•  ***

Так швидко листя падає додолу,
я не встигаю мовити "прощай".

•  Від нині

Нехай і так: від нині - все інакше.
Твій перший біль навчив тебе іти,

•  Цей дощ затягнувся надовго...

Цей дощ затягнувся надовго.
Небесний розгойдано дзвін.

•  Заблукаю в тобі

Заблукаю в тобі перед досвітком,
обернусь на ласкаву зорю,

•  Розгойдаю в собі терпіння

Розгойдаю в собі терпіння -
гойда, гойдалочко, гойда!

•  Кораблик пам'яті

І як тобі живеться?
Не сумуєш

•  Ця втеча

Ця втеча така солодка...
Ця втеча така гірка...

•  О туго моя...

О туго моя темноока...
О мученько сива моя...

•  ***

І коли відречеться від тебе
навіть білий освячений дим,

•  Нарешті весна!

Нарешті весна! Нарешті бубнявіє перша брунька!
Нуртують жагучі соки невтримано догори.

•  Задовга зима

Ця зима жаска задовга, ой задовга...
Замерзають бідні журавлі -

•  Слова, які втрачають силу...

Слова, які втрачають силу,
уперто рвуться ще назовні,

•  Не торкай мого болю

Не торкай мого болю, благаю...
Над садами застигла весна.

•  Ти її відпускаєш...

Ти її відпускаєш на нині,
і на завтра, а, мо', й назавжди...

•  Мартові читці

Навіть коти оті, що кличуть їх мартовими,
ввечері теж читали (чула ж бо!) Тараса.

•  Двічі

А відчуття, немов і справді двічі
зайшли наосліп в ту саму ріку -

•  За рікою

За рікою спливають медузи,
за словами спливає отрута.

•  Я собі загадала бажання

Я собі загадала бажання,
як з весною* все чорне мине,

•  Досить!

І падає сніг, і знову розлючена вітром хуга
розказує змерзлим вікнам, що досі мовчати тут,

•  Не ти

А хочеться аж вити, бо вітри
собі за моду взяли руйнувати.

•  Спаде з її плеча прозорий шарф…

Спаде з її плеча прозорий шарф,
стече повільно долі, долі, долі...

•  Містика першого снігу

Містика першого снігу - в тихому шепоті ранку,
у боязкому чеканні голо-преголих дерев.

•  Вперше

З неба осіннього сиплеться
ще не загойданий сніг...

•  Харизма

А стати би нарешті, як пір*їнка,
легкою, невагомою, аби

•  Коли не ждеш…

Коли не ждеш нічого й ні від кого,
а просто йдеш у сіру далечінь,

•  Нарешті тиша

Нарешті тиша, Боже милий,
яка ж направду благодать!

•  Втомилася терпіти

А так буває боляче терпіти,
вдивлятись в небо - бачити дощі,

•  Іти

Не важачи на біль, уперто йти,
спинаючись поволеньки на ноги.

•  Не твоє

А хтось тобі не повірить, як станеш комусь казати,
що не хотілося й близько підходити до гармат.

•  ***Ти пішла...

Ти пішла і затихла буря,
втихомирилась люта хуга,

•  А сни її такі, неначе мальви...

А сни її такі, неначе мальви -
при досвітку, у зоряній росі.

•  Ти зовні здаєшся крицею...

Ти зовні здаєшся крицею,
всередині ж, як вода,

•  ***

Їм добре, напевно, бо совість ночами не мучить,
та й совісті вже, як такої, у грудях нема.

•  Серпневий дощ

А дощ цей такий спасенний
опісля жаскої спеки,

•  *** Наступного тижня

Наступного тижня уже відлетять журавлі.
Іще одне літо збиратись почне у дорогу.

•  Я визнаю поразку…

Я визнаю поразку - от і все.
Немає більше гарту і горіння,

•  Я - маленька-маленька пташка

Я маленька-маленька пташка,
я хотіла вгору летіти,

•  А день заколисує ніч…

А день заколисує ніч.
А дощ заколисує хмари.

•  Іду

Іду, а сутінь голосить: "Стій!"
і б'ється, як ніч, у груди.

•  ***Спотикаюсь і знов підіймаюся...

Спотикаюсь і знов підіймаюся,
обтираю з колін, що непройдене,

•  Облуда

Глянеш довкола і знову стане на серці гірко,
бо не минає облуда білого навіть одвірка,

•  Щісті

Якби знати, о, якби знати,
коли щісті ввійде́ до хати,

•  А завтра вже весна

Знов паморозь, а завтра вже весна,
і лютий дремене далеко в гори.

•  Лю...

І руки мої, мов крила,
коли у твоїх обіймах.

•  Мине

Перемовчу цю мить, пережурю цей день,
а небо знов нахилиться й заплаче.

•  Не снігом

Замітає не снігом - розпукою,
замерзають не ноги - сліди.

•  Вони ішли (пам'яті Небесної сотні)

Вони ішли, ішли й не озирались
чи де погас вогонь, чи ще горить.

•  Така зима!

А нині за вікном така зима -
аж дух спирає, аж скобоче в грудях!

•  Іще один крок назад

Іще один крок назад -
в задвер'я чи завіконня.

•  Дивна квітка

Ти у мені цвітеш, як дивна квітка.
Тендітно ніжать серце пелюстки.

•  Не повертай

Ти мене мені не повертай,
я собі без тебе не крилата.

•  Сама по собі

Я не з вами і не́ проти вас.
Я сама по собі.

•  Не розумій

Не розумій мене, не розумій.
І рви на шмаття цей рожевий люрекс,

•  Загублена

Загублена у всесвіті печалі.
Забута у словах, що відянчали.

•  Стомилась

І потьмяніють білі орхідеї
на підвіконниках душі моєї,

•  Овече

У нас крадуть.
А ми, як ті ягнята,

•  Серденько

Ти вени порізала...
ножиком, жилкою,

•  Донечці

Моя маленька донечко, привіт!
Люблю тебе безмежно!

•  Її цілувало сонце

Її цілувало сонце -
лишало палкі веснянки.

•  *** Коли життя дрібніше за монету...

Коли життя дрібніше за монету,
коли воно не ставиться в ціну,

•  З попелу

Вродимо з попелу -
тихо, без натиску,

•  Нелегко відпускати

Нелегко відпускати, що було,
а особливо - світле і прекрасне,

•  Якби…

Якби ж ти тільки знала, люба доле,
як солоно у грудях від жалю,

•  *** Першогрудневий сніг...

Першогрудневий сніг...
Другогрудневий дощ...

•  Привиділася

Я тобі привиділася вчора...
Чуєш? Чуєш? То була не я!

•  Осінь падає під ноги

Осінь падає під ноги...
Хтось ще багне утеки

•  *** Нехай довкола невблаганна осінь...

Нехай довкола невблаганна осінь
на стежку ранку вимітає сум,

•  Пройдуть дощі

Пройдуть дощі, бо все таки пройдуть,
і Бог веселку з неба перекине

•  *** Хай світ померкне

Хай світ померкне, хай упаде ніч
зловіща на сади, поля, дороги.

•  Перший сніг

Перший сніг. Вечірнє місто.
Серцю в грудях тісно-тісно.

•  Хто сказав?

О, дівчинко з блакитними очима,
ця осінь дійсно трохи дощова.

•  Ще маю надію на осінь

Ще маю надію на осінь,
на жовті листки і амвони,

•  *** Отак минає все...

Отак минає все -
і світле, і не зовсім.

•  *** О, ці похмурі дні

О, ці похмурі дні, ці сльози ясенів
стежками опечаленого скверу.

•  Не...

Не квітчаю сю осінь омріями,
не вінчаю сі ранки надіями,

•  Порожнеча

Надто часто в серці порожнеча
виє лунко, наче блудний пес.

•  Збреши мені

Збреши мені, що завтра буде ясно,
що сонце розласкавить сіре небо,

•  Старий горіх

Під ноги знов осипалося листя
старенького горіха край межі,

•  ***Твої рядки, як чисті океани...

Твої рядки, як чисті океани,
як світлий день, що морок осява.

•  Переживу

Ти знаєш, якось я переживу
відречення твоє, і біль, і сльози...

•  Між нами диміли гори

Між нами диміли гори.
Між нами палала осінь.

•  О, мій Березове!

О, мій Березове, колисочко рідненька
дитинства босоногого мого!

•  Смиренне

Хочеш ударити - вдар,
я ухилятись не стану.

•  ***Долоні світу - зимні...

Долоні світу - зимні. Урагани
шинкують понад водами життя.

•  ***Загубилася біла стежечка...

Загубилася біла стежечка
межи чорними, межи сивими...

•  Не сквернослов!

Не сквернослов намарне, не потрібно
плювати на святе, на цвіт і світ,

•  Спрагле

Дощі випивають вечір. Лишається ночі спрага.
Мовчання порожній келих у витомленій руці.

•  Лучеську*

Там, де Стир* згинає свого лука,
щоб гостріш ударила стріла,

•  Ми звикли до війни, як до негоди

Ми звикли до війни, як до негоди.
Ховаємося глибше під навіс,

•  На перехресті

На перехресті з'ятрених світів
запалює вогні нове зачаття,

•  плакала

плакала я і дощ
плакав зі мною поряд

•  *** Ти схожий на вечір літній...

Ти схожий на вечір літній,
такий до нестриму вабний

•  Літня ніч

Розкажу тобі, друже, про ніч,
про картаті зірки над селом,

•  Не буди

Якщо біль у тобі дрімає -
не буди його, не буди,

•  *** А все, що не від Бога - від лукавого...

А все, що не від Бога - від лукавого,
усе, котре несвітле - темнота,

•  Не самотня

Мені вітер за тата, вітер...
Мені мряка за маму, мряка...

•  Ілюзія трави

Лягти б у траву на хвильку
і проз невагоме листя

•  Я стаю кульбабою гірською

Я стаю кульбабою гірською
і вростаю у травневу зелень...

•  *** Відшаруділи ночі і вітри...

Відшаруділи ночі і вітри,
Відстугоніли тучі і заграви.

•  Перша гроза, наче хрещення

Перша гроза, наче хрещення
щойно збуйнілим садам.

•  Весняне

Весна колише в небі жовте сонце,
пташиною виспівує пісні.

•  Вишня цвіте

Кожну пелюсточку вишні
спрагло цілую очима,

•  *** Нашіптуй мені спасіння...

Нашіптуй мені спасіння,
бо хочу забути осінь,

•  *** Яка ж то радість, Господи пресвітлий...

Яка ж то радість, Господи пресвітлий!
Яка ж то насолода у житті -

•  ***Навчися говорити до очей...

Навчися говорити до очей,
не плямкаючи цвіллю за плечима,

•  Сльози мої - кропива

Сльози мої - кропива. Жалять і серце, й очі.
Знову молю прощення. Тихо вмирає день.

•  Про чорні ями

А хтось копає знову чорні ями,
втирає піт з немудрого чола:

•  ***Комусь - торти...

Комусь - торти, комусь - несвіжі крихти.
Комусь весілля, а комусь - біда...

•  ***

Така мені солодка ця жовтінь,
Така медова, аж єство п'яніє,

•  ***

Невідплакана, невідмолена,
Вже у небі, аж поза хмарами,

•  Заплутане

Заплутане розплутати незмога...
Слова - не лезо,

•  ***

Проз тінь безсилля -
вістрям золотим.

•  Ідеш на прю

Ідеш на прю...
Система непорушно

•  Повірити б на крапельку сильніше…

Повірити б на крапельку сильніше,
вдивлятись не у скверну темноту,

•  Якщо ти - людина

Якщо ти пташка - не лякайся неба.
Якщо людина - не цурайся діл,

•  ***

Крила тобі вже не мліють,
Руки тобі не болять...

•  в очікуванні дива

чекаю дива спрагло кожний день,
у кожду шпарку зазираю вперто -

•  До Св. Миколая

Святий Миколаю,
я нині благаю

•  Перша студінь

Перша студінь захохкує вікна,
Морозцем осідає на гіллі.

•  *** Цей день...

Цей день, що вростає у небо, як сонях...
Це сонце, що править за бога самотнім,

•  Тривожне

Тривожно...
І серцеві вузько у грудях.

•  Це місто

Це місто, заселене тінями літа,
ці вулиці, стерті до голого ліктя,

•  Задушне літо

А літо заду́шне ще й супиться -
Йому би ще вікон і... вік.

•  Чекаю дня…

Чекаю дня без підлості й брехні,
Без підступу і скверного торкання.

•  ***

Не відпускай мене в самотню заметіль,
Нехай і літню - що мені до літа?

•  Тікай від нього…

Тікай від нього, біла янголице!
Тікай, не вибираючи доріг.

•  Скалічена стерня…

Пече мені скалічена стерня,
Коріння жовте видирає спокій.

•  А хочеться бути маленькою

А хочеться бути маленькою,
Захоплюватись невідомістю,

•  Я зречуся останнього бою

Я зречуся останнього бою
І піду там, де соняхи світять,

•  Здаватися не варто

Коли згорає ґніт десь глибоко в тобі,
Коли на пальцях віск липчавіє до болю,

•  Розцвіли каштани

Розцвіли каштани...
Сонце полум*яне

•  Відраховую кроки назад…

Відраховую кроки назад,
Вивертаючи вічність назовні

•  ***

Хай дощ і сніг, хай хуга й блискавки,
А пагін юний не здається смуті -

•  ***

насправді... ми й насправді загубилися
відбилися від зграї маловірної

•  Які великі зорі!

Які ж великі зорі! Яке безмежне горе...
Півміста на колінах розпачливо стоїть!

•  А мені сьогодні невесняно…

А мені сьогодні невесняно...
Сонце лізе, мов рудий павук,

•  Ти просто вертайся живим!

Ти просто вертайся живим
До рідного отчого дому!

•  За правду

(Аделі С.)

•  Вдане

Я вдам, що не вчула слова огудного за спино́ю...
Я вдам, що не взріла глуму несвітлого ув очах...

•  Завтра

Він завтра народиться знову.
А ми

•  Голосіння сирен

В Івано-Франківську провели в останню путь бійців, котрі загинули під Іловайськом...

•  ***

Ой сіяла чорнобривці мати коло хати...
Чи гадала Україна, що ме воювати?!

•  ***

Господи, дай мені сили мовчки терпіти незгоди,
Не нарікати на долю, не голосити дарма.

•  Це не люди...

Це не люди, і навіть не звірі -
Звірі звірства такого не вчинюють...

•  Приховане

В моїй душі - печаль, і більш нічого.
Безмежне море сірості, і все...

•  Моя історія

Моя історія - то біль старого лева,
Безвиння і розтерзана вина,

•  ***

Обтрусила осінь багряницю
зі своїх натомлених рамен,

•  Не сезон…

Не сезон закохуватись нині -
Понад містом тужить листопад...

•  ***

Маневрують парасольки
Вулицями міста,

•  ***

Зіщулилась од холоду катальпа*,
Вдягнули панни-верби сірі пальта -

•  Осінні неусміхнені рядки

Не встигла попрощатися із літом,
А вже у серце осінь зазира

•  Не зачіпай журливої струни

Не зачіпай журливої струни,
Нехай зі сну не будять опівночі

•  Вільні

Над куполами стяги жовто-сині,
А в серці знову темносивий біль -

•  Незабутнє

Руки терпко пахли тютюном,
Як горнув до себе, ще дитину...

•  ***

Ранок поле вибілив туманами,
Небо охрою присипав на межі,

•  Там, де мальвами косичені світи…

Там, де мальвами косичені тини,
Вікна долі - сонячні зіниці,

•  (листо) Ноша

Згорять колись усі мої листи,
Котрі не відшукали адресатів...

•  Доки буря…

Розгулялась буря понад містом,
Сивих розлякала голубів,

•  Нестерпний біль

А так, бува, болить, що й не стерпіти -
Аж репаються з болю образи!

•  Устами притулюся до землі...

Устами притулюся до землі -
До тої, що найперша, наймиліша.

•  Купальський вогонь

Майна* горить, поглянь, майна горить,
Метелики вогненні аж до неба -

•  Послання

Я тобі послання з-поза ґрат
Слала (і не раз!), мій рідний сину,

•  Вишіптуй

Вишіптуй журу із мене,
холодну, колючу муку.

•  ***

уже нема жовтявого роздолля
кульбаби посивіли шурхотить

•  ***

Розірвано думки дрібним пелюстям,
Загублено у вирі сподівань.

•  ***

Пригорни, в захмареній долині
Серця засвіти мені любов,

•  ***

Перейдено давно усі краї,
Котрі лиш можна в світі перейти -

•  Мені б у дощ…

Мені б у дощ пірнути, як в дитинстві -
Босоніж-мокро і бігом-бігом,

•  ***

Там, де сакури пишно цвітуть,
Де магнолії зваблюють ночі,

•  Гірко плаче осінь…

(нашим журавочкам-заробітчанкам)
***

•  ***

Відкружляло надворі білим,
Віджурилися заметілі,

•  Боже, дякую Тобі…

Боже, дякую Тобі за це прозріння -
Відшукати в собі потайник

•  Невчуте

Не ламай байдужо ми життя під корінь,
Не пиляй захланно гілля навесні,

•  а весна слаба…

Вже змотані клубками білі пасма
безвілля непритомної зими.

•  ***

Кличе синиця долю голосно на світанні,
Пір'ячко жовто-сонне горнучи до весни.

•  ***

Зосталися підсніжники... під снігом,
І лиш на серці - пелюстковий щем,

•  Марні пошуки

Шукаю твоє обличчя у натовпі перехожих...
Вслухаюся в кожен голос - а раптом учую твій?

•  Нумо врешті весну стрічать!

Ой, ти Березню ясноокий,
Перший просвітку до тепла,

•  ***

Розлито у небі каву -
Арабіку чи робусту -

•  ***

Не відаючи неба голубого
Без натяку на згубний буревій,

•  ***

Осипано надії кришталеві
У по́січ листопадної пори...

•  ***

Відсіріло в моєму вікні,
Тільки сиво ще в’ється фіранка...

•  До Янгола

Ти серце моє прочиняєш
До світла, до ясного світла,

•  Ще надто чужі…

Ми сьогодні ще надто чужі
За горнятком пахучої кави...

•  Осіння печаль

Ти - печаль осіння на моїй долоні.
Витліле намисто марева думок.

•  Першо-грудневі сніжинки

Перші грудневі сніжинки вальсують
У поруділій траві,

•  Зрікаюся болю...

Зрікаюся болю сьогодні,
Запалюю свІчі надій.

•  Засмученому серцю…

Якби ж Ви знали, як мені печально,
Що Ваше серце пуп’янками руж

•  ***

Ти в осені мене цій віднайди
Допоки ще палають буйно липи,

•  ***

А я не вмію, Янголе, без Вас...
Темніє небо під покровом ночі.

•  Вже не чекаю…

Вже не чекаю... Осені печаль
Вповила серце в неозору сутінь.

•  Дороги у Вічність

(Моїй дорогій Валі Савелюк)
***

•  ***

Скільки мудрагелів доокруж -
Голову зрива од тої думки!

•  І знову боротьба…

(А.С.)
***

•  Де вперто цвітуть чорнобривці…

Де тихі, сумні чорнобривці
Ще важаться вперто цвісти

•  ***

Голодна собача лая́
Мовчазно застигла, чекає...

•  Про Людину

Людиною наречено у світі.
Та чи лишається Людське в душі,

•  Земна

Занадто земна в цій осінній печалі,
Коли межи злата листків

•  До листопаду…

...І ми з тобою тихо розійшлися
До листопаду, ще до листопаду.

•  Чекання

І знову чекати у сірій вітальні
Допоки запалять свічу...

•  Без надії…

Мине кампанія. Мине епоха урни
І сей, павлінно-випедрений, час...

•  За дверима…

Це - як стук у двері, за котрими ніч,
Визрієш убогі силуети...

•  ***

Минеться день... Мине осінньо-тихо,
Не встигнувши звуалити сльозу

•  По літу…

У тихому парку надії
Тремка літургія по літу...

•  ***

Так пізно-пізно айстри розцвіли,
А пригорнути любляче несила...

•  ***

А я б летіла, я б летіла в даль
І крилами до неба доторкала,

•  Мій ти і… не мій

Клаптики пошерхлого паперу -
Безнадійно-хламно на столі.

•  ***

Чого натягаєш струну?
То ж їй обірватися легко!

•  У дзеркалі…

У дзеркалі осіння заметіль -
Вже сивина у за́тінках печалі...

•  Задума

Оця чорноброва задума тобі так пасує сьогодні...
Її доторкаю очима, що наче незриме крило.

•  Післячуття…

Столітнє це моє післячуття,
Що в серці наболе́ному гойдаю...

•  Роки ідуть…

Роки ідуть... А ми, багацькі діти,
Наймитувати про́кляті у світі!

•  Зрікаюся…

Зрікаюся осінніх пустослів,
Згорілих у зневірі падолистів...

•  ***

Наполошена зграйка пташина
Над готелем осінніх надій...

•  Літо відцвітає…

Літо відцвітає. Відцвітає літо...
Темні багряниці вже то тут, то там.

•  Сумую…

Сумую за Вами, сумую...
У шибку постукує дощ.

•  ***

Не тривож мою душу, скрипалю,
Коли вечір задмухує день...

•  ***

Загойдую тебе, лиха́ годино,
Щоб спала добре - як у тиху ніч,

•  Я - вільна…

Я - вільна птаха, що смакує небо!
Я - вітру повінь, де повзе межа.

•  Забудеться

Забудуться і погляди, й слова...
Притихнуть розтривожені флояри

•  Приречена…

То ж ти просто приречена...
Ці сліди на піску -

•  ***

За вікнами повзе кудлатий вечір...
Дражливі тіні никнуть на траві.

•  Не далі…

І далі думки - не посмію!
І далі мрії - не піду...

•  ***

І знову дзвонять. Як втомили дзвони!
Сей гуркіт страху, ся заграва слів...

•  ***

Коли слова міліють в півдорозі,
Коли душа клекоче водоспадом...

•  ***

Ляклива постать ночі, ледве зрима,
Ховає день за сивими дверима

•  Жінка навпроти…

О, хто вона - ця жінка, що навпроти?
То сипле сміх, то стеле щедрий сум...

•  Не…

Печалями, печатями, нуждою...
Останнім звуком болю за тобою!

•  ***

А вже запахло осінню в саду...
Надули щоки яблука червоні.

•  Не те!

Зашкварчало! Димком - під носа...
Їстівного передчуття!

•  ***

На плечі твоїми руками
вечір.

•  ***

Сонце... Небуле Сонце...
Сонце! Незнане Сонце!

•  ***

Де зруби самотніх душ,
Де ліс, той, що пра, де глуш -

•  ***

Тремтіли ноги... Йшла, збирала зерна.
Плювався ворон чорний: не кошерна!

•  Пам’ять

Сивочолий мольберт пам’ятає...
Сонце тихе сходило за гаєм

•  ***

Я хочу піти крізь ніч,
де верби спустили коси,

•  ***

Любове, моя найцінніша іконо,
Бурштивове соло у змоклім саду...

•  ***

Горну́ тебе до серця, як дитину...
За садом перевесла в’яже день,

•  ***

О що таке вірш у обіймах печалі?
І що таке рима в сутужності сліз?

•  ***

У змові мовчання в саду́ -
Магнолії пишні.

•  Павук

Дарма словами по стіні...
Дарма!

•  Гей ви, вівча́ри!

Запеленало... Затрембітало!
На полонини - отари днів.

•  Сонячно-світанкове…

Ген за видноколом небо тужить сонце...
Схлипаний світанок - росами довкруж.

•  Про правду

Сутулиться правда під плотом чужинним...
А що їй робити у стані "святих",

•  ***

Чорна кава поколює пальці...
Розбазікались надто, дарма.

•  Двоязико-безязикі…

Віднині - двоязикі... А, може, двоголові?
Страшних казок прадавніх безпуття ожило!

•  ***

Краплина щастя в неба на долоні...
Кирпате листя пнеться догори.

•  Про любов...

У ліс!
А в лісі про любов співають сосни,

•  ***

Твій доторк ніжний... Може лиш уява?
Яка ж натхненниця, одначе!

•  Зруйновані таємниці

Зруйновані сердечні таємниці...
І під укіс - таврованим шаблоном!

•  Без пам’яті…

Люблю тебе... люблю й не пам’ятаюсь,
Що дні буремні і зрадливий світ...

•  ***

Вважаєш: розбити слабкого найлегше? То - правда.
Та ба, що в слабкому буває незмірно багато межі...

•  Несіяні поля…

Несіяні поля... Голосить вітер,
Каглицею намащує рамена!

•  ***

Нехай не так... А що тобі до того?
То ж маю дім, а в домі - сво́го бога,

•  Босе…

Навіщось знов біжиш до серця босий
І знов шепочеш зва́бливі слова.

•  ***

Не співай колискової серцю...
Бо засне!

•  На мить…

Вмокаю серце в щирості чорнило,
У хмарах сте́лю сонцесяний шрифт.

•  Мрія…

А, може, й тільки мрія...
Вже липа, майже, квітне

•  На рубіконі…

На рубіконі голосного страху
Ламає руки істина самотня.

•  Мамина вишня

Старенька вишня в мами коло хати
Роняє цвіт у вічність поколінь...

•  Одне життя на двох…

Одне життя на двох...
Холоне чорна кава.

•  Про чуже болото…

Жабів чужих не пустять у болото...
Там винятково кумкають свої!

•  ***

Знову рюмсати скраю десь, тихо...
Щоб не бачили очі чужі.

•  ***

Ховає день за пазухою сонце,
Лиш клаптик неба, мовби ще в огні.

•  ***

Сталось, одначе – горять смітники!
Попелом сіються долі.

•  ***

Розділена тирадами чужими
На ти́сячі невзисканих світів,

•  Дикі рожі…

А скільки тих, що вже не повернулись,
Що мріяли кохати до безтями!

•  Війна людей

Це зло в людині - темності павук,
Сотає павутину

•  Востаннє...

Востаннє елегантно промовчав...
Востаннє оголила зустріч нерви!

•  ***

Голим нервом доторкає біль!
Серце - вже безглузда заметіль,

•  ***

Завтра знов у вікно зазиратиме сива береза,
Буде мацати шибку, скрипіти сухим голоском...

•  Відпускаю

Відпускаю себе у негоду
Чи в сей сонячний хміль - передзень...

•  ***

На що марнуємо життя?
Ридає серце блідолице...

•  ***

Так легко, нечутно, незримо
Зникаєш за мрії дверима,

•  ***

Лиш неба бездонність у серці моєму…
Так тихо, спокійно в Господній вітальні.

•  ***

Смакую дрімотливу далеч...
Лечу!

•  ***

Хапаю жмутки сонця у вранішньому вирі,
О, дай... О, дай, благаю, торкнутися до струн!

•  В підпілля…

Сьогодні до підпілля чимчикує
Ще горда та незаймана душа...

•  ***

П’янке торкання весняно́го раю -
Коли в твоїх обіймах розквітаю,

•  ***

А серце топиться в цвітінні...
Весна!

•  Скільки їх?..

Скільки їх, величних, попід хмари
П’єдестально вищаться? Мовляв,

•  ***

Надія в серці буде вічно жити!
І навіть, якщо впа́дуть всі слова –

•  ***

То сонця диск... лише здалось на мить,
Коли між хмар розтріснулась надія!

•  Знов на біс?. .

Достойніші вмирають також...
Ісуса ж розп’яли -

•  ***

Схоро́нена од відчаю невміло...
Круки голодні , плутання небес...

•  ***

Яйце в яйці... Сотворення відбулось!
Від крил всесвітніх... скорення небес,

•  ***

Преамбула одвічного "не знаю"...
Бреду пустелею чужих думок

•  Доброго раночку

Доброго раночку, Сонечко любе!
Кави цілунок, очей...

•  Не-долітна

Не-перелітна, навіть - не-долітна...
В душі іще спалахує свіча.

•  ***

Не хапала зірок, не хотіла...
Та пекло! Безпідставно пекло!

•  Оновимось сьогодні

Оновимось сьогодні - в День Великий!
Коли у серці радістю цвіте

•  ***

...І я за Вами теж сумую... Вечір
Голубить лагідно моє вікно.

•  О, скільки нині муки!

О, скільки нині муки на хресті!
О, скільки нині болю! Не стерпіти...

•  Я знаю

Я знаю, любові не просять...
Я знаю - її не благають...

•  ***

Якщо б уміла вирвати печалі,
Якби змоглася смуту перейти...

•  ***

Бо насправді тебе не було...
Розігралась веселка уяви,

•  ***

Мій друг мовчить... Сьогодні – безсловесний:
Не в’яжуться думки у перевесла,

•  ***

Чи відчуваю доторки – слова?
Чи розмальовано уже уяву?

•  ***

На мить з’явися... Якщо хочеш - болем,
Та спалахни! Нехай узрію світ,

•  ***

Любов... Тиха постать на білій скалі,
Над піною чужинного світу.

•  ***

У тіні - та величні аж до хмар,
До інших діло - на півдрібки солі...

•  Коли ти всміхаєшся...

Коли ти всміхаєшся... Тільки устами,
А очі ховаєш за вії -

•  ***

"Покавуємо, любий?" - востаннє
Заіскрились надії святі!

•  Залишусь мрією…

Зали́шусь мрією твоєю назавжди́...
Блакитні весни повінчають інших...

•  ***

То світло, то темрява... Півпропорційно
В душі загоряється свічка і гасне...

•  Тонкі моменти…

Тонкі моменти зустрічей весняних,
Коли в бруньках нуртує свіжий фреш...

•  ***

... А ми, неначе сірі горобці,
Малюємо у різний колір пера

•  ***

До легкості... Шифонного обману,
Що все одно сповзе з її плеча.

•  ***

Не перебільшуй: смерть не більше смерті!
І скільки би фантазії не втер -

•  Чому ідуть?

Чому ідуть? Чому завжди ідуть,
У нас не поспитавшись позвоління?

•  ***

Відклади мене краще назавтра,
Коли медом уже обіп’єшся,

•  ***

Ноти смутку на скрипці прощання
Ронить вечір сльозами дощу...

•  ***

...І кожен світ примірює на себе,
І фастриґує вдавано з боків

•  Нічия...

Я не твоя... Я нічия́, як вітер,
Що торсає за двері серед ночі.

•  ***

Мені би цього разу промовчати…
Хай сипле сніг, немов чужі слова,

•  ***

Ридає серце стомлене любов’ю...
Не сльози - полохливі бриндуші,

•  ***

Напевно десь в міжсонні заблукала,
Коли благав вертатися назад.

•  Ні, не світляк...

Ні, не світляк... Та най би був світанком,
Слабким промінням, першим з-за гори!

•  Такою й лишусь...

Такою й лишусь... На погрудді весен
Плете надію скоромовний шпак.

•  Свічка вічності молиться...

Свічка вічності молиться...
Не загаси!

•  Немає слів...

Немає слів. Елегію мовчання
Дарує небо під рум’яним склом.

•  Маленька крапелька у Бога на долоні...

Маленька крапелька у Бога на долоні...
Старі листки і букви безборонні,

•  Здалось...

То, може, й так: могло на хвильку здатись...
Уже прийшли і стяги майорять!

•  Береш, не питаючи згоди...

Береш, не питаючи згоди -
І серце моє, і думки,

•  Смайлики

Не смайлик нині, а хмурасик!
І сердечко лишень одне...

•  Чекати можна довго...

Чекати можна довго... До межі,
До перелазу сили, до кордону...

•  Легкий серпанок смутку

...І ці органні вицвілі висоти,
І купол цей - Усесвіту жага...