Автори /
Леся Геник (1982)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
Від нині
•
Цей дощ затягнувся надовго...
•
Заблукаю в тобі
•
Розгойдаю в собі терпіння
•
Кораблик пам'яті
•
Ця втеча
•
О туго моя...
•
***
•
Нарешті весна!
•
Задовга зима
•
Слова, які втрачають силу...
•
Не торкай мого болю
•
Ти її відпускаєш...
•
Мартові читці
•
Двічі
•
За рікою
•
Я собі загадала бажання
•
Досить!
•
Не ти
•
Спаде з її плеча прозорий шарф…
•
Містика першого снігу
•
Вперше
•
Харизма
•
Коли не ждеш…
•
Нарешті тиша
•
Втомилася терпіти
•
Іти
•
Не твоє
•
***Ти пішла...
•
А сни її такі, неначе мальви...
•
Ти зовні здаєшся крицею...
•
***
•
Серпневий дощ
•
*** Наступного тижня
•
Я визнаю поразку…
•
Я - маленька-маленька пташка
•
А день заколисує ніч…
•
Іду
•
***Спотикаюсь і знов підіймаюся...
•
Облуда
•
Щісті
•
А завтра вже весна
•
Лю...
•
Мине
•
Не снігом
•
Вони ішли (пам'яті Небесної сотні)
•
Така зима!
•
Іще один крок назад
•
Дивна квітка
•
Не повертай
•
Сама по собі
•
Не розумій
•
Загублена
•
Стомилась
•
Овече
•
Серденько
•
Донечці
•
Її цілувало сонце
•
*** Коли життя дрібніше за монету...
•
З попелу
•
Нелегко відпускати
•
Якби…
•
*** Першогрудневий сніг...
•
Привиділася
•
Осінь падає під ноги
•
*** Нехай довкола невблаганна осінь...
•
Пройдуть дощі
•
*** Хай світ померкне
•
Перший сніг
•
Хто сказав?
•
Ще маю надію на осінь
•
*** Отак минає все...
•
*** О, ці похмурі дні
•
Не...
•
Порожнеча
•
Збреши мені
•
Старий горіх
•
***Твої рядки, як чисті океани...
•
Переживу
•
Між нами диміли гори
•
О, мій Березове!
•
Смиренне
•
***Долоні світу - зимні...
•
***Загубилася біла стежечка...
•
Не сквернослов!
•
Спрагле
•
Лучеську*
•
Ми звикли до війни, як до негоди
•
На перехресті
•
плакала
•
*** Ти схожий на вечір літній...
•
Літня ніч
•
Не буди
•
*** А все, що не від Бога - від лукавого...
•
Не самотня
•
Ілюзія трави
•
Я стаю кульбабою гірською
•
*** Відшаруділи ночі і вітри...
•
Перша гроза, наче хрещення
•
Весняне
•
Вишня цвіте
•
*** Нашіптуй мені спасіння...
•
*** Яка ж то радість, Господи пресвітлий...
•
***Навчися говорити до очей...
•
Сльози мої - кропива
•
Про чорні ями
•
***Комусь - торти...
•
***
•
***
•
Заплутане
•
***
•
Ідеш на прю
•
Повірити б на крапельку сильніше…
•
Якщо ти - людина
•
***
•
в очікуванні дива
•
До Св. Миколая
•
Перша студінь
•
*** Цей день...
•
Тривожне
•
Це місто
•
Задушне літо
•
Чекаю дня…
•
***
•
Тікай від нього…
•
Скалічена стерня…
•
А хочеться бути маленькою
•
Я зречуся останнього бою
•
Здаватися не варто
•
Розцвіли каштани
•
Відраховую кроки назад…
•
***
•
***
•
Які великі зорі!
•
А мені сьогодні невесняно…
•
Ти просто вертайся живим!
•
За правду
•
Вдане
•
Завтра
•
Голосіння сирен
•
***
•
***
•
Це не люди...
•
Приховане
•
Моя історія
•
***
•
Не сезон…
•
***
•
***
•
Осінні неусміхнені рядки
•
Не зачіпай журливої струни
•
Вільні
•
Незабутнє
•
***
•
Там, де мальвами косичені світи…
•
(листо) Ноша
•
Доки буря…
•
Нестерпний біль
•
Устами притулюся до землі...
•
Купальський вогонь
•
Послання
•
Вишіптуй
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Мені б у дощ…
•
***
•
Гірко плаче осінь…
•
***
•
Боже, дякую Тобі…
•
Невчуте
•
а весна слаба…
•
***
•
***
•
Марні пошуки
•
Нумо врешті весну стрічать!
•
***
•
***
•
***
•
***
•
До Янгола
•
Ще надто чужі…
•
Осіння печаль
•
Першо-грудневі сніжинки
•
Зрікаюся болю...
•
Засмученому серцю…
•
***
•
***
•
Вже не чекаю…
•
Дороги у Вічність
•
***
•
І знову боротьба…
•
Де вперто цвітуть чорнобривці…
•
***
•
Про Людину
•
Земна
•
До листопаду…
•
Чекання
•
Без надії…
•
За дверима…
•
***
•
По літу…
•
***
•
***
•
Мій ти і… не мій
•
***
•
У дзеркалі…
•
Задума
•
Післячуття…
•
Роки ідуть…
•
Зрікаюся…
•
***
•
Літо відцвітає…
•
Сумую…
•
***
•
***
•
Я - вільна…
•
Забудеться
•
Приречена…
•
***
•
Не далі…
•
***
•
***
•
***
•
Жінка навпроти…
•
Не…
•
***
•
Не те!
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Пам’ять
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Павук
•
Гей ви, вівча́ри!
•
Сонячно-світанкове…
•
Про правду
•
***
•
Двоязико-безязикі…
•
***
•
Про любов...
•
***
•
Зруйновані таємниці
•
Без пам’яті…
•
***
•
Несіяні поля…
•
***
•
Босе…
•
***
•
На мить…
•
Мрія…
•
На рубіконі…
•
Мамина вишня
•
Одне життя на двох…
•
Про чуже болото…
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Дикі рожі…
•
Війна людей
•
Востаннє...
•
***
•
***
•
Відпускаю
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
В підпілля…
•
***
•
***
•
Скільки їх?..
•
***
•
***
•
Знов на біс?. .
•
***
•
***
•
***
•
Доброго раночку
•
Не-долітна
•
***
•
Оновимось сьогодні
•
***
•
О, скільки нині муки!
•
Я знаю
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Коли ти всміхаєшся...
•
***
•
Залишусь мрією…
•
***
•
Тонкі моменти…
•
***
•
***
•
***
•
Чому ідуть?
•
***
•
***
•
***
•
Нічия...
•
***
•
***
•
***
•
Ні, не світляк...
•
Такою й лишусь...
•
Свічка вічності молиться...
•
Немає слів...
•
Маленька крапелька у Бога на долоні...
•
Здалось...
•
Береш, не питаючи згоди...
•
Смайлики
•
Чекати можна довго...
•
Легкий серпанок смутку
Так швидко листя падає додолу,
я не встигаю мовити "прощай".
я не встигаю мовити "прощай".
Нехай і так: від нині - все інакше.
Твій перший біль навчив тебе іти,
Твій перший біль навчив тебе іти,
Цей дощ затягнувся надовго.
Небесний розгойдано дзвін.
Небесний розгойдано дзвін.
Заблукаю в тобі перед досвітком,
обернусь на ласкаву зорю,
обернусь на ласкаву зорю,
Розгойдаю в собі терпіння -
гойда, гойдалочко, гойда!
гойда, гойдалочко, гойда!
І як тобі живеться?
Не сумуєш
Не сумуєш
Ця втеча така солодка...
Ця втеча така гірка...
Ця втеча така гірка...
О туго моя темноока...
О мученько сива моя...
О мученько сива моя...
І коли відречеться від тебе
навіть білий освячений дим,
навіть білий освячений дим,
Нарешті весна! Нарешті бубнявіє перша брунька!
Нуртують жагучі соки невтримано догори.
Нуртують жагучі соки невтримано догори.
Ця зима жаска задовга, ой задовга...
Замерзають бідні журавлі -
Замерзають бідні журавлі -
Слова, які втрачають силу,
уперто рвуться ще назовні,
уперто рвуться ще назовні,
Не торкай мого болю, благаю...
Над садами застигла весна.
Над садами застигла весна.
Ти її відпускаєш на нині,
і на завтра, а, мо', й назавжди...
і на завтра, а, мо', й назавжди...
Навіть коти оті, що кличуть їх мартовими,
ввечері теж читали (чула ж бо!) Тараса.
ввечері теж читали (чула ж бо!) Тараса.
А відчуття, немов і справді двічі
зайшли наосліп в ту саму ріку -
зайшли наосліп в ту саму ріку -
За рікою спливають медузи,
за словами спливає отрута.
за словами спливає отрута.
Я собі загадала бажання,
як з весною* все чорне мине,
як з весною* все чорне мине,
І падає сніг, і знову розлючена вітром хуга
розказує змерзлим вікнам, що досі мовчати тут,
розказує змерзлим вікнам, що досі мовчати тут,
А хочеться аж вити, бо вітри
собі за моду взяли руйнувати.
собі за моду взяли руйнувати.
Спаде з її плеча прозорий шарф,
стече повільно долі, долі, долі...
стече повільно долі, долі, долі...
Містика першого снігу - в тихому шепоті ранку,
у боязкому чеканні голо-преголих дерев.
у боязкому чеканні голо-преголих дерев.
З неба осіннього сиплеться
ще не загойданий сніг...
ще не загойданий сніг...
А стати би нарешті, як пір*їнка,
легкою, невагомою, аби
легкою, невагомою, аби
Коли не ждеш нічого й ні від кого,
а просто йдеш у сіру далечінь,
а просто йдеш у сіру далечінь,
Нарешті тиша, Боже милий,
яка ж направду благодать!
яка ж направду благодать!
А так буває боляче терпіти,
вдивлятись в небо - бачити дощі,
вдивлятись в небо - бачити дощі,
Не важачи на біль, уперто йти,
спинаючись поволеньки на ноги.
спинаючись поволеньки на ноги.
А хтось тобі не повірить, як станеш комусь казати,
що не хотілося й близько підходити до гармат.
що не хотілося й близько підходити до гармат.
Ти пішла і затихла буря,
втихомирилась люта хуга,
втихомирилась люта хуга,
А сни її такі, неначе мальви -
при досвітку, у зоряній росі.
при досвітку, у зоряній росі.
Ти зовні здаєшся крицею,
всередині ж, як вода,
всередині ж, як вода,
Їм добре, напевно, бо совість ночами не мучить,
та й совісті вже, як такої, у грудях нема.
та й совісті вже, як такої, у грудях нема.
А дощ цей такий спасенний
опісля жаскої спеки,
опісля жаскої спеки,
Наступного тижня уже відлетять журавлі.
Іще одне літо збиратись почне у дорогу.
Іще одне літо збиратись почне у дорогу.
Я визнаю поразку - от і все.
Немає більше гарту і горіння,
Немає більше гарту і горіння,
Я маленька-маленька пташка,
я хотіла вгору летіти,
я хотіла вгору летіти,
А день заколисує ніч.
А дощ заколисує хмари.
А дощ заколисує хмари.
Іду, а сутінь голосить: "Стій!"
і б'ється, як ніч, у груди.
і б'ється, як ніч, у груди.
Спотикаюсь і знов підіймаюся,
обтираю з колін, що непройдене,
обтираю з колін, що непройдене,
Глянеш довкола і знову стане на серці гірко,
бо не минає облуда білого навіть одвірка,
бо не минає облуда білого навіть одвірка,
Якби знати, о, якби знати,
коли щісті ввійде́ до хати,
коли щісті ввійде́ до хати,
Знов паморозь, а завтра вже весна,
і лютий дремене далеко в гори.
і лютий дремене далеко в гори.
І руки мої, мов крила,
коли у твоїх обіймах.
коли у твоїх обіймах.
Перемовчу цю мить, пережурю цей день,
а небо знов нахилиться й заплаче.
а небо знов нахилиться й заплаче.
Замітає не снігом - розпукою,
замерзають не ноги - сліди.
замерзають не ноги - сліди.
Вони ішли, ішли й не озирались
чи де погас вогонь, чи ще горить.
чи де погас вогонь, чи ще горить.
А нині за вікном така зима -
аж дух спирає, аж скобоче в грудях!
аж дух спирає, аж скобоче в грудях!
Іще один крок назад -
в задвер'я чи завіконня.
в задвер'я чи завіконня.
Ти у мені цвітеш, як дивна квітка.
Тендітно ніжать серце пелюстки.
Тендітно ніжать серце пелюстки.
Ти мене мені не повертай,
я собі без тебе не крилата.
я собі без тебе не крилата.
Я не з вами і не́ проти вас.
Я сама по собі.
Я сама по собі.
Не розумій мене, не розумій.
І рви на шмаття цей рожевий люрекс,
І рви на шмаття цей рожевий люрекс,
Загублена у всесвіті печалі.
Забута у словах, що відянчали.
Забута у словах, що відянчали.
І потьмяніють білі орхідеї
на підвіконниках душі моєї,
на підвіконниках душі моєї,
У нас крадуть.
А ми, як ті ягнята,
А ми, як ті ягнята,
Ти вени порізала...
ножиком, жилкою,
ножиком, жилкою,
Моя маленька донечко, привіт!
Люблю тебе безмежно!
Люблю тебе безмежно!
Її цілувало сонце -
лишало палкі веснянки.
лишало палкі веснянки.
Коли життя дрібніше за монету,
коли воно не ставиться в ціну,
коли воно не ставиться в ціну,
Вродимо з попелу -
тихо, без натиску,
тихо, без натиску,
Нелегко відпускати, що було,
а особливо - світле і прекрасне,
а особливо - світле і прекрасне,
Якби ж ти тільки знала, люба доле,
як солоно у грудях від жалю,
як солоно у грудях від жалю,
Першогрудневий сніг...
Другогрудневий дощ...
Другогрудневий дощ...
Я тобі привиділася вчора...
Чуєш? Чуєш? То була не я!
Чуєш? Чуєш? То була не я!
Осінь падає під ноги...
Хтось ще багне утеки
Хтось ще багне утеки
Нехай довкола невблаганна осінь
на стежку ранку вимітає сум,
на стежку ранку вимітає сум,
Пройдуть дощі, бо все таки пройдуть,
і Бог веселку з неба перекине
і Бог веселку з неба перекине
Хай світ померкне, хай упаде ніч
зловіща на сади, поля, дороги.
зловіща на сади, поля, дороги.
Перший сніг. Вечірнє місто.
Серцю в грудях тісно-тісно.
Серцю в грудях тісно-тісно.
О, дівчинко з блакитними очима,
ця осінь дійсно трохи дощова.
ця осінь дійсно трохи дощова.
Ще маю надію на осінь,
на жовті листки і амвони,
на жовті листки і амвони,
Отак минає все -
і світле, і не зовсім.
і світле, і не зовсім.
О, ці похмурі дні, ці сльози ясенів
стежками опечаленого скверу.
стежками опечаленого скверу.
Не квітчаю сю осінь омріями,
не вінчаю сі ранки надіями,
не вінчаю сі ранки надіями,
Надто часто в серці порожнеча
виє лунко, наче блудний пес.
виє лунко, наче блудний пес.
Збреши мені, що завтра буде ясно,
що сонце розласкавить сіре небо,
що сонце розласкавить сіре небо,
Під ноги знов осипалося листя
старенького горіха край межі,
старенького горіха край межі,
Твої рядки, як чисті океани,
як світлий день, що морок осява.
як світлий день, що морок осява.
Ти знаєш, якось я переживу
відречення твоє, і біль, і сльози...
відречення твоє, і біль, і сльози...
Між нами диміли гори.
Між нами палала осінь.
Між нами палала осінь.
О, мій Березове, колисочко рідненька
дитинства босоногого мого!
дитинства босоногого мого!
Хочеш ударити - вдар,
я ухилятись не стану.
я ухилятись не стану.
Долоні світу - зимні. Урагани
шинкують понад водами життя.
шинкують понад водами життя.
Загубилася біла стежечка
межи чорними, межи сивими...
межи чорними, межи сивими...
Не сквернослов намарне, не потрібно
плювати на святе, на цвіт і світ,
плювати на святе, на цвіт і світ,
Дощі випивають вечір. Лишається ночі спрага.
Мовчання порожній келих у витомленій руці.
Мовчання порожній келих у витомленій руці.
Там, де Стир* згинає свого лука,
щоб гостріш ударила стріла,
щоб гостріш ударила стріла,
Ми звикли до війни, як до негоди.
Ховаємося глибше під навіс,
Ховаємося глибше під навіс,
На перехресті з'ятрених світів
запалює вогні нове зачаття,
запалює вогні нове зачаття,
плакала я і дощ
плакав зі мною поряд
плакав зі мною поряд
Ти схожий на вечір літній,
такий до нестриму вабний
такий до нестриму вабний
Розкажу тобі, друже, про ніч,
про картаті зірки над селом,
про картаті зірки над селом,
Якщо біль у тобі дрімає -
не буди його, не буди,
не буди його, не буди,
А все, що не від Бога - від лукавого,
усе, котре несвітле - темнота,
усе, котре несвітле - темнота,
Мені вітер за тата, вітер...
Мені мряка за маму, мряка...
Мені мряка за маму, мряка...
Лягти б у траву на хвильку
і проз невагоме листя
і проз невагоме листя
Я стаю кульбабою гірською
і вростаю у травневу зелень...
і вростаю у травневу зелень...
Відшаруділи ночі і вітри,
Відстугоніли тучі і заграви.
Відстугоніли тучі і заграви.
Перша гроза, наче хрещення
щойно збуйнілим садам.
щойно збуйнілим садам.
Весна колише в небі жовте сонце,
пташиною виспівує пісні.
пташиною виспівує пісні.
Кожну пелюсточку вишні
спрагло цілую очима,
спрагло цілую очима,
Нашіптуй мені спасіння,
бо хочу забути осінь,
бо хочу забути осінь,
Яка ж то радість, Господи пресвітлий!
Яка ж то насолода у житті -
Яка ж то насолода у житті -
Навчися говорити до очей,
не плямкаючи цвіллю за плечима,
не плямкаючи цвіллю за плечима,
Сльози мої - кропива. Жалять і серце, й очі.
Знову молю прощення. Тихо вмирає день.
Знову молю прощення. Тихо вмирає день.
А хтось копає знову чорні ями,
втирає піт з немудрого чола:
втирає піт з немудрого чола:
Комусь - торти, комусь - несвіжі крихти.
Комусь весілля, а комусь - біда...
Комусь весілля, а комусь - біда...
Така мені солодка ця жовтінь,
Така медова, аж єство п'яніє,
Така медова, аж єство п'яніє,
Невідплакана, невідмолена,
Вже у небі, аж поза хмарами,
Вже у небі, аж поза хмарами,
Заплутане розплутати незмога...
Слова - не лезо,
Слова - не лезо,
Проз тінь безсилля -
вістрям золотим.
вістрям золотим.
Ідеш на прю...
Система непорушно
Система непорушно
Повірити б на крапельку сильніше,
вдивлятись не у скверну темноту,
вдивлятись не у скверну темноту,
Якщо ти пташка - не лякайся неба.
Якщо людина - не цурайся діл,
Якщо людина - не цурайся діл,
Крила тобі вже не мліють,
Руки тобі не болять...
Руки тобі не болять...
чекаю дива спрагло кожний день,
у кожду шпарку зазираю вперто -
у кожду шпарку зазираю вперто -
Святий Миколаю,
я нині благаю
я нині благаю
Перша студінь захохкує вікна,
Морозцем осідає на гіллі.
Морозцем осідає на гіллі.
Цей день, що вростає у небо, як сонях...
Це сонце, що править за бога самотнім,
Це сонце, що править за бога самотнім,
Тривожно...
І серцеві вузько у грудях.
І серцеві вузько у грудях.
Це місто, заселене тінями літа,
ці вулиці, стерті до голого ліктя,
ці вулиці, стерті до голого ліктя,
А літо заду́шне ще й супиться -
Йому би ще вікон і... вік.
Йому би ще вікон і... вік.
Чекаю дня без підлості й брехні,
Без підступу і скверного торкання.
Без підступу і скверного торкання.
Не відпускай мене в самотню заметіль,
Нехай і літню - що мені до літа?
Нехай і літню - що мені до літа?
Тікай від нього, біла янголице!
Тікай, не вибираючи доріг.
Тікай, не вибираючи доріг.
Пече мені скалічена стерня,
Коріння жовте видирає спокій.
Коріння жовте видирає спокій.
А хочеться бути маленькою,
Захоплюватись невідомістю,
Захоплюватись невідомістю,
Я зречуся останнього бою
І піду там, де соняхи світять,
І піду там, де соняхи світять,
Коли згорає ґніт десь глибоко в тобі,
Коли на пальцях віск липчавіє до болю,
Коли на пальцях віск липчавіє до болю,
Розцвіли каштани...
Сонце полум*яне
Сонце полум*яне
Відраховую кроки назад,
Вивертаючи вічність назовні
Вивертаючи вічність назовні
Хай дощ і сніг, хай хуга й блискавки,
А пагін юний не здається смуті -
А пагін юний не здається смуті -
насправді... ми й насправді загубилися
відбилися від зграї маловірної
відбилися від зграї маловірної
Які ж великі зорі! Яке безмежне горе...
Півміста на колінах розпачливо стоїть!
Півміста на колінах розпачливо стоїть!
А мені сьогодні невесняно...
Сонце лізе, мов рудий павук,
Сонце лізе, мов рудий павук,
Ти просто вертайся живим
До рідного отчого дому!
До рідного отчого дому!
(Аделі С.)
Я вдам, що не вчула слова огудного за спино́ю...
Я вдам, що не взріла глуму несвітлого ув очах...
Я вдам, що не взріла глуму несвітлого ув очах...
Він завтра народиться знову.
А ми
А ми
В Івано-Франківську провели в останню путь бійців, котрі загинули під Іловайськом...
Ой сіяла чорнобривці мати коло хати...
Чи гадала Україна, що ме воювати?!
Чи гадала Україна, що ме воювати?!
Господи, дай мені сили мовчки терпіти незгоди,
Не нарікати на долю, не голосити дарма.
Не нарікати на долю, не голосити дарма.
Це не люди, і навіть не звірі -
Звірі звірства такого не вчинюють...
Звірі звірства такого не вчинюють...
В моїй душі - печаль, і більш нічого.
Безмежне море сірості, і все...
Безмежне море сірості, і все...
Моя історія - то біль старого лева,
Безвиння і розтерзана вина,
Безвиння і розтерзана вина,
Обтрусила осінь багряницю
зі своїх натомлених рамен,
зі своїх натомлених рамен,
Не сезон закохуватись нині -
Понад містом тужить листопад...
Понад містом тужить листопад...
Маневрують парасольки
Вулицями міста,
Вулицями міста,
Зіщулилась од холоду катальпа*,
Вдягнули панни-верби сірі пальта -
Вдягнули панни-верби сірі пальта -
Не встигла попрощатися із літом,
А вже у серце осінь зазира
А вже у серце осінь зазира
Не зачіпай журливої струни,
Нехай зі сну не будять опівночі
Нехай зі сну не будять опівночі
Над куполами стяги жовто-сині,
А в серці знову темносивий біль -
А в серці знову темносивий біль -
Руки терпко пахли тютюном,
Як горнув до себе, ще дитину...
Як горнув до себе, ще дитину...
Ранок поле вибілив туманами,
Небо охрою присипав на межі,
Небо охрою присипав на межі,
Там, де мальвами косичені тини,
Вікна долі - сонячні зіниці,
Вікна долі - сонячні зіниці,
Згорять колись усі мої листи,
Котрі не відшукали адресатів...
Котрі не відшукали адресатів...
Розгулялась буря понад містом,
Сивих розлякала голубів,
Сивих розлякала голубів,
А так, бува, болить, що й не стерпіти -
Аж репаються з болю образи!
Аж репаються з болю образи!
Устами притулюся до землі -
До тої, що найперша, наймиліша.
До тої, що найперша, наймиліша.
Майна* горить, поглянь, майна горить,
Метелики вогненні аж до неба -
Метелики вогненні аж до неба -
Я тобі послання з-поза ґрат
Слала (і не раз!), мій рідний сину,
Слала (і не раз!), мій рідний сину,
Вишіптуй журу із мене,
холодну, колючу муку.
холодну, колючу муку.
уже нема жовтявого роздолля
кульбаби посивіли шурхотить
кульбаби посивіли шурхотить
Розірвано думки дрібним пелюстям,
Загублено у вирі сподівань.
Загублено у вирі сподівань.
Пригорни, в захмареній долині
Серця засвіти мені любов,
Серця засвіти мені любов,
Перейдено давно усі краї,
Котрі лиш можна в світі перейти -
Котрі лиш можна в світі перейти -
Мені б у дощ пірнути, як в дитинстві -
Босоніж-мокро і бігом-бігом,
Босоніж-мокро і бігом-бігом,
Там, де сакури пишно цвітуть,
Де магнолії зваблюють ночі,
Де магнолії зваблюють ночі,
(нашим журавочкам-заробітчанкам)
***
***
Відкружляло надворі білим,
Віджурилися заметілі,
Віджурилися заметілі,
Боже, дякую Тобі за це прозріння -
Відшукати в собі потайник
Відшукати в собі потайник
Не ламай байдужо ми життя під корінь,
Не пиляй захланно гілля навесні,
Не пиляй захланно гілля навесні,
Вже змотані клубками білі пасма
безвілля непритомної зими.
безвілля непритомної зими.
Кличе синиця долю голосно на світанні,
Пір'ячко жовто-сонне горнучи до весни.
Пір'ячко жовто-сонне горнучи до весни.
Зосталися підсніжники... під снігом,
І лиш на серці - пелюстковий щем,
І лиш на серці - пелюстковий щем,
Шукаю твоє обличчя у натовпі перехожих...
Вслухаюся в кожен голос - а раптом учую твій?
Вслухаюся в кожен голос - а раптом учую твій?
Ой, ти Березню ясноокий,
Перший просвітку до тепла,
Перший просвітку до тепла,
Розлито у небі каву -
Арабіку чи робусту -
Арабіку чи робусту -
Не відаючи неба голубого
Без натяку на згубний буревій,
Без натяку на згубний буревій,
Осипано надії кришталеві
У по́січ листопадної пори...
У по́січ листопадної пори...
Відсіріло в моєму вікні,
Тільки сиво ще в’ється фіранка...
Тільки сиво ще в’ється фіранка...
Ти серце моє прочиняєш
До світла, до ясного світла,
До світла, до ясного світла,
Ми сьогодні ще надто чужі
За горнятком пахучої кави...
За горнятком пахучої кави...
Ти - печаль осіння на моїй долоні.
Витліле намисто марева думок.
Витліле намисто марева думок.
Перші грудневі сніжинки вальсують
У поруділій траві,
У поруділій траві,
Зрікаюся болю сьогодні,
Запалюю свІчі надій.
Запалюю свІчі надій.
Якби ж Ви знали, як мені печально,
Що Ваше серце пуп’янками руж
Що Ваше серце пуп’янками руж
Ти в осені мене цій віднайди
Допоки ще палають буйно липи,
Допоки ще палають буйно липи,
А я не вмію, Янголе, без Вас...
Темніє небо під покровом ночі.
Темніє небо під покровом ночі.
Вже не чекаю... Осені печаль
Вповила серце в неозору сутінь.
Вповила серце в неозору сутінь.
(Моїй дорогій Валі Савелюк)
***
***
Скільки мудрагелів доокруж -
Голову зрива од тої думки!
Голову зрива од тої думки!
(А.С.)
***
***
Де тихі, сумні чорнобривці
Ще важаться вперто цвісти
Ще важаться вперто цвісти
Голодна собача лая́
Мовчазно застигла, чекає...
Мовчазно застигла, чекає...
Людиною наречено у світі.
Та чи лишається Людське в душі,
Та чи лишається Людське в душі,
Занадто земна в цій осінній печалі,
Коли межи злата листків
Коли межи злата листків
...І ми з тобою тихо розійшлися
До листопаду, ще до листопаду.
До листопаду, ще до листопаду.
І знову чекати у сірій вітальні
Допоки запалять свічу...
Допоки запалять свічу...
Мине кампанія. Мине епоха урни
І сей, павлінно-випедрений, час...
І сей, павлінно-випедрений, час...
Це - як стук у двері, за котрими ніч,
Визрієш убогі силуети...
Визрієш убогі силуети...
Минеться день... Мине осінньо-тихо,
Не встигнувши звуалити сльозу
Не встигнувши звуалити сльозу
У тихому парку надії
Тремка літургія по літу...
Тремка літургія по літу...
Так пізно-пізно айстри розцвіли,
А пригорнути любляче несила...
А пригорнути любляче несила...
А я б летіла, я б летіла в даль
І крилами до неба доторкала,
І крилами до неба доторкала,
Клаптики пошерхлого паперу -
Безнадійно-хламно на столі.
Безнадійно-хламно на столі.
Чого натягаєш струну?
То ж їй обірватися легко!
То ж їй обірватися легко!
У дзеркалі осіння заметіль -
Вже сивина у за́тінках печалі...
Вже сивина у за́тінках печалі...
Оця чорноброва задума тобі так пасує сьогодні...
Її доторкаю очима, що наче незриме крило.
Її доторкаю очима, що наче незриме крило.
Столітнє це моє післячуття,
Що в серці наболе́ному гойдаю...
Що в серці наболе́ному гойдаю...
Роки ідуть... А ми, багацькі діти,
Наймитувати про́кляті у світі!
Наймитувати про́кляті у світі!
Зрікаюся осінніх пустослів,
Згорілих у зневірі падолистів...
Згорілих у зневірі падолистів...
Наполошена зграйка пташина
Над готелем осінніх надій...
Над готелем осінніх надій...
Літо відцвітає. Відцвітає літо...
Темні багряниці вже то тут, то там.
Темні багряниці вже то тут, то там.
Сумую за Вами, сумую...
У шибку постукує дощ.
У шибку постукує дощ.
Не тривож мою душу, скрипалю,
Коли вечір задмухує день...
Коли вечір задмухує день...
Загойдую тебе, лиха́ годино,
Щоб спала добре - як у тиху ніч,
Щоб спала добре - як у тиху ніч,
Я - вільна птаха, що смакує небо!
Я - вітру повінь, де повзе межа.
Я - вітру повінь, де повзе межа.
Забудуться і погляди, й слова...
Притихнуть розтривожені флояри
Притихнуть розтривожені флояри
То ж ти просто приречена...
Ці сліди на піску -
Ці сліди на піску -
За вікнами повзе кудлатий вечір...
Дражливі тіні никнуть на траві.
Дражливі тіні никнуть на траві.
І далі думки - не посмію!
І далі мрії - не піду...
І далі мрії - не піду...
І знову дзвонять. Як втомили дзвони!
Сей гуркіт страху, ся заграва слів...
Сей гуркіт страху, ся заграва слів...
Коли слова міліють в півдорозі,
Коли душа клекоче водоспадом...
Коли душа клекоче водоспадом...
Ляклива постать ночі, ледве зрима,
Ховає день за сивими дверима
Ховає день за сивими дверима
О, хто вона - ця жінка, що навпроти?
То сипле сміх, то стеле щедрий сум...
То сипле сміх, то стеле щедрий сум...
Печалями, печатями, нуждою...
Останнім звуком болю за тобою!
Останнім звуком болю за тобою!
А вже запахло осінню в саду...
Надули щоки яблука червоні.
Надули щоки яблука червоні.
Зашкварчало! Димком - під носа...
Їстівного передчуття!
Їстівного передчуття!
На плечі твоїми руками
вечір.
вечір.
Сонце... Небуле Сонце...
Сонце! Незнане Сонце!
Сонце! Незнане Сонце!
Де зруби самотніх душ,
Де ліс, той, що пра, де глуш -
Де ліс, той, що пра, де глуш -
Тремтіли ноги... Йшла, збирала зерна.
Плювався ворон чорний: не кошерна!
Плювався ворон чорний: не кошерна!
Сивочолий мольберт пам’ятає...
Сонце тихе сходило за гаєм
Сонце тихе сходило за гаєм
Я хочу піти крізь ніч,
де верби спустили коси,
де верби спустили коси,
Любове, моя найцінніша іконо,
Бурштивове соло у змоклім саду...
Бурштивове соло у змоклім саду...
Горну́ тебе до серця, як дитину...
За садом перевесла в’яже день,
За садом перевесла в’яже день,
О що таке вірш у обіймах печалі?
І що таке рима в сутужності сліз?
І що таке рима в сутужності сліз?
У змові мовчання в саду́ -
Магнолії пишні.
Магнолії пишні.
Дарма словами по стіні...
Дарма!
Дарма!
Запеленало... Затрембітало!
На полонини - отари днів.
На полонини - отари днів.
Ген за видноколом небо тужить сонце...
Схлипаний світанок - росами довкруж.
Схлипаний світанок - росами довкруж.
Сутулиться правда під плотом чужинним...
А що їй робити у стані "святих",
А що їй робити у стані "святих",
Чорна кава поколює пальці...
Розбазікались надто, дарма.
Розбазікались надто, дарма.
Віднині - двоязикі... А, може, двоголові?
Страшних казок прадавніх безпуття ожило!
Страшних казок прадавніх безпуття ожило!
Краплина щастя в неба на долоні...
Кирпате листя пнеться догори.
Кирпате листя пнеться догори.
У ліс!
А в лісі про любов співають сосни,
А в лісі про любов співають сосни,
Твій доторк ніжний... Може лиш уява?
Яка ж натхненниця, одначе!
Яка ж натхненниця, одначе!
Зруйновані сердечні таємниці...
І під укіс - таврованим шаблоном!
І під укіс - таврованим шаблоном!
Люблю тебе... люблю й не пам’ятаюсь,
Що дні буремні і зрадливий світ...
Що дні буремні і зрадливий світ...
Вважаєш: розбити слабкого найлегше? То - правда.
Та ба, що в слабкому буває незмірно багато межі...
Та ба, що в слабкому буває незмірно багато межі...
Несіяні поля... Голосить вітер,
Каглицею намащує рамена!
Каглицею намащує рамена!
Нехай не так... А що тобі до того?
То ж маю дім, а в домі - сво́го бога,
То ж маю дім, а в домі - сво́го бога,
Навіщось знов біжиш до серця босий
І знов шепочеш зва́бливі слова.
І знов шепочеш зва́бливі слова.
Не співай колискової серцю...
Бо засне!
Бо засне!
Вмокаю серце в щирості чорнило,
У хмарах сте́лю сонцесяний шрифт.
У хмарах сте́лю сонцесяний шрифт.
А, може, й тільки мрія...
Вже липа, майже, квітне
Вже липа, майже, квітне
На рубіконі голосного страху
Ламає руки істина самотня.
Ламає руки істина самотня.
Старенька вишня в мами коло хати
Роняє цвіт у вічність поколінь...
Роняє цвіт у вічність поколінь...
Одне життя на двох...
Холоне чорна кава.
Холоне чорна кава.
Жабів чужих не пустять у болото...
Там винятково кумкають свої!
Там винятково кумкають свої!
Знову рюмсати скраю десь, тихо...
Щоб не бачили очі чужі.
Щоб не бачили очі чужі.
Ховає день за пазухою сонце,
Лиш клаптик неба, мовби ще в огні.
Лиш клаптик неба, мовби ще в огні.
Сталось, одначе – горять смітники!
Попелом сіються долі.
Попелом сіються долі.
Розділена тирадами чужими
На ти́сячі невзисканих світів,
На ти́сячі невзисканих світів,
А скільки тих, що вже не повернулись,
Що мріяли кохати до безтями!
Що мріяли кохати до безтями!
Це зло в людині - темності павук,
Сотає павутину
Сотає павутину
Востаннє елегантно промовчав...
Востаннє оголила зустріч нерви!
Востаннє оголила зустріч нерви!
Голим нервом доторкає біль!
Серце - вже безглузда заметіль,
Серце - вже безглузда заметіль,
Завтра знов у вікно зазиратиме сива береза,
Буде мацати шибку, скрипіти сухим голоском...
Буде мацати шибку, скрипіти сухим голоском...
Відпускаю себе у негоду
Чи в сей сонячний хміль - передзень...
Чи в сей сонячний хміль - передзень...
На що марнуємо життя?
Ридає серце блідолице...
Ридає серце блідолице...
Так легко, нечутно, незримо
Зникаєш за мрії дверима,
Зникаєш за мрії дверима,
Лиш неба бездонність у серці моєму…
Так тихо, спокійно в Господній вітальні.
Так тихо, спокійно в Господній вітальні.
Смакую дрімотливу далеч...
Лечу!
Лечу!
Хапаю жмутки сонця у вранішньому вирі,
О, дай... О, дай, благаю, торкнутися до струн!
О, дай... О, дай, благаю, торкнутися до струн!
Сьогодні до підпілля чимчикує
Ще горда та незаймана душа...
Ще горда та незаймана душа...
П’янке торкання весняно́го раю -
Коли в твоїх обіймах розквітаю,
Коли в твоїх обіймах розквітаю,
А серце топиться в цвітінні...
Весна!
Весна!
Скільки їх, величних, попід хмари
П’єдестально вищаться? Мовляв,
П’єдестально вищаться? Мовляв,
Надія в серці буде вічно жити!
І навіть, якщо впа́дуть всі слова –
І навіть, якщо впа́дуть всі слова –
То сонця диск... лише здалось на мить,
Коли між хмар розтріснулась надія!
Коли між хмар розтріснулась надія!
Достойніші вмирають також...
Ісуса ж розп’яли -
Ісуса ж розп’яли -
Схоро́нена од відчаю невміло...
Круки голодні , плутання небес...
Круки голодні , плутання небес...
Яйце в яйці... Сотворення відбулось!
Від крил всесвітніх... скорення небес,
Від крил всесвітніх... скорення небес,
Преамбула одвічного "не знаю"...
Бреду пустелею чужих думок
Бреду пустелею чужих думок
Доброго раночку, Сонечко любе!
Кави цілунок, очей...
Кави цілунок, очей...
Не-перелітна, навіть - не-долітна...
В душі іще спалахує свіча.
В душі іще спалахує свіча.
Не хапала зірок, не хотіла...
Та пекло! Безпідставно пекло!
Та пекло! Безпідставно пекло!
Оновимось сьогодні - в День Великий!
Коли у серці радістю цвіте
Коли у серці радістю цвіте
...І я за Вами теж сумую... Вечір
Голубить лагідно моє вікно.
Голубить лагідно моє вікно.
О, скільки нині муки на хресті!
О, скільки нині болю! Не стерпіти...
О, скільки нині болю! Не стерпіти...
Я знаю, любові не просять...
Я знаю - її не благають...
Я знаю - її не благають...
Якщо б уміла вирвати печалі,
Якби змоглася смуту перейти...
Якби змоглася смуту перейти...
Бо насправді тебе не було...
Розігралась веселка уяви,
Розігралась веселка уяви,
Мій друг мовчить... Сьогодні – безсловесний:
Не в’яжуться думки у перевесла,
Не в’яжуться думки у перевесла,
Чи відчуваю доторки – слова?
Чи розмальовано уже уяву?
Чи розмальовано уже уяву?
На мить з’явися... Якщо хочеш - болем,
Та спалахни! Нехай узрію світ,
Та спалахни! Нехай узрію світ,
Любов... Тиха постать на білій скалі,
Над піною чужинного світу.
Над піною чужинного світу.
У тіні - та величні аж до хмар,
До інших діло - на півдрібки солі...
До інших діло - на півдрібки солі...
Коли ти всміхаєшся... Тільки устами,
А очі ховаєш за вії -
А очі ховаєш за вії -
"Покавуємо, любий?" - востаннє
Заіскрились надії святі!
Заіскрились надії святі!
Зали́шусь мрією твоєю назавжди́...
Блакитні весни повінчають інших...
Блакитні весни повінчають інших...
То світло, то темрява... Півпропорційно
В душі загоряється свічка і гасне...
В душі загоряється свічка і гасне...
Тонкі моменти зустрічей весняних,
Коли в бруньках нуртує свіжий фреш...
Коли в бруньках нуртує свіжий фреш...
... А ми, неначе сірі горобці,
Малюємо у різний колір пера
Малюємо у різний колір пера
До легкості... Шифонного обману,
Що все одно сповзе з її плеча.
Що все одно сповзе з її плеча.
Не перебільшуй: смерть не більше смерті!
І скільки би фантазії не втер -
І скільки би фантазії не втер -
Чому ідуть? Чому завжди ідуть,
У нас не поспитавшись позвоління?
У нас не поспитавшись позвоління?
Відклади мене краще назавтра,
Коли медом уже обіп’єшся,
Коли медом уже обіп’єшся,
Ноти смутку на скрипці прощання
Ронить вечір сльозами дощу...
Ронить вечір сльозами дощу...
...І кожен світ примірює на себе,
І фастриґує вдавано з боків
І фастриґує вдавано з боків
Я не твоя... Я нічия́, як вітер,
Що торсає за двері серед ночі.
Що торсає за двері серед ночі.
Мені би цього разу промовчати…
Хай сипле сніг, немов чужі слова,
Хай сипле сніг, немов чужі слова,
Ридає серце стомлене любов’ю...
Не сльози - полохливі бриндуші,
Не сльози - полохливі бриндуші,
Напевно десь в міжсонні заблукала,
Коли благав вертатися назад.
Коли благав вертатися назад.
Ні, не світляк... Та най би був світанком,
Слабким промінням, першим з-за гори!
Слабким промінням, першим з-за гори!
Такою й лишусь... На погрудді весен
Плете надію скоромовний шпак.
Плете надію скоромовний шпак.
Свічка вічності молиться...
Не загаси!
Не загаси!
Немає слів. Елегію мовчання
Дарує небо під рум’яним склом.
Дарує небо під рум’яним склом.
Маленька крапелька у Бога на долоні...
Старі листки і букви безборонні,
Старі листки і букви безборонні,
То, може, й так: могло на хвильку здатись...
Уже прийшли і стяги майорять!
Уже прийшли і стяги майорять!
Береш, не питаючи згоди -
І серце моє, і думки,
І серце моє, і думки,
Не смайлик нині, а хмурасик!
І сердечко лишень одне...
І сердечко лишень одне...
Чекати можна довго... До межі,
До перелазу сили, до кордону...
До перелазу сили, до кордону...
...І ці органні вицвілі висоти,
І купол цей - Усесвіту жага...
І купол цей - Усесвіту жага...
Огляди