво – дар святий і вічний привілей
      Для дива обраних до музи, пензля, слова
      І творення прекрасного. Воно – душі єлей
      На гріх добра і зла – Людини колискова…

      Павло Гай-Нижник
      29 жовтня 2022 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. І СІЛЬ... І ПОПІЛ...
      І СІЛЬ… І ПОПІЛ…

      В двоспіві неба і землі
      Зродились музи грозові.
      І зли́ва впала – кров в вогні.
      І рвуться вени шовкові́
      Від ґвалту цноти світу…

      Гніт сказу лю́дяного цвіту
      Під славень схибленого міту
      Про непорочність заповіту,
      Що чу́дні людяні книші́
      У п’єці війн, в сажі іржі –
      На згарищі любові. У тиші́…

      На цвинтарі – всі всім чужі
      Й споріднені у смерті – в сні.
      Без вороття. І біль. Пустеля о́кіл.
      В роз’ятреній душі, на дні –
      Життя лиш сіль і мертвий попіл.

      Павло Гай-Нижник
      8 жовтня 2022 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ТВОЄ ЖИТТЯ - УСЯ МОЯ ЛЮБОВ
      * * *

      Твоє́ життя – уся моя́ Любов.
      У погляді – чаклунство доль замріє.
      В розмові – магія луни́, мов з молитов,
      А в усмішці – зоря світів ясніє.
      Шовк поцілунку – потойбічний зов
      І дотик вуст – нектаром солодіє
      У веляні обі́ймів – буревіє кров
      У забутті буття. В тобі́ – чуття хмеліє
      Й прагне пізнати ні́гу – знов і знов…
      До досконалості – аж поки не зомліє.
      Кохання – сповідь. Мов з першооснов
      Роджався Всесвіт. Мій – у тобі́ шаліє
      Та віддано належить – без умов
      І понад обрії. Як янгол Богові. Рясніє
      Безмежний рай. Він весь – твоя́ Любов
      Й життя моє́, що лиш на двох весніє.

      Павло Гай-Нижник
      30 вересня 2022 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ПОСТРІЛ
      ПОСТРІЛ

      Доля – снайпер. Б’є розривними…
      У мощі цілить й в душу поміж ними.
      І ти – уже не я, і “ми” – геть не для нас.
      Лиш мить одна – і все поглинув час.

      Прицільний постріл – стали крижаними
      Очі квітучих мрій; слова – чомусь німими,
      А поцілунок – пустка вже, зхолоджене тепло́
      І світ, колись чуттєвий, – збайдужіле скло.

      Розсиплеться ураз в ніщо тоді дрібними
      Осколками усе в “було́”, загострено крихкими,
      Відлунням згадки – криком в порожнечу
      Мізерних дум про тво́ю з мене втечу.

      Життя скуйовдилось у кулю, мерлі ночі-днини
      І марнота у відчаї здуси́ла в жмут тонкими
      Струнами дих: так давній кат рубав без вороття
      Надії жертв на Бога – в шанс на майбуття.

      Павло Гай-Нижник
      5 вересня 2022 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. РОЗПАЧ
      РОЗПАЧ

      У Долі руки зв’язані за плечі
      Й геть манівцями стулено вуста.
      Немає правди й го́лоса малечі –
      Крізь пустку Неба розпач пророста.

      А ти така, у тіні від Любові,
      Мля́виш довічно про зерно від Бога.
      Його продали люди. Є в поло́ві
      В кохання гра, довершено убога.

      Ніц не зросте, окрім гріха Омани.
      І я дістану ніж, аби збагнути
      У лезі віддзеркалення, щоб мали
      Ми спільну кров. І в прірву упірнути.

      Мить запечеться в подиху безодні
      Й забагряніють пристрастю серця
      В цілунку цім, аж янголи Господні
      Зомліють занімілі з дотику Вінця.

      І там, можливо, я тебе узрію,
      І так, напевно, врешті осягну,
      Що все є блуд, і світ цей зрозумію,
      Що мертві ми давно були вживу.

      Павло Гай-Нижник
      21 серпня 2022 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. СВІТАННЯ
      СВІТАННЯ

      Грався яко́сь із дощинками перлів небесних,
      Їх на моту́зочки мрійних думок населяв,
      Сплетених із діамантових ця́ток зоресних,
      В сріблі розсиплім серпа й світанко́вих уяв.

      І в оберемку зі жму́тів промі́нь перехресних
      Колесо бога, як волхв, в сяйві злота стрічав,
      Наче із прірви буття – в тих пологах чудесних,
      Цнотою вмився роси і зі світом себе обвінчав.

      Павло Гай-Нижник
      7 серпня 2022 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ЕДЕМ
      ЕДЕМ

      Якщо розчу́лити колосся променеве,
      Що щільно пада з рудозла́того зерна́,
      Й між них зирну́ти у неви́дке підвисе́нне –
      Узрієш див країну – казку, де весна
      Чарує вічно. Сяйво там – вишневе,
      І краплі рос вже гронами спада
      З захмарних лоз як омиття блаженне,
      А п’ється – мед з нектаром. Опада
      Щоночі в тім краю́ зоріння молочневе.
      Крилаті янголи щебечуть піснь й луна
      Муза не сурм і струн – благословенне –
      Мелодія цвітіння барв. В танку опелена
      Обіймами любов усіх. Там сокровенне
      Скидає таємничість й споконвічна гра
      Сумирності й спокуси творить шаленеве
      Кохання світу. В тім саду нема гріха тавра,
      Ні сліз і ні жалю́ – чаклунство незбагненне
      Пристрасті Бога. Як в раю́ – без зла.
      Де пе́рвні – почуття і джерело натхненне,
      Де доля й нам би щастям проросла.

      Павло Гай-Нижник
      7 червня 2022 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ЩЕМ
      ЩЕМ

      Небо упало у сльо́зове море в безмові:
      Крики німої пітьми і сирени світанку.
      Темінь у душах не зся́неться зранку
      Й Земля задихнулася в кіптяві болі і крові.
      З сваволі…

      Вої поля́глі легендами стали й богами
      І вже сягнули науки так гучно мовчати,
      Щоби навіки у пам'ять живих сповіщати
      Вартість ціни і нести сивий попіл снігами.
      Дзвона́ми…

      “Мир вам”, – шепочуть розтерзані квіти,
      Кинуті в прірву відлуння і вирвані в щем.
      Час провалився в безодню і випав дощем,
      Сміху з обірваних у́смішок – не гомоніти.
      Вже. Діти…

      Десь загубилась любов – заблукала в війні.
      Гнів уродила зі смертного черева помста
      І захлину́ла життя. Відчай випито вдоста.
      Скорбота на дні. Щастя – наче уява в вікні.
      Вдалині…

      Павло Гай-Нижник
      3 квітня 2022 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ЛОВ
      ЛОВ

      У ки́тиці малечих снів рясно квітує
      На луках пе́рвісних полів уя́ви рай
      Й ди́ва світів чарівності. Розмай
      Барв пізнання́ в цноті життя віншує
      Світанок тла віків з зерна тої любові
      У за́родку чуттів. У дум лакуні мла
      Ще причаїлась між вогнів без зла
      Й без янголів гріха у людолові
      Блуду свідомості. Насіння слів в полові
      Жнив розуму буття. Чи не свята дурня
      Отой безглуздий переспів шукання
      Де істин хлів? З кохання у злягання
      Шлях дітородства звів. Його стерня –
      Не степ живий. Він зрів з землі у часі
      З неза́йманих дощів і рос душі природи
      З волі вітрів, під ворожбу свободи,
      А не під гавкіт псів чи ката дих на пласі,
      Не з ве́ління панів, а в Бога іпостасі

      Павло Гай-Нижник
      28 березня 2022 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ЖИТТЯ
      ЖИТТЯ

      Життя, буває, усміхнеться
      Якось насмішливо, мов в грі.
      Оска́лом ніби. Й засміється
      Огидним реготом в порі.
      Глузливо ще і відвернеться,
      Скуйовджене само в собі.
      Наче чуже. Мов не вернеться
      І вже не втішиться в тобі.
      Лиш в душу долі забереться
      Й зухвало спогляда́ вгорі
      На майбуття й не зізнає́ться
      Що втне у нім. Чи кобзарі
      Струни зірвуть і чи ще в’ється
      Шлях в далині. Чи на горбі́,
      А мо’ – десь в ямі обірветься?
      Мине яко́сь чи в боротьбі?
      Все то – замарення, здається.
      Поступ, як світ і вік, в бутті
      Всеціло волі піддається
      І втілиться життя – в житті
      Та в духові його. Ведеться
      Не дрі́б’язком воно. В ціні
      І смерті велич зостається,
      А не прожи́ті зверхньо дні.
      І поміж люде як знайдеться
      Людина й думка у юрбі –
      З любов’ю мудрість обійметься.
      Лиш мрії – в небі десь, в журбі.

      Павло Гай-Нижник
      20 березня 2022 р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ВИР-КРОВОРІД
      ВИР-КРОВОРІД

      На перлах сніжного піску
      Вночі не ви́дко світла тіні.
      Душі́ диха́ння в мерехтінні
      Прикуте іскрами кремню́
      У духу дно. В палахкотінні
      Серце в багря́ному цвітінні
      Відкашлює свій час з візку
      Буття. Криваве тло у піні
      Зригнуло з себе іній ліній
      В зарізану колись стерню,
      З пекла у рай. У животінні
      Рве сон воно. Могили тлінні
      Смерть заковта́ в діру слизьку.
      І з жаху прірви, в павутинні
      Винурює життя в насінні
      Й повзе до долі, щоб з вогню
      Її собі украсти й в благостині
      Зжерти до краю в пуповині
      Та й удавитись. Десь в мізку
      Кубло́ знервує у тремтінні
      Аж до завузлення в сплетінні
      І луску струн. Блиск променю́
      З безмежжя темені дитині
      Зчаклує свіжий день в руїні
      Годиннико́вого піску…

      Павло Гай-Нижник
      19 березня 2022 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. «ДОЩИЛОСЯ...»
      * * *

      Дощилося. А вітер у спокусі розплітав
      Букет волосся діви краплями в руках.
      Примарою навкіл, як гребінцем, звівав
      Косей мереживо в летючих вітряках
      І владним подихом тендітно населяв
      На серпантинки чари, наче по квітках,
      Росинки діамантів неба. Рясно обіймав
      Її підступно й вогко потай – в закутках,
      Крізь сукню промокрившись. Спеленав
      Весь стан розтішено собою. Як у снах
      Зі спогадів. Колись і я ті перли милував
      У розкоші суцвіть, заніживсь в пелюстках.
      Розпещував блаженно їх, як мрію. Колихав
      На плесі пристрасті, у прірвах й на зірках.
      У яві забуття. Любила все вона, а я її кохав.
      Як сонце райдугу з дощу, розвіяну у прах.

      Павло Гай-Нижник
      16 січня 2022 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. «ЖИТТЯ Є НЕРВ БОРНІ...»
      * * *

      Життя є нерв борні, а не струна для гри
      У ямі для оркестри й співу на годину,
      Він – тятива́, що скручена у жи́лу на вітри,
      Зсудомлена в півмісяць спру́жену тичину.
      Воно – розі́п’ятий струм знизу й догори,
      В початку і кінці – лез-нитка для розти́ну
      І пульс на луку долі, звиті в ґерць шнури
      До кри́виці буття – від роду й до спочину.
      Вся пружність і вузли – лиш зашморги ятри,
      Не вістря стріл – рубці їх зто́чать пуповину
      До луску. Зрив в боротьбу – є заповіт пори:
      Не дихати вогнем, – Творити гартом чину!

      Павло Гай-Нижник
      12 грудня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. РОЗСЯЙЯ
      РОЗСЯЙЯ

      Намалюй мені щастя палітру. Без тіні…
      На темряви рядні́, в вере́тті плям і мли.
      Розлогими мазками сліз по павутинні,
      Заплетенім на дні, розбарв. Перл насели
      Аж до безмежжя намистин – як іній
      Чи світло в промені. Чаклунство осели
      У полотно – до ниточок, в сплут ліній
      Розсяйя крапель фарб. Чуття щоб зацвіли
      У візерунку пристрасті. Тремтом в молінні
      Щойно прозрілих в істині. Зоріння запали
      В безодні пензлем іскр і удихни нетлінні
      Скарби краси любові, храм, що душі́ звели.

      Павло Гай-Нижник
      9 грудня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ОСТАННІЙ ПРИЗ
      ОСТАННІЙ ПРИЗ

      Короткозорість пізнання сліпить
      Як зло… Любов навколо спить
      І зрить у ріки крові в океані сліз.
      Рок не погребує укласти в серця віз
      Усі скорботи людства. Тоді вмить
      Він стогоном і болем заскрипить
      В роздертій борозні душі. Той зріз
      Лезом волатиме і прочаїть наскрі́зь
      Луною щему болі. Небо прокричить
      Жахом землі з утоми. Страти мить.
      Вона в іржі огидна скреготом заліз,
      Затесаних на смерть. Останній приз!

      Павло Гай-Нижник
      21 листопада 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ЗОРЯ ЧАСІВ
      ЗОРЯ ЧАСІВ

      Ніч всіх часів – нової світоч днини
      Світанок зорь із прірв та іскри із золи
      Пологів світу – ро́дження дитини,
      Ві́дблиски ті́ней майбуття зо мли.

      Було мовчання – тиша домовини,
      Сон розуму і духу. Мертві янголи́
      В марі безчасся чрева порожнини.
      І вибух пульсу пустки – звуки ожили!

      Настала тайна чару – пліднення зернини
      З нічого – в дар буття. Із праху заквітли́
      Чуття і думи. Гри голосів й билини
      Пилко́м розне́слися і рясно проросли.

      Туманів морок впав. І зрошені перлини
      Насінням поступу із темені зійшли:
      Слова не важать й пір’ячка пташини,
      Й вартують доль, що прийдуть і пішли.

      Скарб мислення осяяв глиби і вершини
      Ди́ва життя нізвідки й з’яви з ніколи́…
      Він вкарбував шлях пошуку людини
      У лабіринт душі, що кров й любов звели.

      Павло Гай-Нижник
      10 листопада 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ЧУТТЯ
      ЧУТТЯ

      У безлічі чуттів затаїнний дзиґа́р
      Вихор заплів зі збуджень і зомління
      В п’янкий аркан душі і мов мольфар
      Кляне і зцілює без манни провидіння.

      У вірі в чудо має скарб злида́р,
      З надією в пророків – сказ жевріння –
      Пуска́ у млі туман про щедрість скнар
      І щирість бога в чині сотворіння.

      В закоханості зрошено нектар
      Соло́ддя хмелю марення сумління
      Й дурман святий сягання з-поза хмар
      Вершин блаженства вічного весніння.

      В нена́висті з пітьми обра́з б’є жар
      Багаття помсти і вогню звіріння
      З печіння ран і гніву, з прірви чвар
      У самоспалення до скону і зотління.

      У силі про́щення розбуджує дзвонар
      Шляхетну мить у смерті збайдужіння
      І розбиття кайдан, як до́левих примар
      Із прірви блуду в світ благовоління.

      У гіркоті розчарування є свій чар,
      Що зачаївся в звільненні прозріння
      І в пізнанні оман між світочу стожар,
      І в набутті в собі́ граалю омовіння.

      В любові щирій – достеменний дар
      Душі блаженства й духу воскресіння,
      В ній щедрий лан і рятівний вівтар
      Щастя чуттів й людини вознесіння.

      Павло Гай-Нижник
      31 жовтня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. РОЗЧАРУВАННЯ
      РОЗЧАРУВАННЯ

      Наші чуття – лиш спахали свавілля
      Уяви хворої, в зорінні сяйва флірт
      Тваринного єства. Вище засилля
      Хіті, освяченій в сполуку “родовід”.
      Розбите скло – розпечене вугілля.
      Над ним із раю лиш обдертий цвіт
      Вже снігом падає – незваренеє зілля
      На мій незграбно в іскри сталий слід.

      Любов – примара й вигадка сумління,
      Сумнівна як життя, як наш уявний світ.
      Вогонь у крові – згусток рани з тління
      І ти, як ніж її – гарячий мертвий лід.
      І я – як злочин, що чека розтління,
      Десь і колись. У всіх свій клятий міт,
      Захований у щастя – страчене весілля
      З мари́ у марноту. А поцілунок – зблід.

      Павло Гай-Нижник
      10 жовтня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ВІДЛУННЯ
      ВІДЛУННЯ

      Ти як луна́ вечірня в березіль,
      Зоріння тужних зим в веснянку.
      Візьме́ш в обійми мимовіль,
      Вкотре зазви́чай, й зі сніданку
      Поринеш в сво́ю заметіль,
      У гру щоденну, у шарманку,
      Без пристрасті чуттєвих хвиль.
      Немов би кави філіжанку
      П’ють ба́йдуже чужі з довкіль
      Й решту лишають наостанку
      На столику життя в таріль
      І пруть крізь миті у мовчанку.
      Що ж, не ввійду в твою купіль
      Не сколихну її. В серпанку
      Занурюсь лиш в самотню біль.
      У власну тінь. І пі́ду зранку…
      Туди, де нас нема. Звідкіль
      Б’є джерело, де вдвох на ґанку
      Цілують долю, де зріс хміль
      Кохання вічного й світанку…

      Павло Гай-Нижник
      30 вересня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ПОСЛАННЯ
      ПОСЛАННЯ

      Я на мечі прине́су вам свободу
      Загорнуту в сувої мудрості й надбань
      Та кров’ю на щиті освячену нагоду
      Здобути скарб цей враз, без зволікань.

      Узріть її крізь ночі сонця сходу,
      Вдихніть дух волі душами жадань,
      Літопис прочитайте свого роду
      Й так осягне́те шлях поміж шукань.

      Пізнайте істину й складіть з нею угоду
      Про честь і силу… Без ниття й волань!
      Вітра́ми порозвійте розбрато́ву шкоду
      Й у пам’ять закарбуйте час єднань…

      Гряде нова доба. У небо злет й випробу
      Несе вона на крилах! Розум й сенс послань!
      Сини і до́ньки – спадок й кров народу,
      Гартуйте майбуття між зорь у сяйві знань!

      Павло Гай-Нижник
      27 вересня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. ГРОЗА
      ГРОЗА

      Здригнулось небо тремтом навіже́ним,
      Ковтнуло сонце враз у сіромашну тлу,
      Ударило в литаври і щораз спруже́ним
      Громом гармат розне́сло павутиння-млу
      В відлунні струсу хмар. Скаженим
      Блиском розсі́клося і ру́ну зіг-щоглу́
      Встромило в землю списом націле́ним.
      Й так – раз-у-раз, мов вдерлося в війну
      Із світом всім! Дощем, що вицідже́ний
      Був ревом з дна вишин, все впало додолу́
      Фалангами із крапель. Вітром запряже́ний
      Завив сурмач грози. Мов за́спів оди злу.
      Й враз стихло все зажуренням блаженним –
      Всміхнуло небо сонцю в райдужнім балу…

      Павло Гай-Нижник
      17 вересня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ГАРМОНІЯ
      ГАРМОНІЯ

      М’яко рожевим покривалом встеля́ туманне одіяло
      Молочний Місяць. Перли зорь сія з сузірних парасоль
      Прові́сними свіча́дами Світанку і вогко зніженого ранку
      По чаро-Ночі. Пелюстками розсі́є ро́си понад снами
      Вона… Чаклуючи і в’яло, віддасться Світлу, щоб буяло
      В короні Сонце. День-король зіграє з блиском свою роль
      На сцені Все́світого ґанку і знов розчинеться в Серпанку
      Немов цілунок між губами… Відлуння Бога над ланами…
      І благо Землю обійняло в Веселці, наче з раю вкрало
      Любов без міри. Жодну з доль, здається, не впійма́ Юдоль
      У цій гармонії в коханку. Уся ж Природа в вишиванку
      Зі щастя вбралася барва́ми і мліє з мрій під Небесами…

      Павло Гай-Нижник
      9 вересня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ДИВО
      ДИВО

      Намисто всесвітів у космосі розкішнім – диво,
      Утаємничене із споконвіку й вічноплідне чтиво
      Літо́пису хао́су. В нім «бу́ло» і «буде́» цнотливо
      Сплітаються в божественно незмірне мережи́во.

      Усе земне – гармонія краси і кольорове диво.
      Планета у короні зорь – зерно небесне й ниво
      Суцвіття істини і сенсів оберемок, де вродило
      Вагітне розумом чуття. Людина – її жниво…

      Дитя людське – любові духу й думки сили диво.
      До незбагненності! Симфонія лунає чарівливо
      У ній з роси в сльозу, водночас, й страхітливо
      Добро зацілувалося із злом розбещено знадливо.

      В природі смерть – найприголомшливіше диво,
      Життя глибинний сенс й відродження пряди́во
      У перевтіленні грайливому буття з неї наживо.
      В кайданах коловерті душ – безмежно і мінливо.

      Павло Гай-Нижник
      8 вересня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ВКАЖИ...
      ВКАЖИ…

      У книжці доль, вкажи, всезнайний Боже,
      На аркуші якім ім’я моє́ заще́рблено й коли
      Його перегорне диха́ння Вищого. Чи може
      Сторінку цю карга́ та вирве пазурами з мли
      І розтрощи́ть, регочучи, несвяченеє ложе,
      А янголи між зорь не всіють з крил золи
      Й лиш прірва проковтне ураз весь світ і гоже
      Тло потойбіччя – оманою та маревом були
      Страхів людських і мрій. Смерть переможе!

      Павло Гай-Нижник
      27 серпня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. «ОДНЕ СЛОВО СКАЖИ, НАПИШИ...»
      * * *

      Одне слово скажи, напиши, зшепочи…
      Те, просте і глибоке, як небо без краю.
      Чи цілунком таємно його промовчи
      На вустах моїх вогко і мов би в одчаю.

      Або, хочеш, його на весь світ прокричи,
      Щоб сполохати янголів десь біля раю.
      А, можливо, встели мене ним, вкриючи
      Пелюстками тих літер… І я прочитаю.

      Увійди ним в мій світ і своєму навчи
      Ніжним гласом чуття чи в росі водограю
      Поміж райдуг та ті́ней життя й вірючи
      В провидіння і долю. Лиш слово – кохаю!

      Павло Гай-Нижник
      19 серпня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. НЕ ЖУРИСЯ
      НЕ ЖУРИСЯ

      Не журися, що ти іще в ранішні дні
      Заблукала у долі й пішла не туди,
      Що зв’язалися якось вузли заскладні
      Не із тим. Й не заквітли на серці сади.

      Іще будуть зацвіття в майбутній весні,
      Що запліднять тремтливо-солодкі плоди
      У душі, що не знала чуттів, й враз чудні́
      Ворожбливо зійдуть і змайнуть холоди.

      Все мине, як примара з світанком у сні
      І розвіються з часом й, повір, назавжди
      Блуд-тягар від брехні та гріхи мовчазні.
      Сплину й я і мої́ у тобі́ нещасливі сліди.

      Павло Гай-Нижник
      17 серпня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. ВЖЕ НЕ БУДЕ...
      ВЖЕ НЕ БУДЕ…

      Такого щирого кохання вже не буде
      Й Любові вищої не знатиме Земля!
      Чуттів подібних не зчаклують люде
      І рос цнотливіших не матимуть поля!

      Обіймів зквітчаних зоріння не забуде
      До сплину всіх часів! Тепло їхнє зціля
      Сумирністю цілунок Бога! Він набуде
      Свята в різдві всіх жнив – у яві немовля.

      Такої вірності не взнає жоден шлюбе
      Й ніколи вже натхнення розкрилля
      В блаженстві двох не стане таке любе
      Й ніде так щастя шлях більш не встеля.

      Ніжності більшої нікому не прибуде,
      Про велич ніги душ лиш небо промовля
      Легендами до серця Всесвіту й розбуде
      Чарівну вічність казки звіддаля…

      Павло Гай-Нижник
      6 серпня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. МОРОК
      МОРОК

      Завжди знайдеться той, хто перший камінь кине
      І сми́кне рани нерв оголений та сіллю заятри́ть
      З натхненням сіяча її. Й повчання з вуст полине
      Про щирість і святе. Блюзнірством знишпори́ть
      Всі закутки всіх душ і кожній з них закине
      Гріх не блаженності буття. Аж серце защемить
      Від праведної ниці задзеркалля. Й морок згине
      З облуду вчень життя й потворну людську хіть
      До насолоди з колупання в ближньому і те осине
      Кубла безбджілля мари жалення, що у нутрі сидить
      Несамовито. Темінь у світанні. Враз тоді поглине
      Зла метушню світ зцілення. Прозріння зійде мить.

      Павло Гай-Нижник
      28 липня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ПРОРОКИ ВЧЕНЬ
      ПРОРОКИ ВЧЕНЬ

      Часи звитяжців не пішли з цим світом
      Й прийдешній не зітре їх морок рас.
      Вони є Думка й Дух, є іншим людоцвітом,
      Коріння з давнини і у безсмертя глас.
      Чудні́ та незбагненні, сяйні чаросвітлом
      Знань ще незвіданих, цілунок між гримас
      Й пилок свідомого, що стане колись мітом,
      Вони – дар Розуму з-за потойбіччя й Спас
      Во істинно живих. Є глиною й гранітом
      Сло́ва й Науки з тла. Вогонь іще не згас
      Допоки є Пророки вчень. Вони є заповітом
      Прозріння майбуття, шлях вічного крізь час.

      Павло Гай-Нижник
      11 травня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. ЖНИВА СВІДОМОСТІ
      ЖНИВА СВІДОМОСТІ

      Хай кво́лішаю я, мов блискавка поволі,
      Та в мушлі все ж здорових дум зросло.
      Хіба? Кишаться там, уярмлені в неволі,
      Вони завзято, звивши світ в кубло.

      Війна свідомостей і мрій на чатах долі,
      Безжалля хтінь і дій – потворне ремесло.
      Тремтіння в божевіллі серця у долоні –
      Як часу стукіт в дзвін і мозку чересло.

      Тягар життя – пусте в осяянні Любові
      Й темні часи – лиш сутінки – не зло…
      Ніч розуму – біда, душі стогін у болі,
      Прокляття забуття і джерела жерло.

      Довічність – у бездонні знань та волі.
      Ґлузд полонить зерном, що не зійшло,
      І засіває знов та й тішиться в роздоллі
      Розі́п’ятих надій й босо́ніж зве на скло.

      Павло Гай-Нижник
      7 травня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. ВИР
      ВИР

      Довічна марнота віків все – Бога осягнути
      Чи в блуді мудрому здури́ти й оминути
      Долю приречення. Її пряде в циклічність
      З канонів пожирань й відрижок житність.
      Дощі ж ревуть, стягнувши небо в пути,
      Й роз’юшуються в дрантя, щоб лизнути
      Слізьми родючу твердь. Яка епічність!
      У пекло впали роси, як у темінь свічність
      І згинули завоскнені землею. Хіть відчути
      Від перетворення неочевидного. Побути
      По той бік яви сеї. Впасти в потойбічність
      Життя вже неживого – прірвову магічність.

      Тишу розгледіти довірочно і шепіт вчути
      Істерики шаленства душ із черева покути,
      З піхви злягання зорь і сил. Свята трагічність!
      Досвітня ще! Чи то любов і вся її калічність
      В людській природі? Глек ві́нчаний отрути,
      Незграбно Гончарем заду́хнений й зіпсутий.
      Світ – суть удавана за поступ хаотичність
      У вирві сталості й безмежна канонічність
      Пастки надій. В омані мрії так і не збагнути,
      Що смерть йде по різдву і крок її ледь чути,
      А по зимі – весна, за нею колом – звичність.
      І все поглине знов в безчасся своє вічність…

      Павло Гай-Нижник
      2 травня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. ПРИСТРАСТЬ
      ПРИСТРАСТЬ

      Не зупиняй! Не зупиняйся!
      Збуди затишшя простоти предтечі,
      Вбери весь обшир сили порожнечі
      У зрив межизоріння й не пручайся:
      Край хапай! Не кайся і не гайся!
      Зчинись у коловертовому смерчі –
      Туди, де ядер тіл зудару рве хуртечі,
      У вир провалля душ і розчиняйся:
      Рай зполоняй! Не озирайся!
      Той вибух розтрощить шлях втечі
      Й узри крізь осереддя млосогречі
      Зачаття Всесвіту. З богами обіймайся!
      Люби-кохай! Зарозквітчайся!
      Втóму утіш, зомлій на крилоплечі
      Й засни у казці – схованці малечі
      І розчинись у небі ніги. Зароджайся!

      Павло Гай-Нижник
      20 квітня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. МАРЕВО
      МАРЕВО

      У позаплідненні з зернятка хтінь Любові,
      Ми є плодами власних дум і чинних справ.
      Безґлуздість дійсності у часотлінній змові
      Поміж земним Ніщо й всесвітнім Все кресав
      Буття сенс Розум нишком й терни пологові
      Зродили дух Мистецтва – марення підстав
      До вбивства смерті в вічності Тла крові,
      Плека́ного з Природи див, що воскресав
      В Життя коловороті. Миті пречудові
      Згасливі в незбагненності. І у борні зростав
      Зухвалий дар Вчення – за мрії світанкові
      Пізнати тайну Істини приречених до страв
      Й до самогубства змагу плоті в людолові
      З Законом плину Сущого, ізвідки Світ устав.

      Павло Гай-Нижник
      16 квітня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. ТОСКНО
      ТОСКНО

      Дурма́ном помсти вихолощує дух лють:
      Ми злодії – крадем себе в любові-першороді.
      Глибинне зло все спра́вдить власну суть,
      А істина – гріх і падіння у чужій природі,
      І тоскний ранок порожнечі. Боги п’ють
      Нектар на кро́ві й долі десь на вході
      У ґанок до підсоння мрій людських і йдуть
      Геть у нікуди. Вони ж нізвідки, ма́ра у нагоді.

      Між ті́ней спить світанок. Промені несуть
      Мої думки зажурені. Між зорей в осолоді
      Все знуриться у прірву, в мить. Її б збагнуть!
      І те, що ми не просто перехожі в переході
      З вулиць життя до ям або вогню, що нас зітруть
      На гній чи попіл. Доконано. У вимушеній згоді.
      Чарі́вна квітка незворушно, в час як ї’ зірвуть,
      Мертво ковтне росу безплідну. В твоїй насолоді.

      Павло Гай-Нижник
      6 квітня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. НА ГОЙДАЛЦІ СВІТИЛ
      НА ГОЙДАЛЦІ СВІТИЛ

      На гойдалці світил різдви́ться неземне,
      Природа бавиться і час на плин встеляє.
      Крізь млу світанок ще навпомацки іде
      Та вже з-за пазухи жмут променів виймає
      Аби розсяяти прозріння. В ранок зацвіте
      Ніч крадькома розлого. Темінь в дні сховає
      Засліплену пітьму. Хай сонце попряде
      Свій килим візерунковий. Позарозма́є
      У барворай зацьомкано колі́щатко руде
      Й закотиться за виднокраєм-плаєм
      Під колискову місячну. Зітхне світ і засне.
      І тільки ніч чаклунством спеленає
      В обіймах таємничої сумирності усе
      Й знов ворожитиме, росу з зорь познімає
      В намисто травоквіту. В пе́рвіснім есе
      Казкує скрізь Любов. Гра вічності триває.

      Павло Гай-Нижник
      19 лютого 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. ЗМАГ
      ЗМАГ

      Зашкрябати об вени леза край в сваволі
      Зазо́йкано, на вдиху видоху. Як скрип,
      У стогоні. Без корчу. Хай у кволій болі
      Вістря здригнеться з жаху й у захрип
      Затупиться у очманінні з крові волі
      Сталева міць клинка. Наче дитяти хлип
      Ковтне заточеність метал як вирок долі
      І згине гістрь його. Лише іржава сип
      Душитиме змарнілий блиск поволі,
      А пульсу дух це впише в манускрипт
      Та стягне перемогу в шрами захололі,
      Й зга́сне між жил тесак, мов смолоскип.

      Павло Гай-Нижник
      16 лютого 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. НАШЕ СЛОВО
      НАШЕ СЛОВО

      Слово наше згартоване росами крові,
      Що мечами висі́чені з чрев ворогів,
      Воно – криця в вогні, де серця пурпурові
      Зі щитом йдуть Народом крізь морок віків!

      Наше Слово – спульсований славень любові,
      Зачакловане духом досвітніх Богів,
      Ним освячені ві́нця тернові й лаврові
      Кубку долі для Роду орлів й солов’їв!

      Слово наше луна у шовки волошкові
      Вишиванкою щастя дітей і старці́в,
      Що заквітчане барвами ніжності в мові
      І увічнене в нас – в його варті й творців!

      Павло Гай-Нижник
      15 лютого 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ДЕ СЕНС?
      ДЕ СЕНС?

      Де сенс? У ти́ші, що колише вітер,
      Чи у сльозі, яку колись я витер?
      А може у обіймах в час тривог
      Чи у сплетіннях долевих полог
      Та в їхнім цвіті? В чарах літер
      Життєпису, що писано як витвір
      Любові вищої, дар сяяння зірок
      Замріяних у щасті, мов з казок?
      Неначе диво Роду – Заповіте…
      Чуттів до скону у тобі́, наш світе?
      Й коли Хтось вже завершить епілог,
      Знай, мила, я кохав воістину як Бог.

      Павло Гай-Нижник
      12 лютого 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. МИТЬ
      МИТЬ

      Мить – неохопне Все і зі́грана в сюїту
      Муза буяння вічності, нот атомів лади́.
      Не барви крейдові і не чорнила міту
      Цноту під зорями закраплюють роси,
      Мікроби і нейрони – гній і душі світу.
      Час зміниться на вдих і видих назавжди.
      Коли зів’яне квітка серед землецвіту
      Чи хтось помітить змарнення краси?
      Суще влизне́ться грою фарб і розмаїту
      Строкатість пестиме у знадах куйовди.

      Павло Гай-Нижник
      15 січня 2021 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. ВІЧНІСТЬ
      ВІЧНІСТЬ

      Яскрий дощ у мряковій чорно-стерні́.
      Нескінченний. І вічної прірви вітрила
      Заплітають на долі вузли дзигарі
      В зашморг лагідно й скубають крила…
      Ні, не янголи млосні й чорти-блукані́ –
      Рій миттєвостей… Часу чрево й могила.
      Ніц навколо й усе… тліє на вівтарі
      Коловертями жертв. Непізна́вана сила
      У вироку зача́ття, лиш в однім зерні,
      Засіяним колись з Любові. Світ – дитина,
      А в ній – його ж прадавні сенс і тягарі…
      У цяточці: Різдво, Богоподоба, Домовина.

      Павло Гай-Нижник
      27 грудня 2020 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. САҐА ПРО ГАРТ
      САҐА ПРО ГАРТ

      Були часи, ген за горами, у світанко́ві ще роки,
      Коли в боях дух гартували серця́ й замріяні думки
      І різалися всі з вражами у зграях, наче би вовки,
      І вени рвали ми ножами, які блищали, мов клики
      Під зоряними вітражами. Й так, яко з’я́рені бики,
      Збивались лави в бій чолами і у потріщені кістки
      Кастети летом з ланцюгами (аж затерпали кулаки)
      Сплітали кров і біль вужами у запружинені жмутки.
      І вибухали батогами в вогні та в ґерці хлопаки
      До втрати сил. Переростали у згусток волі козаки:
      Й ті, що лягли, і що стояли, і паничі, і босяки…
      Всіх бій рівняв. Із ворогами за честь гатились юнаки.
      А потім кралечки сльозами синці гої́ли й боляки
      І вогко-лагідно вустами наші скривавлені роти
      У нагороду цілували й так заживляли навіки
      Ще свіжі молодості рани і чарувалися зірки
      З пульсу буття під небесами. У тії ніги пелюстки
      Панянки лю́бих пеленали, мов немовляток. А світи
      Чуттів їм казку дарували й життю навчали залюбки.

      Павло Гай-Нижник
      17 жовтня 2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. ЗАНЕПАД
      ЗАНЕПАД

      Війна людей з Землею наче витвір
      До іскри спалу в пеклі, в марноті.
      Самовбиття землян – лише епітет
      До величі в тваринній простоті.
      Пошук оман богоподібних літер
      З абетки світла в млосній злидоті
      І мрій про вічне. Але й Бог витер
      Давно свої нотатки... В крихкоті
      Тліє буття у попелу. Люцифер
      Помер у розумі. А здох – у німоті.
      У скарбі сенсу чаклування цифер
      Шляху скорбот. У вдаванім житті.
      Уявність. Сенс давно дух випер
      Із сущого. А скріпи – не святі…
      Душа, розхристана мов вітер,
      Шука́, як блуд, притулку в самоті…

      Павло Гай-Нижник
      10 жовтня 2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. ЦІННІСТЬ
      ЦІННІСТЬ

      Наступного, можливо, разу вже не стане.
      Ніколи. Ні на погляд, ні на ледве мить.
      І віч-на-віч чи ще колись вустами
      Сплести́ся в візерунок пощастить
      Заквітчано в розмаї нам й весня́не
      Світання стрітення чи повз не пролетить?
      Хто знає це? Лиш провидіння п’яне,
      Що грає долями й промовисто мовчить
      В час гласу присуду. Німими голосами.

      Туга в’яне і в марноті́ розп’ята шепотить
      Про плинність доль і майбуття незнане,
      Що вічне над життям все ж простримить
      Й цілунок його згасне в згадку про кохане.
      Ми зачакловані приречено. Рок вчить
      Про дар щоразу враз єднатися серцями
      І дотик рук хай кожен ніжністю щемить,
      І обійматися, мов вперше та востаннє,
      Й нехай весь світ у щасті пломенить…

      Павло Гай-Нижник
      30 вересня 2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. ДОЩИК
      ДОЩИК

      Розщедрились хмарки рясно дощем,
      Небесними росами землю встеляли
      І прагли зані́жити все похапцем,
      А краплями з сяйвом іще й загравали
      Та та́нок водили у грі з вітерцем,
      Лоско́тячи ли́стяву. Зацілували
      Довкола собою спекотливий щем
      І з сонцем веселкою світ увінчали.

      Павло Гай-Нижник
      24 липня 2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. ОЧІ ДИТИНИ
      ОЧІ ДИТИНИ

      В сумних очах дитя – весь смуток світу,
      Журба століть й мовчання самоти
      І людства гріх. Свідоцтво заповіту
      Про втрату втрат – первинність доброти.

      В сльозі маляти – Бога плач в зігріту
      Невинність душ. Там шлях, аби дійти
      До спокуття життя і барву розмаїту
      В тих оченятах вгледіти й зрости.

      Очі дитини – радість першоцвіту,
      Цнота любові й щирість чистоти
      Природи вічності, у погляд оповиту
      І в нім заніжену. Чуття без марноти

      І без тіней. В них – сяйво зоревіту,
      Дива́ довіри й мудрість простоти
      Всіх таїнств й істин, глибина зеніту
      Благословенності та сенсу. Я і ти.

      Павло Гай-Нижник
      4 червня 2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. ГРІХ
      ГРІХ

      Гріх – наче попіл, владний й без законів,
      Самотній все, як біль, мов блуд невороття
      І всеохопний в лабіринті сказу забобонів,
      Геть знурений в глибінь, у зчавлені чуття
      Й тихий як ніж, спис безлічі прокльонів,
      Що колупають рвань нутра до завиття
      І припорошують іржею (аж до сконів)
      Так рясно ниву прірви, щиро – в забуття.

      Душа – не таїна вчення ісусів чи неронів,
      А вирва й джерело з літописів життя,
      Тромб несвідомого і павутинь нейронів,
      Гній духу втіленого, знань і сприйняття
      Добра і зла в собі. Безмежжя і кордонів.
      Велич – уявна лиш, а ницість – безпуття
      Майбутності. Співзвучність тиші й дзвонів
      В Людини пошуках. Крізь гріх і каяття…

      Павло Гай-Нижник
      6 травня 2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. НАМРІЯЛОСЬ
      НАМРІЯЛОСЬ

      Намріялось: стати рікою
      Твоєї течії́ – водою живою.
      І пле́сами тихими звитися,
      Сколи́хано хвилями злитися.

      Ширя́ти над гладдю земною,
      Що мліє у квітах весною,
      Й туманами вік паруватися
      І вогко, ледь-ледь, цілуватися.

      Між чар омовіння красою,
      Сумирно встелити росою
      Безмежжя світів і згубитися
      У ниві нектару. Любитися…

      Чуття зворожи́ти красою –
      Тендітною ніжно, рясною,
      Й суцвіттями див чудуватися,
      І в плині джерельнім кохатися.

      Павло Гай-Нижник
      7 квітня 2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. ТРИ ДИВА УСМІШКИ
      ТРИ ДИВА УСМІШКИ

      Ми всі всміхаємося вічності у вічі
      Завжди́ самотньо й неодмінно тричі.
      В утробі людства крізь серцебиття…
      І криком немовляти. Вди́хом у життя
      Неусвідомленої яви в долеску́тій вінчі
      З його марно́тами і сенсами. В цій січі
      Миттєвостями вщент покраяне буття
      Жбурне так блискавично майбуття
      В минуле вже, в коли згоряють свічі…
      Час швидкоплинно заковтне. І таємничі
      Враз розчаклуються всіх істин відчуття
      В скорботній посмішці у вічне. У злиття
      З незна́ним Всім й Нічим у потойбіччі…
      Три у́смішки… Три дивовижні стрічі…

      Павло Гай-Нижник
      30 березня 2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. ЗІЗНА́ННЯ
      ЗІЗНА́ННЯ

      Зізнаю́ся… Зухвало посмів
      Покохати тебе бездоганно…
      Як ніхто ще ніколи не вмів –
      Самовіддано і несказанно.
      Не зречуся: «так» скажеш чи ні.
      І грайливо, а може манірно
      Усміхнешся й промовиш мені:
      Все це марно і навіть офірно…

      Одізвуся відлунням богів,
      Поцілунково зорь, первозданно
      І шепну: Так ніхто не любив,
      Так розчутливо і ніжногранно.
      Доторкнуся до вуст наче в сні,
      Їх запе́щу уквітно-сумирно…
      Ти дозволиш? Віддашся весні?
      Заприречено вічно. Незмірно!

      Павло Гай-Нижник
      28 лютого 2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. САМОТНІСТЬ
      САМОТНІСТЬ

      Моя́ самотність, чи тобі потрібні
      Ці метушня й ґвалт зчу́жених осіб,
      Усі ті клопоти, щодня собі подібні,
      Що, зрештою, розтануть наче сніг.
      Чи одинока ти у вечори досвітні,
      Чи поміж зорь, ступивши за поріг,
      Хіба не ба́йдуже, коли слова привітні
      З вуст лицемірів, мовби пустоцвіт,
      Упа́дуть легко попри вії квітні?
      Під ноги просто. Й ними про́йде світ
      І не помітить в часі. Мрії заповітні
      Сум співчутливо зкри́люють в політ
      І щастя зніжено усте́лює в тендітні
      Цілунки дум, в снажли́вий тихий міт
      Зими веснянок. Вніч світочі новітні
      Чаклують вже Любов і почуттів зеніт.

      Павло Гай-Нижник
      2 лютого 2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. НОВА ЕПОХА
      НОВА ЕПОХА

      Нова епоха... В облозі напівкровок закуняла нація.
      Гено́м – людино-бога дар. Як блуд – космополізм.
      З тельцем злотим у злучці курвить люд глобалізація
      Й злягається в мультикультурах з ним секуляризм.
      У жовто-чорне захаращує розмай в саду міграція
      І поглинає білий цвіт. Шизофренія дум як тероризм
      Викошує дива народів й звичаєвість їх. Стагнація
      Освячених оман вбиває дух і цінності. Примітивізм
      Шовінізує вир юрби у стадності чуттів. Цивілізація
      Обличчя змінює в гротескнім казані планети і цинізм
      У масці блага поглинає спадкоємний світ. Кастрація
      Скрепів душі і рас веде крізь час у спільний кретинізм.

      Павло Гай-Нижник
      31 січня 2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. ПРОСВІТЛЕННЯ
      ПРОСВІТЛЕННЯ

      Плетемо павутиння власного життя –
      Пастку мережива собі та крил чиї́хсь
      І долі заплітається коса на лезові буття,
      Що розсіче його в армагеддон колись
      Й зітре на порох. Ми – шлях невороття,
      В неусвідомлене, що світ ковтне колись.

      Вогонь бентежних тіл пала́ не крадучись,
      А пекла ґарт його – кова́ль серцебиття…
      Не харч щоденний перетравлювати вчись,
      А їжу духу споживай, дум мудрих сповиття
      Й весілля тварності як пошесті зречись…
      Роки і дні земні – лиш смерті окуття…

      Час нескінченний. Ми – пил його згниття
      І порожнеча вічності. Цілуй не боячись
      Безмежжя меж пізнань сил зачаття́
      Природи невідомого і сенсу. Притулись
      До краю незбагненного, до таїн відчуття,
      Де кванти й гени в лабіринт сплелись…

      Лік є примарою безчасся, як глибінь і вись,
      А світ дотичний – іскра лиш, де миті метушня.
      Наріжне не у тім, чи віра є у рай, чи каючись,
      Живе острах гріха, а в дарі думки здобуття
      Мистецтва знань і душ нейронів скрізь…
      Роса сльози́ людини – геній відкриття.

      Павло Гай-Нижник
      18 січня 2020 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. ЖНИВА ДОВІЧНІ
      ЖНИВА ДОВІЧНІ

      Через часи, крізь вічність між життями
      Мандрує доля в ниву власних жнив,
      У свято тризни неосяжними шляхами
      В мить нескінченну. Янгол засурмив
      У чреві Альфи знов різдва глоса́ми,
      Й в луні́ Омеги вій рух вже убив
      Заздалегідь призначено. Страстями.
      Наріжне втілене не в рай, що уявив
      Розум, уятрений страха́ми й манівцями,
      А в незбагненному, що мав і загубив:
      Хто годівничий пса? Що є за каяттями?
      Де по́тайки у лабіринті сенс спочив?
      І чи він був у коловерті між смертями…
      Хіба на мить. Враз сплив й благословив
      Усіх цілованих і обережених чуттями.
      І не кажіть: він нас колись любив…
      Я вас кохатиму довічно й до безтями,
      Так, наче знов мій дух Бог воскресив.

      Павло Гай-Нижник
      13 грудня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. ПЛИН
      ПЛИН

      Вічне вчора...
      Життя... Буде...
      Завжди завтра...
      Навіть без нас...

      Павло Гай-Нижник
      17 листопада 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. НЕОСЯЖНЕ
      НЕОСЯЖНЕ

      В житті буває дещо гірше, аніж смерть…
      Існує й ліпше за життя, непі́знане ще нами.
      Людство на обрії, де вічна коловерть,
      Крокує самовіддано незнаними шляхами
      Крізь гріх первинний, знурений у тремт
      Й в холодну цноту жаху, всіяну страхами
      І зернами оновлення. Приреченість ущент
      Буття розча́вить кожного розпо́між небесами
      І облизнеться враз. Земне ж все – в шкереберть
      Невідворотно у незвідане. І зчезне манівцями
      У космос несвідомого. Змолочене на дерть
      Осяжне в час згодується. У млі із забуттями…

      Павло Гай-Нижник
      7 листопада 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. ТЕАТР ДОЛІ
      ТЕАТР ДОЛІ

      Ми в світ ввійшли, аби зіграти ро́лю
      В виставі велетенській і в цій грі
      Трагікомедію, гримаси сміху й болю
      Чорнилами хтось розписав вгорі
      Окремо всім. І кожному дав волю
      Миттєвий епізод зверши́ти у порі
      На сцені вічності. І генію й герою,
      Людині праці й покидьку. Старі
      Такі вони як шлюб зла з добротою.
      Запа́ляться десь й згаснуть ліхтарі
      Тріумфу лицедія й лицеміра. Долю
      Земних акторів зці́дять вищі гробарі
      Геть за лаштунки – у ефір спокою.
      В театрі зміна п’єси. Й інші дзиґарі.

      Павло Гай-Нижник
      23 жовтня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. ПОШЕСТЬ
      ПОШЕСТЬ

      Посеред зрячих, іноді, заці́джено сліпців,
      Або ж засліплених прозрінням надиба́єш
      Й вжахаєшся від пошесті убогості людців,
      Надщерблених зсере́дини, і наче застигаєш
      Мов тінь між сонць й з коптіння каганців.
      Б’ють сказом праведним і вже собі гадаєш:
      Притомність де буття, а де театр ловців
      За смертними? Себе і ґлузд втрачаєш.

      Де, часом, біль знайти, на дні яких рубців,
      Коли із ним на сам чи стогнеш, чи волаєш
      Поміж сумління й відчаю, між манівців?
      Кришталики зі сліз рвуть душу і вже краєш
      З вен візерунок ту́ги. В тро́мбах почуттів
      Де ту́литься у пастці самота? Її, бува, шукаєш
      Аби вдушити. Епіка любові й трагіка віків!
      Її ти не сповідуєш! Не віриш! Не читаєш!

      Чи ти – лиш блуд? О, так! Гра марень засвітів,
      Чернетка непочатого роману. Геть не сяєш…
      Мов долі вість. В руко́писах її є злагода рядків,
      Єле́єм творена для серця, нею причащаєш
      Життя від ґвалту бруду? Хтось бо плодить гнів,
      Все штрикає ним рану. Й душу теж. Не знаєш?
      Чи ти і є той хміль й питво́ п’янки́х трункі́в.
      Без лірики дурман. Зцілю́сь. Благословляєш?

      Павло Гай-Нижник
      2 вересня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. КАМІННЯ
      КАМІННЯ

      Я знаю: ка́мені уміють говорити,
      Кричати, плакати і зтужено молити.
      Вони – як вічність, часу варта й злам,
      Як оповідь і сповідь про землян богам.
      Розкидані між душ, наче могильні плити,
      Скрижалі сенсу в них і заповіт творити
      Приречено й нетлінно мудрих істин храм.
      Каміння не мовчать. Нагадують гріхам,
      Що люди – праху дух, дар пізнання і жити,
      А світ під небом – метушня й сповитий
      Клубок марнот. Плинність святих оман.
      І кожен камінь – монумент всім нам.

      Павло Гай-Нижник
      18 серпня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. ЛЮДИНА
      ЛЮДИНА

      Скарби всі світу – розум і любов,
      Мозок й душа – початок і кінець.
      Людина як сплетінь першооснов
      Сумління і гріха. Блаженний мрець
      З народження. Оман та молитов
      Крізь час і простір чадо та творець.
      Створіння думки й мрії, богослов,
      Руїнник і буття наріжний камінець.
      Єдина між істот, натхненна до будов
      Прекрасного. Мистецтва промінець
      І духу співчуття. Вигадник вір й обмов.
      Вир протиріч. Природи дар й вінець.

      Павло Гай-Нижник
      29 липня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. ГОЛОДОМОР
      ГОЛОДОМОР

      Неосягне́нний, терпко-згні́тний солод,
      Застиглий, мов в воланні сказу хор.
      Тхне гласом оніміння й скону морок
      З істот земних – поко́рчених потвор,
      Й нутро їсть хробаком недбало. Холод
      Віє задушливо, весь світ – наче декор.
      Лише іржа скрегоче тілом, сотні го́лок
      В життя встромляє чорний матадор
      І душу п’є недбало з пульсу жаху голод.
      Грає у пі́жмурки з свідомістю в терор
      До божевілля розум. Дух зжирає сховок
      Й висмоктує тремт серця смертний мор.

      Павло Гай-Нижник
      19 липня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. ВСЕ В СВІТ ЗГУСТИ́ЛОСЯ
      ВСЕ В СВІТ ЗГУСТИ́ЛОСЯ

      Все в світ згусти́лося у виворіт з безодні,
      Повз сяйво і чрез тло. Без зламаної тіні.
      Примарні зло й добро в єстві єдинородні
      З безчасся віку. Прірви пульс в склепінні
      Мережива незнаного. Такі ігри Господні:
      В зляганні смерті і життя. Епічні і нетлінні
      Й без сентиментів. Ввічнено природні…
      Чуття ж і дух чомусь у дар – лише людині.

      Павло Гай-Нижник
      30 червня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. ТИША
      ТИША

      Буває, Тиша стогне, мов могила
      І рве безодню, наче долі крик.
      У згустку пустки причаїлась сила
      Грому подібна, скуті сміх і рик
      Диха́ння Незбагненного й вітрила
      Прірви страхі́в. Розп’ятий єретик
      Молитви чрева Бога. Спорожніла
      Уява розуму, де часу лік враз зник.
      Осяжне зчавлено в Ніщо, уже зави́ла
      Мить жаху спів як мовчазний різник.
      В ній смерть себе вродила і зніміла:
      Нову симфонію там пише Чарівник.

      Павло Гай-Нижник
      5 травня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. ДИТЯ І ВІВТАРІ ЮРБИ
      ДИТЯ І ВІВТАРІ ЮРБИ

      У пошуках одвічних манівців,
      Де порожнечі кухоль повний п’ється,
      Дитя навколішки посе́ред вівтарів
      Стоїть собі і серце його б’ється
      Відгомоном луни гласу людців
      Із пусткою у ду́шах. Гріх плюється,
      Що на долонцях тих крихти хлібців
      Та сіль сльози для світу подається.

      А він ся дивить й тягне з гаманців
      Маляті гріш. Сумління продається
      Й купується на гульбищі співців
      Марнот життя. Трясовиною ллється
      У венах смак вина у пастку блуду слів
      І в чрева харч. Телець злотий пасеться
      На луках дум. А з агнців та женців
      Зажерливість презирливо сміється,

      Паскудить та зживає. Час жерців
      Божків земних удавано святиться
      У доброчин гордині й блиск творців
      Хтивості благ. Дух істини цькується,
      Любов жевріє, став в чесно́ті гнів,
      А милосердя слабкістю зоветься.
      Безликий люд пророцтва ж не узрів,
      Юрбою дар дитяти не збагнеться.

      Павло Гай-Нижник
      30 квітня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. ЗЕМЛЯ
      ЗЕМЛЯ

      Блакитне я́бко древа Всесвіту – Земля.
      Під скронями чіпля за Галактичне гі́лля,
      Ультрамарин життя у Космосі кружля
      Й шлюбним танко́м вінча́ вічне Весілля
      З духом Всесущого. Маре́нго кришталя
      Відблискує росою в мороку довкілля
      Безодні мертвих зорь. Дар Розуму вселя
      У хаос гри матерій і в Закон свавілля
      Енергії Початку і Кінця. У прірві віддаля
      Вона – цятка зерна, таємне райське зілля
      Неусвідомленої Істини нектару Пізнання,
      Сузір’я Божого обручка і святе похмілля.

      Павло Гай-Нижник
      16 квітня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. ЧАД
      ЧАД

      За гаслами величними доби
      Людинки поховалися дрібні
      І скавулять пихато про журби́
      Вівців заблеяних. У ницій галасні́
      Розлунюються оди і хвальби
      Про вівчарів отарних. І німі
      Приречені пасуться. Не раби,
      А безголосі у кошарі та в теплі,
      Чекаючи на постриг, гнуть горби
      З погордою. Немовби нарівні
      Із різунами душ, без боротьби
      Йдуть на закла́ння, що́би у вогні
      Сакрально харчом стати худоби́
      В людській подобі. Чудні дні
      Настали в світі. Виявом ганьби
      Став думки дух й у шати маячні
      Мудрість одягнуто. У чаді ворожби
      Зкума́рів ґлузд й паркани розписні
      За скрепи вдавано. Поводирі ж юрби
      Віщують здуреним у прірвовому дні.

      Павло Гай-Нижник
      14 квітня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. ГЕНОЦИД
      ГЕНОЦИД

      Відчуй присутність зла,
      Ми – в землю врощені,
      І впа́дем перегноєм тла
      Німі заме́ртво й зморщені
      У плоть її. Стиглі тіла…
      А душі, в до́бре зрошені,
      Чи є насінням? Для гріха
      Там сіячем зпорошені
      Зерна чого? І хто це зна?
      Всі до життя запрошені…
      Любов зколуплена була
      З сердець дитячих і в вогні
      На долю попелом лягла
      Смерть обійняти у різдві.

      А блуд на пошук нарекла
      Спрага наживи. І в борні
      За істину оман зросла
      Квітка буття чи лан стерні?
      Світанок зорь ніч заплела.
      Та вже не кожен у весні
      Зустріне сяйво. Відцвіла
      Й зів’яла іскра. Згасли дні.
      Людина в морок відійшла…
      В несамовитій цій війні
      Долає світ безмежна мла.
      Добро ж і зло ведуть пісні,
      Що вічність людству замала
      Й колиску вбо́жено в труні.

      Павло Гай-Нижник
      6 квітня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. РЕКВІЄМ
      РЕКВІЄМ

      Я все ще бачу погляд твій й рух вій
      І зачаровано у снах зливається вустами
      Буревій! Незнаний більше. Зчитано сувій!
      Ми вже ніколи не зустрінемося. Снами
      Я ще цілую образ твій. З небес мене зігрій
      І сніг навколо двох. Тінь мертва є із нами
      У надземельній прірві! В сутінь сльозові́й
      Любові чистої. Ми – впали пелюстка́ми…

      Коханий! Уятрено в душі́ заламану галу́зку.
      Не знаю я. Здолати як над тугою борню
      І зду́шливу розвіяти приреченості згустку
      Й прошепотіти сповіддю: увічнено люблю́.

      Приречено малюю вкотре погляд твій
      В картині пам’яті, розхристаній роками.
      Незречено живу в минулім наших мрій
      Й гортає спогад долесвіту вітряками
      Світлин калейдоскопи. Без нових надій.
      Вони розвіялися світлом й небесами,
      А я несамовито тужу в самоті німій
      По смутку й радощам на двох. За нами.

      Коханий! На серці маю зі́рвану пелюстку.
      Не знаю. Як оминути ночі чи радіти дню,
      І сил немає домолитися крізь пустку
      Про те, хоч раз іще, що я тебе люблю́…

      Павло Гай-Нижник
      15 березня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. ВИДІННЯ
      ВИДІННЯ

      День ночі настає пророчий,
      Враз вимкне світло в небесах
      У мить одну таємний кормчий,
      Росте бо пліснява в серцях
      Рясною пошестю. Охочий
      Торує люд примарний шлях
      І ліпить пустку сліпий зодчий
      Під оплески юрби в потьмах
      Мізків отруєних. Дім отчий
      Діти знебожать, зтруть у прах.
      Зів’яне в душах сад урочий
      Й страху́ не буде у гріхах…
      Лиш глас знімілий і співочий
      Віщатиме про тихий жах…

      Павло Гай-Нижник
      5 березня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. ПРИВІЛЕЙ
      ПРИВІЛЕЙ

      Мій привілей – тебе кохати вічно,
      Для зірки небом стати і плекати
      Любов її як бога. Віддано й епічно.
      Аж до краї́в безмежжя. І вінчати
      Цвіт неземний ося́янням. Велично
      Його в розніжні чари зцілувати
      Чуттями раю. Палко й аскетично.
      У стузі днів тебе в собі́ плекати
      Як віру щиро. Ревно й потойбічно.
      І жити щастям див, лілеяти і знати:
      Нам долю світ начаклував магічно
      У привілей для обраних – кохати.

      Павло Гай-Нижник
      3 березня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. ТЕЧІЯ ЖИТТЯ
      ТЕЧІЯ ЖИТТЯ

      Пливти́ за течіє́ю крізь буття – мандр насолода,
      І проти спаду вод гребти – не за́вжди вороття,
      А й творення крізь чин – пуття його. Свобода…
      Довільність вибору і напрямок мети як відчуття
      Руху вперед, у світосприйняття. Із долею угода
      Про сенс його. У коловерть ввійти для бороття
      Не штука кволих, а биття; зухвальців нагорода
      І шана ґонору. Себе між берегів знайти – гаття,
      Шлях усвідомленої волі й сіль знаття. Природа
      Всіх обраних човна порогами вести у плин життя
      І веслувати крізь завороття, за хвилею, де згода…
      Та й проти гри її – натхненно. Поміж сум’яття́
      Чи у блаженстві суцвіття́, чи в гарті – все дорога,
      Стежина мудрості, нагода утекти від самозабуття
      У тихе сповиття дум плес журливих, сяяна нагода
      Вир водограїв здужати і дух, де гавань майбуття.

      Павло Гай-Нижник
      10 лютого 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. ДУХ СУЩОГО
      ДУХ СУЩОГО

      Злетів з небес він, струшуючи вись,
      Аж Небо спорожніло й завиття́
      Блукало схоластично як колись,
      Ще за часів світанків сповиття…
      У хаосі ж отім вже зародко́ва вісь
      Бездумно теліпа́ла майбуття
      Розпо́між зорь і пилу. Ухопивсь
      За краплю Всесвіту і долі маяття,
      Таємний дух Всевишнього і чийсь
      Безмежний подих з свого окуття
      Занурив Землю в шлюб. І зачались
      В лоні її пологи. Тремт серцебиття
      І велич Сущого пройня́ли все наскрізь.
      Безодні морок згинув. Паростки буття
      Розмаєм барв розси́пли й запліднивсь
      В ній гріх й любов, дар смерті і життя.

      Павло Гай-Нижник
      30 січня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. ЦНОТА РОСИ
      ЦНОТА РОСИ

      На пальців кінчиках трима́ цноту роси
      І пещу світ джерельних див. Господні
      Світанки Всесвіту у ній і пе́рвісні часи
      Злилися в краплю Бога. В цій безодні
      Тремтять віки́ таїн буття і Неба епоси
      Вчаровані в прозорий перл. Природні
      Смаки життя і геном чистоти краси
      В ній закодовані, всі ча́ри первородні.

      Павло Гай-Нижник
      9 січня 2019 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. ЕПІКА ЖИТТЯ
      ЕПІКА ЖИТТЯ

      Між видимим й незна́ним меж немає –
      Жеврі́є лиш ілюзія, епічність тла Буття
      Й клоака будуарних хтив куцо горлає
      Про велич ницих. Гра в блу́дне сповиття
      Тваринної феєрії задухою волає і конає
      У тому зашморзі душа. Пізна́ння ж окуття
      Вир розуму в кайданах скутих дум тримає
      Й в розпусті мрій. Шлях світосприйняття
      Згубився в буднях й златі. Мудрість вимирає,
      Вбива у метушні любов, рве боговідчуття
      Природи Людства. Знань глибінь здолає
      Сакральність Неба тайн, земного сенс Життя.

      Павло Гай-Нижник
      16 грудня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. НЕ ПИТАЙ
      НЕ ПИТАЙ

      Не питай де цілунком з’єднав небокрай
      Поміж нами серця́ в оберемок любові.
      Погортай весен сяйв й променево читай
      Затамовані думи легенд смарагдо́ві
      Про наш рай і гру доль. Уві сні пригадай
      Мрій офі́ри й зорінь світу душ волошкові.
      Розплітай візерунки, в барвах таїн пізнай
      Сенс кохання й життя, схо́ви щастя казкові.

      Павло Гай-Нижник
      15 грудня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. НЕОФІТКА-КВІТКА
      НЕОФІТКА-КВІТКА

      Спустились ця́точки зорі
      Веснянками на личко кві́тки.
      Осіннім сонцем десь вгорі
      Змило́вує хтось світ нізвідки
      В останніх пестощах. У грі
      Сніжинок пе́рвісних сусідки
      Вже мерехтять, мов ліхтарі,
      Зірки́ – небесні маргаритки
      І доцвітають хтивісто. В порі
      Обіймів зимних ворожбитки
      Чаклують з неба. Й байкарі
      Вітри́ шепочуть оповідки
      Про дні останні в кольорі.
      Холодних поцілунків свідки
      Вони в засніженій журі
      Чека́ воскре́сність неофітки.

      Павло Гай-Нижник
      12 грудня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. ТЛО
      ТЛО

      Всмак доля взя́ла нас і вичавла́
      Зцілована у прірві. Хай – пролог!
      Весь рай уяв – дарма́. Вона тягла́
      Між пустки зорь на дні перестог
      Єство людське. Ніч п’яна вибігла
      У пастку тиші (здичавілий смог
      Навколишньої мряки). Людська гра
      В зойк впала мить уда́ваних вимог
      І згинула у ній. Душа! Перемогла
      Пологи таїнства й любов? Є Бог
      В пелю́стках офірованого дна?
      Чи в тлі кохання – вічний епілог.

      Павло Гай-Нижник
      30 листопада 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. ВЛАДА
      ВЛАДА

      Влада звагітнює уся нестерпну спрагу,
      Що вгамувати кличе досхочу́ свавілля
      Людино-трону чи юрби, і варить брагу
      Дурману пустки душ та пастки ошаління
      Від марева оман. Розпутство пише сагу
      П’янкого божества, а приворотне зілля
      Бодяжить гріх гріха! Спокуса п’є наснагу
      З сліпих блаженних й зрячого підпілля
      Привладних пестуні́в й відригує зневагу
      До матки-трутня в ній. Липке недопадіння
      Плазунів гидких ширяє ницість і відвагу
      У простір несвідомого. Волає божевілля
      У вирі ненаситності до панівного змагу
      З природою вінця жаги́! Терпке похмілля
      Чави́ть задухою єство, згодовує виснагу
      І зцідить врешті в ніц всевладне породілля.

      Павло Гай-Нижник
      27 вересня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. СМЕРТЬ
      СМЕРТЬ

      Смерть – ненаситна, харч її – життя...
      Підступна гра і круговерть природи.
      Тóчить ножі довічні в схованці буття
      Пітьми глибінь на світанкові вроди
      Й всесвітня пастка – шлях невороття.
      З праху у прах. Довічний сенс угоди
      Між Тризною й Різдвом (без каяття).
      Лиш вічний Дух пульсує з осолоди
      Й наспівує святе й нечутне напуття
      Приреченим. І ще – Божественії оди.

      Павло Гай-Нижник
      17 вересня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. ЧАРІВНОСТІ
      ЧАРІВНОСТІ

      Ти Богом всяяна осінньою весною,
      Запліднена в розкішний цноти лан.
      Ним рясно так забарвлена красою,
      Неначе краплями морськими океан
      У хвилях муз. Грайливою журбою
      Мелодій шедевральних нотний стан
      Твій заколиханий. Первинною росою
      Й світанком зорь народжений роман
      Між небом і землею є в тобі́ зі мною,
      Зілля спокуси й наш терпкий євшан
      Чаклунства долі. Квітне світ луною:
      Всевишній накохав чарі́вності талан.

      Павло Гай-Нижник
      16 вересня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. AVE GNOSIS!
      AVE GNOSIS!

      Все найщиріше Світло – суть пітьма!
      Навколо марить блуд і гра буття убога,
      Що здатні засліпити! Не думок тюрма
      Ти є, а благість Самопізнання. Дорога,
      Що в Дух встеляється! Ужиті крадькома
      Дихання Вічності і чистий Пломінь Бога
      Як сховок Непорочності. Знання усі трима
      У відображенні Себе. Світогляд некролога
      Людини-тіла й Сяйво-нагорода, де нема
      Гріха прокляття Істини. Шлях від порога
      Різдва Душі в Осанну Пізнання! Ти є пряма
      Зоря Просвітлення й Прозріння перемога!

      Павло Гай-Нижник
      17 серпня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. ЦІЛУНОК
      ЦІЛУНОК

      Зціли́ мене отруйним поцілунком,
      Що самозгу́би зойк лишає на губах
      І поглинає зпе́щеним грабунком
      Твердиню волі й первородний страх.

      Зп’яни́ собою, мов медо́вим тру́нком,
      Що захмели́ть табу і зна́дить на чата́х
      Варто́вих цноти. Тремт заграє в’ю́нком
      Десь за свідомістю, у незбагненних снах.

      І обійми́. Як пензля геній, що малюнком
      Милується у барвах, засмакуй в вустах
      Нектар розніженого світу. Візерунком
      Він закарбується в кохання скрижалях.

      Павло Гай-Нижник
      10 серпня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. ТРІУМФ
      ТРІУМФ

      Плин По́ступу крізь тіні прозирнув
      З-під зо́рей покрови́: чи все іще квітує
      Життя в земній долині й осягнув
      Єством чуття́, що в тих краях чаклує
      Чад перевтілень дивних. Огорнув
      Він геть усе. Людина гетьманує!
      А вир ома́нних хтінь вже проковтнув
      Глузд Пізнання́. Невігластво царює
      У шатах Мудрості. Час небеса зімкнув.
      Ніщо вбра́лось у сенс і рве його, шельмує
      У марнославстві. Милість глум припнув.
      Слова зніміли там, рій голосів гарцює
      На троні юрбоправства обраних і ткнув
      Блуд очі в марево безтямства. Гріх цілує
      Ду́ші некаянних спокусою й жбурнув
      У прірву благочестя – ґонор ним торгує.
      Бог став міняйлом, в гаслах чин втонув,
      Лиш манівцями дум десь Істина плазує…
      Скривився Світ в гримасі і зітхнув –
      В льохах Його вже Людство тріумфує!

      Павло Гай-Нижник
      24 липня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. МЕНІ НЕ БАЙДУЖЕ...
      МЕНІ НЕ БАЙДУЖЕ...

      Мені не ба́йдуже, коли в мої́й країні
      Правду на блуд звели́, а трелі солов’їні
      У спів Сирен спотворили й Людині
      Долі шляхи плетуть облудливо причинні.

      Мені не ба́йдуже як на народній спи́ні
      Хліви́ із бісеру лаштують собі свині
      В людській подобі й ро́хки блювотинні
      Вдають за мову й су́рми янголи́ні.

      Коли ґвалтують совість в свят-ряднині,
      А честь запродують й глузують з милостині
      Мені не байдуже... Я ігрища тваринні
      Не перевтілю в цінності родинні

      Й у сенс буття. Коли хтось в серцевині
      Глумом гризе життя і шмарклі жабуринні
      В Любов жбурля – не гріх? Чи у стернині
      Ще є зерно? Чи є дух в мертвечині?

      Мені не ба́йдуже, коли мінливоплинні
      Божки́ удавані віщують Батьківщині
      Оманливі дива́ і в злидні баговинні
      Цей рай занурюють, в тенета хомутинні.

      Я зневажаю ниць (там ду́ші – в комірчині),
      Блюзнірство, рабство дум і волю в домовині.
      Не ба́йдуже мені як у майбутній днині
      Йтися крізь час буде́ мої́й й твої́й дитині…

      Павло Гай-Нижник
      19 липня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. ТИ – ЕВОЛЮЦІЯ!
      ТИ – ЕВОЛЮЦІЯ!

      Поки живеш – дихай екстазом, пий
      Буття вир з творчістю Себе у жни́ві
      Душі́ Роси і Неба. Люд нехай скупий
      Спотвориться в гримасі. Гавкітливі
      У ступорі заклякнуть. Світ чудни́й:
      Крихти від хліба – не зерно на ниві!

      Любов – Життя, але – не Дух Святий!
      Ти – Еволюція! Ковтай світанки хтиві
      До Знань таємних. В вечір мрійови́й
      Нектар народжуй й по́мисли цнотливі,
      А не з буденністю злягайся і відкрий
      Серце Митця! Дні вічності – мінливі!

      Павло Гай-Нижник
      19 червня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. ЗОЙК
      ЗОЙК

      Ми розкохалися як серця зойк – миттєво.
      Пропульсували марафон той, наче спринт.
      Зірвали спільні вени враз і пожиттєво,
      Розтро́щивши любовний лабіринт
      До підмурівка. Біль – це не суттєво!
      Вона як перша кров, як вічна гра у флірт
      Різдва зі Смертю – ось, що є чуттєво,
      А не оманливий і пристрасний репринт!

      Павло Гай-Нижник
      5 червня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. ІЛЮЗІЯ
      ІЛЮЗІЯ

      В рок гли́боко пірнають сум і ним непещена самотність…
      В безодню прірв і хаос дум, крізь заіржавлену кислотність
      І рваний пульс, в убивчий струм. У божевільну ілюзорність,
      Де світ оман п’є опіум облудних лун. Його потворність
      Плекає середлюдний тлум, а заніміла невимовність
      Ковтає первородний глум і тво́рить п’яну богородність
      Гріха істоти. Вакуум вдихнув незайману природність
      Й огидно сплюнув в подіум і на удавану вельможність.

      Павло Гай-Нижник
      13 травня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. ПІСНЬ ЗА ПОЛЕГЛИМИ
      ПІСНЬ ЗА ПОЛЕГЛИМИ

      Заспівала тужну пісню залізна троянда
      Й полетіла з нею в за́світ героїв команда.
      Засвітилися у небі їхні серця-квіти:
      Десь поділися у вирі людей земних діти.

      Пелюсто́чками дощу сльози з висі па́да –
      Освящається журбою новітня балада:
      Янгол чорний в крила болю устиг їх сповити;
      Білий янгол пір’ям згадки вічно буде гріти

      Душі кращих-наймиліших від криги Вола́нда.
      Гру скорботи життя з смертю тризну п’є іздавна
      Щоби грішні ще живії могли серця вмити,
      Аби жертвою безсмертних світ свій відмолити.

      Час – не вбити, не згубити вогники з свічада,
      І запалить Милість в млі тій Любові розрада.
      Чин Життя у Вічність кулі безсилі спинити,
      Майбуття плин в вирій вої пішли боронити!

      Павло Гай-Нижник
      23 квітня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. ПІД ВЕЛЯНОМ НЕБЕС
      ПІД ВЕЛЯНОМ НЕБЕС

      Під веляном небес вінчала їх любов,
      В обітниці вслухались роси-води
      І омивали першу спільну кров,
      А хмарки все водили хороводи
      Під ледве чутні співи молитов
      Вітрів далеких. В ца́рині природи
      Осяяв місяць тайну між дібров
      В тисячосвіччі зоряної згоди
      На шлюб сердець і з’єднання основ
      Двох в оберемку втіх. Їм щебетали оди
      В світанку солов’ї всі знов і знов
      Й кохання заквітча́ло з осолоди!

      Павло Гай-Нижник
      16 квітня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. МОЗАЇКА АПОФЕОЗУ
      МОЗАЇКА АПОФЕОЗУ

      О, Ви – мозаїка очей двоногих душ, вінець природи!
      Гра рас, вся райдуга людей і Божий куш! Усі породи
      Народів різних і племен. Cобі подібні й антиподи,
      Чому серед благи́х ідей творіння Ваше – світ незгоди!

      Мільйони сльо́зових калюж й кривавих оргій хороводи
      Ви славословите чимдуж? Чом не митці, а ляльководи
      На п’єдесталах дум дітей, а в вас в пророках – воєводи
      І лихварі оман. Зі скрижалей коли ви стерли дух свободи

      Та право думки? Є дурман коней у гоні табуна і насолоди
      З облуд юрби. Люд п’є гріх із долоні. А де ті праведні угоди
      Про Рівність і Любов? Гряде бо кари час чи благо нагороди
      За Шлях Діянь! І кров тавром вже пише вирок на клейноди!

      Павло Гай-Нижник
      8 квітня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. ЕКСПРЕСІЯ (ОРГАЗМ НЕБЕС)
      ЕКСПРЕСІЯ (ОРГАЗМ НЕБЕС)

      Великий вибух – то оргазм Любові,
      Божественного прагнення життя
      У задзеркальній духовій вимові
      З Омеги в Альфу Сло́ва майбуття
      Космічної спіралі – в часи но́ві.
      Екстаз народження небесного буття
      Із порожнечі форми в світоснові,
      Зі смерті в дерть, у коло зачаття́
      Матерії живої, в ква́нти просторові
      Пологів Всесвіту. Він – таємне́ дитя
      Розлучення Галактик й сили волі
      Коду Енергії. Зіро́к серцебиття
      І апогей Нуля у Ма́ксимі. В цім лоні
      Є прірва Усьогó і чрево сповиття
      Реліктів Ха́осу і Ладу, пульс сваволі
      Запліднення Шляху́, земного сум’яття!

      Павло Гай-Нижник
      14 січня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. СЕНС
      СЕНС

      У вічних пошуках краси,
      До світла щирої любові,
      Йдучи́ крізь себе і часи
      У життєрадісній діброві,
      Ти чуєш тихі голоси
      І гуркіт зкам’янілий крові?

      То з пекла брязкають списи
      І стогнуть батоги шовкові
      У темних сховах. Чорні пси
      Роздерти рвуться веселко́ві
      Чекання мрій. З краплин роси
      Чи спрагнуть вени джерело́ві,

      Щоб не зотліти й до весни
      Пробігти осінь? Не в півслові
      Себе вшкребти в літопис й сни,
      В життєві зорі світанко́ві.
      Взнай сенс таємний й затисни
      В дум зойки серця колискові.

      Павло Гай-Нижник
      12 січня 2018 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. ВЕЛИКА ГОДИНА
      ВЕЛИКА ГОДИНА

      Велика година – нескорених мить!
      На Поступу крилах зліта́ нова Днина,
      У гарті розвою німіє блакить
      І спалахом голосу рве вись Дитина,
      Аби неофітів збудити й зродить
      Міць Духу у зрив. Упа́де зернина,
      Що з темені сяйво із Знань заіскрить
      Промінням світанку часів і Людина
      Зоре́ю природу Буття осінить.
      Із Думки і Чину воскресне Нови́на
      Й епоха Героїв й Творців засурмить:
      Зача́лася в світі новітня Родина!

      Павло Гай-Нижник
      23 грудня 2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. ОКЕАН (ЖИТТЯ)
      ОКЕАН (ЖИТТЯ)

      Цей океан – шириною в життя
      І прірва його – глибінь долі,
      На хвилях незвіданих човен буття
      Пливе крізь роки і літа мимоволі
      У штиль і у шторм. Вітри́ вороття
      Не дихають тут. У полоні сваволі
      Людину несе течія в відкриття
      Незнаних вершин у новім видноколі
      Безкраїх просторів. Там часобиття
      Пульсує крізь Тебе і вже сивочолі
      Видніються десь береги спокуття
      І мандрів вінець на одрі в ореолі.

      Павло Гай-Нижник
      9 грудня 2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. ТОБІ – ПЕРВІСНІЙ
      ТОБІ – ПЕРВІСНІЙ

      Ти пахнеш квітами і вранішнім теплом
      З яких рясніє первозданність міту
      І в заколиссі цім, мов неземним плодом,
      Смакуєш медом ти мені й нектаром цвіту
      З садів раєвих всіх. Розніженим крилом
      Вкриває нас любовограй й в сюїту
      Чарівних нот занурює усладовим вином
      Як в доісторію Буття, в світанки Алфавіту.
      Де Альфа та Омега пе́рвісним різдвом
      Запліднюють природи суть, сповиту
      Із нас та цнотою й неначе першим сном
      Вкида у пристрасть див несамовиту.
      І ти, з роси постала, м’ятним ясмино́м
      Кохальні пишеш перли заповіту. Світу.

      Павло Гай-Нижник
      17 листопада 2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. ЛЮБОВ
      ЛЮБОВ

      У щирої Любові – серце Бога,
      Нектарний смак і пульс із феєрій
      У зореквітті почуттів. Без некролога
      І без свідоцтва смерті. В ній – напій
      І спрага творення, із полум’я волога,
      Журби глибінь і неозорість мрій
      У просторі безмежності – облога
      Цілунків милості, звитяги та надій.

      Любов – є рай, книга волінь розлога,
      Спокута доль, жнива життя й сувій,
      Що пише шлях незримого порога
      Між Небом і Землею в світовій
      Грі Розуму у вічнім: де дорога
      До миру душ і благочинних дій?
      Буття – рух вій, Любов – є перемога
      Над тлінністю його! Бог – в Ній!

      Павло Гай-Нижник
      22 жовтня 2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. ТИ ЗА МЕНЕ В ТАЙНІ ПОМОВЧИ...
      * * *

      Ти за мене в та́йні помовчи,
      Тихо так, в собі́, аби богам не вчу́ди...
      І ще… Давай – без свідків. Спиначі́
      На нас очікують вніч-вдень, а їхні блу́ди
      Любов на ґвалт кида́. Точи в душі мечі!
      Кров, позаяк, воскрешує! Усюди
      Є ми з тобою! Дві сльози́ в ночі́...
      Кривавою росою впа́дем в груди
      Немов у небо нації, як першоорачі
      Запалимо в ній серце! Нові люди
      Народяться із всесвіту борні! У млі
      Згорі́мо ми, та іскра гарту всюди
      Ватру здійме́ світанку! Ти ж мені
      По спа́лаху тепло́ дай! В зимні руди…

      Павло Гай-Нижник
      11 жовтня 2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. НАТХНЕННЯ
      НАТХНЕННЯ

      Я натхненний тобою творити
      Вир вогню у воді та здійняти
      Серця ґарт до небес і зоріти
      Серед темені тла. Спеленати
      В оберемок зорінь земні віти
      І нектаром життя малювати,
      У веселку його оповити
      Наче в рай, в візерункові шати.

      Я тобою натхненний чари́ти –
      Місяць й Сонце у єдність вінчати
      Шлюбом вічності. І устелити
      Всі блаженства до ніг дитинчати
      І його людству в юнь присвятити.
      Щоби щастя заграло. Щоб мати
      З батьком долю могли запліднити
      Й з Роду в Рід майбуття себе дати.

      Я натхненний тобою квітча́ти
      Пустку душ й всі пустелі зрясніти,
      На хмаринках журбу колихати
      Й дивом усмішок з суму зцілити...
      І розніжити світ. Цілувати!
      У чуття тремт буття забарвити!
      Я тобою натхненний кохати
      Й навіть в пеклі Любов оселити!

      Павло Гай-Нижник
      31 липня 2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Я ПОЛУМ’Я В ТОБІ-ВОДІ!
      Я ПОЛУМ’Я В ТОБІ-ВОДІ!

      Я полум’я в тобі-воді! Пірнай за виднокрай!
      Сягай за вінця іскр, вогонь з роси ковтай,
      Розбарв в своє́му кольорі й замріяно втопай
      У чуттєграї двох, в глиби́ни чар! І виринай
      Багря́ними світанками жаги! Ніц не питай:
      Любові цвіт цілуй – смакуй до дна свій рай!
      Стелися небом з поміж зорь і прірву сколихай!
      Ми питимем нектар й розпе́стимо розмай
      До воскресіння з забуття, замандрені у плай
      Тихої ніжності… Вдихай мене! Кохай!

      Павло Гай-Нижник
      16 червня 2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. КОЛИШНІ
      КОЛИШНІ

      І світ навколишній – не вже, а – лиш весна,
      Влови́ на спогад – мить – ми такі інші.
      Все наче як Любов… Незбещенні вуста
      Без дотику богів… Порожні. Переспілі вишні
      Й блукальці вір. Цілуємо повітря. Хто ще зна
      Про вхоплений світанок в руки? Вищі!
      Ми є апостоли безвиході і джерела́ми дна,
      А може й позасвітні. Ми – колишні
      Лелеки душ, cпотрошення зерна!

      Павло Гай-Нижник
      7 квітня 20017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. СОН (МАРА)
      СОН (МАРА)

      За промені ніч й день веду,
      Незримо темінь розтуляю:
      Малює ма́ра тінь бліду,
      Що має ключ від пекла й раю.
      І я… Немилосердно йду,
      У смерть плюю, часи минаю,
      Чавлю́ буття, плету ходу
      І пил з очей сліпих збиваю.

      Без вороття. Десь упаду,
      Землі́ з’їм, трав наобіймаю.
      Каміння на свій хрест вкладу,
      Встаю і знов їх розкидаю
      У порожнечу. Розкраду
      В природи квітів для розмаю,
      Про щастя, може й про біду,
      У їхніх пелюсто́к спитаю

      І не повірю. В тім саду
      Я вітра в груди наковтаю
      Аж до зомління і знайду
      Сенс незбагненного. Втопаю
      В ріллі життєвій й до ладу
      Себе і душу причащаю,
      Прозріння схоплюю звізду
      І геть – в незвідане. Вмираю…

      Павло Гай-Нижник
      13 березня 2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. НЕЗБАГНЕННІСТЬ
      НЕЗБАГНЕННІСТЬ

      Журба ковтнула радість й усміхнулась,
      Та ж – блискавицею впірнула у сльозу,
      Дощем увись здійнявшися, грайнулась
      І порозки́дувала іскрами росу
      В душі́ небес, що в зореблиск сяйнулась
      Й, в космічну заплідни́вшися грозу,
      Зродилася любов’ю! Спалахнулась,
      Намистом заплелася в цвіт-косу
      І розкрапли́лася. Так милість пригорнулась
      До серця Всесвіту. Весе́лкову лозу
      Розхлюпала землею й доторкнулась
      Таємних жнив життя, в розкві́тчану красу.

      Павло Гай-Нижник
      12 березня 2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. НЕЗАЗОРЯНІ ЗО́РІ
      НЕЗАЗОРЯНІ ЗО́РІ

      У страчених незмріяних щоми́тях
      Злягли ми із світанками в будь-день.
      Там зорі згасли у життєвих жи́тах
      Й понурилися в сіру коловень
      Шляху самотнього у мареві, у ски́тах
      Довічних перегонів. В них лишень
      Сховались сподівання. У тих квітах –
      Утаємничення незгаданих пісень
      На доленосних скрижалевих плитах
      І тремт пилку нектару в зойку жмень,
      Що так і не зазорялись в орбітах,
      Не спалахнули сяянням знамень…

      Павло Гай-Нижник
      4 березня 2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. ПРИРЕЧЕНІСТЬ
      ПРИРЕЧЕНІСТЬ

      Йдемо із океану у життя,
      Й розхлю́пуєм як краплі з калаба́ні
      Себе із ними. Так іде буття.
      Так ми зрікаємся і ду́ші розірва́ні
      Летять лахміттям через небуття
      У згарище закінчення. В повстанні
      Зойку благанного і вже без вороття
      Душу зціло́вують незба́гнення останні.
      Любов чіпляється ж за прірву каяття
      Коли серця́ приречено до травлі.
      А ти ще дихаєш, Різдво i Смерть вмовля,
      І янголи рвуть-п’ють криваві плaвні!

      Павло Гай-Нижник
      24 лютого 2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. ОФІРУВАННЯ РАНКУ-СНІГОЦВІТУ
      ОФІРУВАННЯ РАНКУ-СНІГОЦВІТУ

      Офірування вранішнього світу –
      Лапа́тим снігом пе́ститься земля,
      Вальсує небо у зимо́вім квіту
      Під тиху музу вітра-скрипаля.

      І вікову природа виграє́ сюїту,
      Пір’їнки хмар на обрій вистеля,
      Й сніжи́нковому тішиться зеніту
      Чарі́вна казка – білий цвіт кружля.

      Павло Гай-Нижник
      13 лютого 2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. ІСПИТ ЖИТТЯМ
      ІСПИТ ЖИТТЯМ

      Щомить – твій вчинок сіяча, що залиша стерню́,
      І кожен день – іспит життя, незримого турніру.
      Ми в світ прийшли не тя́гати каштани із вогню,
      А розпалити іскру правди й полум’яну віру
      Посеред темені. Набат згадати дзвонарю
      І з серця вирвати ще розголо́су ліру,
      Прозрінням вмити лик сліпцю-поводирю
      Й подати руку спраглим на довіру
      Та й до душі… Буденної полови маячню
      Розтерти в порох. Зерном зануритись в офіру.
      Усі на черзі… В пам’ять, в гній, в борню…
      На стежці до зірок чи у пащеку звіру…

      Павло Гай-Нижник
      5 лютого 2017 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. СЕРЦЕ ЗАКОХАНИХ
      СЕРЦЕ ЗАКОХАНИХ

      Серце закоханих знає – чуттів глибших більш не буває,
      Вони – то є світ навкруги́, гра ніжності, див і снаги́!
      Той всесвіт їм славні співає і зорями шлях устеляє,
      В якому, без зради і мли, в зцілу́ванні їх береги…

      В любові – цвіт краю не має, вирує, барвить, устеляє
      Солодкою хвиллю нуги́ – життя, які прагнуть жаги
      До щастя, що вічно буяє. До долі, яка обіймає,
      Сплітаються де райдуги, де двоє – безсмертні боги!

      Павло Гай-Нижник
      12 листопада 2016 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. ТИ – НАЙПРЕКРАСНІША ІЗ КВІТІВ!
      ТИ – НАЙПРЕКРАСНІША ІЗ КВІТІВ!

      В твоїх пелю́стках, у розма́їм світі
      Землі та неба заплели́сь графіті
      Одвічних істин й но́вих заповітів,
      Сумирних рос і барв у буйноцвітті
      Краси первинної. Як сонце у зеніті
      Вона є зпромені́нням самоцвітів
      Й пестливої гри зна́дливих магнітів
      Вроди чарівної. В твоєму оксамитті
      Встелилась ніга й всі вогні сповиті
      У оберемку див, що надиха піїтів,
      Героїв зводять й кличуть неофітів
      Вклонятися коханню. В верховитті,
      У луках, у всесвітньому суцвітті
      Під сяйвом зоряних софітів
      Ти – найпрекрасніша із квітів!

      Павло Гай-Нижник
      10 жовтня 2016 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. ДО БОГА В ХАТУ
      ДО БОГА В ХАТУ

      Світ – спить... Лягаю демонів приймати...
      Смерть – вмрить? Встраши́лася вмирати!
      Життя... Конає... Щоб іще не здати
      Краплей свої́х... Йому б не знати
      Що у Різдві сенс – Смерть узяти...
      Амінь... Аби вловити й цілувати
      Своїх... І не добіг... До Бога в хату...

      Павло Гай-Нижник
      9 вересня 2016 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. ВСЯ НАША ЛАГІДНІСТЬ ПІШЛА СЛЬОЗАМИ КРОВІ
      * * *

      Вся наша лагідність пішла сльозами крові,
      А милосердя гордо ви́сить на гіллі́,
      Не варто каятись, зревілися доволі,
      Не плачмо, націє, гартуймося в борні!
      Ми просто йдем крізь хмари пурпурові,
      Через гаття́ гріха й любові, в млі,
      Ми всі вмремо́, поляжем в тризну долі,
      І переме́лимося в вічності жорні
      Для майбуття! Ми - квіти світанкові,
      Що залоскочуть смерть і на Землі
      Зведеться Рід наш і на крилах волі
      Нестиме світло через труп війни!

      Павло Гай-Нижник
      20 липня 2016 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. МИ - ОБРАНІ!
      МИ – ОБРАНІ!

      Гідність палких сердець
      І велич геройського чину
      Нас кличе на вічний ґерць,
      До слави без страху загину!

      Ми леви – народ-борець,
      Що долю творить без спочину!
      Ми вічність, ми – люд-мудрець,
      Що пише новітню днину!

      Палá в нас святий каганець –
      Містичний вогонь часоплину!
      Про нас сурмить янгол-співець
      Й веде в пантеонну царину!

      Між націй земних ми – вінець!
      Чесноту плекаєм єдину,
      Обрав нас із честю Творець
      В майбутнє вести Батьківщину!

      Павло Гай-Нижник
      3 березня 2016 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. ДО НІГ ТВОЇХ ВСЕ НЕБО ПРИХИЛЮ
      * * *

      До ніг твоїх все небо прихилю
      Й короною зірковою звінчаю
      Тебе єдину. Світ свій розфарблю
      Пензлем краси і барвами із раю!

      Тендітними росинками скроплю
      Вуста сумирні, день заколихаю,
      Розбуджу ніч, блиск сонця ухоплю
      І дам серцям. Вони живуть, я знаю,

      Тобою й мною! Янголам звелю
      Розніжувати ніжність аж до краю,
      Аж до межі… Я й темінь засвітлю
      Суцвіттями вогню та водограю

      І чарами тебе у собі розстелю.
      Нас в оберемок долі повплітаю…
      До смерті і по ній ти є моє «Люблю»,
      Між Богом і людьми я є твоє «Кохаю».

      Павло Гай-Нижник
      1 березня 2016 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. КРАСИ ТВОЄЇ МАЄСТАТ
      КРАСИ ТВОЄЇ МАЄСТАТ

      В твоїй неви́чурній красі
      Розцілувались янголята
      І заквітни́ли в барвах свята
      Світи навколишні усі.

      Народжена з зорі в росі
      Й розкішно небом обійня́та,
      Тебе, як витвір коловрата,
      Приніс на землю Бог з висі́

      В долонці долі. У плесі́
      Священних вод душа крилата
      Мого́ сягнула маєстата
      Зерном життєвим в Логосі.

      Павло Гай-Нижник
      27 лютого 2016 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. ЧУТТЯ ВІЙНИ
      ЧУТТЯ ВІЙНИ

      Війна – зморщена нація!
      У венах – болісна акація!
      Війна – невроджена пульсація!
      Любов – життя і смерті ґрація...

      Війна – до миру вакцинація,
      Сльози́ і крові ґенерація!
      Війна – інстинктів токсикація!
      Труна – людини коронація!

      Павло Гай-Нижник
      23 грудня 2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. ПРОЩАЛЬНИЙ ЛИСТ! З ВІЙНИ...
      ПРОЩАЛЬНИЙ ЛИСТ! З ВІЙНИ…

      Я лицар світла, що ввірвавсь в війну
      За мир і за життя, за волю й честь козачу!
      Біда не в тім, що скоро я помру,
      А в тім, що більш Вас не побачу,
      Більш до душі не пригорну,
      Не засміюсь і не заплачу…
      Що вкотре знов не обійму́,
      Що очі милі назавжди́ вже втрачу
      І їх не стріну ще раз. Що не обітру
      Зі щік сльозинку, що вже не збагачу
      Себе цілунками й усмі́шки не візьму
      Кудись в дорогу, в згадку і на вдачу.
      Я просто в вирій відійду. В пітьму…
      За обрій… Кров’ю борг свій спла́чу
      Тобі народе мій! Я смерті зазирну
      І плюну в вічі! Твій тріумф відзначу!

      Павло Гай-Нижник
      15 листопада 2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. ТВОЯ ЗУХВАЛІСТЬ РОЗДЯГНУЛА НІЧ
      * * *

      Твоя́ зухвалість роздягнула ніч...
      Зірвала млосність і здійняла вітер
      Без перемовок. Мов первинний клич!
      Прозорий як в сльози́, без літер.
      Підзаголо́вок впав у потойбіч
      Палкої ніги, зко́ханої в витвір
      Розпу́сти наче в сховок. Віч-на-віч…
      А потім день усю цю творчість витер.

      Павло Гай-Нижник
      10 листопада 2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. ПРО ЩАСТЯ
      ПРО ЩАСТЯ

      На свято в Бога щастя попроха́й!
      Омий ним долю й розплеска́й усюди
      І скро́плять ним серця усі нехай
      Навколо світу твого спраглі люди!

      Який у щастя колір? Як розма́й!
      Розба́рвлений, мов веселко́ві смуги!
      Він – промінни́й! Ти лиш його впіймай
      І, щоб не стліло, зарозся́й навкру́ги

      Укві́тчаним дощем. Нектару водограй
      Вдихни замріяно, скуштуй у вільні груди
      І в душах краплями любові засівай,
      І щастя житиме в тобі́ і зі́йде всюди!

      Павло Гай-Нижник
      18 вересня 2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. ДІАЛЕКТИКА (З ТОБОЮ / БЕЗ ТЕБЕ)
      ДІАЛЕКТИКА
      (З ТОБОЮ / БЕЗ ТЕБЕ)

      З тобою – задиха́юсь я...
      Без тебе – навіть дихати не взмозі!

      З тобою – замала́ Земля…
      Без тебе – пустки шлях в дорозі!

      З тобою я – в вогні згоря́…
      Без тебе ж – прірва при порозі!

      Мені без тебе – не життя,
      В тобі́ – мій штамп у некролозі!

      Павло Гай-Нижник
      10 вересня 2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. ГЕТЬ ІЗ ЮРБИ!
      ГЕТЬ ІЗ ЮРБИ!

      Вже бийте у дзвони, сокири точіть –
      Облуда з вогнем на подвір’ї стоїть!
      Жиди-напівкровки, мордор і хохли
      Зачали за НАШЕ криваві торги!

      З майданів сердець відплата сурмить
      Про сонячне злато і неба блакить,
      Що вмиється смертю в багрі боротьби
      У куряві чорній зло зрад ворожби

      І згине довіку! Люд, лікоть у лікть
      Вставайте за волю, мечі загостріть!
      Розправте покірні в догоді горби –
      Зродіться НАРОДОМ з отари юрби!

      Павло Гай-Нижник
      31 серпня 2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. ПРО ЧОРНЕ І СІРЕ
      ПРО ЧОРНЕ І СІРЕ

      На тлі занадто чорного –
      і брудно-сіре
      Може набути білих барвників...


      Тріумф родже́нного –
      як свято світло-щире,
      Веде приречено до смертних кольорів...


      Павло Гай-Нижник
      20 липня 2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. ЗА ВІТЧИЗНУ ХТОСЬ ВОЮЄ, ХТОСЬ – ВІТЧИЗНОЮ ТОРГУЄ!
      * * *

      За Вітчизну хтось воює, хтось – Вітчизною торгує!
      Хтось за Неньку умирає, хтось – на смерті заробляє!
      Народ з військом жебракує, дехто – на війні лихвує!
      Люд крізь сльози дух гартує, кодло покидьків – панує!

      Коли ллються крові води – водить нечисть хороводи…
      Честі шлях пройде крізь броди, чин борні – ціна свободи!
      Час відплати-осолоди дзвоном б’є сокир в колоди…
      Слово-дух, щит-меч, клейноди – в злуці – зроджують Народи!

      Павло Гай-Нижник
      19 квітня 2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. СПОКУТА ЛЮДСТВА – УСМІШКА ДИТИНИ
      СПОКУТА ЛЮДСТВА – УСМІШКА ДИТИНИ

      У щебетанні куль не чутно плач дитини,
      А реготання вбивць – спів арій на закла́ння.
      Їх муза – кров й гарматні блювотини…
      В моралістичній діареї сенс – посла́ння
      Про зкурвлення любові. Тихі днини
      Живуть в труні́ облудного пізна́ння…
      Освітній декаданс у мареннях людини
      Живи́ть нігілістичне мавпування
      Й згодовує юрбі спотворені доктрини
      Про сенс речей і спосіб поглинання
      Часу і простору без відчуття провини…
      Який у смерті колір? Неживий. Конання,
      Прозоре і порожнє, вигляда з-за спини
      Невігластва пихи́. Шаленство руйнування
      В очах плете незримі павутини
      Хао́су й ла́ду...
      Там стало піснею волання,
      Убивство ж – тризною без сма́ку мертвечини,
      А почуттям вважається злягання
      Із совістю та честю. Це – нові цеглини
      Стовпів задуреного світу панування
      Новітніх індульгенцій. В тіні гільйотини
      Вже розпростерта істина. Її зчавля́ть діяння
      Псевдопророків і вождів. Першопричини
      Загубляться в словах про вищі побажання
      Й втопатимуть в трясовині духо-руїни
      Поки війна і блуд не вдавляться. Офірування
      Від Немовляти Світла виверне глибини
      І засурми́ть прозрінням в час стрічання
      Зорі́ споку́ти людства – у́смішки дитини.

      Павло Гай-Нижник
      17 березня 2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. МАТРИЦЯ
      МАТРИЦЯ

      Наш Всесвіт – бульбашка в долонях Бога,
      А світ земний – кулька блакиті гри дітей
      Його науки. Він диригент. Він – ноти і дорога
      Буття щоденного, молекул, атомів, людей
      І космосу зірок… Свята пересторога:
      Бурлінь життя закута в ланцюги смертей
      Є світлом злуки. Все йде до порога
      До «до» і «після» злету ди́хання ідей,
      В останній крок. Насправді доля – вбога,
      Жертва спонуки вищих сил речей
      З роси, сльози і крові духу. Року перемога –
      Тріумф народження і праху апогей.

      Павло Гай-Нижник
      8 березня 2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. ПОРА ВЕСНИ, КОХАНА...
      ПОРА ВЕСНИ, КОХАНА…

      Зорі́ють ночі, сяють дні…
      Нам би дожити до весни, кохана.
      Де во́ди гратимуть чудні́
      Й земля у квітах дивини зацілува́на.

      В неопалимій купині
      Нам би любитись без війни, чека́на.
      Не попектися б у вогні
      Серцями, де згорять вони. Оса́нна.

      Прозріти б й вийти з осені́
      Нам із коханням, без вини́, бажа́на.
      Там барви б віднайти ясні́
      Й купель любові, що у сни заколиха́на.

      Летять сніги засріблені…
      Крізь час, як зможеш, зазирни, жада́на,
      Та попри ві́три крижані
      Розгледь в хуртовині́ зими як зрана

      Заграють сяйвом промені́.
      Як дзвін струни́ і сила нездоланна
      Звесе́лять щастям мовчазні
      Тайни життя. Нам би сягнуть весни, кохана.

      Павло Гай-Нижник
      9 січня 2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. ВІЙНА
      ВІЙНА

      Війна – без краю, з усіма усіх…
      Там в танку́ смерті тріумфує зло
      І править тризну цілковитий гріх,
      А очі ріже збагряніле тло
      І заливає сіллю… Сліз людських…
      Кривавий молот б’є життя як скло,
      Витро́щуючи душі з мук плотськи́х,
      Чави́ть диха́ння й розкида на дно
      Кришталики буття. В війні німіє сміх,
      В ній навкруги все плачем розсікло
      І ціпеніє жах у вирвах втрат і лих…
      В горнилі бойовищ роджається й тепло́
      Героїв миру, жар сердець живих
      І дух гартується. Любові джерело
      Живить нетлінність цінностей святих
      І силу лицарів. В борні все верх брало́
      Лиш Світла Воїнство і Істин вікових.
      У вічній боротьбі мечем є лиш добро
      Й кується щит замирень світових.

      Павло Гай-Нижник
      3 січня 2015 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. КВАНТ ПІЗНАННЯ
      КВАНТ ПІЗНАННЯ

      У квантовій механіці життя –
      Не заблукати в ті́ні власних втіх,
      Де лабіринт в минуле – майбуття,
      А у прийдешнім – тільки смерті сміх

      І порожнеча: з праху в прах влиття…
      Насправді час – примара плину віх,
      Як вибух в Космосі, який зродив буття
      Й його ж поглине, заковтне усіх

      І не удавиться. Це шлях – без вороття.
      Ціна пізна́ння – первородний гріх…
      Людина ж – мить, рух вій у небуття,
      Слід від роси міжгалактичних лих.

      Печать Різдва й Прощання – закляття́,
      Накладене на долі й злих, й святих.
      У коловерті сподівань і каяття
      Таємне вгледіти час в істинах простих,

      Сенс усвідомити й знов Бога, мов Дитя,
      Себе узріти в скрижаля́х мирських
      Та в вирі Всесвіту. Все людство – сповиття
      З світла прозрілих та оман сліпих.

      Павло Гай-Нижник
      29 грудня 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Пісня «Ватника» (сповідально-затяжна)
      Пісня «Ватника»
      (сповідально-затяжна)

      Не сепарат і не зрадник вам я,
      Просто у мене дурна голова.
      Не знаю де Лондон і де та Москва,
      Я в школі навчився лише «два до два».

      Я ледве умію зв’язати слова.
      Про честь ані слухом, ні духом не зна.
      Я міні Хуйло, всім качаю права,
      Хоч й замість мізкі́в лиш вата одна.

      Блааа-блааа-блаж. На херу Крим-наш.
      Дооон-дооон, дін-дон. Укри єб..ть Лугандон.

      У мене лишень то і мрія проста,
      Знайти горіляки й ще трохи бабла.
      Мій світ – матюки і брехня про Христа,
      Я нéлюд «по жизні», а не відо зла.

      Продати я здатен усе запростá
      Вітчизну і матір (не раз і не два).
      Нена́виджу все я, і се́ла й міста,
      Були би жратва, п’яні шмари й братва.

      Блааа-блааа-блаж. На херу Крим-наш.
      Дооон-дооон, дін-дон. Укри єб..ть Лугандон.

      А може подамся в політику я,
      Десь щось відіжму, набарижу сповна́,
      Підлижу, промовлю, включу́ холуя
      І стану кермом у якогось човна.

      Я просто істота з морального дна,
      Неначе пороблений був із лайна.
      Чи я бізнесюк, чи статист, чи шпана
      Не так вже й важливо. Подохну – й нема.

      Блааа-блааа-блаж. На херу Крим-наш.
      Дооон-дооон, дін-дон. Укри єб..ть Лугандон.

      Павло Гай-Нижник
      29 листопада 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. МОСКОВІЯ
      МОСКОВІЯ

      Імперія гріха, сваволі й кро́ві,
      Пітьми байстрючка, наречена зла,
      Зачата в півночі під бубни шамано́ві,
      Над світом білим тінню проросла
      Із хащ болотяних закурене в полові
      Дитя лукавого – країна-град Москва.

      Московія – то плем’я без коріння-роду.
      В ній угро-фінська Меря, Весь й Мордва́,
      В ній клапті Азії ординського наплоду,
      Холуйство смердів – непроглядна мла,
      Й поцуплене ім’я Слов’янського Народу
      І назва вкрадена у Русів та слова.

      Держава-виродок тиранів без любові
      Себе у богообраність вдягла,
      Імперську ж ницість – в лахи пурпурові.
      А Бога загубила… Там здавна́
      Не вчать Мухаммада, ані вчення Христові,
      Там б’ють чолом й правителям – хвала!

      Павло Гай-Нижник
      2 листопада 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. НАПУТТЯ
      НАПУТТЯ

      Чрез світло Бога зазирни в життя
      Й крізь віхи йди, ступаючи на вітер,
      Не озираючись, у ритм серцебиття,
      Свій крок здійсни, аби не стер час літер.
      Неси з собою щирість співчуття,
      Збирай, даруй і засівай знов квіти,
      Діли хліб-сіль як цінність каяття
      І барви створюй. Не спіши тьмяніти.

      Розсяяний твій промінь – блиск буття!
      І шепіт думки – здатен засурмити
      Величним Словом! Гідно! В майбуття!
      В століть скрижалі! У віках не стліти
      Зерну твоєму! Йди без вороття
      У глиб кінця початку. Гартом оповитий
      З сльози росу скуштуй, не кровопролиття,
      Тоді зумієш й смерть свою прожити!

      Павло Гай-Нижник
      5 жовтня 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. РІДНА МОВА
      РІДНА МОВА

      Ні в Ле́ту, ні в літа́ не кануло твоє могутнє Слово
      Воно як криця зброєю зросло в устах народу,
      У душах залягло палким вогнем, глибо́ко й просторово
      Й освячує той шлях, що вказує на згоду
      Та велич вічності. О, скарбе мій, моя́ батькі́вська Мово!

      Павло Гай-Нижник
      24 вересня 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. ТЛУМАЧНИЙ МІНІ-СЛОВНИЧОК ПОЛІТИЧНИХ ТРАХОЧОК
      ТЛУМАЧНИЙ МІНІ-СЛОВНИЧОК
      ПОЛІТИЧНИХ ТРАХОЧОК

      Політична прострація – тупіння;
      політична проституція – ганебно,
      політична порнографія – огидно,
      політична мастурбація – неплідно,
      політична агітація – блудіння
      політична кастрація – революційно,
      політична люстрація – еволюційно,
      політична ротація – доцільно,
      політична ж стагнація – гноїння,
      політична тушка – просто проститушка.

      Павло Гай-Нижник
      18 вересня 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. ТЕХНОЛОГІЇ РУЇНИ (Смерть й відродження країни)
      ТЕХНОЛОГІЇ РУЇНИ
      (Смерть й відродження країни)

      Перед тим, як продати державу єдину,
      Плутократи врізають по трохи країну.
      Перш, ніж всунути вати у люди й дать різки,
      Космополи їм фантики вкурюють в мізки.
      Перед тим як розтерти народ на полову,
      Напівкровки змивають минуле і мову.
      Не могли щоб згадати про доленьку вільну –
      Вівців кинуть в кошару, нескорених – в бійню.
      А коли впадуть ґрати й повстануть герої
      То манкурти дадуть їм легенди й набої.
      В миротворство заграють тоді різники,
      Олігархи ж – в народні підуть візники
      І закрутять все знов. Куплять все й розіграють.
      Й тут – прозрілі прийдуть, всіх на горло скарають.

      Павло Гай-Нижник
      16 вересня 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. ЧУЖІ ДАРИ ПОЛОВИ
      ЧУЖІ ДАРИ ПОЛОВИ

      Чужі вожді несуть у наші очі піски поло́ви
      З темені крізь ночі. Людські почались ло́ви
      З відусюди. Чужі боги́ полюють навмання
      У пошуках одуреного люду й немовля
      Народжене в дурмані ще не зна, що у тиші́
      Чужі творці задобреного зла лиш за гроші́
      Зкуповлюють майбутнє твого роду
      Й облудливі світи знецінюють природу
      Різдва спільноти. Овації здіймуть чужі гріхи
      Над смертю нації, що при́йшлі тельбухи́
      Засліплена приймає за дари і вимирає…
      З’їдженій душі бракує сили, кволість обирає
      Не гідність боротьби, а гонор заздрості і ту́ги,
      Не чин просвіти – тихий харч прислуги…
      Чужої милості мінлива гра за спокій в нагороду
      Зжирає цінності й зерно життя народу.

      Павло Гай-Нижник
      26 серпня 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. КРІЗЬ ЧАС
      КРІЗЬ ЧАС

      В душі, що вигоряється нутром,
      Випалюється битвами сумління,
      Що вкрита ґартом, м’яти полотном,
      Дощей роси не вистача зкропління
      Для рути-цвіту. Б’ється джерелом
      Серце любові. Стелиться квітіння
      Життя розмаїв. Сплетене гуртом
      З води й вогню, із вищого веління,
      Світло краси зроста, розніжене теплом,
      Людина постає – творіння провидіння!
      І, розриваючись між гнівом та добром,
      Крізь час іде, збира й кида каміння…

      Павло Гай-Нижник
      7 серпня 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. ТИ МЕНЕ ДОЧЕКАЙСЯ
      ТИ МЕНЕ ДОЧЕКАЙСЯ

      Ти мене дочекайся, знайди в серці сили,
      Я пове́рнуся звідти живим, тільки вір.
      Сподівайся завжди. Адже ми ще не договорили
      Усіх слів. Я наснуся між зтомлених зір.
      Не відчайся. Я знаю, тебе не зломили
      Тужні дні. Бо клянуся – злій долі навкір
      Я сміявся. Їй в очі сміявся, щосили.
      Бо живлюся тобою. Бо й в миті зневір
      Я з любові зміцнявся. Мене боронили
      Молитви́. Не скорюся. Твій лицар-жовнір
      Не здавався. Чекай. Бо замало іще ми пожили,
      Я вернуся, ти знай. Вітром степу або дощем гір.

      Павло Гай-Нижник
      4 серпня 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. ТЕНЕТА ІСТИН
      ТЕНЕТА ІСТИН

      Всього́ не бу́ло, за́вжди є і не існує,
      Усе й усі в хао́сі руху виключно покірні
      Та вже приречені. І Варта все пильнує…
      Володарі й раби – то божевільні,
      Що моляться даремно. Полова́…
      У провидіння всі дороги – вірні!
      Не мають сенсу кроки і слова,
      Усі вони – заплутані і спірні
      Не світять променем, приховані в крові́.
      Лиш віра, чин та помисли є сильні!
      В Творця немає мертвих, всі – живі.
      Але до кого ж Янголи прихильні? –
      Питання долі кожного і всіх!
      Години, дні і миті – швидкоплинні!
      У сутінках віків і мряці дух в’є гріх
      Й тенета смерті. Істини – нетлінні…

      Павло Гай-Нижник
      23 липня 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. ДОНЮ, НЕ БІЙСЯ - Я НЕ ВМИРАВ
      * * *

      Доню, не бійся – я не вмирав,
      Я відійшов твої́м янголом стати,
      А ще – над тобою всім небом постав,
      Щоби могла мене вічно вбачати.

      Люба, всміхнися – я інше пізнав.
      Те, неземне, про яке не сказати.
      Та все ж, так замало тебе обіймав,
      Тепер тихо світлом буду́ цілувати.

      Мила, пробач, що так рано поклав
      Сво́є життя на вівтар той. Як знати,
      Може у смерті я теж смерть поправ,
      Щоб жити могла ти надалі й кохати.

      Павло Гай-Нижник
      17 липня 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. ВПОЛЮЙ МОСКАЛЯ!
      ВПОЛЮЙ МОСКАЛЯ!

      Вполюй москаля –
      Чи зблизька́, чи здалля́!
      Вполюй москаля –
      Під ним згорить земля!

      Вполюй москаля –
      Старий блага й маля!
      Вполюй москаля –
      Й в труну чи на гілля!

      Вполюй москаля –
      Волі душителя,
      Й не тільки москаля –
      А й йо́го холуя!

      Вполюй москаля –
      Зчави гнобителя!
      Вполюй москаля –
      У цьому честь твоя!

      Вполюй москаля –
      Вбивцю-карателя!
      Вполюй москаля –
      Вітчизна й Бог звеля!

      Павло Гай-Нижник
      17 травня 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. ГЕРОЮ НЕБЕСНОЇ СОТНІ
      ГЕРОЮ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

      Я на тебе чекатиму вічно.
      Коли з’явишся ти, навіть мертвий,
      Цілуватиме ніч очі слізна,
      Я не дам тебе з пам’яті стерти.

      Я любитиму за́вжди і міцно,
      Ти – мій погляд у Бога відвертий.
      Чуєш? На колінах ридає Вітчизна,
      Щоб не бу́ли даремними жертви.

      Бачиш? Квіти лягають велично
      Там, де ти був зненацька просте́ртий.
      Всенародна триває там тризна
      За Небесною сотнею смерти.

      Павло Гай-Нижник
      8 березня 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. ЦЕ - РЕВОЛЮЦІЯ!
      ЦЕ - РЕВОЛЮЦІЯ!

      Життя на смак терпке і ледь солодке,
      Смерть править тим, хто буде вічно жити
      Й з мечем її зустріне. Стрітення – коротке.
      Прокля́ття пам’яті не буде там служити,
      Лиш слава є! Буття ж – неповоро́тке.

      Стрімким є чин. Він змінює природу
      Людини й світу. Все життя – війна!
      Йде заколот еліт і правий бунт народу.
      У вирі боротьби п’є нація до дна
      Гарт могуття́ й народжує свободу!

      Це – революція! Повстання за життя!
      Нове диха́ння! Час різдва героїв!
      Це – еволюція! Братерства відчуття
      Й нової нації. Письмо святих сувоїв
      І долі кращої. Це – шлях у майбуття!

      Павло Гай-Нижник
      10 лютого 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. НОВЕ РІЗДВО НАРОДУ!
      НОВЕ РІЗДВО НАРОДУ!

      У Києві весна! Нове Різдво Народу!
      Людських Майданів гарт забарвив сіре тло
      Малюнками краси. Бог розбудив природу.
      Знов народивсь Христос, а між зими – тепло.
      Здійнялася зоря – від Заходу до Сходу –
      І в сяйві боротьби суцвіттям розцвіло
      Братерство і любов об’єднаного роду,
      Кайдани що зірвав. Усюди загуло,
      Почався палкий герць. За Волю! За Свободу!
      Зродився новий час, похід добра на зло
      До нового життя, вкраїнського Клейноду!
      За вольність, за закон! За сонце, що зійшло!
      За право і за честь – нову весну Народу!

      Павло Гай-Нижник
      7 січня 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. Я ВСЕ ІЩЕ З ТОБОЮ
      Я ВСЕ ІЩЕ З ТОБОЮ

      Я все ще із тобою, хоча й знаю,
      Що більш ми не шукатимо зірок
      І блиску їх в очах твої́х не взнаю,
      Ні погляду, ні голосу. Мій рок
      Таким настав, що вже не потримаю
      Долонь твоїх, і з ніжних пелюсток
      Смішинку не зберу́ і не сплету казок.
      Та все ж я незбагненно відчуваю,
      Як ти, бува, крізь стиснутий ковток
      Сама собі шепочеш: «Памятаю».
      Я мов останній твій таємний прихисток –
      Розпо́між тернами твій сум та біль сховаю.
      Я через сни знов слатиму звісто́к,
      Що в крапельках твої́ вуста вмиваю,
      Що, тішучись в усмі́шках діточок,
      Тебе повітрям й світлом обіймаю,
      Що, попри сплив і часу й плин річок,
      Молю́сь за тебе й віддано кохаю.

      Павло Гай-Нижник
      6 січня 2013 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. МИ - НАЦІЯ!
      МИ – НАЦІЯ!

      Наші серця – Майдани прагнень волі,
      У венах – пульс до змін без вороття.
      Наше життя – багря́ний згусток крові,
      Що зве на чин, а не до каяття.
      Наші долоні стислись в кулак долі,
      В раменах – меч, а не рабів ниття.
      Ми – є Народ, що правду несе в Слові,
      Ми – Нація, що творить Майбуття
      Рішучо й праведно. Немає в нас сваволі.
      Ми – є Любов і Смерть, як закляття́
      Для друга і тирана, для зерна в полові,
      Святої справедливості буття
      І честі лицарів. Ми – Люди хліба й солі,
      Ті, що не знатимуть ніколи забуття!

      Павло Гай-Нижник
      5 січня 2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    160. МИ НА ВІЙНІ
      МИ НА ВІЙНІ

      Ми на війні – безжально нескінчéнній,
      В якій тріумфом буде лише смерть.
      Трофей її – життя. У битві цій буденній
      Людину фатум змолює на дерть
      Й вихаркує вже мертвою. Бог – геній!
      Він вкинув люд в довічну коловерть
      Різдва й надії – вічній й нездійсненній,
      І перемога в цій борні є – гідна смерть!

      Павло Гай-Нижник
      31 грудня 2013 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. ЩО Є ЛЮДИНА - КРОВ БОГІВ?
      ЩО Є ЛЮДИНА - КРОВ БОГІВ?

      Що є людина – кров богів
      Чи ріки крові саморізу?
      Свист віковічних батогів
      І шлях угору – аж до низу.
      З дитячих сліз – вся сіль морів.
      В хвилі прихованого сказу,
      Між величі порожніх слів,
      Ковтає Землю прірва часу
      Й не відригне́. Вселенський гнів
      Несе людину в небуття,
      Вона, під сонмів переспів,
      Трима́ лиш вітер від життя,
      А не стреме́на долі. Мари снів.
      Колись вінець природи
      Враз обернувсь у самоворогів.
      В людськім кублі народи
      Доньок зжирають і синів.
      Бо люди – пил, засліплена каліцість,
      Гній задзеркалених світів,
      Зарозуміла, зверхня ницість.

      Павло Гай-Нижник
      21 листопада 2013 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. МИ ЛИШ ОДНІ
      МИ ЛИШ ОДНІ

      Кохана, уяви собі – ми лиш одні.
      Самі-самісінькі. І всі
      Далеко так, не на Землі.
      Тут – тільки ми. І в но́чі тихі, і у дні –
      Лиш ти і я… Немов у сні…
      В ко́си вплітатиму ясні́
      Розкішні перли зоряні́.
      Вмиватиму вуста твої
      Сріблом джерел. Я у вогні
      Серця́ згартую в купині
      Неопалимій. Блиски ж світові́
      Принесуть в сад дощі рясні –
      Квітко́ві, вічно весняні́…
      Нам завірюхи зимові́
      Творили б роси казкові́.
      Ти тільки, люба, уяви – ми лиш одні.
      Хоча б на мить… Як в дивині.

      Павло Гай-Нижник
      29 жовтня 2013 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. МУЗИКА НА ДВОХ
      МУЗИКА НА ДВОХ

      Зіграй мене на клавішах свого піано
      Спочатку так, мов мед в вустах поплив,
      Щоби на смак – соло́дко й нездоланно
      Нектаром всесвіт землю запліднив
      І ліг туманом ну́ги. Сплутано і п’яно.
      Додай мене між нот своїх, між злив,
      Поміж дощів, по краплі – різногранно.
      А як схмелієш – хай настане зрив
      Мелодії із блискавок. Спонтанно
      Щоб небеса спів зла́тих струн укрив
      І в вирі все заграло – пристрасно, органно.
      Щоб світ до нас зоріння прихилив
      Й зачарувався. Граймо бездоганно,
      Без слів, без фальші – музику Богів.

      Павло Гай-Нижник
      15 жовтня 2013 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. ГРА ТІНЕЙ
      ГРА ТІНЕЙ

      З тіне́й престолів простяглися руки
      Брудні і засмальцьовані від карт
      Крапле́них. Зтерті долі. Чутно лише звуки
      Ошуканих від слів. В тих ду́шах виє гарт
      Наживи й блуду. В мертвої Любові тихі луки.
      Розпо́між молитві́в звели на глум і жарт
      Самого Бога. Церковники ж Ісусовії муки
      На гроші розміняли. Там злодіїв з-за ґрат
      Звели в божків, а вбивці й недоу́ки
      У святці й в вчені записались кров’ю страт.
      І плодять спів серед злотих поко́їв круки
      Про злет гріха, жадо́би й марність втрат.
      Світ збожеволів! Вимерли науки!
      А розумом кермує гра у фарт!

      Павло Гай-Нижник
      16 липня 2013 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. ВІНЕЦЬ
      ВІНЕЦЬ

      Не переймайся чи десь пекло пла́є.
      На марно це. Лиш тре́мтом кла́ца лік
      До дзвону су́дного, який переламає
      Твій раптом швидкоплинний вік.
      І тільки той Дзвона́р високий знає
      Хто впа́де і куди. Ту волю не уник
      Ніхто іще. Лиш мент – і вже немає
      Тебе ніде. Весь світ навколо зник

      Й вже не повстане. Су́рма заволає
      В ту мить, коли чесно́та й гріх
      Впаду́ть на терези́ і вирок пролунає,
      А ти триматимеш чудовисько за ріг
      Й втопатимеш у юшці, що палає
      Без часу й міри. Неосяжний сміх
      Над долею нікчемною заграє
      І розчави́ть буття. Ти підеш за поріг

      Без вороття. Душа тоді узнає
      Дух провидіння й чи раніш ти зміг
      Бувати тим, який не заблукає,
      Що шлях пізнав поміж земних доріг
      Ще за життя. І янгол проспіває
      Пісню ріша́льну, сонм для тих, хто ліг
      В землю скорботи. Суд вже не чекає
      На каяття. Ти взнати істину устиг?
      Пізнаєш смертю. Бог там сповідає…

      Павло Гай-Нижник
      5 травня 2013 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. ТВОЮ ПЕРВИННІСТЬ ОБГОРНУ СВОЇМ ТЕПЛОМ
      * * *

      Твою́ первинність обгорну свої́м теплом,
      Зігрію ним крихку́, як світ, природу,
      Цнотливий цвіт укрию під крилом
      І промолю́, і прокричу, про зірку но́ву Богу.

      І вся планета вкриється добром,
      А небо краплями чарі́вну вмиє вроду,
      І рознесе́ відлунням між дібров,
      Що більш красі, і дивині, не буде переводу.

      Невинність цю, що грає джерелом,
      Вбиратиму немов цілющу воду,
      Її співатиму як свій святий псалом
      Й прошепочу́, і пронесý її через негоду.

      І всі тенета світу легко розірву́. Одним вузлом
      Сплету дороги в згоду.
      Ти стала мо́їми і дійсністю, і сном,
      Тебе вдихаю як Життя, як Долі нагороду.

      Павло Гай-Нижник
      12 січня 2013 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    167. МИ Є ЛИШ ВДИХ І ВИДИХ
      МИ Є ЛИШ ВДИХ І ВИДИХ

      Ми є лиш вдих і видих,
      Дійсність же – омана;
      І все було́ насправді в небутті;
      Миттєвий спалах тих,
      Кого поцілувала
      Різдва усмі́шка й смерті. Ми є ті,
      На кого з карт злостивих
      Ролі розкладала
      Грайлива доля десь на самоті
      І не цуралась. З праху спопелілих
      Ліпила ду́ші й миттю викрадала
      Їх в небеса. Гадала на житті
      І тішилась з змарнілих
      Уже очей, із іскри, що згасала…
      Ми лиш ті, що в сво́їй марноті
      Від Божої сльози, що впала,
      Є відблиском майнулим у бутті.

      Павло Гай-Нижник
      5 січня 2013 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    168. КРОК У НІЧ
      КРОК У НІЧ

      Ще крок один і увійде́ш у ніч.
      Її тобі ще треба пережити...
      Зустрівши невідоме віч у віч,
      У темряві незнаній зрозуміти
      Куди іти – до зо́рей горілиць
      Чи навмання, аби таки зуміти
      Не заблукати. В намрямку зірниць,
      Межу незриму все ж переступити
      З тіне́й до світанко́вих промениць
      І смугу те́міні поза́ду залишити.
      Пізнавши долі гру і духу свого міць,
      В день увійти, аби горіти, жити,
      Й не падати пред викликами ниць,
      А власним сяйвом ніч нову зустріти.

      Павло Гай-Нижник
      3 вересня 2012 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    169. ВЕРШИТЕЛЯМ (ПОСЛАННЯ)
      ВЕРШИТЕЛЯМ (ПОСЛАННЯ)

      Спускайте псів, хай рвуть, нехай шматують.
      Оскальте дзвін зубів, нехай для вас вполюють
      Нових нескорених. Позрубуйте голів
      До забуття..., щоб кожен з вас зп'янів
      З дзюрчання крові, з зойку забиття. Хай чують
      Усі навкі́л крик схованих страхі́в і як катують
      Вас власні біси. А в примарах снів
      Знов прокидайтесь від невбитих слів,
      Від завиття і марев, що лютують
      В уяві хворій. Каяття святі вже не дарують.
      Лиш янголи до гнаних вами спів
      Луною скинуть й розійде́ться гнів,
      Й не буде вороття. Нові серця зруйнують
      Ваші хліви́ й спаскуджені життя. Звоюють
      Й тих псів скажених, й їх поводирів,
      І Бог не зглянеться до ваших молитві́в.

      Павло Гай-Нижник
      1 вересня 2012 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ВИ ВИЙШЛИ ІЗ ГЛИБИН БЛАКИТНО-ЖОВТИХ ВЕН
      * * *

      Ми вийшли із глибин блакитно-жовтих вен,
      Із чорних днів минулого, з легендових давен,
      Й червоною, багря́ною кровою пролили́ся
      На вишиванку долі. Ми в світло уплели́ся
      Славетними піснями перемог і плачем дів,
      Ночами ту́жними і розцвітанням днів,
      І стали вічним, нездоланним родом,
      Величним в Бозі, обраним народом.
      Ми в землю цю вплелися ниточка́ми
      Із наших пращурів, батьками й діточками,
      Героями звитяг, що без страху́ загину,
      Попрали смерть в борні за Батьківщину.

      Павло Гай-Нижник
      26 серпня 2012 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ЧАС НА ЗМІНИ
      ЧАС НА ЗМІНИ

      В одній, колись заквітчаній, країні
      Народ приспався (чи забув устати),
      І розплодились там, як ще ніде до нині,
      З кубла чужого варвари пихаті,
      В яких і по ноча́х і в днини
      Рефлекс тваринний пожирати
      Собі подібних рве. І без провини
      Та інших відчуттів, стокляті
      Вчорашні босяки з широкої стежини
      Обсіли люд, зарва́лись, й в чистій хаті
      Регочучи паскудять. А між ними
      Смердять курви́ і блазні волохаті
      Волають п’яні гімни й золотими
      Побрязкують цяцьками. Розіп’яті
      Відтоді право там й свобода. Тихо гине
      У цій землі зерно, а за́йди, мов затяті,
      Безбожно моляться язи́ками німими,
      Та й тішаться, немов своїх «понятій»
      Від Бога приховали і сліпими
      Людей зробили, що святих скупляти
      Будуть як тушок срібними, масними
      Грішми невартими; і так владарювати
      У куряві сваволі до скінчини
      Віків довічних будуть. Де їм знати,
      Що Бог – не піп, з подачкою не згине,
      Й вгодо́ваними псами не злякати
      Гніву небес. А ще, що із темни́ни
      Світанок волі сяє, і що ґрати
      Іржавіють поволі, а з-за спини
      Народ заносить кару і тесати
      Ножі почав давно. Його із домовини
      Підня́ли сурми янголів й повстати
      Зве честь Людини. Час настав на зміни!

      Павло Гай-Нижник
      21 липня 2012 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ЗНІЖЕНЕ ЦВІТІННЯ
      ЗНІЖЕНЕ ЦВІТІННЯ

      Поклáду потайки до губ свої перстá
      Й приховано замкну твоє тремтіння.
      Не треба слів, звільни від них уста,
      Вдихни у серце із вишин зоріння
      Ліхтариків від Бога. Небеса
      Розплакались дитячим хлюпотінням
      І туляться краплинки, мов роса,
      Щоб лик твій обійняти. Ворожіння
      Стискає груди, а підступна мла
      Відверто кличе здатись в володіння
      Тенет незримих, аби ти змогла
      Покірно панувати. Провидіння,
      Нічним офірувáнням обвива,
      Незаймане зціловує творіння
      Й розкохано у вирі порива
      Любов таємну – зніжене цвітіння.

      Павло Гай-Нижник
      15 липня 2012 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ТЕНЕТА НЕЗВІДАНИХ МРІЙ
      ТЕНЕТА НЕЗВІДАНИХ МРІЙ

      Пірнувши в вир, уже без вороття,
      Все сподіваєшся у нім не блуканути
      І, не заплутавшись у ниточках буття,
      Одну, не плутану, волієш ще відчути
      Й за нею йти? Крізь терни в майбуття?
      І врешті щось таємне осягнути?

      До простоти ускладнивши життя,
      Ти думаєш, що зможеш все збагнути
      І, обдуривши музу забуття,
      Узріти те, чого не оминути
      В часи прийдешні? І без каяття
      Гадаєш в очі Богу зазирнути?

      Що в них побачити ти прагнеш? Маячня
      Відлуння слів, яких давно не чути,
      Й речей існуючих тенета пізнання
      Не заворожують? Ти мрієш досягнути
      Вершин незвіданих? Приховані знання?
      А власних демонів не пробував замкнути?

      Павло Гай-Нижник
      7 травня 2012 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ДАР
      ДАР

      Свою руку тобі без вагання подам
      Щоб не зміг ти зі шля́ху звернути.
      І плече своє в поміч для тебе надам
      Щоб ти встиг в далечінь зазирнути.

      Свою спину підставлю я тво́їм ногам
      Щоб зумів ти вершин досягнути.
      А ще серце своє у пожертву віддам,
      Щоб навчився ти Тайну збагнути,

      І любов в подарунок без жа́лю додам,
      Аби Вічність ти взнав, яку годі забути.
      Я життя без останку тобі передам,
      Щоб ти спробував смерть оминути.

      Павло Гай-Нижник
      21 квітня 2012 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. НЕ ХОЧУ
      НЕ ХОЧУ

      Ні, не хочу, щоб ти була ворогом,
      А ще більше, щоб я тобі – другом,
      І не прагну вбачать тебе по́сохом,
      А тим паче себе – твоїм плугом.
      Ти не є ні гріхом, ані спо́кутом,
      Ні надією, ні рятуючим кругом.
      Все це – пустка, прихована слоганом,
      Тимчасовість, що грається з духом,
      Та, що вмре, що розвіється порохом,
      Над новим розквітаючим лугом.

      Павло Гай-Нижник
      16 квітня 2012 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. КОХАТИ
      КОХАТИ

      Кохати. Переплести́сь руками, наче квіти,
      І ніжність крихтами бездонно устеляти
      На тло натхнення. Обіймати. І не зомліти.
      Лиш в хвилях тремту відчайдушно колихати
      Росу в устах. І увібрати усе до краплі. Спокусити
      До пристрасті, де в безладі шалено загравати
      Із божевіллям. І благати сердець у ньому не спалити.
      А потім пошепки у Всесвіт закричати
      Щоби і в янголів крилатих пробудити
      Чуття, незнані їм, щоб зо́рі привітати
      Офірува́нням. Цілувати. Тендітно-палко. І воліти
      Любов суми́рну десь не розплескати
      У вирі запальнім. Кохати. І цвіту того не згубити.

      Павло Гай-Нижник
      7 квітня 2012 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ОСТАННІЙ СНІГ
      ОСТАННІЙ СНІГ

      Самотній сніг розгублено кружляв
      Між небом і землею в танку смерті
      В цілунках юної веснянки. Він шукав
      Приречено рятунку в круговерті
      Її диха́ння. І зітхав. У вогкості падіння
      Розгублено сніжинками блукав
      В тяжінні млосному уже невоскресіння.
      І врешті здався… До землі припав
      Розпла́стано сльозою… Й вороття
      Сніг не чекав. Він, танучи, вмирав,
      Й скропив собою знов цвітінь життя.

      Павло Гай-Нижник
      27 березня 2012 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ДЕСЬ ЗАГУБИЛАСЯ ЛЮБОВ...
      ДЕСЬ ЗАГУБИЛАСЯ ЛЮБОВ...

      Десь загубилася Любов...
      Незмітно якось так, немов
      Ще мить тому вона літала
      В диха́нні вітру і пірнала
      В сердець биття. І знову, знов
      Наскрізно ду́ші обвивала
      І ними тішилась Любов...
      Була, мов вічність. Грала кров
      У ній як море. І не знала
      Ні часу, ані меж... Кохала
      Вона до дна, до молитов
      І вглиб небес... Опанувала
      Над смертю та життям Любов.
      А потім зникла... Між дібров
      Неначе, між людьми, гуляла,
      Грала на струнах, піснь співала
      Й тендітно ніжила теплом
      Та, раптом, – зчезла, заблукала,
      Десь загубилася Любов...

      Павло Гай-Нижник
      15 березня 2012 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ОСТАННЯ КРАПЛЯ
      ОСТАННЯ КРАПЛЯ

      Сльо́зи Всевишнього оплакують людину,
      Вмивають ви́разку відмови каяття,
      Й, обпалюючи гнівом шлях загину,
      Остання крапля розтрощить буття.

      І відкупитися молитвою від Бога
      Не вдасться вже. В очах Його давно
      Нема невинних… Є лише дорога
      Усіх на пла́ху, по життєве дно.

      Там, без лахміття виправдань, душа
      Оголена, прибита покаянням
      До скелі із гріхів, себе не спокуша,
      Зазнає ляпаса всевишнім покаранням.

      Павло Гай-Нижник
      12 березня 2012 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ОМАНА
      ОМАНА

      Не йди шляхом всеви́дячих сліпців,
      Які, плазуючи, повчають як літати,
      І затискаючи ґвалт тисячів ротів,
      Вчать батогами мовчки розмовляти
      Про вільність слів. У прірву манівців
      Вони штовхають, аби там блукати
      Ти б міг до скону, й не шукав шляхів
      До світла правди. Де не розпізнати
      Глас Господа від голосі́нь скопці́в,
      Хотінь співати від тяжінь волати
      У камері життя, де мряку ліхтарів
      За сяйво сонця вчать тебе вбачати
      Й довіку не прозріти. Бе́злічі життів
      Безликих там готові розміняти
      На блиск монети й на кінець світів,
      Щоб ти себе зумів перебрехати
      Й, уярмлений в душі обгло́даній, каті́в
      Своїх й у со́бі вже не міг здолати.

      Павло Гай-Нижник
      6 березня 2012 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ЯК ПАГОРБИ БУЛИ ВИСОКИМИ, МОВ ГОРИ
      * * *

      Як па́горби були високими, мов гори,
      А скелі досягали до небес,
      То й квіти бу́ли більше кольорові,
      І чарував нас блиск озерних плес.

      Безкраї ніжками вивчалися простори,
      Коли їх пестив Бога ніжний перст,
      Й дитячі думи, чисті, неозорі
      Не знали ще, що в долі є свій Хрест.

      Павло Гай-Нижник
      18 лютого 2012 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ТИ ЗНАЄШ... ТИ КОХАЄШ...
      ТИ ЗНАЄШ... ТИ КОХАЄШ...

      Ти знаєш
      душі моєї всі джерела і глиби́ни.
      Ти граєш
      на струнах серця і вночі, і в днини
      Й танцюєш
      на ві́стрі леза гострого життя.


      Здіймаєш
      між тихих вод ти водограїв спі́ви
      Й палаєш
      вогню багаттям і в потоках зли́ви
      Пустуєш
      ніжністю, пірнувши в забуття.


      Кохаєш…
      ти любиш так, ніби шукаєш віри.
      Пливеш-втопаєш
      в обіймах, що не знають міри
      Й даруєш
      мені п’янки́й смак сво́го почуття.


      Павло Гай-Нижник
      6 лютого 2012 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ІДИ У СВІТ
      ІДИ У СВІТ

      Не варто правду в дзеркалі шукати:
      Вона – одна; і не завжди́ в тобі.́
      Не прагни долі плин переганяти
      Й відігравать, мов в карти, в неї дні
      Чи їх поцупити. Небе́с не обібрати.

      Іди у світ в нім вічність зустрічати
      І бігти босоніж по вранішній траві,
      Тягнутись ввись, щоб сонце обіймати,
      Вночі ж – перві́сній тішитись зорі
      Й відкритим серцем Бога цілувати.

      Бо хвиль розпле́сканих уже не позбирати
      В життя намисто. Чи хіба у сні
      Його можливо знов спостерігати,
      Або ж у згадках. Далі ж – мить чи дні
      Буде даровано; Ніколи не пізнати…

      Павло Гай-Нижник
      30 січня 2012 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. КОЛИ ПОМИРАЮТЬ ГЕРОЇ
      КОЛИ ПОМИРАЮТЬ ГЕРОЇ

      Коли помирають герої –
      Їх Янгол відносить на сво́му крилі
      До Бога в обитель, у тихі покої,
      Де більше немає горнила борні.

      Коли відлітають у небо герої –
      Їм гори вклоняють верхівки свої́
      І плачуть дощі, їх освячують зорі,
      Їм вірні нащадки складають пісні.

      Коли йдуть у вічність майбутню герої –
      Народжує смерть їх проміння у млі
      І зрощує гідні звитяг нові долі,
      І силу народу, і велич землі.

      Павло Гай-Нижник
      16 січня 2012 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. РІЗДВО
      РІЗДВО

      Христові сльози підбери,
      Ними умий душі крихкі перлини
      Й у со́бі Бога обійми –
      Пізнай Його страждань краплини
      І ними кіпоть змий, і до небес здійми
      Життя усе. Крізь ночі та крізь днини
      У очі Тайні зазирни
      Й відчуй Різдво нової вже людини.

      Павло Гай-Нижник
      7 січня 2012 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ПОМОЛИСЬ ЗА МЕНЕ БОГУ, МАМО
      * * *

      Помолись за мене Богу, мамо.
      Якщо знаєш як – я вже забув.
      Розкажи, що каятись ще рано,
      А народження своє я вже відбув.

      Попроси не голосно, не слізно,
      Просто пошепки, і десь не на виду́,
      Щоби Господу не видалось, що пізно
      Я колись до Нього сам прийду.

      Поясни, що я вже у дорозі,
      Тільки десь затримався в житті
      Ненадовго, і вже десь невдовзі
      Я в Святім з’явлю́ся обійсті.

      Розкажи, що я вже вивчив мову,
      Ту, з якою линуть до Небес,
      Що вмиваю душу й з нею знову
      Під Його впаду́ Всевишній перст.

      Павло Гай-Нижник
      9 грудня 2011 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ДОНЕЧЦІ
      ДОНЕЧЦІ

      Лише́ тебе я колихав ночами,
      Лише тобі співались колискові,
      Для тебе златом спалахнули зорі
      Й кружляють досі дивними танкáми.

      Лиш за для тебе сонце вранці сходить
      І місяць по ночах свої казки шепоче.
      Так чари діють й Провидіння хоче,
      Яке із тебе погляду не зводить.

      Бо ти у Бога обрана. Він в янгола з крилá
      Здмухнýв пір’їнку щастя – диво долі,
      Й спустив тендітно на твої долоні,
      Щоб Його квітка на Землі зросла.

      Все це для тебе. Ти лиш розквітай.
      Не бійсь, візьми це щастя в жменьку
      Й до серця поклади в кишеньку
      І з ним живи, радій, кохай і знай

      Що я лише тобою дихаю і тішусь,
      Твоєю мовою дзвенять лише-но мрії,
      В твоїх очах душа лишень ясніє,
      Що ти в мені. Я ж – лиш твоїм залишусь.

      Павло Гай-Нижник
      6 грудня 2011 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    19. СПРАГА...
      СПРАГА...

      Поцілуй, націлуй, зацілуй
      Краплю всесвіту вічно тривкого
      Крихту неба вхопи й подаруй
      Смаку тяглість солодко-терпкого.

      Покохай, накохай, закохай
      Мені зóрей дощі нескінченні,
      А в нектарі блаженства нехай
      Будуть квіти його височенні.

      Приголуб, наголуб, заголуб
      Зовсім трохи тепла, щоб без краю,
      Обпали лише хвилею губ
      Так, щоб смак, мов падінь водограю.

      Полюби, пригорни, обійми́
      Мені плеса річкóвого ніжність,
      В занебесся до Бога здійми -
      І я пі́ду з тобою у вічність.

      Павло Гай-Нижник
      22 листопада 2011 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. БОЖЕСТВЕННЕ ВІНЧАННЯ
      БОЖЕСТВЕННЕ ВІНЧАННЯ

      Зазо́рювалась вічність і сміялась
      Понад Землею і у ній самій,
      Коли народження із смертю повінчалось,
      Й в саду раєвім розважався Змій,
      Любове ж перша із гріхом стрічалась
      Навіки вічнії в століттях завіті́й,
      І радість з горем назавжди побралась,
      А перша усмішка – з останнім рухом вій,
      Мов юність з старістю зв’язалась
      Ще з криків немовляти, з перших мрій,
      Й до миті судної, в якій то все зосталось,
      Та волі Божої… Його таємних дій.

      Павло Гай-Нижник
      24 жовтня 2011 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. СВОБОДА
      СВОБОДА

      Свобода! Із зашитими вуста́ми,
      З брехнею у вухах й словами,
      Що хтять із зовні грати нами
      Та потай панувать мізка́ми.

      Свобода! Закута щільно ланцюгами,
      Й одружених кайданами ногами,
      Що прагнуть руху, і руками
      Зцілованих кривавими цвяха́ми.

      Свобода! Із павутинням, що нитка́ми
      Зплітає очі, щоб не йти шляхами,
      До правди мертвих і живих. З думками,
      В яких пульсує вже віками

      Свобода! Її не викупиш гроша́ми
      Й не закатуєш батогами
      І не запнеш в куток кийками.
      Не вбєш уже. Під небесами

      Вона є вічна. Янголáми
      Її на Землю Бог спустив і нами
      Свобода дихає і кличе голосами
      Безсмертних лицарів із вільними серцями.

      Павло Гай-Нижник
      12 жовтня 2011 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ПРОЙТИ ЖИТТЯ І ОЗИРНУТИСЬ
      ПРОЙТИ ЖИТТЯ І ОЗИРНУТИСЬ

      Пройти, добігти, промайнути,
      Слід залишити і збагнути,
      Що все ж таки не наслідив,
      Не перебу́в – таки́ прожив

      Свій часу шлях, з’я́ву єдину,
      Що невблаганно мчить до сплину
      Усе стрімкіш. Без вороття...
      Й чи згадка там чи забуття

      Ховається в байдужій млі
      Й в кістках холодної землі
      Та й нас ковтає, хто це знає...
      Лиш Бог один – Він суд звершає.

      Творити, жити, народити,
      Дійти межі буття й прозріти
      Що дихав, а не продихнýв,
      Щось розпізнав – не зазирнув.

      Щоб пустку стра́ху й марноти́
      В ту мить останню не знайти
      Як з краєм станеться зіткнутись,
      Й булó б не прикро озирнутись.

      Павло Гай-Нижник
      28 вересня 2011 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ЗГАСАННЯ ЗОРІ
      ЗГАСАННЯ ЗОРІ

      Байдужа небові зоря
      Поволі в самоті згасає
      Й незмітно тýскне догоря
      І блиск минулого втрачає.

      Позбавлена його тепла
      Вона у темряві змерзає
      Й поміж сузі́р’яного тла
      Всіми покинута зникає

      Щоб тихо вмерти. Без вогня
      В ній сяйво більше не заграє,
      І знов не спалахне борня
      За іскру світла. Не згадає

      Про нею й небо. А зоря
      В останнім зойку все лунає,
      Що лиш йому вона сія,
      Й зчезаючи у нім, кохає.

      Павло Гай-Нижник
      23 вересня 2011 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ВЖЕ НЕ МОЯ
      ВЖЕ НЕ МОЯ

      Вже не моя́, але в мені́ наві́ки.
      Вже не зі мною, але у житті
      Несу в собі́́ твоєї вдачі ріки,
      Бурхливі й тихі, грішні і святі.

      Сльоза твоя́ – то крапля серця мо́го,
      А тихий смуток – йо́го каяття.
      Під небом не існує більш нікого,
      Крім тебе в світі. Решта – забуття.

      Вже не моя́. Та все іще зі мною.
      Десь в глибині, на долі скрижаля́х,
      Я ж – лиш живу і дихаю тобою,
      Горта́ючи в думках життєвий шлях.

      Павло Гай-Нижник
      20 вересня 2011 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. СПОДІВАННЯ
      СПОДІВАННЯ

      Я сподіваюся у тебе завітати
      Тає́мними стежка́ми, до глибин.
      В них світ незнаний відшукати,
      І там лишитися, пірнути в його плин.

      Потрапити до тво́їх мрій і заблукати,
      Дістатися до тихих вод душі,
      Із них напитися любові й прочитати
      Всі таємниці, сховані в тиші́.

      Тебе тримати за долоню кожен день
      Немов в останнє. І не відпускати
      Ані на мить. Пізнати сенс твої́х пісень
      І в серці любому ніколи не вмирати.

      Павло Гай-Нижник
      18 вересня 2011 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ТОБІ
      ТОБІ
      -
      Тобі співаю піснь кохання,
      І йду в майбутнє навмання́,
      І не очікую верта́ння
      В минулі дні. Лиш пізнання

      З тобою вічності волію.
      Тобою дихаю й зорі́ю,
      Щодень зчаро́вуюся й млію,
      Бентежусь, плачу і радію.

      Тобі дарую шлях життя,
      Свої надії, сміх, страждання,
      А ще – мандрівку в майбуття,
      Любов, надії й сподівання.

      Тобі курли́чуть журавлі,
      Буяють квіти й сяють зо́рі,
      Вранці щебечуть солов’ї,
      Я ж – віддаю всю решту долі.

      З тобою лиш себе розді́лю
      До серця крихт, без каяття.
      Тобі до ніг встеляю мрію
      Й себе всьогó – без вороття.

      Павло Гай-Нижник
      16 вересня 2011 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ЗІЗНАННЯ
      ЗІЗНАННЯ

      Тебе зустрів у всéсвіті людей,
      Щоби довіку сяйво це плекати
      І в нім палати. Й посеред тіней
      Горінням серця світло зігрівати.

      Між спалахами грізних блискави́ць
      Мені Бог дав тебе оберігати
      І підбирати рóси із зіниць,
      І у обі́ймах цвіт той пеленати.

      Я заплету у твóї коси зорі
      І укладу на хмарку колихати
      В чуттєвих хвилях, наче в морі,
      Щоб вічно в ніжності втопати.

      Під переспі́в цілункових дощів
      Віків до спливу віддано кохати
      Тебе єдину – я дарунок долі стрів,
      Аби ніколи більше не втрачати.

      Павло Гай-Нижник
      16 вересня 2011 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ВОНА ПРИЙШЛА,,,
      ВОНА ПРИЙШЛА...

      Мряка з дощем переплели́сь
      Так млосно і розтя́жно ту́жно,
      Що небесами розляглись
      Чеканням хмари. Незворушно

      Спливає в краплях час по склу
      І тільки вітер про барвистя
      Чуттів шепоче їй й крізь млу
      Розтихо кличе тре́мтом листя.

      Вона прийшла із сонцем в жменьці,
      Все світлом вмила й враз здійня́ла
      Розсиплі про́мені у серці,
      Й веселка Всесвіт обійняла.

      Павло Гай-Нижник
      13 вересня 2011 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. МЕНІ НАСНИЛИСЬ СПОГАДИ - МИНУЛЕ
      * * *

      Мені наснились спогади – минуле.
      Іще колись воно було майбутнім.
      Колись – тоді – незнане, незбагнуле,
      Воно вже встигло стати незабутнім.

      Те, що булó, знов стало сьогоденням
      За ніч одну і промайнуло враз
      Як наяву, крізь мене, над буденням,
      Життя могó пронісся пересказ.

      Перегорнулись сторінки і зникли
      У променях світа́нкового дня
      Й сховатися між зорей долі встигли,
      Аби не взнати більше вороття.

      Павло Гай-Нижник
      3 вересня 2011 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ЗЕМЛЯ, В ЯКІЙ РУБАЮТЬ ТИХИЙ РАЙ
      ЗЕМЛЯ, В ЯКІЙ РУБАЮТЬ ТИХИЙ РАЙ

      Під небом є земля, де на очах у Бога
      Облу́дники рубають тихий рай
      І не страшаться. В них своя дорога
      Без божих сентиментів. Зазвичай
      Вони з лукавства й моляться. Відро́ддя
      Там горстка є, що золотим тельцем
      Вже й Го́спода запнули і з пого́рдя
      Себе на стінах вішають взірцем.
      У тім Краю́, у цілого народу
      Стирають пам’ять, а з душі
      Здирають віру наживо й свободу
      Як пса припняли і за бариші́
      Купують слово й затикають мову.
      Поступово конає право там й сваволя
      Розхристано зухвало вкотре знову
      Ґвалтує люд й пиячить, а недоля
      Блукає в тім раю. І тільки в вишині
      На глум цей Бог вже підбира нагоду
      Аби воздати кару в судні дні
      І гультяям, і рабському народу.

      Павло Гай-Нижник
      13 серпня 2011 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ВОНИ І МИ
      ВОНИ І МИ

      Їхні мріі про рабів інколи
      збуваються...
      Втім, лиш раз. Й не серед нас.
      Сподіваюся...

      В їх кишенях холуї́в
      назбирається
      Повсякчас... Та хай без нас
      лобизаються...

      Бо вже суне в їх бордель,
      наближається
      Гніву час. І кожен з нас
      поквитається...

      Павло Гай-Нижник
      12 серпня 2011 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. У ГАЛАСІ ЮРБИ НЕ ЧУТНО БОГА
      * * *

      У галасі юрби не чýтно Бога,
      Не видно янголів і праведних шляхів,
      Там в’ється блуд і пастками дорога,
      Трясовина оман і манівців.

      Отрутою обмащені вуста
      Цілунками лукавих травлять душі,
      Й принадно-лестно зраджують Христа
      Порожнім дзвоном й зпоюють з калюжі

      Хмельних із розуму. Жадоба
      До слави п’яної та розблиску монет
      Там править літургію і подоба
      Тіней ширяє й божевілля злет.

      Павло Гай-Нижник
      10 серпня 2011 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. НЕБО ТВОЇХ ОЧЕЙ
      НЕБО ТВОЇХ ОЧЕЙ

      Кволі зорі мимоволі не тримались в небесах
      І підступно оселялись в твоїх сяючих очах.
      Там, під віями, як в хмарах, спить світанок із роси,
      І народжує серпанок незбагненної краси.

      У зіниць твоїх суцвітті, в блиску барв, в їх глибині,
      Бог сховав таємні миті і бентежно-неземні
      Водограї-почутті, де любов’ю пристасть грає,
      Де спокуси вир буяє, а в нім – всесвіт мій втопає.

      Потопає і втрачає часу плин, ночей і днин
      В дивнім небі оченин, у яких сплели́сь в один
      Світ тендітний сліз і гри, смутку, сміху й чарування,
      Примхів зорь і залицяння, в очі – всяяні коханням.

      Павло Гай-Нижник
      8 серпня 2011 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. РАНОК
      РАНОК

      Там, де небо до землі впадáє
      Й від дошів схвильована вона
      У його обійми лине...– розквітає
      Вкотре незбагнéнна дивина.

      Знов вмиваються росою юні зорі,
      Заколихані у сонячних руках,
      І розчісують хмаринки білочолі
      Перше світло в дзéркалах-ставкáх.

      Там із тéмряви народжується ранком
      Оповитеє туманом немовля –
      Новий день, що з зо́ряним світанком
      Прокидається у співі солов’я.

      В діамантах квітів засвітився
      Небосхил. Він, зрóщений з ночéй,
      Пестощами прóменів розлився
      Щоб побачити красу твої́х очей.

      Щоби з їхнього суцвіття увібрати
      Барв в веселку й кольори у сни
      І зірницям в небеса додати
      Той серпанок з блиску та краси.

      Павло Гай-Нижник
      6 серпня 2011 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. РОЗЛИЛИСЯ ФАРБИ, НАЧЕ КРОВ
      РОЗЛИЛИСЯ ФАРБИ, НАЧЕ КРОВ

      Розлили́ся фарби, наче кров,
      Плямами й нерівними стежкáми
      На папері... Як й моя́ любов
      Розтіклáся по мені струмками.

      Запекли́ся змішані чуття,
      Як в суцвітті кольоровім рани
      Й розплескáлось барвами життя,
      Й пензлем долі нарізає шрами

      Там, так гли́боко, – в душі...
      Той, хто рухає серцями,
      Хто шляхи малює у тиші́
      І розкраплює палітру між світами.

      Павло Гай-Нижник
      4 серпня 2011 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. НА ЗУПИНЦІ
      НА ЗУПИНЦІ

      Ти стоїш одна (чи на одинці?),
      Несміливо мрієш про любов
      Й сподіваєшся, що раптом на зупинці
      Між людей його зустрінеш знов.

      Як стиснéться в клекотінні серце
      В мить, коли він знову обіймé
      І у твóї очі, як в люстерце,
      Той жаданий погляд зазирне.

      Як тоді… Закохано… Як жінці,
      Від якої в серці стигне кров…
      І всміхаєшся розгублено хмаринці,
      Бо він досі так і не прийшов.

      Ти стояла би, можливо, так ще довго
      Й млосно тішилась у вимріянім сні,
      Аж тут п’яний випадковий поштовх
      Нагадав – не мар, минули тії дні.

      Павло Гай-Нижник
      4 серпня 2011 р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. РОЗТЕЛЮ ТЕБЕ В ТРАВАХ Я КИЛИМОМ
      * * *

      Розстелю́ тебе в травах я килимом,
      Вітерцем навкруги обійму
      І зігрію, мов сонце проміннями,
      І у пестощах в небо здійму.
      Пронесý між небес та зоріннями,
      В дивоніжний туман обгорну
      Й дощовими зцілую краплинами,
      Щоб пізнала ти вічну весну.
      Щоб розквітла ти й вкрилась перлинами
      Чистих рос, щоб відчула красу
      Того світу, куди тебе крилами
      Я кохання свогó віднесý.

      Павло Гай-Нижник
      20 липня 2011 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. СВІТАНОК ЙДЕ
      СВІТАНОК ЙДЕ

      Світанок йде. Відніється зарáння
      Той час, як настає дізнáння,
      Пора зізнань і покаяння,
      Та мить, коли прийде пізнáння
      Цілунка Бога і чекання
      Мандрів в таємне задзеркалля,
      А там – любов… чи покарання.

      Павло Гай-Нижник
      18 липня 2011 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. УСЕ ПОКИНУ - ЛИШ ПОКЛИЧ
      * * *

      Усе покину – лиш поклич, – я полечу, помчу, полину,
      Вчіплю́сь за вітер силоміць і буду бігти без зупину
      До тебе... До твої́х зіниць... До тихих вод твоє́го плину.
      Усе зали́шу на твій клич і в течію́ пірну неспинну
      В шляху́ до змріяних суцвіть, аж поки врешті не зустріну
      Світанок твій у мо́ю ніч, аби кохати до загину.

      Павло Гай-Нижник
      16 червня 2011 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ПЛИННІСТЬ
      ПЛИННІСТЬ

      Нам часто видається, що літ вже забагато,
      А весен прóжитих не вистача завжди́
      І все стікá задовго до кінця, а надто –
      Роки́ міліють з часом назавжди...
      Зашвидко так... Та в час, коли багаття
      Вже догоратиме, замислимося ми
      Чи встигли ним когось зігріти, а завзяття
      Життя свогó із честю донести
      До Бога. Чи в плинності сум’яття
      Не обпалив когось, не давши розцвісти́.

      Павло Гай-Нижник
      8 червня 2011 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. НЕ СТРИМУЙТЕ НА ЗЛЕТІ МОЮ МРІЮ
      * * *

      Не стримуйте на злеті мóю мрію
      Вона лишé мене збентежує, я встóю
      Поміж вітрів і навіть не зомлію
      Коли спущýся і піду ходóю.

      І ширший шлях не вказуйте спиною,
      Не вартий я його. Піду з собою
      Стежиною хвилястою, вузькою
      До джерела з цілющою водою.

      Не закривайте очі мені знову
      Їх встигне ще заплющити труною
      Той, хто відкрив колись, і Той, який промову
      Вдихнув в уста й пильнує вже за мною.

      Не затуляйте слів моїх юрбою,
      Їм простір треба й дихать широтою,
      Вони свободою живуть й летять стрілою
      До тих, хто чує... Хто живе красою.

      Не затискайте серце моє щільно
      Поміж одвірки й не тисніть стіною...
      Воно клекоче й так уже не вільно –
      Людини біг все не дає спокóю.

      Не заливайте, прошу, душу мóю
      Бетоном й склом, оманою крихкою,
      Дайте лягти їй м’яко між травою
      Поки тримається вона іще зі мною.

      Павло Гай-Нижник
      26 травня 2011 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ПТАШЕНЯТА
      ПТАШЕНЯТА

      Дві пташки гамірні́ знов прилетіли
      Й, щебéчучи одна наперед óдну, залетіли
      В мої́ обі́йми й наче опови́ли
      Крильцями-рýцями. Аж струни затремтіли
      В людському серці... й ніжність розстелили
      По всій душі. В усе єствó, в усі можливі жи́ли
      Вони цілунком рай свій розділили
      Зі мною грішним... Звідки в них ті сили,
      У тих очах-черéшеньках грайливих,
      Таких відвертих, чистих і щасливих,
      В яких втопаєш й що розворуши́ли
      Тебе до дна. І все заполонили
      Добром первинним... Що й думки́ зомліли
      І лише тішаться. А потім зрозуміли,
      Що пташенята їх вже геть заворожили,
      А в сенс всього - кохання оселили,
      І в серці мóєму давно гніздечко зви́ли.

      Павло Гай-Нижник
      16 травня 2010 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Я ТЕБЕ НЕ ЗАБУВ
      Я ТЕБЕ НЕ ЗАБУВ

      Я тебе не забув, я ніколи тебе не забуду,
      Ти буде́ш у мені́ і тоді, коли пам’яті в світі не буде.
      Ти частина мене, ти зі мною мандруєш усюди,
      Ти і є, власне, – я, а я – вічно тобою лиш буду.
      Я тебе не забув, я ніза́що тебе не забуду,
      Я згадаю тебе й коли пам’ять про себе забуде.

      Павло Гай-Нижник
      5 травня 2011 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. ЩО Є МОЄ ЖИТТЯ БЕЗ ТЕБЕ - ПУСТКА
      * * *

      Що є моє́ життя без тебе – пустка!
      Що я без тебе – річка без води!
      Що варта квітка без пелю́стка,
      Чи без суцвіть весни сади.

      Без тебе я, мов жито без зерна,
      Немовби смуток без зітхання,
      Провалля, що немає дна,
      Дитя без сміху і ридання.

      Хто я без тебе – світ без кольорів,
      Шлях у нікуди, що узявсь нізвідки,
      Буття без но́чей і без днів,
      І Слово, що не має свідків.

      Без тебе не відчув би смак життя,
      Не взнав би барв офірува́ння.
      Хто я без тебе – часточка буття,
      Людина, що не зна кохання.

      5 травня 2011 р.
      Павло Гай-Нижник




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. ТИ ДАЛЕКО...
      ТИ ДАЛЕКО...

      Мене не дочекався і пішов...
      Ні, ледь чутно крила припідняв
      І полетів... Кудись туди, за обрій,
      Так далеко...

      Не попрощався... Що знайшов
      Ти там? Що навіть і не обійняв
      Мою́ сльозу... А оповив лиш спо́кій.
      Там – далеко...

      Можливо ти незвідану любов
      Зустрів... І злетом своїх крил узяв
      З гріхів моїх пір’їнку і неспокій
      Туди – далеко...

      За неба край... А я тут знов і знов
      Не чую більше твоїх слів. Ти їх здійняв
      У мої сни. Я ж вкотре погляд кароокий
      Твій прагну в небі віднайти.
      Далеко...

      Павло Гай-Нижник
      5 травня 2011 р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. ТИ ПАМ'ЯТАЄШ, ЯК КОЛИСЬ
      * * *

      Ти пам'ятаєш, як колись
      До нас з тобою Янголи спустились
      Звідтіль, з-за неба, з понад зорь – від Бога.

      І ми неначе б вознесли́сь
      Коли Вони в наші серця вселились
      Й освяченністю всяялась природа

      Доль наших. І неначе ввись
      Серця́ та ду́ші щиро осяїлись...
      А посланцям небес було незмога

      Лише єднати нас й колись
      Ми в їхніх крилах опови́лись
      І враз відкрилася життя нова дорога

      А Янголятка ті взяли́сь
      Та й діточка́ми народились –
      Святого таїнства і Долі нагорода.

      3 травня 2011 р.
      Павло Гай-Нижник




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. "БУДІВНИКАМ" ЖИТТЯ
      "БУДІВНИКАМ" ЖИТТЯ

      Якби ж то Ви, Будівники́,
      Та ще й уміли б будувати,
      То бу́ло в кожного по Хаті,
      Були́ б у нас тоді Шляхи.

      Якби ж то Ви, Провідники́,
      Ще вміли би та й не блукати,
      То ми б давно уже прийшли
      До Світла правди би пізнати.

      Якби то Ви, Просві́тники,
      Та ще й навчилися б читати -
      Тоді пізнали би книжки́
      Щоби облу́ди не брехати.

      Коли би Ви, Годівники́,
      Хліби́ ще й вміли випікати,
      То наші б діти та діди
      Забули би голодувати.

      Були би Ви, Народники,
      З нами єдино кровники
      Та мову мовити могли -
      Тоді б ми в злагоді жили.

      А ще якби, Молитники,
      Могли би Ви моли́тви знати,
      То би угледіли гріхи
      Й споку́ти би змогли вчиняти.

      Коли би Ви, Духівники́,
      Не душогубами були –
      Змогли б у мирі повмирати
      Та й суду Божого чекати.

      Якби ж то Ви, Святе́нники,
      Хреститись вміли, не вбивати,
      То й ми не хтіли би стріляти
      І Вас, святих, не проклинати.

      Якби ж то Ви, Будівники́,
      Та й повизди́хували кля́ті,
      Чи повдави́лися б грі́шми –
      То стали б Люди панувати.

      Павло Гай-Нижник
      10 березня 2011 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. СКЛАДИ МОЄ ОБЛИЧЧЯ З БЕЗЛІЧІ СВІТЛИН
      * * *


      Склади моє обличчя з безлічі світлин
      У пам’яті свої́й, щоб міг я за́вжди бути
      Вже не один. І в прірву далечі́нь
      Лиш поглядом скажи: Ти не забутий...

      Створи мене із тисяч кольорів
      І відтвори у со́бі мою душу,
      Щоб увійшов у тебе і зомлів
      Мій плинний тремт. Я більше не порушу

      Терпкий той стогін. Ти лише́ прийми́
      Ці промені, що з неба надсилаю
      Твоє́му серцю. А мені пошли
      Ледь чутним подихом: Кохаю...Пам’ятаю...

      Павло Гай-Нижник
      21 лютого 2011 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. ДРУЖИНІ
      ДРУЖИНІ

      Вдихну́в тебе у себе,
      Як перший раз повітряний ковток
      Вбира́є немовля в легені,
      І відродився знов, а в небі
      Зомлів аж місяця білок
      Й закві́тли зорі незліче́нні.

      Павло Гай-Нижник
      8 березня 2010 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. ХВИЛИНКА
      ХВИЛИНКА

      Хвилинка - крап...
      Пройшлась і впала,
      Враз промайнувши крізь сльозу,
      Яка чрез тіло в горлі стала,
      Й опанувавши тремт в мізку́,
      Все серцю кисню не давала
      Та склом полізла по нутру́
      І зупинилась... Міркувала:
      Життя залишу чи зітру́?...

      Павло Гай-Нижник
      27 грудня 2009 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. НІКОГО ТАК НЕ ПРАГНУВ ОБІЙМАТИ
      * * *

      Нікого так не прагнув обіймати
      Й нікого так не обіймав,
      Як лиш тебе одну. Кохати
      Я жодну жінку не бажав
      Так, як тебе... і цілувати
      Не вмів ніколи. Не втрачав
      Свідомість й міру. Ду́шу рвати
      Свою́ й твою́ не вмів. Не знав
      Безтямства в серці й що бажати
      Тебе до скóну бyду... Я жадав
      Любові вічної й віддано кохати.

      Павло Гай-Нижник
      13 червня 2003 р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. ПЕРЕД ІКОНОЮ СТОЮ
      * * *

      Перед іконою стою
      Не каючи́ся вже, й не зву
      Святих на поміч. Не молю́.
      Без бoлю й жaлю розірву́
      Душу спустошену свою́.
      Нап’юсь кохання і назву́
      Його я ка́рою. Згорю
      В палко́му пеклі і пірву́
      Чуття своє. В жінках втоплю́,
      Що тіло продають на гру
      Грошам і хмелю, ту зорю
      Якою ти була, і вмру
      З тобою, янгол мій. Спалю
      Усі мости і так піду
      Від тебе геть. Я не корю
      Ні в чім нікого. Тільки млу
      В свою дорогу захоплю́
      І з шляху твóго заберу́,
      Щоб ти знайшла нове “люблю́”.
      Чи Бога в свідки оберу,
      Йому ж відомо, як з раю́
      Його впав Янгол, і збагну
      Чому тебе не розлюблю́.

      Павло Гай-Нижник
      4 травня 2003 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. ТИ ЯК ПЕРШИЙ ПРОМІНЬ НА ВЕСНІ
      * * *

      Ти як перший промінь на весні
      Народилася після снігів, мов квітка.
      Про це диво в небі журавлі
      Кожен рік курличуть. Мов лебідка,

      Ти з собою принесла́ тепло́.
      Наче пролісок, що сповіща надію,
      Із появою тебе все ожило́,
      Наче Бог у тебе втілив Мрію.

      Сьогодні ніжніше співають пташки,
      Насправді – в цей день диво-рута цвіте,
      Бо як і просили у Неба батьки,
      Весна у цей день народила тебе.

      Павло Гай-Нижник
      17 квітня 2003 р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. МОЯ КОХАНА - СВІТ МІЙ НЕЗБАГНЕННИЙ
      * * *

      Моя́ кохана – світ мій незбагнéнний,
      Незнáний зовсім й видимий наскрí́зь,
      Мій Янгол, сон мій нездійснéнний,
      Який, насправді, був уже колись.
      Моя́ омáна й вир надій скажений,
      Ночевих оргій і сварли́вих сліз,
      Вогонь цілунків гáряче-шалений,
      Який крізь нас у пристрасті проріс
      І обпалив мій ніжний рай зелений,
      Зали́шив в серці вічний зріз –
      Моє́ кохання – вирок мій, окремий,
      Й життєвого шляхy узвіз.

      Павло Гай-Нижник
      11 січня 2003 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ТЕБЕ Я П'ЯНУ РОЗРИВАВ
      * * *

      Тебе я п’яну розривав
      Поміж келі́шками з вином,
      Розмі́ж забутими дівка́ми
      В плечах розі́драних кричав,
      Зливаючись з Софії дзвоном,
      Цнотливими задушений руками.
      На то́бі віддано вмирав
      Життєвим нашим перегоном,
      Пекельними розбещений вуста́ми.

      Павло Гай-Нижник
      Вересень 2002 р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. ЦІЛУЮ НІЖНО, БОЯЧИСЯ НАЧЕ
      * * *

      Цілую ніжно, боячи́ся наче,
      Твої́ розту́лені і ледве во́гкі губи
      І в зомліваючих очах дівочих бачу
      Розм’я́клий блиск, який довів до згу́би
      Серце моє́, що збуджено-незряче
      Тобою б’ється, лиш в тобі́ поту́ги
      Свої́ життєві від тепер лиш баче.

      Павло Гай-Нижник
      23 серпня 2002 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. КОХАНА МОЯ, ТИ - І РАДІСТЬ, І БІЛЬ
      * * *

      Кохана моя́, ти – і радість, і біль.
      Ти – повітря, яке я вдихaю.
      Ти – те́плo, що мене зігріва́ звідусіль,
      Ти – життя все моє́. Я без тебе не маю
      Ані сну, ані дня... Наче в вир божевіль
      Сво́ю душу, мов в пекло, вкидaю.
      Сонце мрякне, а тýга моя, немов сіль,
      Роз’їдає зкривавлену рану, і крáю
      Серце я, бо немає вже сил
      Жить і дихать без тебе. Не знаю,
      Як між нами розвіяти цю заметі́ль,
      Бо безмірно лиш разом бажаю
      Я пройти по цім світі з тобою поспí́ль.
      А без тебе – у пекло... І, може, ти з раю
      Колись, з дозволу Бога, в лабиринт підземіль
      Прошепочеш лунóю мені: “Я кохаю”.

      Павло Гай-Нижник
      Травень 2002 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. ВІТАННЯ
      ВІТАННЯ

      Квіткою народилася ти, бо Ліле́я
      На во́дах життєвих чарує птахів
      І лебедине кохання, мов фея,
      В них колихає з початку часів.

      Сонце ж нехай цвіт твій вічно вкриває,
      Ро́си з водою вмива пелюстки́,
      А вітерець ніжний свіжість вселяє,
      Щоб чарувались від них парубки.

      Кохай, живи і віруй – в цім сила життєдатна,
      Будь світлим витвором природньої краси,
      Хай обмина тебе година безпорадна,
      Ти ж - щастя й радість поміж хвиль неси.

      Лілей свій світ немов би власний цвіт,
      В душі чесно́ти зберігай,
      І кожен рік народжуйся сто літ,
      Щоб знову міг вітати тебе Гай.

      Павло Гай-Нижник
      2 червня 1997 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. МАМИНЕ КОХАННЯ
      МАМИНЕ КОХАННЯ

      Є у мене те, що невідбі́рне,
      Що відчинить двері у ночі.
      Те, що взимку серце відігріє,
      Не штовхне у прірву в самоті.

      Мамине кохання та турбота
      Приголу́бить навіть коли ти
      Не прохаєш того тепла в Бога
      І надію знищив у собі́.

      Коли хата тво́я вже без сте́лі,
      Коли все немиле у житті,
      Тільки в мамині долоні в цій пустелі
      Ти чолом припадеш, як тоді...

      Як тоді, ще хлопчиком, в мину́лім,
      Знов тебе до гру́дей пригорне́.
      Не штовхне, коли всі відштовхнули,
      І з колін, як впа́деш, піднесе́.

      Це єдина жінка, що не зрадить,
      Що не дасть втопи́тись у вині́,
      Що цілунками заго́їть твої ра́ни
      І ніщо не ві́зьме у замін.

      Її серцю треба лише знати,
      Що без сліз щока її дитя́,
      Щоб на тиждень хоча б раз читати
      Лист від нього, сповнений тепла́.

      Все частіш у вечір мабуть тато
      Сльо́зи з вій твої́х чарі́вних витира́.
      Все частіш, напевно, в кутку хати
      Ти звертаєшся до о́бразу Христа.

      А я тут, у вільную хвилину,
      Ди́влюсь в бік незри́мого вікна,
      Де стоїш ти й згадуєш про сина
      Під мелодію весня́ного доща.

      І в душі́ стає мені тепліше,
      Та в очах ледь не брини́ть сльоза́,
      Що тебе, бувало, образи́вши,
      Інколи цього́ не помічав,

      Що стою безсилий при дорозі
      Перед долею і ту́жу в самоті,
      Що цілунками укрити я не взмозі
      Твої руки ніжні та святі.

      Павло Гай-Нижник
      7 червня 1990 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. У МЕТУШНІ ЛЕТИМ. КУДИ?
      * * *

      У метушні́ летим. Куди?
      Туди, де плачуть солов’ї
      Про дні проли́ті, де вогні́
      З’їдають рóченьки мої́;
      Де забуття, де всі чужі
      Мене увíзьмуть у свої́
      Ла́ви оманливі і ви
      Розíрвете серця́ в труні.
      Нема любові, ні душі,
      І ви – не я, а я – не ви.
      Немає ніц. Лише рух вій
      Останній у останнім сні.
      А Богові віддам прості
      Його байки́, вони ж – святі.

      Павло Гай-Нижник
      23 серпня 2001 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. НАРОДЕ МІЙ, НЕ ЗАБУВАЙ МЕНЕ
      * * *

      Народе мій, не забувай мене,
      Як ти забув десятки тисяч інших,
      Коли їх голос потопáв лишé
      ́́́У створеній тобою ти́ші.

      Коли ж мене згноя́ть брати́,
      Зрадять друзі, й не однoго,
      Зробиш з мене ти героя
      І пишатимешся мною
      В ще бруднішому лайні.

      І, не встигши проклясти́,
      Просто зíтреш iм’я мóє,
      Інших пра́гнучи знайти
      Для наруги і побóю.

      Та я залишуся з тобою,
      Які б історії вири́
      Не роздирали б світ порою,
      Ти тільки вижий і твори́.

      Павло Гай-Нижник
      Лютий 1998 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. ПАЛЮ ЦИГАРКУ. ПРОСТО НЕБА
      * * *

      Палю́ цига́рку. Просто неба.
      Ніч пеленає в самоті.
      Мені нічого тут не треба,
      Я бачив досить у житті.

      За Батьківщину віддавав
      Всього себе, від краю і до краю.
      В цій боротьбі тебе програв,
      Побóї й втрати пам’ятаю.

      Я бив когось, хтось бив мене.
      Ніхто не виграв. Всі програли.
      Тебе навіки загубив,
      Між тим Вкраїну обікрали.

      Павло Гай-Нижник
      19 липня 1997 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. СУМ
      * * *
      СУМ

      Ні, це не плач і не стогін душі,
      Це не обрáза, яка душу п’є.
      Тільки-но сум. Так сумують дощі.
      Так стóгном стукає серце моє.

      Сум цей летить по життєвій імлі́
      Так, ніби краплі із неба Бог ллє.
      Тихо лягають вони в полотні́,
      А полотно – то є тіло моє́.

      Павло Гай-Нижник
      23 травня 1997 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. НЕ ВІДЛІТАЙ ВІД МЕНЕ, МРІЄ
      * * *

      Не відлітай від мене, мріє.
      Прошý тебе, не відлітай.
      Коли зимóве сонце тліє
      І сyмно-темний небокрай,
      Що серце літом обігріє?
      Без тебе враз настане край
      Надії й вірі. Мріє, мріє…
      Без тебе мрякнуть пекло й рай,
      В душі́ кохання зубожіє.
      Залишся, мріє, не зникай,
      Бо у житті глибінь пустіє,
      У мене крил не відбирай.
      Без них мені весь світ сіріє,
      Залишся, мріє, постривай.

      Павло Гай-Нижник
      12 грудня 1996 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. НІЧ САМООБМАНІВ
      НІЧ САМООБМАНІВ

      Ти не приїдеш, достеменно – ні,
      Та я й тебе не кликав з-за туманів.
      Чому ж, незнаю, сумно так мені
      Стало в цю ніч, у ніч самообманів.
      Чи то цей дощ вдаря́є по струні
      Так безсоромно таємни́х бажаннів
      За те, що втік тоді, вже в давнині,
      За те, що не вернувсь, що не сказав тих слів,
      Які чекала так, що шепотіла в сні…
      Самотність ця і ту́га – долі гнів
      За те, що завтра їх не скажу в млі,
      За тую ніч твої́х самообманів.

      Павло Гай-Нижник
      14 серпня 1999 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. НЕ СПЛЮ НОЧАМИ Й НЕ ЖИВУ
      * * *

      Не сплю ночами й не живу,
      Без тебе наче й не існую,
      Лишe єдину молитвý
      Все втóрю Богові й малюю
      В уя́ві, ніби наяву́,
      Як ніжно й пристрастно цілую
      Вустa розтýлені, й пливy
      Між стeгон знáдливих, й втопaю
      В палки́х обí́ймах і новy
      Тебе для себе відкриваю.

      Павло Гай-Нижник
      Квітень 1998 р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. ДЗВІНОК
      ДЗВІНОК

      Ти подзвонила з чужого міста
      І запитала чи твій ще я,
      А я в розгу́бі плечми лиш сти́снув
      Й твоє повторюю ім’я́.

      Цей ніжний голос, наче мрію,
      Давно відчути знов чекав,
      А тут, стою і мов би млію,
      Неначе слів позабував.

      “Приїду я, лише́ скажи!”, –
      Ти повторила разів кілька...
      О, Боже милий, підкажи:
      Це моя доля чи помилка?

      Бог промочав. Лиш з далини́
      Твій з тре́мтом голос долунав,..
      І я цигарку запалив
      Та й мовчки слухавку поклав.

      Павло Гай-Нижник
      4 червня 1997 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. МИ, НАЧЕ СПІЛЬНІ БЕРЕГИ
      * * *

      Ми, наче спільні береги́
      Єдиної ріки пото́ку,
      Її плекаємо щороку
      І від відлиги до зими
      Підтримуєм оцю моро́ку,
      Себе тримаємо в ярмі́
      І не даєм зробити кроку
      Кожен до сво́ї сторони.
      Твій берег настогид мені,
      А з іншого зва́бливий боку.
      Коли ж зближаємося ми –
      Між берегів нема пото́ку.
      Коли б місточок ми звели́ –
      Він об’єднав би нас, аж по́ки
      Стрімкі́ї води б розлили́
      В соло́нім морі свої сто́ки,
      І ми б невидимі були.
      Тоді б, в далекій далині́
      Ми б вчили течії уроки,
      А я б тебе вже не узрі́в
      І іншу б річку полюбив…

      Павло Гай-Нижник
      3 червня 1997 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. ГОЛУБ НЕСПИННО ВОРКОЧЕ-ВОРКУЄ
      * * *

      Голуб неспинно ворко́че-воркує,
      Ту́жить по милій своїй –
      То він так ме́тушно па́лко сумує
      Від плину в самотності хвиль.

      Лебідь у небі кричить-галасу́є
      По втраченій пташці свої́й.
      То в ньому відчай бентежний вирує,
      Криком зривається біль.

      Кличе жура́вку лелека й пару́є.
      Курли́че коханій свої́й,
      Та журавля свого лю́бка не чує,
      Її в нього вкрав буревій.

      Голуб неспи́нно ворко́че-воркує.
      Звідки ж ми знаєм про що?
      Лебідь кричить, а кохана не чує.
      Звідки ж узяв я по що?

      Плаче лелека, курличе, нудьгу́є.
      Втратив журавку? За що?
      Хтось заува́жить – то радість царує!
      Я ж відповім їм: ”Та й що...”

      Павло Гай-Нижник
      Травень 1997 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. КОХАЮ ДО НЕСТЯМИ
      * * *

      Кохаю до нестя́ми, мов стою
      У прірви божевілля на краю,
      Немов нектар чарíвний-диво п’ю
      Із квітів, що зросли в раю,
      І, ним збентежений, творю́
      Я світла для людей Зорю́,
      В якій не лaю, не корю́,
      В якій немає зла й жалю́,
      В якій добро боготворю
      Й тепло́ їм свóє віддаю.
      І ніжність ди́вную свою
      Я в тім дарунку оселю́.
      Я навіть в пеклі розпалю́
      Вогонь пощaди, не болю́.
      Щоб в неземнiм й земнiм краю́
      Плекaли всі кохáність цю.
      Її загальному Життю
      Я з щирим серцем віддаю
      І Бога вічного молю́
      У душу кожного мою́
      Влелі́яти краси Зорю,
      Щоб світ схвильований свою́
      Відчув потребу у маю́
      І сенсом щоб зробив “люблю́”
      Свого буття, а не “уб’ю”.

      Павло Гай-Нижник
      11 листопада 1996 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. ЯЗИЧНИКОВІ
      ЯЗИЧНИКОВІ

      Сварог хай долю твoю злíпшить,
      Перун дасть блискавку у дух.
      Дажбог нехай вогонь запáлить
      У серці твóму в час недуг.
      Щобú ти Хoрсу шлях не перейшов,
      А з ним по цій дорозі йшов.
      І Вeлес щоб твій скарб звели́чив,
      Але й щоб ти до нього ли́чив.
      Від всіх недуг батьків твої́х
      Уберeже́ хай Дана чиста,
      А Лада вaртить хай сім’ю,
      Щоб згода в ній була барвиста.
      У думах щоб тобі поміг
      До мудрості знайти підхід
      Старий як всесвіт Світовид.
      Шануй Богів величних наших,
      Їх віковічний пантеон,
      І світ для тебе буде кращим,
      Вода – свята і свят–вогонь!

      Павло Гай-Нижник
      4 січня 1996 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Я - ОСТАННІЙ РОМАНТИК ВІДЖИЛИХ ЧАСІВ
      * * *

      Я – останній романтик віджи́лих часів
      І новітній нарóдженик всіх майбуттíв.
      Я з минулим давно увійшов в небуття
      І живі́тиму вічно і знов – як життя.

      Я тривалий, мов час, що вже був і що є,
      Що ще бyде тривати, як сон мертвякá.
      Бо останній романтик не просто жиє́,
      Він – в майбутнє з минулого прірви ріка.

      Павло Гай-Нижник
      12 жовтня 1996 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. КОЛИ ТИ СПИШ, ТИ СХОЖА НА ДИТЯ
      * * *

      Коли ти спиш, ти схожа на дитя́,
      Як світ почaтку існувaння,
      Крихкá й незнáна, мов життя,
      Як чи́стая роси́нка зрáння.

      Цнотли́ва бездогaнність, де нема
      Недóліку в гармонії природи,
      Де ліній досконала гра
      Первiсністю чарує врóди.

      Беззaхисна, як ніжність. Дивинá
      Утаємничена у кожній твоїй рисі,
      Зорі магічність неземнa,
      Здається квí́тне в заколи́ссі.

      Коли ти безтурботно спиш,
      Злелі́яна земним теплóм,
      Милyюсь я і мрію лиш
      Твоїм коханим стати сном…

      Павло Гай-Нижник
      5 грудня 1996 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. ЯКБИ ТИ ЗНАЛА МИЛА МОЯ
      * * *

      Якби́ ти знала, мила мóя,
      Як я сумую за тобою,
      Ніщо мене не весели́ть,
      Ні пісня, ні небес блакить,
      І ні вино хмельних ночей,
      І ні ранкoвий сміх дітей.

      Я просто тýжу в самоті,
      Як квіти зм’я́ті по житті,
      Так скyчив я за тим теплóм,
      Яким ти гріла мою кров,
      За поглядом суми́рно-дивним,
      За рухом вій твоїх чарí́вним.

      Нас примха долі розлучила,
      А Бог забув дать людям крила.
      Я полетів би, наче птах,
      Лишé щоб на твої́х устах
      «Люблю́» магічне прочитати
      І знов збентeжено кохати.

      Павло Гай-Нижник
      7 березня 1996 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. НЕ ПИШУ ДО ВАС, ХОЧ СУМУЮ
      * * *

      Не пи́шу до вас, хоч сумую,
      Не кли́чу, хоча й весь в журбi,
      Не лелі́ю вже Вас, не цілую,
      Хочa й все іще бачу у сні.

      Хоча нí́жу в думкáх Вас й бажаю,
      Та в минуле уже не вернýсь,
      І, кохaючи Вас, – пам’ятаю
      Й щоб забути навіки молю́сь.

      Павло Гай-Нижник
      6 березня 1996 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. ТВОЄ ЖИТТЯ УЖЕ НЕ ПОВЕРНЕТЬСЯ
      * * *

      Твоє́ життя уже не повернéться…
      Тебе немає… Спиш на небесах.
      Можливо, там тобі іще насниться,
      Як ти ходив в садoчку по стежкáх,
      Й про те сміття́, в якому мав би риться,
      Якби ще існував, коли б не був у снах,
      Ти вже забув?.. А що мені присниться?
      Може, жах? Чи власний похорон
      Та ýсмішки в очaх живих іще?..
      Розкoпана гробниця на цвинтарі забутих,
      Де лиш в’ється, огидним смéрідом
      Підтримуваний страх?
      Прокльóни і обрáзи на вустáх?
      І те, що бачу я, як моє серце б’ється
      В чужих, брудних, скривавлених руках.
      А, може, “там” одне і теж всім сниться
      І малюнку немає геть у тих міфічних снах?
      Та й їх нема. Є лише гній – наш прах.

      Павло Гай-Нижник
      16 грудня 1995 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. ВСЕ МИНАЄ
      * * *

      Все минає, – Так кажуть не раз, –
      Тільки час залишається вічно,
      Відквітає щораз верболаз,
      Отже, все на землі – блискавично.

      Час ламає уяву про все,
      Він миттєвий й тривкий одночасно,
      Він, здається, життя нам несе
      І його ж забира так невчасно.

      Час зітрé колись згодом і нас,
      А ми віримо в йо́го двобічність,
      Що “той” світ – це є наче екстаз,
      Що у ньому і є наша вічність.

      Павло Гай-Нижник
      8 жовтня 1995 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. ГРЯДЕ КІНЕЦЬ... ЯКИЙ? НЕ ЗНАЮ...
      * * *

      Гряде кінець… Який?
      Не знаю…
      Але коли я світ зоста́влю,
      Ніщо не зміниться для вас.
      Мінятиметься лише час.

      “Сьогодні”, “завтра” промине,
      І не згадають вже мене.
      Як не булó…
      Не втя́млю я:
      Невже в нас доля – забуття?

      Сліди, що залишили ми,
      Затруться іншими людьми.
      Бо, як життя останній день,
      Коротка пам’ять у людей.

      Але коли мене не бyде
      Чи ж моя пам’ять не забуде
      Усіх й усе, що дороге
      Моєму серцю і святе?

      Ось що мене тепер турбує.
      Чи задзеркалля все ж існує?
      Чи знатиму, що я – це я?
      Бо так не хочу небуття!

      Павло Гай-Нижник
      18 березня 1995 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ ВСЮ, ВІД СЛЬОЗИ ДО УСМІШКИ
      * * *

      Я люблю́ тебе всю, від сльози до усмí́шки,
      Від суми́рних спокýсливих тихих зітхáнь
      До хижaцьких очей надвечірнього блиску
      І безтя́мних ночéвих палки́х обіймaнь.

      Щодень – захоплююсь від краю і до краю,
      Від тіла до душі, від дум до слів: «ти мій»,
      Кохаю всю тебе, від поцілýнкового раю
      До нерухомості у сновидiнні вій.

      Павло Гай-Нижник
      2 квітня 1993 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Я ХТІВ БИ СТАТИ ТВОЇМ СНОМ
      * * *

      Я хтів би стати твoїм сном,
      Щоб в ніч розквí́тчану весною
      Тебе обня́ти всім єствóм,
      Твоєю впи́тись наготóю.

      Я сном би бути захотів,
      Щоб колихáти тебе в зóрях.
      Я б із краси твоєї млів
      В дівочих пéрлових покóях.

      Я сном би стати твoїм хтів,
      Щоб володіть тобою всéю,
      Я би поніс тебе у вир,
      У райські сoлоді з енéю.

      Павло Гай-Нижник
      30 березня 1993 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. ТОЙ ПЛАЧ, ЯК ЖУРАВЛИНИЙ ТИХИЙ СУМ
      * * *

      Той плач, як журавли́ний тихий сум,
      Як лебеди́ний крик відчáйний,
      Як поцілунок смертний куль
      І як зати́шок погребальний.

      Очми́ не плачте, серцем плачте!
      Так, як-но їх серця могли
      І маки багряні́ поклáдьте
      До їх зажурених могил.

      Не плачте слíзьми, не ридайте!
      Бо їм нестерпний той ваш жаль,
      А матерям поклін віддайте,
      Що в серці носять біль й печаль.

      Синів їх доля розстріляла,
      Їм Янгол зрадив в чужині,
      Їх мати недообіймала
      Коли були вони живі…

      Матусі воїнів святі…
      Вони найлюбше загубили.
      Тож вклонимося їм усім
      Так, як сини би ся вклонили.

      Павло Гай-Нижник
      9 лютого 1992 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. А ОСІНЬ, ЯК ПІДСТУПНА ДІВА
      * * *

      А осінь, як підступна ді́ва,
      Заманює яскравою красою.
      Як крáля пишна, повна чар і ди́ва,
      Мене спокушує суми́рністю злотою.

      Вона так вабить свіжою журбoю
      І падоли́стом ніжним і ласкáвим.
      У ній, здається, я нaйду спокóю,
      Що вкрив її тумáном величавим.

      Павло Гай-Нижник
      8 лютого 1992 р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Я ПИШУ ТОБІ ЛИСТА
      * * *

      Я пишý тобі листá
      Ніччю зи́мною і злою,
      Місто спить, і лише я
      Сумно тýжу за тобою.

      За тобою, як весною,
      Одиноко лебідь жде
      Свою милу і з журбою
      В хвилі кри́лечка кладe.

      Як теплó чекають квіти,
      Як зорю чекає день –
      Так, кохана, цеї миті
      Я пригaдую тебе.

      Проминaють в тýзі дні,
      Ночі óбраз твій малюють,
      Губи ж і́м’я шéпчуть в сні
      І твої́ устa цілують...

      Павло Гай-Нижник
      22 січня 1993 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. НОЧЕВІЙ ЗІРЦІ
      НОЧЕВІЙ ЗІРЦІ

      Ти самотня сьогодні. Як і я - ти одна...
      Серед тисяч зі́рок тобі ту́жно із всі́ми.
      Як і я, ти зігріта в безодні була
      Найярки́ми, та смок не розвіявся ними.

      Ти була́, як і я, найніжніша за всіх,
      Чула ніжності слів і безтямність диха́ння,
      А на ранок зчезала й тяжі́лась від них,
      Ніжно пе́стячи сво́є самотнє кохання.

      Як і я, шепотіла, напевно, слова
      Про любов занебесну, а думала інше,
      І так само, як я, ти вважала бува́,
      Що у ніч до нас йде із пітьмою все грішне.

      Моя зірка самотня розпо́між тепла́,
      Може з місяцем взнаєш ти доленьку ліпшу?
      Прилітай-но до мене, хай іще ніч одна
      Розірве́ ніжним стогіном зо́ряну тишу.

      Павло Гай-Нижник
      14 грудня 1992 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Я ДАРУЮ ТОБІ НІЧ ОСІННЮЮ ЦЮ
      * * *

      Я дарую тобі ніч осіннюю цю.
      В її ди́ханні зи́мнім я твій стан обігрію.
      Ти в цю ніч, моя квітко, згадаєш весну,
      Розцвітеш так чарі́вно, що й осінь зтеплі́є.

      В цім теплі́ буду я сонцем м’я́ко палки́м,
      Оголяючи тіло твоє жаром ласки,
      Не обпа́лю ніяк я твої́ пелюстки,
      Устелю́ їх лише́ в насолоду, як в казку.

      Тихим вітром розніжним колихатиму я
      Поцілунками сте́бло і листячко тво́є.
      І смакливо безмежна злива оргій твоя́
      Обійме́ у безсиллі тіло в пристрасті мо́є.

      А осінь зімліє дивля́чись на нас,
      Розте́плиться ве́сною пані злота́,
      І в сво́їм житті станеш ти в перший раз
      Княгинею ласки, любові й тепла́.

      Павло Гай-Нижник
      13 жовтня 1992 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. МОЛИТВА
      МОЛИТВА

      Цáрю небесний! Цáрю мій лéсний!
      Дай мені міці з смерті воскрести,
      Сили дай ви́соко хрест свій пронéсти.
      Дай мені духу па́лко кохати,
      Дай мені щастя вік не вмирати!

      А як умру все ж я тілом, то, Боже,
      Дай мені світла в останній дорозі!
      Дай моїй дýшеньці змогу вита́ти,
      Милих і лю́бих свої́х цілувати!
      Дай мені очі, щоб міг я з виши́ни
      Бачити ніжну красу Батьківщини.

      Павло Гай-Нижник
      30 жовтня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. ЗГАДУЙ МЕНЕ
      ЗГАДУЙ МЕНЕ

      Згáдуй мене,
      Так, як згaдують птáхи
      Вéсни улюблені десь в чужинí,
      Дощ коли плаче, вмивaючи дáхи,
      І коли сонце розмáює дні.

      Згáдуй мене, коли сум пеленaє
      Очі прекрасні, так милі мені,
      І коли ніч колискoву співає,
      Згaдуй у кoжнім солодкому сні.

      Інший коли обіймає, ти згaдуй
      Руки і губи вишнéві мої́.
      І коли доля, бувá, ображає,
      Згaдуй цілунки гарячі мої.

      Згaдуй мене, коли бýдуть стояти
      В твóїй кімнаті квітки́ чарівнí́,
      І як розніжено вмів я кохати
      Й те, як любов дарувала мені.

      Павло Гай-Нижник
      22 червня 1992 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. ВИШНЕВА НІЧ
      ВИШНЕВА НІЧ

      Ніч гаряча під вишнями
      Танула в миті,
      В падоцвіті весні́ла,
      Стелилась в туман.
      Ти у теплому зли́тті
      Від зо́рей тих мліла
      В ласках дивних трави
      Вигинаючи стан...
      І сипав цвіт
      Дощ з цілунків рясни́х,
      Нарікши вишні ніч твоєю,
      Щоб кожним пелюстком він встиг
      Торкнутися й назвать своєю
      Чарі́вну квітку мрійних снів,
      Ним не очікувану навіть.
      Здавалось, з ними безліч слів
      Кохально-ніжних вилунають.
      Здавалося, уся весна
      Тоді вишнево шепотіла
      Оті чаруючі слова,
      Які ти лю́бому дарила.

      Павло Гай-Нижник
      8 грудня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. ПЕРЕПІЛКА
      ПЕРЕПІЛКА

      У жита́х золотих, в я́сних зо́рях,
      Де колос периною ляг,
      Перепілкою в мо́їх долонях
      Ти билась, як серце в грудя́х.
      Все німіло, не дихало поле,
      Твій-но подих, чи стогін, чи голос
      В піднебі́ссі рає́вім тоне...
      І криле́чка останній колос
      Устеляють і зламують мляво
      І мене укривають тепля́во...
      Серце б’ється у сто́мі й вирує:
      Перепілка соло́дко цілує...

      Павло Гай-Нижник
      3 вересня 1991 р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. БРУКІВНА КВІТКА
      БРУКІВНА КВІТКА

      Тебе у сyтінь oбрій дав мені,
      Брукiвна квітка, що цвіте ночáми,
      О, як уміли пелюстки́ твої́
      Холóдно гріти перші мої рани.

      Від тебе віяло французькими духáми,
      Багря́них губ метелик кри́льми в’є і мліє
      В тюльпані п’яному з байдужими очами.
      Ти – найтверeзіша любов моя, повiє.

      Павло Гай-Нижник
      31 серпня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. МЕНІ НАДИХАВ НІЖНИЙ ШЕПІТ НОЧІ
      * * *

      Мені надихав ніжний шепіт ночі
      Твоє ім’я́ і ку́чері дівочі.

      Мені зірки, пронизливо пророчі,
      Намалювали в небі твої очі.

      Мені в дібро́ві голос чийсь цвірко́че
      Твоє бажання зна́дливо жіноче.

      Мені у гру́дях се́рденько стукоче
      Про почуття нестримне парубоче.

      Про те, що в тиші ли́стява шепоче
      Іди стрічай її у две́рях сво́їх, хлопче.

      Павло Гай-Нижник
      27 серпня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. ОСТАННІЙ ВАЛЬС
      ОСТАННІЙ ВАЛЬС

      Графине, бyдьмо, не журіться скрутно,
      Я пам’ятaтиму чарí́вну-лéле Вас.
      Наших молитв Всевишньому не чyтно,
      Станцюймо ж, люба, цей останній вальс.

      А Ваші очі бли́скають ставкáми
      (В кружлянні прощавальному танóк),
      Вони – як рóси, всипані степкáми,
      В глиби́нній сині рaнніх волошóк.

      Не плачте, мила, краще мимоволі
      Танцюйте вeсело, як на балy, на біс,
      І усміхайтесь в кожному півколі –
      Не ко́штyє гра долі Ваших сліз.

      Павло Гай-Нижник
      27 серпня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. МИ ЛЕЖИМО ДАВНО УЖЕ ЧУЖІ
      * * *

      Ми лежимо́ давно уже чужі,
      Більш не закохані у мрії лазуро́ві.
      Здаємся спільними ми ще зорі́нній млі -
      Могильники колишньої любові.

      Я ніч в дарунок твою не візьму,
      Ти ж в згадках сліз цілуєш мої руки
      І кличеш знадливо в солодку свою млу,
      А я себе звільнив з цієї муки.

      Павло Гай-Нижник
      19 серпня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. РОЗМОВИ НАШІ ТИХІ ВЕЧОРОВІ
      * * *

      Розмови наші тихі вечоро́ві
      І погляди в зоріннє небо те...
      Тоді нам бу́ли ночі кольорові
      І бачили, як рута нам цвіте.

      Та ви́дко мріями занадто ми упи́лись
      Й садочки рути – у́яви рясні́,
      І в спільній зірці, вийшло, помилились,
      А кольорові ночі були в сні.

      Павло Гай-Нижник
      9 серпня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. ЗАХОВАЙ НАШУ ТАЙНУ
      * * *

      Заховай нашу тайну у груди, у серце,
      у душу...
      Заховай у розсипані перли
      кохань.
      Заховай ї’ туди, де як ве́рнуся,
      я знайти мушу,
      Заховай, щоб ніхто вже не мав
      сподівань...

      Нашу тайну, що зо́рею ніч
      осяї́ла,
      Ти в народжену жінку від всіх
      заховай,
      Щоб вона потайки́ в тобі буйно
      рясні́ла
      І розкві́тла, як мовлю в листі:
      Зустрічай!


      Павло Гай-Нижник
      9 серпня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. ЯКЩО ЇЇ ТИ ЗНЕНАВИДІВ
      * * *

      Якщо її зненави́дів,
      Повір, ти все ж таки кохав.
      Любо́ве, скільки ж “інвалідів”
      Ти наплодила! Скільки страв
      Отруйних ти серцям зварила!
      І скільки знищила у них
      Святої ніжності і віри
      У торжество твоєї ліри.
      О, скільки погубила тих,
      Хто сліпо йшов стежка́ми тво́ми,
      Хто теорем ще взнать не встиг,
      Хто вірив ли́ше в аксіоми.

      Павло Гай-Нижник
      28 липня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. ЛЕНІН, СТАЛІН, ГОРБАЧОВ...
      * * *

      Ленін, Сталін, Горбачов –
      Різний блиск одних підков,
      Різний скрегіт ярма мoго,
      Миколаєвого тoго,
      Що колись на рід весь мій
      Начепив цар Олексій.

      Зради, сва́рки, заколóти,
      Мерлі, здохлі, патріоти –
      Шлях московський крізь віки –
      Українські Соловки
      Стогнуть, плачуть у Сибіру,
      Кров’ю спри́скуючи віру.

      Духу Храм – у тіла хлам!
      Із сміття – в нове життя!
      Ми з сусідами блукаєм,
      В них чомусь себе шукаєм.
      Пишем, плачем, пам’ятаєм,
      Жéбраєм і забуваєм,
      Що є інший в душах Борг,
      Що в особах наших – Бог…

      Павло Гай-Нижник
      25 серпня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. БУЛО КОХАННЯ І ПЛЕСКАЛОСЬ
      * * *

      Булo кохання і плескáлось
      Казковим озерце́м, ставкóм,
      В нім серце зні́жено купалось,
      У нім раділо і жилó.
      В долонях тeплих зберігалось,
      Лілéєю весни цвілo,
      Й незмітно якось розплескáлось
      Та поміж пальців протекло.

      Павло Гай-Нижник
      27 липня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. ПЕРША НІЧ
      ПЕРША НІЧ

      Вона й не знала, що страждати
      Так бyде хтітися її,
      Що цяя мýка мýки ждaти
      Така солодкa у вогні.

      Вона й не знала, що у крóві,
      Крім болю закипає й те,
      Що вирве з плоті її стoгін
      І пeклом сóлоду зросте.

      Павло Гай-Нижник
      27 липня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. ОКСАМИТОВИЙ НЕБОСХИЛ
      ОКСАМИТОВИЙ НЕБОСХИЛ

      Небосхил нині м’я́кий і ніжний,
      Заколисаний літнім теплóм...
      У молитві своїй піднебесній –
      Призадýманий, мрiй́овий сон...

      Небосхил нині ширший за небо,
      Не вогнéвий, не хмурий – оргíйний.
      В ньому день погасá, та іще не ночéво,
      У нім стeлиться пoдих суми́рний.

      Небосхил нині – цар наречeних,
      Поцілунків і тихих розмов,
      У освя́ті зорiнь незчислéнних,
      Небосхил – оксамитна любов.

      Павло Гай-Нижник
      21 серпня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. КОМУНІСТАМ
      КОМУНІСТАМ

      Ви вміли слáвити себе й когось ганьби́ти
      І вірно вка́зувать облудливі шляхи…
      Ви, як ніхто, навчились в спину бити
      Коли самотні. А коли в юрбі –

      Ви професійно били вже одно́го
      Всією кóдлою і стали в вишині́
      Великого кладoвища, в якого
      Позрyбували навіть і хрести.

      Ви трупи жертв у землю не ховали –
      Закидували ними ще живих.
      Ви з них собі сади́би клáли
      І вимагали “слoва” від німих.

      Ви прапор свій заля́пали кровóю
      І цим пишалися і си́тились слізьми́,
      Котрі лили́ся гі́ркою рікою
      І нас топили… Ви ж – на вишині́.

      Та от, невдача, – перегни́ли кості.
      Вам навіть трупи не простили зрад
      І поховали всі ваші форпо́сти…
      Хто ж вас тепер вже піднeсе́ назад?

      Хто вам повірить, розжирі́лі пу́зи?
      Хто вам довіри дасть вже у житті?
      Хто втримається нині від споку́си
      Не плюнуть в вас й не дати по хребті?

      Й коли у гнóї, що ваш зрив хробак,
      Вас люд судитиме й каратиме відкрито,
      Не хáркайте кровoю! Тут і так
      У смітті все, усе кровoю вмито…

      Павло Гай-Нижник
      1 серпня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. ДАВАЙ ЗБОЖЕВОЛІМО РАЗОМ
      * * *

      Давай збожевoлімо рáзом
      На мить, на годину, на рік.
      На вічність століть розіллє́мося зразу,
      Немов журавлиний крик.

      Давай полетим в вишинý, де свободу
      Обí́ймем нагую в дурмáні кохaнь.
      Чи хтось ще пізнав без сльози насолоду?
      Не взнали і ми... Чи не годі страждань?!

      Там рóсами вмиють тебе тихі зoрі,
      Там спóкоєм нас зачарує краса.
      Там будемо в чистому ніжному морі,
      Там в вічних садoчках не в’яне весна.

      Давай утічeмо наскільки-но зможем,
      Забудемо в парі, що є таке – жити.
      А потім нас світ дожене́, де всі схожі,
      Де знов будем биті ми й бyдемо бити.

      Павло Гай-Нижник
      25 липня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. ЛАЗУРОВІ НЕОСЯЖНІ ОЧІ
      * * *

      Лазурóві неосяжні очі!
      Та суми́рність у пири́ні вій!
      Ції дві маленькі світлі ночі
      Синіх наших сподівань і мрій.

      Ці озéра пристрасті й любові,
      Ці дунáї кри́штальних чуттів,
      Ці бентежні стрiчі вечорoві,
      Бурхіт юності та божевілля слів.

      Ції очі – водогрáї ночі,
      Ці дівочі ви́казки волíнь,
      Ці стумáнені, сколи́хані у плоті
      Свiчечки оргі́йних сновидінь.

      Ця глибiнь жіночого кохання,
      Піднебесна дзеркало-крини́ця,
      Це ставкíв чарíвне сумування
      І блакитна звaба-весели́ця.

      Дві волoшки, квíтки в мoїм полі,
      Дві краплини ніжності морiв,
      Ції очі, лагідні, мов долі,
      Мoїх кaрих диво-почуттів.

      Павло Гай-Нижник
      18 липня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. ПОКАЖИ МЕНІ ШЛЯХ
      * * *

      Покажи мені Шлях,
      Що привéде туди, де Ікони.
      Подаруй мені цвях,
      Який було б куди забивать.
      Дай мені щось Людськe,
      Хоч у краплі Біблейські закони,
      Щоб хоча б щось Святе
      Я зумів в наших стінах вбача́ть.

      Павло Гай-Нижник
      18 липня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. MORITURI TE SALUTANT!
      MORITURI TE SALUTANT!

      Ніхто нас не поставить на коліна!
      Немає сили дух наш надломити!
      Бо з діда-прадіда нас воленька ростила,
      Бо ми-но вміємо Укрáїну любити!

      Нас не злякає ворогóва сила,
      Катівні й гетто – все ми стерпимó!
      Якщо ми будем тілом на колінах,
      То духом на ногах ми все одно!

      Ми будем бить, палити й підривати
      Усе й усіх, хто нам почне шкоди́ти!
      Ми в крóві втопим наші ґрати,
      Якщо не зможем їх звалити!

      У боротьбі відважні будем й вперті,
      За Націю нас кат змішає з гноєм,
      Та певні ми, що честь – то вище смерті,
      І кожен перший – буде в нас героєм!

      Павло Гай-Нижник
      24 червня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. ЖИТТЯ, МОВ БЛИСКАВКА
      * * *

      Життя, мов блискавка, сяйну́ло
      Тобі в початку юних літ,
      Та й пролетіло, промайнуло,
      І ти уже – зів’ялий цвіт…

      І поза спину озирнувшись,
      Гадаєш інколи в журбі:
      Невже колись я був квітучим
      Чи, може, то булo у сні?

      Так гірко жити миттю смерті.
      Та деколи, з собов на сам,
      Собі міркуєш: от нарешті
      Я взнаю, як і що є “там”…

      Павло Гай-Нижник
      23 червня 1991 р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. ПАМ’ЯТІ БОРЦІВ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ-РУСИ ВІД МИНУЛИХ ДО НИНІШНІХ РОКІВ
      ПАМ’ЯТІ БОРЦІВ ЗА ВОЛЮ
      УКРАЇНИ-РУСИ ВІД МИНУЛИХ
      ДО НИНІШНІХ РОКІВ

      Поставте свічку там, де стоїтé.
      І не турбуйтесь, що нема могили.
      У нашім Краї кожне деревце́
      На сльoзах України ми зростили.

      У нашім Краї кожне озерцé
      Із сліз скопи́чилось. І вилилися ріки
      Із ран сторізаних, не згoєних взірцем
      Свободолюбства прадідів великих.

      Кладіть же свічку там, де стоїтé.
      Земля ж бо наша скроплена кровою,
      Бо ті плоди рає́ві, що їстe,
      Зросли на трупах скошених героїв.

      Вклоніться їм за те, що живетé.
      Усім – хто впав за Волю, за Ідею!
      І свічку покладіть, де стоїте́,
      Щоб святість сяяла над нашою землею!

      Павло Гай-Нижник
      22 червня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. ХОДІМО ПАПОРОТЬ ЛЕГЕНДОВУ ШУКАТИ
      * * *

      Ходімо папороть леге́ндову шукати,
      Вона цвіте лиш раз посе́ред ночі.
      Пішли зі мною в ніч цю поблукати
      Стежка́ми, що буду́ть пророчі.

      Ходім в цю ніч на пошуки цвіті́ння,
      Яке кохання освятить у вічність.
      Ми вдвох знайдемо мрійні ті видіння,
      Пізнаємо вогню його магічність.

      Давай-но кинемося в казку ту любовну,
      Нас так буденна зв’я́лює жостокість.
      На мить забудемося в лісі тому спо́вну
      І зна́йдем в папороті ніжності пророчість.

      Павло Гай-Нижник
      18 липня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. ДО АКАЦІЇ
      ДО АКАЦІЇ

      Говориш ти, що почуттів не знаєш,
      Акацією ніби розцвіла́,
      Що у любов не віриш й не кохаєш,
      Що амазонкою вдоволено зросла.

      Чому ж ти те́пла, коли ти сніжинка,
      Й чеканням та́йним сповнені уста?
      Лише в коханні розквітає жінка,
      Бо таємна́ любов – це ти сама.

      Павло Гай-Нижник
      16 липня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. ЦІЛУЮ НІЧ, ЩО НІЖНІСТЮ ТЕПЛИТЬСЯ
      * * *

      Цілу́ю ніч, що ніжністю тепли́ться,
      Що дівчиною пахне у квітка́х.
      Ту ніч, що щойно стала ви́ться
      По засинаючих стежка́х.

      Кохаю ніч – нето́рканую птицю,
      Цнотливу й тихую в замріяних ставка́х,
      В якій блаженство юних хвиль сочи́ться
      І розкіш свіжості мерехкотить в очах.

      Захоплююся ніччю, яка ллється
      У сумі вічнім й місячних казка́х,
      Що станом гордим підвише́нно гнеться
      У ви́тонченні, в сяючих зірках.

      Чаруюсь но́чею, яка не піддається
      Ранковій прохолоді, що в зоря́х,
      Яка палкій любові віддається
      І в перших солодиться оргіях.

      Павло Гай-Нижник
      15 липня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Я ЧУЮ ТВОЮ СУРМУ ЧАРІВНУ
      * * *

      Я чую тво́ю су́рму чарівну́,
      Ти кличеш тихо, трохи соромли́во,
      Ти звеш магічно, ніби маньячли́во,
      І я до тебе йду, як в дивину́.

      Ти кличеш голосом тендітним і прозорим
      У мрійнім шелесті леге́ндових дібро́в,
      Серед озер замлі́лих неозорих
      В свою шляхетно-гордую любов.

      Зтума́нів я, розм’я́чився, як во́гкість,
      Обпеленав тепло́м твою весну,
      Обняв так ніжно ранню недото́ркність,
      Щоб із краси не зколихнуть й росу́.

      Нас пелюска́ми вкрила твоя вро́да,
      Ліле́янням ліле́ю я встеляв,
      І тільки сумно плакала природа,
      Бо я у неї квітку відібрав.

      Павло Гай-Нижник
      13 липня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    112. ПРО СЛЬОЗИ
      ПРО СЛЬОЗИ

      Чи бачив ти колись, як плачуть сльо́зи?
      Як із сльози́ викрапує сльоза?
      Чом сльози замерзають на морозі
      І чом не замерзають на очах?

      Чи знаєш ти, як кат себе катує
      Всерéдині, непі́знаній самим,
      І як сумління б’є його, мордує,
      Коли в нім сльози плачуть мов живі?

      Павло Гай-Нижник
      20 червня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    113. ПУСТИ НАДІЮ... НАЙ ЛЕТИТЬ
      * * *

      Пусти надію… Най летить.
      Нащó тобі надія нині?
      Зірвáній квітці й у воді
      Вже сподівання не потрібні.

      Облиш і кинься на ножа,
      Щоб не тремтіти перед смертю.
      Вона не кoштує й грошá,
      Щоб ї’ чекати в тихім тремті.

      Піди достойно на той суд
      Навіть якщо ти жив ганебно,
      Але спочатку не забудь,
      Що перш батьків не вправі вмерти.

      Їх ти до судного кінця
      В теплі своїм винен довéсти.
      То – твоя місія свята,
      То – твоє ви́правдання в пеклі.

      Павло Гай-Нижник
      1 лютого 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Я ХОЧУ ВМЕРТИ ТАК, ЩОБ ХТОСЬ ЦЕ БАЧИВ
      * * *

      Я хочу вмерти так,
      Щоб хтось це бачив.
      Щоб хтось узрів
      Як час ламає гай.

      Щоб плакав дощ
      І хтось відчув, що втратив
      Когось того,
      Від чого скрізь печаль.

      Щоб знав я в цю
      Хвилину нескінчeнну,
      Що сум на мить
      Когось заполони́ть,

      Що люди скажуть:
      України сина
      Ховаємо ми
      В України плоть.

      Щоб три верби
      Зажурено стояли,
      І три топoлі
      Тя́глись до небес,

      Щоб у ногах
      Дніпрові хвилі грали,
      А над чолом
      Щоб височився хрест.

      Павло Гай-Нижник
      5 січня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. МАТЕРІ
      МАТЕРІ

      Я багато знаю твого плáчу,
      Тихих зíтхань в вечоровій млі.
      Мамо, матінко, учора я Вас бачив
      У казково дивовижнім сні.

      Як стyжи́вся хутко за очима,
      Де самі лиш ніжність та любов,
      За словами лагідними: “Сину,
      Повечеряй перед мудрим сном”.

      Дoрогі твоєї мови звуки,
      Від яких все дихає теплом,
      Клопітливі, працьовиті руки,
      Щира ласка лагідних долонь.

      Мій вірний друг у прoменях натхнення
      І рятівник в годину найтяжку,
      Тебе я бачив гарну та веселу
      В ряснiм та пишнім весняні́м садку́.

      Всміхалась ти у вишитій сорочці
      І волошки́ збирала поміж трав.
      Як мало мені зоряної ночі
      І сну, в якім я матінку згадав.

      А зрaння знов дивлюсь в далекий шлях,
      Заплутаний в поверненні до тебе,
      Даруй мені за сльози на очах,
      Що викликaв колись я через себе.

      Павло Гай-Нижник
      25 жовтня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. КОЛИСЬ ЗА НАШИМИ ДІДАМИ ЖІНКИ ІШЛИ НА КОЛИМУ
      * * *

      Колись за нашими дідáми
      Жінки ішли на Колимý.
      Чи здатна ти піти в страждання,
      Коли повторюєш: Люблю́.

      Чи пронесéш теплó снігáми
      І не розпро́даж у зимý,
      Чи не грішиш ти між словами,
      Коли повторюєш: Люблю́.

      Павло Гай-Нижник
      12 липня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. МИ З ТОБОВ ВІДКОХАЛИ ВЖЕ ВСЕ
      * * *

      Ми з тобов відкохали вже все, відгуляли,
      Відбентежили нічку останню свою́,
      Всі суниці в зорі́нні весни перебрали,
      Перем’яли всі трави в гостиннім гаю́.

      Нам зозулі у нім в надвечір’я кували
      В тихих сутінках тих все сумніш і сумніш.
      Солов’ї у світаночку знов зустрічали,
      Та не бу́ла в тім спі́ві зоря вже ясніш.

      Проминули ті дні, як ома́на чи казка,
      Повертаються но́ченьки ті лише в сні,
      А згадай, як не вня́ли ми серця підказкам,
      Як турбота й зхвильованість жили в душі.

      Ми любили і хтіли кохатися вічність,
      Свято вірили в щастя рожеве своє́.
      Ми молилися разом й не вірили в гіршість,
      А тепер нас розлука на крилах несе.

      Павло Гай-Нижник
      6 липня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. ЧИЯ ТИ?
      * * *

      Чия́ ти? О, ніч в мене тя́мку забрала!
      У кри́лах своїх ти мене обласка́ла...
      Я й, пташко, забув запитати в розпа́лі,
      Як мати з тату́сем тебе змалку звали.

      Заслухавсь слова я твої́ чарівні́ї,
      Загра́вою звав, звав – кохана і мила.
      А ти все своє́: про кохання, про мрії...
      І я полетів... В тебе ж – зні́жились крила.

      Павло Гай-Нижник
      20 червня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. ПОКЛИЧ МЕНЕ, КОЛИ КРИГОЮ СТИСНЕ ТІ' СЕРЦЕ
      * * *

      Поклич мене, коли кригою сти́сне ті’ серце,
      Коли сум й однина́ заполо́нять кімнату твою́,
      Коли той, хто любив – одлюбив,
      Коли сліз ти налила озе́рце,
      Коли злив череда потопили веселість в журбу.

      Я прийду́, коли тяжко тобі і зтужі́ло
      Пригорну, як ніхто і ніколи не вмів.
      Ти поклич мене думкою тихо, несміло,
      Без плачу́ за минулим, без за́йвилих слів...

      Я по кличу твоє́му прине́су, мов вітер,
      Рясну хмару вологу в пустелю твою́,
      Щоб коханням оа́зу в тобі відродити,
      Щоб на мить ти згадала жіночість свою́.

      А по тім я піду знов від тебе далеко
      І залишу ту плоть поміж двох берегів.
      До якого пристанеш, повіє-лелеко?
      До обох – розірве́шся, хоча й це – по тобі́.

      Павло Гай-Нижник
      20 червня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. ТИ, ЯК ДИКА Й СПОКУСЛИВА КІШКА
      * * *

      Ти, як дика й спокуслива кішка,
      Млосно трешся, звиваєшся й млієш,
      Устеляєшся зна́дливо й вабиш до ліжка,
      Про кохання все стегнами пишеш.

      Я так лю́блю твій шепіт і стогін снажли́вий,
      Вир в безтямність з полону рук ніжних,
      Коли кличеш в нектаровий шлях солодли́вий –
      Час прийшов полювання для файної кішки...

      Ніч над вечором гору бере достроково,
      Знов жіночий каблук пробиває мні серце
      І пантерою кішка стає поступово,
      І твари́нна любов в дикі пестощі рветься...

      Павло Гай-Нижник
      17 червня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. ДЕКЛАРАЦІЯ - 1990
      ДЕКЛАРАЦІЯ – 1990*

      То – вихор мови про бажáне,
      Пeра то oпис про жада́не,
      То – давніх прагнень гарний злив,
      То – вираз мрій у дійсність слів.

      Крапля роси там в кожній стрічці,
      Що замінила бурхіт річки
      В снагу́ пекельну гіркоти́,
      Звідки лінуємось втекти.

      То – як оа́за у омáні,
      На мить щаслива у дурмáні,
      Хотiнь заспокоє́нні жа́хи,
      Пір’я не зло́вленої птáхи.

      Павло Гай-Нижник
      30 вересня 1990 р.





      * Декларація “Про державний суверенітет
      України”, прийнята Верховною Радою УРСР у
      липні 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. О, БОЖЕ! ЯК ЖЕ Ж Я КОХАЮ ЦЕЙ КРАЙ
      * * *

      О, Боже! Як же ж я кохаю
      Цей край росою умивáний,
      Під морочливий плач дощу,
      Де надкраса наводить сум.

      Як бачу дзеркальце-озéрце
      І в нім милується верба,
      То в зачарованості серце,
      Здається, битись забува…

      А там, за ним, на край землі
      Пови́лась річенька, мов стрічка,
      При ній заснули мочарі
      Й лунає пісня молодична –

      М’якa, леліюча природу
      Й захопленням налитий погляд,
      Свіженький вітер й глибину́,
      Місток та шлях в далечину.

      Вздовж шляху до́левого того
      Про щось задумалась калина.
      Мабyть про те, що надто довго
      Не смакував я ягоди́ни

      Із гілок-рученят земли́стих
      Її шляхетності та хисту.
      А вітер лине над ланами
      Із солов’їними співaми.

      Душа в красі цій тане наче
      В краплинах та веселці вранці,
      І Бога я в сльозах вмоляю:
      Дай вічних літ моєму краю.

      Павло Гай-Нижник
      25 вересня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. ЯК ДИВНО ДУМКА ГАРМОНУЄ З МОРЕМ
      * * *

      Як дивно думка гармонує з морем,
      З таємним гоміном ледь-ледь-но видних хвиль.
      Як зачаровано ширя́ над суходолом
      З вологим вітром і не зна падінь.

      Як заплітається вона в самотній кущик
      І ніжно стелиться на ки́лимі піску,
      Пірнає знову у глибúнну гущу
      І в ній розвaжує зколихану траву.

      Звідтіль вона вини́рює у світло
      І чайкою у височінь зліта…
      Кохає думка простір так незмірно,
      Що тільки в нім гармонію шукa.

      Павло Гай-Нижник
      22 вересня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. ЗЕМЛЯ БАТЬКІВ В СОЛОДКОМУ ТУМАНІ ПОЛЯГЛА
      * * *

      Земля батьків в солодкому тумані поляглá…
      І діамантом рос, мов ковдрою, встеля́
      Ніч, своє теплo, свою любов
      І мову зачарованих дібров.

      Ніч… Земля батьків
      Витає у полоні її снів,
      В пухнастім цвіті килимів-садів
      Спить Край у вільнім хмелі чистих мрій.

      Свята земля…
      Марія-Діва знов народжує Христа
      У цім чудеснім бaтьківськім гаю,
      В цім кольоровім Божому раю.

      Павло Гай-Нижник
      20 вересня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Я ВЖЕ НЕ ЗВУ ТЕБЕ СВОЄЮ
      * * *

      Я вже не зву тебе своєю,
      Вже не цілую твоїх губ
      І не розлaмую вже скелі,
      Не маю сильних й ніжних рук.

      Булó все сном, як мáнна тиха,
      З’явилось щастя й пронеслóсь.
      Нас лише вкрила його втіха,
      З нами погралось і втекло.

      Павло Гай-Нижник
      29 березня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. НЕ ЗІТХАЙ ТИХИМ ВЕЧОРОМ, МИЛАЯ
      * * *

      Не зітхай тихим вечором, ми́лая,
      Не збирай мрій букет в вечори́
      Одцвіла наша рута чарі́вная
      Одшуміли бентежні сади.

      Все було в тім саду, і дощі, і весна,
      Були зи́ми й було розцвіта́ння,
      Та пала́ла у нім тоді рута й жила́
      Квітка нашого диво-кохання.

      Чи знайде́м ще одну між смерек у ліску́,
      Чи запалимо те, що зітліло...
      Я не знаю... Бо може, й не треба вогню,
      Бо і так вже багато згоріло.

      Павло Гай-Нижник
      12 березня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. ПОГЛЯНУ В МОРЕ, ТА Й ЗГАДАЮ
      * * *

      Погляну в море, та й згадаю
      Ставок маленький між лугів,
      Як тихо вeрби сум гойдaють
      Під мрійний шелест тополів,

      Десь там, на обрії, біліє
      У мальвах писанка-село,
      А навкруги садок рясніє,
      Казково й зaтишно кругoм.

      В височині ширя лелека,
      Крильми на вітерець лягa
      І слухає пісeнний шепіт,
      Що мовить тиші осокa.

      Казковий краю мій далекий,
      Стyжилась по тобі душа
      У цім безкраїм морі й стeпі –
      Землі, де прoстору краса.

      Павло Гай-Нижник
      14 вересня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. УКРАЇНЦЯМ ДІАСПОРИ
      УКРАЇНЦЯМ ДІАСПОРИ

      О Боже! Радник мій високий
      Покинь мене в скрýтний цей день.
      Нехай мій погляд кароокий
      Вже не турбує більш Тебе.

      З тобою житиму я далі,
      Навчатимусь святих учінь,
      А Ти, молю Господь, благаю,
      Поглянь за тую далечінь…

      Аж, бачиш, там, за океаном,
      Мої терза́ються брати,
      Колись їх предків тут застала
      Важка біда страшних років.

      О Боже! Дай їм ради й віри!
      Нащо́ мені… Подай же їм
      Із нею вітер з України
      (Я ж бо живу в своїй землі).

      Хай ним потішаться в чужині,
      Все ж стане серцю веселіш,
      І стань порадником сумлінню
      Їхніх дітей та матерів.

      Хай Батьківщина в Твоїй церкві
      Дасть їхнім ду́шенькам теплíнь,
      Бо їм недістає так Неньки
      Та українських сновидінь.

      Павло Гай-Нижник
      8 вересня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. ЗАГИБЛИМ В АФГАНІСТАНІ
      ЗАГИБЛИМ В АФГАНІСТАНІ

      Вони – немовби тро́мби в жи́лах,
      Неначе сіль на ранах кров’яни́х.
      І жахається в снах Батьківщина
      Дотепер від страждань матерів.

      Бо пливуть у оча́х, оповиті
      Рушником українським, човни.
      І нема без віночка, без квітів,
      І нема де б не бу́ло труни.

      А між ними у чорній хустині,
      По коліна у крові й воді,
      Стоїть Мати – краса-Україна –
      Зустрічає героїв своїх.

      Повернулися врешті додому,
      В лебеди́ні гніздeчка свої́.
      Вони там так просили у долі
      Швидше впа́сти в обі́йми батьків…

      Павло Гай-Нижник
      25 серпня 1990 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. СЛУХАЙ ПТАШКО МЕНЕ МОЯ
      * * *

      Слухай пташко мене моя́,
      Покидай той чужи́нний край,
      І лети крізь ліси й моря́,
      В мій пекельно-солодкий рай.

      Я у жертву тобі віддам
      Ніч бентежну і стогін трав,
      Подарую твої́м уста́м
      Насолоду палких зітхáнь.

      Я в казкову цю ніч навчу
      Тебе в’ю́ном ви́тись в траві,
      У шаленім тремтіти танкý
      І вита́ти в космічній млі.

      Всі спокуси, що є в саду́,
      Подарую умить тобі.
      Покидай тую чужинy
      І барвінком встелись мені.

      Павло Гай-Нижник
      9 березня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. ЛЯГАЄ, СТЕЛИТЬСЯ ТУМАН
      * * *

      Лягає, сте́литься туман,
      В смерка́нні землю обіймає.
      О, загадковість цих коха́нь,
      О, це природи чарування.

      Аж те́рпне в жилах кров палка́,
      Як бачиш їхню насолоду,
      Коли пару́є вся вона,
      Його тепло́м укривши вроду.

      Вона, як ти, в ніч дивну ту,
      Сама споку́са і тендітність,
      Йому красу дарує всю,
      Всю свою лагідність і ніжність.

      Вони не знають ще розлук
      І зрад кохання їх не знало,
      О, на́що ніч я бачу цю!
      О, серце, на́що ти згадало!

      Павло Гай-Нижник
      6 березня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. ЛЯГАЛИ РОСИ НА ДОЛОНІ
      * * *

      Лягали ро́си на долоні
      Сльоза́ми зи́мними весни
      Ще вчора їх не було в полі,
      Ще ввечір ласки в них були.

      Весня́на ніч під ни́зьким небом
      Твій сором вкрала у пітьмі.
      Смерка́лося... так було те́пло,
      Так га́ряче було́ мені.

      Втомилась ніч і свічка ски́сла...
      Ми спле́лись з кві́тками в траві,
      Над сонцем прохолода звисла
      Світанком раннім в тумані́...

      Твої сльози ро́сами вкрили долоні
      І палаючі кві́тки сердець у весні,
      Підкоривсь я на спо́кусу теплій природі –
      Стало зимно, як ранку, з тобою мені.

      Павло Гай-Нижник
      6 грудня 1990 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. БОРЦЯМ ОУН–УПА
      БОРЦЯМ ОУН–УПА

      Їх імена не карбували злóтом,
      Їм мармурові не клали́ хрести.
      Вони писали кровію і пóтом
      Свої наймення в земляні листи.

      Їх Бог карав за те, що вище нього
      Вони тримали свій стражденний Край,
      Вони й грішили лиш задля святого,
      І хто ще зна, чи впа́ли вони в рай.

      Не боячи́сь безславного заги́ну,
      У прірву ки́дали непрóжиті роки.
      Це ті, що ніжили й леліяли Вкраїну,
      А доля їх кохала навпаки…

      Павло Гай-Нижник
      7 липня 1991 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. ВЕДИ МЕНЕ, МОЯ ЛЮБОВЕ
      * * *

      Веди мене, моя любо́ве,
      В безóдню зо́ряної мли,
      У прірву зні́женої «зо́ни»,
      В тендітних пальців ланцюги.

      Веди в ночéвий вічний злoчин
      Через катівню де́нних дум,
      Пoпри тверезість в сяйві сонця,
      Де п’яну волю обіймý.

      Неха́й будé вона запéрта
      У стінах чотирьох й сліпа,
      Я бу́ду в «камері» відвертим,
      Як божевільний на словá.

      Павло Гай-Нижник
      24 листопада 1990 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. МЕНЕ СПОРУДА ТВОГО ТІЛА НІЖНА НЕ ВАБИТЬ БІЛЬШ
      * * *

      Мене спору́да твого тіла ніжна
      Не вабить більш у спо́кусів садо́к
      Я не кохаю. Закінчилась пісня
      І наш тваринний у ночі тано́к.

      Я вивчив в нім, здавалось неозорім,
      Усі стежки, і всі плоди зірвав.
      В твої́м раю я переплутав зорі,
      Вони не ті, що спершу я вбачав.

      Я зрозумів, що надто вже соло́дді
      У ягідках отих, що там шукав,
      Що в цій красі, в твоїй рясні́й природі,
      Я спершу зчарувавсь та заблукав.

      Павло Гай-Нижник
      15 жовтня 1990 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. НЕ ПЛАЧ, КАЛИНО
      НЕ ПЛАЧ, КАЛИНО

      Не плач, калино,
      Скільки в нас тих сльо́зок
      Їх не розгу́блюй з суму чи нудьги.
      Настане час, коли засне мій мозок,
      Й душа благатиме у Го́спода дощів.

      Дощі, то сльози тих, що розлучились,
      Я б ними з неба обіймав тебе.
      Бо як ще я розче́шу коси милі,
      Як обцілую ли́чко чарівне́,

      Як ласкою своєю зможу вкрити
      Тебе усю, із ніг до голови,
      І зрозумію, що не вмів любити
      І цінувати спільні вечори.

      Хай стрінуться у краплях наші очі,
      Коли відчути ласки не дано́,
      А нині бачити їх радісними хочу,
      Від тего, що в любові живемо.

      Павло Гай-Нижник
      9 жовтня 1990 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. «ЖАННІ д’АРК»
      «ЖАННІ д’АРК»

      Я не знаю чи буду, о Жанно!
      Так бажáний тобі у той день,
      Коли станеш ти першою дамою
      За фасадами злóтих дверей.

      Я вагаюсь, чи мóє кохання,
      Як сьогодні, потрібне будé
      Серцю твóму, коли вкриє слава
      Переможницю всіх королев.

      Прагну я, щоб душа бунтівлива
      Знала твердо, що мóє теплó
      Обігріє її, коли крига
      Ледом стя́гне підбите крило.

      Щоб ти знала – як станеш в Парижі
      Королевою навіть страждань,
      Будеш ти мені лю́ба, як нині,
      Я підy на твій хрест катувань.

      Павло Гай-Нижник
      15 серпня 1990 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. ЗІГРІЙ МЕНЕ ТЕПЛОМ КОХАНИХ РУК
      * * *

      Зігрій мене тепло́м коханих рук –
      Крихки́ми й ніжними, як сни мої зорі́нні.
      І оповий самотність моїх губ
      Устами ніжними у чарівни́х виді́ннях.

      Хай вітерець шепоче у тиші́
      Твоє́ ім’я́ солодке й незрівня́нне,
      І хай курли́чуть в но́чі журавлі
      Свої́м журавкам про моє́ кохання.

      А ти явися із своїм тепло́м,
      Укрий від весняно́ї прохолоди,
      І, як завжди, тендітним голоском
      Скажи, що любиш, що завжди зі мною.

      Павло Гай-Нижник
      5 серпня 1990 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. ПРИПАСТИ ХОЧУ ДО ТВОЇХ КОЛІН
      * * *

      Припа́сти хочу до твої́х колін,
      Як до води в вини́щуючу спеку,
      І помолитись, мов на вівтарі...
      Бажаю я знайти у тобі вте́чу.

      Прими́ мене, нені́жного, у себе,
      Не треба ласки, дай-но розумі́нь,
      Бо так нелегко йшлось мені до тебе,
      Щоб сповісти́ся у твої́х колін.

      Павло Гай-Нижник
      2 серпня 1990 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. ТИ ЗДАВАЛАСЬ МЕНІ НЕ ТАКОЮ
      * * *

      Ти здавалась мені не такою,
      Як моєю іще не була́,
      Не гадав, що колись буду тво́їм,
      А ти будеш Дружина моя́.
      Та тоді, на зорі ще любові,
      Пред тобою коліна вклоняв,
      Бо вважалась мені ти святою,
      А в наявності ти – надсвята.

      Павло Гай-Нижник
      4 червня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. ЛЮБОВ І ҐОНОР
      ЛЮБОВ І ҐОНОР

      Ну що ж, якщо вже все скінчи́лось
      Най бу́де так, як спо́віш ти.
      Ми вдвох не вклонимо коліна,
      Ми вдвох загинем в самоті.

      Нехай в вишне́вому садку́
      Закряче крук, не соловейко,
      Як та розлука в моєму́
      Коханням сповненому серці.

      Що ж, яко вко́їли, так ма́єм:
      Обоє люблячи страждаєм,
      Долю-жартівку проклинаєм,
      А ся вклонятися не маєм.

      Павло Гай-Нижник
      11 травня 1990 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. ПРИГОЛУБ МЕНЕ, МОЯ ГОЛУБКО
      * * *

      Приголýб мене, моя́ голýбко,
      В цвіті черемшини оповий
      Свóїми крилéчками при світлі
      По́лум’я весня́ної зорі.

      Щоб забулось хоч на мить обде́рте,
      Стра́чене й злиденнеє життя,
      Щоб пісе́нно заспівало в серці,
      Щоб розкві́тла врóда молода.

      Обласкай, обніж мене, кохана,
      Не шкодуй ні сил, ані себе,
      Поки в цій пахучій черемши́ні
      Нам Чорнобиль крила не обдeр.

      Павло Гай-Нижник
      21 квітня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. МИЛА, ЛЮБА, ЧОМ ТАК ГІРКО ПЛАЧЕШ ТИ
      * * *

      Мила, лю́ба, чом так гірко
      Плачеш ти? Дивись, зорю́
      Вже залля́ла. Ну ж, лебі́дко,
      Зве́ло що тебе в журбу?

      Лиш промов, кохана, вмить я
      Кожну слізку підберу́,
      Ти розплющи тільки вії, я
      Криницю з них зроблю́.

      Я нап’юся твого лиха,
      Розділю́ з тобою біль.
      Ти скажи, в чім твоя втіха –
      Я прине́су хоч звідкіль.

      Павло Гай-Нижник
      1 лютого 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Я, НАПЕВНО, НЕ ЗМОЖУ ЗАБУТИ ТЕБЕ
      * * *

      Я, напевно, не зможу забути тебе.
      І твій голос, мабу́ть, я впізнаю із тисяч.
      І обличчя, так миле колись і святе
      Мені довго, я знаю, іще буде снитись.

      Я ім’ям твої́м бу́ду роками ще звати
      По ночах і в обіймах свою дружину
      І не раз силует твій у людях шукати
      Буду йдучи по вулицях міст України.

      Я ще, мабуть, кохатиму довго тебе,
      Десь в глиби́нах душі, за минуле, за перше...
      Пам’ятатиму запах русявих косей,
      Твої очі, і губи, і груди, і стегна...

      Павло Гай-Нижник
      25 серпня 1989 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. ЗАТРЕТЬСЯ ЗГОДОМ ЦЯ СТОРІНКА
      * * *

      Затре́ться згодом ця сторінка,
      Пожовкне з часом цей папір…
      І ти буде́ш вже, мабуть, інша,
      І буду я давно не твій.

      Але коли струна заграє
      У тво́му серці, як колись,
      Коли у пам’яті повстане
      У тебе образ мій – візьми

      До своїх рук цей саркофаг
      Із моїм серцем невмирущим,
      Відкрий його й віддайся враз
      В обі́йми спогадів, в мину́вше.

      Павло Гай-Нижник
      19 липня 1989 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Я РАБ КОХАННЯ ЛИШ, І ТІЛЬКИ
      * * *

      Я раб кохання лиш, і тільки.
      Кого кохаю – з тим дружу́.
      Життя своє, усе до нитки,
      Віддам тому, кого люблю́.
      На вірність тим лиш присягну
      У кому віру відчуваю,
      А просто рабства не стерплю
      І підкорятися не стану.

      Павло Гай-Нижник
      16 липня 1989 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    147. ТУГА
      ТУГА

      В моєму серці осінь...
      Постійний сум. Я немов тінь.
      Сонлива м'я́кість на душі...
      А ще сумніш, коли дощі
      Ідуть, ідуть без перестанку,
      А як встаю я рано-зранку,
      То думи мої всі в тобі́...
      Не знаю чом - на серці біль.
      Мабуть тому, що ти далеко,
      Тому, що у житті нелегко
      Без тебе буде йтись мені.
      Туга́я ту́га за тобою
      Мене висушує до болю.
      І день за днем, немов роки́,
      Пливуть тихе́сенько собі.
      Я сам з собою розмовляю,
      Про тебе, лю́бая, дума́ю
      І ві́рші пишу в самоті.

      Павло Гай-Нижник
      11 липня 1989 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. СКАЖИ-НО, ГАЙ, ЧИ БЛИЗЬКО ЗВІДСИ РАЙ
      СКАЖИ-НО, ГАЙ, ЧИ БЛИЗЬКО ЗВІДСИ РАЙ

      Скажи-но, гай,
      Чи близько звідси рай?
      Як близько цвіт
      Той яблуневий?
      Чи є там сум
      Та твій журли́вий шелест,
      Чи схожий він на наш чарíвний край?

      Прошелести мені, гайочок,
      Чи бачив ти Госпoдніх дoчок?
      Кажуть, що Місяць уночі
      Малює їхні образи.
      Може, стрічав між них жада́ну
      Мою дружину та кохану?
      Відраду серцю здавна цю,
      Здається, Бог пішле з раю́.

      Зморився жити в цім смітті…
      Та страшно, раптом – не знайти
      Мені в Нім те, що тут зросло
      Колоссям дорогим, добро́м.
      Боюсь, батьків більш не зустріну,
      Милій до рук не прилягнý,
      З тобою, гаю, не помрію
      І раю, ген, не досягнý.

      Павло Гай-Нижник
      17 червня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. НЕ ДИВИСЬ НА ТОЙ ШЛЯХ
      * * *

      Не дивись на той шлях –
      Він давно вже не твій.
      Він тікає від тебе
      нестримно,

      Він проліг через нас,
      Наслідив, як-но зміг,
      Й залишив позадý
      безупинно...

      Павло Гай-Нижник
      1 лютого 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. БАТЬКОВІ
      БАТЬКОВІ

      Тебе вже сивина торкнулась…
      Незвично так.
      Не по тобí,
      Вона прийшлася по весні.

      Не по твої́х очах-черешнях,
      Душі козацької, добра,
      Таланту твого молодого,
      Твоє́го співу солов’я.

      Сивина-сивина оповила тебе…
      Так підступно, як старість з роками.
      І у тyзі частіш застаю тебе вже,
      За сумними здебільшого думо-піснями.

      Сивина, сивина…
      Мов цигарка – життя.
      Непомітно зникa, як минає зоріння.
      Молода-молода твоя щедра душа.
      Сивина – це батькiвське твоє освятіння.

      Павло Гай-Нижник
      29 травня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. СМАК СВОБОДИ
      СМАК СВОБОДИ

      Пізнав я рано смак свободи
      І, ма́буть, в цім моя біда,
      Бо маю крила я здорові,
      А прóстору для них нема.

      Павло Гай-Нижник
      17 червня 1990 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Я ВЕСЬ - ЯК ГАЙ ТОЙ ПО ВЕСНІ
      Я ВЕСЬ - ЯК ГАЙ ТОЙ ПО ВЕСНІ

      Я весь – як гай той по весні:
      Багатобарвний, кароокий.
      В душі шумить, в серці – бурлить,
      У думах – тихий і глибокий.

      Я всім корінням в Україні,
      Міцною силою в землі.
      До Бога прагну досягти,
      Чоло схилити перед Ним.

      Бажаю ще усю роди́ну,
      Усю квітучу Україну
      В себе вселити, об’єднати
      В однім гаю, в єдиній хаті,

      Посеред злагоди й добра
      Під дивний щебет солов’я.
      Усе це – гай,
      Усе це – Я.

      Неначе сповнена душа,
      Що край коханий оповила.
      У ній така шалена сила,
      Що ще не відала Земля.

      Я гай співучий, просторо́вий, –
      Квітучий, запaшни́й, здоровий,
      Такий кохаючий та ніжний,
      Такий збентежений і різний.

      Павло Гай-Нижник
      24 травня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. ЧИ В НАШІЙ ХАТІ - НАША ВОЛЯ?
      ЧИ В НАШІЙ ХАТІ - НАША ВОЛЯ?

      Ген, сонце сходить в синє небо
      Над позолотою ланів,
      І сурма втóрить: браття, треба
      В нас відродити велетнів!

      Бо й Пушкін, той “великорос”,
      Що за царевим за наказом
      Наш рід в “Полтавє” хтів осмíять,
      Себе малим відчув одразу,
      Коли у нaклеп став він втíлять
      Слова гетьмáнові – накази:

      “Давно без батькової слави
      Ми, як воли, в ярмі жили́,
      У підданстві або Варшави,
      Або великої Москви.
      Возиться годі з москалями,
      Укрáйні царством буть пора!
      Москаль жахнеться перед нами”.

      Чи то, як навіть у Росії,
      Її ж то вірного синá,
      Наш славний, часом, дух пройняв,
      То ми, від Бога українці,
      Будeмо кланятись, мов вівці?
      Не вірю! Мовим своє “Я”!
      Нам сил додасть наша земля.

      І більш не вимовить Москви́ні,
      Що мій народ не мав горди́ні,
      “Что он нє вєдаєт святині,
      Что он нє знаєт благостині,
      Что он нє любіт нєчєго,
      Что кровь готов он літь, как воду,
      Что прєзіраєт он свободу,
      Что нєт отчизни для нєго”.

      А ми ще змалку цю “Полтаву”
      Вивчали й сорому не мали,
      І плюнуть в очі москалю
      Ніхто не міг.
      Всі щось чекали
      І бруд на себе виливали.

      Коли ж всміхнулась доля раз,
      Чи варто гаяти нам час?
      Не краще ль нам оту “Полтаву”
      Переписати на свій лад
      І втрачену під нею славу
      Вітчизні повернуть назад.

      Пора, брати! Покажем нині,
      Що є у душах в нас святині!
      Благославить нас мати й доля
      Бо в нашій хаті – наша воля!

      Павло Гай-Нижник
      24 вересня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. ЧИ ВИЙДУТЬ ЛЮДИ З НАС, ЧИ НІ
      * * *

      Чи вийдуть Люди з нас, чи ні?
      Чи будуть душі наші чисті?
      Чи стануть за дідів сини,
      Щоб згинуть разом за Вітчизну?

      Чи ще достане на мій вік
      Узріти диво-пожари́ще,
      Як кров вирує та бурлить,
      Зусюди люди трутнів тиснуть.

      Чи буде прагнення в народі
      Утратити в скупім житті
      Усе, що є, за подих волі,
      Крім української землі.

      Чи на очах моїх постане:
      Коли розкормлена “свиня”
      У юшці врешті забагряне,
      Злeтить із неї голова.

      Скажи, Провидець, чи настане,
      Прийдe коли нова доба,
      Й жебрацький дух наш Край зміняє
      На Дух незламця-бунтаря?

      Павло Гай-Нижник
      20 травня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. МИ ТАК ДАЛЕКІ НИНІ
      * * *

      Ми так далекі нині, а ще вчора
      Нас нічка пе́стила і задивлялась в очі
      Твої́ і мо́ї - карі і пророчі,
      Що про любов шептали... І Аврора
      З небес спускалася
      У наші груди й руки,
      В траві встелялася
      І дарувала муки...

      Солодкі му́ки й клекотіння плоті,
      Коли уся ти в п'янім заколотті
      В мені стогнала, дихала, вмоляла,
      Обличчя ніжила і ласками вкривала.
      Нам янголи свічки́ тримали в ви́сі,
      Щоб бачили в шаленстві ми красу,
      Нам зорі падали на щастя в заколиссі,
      Як з романтичного мальованого сну.

      А я терзав мов сукню твоє тіло,
      Цілунком обіймав тремтячу наготу́,
      І все, здавалось, ніби-то зомліло
      В ніч загадкову - грішну і святу.
      Калина наша одинока в полі
      І досі ту́жить по твої́х очах.
      А я?... Що я... Я дорікаю долі,
      Що все розвіяла, крім спраги на устах.

      Павло Гай-Нижник
      31 серпня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. В СВІЧКАХ БУЗКОВИХ
      * * *

      В свічка́х бузко́вих цю літне́ву ніч
      Зігрій тепло́м розкоханим, тендітним.
      Навчи мене, коли ми віч-на-віч,
      Пала́ти знов і знов чуттям горіти.

      Укрий серпанком нас, як втомлених птахі́в,
      Що свій збентежений політ у рай зкінчили́.
      Верни мене у диво почуттів,
      У ніжну вто́му, сповненую сили.

      Заваб, влілей і націлуй мені
      Знов те, що інша в глибині згубила,
      Щоб я згадав про ласки чарівні́,
      Щоб донжуанство з серця відступило.

      І ось серпанок... Ти гориш, я - тлію,
      Так і не змігши упірнуть в святе,
      Мабу́ть тому, що більше вже не вірю
      У те, що бу́зок в літню ніч цвіте.

      Павло Гай-Нижник
      9 серпня 1991 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. ВСТАВАЙ, ЗНІВЕЧЕНИЙ НАРІД!
      * * *

      Вставай, знівечений нарід!
      Каліки, й ви піднoсьтесь вгору!
      Усі, хто дýшею поник
      Відкиньте відчай, знищіть втому!
      Сліпі – прозрійте!
      Мерлі – встаньте!
      Напружте вже охлялий м’яз!
      Руйнуйте мури і до волі,
      Стеліть до волі собі шлях!

      Хай хтось заграє на бандурі,
      Щоб веселіш булo іти.
      Хай сили вистачить і віри
      На шлях, Гoсподь що освятив.
      І ми, голодні та обдерті,
      Ся вклонимо в його теплі
      Лише Вітчизні напівмертвій
      І більш нікому на Землі.

      Не бійся вмерти!
      Ти – безсмертний!
      Колись вже вбитий був Христос.
      Та Він не зник, вознісся врешті
      Як Переможець і як Бог.
      Згадай Його, і при́йде сила!
      Вставай і знай лише одно:
      “Воскрес Христос,
      Воскресне й Україна!”
      Хоч як би там воно булó.

      Павло Гай-Нижник
      8 травня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    158. ПРО ЗАХЛАННІСТЬ
      ПРО ЗАХЛАННІСТЬ

      Ішов кудись козак давно,
      Аж бачить – на землі ярмо.
      Дай, дума, вiзьму, все ж – добрo,
      Щоб неньку не паплюжило.

      І досі з ним оте ярмо,
      Бо шкoда кинути гімно,
      Бо хто йо’ зна, може, воно
      Стане колись міндобривом.

      Минув вже день, минула ніч…
      Він зрозумів – то хибна річ.
      Та вже нелегко знять ярмо,
      Бо в шию втерлося воно.

      Павло Гай-Нижник
      26 квітня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    159. МОЯ МАТИ - УКРАЇНА
      * * *

      Моя Мати – Україна.
      Моя Хата – Україна.
      У тій хаті нема стелі,
      А кімнати всі – пустелі.

      Моя хата вже згоріла,
      Моя Мати – постаріла.
      Не одного мене Мати
      Колись пéстила в цій хаті.

      Та стою серед руїни
      Один соколом безсилим.
      Б’юся крилами в вогнях,
      Плаче сива Матір в злиднях.

      Розлетілись соколята,
      Овдовіла краса-Мати.
      Колись вічно молода
      Ними в пекло кинута.

      Гей! Злітайтесь, соколята!
      Час сокóлами ставати!
      Із вогню постане Хата,
      Вас Вкраїна кличе – Мати!

      Павло Гай-Нижник
      24 квітня 1990 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    160. ЗДОБУТИ ВОЛЮ ТУЮ ТРЕБА
      * * *

      Здобути волю тую треба,
      Тра вишкребти її з камéню,
      Зі скреготом нігтiв шаленим
      Розбити духом оцю скелю.

      Зубами вигризти життя,
      Пробити мури головою
      І розкришити їх впертя́м,
      З в’язниці вийти на свободу.

      А там, під синім небосхилом,
      Упасти у джерельну воду,
      Напитись, наче меду з ви́ном,
      Та милуватись на природу.

      Батьків до серця пригорнувши,
      І вмерти можна, ніби був
      Мов птах, що сонця досягнув,
      Волю у груди всім вдихнувши.

      Павло Гай-Нижник
      21 квітня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    161. ДО Н.С. ТА ІНШИХ…
      ДО Н.С. ТА ІНШИХ…

      Не відчаєм могутня Україна!
      Не у сльозáх прекрасний наш народ!
      У відчаї ніхто не брав ще сили
      (Слід ключ шукать, щоб відчинить замóк).

      Так, я бунтар! Я від болю і лиха
      Став ним. Кохав я й любив!
      Ніжність обожнював зáвжди і жінку.
      Хто ж винен в тому, що став я таким?!

      Хто покалічив душу народжену?
      Хто почуття це болотом облив?
      Той, хто у відчаї, юних калічачи,
      Трýну Вітчизні моїй сколотив!

      Ви запаскудили мову найщирішу,
      Слово не в Слово, а в вигук звели́,
      Думку відновлену звeти “позичена”.
      Як же ж без неї ви жити могли?

      Спóкою хочете! Прагнете тиші!
      Страшно почути вже цокіт підків?
      Крові святої страхаєтесь? Миші!
      Нам вже зарáння звeли́ ви хрести!

      Ні! Не поразка чекає нас нині.
      Буде жорстокість в ім’я правоти.
      Я щиро бажаю добра Україні,
      Та у терпінні його не знайти!

      Павло Гай-Нижник
      23 жовтня 1989 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    162. НАВЧАВ ТАРАС ЖІНОЧУ СТАТЬ
      * * *

      Навчав Тарас жіночу стать
      Як честь дівочу зберігать,
      Як треба парубка кохати,
      Щоб потім долю не прокляти.

      Скільки літ минуло з часу
      Як викрив Кобзар зраду,
      А москалики і зараз
      Безталанним раді…

      Павло Гай-Нижник
      7 листопада 1988 р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    163. КОЛИ МИНЕ ВЕСНА І СТИХНЕ ЗАПАЛ МІЙ
      * * *

      Коли минé весна і стихне зáпал мій,
      Як кіс моїх торкнеться сивинa,
      Спyщуся я униз, де тиша і краса,
      Де осінь золото кидa до моїх ніг.

      Напевно, лиш тоді, знесиливсь від шукань,
      Як лебідь, що прожив ущент пташиний вік,
      Я хлюпнусь зморено в озéра, де журба,
      І там чекатиму вже свій останній сніг.

      Милуючись рослин офірува́нням,
      Я відречусь від пошуків старих,
      А в сповідях все вкриє сумування,
      Що зірку не щастило мні знайти.

      Що молодість пролíтав й проборовся,
      Що крила пообдeр до голини́
      І що життя (від Місяця до Сонця)
      Не зміг в коханні дати все тобі.

      Тоді ж отямлюсь та загрaє
      Тендітна стрyнка у мені́
      І лебеди́на пісня стане
      У мoїм серці понад всім.

      Так пізно, мабуть, зрозумію
      В душі кохання пригорнyть,
      Що серце на́шеє зімліє,
      Що сльози втрати потечуть.

      Так, оповивши теплий спогад,
      Й тебе, лебідонько моя́,
      Зустріну сніг я в нагороду
      За розпотрóшене життя.

      Павло Гай-Нижник
      11 серпня 1990 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    164. ТЕБЕ НАЗВАВ БОГ - УКРАЇНКА
      * * *

      Тебе назвав Бог – Українка,
      Тобі вродливу дав красу,
      Талан й співучу мову дзві́нку
      І душу доброзичливу.

      Земля давала сили зма́лу,
      Вкраїна ненькою була,
      З дитинства ти спoвна́спізнала
      Насóлоду її теплa.

      Велична нація зростила
      Тебе матусею дочки́,
      Надай же їй від України
      Того тепла і доброти.

      Із материнським молоком
      Вливай і їй любов до мови
      І гордість, що бентежить кров
      В ній українського народу.

      Павло Гай-Нижник
      16 грудня 1988 р.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    165. ЗА ЩО ВОНИ ТАМ УМИРАЛИ?
      ЗА ЩО ВОНИ ТАМ УМИРАЛИ?

      В сльозáх стрічає зoрі мати.
      Все заніміло біля хати…
      І ні́ для кого їй вже жити,
      Вже нíкому любов дарити.

      Сини́… Сини́… О Боже милий!
      Ти бачив сльози України?
      Ти бачив горе матерів,
      Що вже не матимуть синів?

      Ти бачив ту жахливу мить,
      Коли твоїх небес блакить
      Встеляли вибухи земні
      І закривавлені шматки

      Ущент розірваних солдатів?
      За що послали їх вмирати?
      Кажи. Чого мовчиш?
      Не знаєш…

      Чи від ворожої навали
      Вони Вітчизну рятували?
      Чи “духи” вже лічили дні
      До інтервенції? То ж – ні!

      Кого ж вони там захищали?
      За що життя своє віддали
      У проклятому матерями
      Далекому Афганістані?

      Павло Гай-Нижник
      29 вересня 1988 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    166. Я ШУКАЮ ТОЙ ШЛЯХ, ЩО ДО ХРАМУ ВЕДЕ
      * * *

      Я шукаю той шлях,
      Що до Храму веде,
      Де на всіх спільний дах,
      Де єднання ідей.

      Бо ніхто не збудує
      Для себе лиш Храм,
      І колись, врешті-решт,
      Розірвé себе сам.

      Павло Гай-Нижник
      13 травня 1985 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --