нмд ,Адель, принизити себе бажанням допомогти людині в роботі над віршем не можна. зате запросто можна принизити себе впевненістю у власній геніальності і непогрішності.

Ви знову праві, Ніко. Однак, погодьтеся, що бажати допомогти і допомагати - різні речі. Слова, висловлювані нами, мають безліч відтінків, і будуть, як висловлені, так і почуті в залежності від налаштованості того хто говорить, і того хто слухає, у певні моменти життя. Як правило (не нами помічено, та є істиною) - благими намірами вистелена дорога до пекла...
На мою думку, нам усім бракує терпимості, якщо не любові до собі подібних. Звідси багато проблем справжніх і надуманих.
Адже можна спілкуватися з повагою, спокійно і толерантно, скажімо, як от зараз ми з Вами, без взаємних образ і ворожості. А допомога, якщо є бажання її надати, має бути обережною, аби не образити почуття того, кому її надаєш. Адже не кожен морально готовий її прийняти, хоч потребує її, упевнена, кожен.
Ви погоджуєтесь з моїми думками, Ніко?

чому ж не погодитися з такими конструктивними думками.

але в будь-якому разі, той коментар, з якого все почалося, не був аж тим злом, проти якого варто так масово боротися. як я казала раніше, набагато простіше було би вказати у себе на авторській, що ви не бажаєте бачити критику у свою адресу. навіть без пояснень - це ж ваше (деперсоніфіковано) право.

хоча, я давно помітила, що інколи окремим людям просто потрібно побувати в ролі жертви. це створює ілюзію винятковості, дає змогу відчути себе в центрі уваги, і більше того - носієм істини :) але менше з тим, серед нас таких немає, навіть якщо хтось має в цьому сумніви.

також дивна мені думка, що користь можуть приносити лише рафіновані вислови, піднесення гідності і таланту автора. зазвичай, нмд, це більше шкодить, адже дуже часто сіє зернята самозакоханості і запалення геніальності. тоді вже все поза поезією, так. хоча і видається, ніби кожен рядок продиктований "з вище", але може і ви зі мною погодитесь, що це твердження є дуже небезпечним. адже воно претензійне, аж надто, це прирівнювання власних слів і переживань до висловів і волі вищих сил. менш небезпечно в такому разі вже назвати себе генієм :))

дискусія давно вже вичерпала себе. найкраще для всіх - зробити висновки і закопати тамагавки. комусь буде не зле зробити позначки щодо небажання критики, комусь - взяти за звичку звертати увагу на такі позначки. більше одне для одного ми, напевно, зробити не взмозі.

Гадаю, Ніко, інколи подібні конфлікти розгораються далеко не від бажання побути в центрі уваги, чи від гіпертрофованого почуття власної унікальності. Буває, і не рідко, подібне стається від банального непорозуміння між співрозмовниками...
Критика безумовно має бути, єлейні коментарі і справді можуть приспати поступ вигранення майстерності, але, переконана, що така тонка річ, як критика має бути виключно з намаганням зберегти почуття власної гідности у критикованого. Біда, нмсд, не у самій критиці чи її намаганнях, біда,у завеликій кількості бажаючих "повчити" попри того, хто намагався критикувати, і з тих чи інших причин не досяг бажаного результату.
Але Ви праві, мабуть пора перестати зловживати чужою сторінкою для цих розмов.:)
Дай Боже, аби усі хто причетний до цього конфлікту, і до інших подібних, поробили висновки і не опускалися до ганебних переходів на особистості, топчучи ще й власну гідність. Адже це зовсім не важко - зберігати порядність.:)