ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.03.18 13:24
* * *
Народжується ранок, як оргазм.
Народжується у вогні страждань.
І кожен промінь, наче богомаз,
У первісному вихорі жадань.

Проміння пронесеться крізь пітьму,
Немов крізь павутиння і полон,
Крізь пустку ошелешену й німу,

Юлія Щербатюк
2026.03.18 13:14
Маки цвітом в полях облетіли
Маки цвітом в полях облетіли,
Скоро в вікна загляне зима.
І природа слаба і безсила
Вже не схожа на себе сама.

По самотнім і голим алеям,
Там, де шурхіт опалих пожеж.
Голови не покривши своєї,

Юрій Гундарів
2026.03.18 09:47
ВОНИ ЗАХИЩАЛИ НАС. Василь Сліпак
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп

Віктор Кучерук
2026.03.18 06:36
* * *
Сірі котики вербові
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.

Ірина Вовк
2026.03.18 06:35
Княжна козацького степу: Епілог Пам’яті. Троянда і Полин
Не шукайте її в холодних реєстрах, у переліку дат чи в тесаному камені. Вона розчинилася в Рашківському тумані, там, де Дністер зупиняє свій біг, зачувши шерех княжих подолів. Її могила – не пагорб із хрестом, а простір між козацьким степом і молдавськи

С М
2026.03.17 22:01
За чуттями (Jefferson Airplane)
За чуттями як-от бити фарфор
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись

За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись

Ірина Вовк
2026.03.17 19:35
Княжна козацького степу: Намисто султана -- прокляття і любов (продовження 3)
…У скринях окованих, серед шовків і смирни, лежало в о н о – дарунок зі Сходу, важкий і сліпучий. Намисто султана, де кожен алмаз – як сльоза, і кожен рубін – наче крапля крові пекучої. Господар Васіле Лупул надів його доньці на шию в день шлюбу: «Носи, Р

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
***
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
На межі терпіння
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Юрій Гундарів
2026.03.17 12:22
Мій читацький денник. Юрій Яновський
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л

Борис Костиря
2026.03.17 11:46
Відображення
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,

Ірина Вовк
2026.03.17 09:33
Княжна козацького степу: плач Розанди (продовження 2)
«Ой, під горою, під Сучавою, Там козак Тиміш лежить із славою. Там не били в дзвони, там не грали сурми, Тільки лиш Розанда мовить так над мурами... – Ой, мій соколе, ясний муженьку, чом не кличеш мене, мій под

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
* * *
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
У розлуці
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Володимир Бойко
2026.03.17 00:30
Довколополітичні думки -11
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії. Мало повернути державність, треба повернути ще й історію. Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого. Найліпше захищати інт

Ірина Вовк
2026.03.16 23:37
Княжна козацького степу: Шепіт над безоднею (продовження 1)
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна? Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Леся Геник (1982) / Вірші

 Якби…
Якби ж ти тільки знала, люба доле,
як солоно у грудях від жалю,
як серце, ще гаряче, студінь коле,
коли байдужість вистріне твою.

Якби ж ти тільки, рідна, здогадалась,
відкрила очі, зраджені вогнем,
то й ця осіння потемніла зала
напевно зайнялася б знову днем.

І навіть, може, відгорілі зорі
за руки б узялися угорі,
і, просвітливши зранені простори,
відчистили душевні димарі.

І ці, безраддям сіяні тумани,
і ці, загуслі відчаю дими,
нарешті б розчинились над полями,
на згарищі провини і вини...

Та тільки знову зустрічі всі мимо,
порожнє слово - тяжче за граніт.
Зникаєш, люба доле, за дверима
колючими, холодними, як лід...

29.10.16 р.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2016-12-03 22:36:31
Переглядів сторінки твору 4189
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.032 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.068 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.12.06 12:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-12-04 11:20:01 ]
,може, - варто видідити комами

і ще... невеличке запитання, яке суто спонтанно виникало у мене, як у читача, випередивши навіть сприйняття:

якщо зорі візьмуться за руки, тобто руки в них будуть зайняті - як вони ВІДЧИСТЯТЬ душевний простір? Я сама поет, і усвідомлюю, що в поезії все фігурально, образно. Але в той же час маємо дбати, щоб поетичний світ був максимально правдивий у СВОЇЙ правді, яка єдина і неповторна на весь світ. А я у цьому місці відчула: щось не так, не вірю. Тобто я це все говорю не для того, щоб якось Вас засмутити, а для того, щоб Ви відкрили для себе ще вищі регістри поетичного звучання. А Ви до того йдете, я це відчуваю. І бажаю Вам якнайвищих висот звучання! З теплом )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2016-12-04 11:29:14 ]
Щодо "може" вже виділяю, пропустила)))

Щодо зірок, які збираються братися за руки. В даному випадку такий засіб ужито не в конкретному значенні "візьмуться", а зберуться разом, гуртом, аби легше було справитися з тими димарями.

Щиро дякую, п. Любо! Ваші коментарі спонукують бути ще уважнішою до слова...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2016-12-04 11:37:15 ]
За тепло - дякую. це взаємно...)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2016-12-04 21:20:12 ]
"Доле, де ти!Доле, де ти? "...

Дай Боже доброї долі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2016-12-04 22:21:20 ]
Дякую, п. Мирославе!
Хоча, якщо бути відвертою, під образом Долі замаскувала геть інше. І так виходить, замаскувала добре))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-12-04 22:40:06 ]
Подобається, але поділяю позитивну критику пані Любові. Відома така сентенція: якщо в поезії щось потрібно пояснювати, то краще писати так, щоб не пояснювати. Враховуючи, що завершальна фраза має бути, як правило, чіткою, так само видається випадковим троп - колючі двері. Пропоную перевірити у контексті вірша щось на зразок:
                              ...за дверима,
за тими - крижаними..., у зеніт...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2016-12-05 10:25:40 ]
За позитивну критику завжди вдячна. Адже кожде слово такої критики - на вагу золота. Навіть у тому випадку, коли з певних причин автор не хоче до неї прислухатися і щось замінити.
З Вами могла би посперечатися. Адже, коли у поезії зрозуміло абсолютно все - так теж не цікаво. Все одно, коли читач залишається наодинці зі чтивом, він там бачить щось своє...
Щодо Вашого варіанту зміни кінцівки вірша, не можу погодитися. Бо направду "зеніт" там абсолютно ні при чому. І по змісту твору, як на мене, там усе гаразд.
Даруйте, що залишаюся при своїй думці.
Щиро дякую за поради)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2016-12-05 14:05:39 ]
"Адже, коли у поезії зрозуміло абсолютно все - так теж не цікаво. Все одно, коли читач залишається наодинці зі чтивом, він там бачить щось своє..."

Підтримую ці слова автора.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-12-05 15:31:14 ]
Але, погодьтесь, поезія - це насамперед внутріщня незбагненна гармонія. От, наприклад, Вашим рядкам вірю - кожному слову.

І ще... найнезрозумілішою є нісенітниця, але ж її ми не нащвемо найдовершенішою поезією тільки за те, що вона найнезрозуміліша) Якось так.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2016-12-05 20:05:27 ]
Дорога п. Любове, як прикро, що Ви настільки загострили свою увагу саме на несприйнятті мого твору. Адже не можна (так гадаю) у творчості опиратися тільки на логіку. Творчість подекуди виходить далеко за її межі.
В цьому випадку - хто Вам сказав що у зірок по дві руки? Чи де там написано, що вони мають узятися за всі руки, що мають?
Кожен з нас вірить (як і не вірить) у щось своє. Це - занадто особисте.
Ви не повірили? Але є ж ті, хто й повірив...
Та, зрештою, найголовніше в даному випадку: цей твір дорогий мені. Бо там - правда. Моя правда. А вона не потребує ні корекції, ні віри чи невіри, ні зведення її тонкої натури до примітивної нісенітниці.
Вона потребує сприйняття і прийняття. От і все...

З повагою...))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-12-05 15:31:51 ]
вибачте за одруківки)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2016-12-05 17:49:36 ]
Пані Любове, я так зрозуміла, що Ваш коментар адресований мені. Так?

"Але, погодьтесь, поезія - це насамперед внутріщня незбагненна гармонія. От, наприклад, Вашим рядкам вірю - кожному слову.

І ще... найнезрозумілішою є нісенітниця, але ж її ми не нащвемо найдовершенішою поезією тільки за те, що вона найнезрозуміліша) Якось так".
............................
Я писала, не маючи на увазі вірш авторки "Якби"))))). Лише слова її вихопила, сподобалися.
Ви зауважили їй, мабуть, слушно.
Текст Лесі Геник я не аналізувала.
Я - за незбагненну гармонію, слугую Поезії.
Дякую).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2016-12-05 19:57:29 ]
п. Світлано, насамперед дякую, що поділяєте мою думку. Це - приємно...
Щодо слушності чи неслушності зауваг - все таки право вибору завжди стоїть за автором.
Сподіваюсь, не заперечете...))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-12-06 09:32:38 ]
Та й я в цьому коментарі - радше про поезію загалом)
Тішуся, що й Ви за незбагненну гармонію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-12-05 20:16:43 ]
Дорога Лесю, мені дуже шкода, що Ви так гостро сприйняли мій коментар. І йдеться мені не про весь твір, я такого не казала, йдеться про одне місце у творі, яке завадило особисто мені відчути оту гармонію на повну силу.
Ви вже пробачте мені мою відвертість у сприйнятті, яка декому, напевно й Вам, здається нахабною нав'язливістю.
Мабуть, надалі буду свою віру-невіру тримати при собі, аби нікого не ранити, не засмучувати. Я зрозуміла. Успіїів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2016-12-05 21:25:07 ]
Дорога, п. Любо, не приймайте й мої слова так близько до серця, аби тамувати свою відвертість.
Рада Вам і Вашим порадам завжди.
А шанс на відстоювання власної думки таки мусите залишати й мені... І мусите миритися))) Може, колись щось і зміниться умоєу прийнятті)

З приязню і теплом)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-12-06 09:47:24 ]
Звісно, Лесю, я просто ділюсь своїм сприйняттям, іноді даю поради. До них часом навіть дослухаються) І вибір - завжди за автором, я ж не приходжу з пістолетом)))

От, наприклад, щодо нашої з Вами розмови щодо третьої строфи - я нарешті зрозуміла, що саме заважає читачеві сприйняти цей образ цілісно. Замість "відчищати" я (востаннє) порадила б замінити на більш влучне за змістом - "прочищати". Кілька літер, але нюанс у навантаженні на зміст - якимсь мізерним нюансом дуже відрізняється.
Бо "відчищають" здебільшого зовні і то певними засобами. А отвори (якими й є димарі, тим паче душ) "прочищають" - як і горло теж прочищають. І тут все стає на свої місця, картинка малюється цілісна - зорі взявшись за руки ланцюжком проникають у той тунель душ, звільняючи його вже самим своїм прониканням від бруду, накипу і т.д. і т.п.
Одне не зовсім те слово. А скільки туману)
Справді, прочищаймо "димарі душ")
Хоча, краще б вони нам ніколи й не диміли)))

Все, обіцяю більше не набридати.
А то щось я справді занадто захопилась)

З взаємною приязню і теплом