ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Охмуд Песецький
2026.07.04 12:39
Дунайський код
Зшитого за незнаними лекалами,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,

Вячеслав Руденко
2026.07.04 12:27
Розум - то облуда!
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.

хома дідим
2026.07.04 10:49
* 130 *
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном

Тетяна Левицька
2026.07.04 09:57
Осінні тумани
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.

Небіжчики кличуть

Віктор Кучерук
2026.07.04 07:56
* * *
За мною вслід плететься щодоби,
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника

Ірина Вовк
2026.07.04 05:44
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 13)
Розділ XІV: ПОПІЛ СИРИНА* ТА ВІЧНІСТЬ НА ПЕРГАМЕНТІ 1075 рік. Париж. Палац Сіте. Король Філіп І, уже зрілий і могутній володар, сидів за великим дубовим столом, заваленим хартіями. Поруч із ним стояла Анна. Рауля вже не було на цьому світі – він пішов

Ванда Савранська
2026.07.03 22:45
На відстані руки
На відстані руки,
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.

Роксолана Вірлан
2026.07.03 20:00
Сарна
Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.

Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?

Артур Курдіновський
2026.07.03 14:10
Я і ніч
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.

Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц

Борис Костиря
2026.07.03 12:55
Запах
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.

Такий старезний, аж прадавній,

Олег Герман
2026.07.03 11:55
Катарсис
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.

Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв

Юрко Бужанин
2026.07.03 10:33
Неконтакт. Драматична трагікомедія.
Пізнім вечором похожим
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!

Віктор Кучерук
2026.07.03 06:56
* * *
Із глибокої криниці
Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий

Ірина Вовк
2026.07.03 05:02
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 12)
Розділ XІІІ:ОСТАННІЙ АКОРД ЗОЛОТОЇ ОСЕНІ: ДУША ЯСТРУБА Осіння ніч 1074 року дихала прохолодою крізь відчинене вікно спальні. Запах сухого листя й перших приморозків проникав у кімнату, де на великому ліжку під хутряними ковдрами лежав той,

Євген Федчук
2026.07.02 19:34
Як заздрісна подруга ледь дівчину зі світу не звела
Були собі дві подруги, удвох із малого.
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В

С М
2026.07.02 18:13
Псяче Сопіння (Frank Zappa)
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам

Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Леся Геник (1982) / Вірші

 Вже не чекаю…
Вже не чекаю... Осені печаль
Вповила серце в неозору сутінь.
Дрижить на склі сполохано кришталь,
Мов за́вода моєї каламуті.

Старий годинник цокає дарма,
Хвилини відпускаючи в минуле.
Хтось листопад затіяв жартома,
Коли у са́ду яблуні поснули.

А я любила їх догрішний плід,
Я так плекала сонячні рум’янці...
Тьмяніє між гіля́чок інший світ,
Немов пелюстка вицвіла на пальці.

Чи в’яла тінь, коли під ноги - сніг
І до душі - надламана покора.
Вже не чекаю... Ясночолі дні
Зостались там, де балювало вчора...
(12.11.12)






    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2012-11-21 23:17:57
Переглядів сторінки твору 3965
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.032 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.068 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.12.06 12:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-11-22 10:40:31 ]
Сподобалося! Печально, надламано і... ясночоло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2012-11-23 22:14:22 ]
Дякую,Іване... А за тепле слово підтримки - й поготів... Щасти Вам!)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2012-11-22 12:39:41 ]
Ностальгіно_музикально.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2012-11-23 22:15:03 ]
Приємно, якщо між словами засіялась музика))))
Дякую,п.Уляно)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-11-22 13:30:12 ]
Елегійно-осінньо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2012-11-23 22:15:23 ]
Дякую, п. Мирославе. Рада Вам!)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-11-22 14:08:02 ]
Іще чекаю дива з-поміж див...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2012-11-23 22:16:15 ]
Хіба опісля Твоїх чудових рядків можливе інакше? Таки чекаю...)
Дякую, Аделечко!)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-11-22 14:53:22 ]
Дуже гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2012-11-23 22:16:39 ]
Дякую, п. Богдане. Рада, що вподобали...)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-11-22 16:08:06 ]
"
А я любила їх догрішний плід,
Я так плекала сонячні рум’янці..." - оце особливо зазвучало. Мелодика вірш- ясночола!
Гарно, Лесю!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2012-11-23 22:17:09 ]
Дякую Вам, Роксоланочко. Тепло дякую...)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2012-11-22 19:23:08 ]
Гарно !


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2012-11-23 22:17:34 ]
Щиро дякую, п.Василю)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-22 20:26:33 ]
Вчора завжди здається кращим...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2012-11-23 22:18:41 ]
Чи завжди - не знаю, та інколи й справді так видається...
Дякую, п. Тамаро,рада Вам!)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-23 10:33:15 ]
Гарний вірш...
А не погніваєтесь на кілька зауважень, Лесю? Спочатку прості, технічні.
Коли у саду яблуні поснули - Коли в саду всі яблуні поснули - можна уникнути авторського наголосу.
Схоже і тут: Тьмяніє між гіллячок інший світ - Тьмяніє поміж гілля інший світ.
А якщо глибше копнути, то мені трохи забагато прикрас, вітієватості. Це там, де скло з кришталем і завода каламуті - наче ледь понад міру. Однак лише в отих двох рядках відчувається легка зайвина, інші - прегарні, витончені. Дякую Вам за настроєвий вірш, Лесю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2012-11-23 22:26:14 ]
Ваша пропозиція щодо усунення авторських наголосів дуже влучна, п. Наталю... Ба, більше того - правильна) Та, мабуть, така вже я прихильниця, та ще й вперта, тих наголосів не там)))) І чомусь не хочеться присипляти геть усіх яблуньок, а "гіллячок" якось звучить мені мелодійніше чи що... Хоча, звісно, це є тільки моя думка...
Щодо надмірності чи то пак витіюватості, сказати не можу нічого, можливо збоку видніше)))
І зовсім не гніваюсь, не ображаюсь і ще там чого, ба більше того - дякую, що звернули увагу на недоліки... Обіцяю помізкувати!
Дякую і щиро Вам рада)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-24 08:51:45 ]
...а мені якраз те, що у сАду яблуні заснули, - подобається:) То як - у мами діти поснули, - той самий принцип...