Ключ, який відкриває всі ворота -
Число одинадцять - один дорівнює одному.
Ключ, прихований в числах і словах -
Це в досяжності кожному

Небесний хрест і хрест земний
Русь Свята несе,
Яка втілена на землі
Святинею вищих почуттів,
Котра на землі вогнем любові
Сховала тишу зоряну -
Як почуття світової провини,
Випивші провину.
Страждання, зібране в пристрасть,
Ми п'ємо за цілий світ.
Любов, як сяйво влади
Несемо ми кожну мить.

- Кто ты, что можешь с Богом на Ты?
Так иногда воспрошают странника в пути...
- А разве ты Богу выкаешь, в миг..?
Может ответом разочарую. Увы...
Просто, я только странник в пути,
Так совершенна чуда глубина,
В изгибах Бееспредельности.

Да, просто один из многих...
Ветер листья сухие уносит....
Жизнь прекрасна верста за верстой,
Год за годом, за осенью осень.
Мир - это Любовь, Совершенства Покой.

Всегда готов излить из сердца вновь
Утешение вечной дороги - любовь.
Свободно пламя оторвавшееся от фитиля....
И Любви хранят нас Огненные Крылья.

До свiтла Різдвяного буття
Благородство думок - як спосіб життя.
Народжуючи нове духовного статку,
залишатимуться позиції колишнього затишку...
Нехай будуть дні сповнені удачі для всіх,
хто живе на землі.
Нехай дух, озлоблюючись, не плаче,
а шукає сенс Любові в потоці років.
Так є.
Так було.
Так i буде

Гора наша - Память Рода.
Есть у каждого из нас
Для выбора свобода -
Ход мыслей лживой коварности,
Али же стезя Родовой верности.

Жизнь прекрасная - жизнь ради Умиротворения.
Невежество же призывает к уничтожению...
Творим мир, а не ковку стрел осуждения.
Жизнь с любовью - Мира суть праведная,
Она без ядовитых паров раздражения...
Тьмы ржавые века покрыли Землю
Темной пеленой злопыхательства.
Но есть сила веры - Дети Великой Расы
Переживут бурю ядовитого невежества.
Прозревая, осознает человечество
Бессмысленность войн и соперничества..
Не придет сострадание в суть мирского
Без твердого осознания того,
Что благо ближнего превыше всего.
Многие люди забывают, что Живая Этика
Положена в основу всего Сущего.
Научиться любить человечество
так, как это делают Великие Учителя*,
Весьма и весьма предельно трудно...
Но без этого устремления жить,
В лесу воплощений блуждая - бессмысленно.
Стоящим у порога пограничной черты
Пока больше мне нечего сказать,
Разве что вдали виден Новый Мир Святости,
Который возрождается на руинах
Великой Империи раздробленной Руси.**

Багато цікавого дізнаюся в переглядах
Телеканал: "Звезда, архив", Россия.
Теория заговора. Вторжение в мозг | 12+
Сейчас! дуріє світ на кіберновинках...

Старик смиренной ходой идет в дремучем лесу...
Он скромно выходит к морю вдыхать тонкую росу...
Вихрь духа кружит в носу ручей благодати Колесу...

Вища щабель Вселенської любові -
Коли направлено свідомість подолати труднощі,
Щоб в ім'я братської любові іншого врятувати.
Саме так свою долю правимо до русла Вічності.

Таємне,
Явним не може стати,
Бо, воно має дозрівати...

Врата к могуществу силы гор просты, и секретны...
Стремящимся в них войти дано ущельями тьмы пройти,
Ибо, под плотным покровом таинства Мудростью спрятаны
Влекущие родники золота - вечные богатства Старины.

Вместивший в себе свет Мудрости
Осознает что ему многое дано,
И что предстоит делать в изгибах Вечности.

Есть закон всепрощения.
Когда прощаем - щит Бога обретаем.
Это законом - причины и следствия.

Серцевої варти заслін
Чекав сильною руки...
Душі тихий стогін
Пробудив від туги...

Для міцності душі силою волі
Відкрито очі духу в безпросвітному пеклі.
Подвійним Кодом Сили пов'язана різниця -
Зовнішнє сталість і внутрішня фортеця.

Є те, що не можна руками помацати
Тільки думка здатна проникнути і усвідомити.
Навчившись матерією управляти
Стаємо тим ким хочете себе бачити...

Кармические законы невозможно обойти...
Этот мир изменить способна лишь доброта.
Её моральная нравственность в обители памяти Сердца.
Бог никогда и никого не наказывает, по Своей милости.
Грешник сам себя наказывает,
Ибо, сам создает преграды на своём пути.

Всюду мы наблюдаем созданное разделение -
В семьях, на рабочих местах, в городах и странах.
И так вы создаете разделение с другими.
Вы создаете "их" и "наш" менталитет, в своих умах.
Вы думаете о других как об отделенных от вас.
Все раздоры в полотнах существования прошлого, и сего дня,
Исходят из-за недостатка духовного воспитания.

А ведь весьма давно было сказано:
Все есть одна семья - все есть одно...
Да не тут-то было....
Человек с двоящимися мыслями
Не тверд во всех путях своих.

Подвержены разделению в своих мыслях и действиях
Даже те, кто находится на Света стезе.
Они начинают верить и чувствовать, что они лучше других,
что они более опытны, имеют больше знаний,
и таким образом создают разделение, на своих и иных...

Эта идея разделения должна быть преодолена,
Потом напряжения мысли от а до я(трудом)...
Если вы действительно желаете стать Духовным Человеком,
То пока вы не преодолеете(разделение) свое его малодушия,
Разве вы имеете право пользоваться званием Духовного Человека.

Это звание может быть получено
Через познание Бытия высших схем,
Достижение мудрости и преодоление своего его -
Через дарение безусловной любви свободно и всем.

Именно безусловной любви.
Многие ли среди вас могут действительно сказать,
что любят безусловно? Что вы просто любите ВСЁ
И отдаете любовь в радости,
В счастье — независимо ни от чего?

Кто из вас Духом силён?
Как много любящих среди вас?
Вход в Небеса никому не воспрещён,
Любой желающий может туда быть допущен
И может там остаться, с друзьями,
Если пожелает сердцем выбор он,
Творить добром. Я всегда с вами...

Есть белый, отливающий сталью огонь,
могучий и священный - Огонь Вознесения.
И будет ваш мантрам: «Помогу строить твою страну
во имя Матери Мира и Отца Моего!» .
Ибо, Тот самый Христос, что был и есть в Иисусе,
является также и вашим Реальным Я.

Цікаво знайти внутрішнэ світло в іншій людині.
Головним є - вірно встановити дзеркало,
Величчю духмяной любові тепла...

Життя, воно таке чудове! Так, і це вірно, мій друже.
Цього дня, ти просто робиш те, що робиш.
І я хочу, щоб ти знав, малюк:
Якщо пам'ять для минулого, то свідомість, _ для майбутнього.
Свідомість відкриває брами ...
Багато чого вже було сказано, багато чого вже і відбулося.
Є багато людей які хочуть сказати, вимовити слова,
Так і крутиться думка на язиці, а відтворити образ ...
Ну ні як не виходить. Закрито пам'яті брами, і
Втомлені очікуванням вічності заскорублі спогади?
Небагато, поки ще, відчувають себе братами і сестрами Самотності.
Як і багато літ тому, так і нині зростають темпи рухів ...
Як в болотяну трясовину швидкісна ходу людства,
Так само і до самої найвищої перлини мрії.
І як же приємно розуміти один одного, _ з півслова посмішка.
Бачимо, як пилюжить мирська, щоденна бовтанка,
У світі прискорень приземленого буття.
І, в той же час, прогресом зростання духовної свідомості.
Що вам варте викинути пару затісних капців або скинути корсета?
Лишень мить, і вас наповнить нове відчуття свободи і легкості.
Істинно, що переконання і почуття формують сприйняття реальності
І постійно транслюють частоту енергії,
Або відразливу, або притягає жаданні життєві події.
Іноді, багацько людей ігнорують невідому подію, відмахуючись від неї,
Як від настирливої мухи, проте вона залишає невидимий,
Але незмивний відбиток в підсвідомості.
Деякі події не забуваються ніколи,
Оскільки пам'ять про отриманий досвід діє _ як спалах!
Осяяння _ це гнучкість сприйняття того, що відбувається.
Воно проливає здатність бачити
І переживати Реальність, як нове і приємне світло.
Так що будемо готові до розпізнавання своїх, чи ні,
Особистих переконань, _ щодо розумного мислення.
Адже готовність сприймати нові поняття та ідеї
Дає величезну перевагу, прискорюючи зростання самосвідомості.
Так, буває так, _ багато з людей знають те, чи якесь інше слово,
І часто вагаються його вимовити ...
Ось ви задумалися, (очі душі піднеслися до небес)
У глибині свідомості обертається слово, а на поверхню не виноситься.
І в цю мить найкраще _ сто відсотків зі ста,
Відчувається глибина свідомості Чаші Життя.
Єдині ритми гармонійного розвитку крові
Беруть свої акорди в сакральності Чаші,
І так, так проявляється лімфопоеза людини!
Чаша Життя _ Храм Буття. Там дрімає Малятко!
Серце Буття_ як Святий Храм Душі.
Близько серця, серед нервових вузлів
Як осередок всіх випромінювань доброти
Небесна Вісь, через який проявляється Вище Я.
Це сховище, _ Центр всього коханого і дорогоцінного Любові.
Це Храм, Який є джерелом натхнення і творчості.
Він вміщує все, реагує на всі космічні явища Життя,
Істинно вібрує в унісон з усіма космічними вібраціями Буття.
Людина, яка розкриває Браму Чаші , по Срібній Нитці
Знаходить перлинний зв'язок з Вищими світами, для співпраці,
І стає істинним співробітником космічного будівництва,
Учасником життя всього розумного космосу, всесвітнім громадянином.
Цього дня, багато чого, зібране в Чаші, залишається закритим,
Надаючи на рівні інтуїтивності вплив на вчинки і вибір позиції
У критичні періоди життя. Так визначаються умови
Прояви поточного втілення, для кожної людської душі.
Якщо пам'ять для минулого, то свідомість для майбутнього,
Бо свідомість відкриває брами Буття.
Бачу ти читаєш Псалом 42.
"Сбудется добро. – Рече святый Симон:
пчела летит на красен цвет и сбирает сладость,
святым церквам на каноны: так и ты, человече,
мыслиши на сердцы, радостию совершится.
Бог тебе на помощь."
Добре чтиво. Тепер ти розумієш,
Друже мій, щоб зійти на найвищу вершину,
Потрібно велике зусилля з твердого наміру,
Наполегливість прозорості розуму,
Сповненного вірою врівноваженного серця.
Все жаданне радістю здійсниться. Бог тобі на допомогу.

Жизнь - как волшебная палочка
смотрю на цитаты из книг...
Разве можно Жизнь отразить в них?
Лишь частично, ведь Она безгранична!

Жизнь прекрасна садами цветов.
Райского счастья хотите?
Рисуйте Счастье! Любовью дышите!
А что вы, _ люди творите?

Разве возможно Рай запихнуть
в самый толстый бумажник?
Бытие, просто и слажено всегда созидает.
Оно чудеса творит, от века до века!
Народом красу создаёт, но толпа разрушает...

Зачастую многим чего-то не хватает...
Жизнь же практически нерушима!
Радость, доброту всему живому изливает.
В Её кувшине Доброты ростки Любви произрастают.

Лилейте ростки, из них вырастут сады...!

Истинно то, что слова о правде(Истинной),
Это еще не сама правда...
Правду можно познать непосредственно
через практику, а опыт _ Просвещение.
Ведь без практики _ тьма...
И на каждый вопрос
Не напишешь ответа.

Любов і знання... Самотності хвилини...
Вітер маківки дерев долі гне. Як навіжені
Пасовищем гелгонять гуси. Вечоріє.
Невже...!? Все значно глибше...
Замислився хлопчина про те,
Що є для здоров'я і успіху ключем?
Культура мови багата-пребагата,
Та сходинки до верхівок Божого хиткі..
Дехто бажає вчитися правильно
Вживати міцне словечко лайки,
Явно не розуміючи, що шкодить сам собі.
Нестерпно? Так, кожна лайка вухо ріже...
Мабуть всі явища поєднуються Звище, _
Бо вони закладені нашим Творцем, у кожній долі...
Є моменти випробування міцності всесвіту...
Хто думає про велич світла, в самому собі,
І чи несе свій уклін до світла зустрічному?
Адже відповідно те, з чим ми стикаємося у житті,
Є відображенням нашої внутрішньої реальності.
Любов до всіх без винятку і всього живого, це
Любов безумовна, жертовна, прийнятна у всесвіті, -
Так людська особистість досягає верхівок
Безмежної духовності в доброчинному житті.
В моєму житті Любов і знання - це крила радості,
Що керовані звичною зміною амплітуд коливання
Моєї енергії та енергії моєї безумовної свободи,
які проявляють себе посмішкой посмішкой, від Бога.

А Він таки Воскрес, заради Життя,
Як обіцяв, _на третій день по смерті.
Твердження: «Я Воскресіння і Життя», -
Старшому Брату дозволило вчинити Вознесіння.
В присутності багатьох цей приклад,
Для всього людства, на багато віків зберігся.

Пам'ятаємо: Балансуючи на обертових колодах думок,
Які ковзають по звивистих течіям річок світу,
Зобов'язані твердо стояти на ногах. Чому зобов'язані?
_Щоб встояти на цих колодах пливучи до Його Обителі.

МолитвА, вогонь і тиша...
Занурюєшся до вечірнього затишшя.
Заколисує гребінь брунатних жмутів хвиль_
Море огортає оксамитом ніжності _ Свобода!
--------
Ген довкола, наче молочні тумани
Сороча курява світів галасливої пристані ...
А там де кохання вогняне _
Жодних перепон не знайдеш.
Бо Любов, як перша зустріч із морем,
Де немає нічого важливішого,
Окрім свіжого солоного вітру,
Та солодкого світанку щем...
Руки _ назустріч морю і сонцю!
До запахів краси насолоди всесвіту…
Запахи рідної і соковитого_
П’янкі запахи невловимого горизонту...

Нетерпимо свербить роздратування...
Хто вірить cтражданням _ не вийде з полону...
Безграмотний, не може навчити читати,
як і кріт нездатній виховати орла.

Добрих ранків та добробуту дня!
Із Богом сива Зима. Зима новорічна
З торбинки, як чарівник світу всього.,
Дарує найчарівніші друзям вітання:
Хай мрії ваші втілюються в життя!

Ти, мій друже, радість Миру
Для всього світу неси.
Вона небесно посміхнеться
До нас сріблом сніжинки!
У році новому, всією сімЬ(Ъ)єю
Будьте здорові,
Та всі діти Землі щасливі!

У тяжкі часи, слід серцем випромінювати радість тепла.
Тільки той володіє Радісті силою,
Хто володіє скарбами Істини, Любові, смиренням Духу.

Життя - це той вальс, який не повторюється...
А чи не шкідливі нитки усякої зневіри від темряви,
Що вряди слугують для плетіння світам кокону невігластва?
Давно сказано: "Радість, є особлива Мудрість".

Страх і сумніви _ як два удава
Сил темряви з октав невігластва,
Для розвитку всього людства.
Тяжкі недоліки матеріальні,
Але духовні виразки ще важче ...

Живицею колисковою живи
посміхнулося сонечко
віршам у долоні
що стали птахами
у підніжжя Гори
струмок переплітають
сріблясті думки Вогню
кожен бажає торкнутися
піддніжжя щоки вершини Долі
ріка і море... радіймо із щоки...
у замкнений на сім вітрів поранок
колисковою дозволив лише тобі увійти
Духом Живи живи

Хай береже всіх Бог, будьте в здоров'ї друзі.
Баланс світла і темряви на цій планеті _
Це як двигун нашого існування ...
Духовну мудрість ніколи не вичерпати,
Істину, ніколи не применшити
Закон, один для всього.
Зовнішнє подібно внутрішньому,
А мале _ таке ж, як і велике.
Всім дана можливість поєднати три Святині:
Волю, Любов, Мудрість _Тіло Живого Вогню,
Яке сповіщає про народження
У майбутніх співтворців внутрішнього Христа.
Самі себе пізнаючи в житті,
Звільнившись від "приклеєних", зовнішніх стандартів,
Знайдемо шукану Правду глибоко всередині ...

Подарунок з джерела ...
Посеред Поля Таємних Можливостей
Стоїть Справжніх Знань Гора.
Сходження було важко, але
Тріада мені подмогою була_
Любов, Надія, Віра, як три Богатирі!
І це дуже важливо,
Вони дарували міри почуття
На моїх етапах сходження.
На верхівці, в білосніжному саду,
Зустрів Мудреця Ель Мория.
За працьовитість мою, в
Спілкуванні з Вчителем Добра,
Ним, з милосердям, великодушно
Джерело Безодні відкрито було.
Там винагороду-подарунок знайшла душа_
Свято-Шанті отримали мої небеса.
Щодня починаю свій день з побажання:
Боже, Моїм рідним, друзям
Здоров*я у віки!
Та мені _ терпіння...

Подарунок з джерела ...
Посеред Поля Таємних Можливостей
Стоїть Справжніх Знань Гора.
Сходження було важко, але
Тріада мені подмогою була_
Любов, Надія, Віра, як три Богатирі!
І це дуже важливо,
Вони дарували міри почуття
На моїх етапах сходження.
На верхівці, в білосніжному саду,
Зустрів Мудреця Ель Мория.
За працьовитість мою, в
Спілкуванні з Вчителем Добра,
Ним, з милосердям, великодушно
Джерело Безодні відкрито було.
Там винагороду-подарунок знайшла душа_
Свято-Шанті отримали мої небеса.
Щодня починаю свій день з побажання:
Боже, Моїм рідним, друзям
Здоров*я у віки!
Та мені _ терпіння...

Правда і брехня не можуть бути однаковими ніколи,
також, як добро і зло.
Найменший шматочок добра - є непідкупна правда,
в мільйон разів важче найбільшого Зла
або неправди - невігластва думки, брехні.
Тому що у злі, неправді і брехні
нема єднання в чистій Любові,
немає того, що створило Всесвіт і тримає його ,
тому воно завжди руйнівне і на "терезах" таке легке.
Найменша ж частка добра не може бути зруйнована,
бо в ній любов чиста міститься і те, що створило Всесвіт,
а найбільше зло неминуче буде зруйновано і розпадеться,
бо це і є мета його.
Зло є прах і воно тлінне​​, у нього немає продовження,
воно руйнує і, першим чином, зруйнує центр - себе.
Добро ж і доброчесність - там Серця чистота,
Тільки творить вона, там Життя вічне.
Ось і відповідь мені від Вчителя, що сильніше - добро чи зло,
біла магія або чорна.
Істинним є те, що найважче _ це творити добро.
Вчителя енергія думок увійшла до мене:
"Невпинно творіть добро_ і ви там будете."
Так нехай для Добробуту Спільного вершиться
Не моя воля, а Воля Божа!

Майбутнє, це ми _ сьогодняшні.
І кожен відповідатиме за свої дії...
Добро і зло - це благе і неблаге діяння,
А Мудрість світла _ вірне їх розпізнавання...

Із Любов*ю Я творив людину,
Для щастя виплекав її.
Та бачу повисла над простором мла...
У ріднім краю квітне наруга _
"В зуби стерві...". Суцільний морок душ...
Такі різні обличчя, але ж Смерть
Як Істіна _ завжди права.

«І прийдуть жерці Чужоземні
в землі Раси Великої
під видом торговців і казок,
і брехливі легенди принесуть вони,
і стануть вчити жити неправедно
людей Раси Великої,
що не відають Зло і Брехні ...
І багато людей спокусяться
потрапивши в мережі Лестощів і Омани,
і проміняють Світ Праві на дев'ять вад:
розпуста, брехня, самолюбство, бездуховність,
невиконання обов'язку, неведення,
нерішучість, лінь і обжерливість ... »

«І радістю наповнюються серця у всіх Сил Темних,
коли Діти Людські,
слухаючи брехливі промови Чужоземців,
позбивались зі шляху Світлого ...
І йдуть шляхом ницим,
накопичуючи блага матеріальні, а не Духовні,
з волі Чужеземних ворогів,
тим самим ведучи свої Пологи до погибелі ...
І знають Чужеземні ворогі,
що всі блага неправедні
і у добрих людей багатство відняте,
затуманить Розум людський,
і Душі людей стануть черствими ... »

«Думають багато людей,
що ті хто пізнає всі Веди - безгрішні,
навіть коли вчиняють зле ...
Але ні гімни з Мудрості Пізнання Світів,
ні вислови з Мудрості Світу Сяйва,
ні заклинання з Мудрості Життя ...
не врятують тих., які творять злі діяння ...
і кожен відповість за своє беззаконня ... »

... Малюють санкції нові... Димиться зола…
“Ми поговорим…”. Ставить приціли
І хижо сміється імперія зла.
Агресія, якою вона б не була _
Не від Бога Небес вона.
Звірячої подоби люди мають покарані бути.
Вірю, так і мусить бути _ настане час відплати.
Бо хижаки прийшли без миру, за добром,
І ведуть вогняні розмови зеленим папером...
Добрий люде, не заколисуй їхню силу,
Адже прийшли сплюгавити ім*я твоє і Землю!
Добре, коли привітність Серця _ як девіз!
Еднаймося до гурту, в повен зріст.
Дуже шкода, що світ "достигає" повільно...
Але, він зростаючи прозріє
І бандура заспіває: Слава Атаману,
Слава Сірку Івану!
Україна засяє в барвах Духом _
Пророцтво здійсниться,
Коли день і ніч зійдуться разом.
Правди Суд для ката є _
Справедливість переможе.

Справедливість візьме гору _
В думках скрипить сідий візок...
Істина свята мовчить, як сирота.
Між турбот піч заплітає косу сиву...
Бог знає, де нишком плете
Павук солодку павутину,
Лапи гріє та радіє _ випускає слину.
День і ніч лихо мук світові снує,
Доки Вітрові терпець вірве...

Мовчить історине минуле Долі?
Ні! Її, просто мабуть забули в полові...
Якщо нашорошити скроні своеї душі
Красномовна тиша Небес поруч, повсюди...
Слово - це життя,як любов істина.
Слово - це закон і принцип.
Слово - індивідуальність від початку до кінця.
Рідна Україно, така як ти _ одна на все життя.
І нам потрібно жити, жити для Життя!

З самого чистого серцем Іуди Іскаріота
Людський поголос зробив друга Ісуса -
Зрадником, лиходієм на століття.
Так легше знайти крайнього _ для їх розуму ...

"Терпінням спасайте душі ваші" -
Написано так, і не інакше.
Хай вас осторонь обійде чаша болю днів,
брехні, пихатого відчуження близьких і друзів.

Слава Богу! Христос всегда пребывает во мне.
Его отповеди слышу в своем сознании по поводу
Всех моих вульгарных и лицемерных мыслей.
Волшебной палочкой медитативной интуиции
Он успокаивал шторма в жизни многих людей
И в моей жизни .Был ментально слеп я, как дитя...
Когда моя воля была возбуждена, Он восстал,
И началось исцеление ХристосОМ во мне пробудившемся.

О, Христос живой, пребывающий в теле Иисуса
И в каждом из нас, Себя в Духе Славы Твоей яви,
В силе света Твоего, в Могуществе
Твоей Совершенной Мудрости!
Господь, Владыка Вселенной,
Полный мудрости, сошел в меня –
Слабого и невежественного,
И формирует меня по Себе Самому
Во Благо Общего.
Мир всем мирам. Слава Богу!

Заповідь є _ без шкоди Живи.
Заповідь ця _ від Отця.
Істіна залишається Істиною,
Незалежно від того, у що вірять люди.
Коли пливеш океаном співтворчості Отця,

Треба завжди бути в бадьорому стані свідомості.
Навіть зі сльозами, поки дійдеш до призначеного...
Вір Богу, і тверди _ КРАСА!

Слово людям для Життя.
Все високе, чого торкнешся,
Радістю неси Землі,
І виконаєш свою задачу буття.

Правдою Вознесённых течёт Живая Вода_
Атмосфера Земли перенасыщена...
Великих печалит событий весь ход,
Но счастье Завета Любви грядёт!
Свет, через Послания с Небес для всех_
Рассвету Руси быть в установленный срок.
Мир без оружия! - Милосердия Весть.
Жить в Мире, для нас _ это Святости Честь.

Є люди, хто в своєму бутті,
Стверджують себе, як Боги.
Без Бога жити _ небезпечно.
Адже Вістником сказано доречно:
Щастю не бути, потураючи гордині,
Все частіше відтепер будуть там біди.
Духовних успіхів в полоні туману не видно.
Прощення такі душі не торкає _ дуже прикро.
Тіні, в суті мстивості, гинуть в бруді звичок...
Є ще ті, хто ніяк не осягнЕ,
Якщо зле візьме меча, той від меча і загине.

Боже!Хай святиться ім'я Твоє!
Живою водою _ Твоя свята правда.
... У важку хвилину життя,
Істинна віра приходить
По Божому благословенню.
Накреслено Небесами:
Поклоняйтеся правдивому «Я»,
Яке в тебі Живе. Адже з Богом,
Істинне вічне, і, можливо все!

Свобода, Единство, Мир - Любовь народам Земли.
Великой Руси _ Славянскому Роду _ Единства Силы.
На Земле, благословенной устами Любви,
Людям надо радоваться свету Жизни!
Надо в единстве роста духовного идти ,
Очищая пространство _ устраняя прошлого недостатки.
Но, невежество толпы отказывается осознавать,
Что топчут Матушку_Землю, грубостью убивают свой род.
Твое Я ЕСМЬ _ Присутствует в каждом из нас.
Но, многие отвергают Тебя, в суете искажением фраз.
Есть один путь _ на Восход,
Там Солнце-батюшка лучезарный встает.
Молюсь Тебе, наш Триединый,
Слава Святому Духу Твоему!
O Мудрый Боже, Ты даровал моим друзьям
Богатство Мира _ Духовную силу Свою,
Дабы могли они одолеть ненависть
Врагов своих _ Любовью!
С воздетыми руками в небеса,
Радуется моя душа _ на планете будет Мир!
Верою, благодаря Истине, в Праведности
Народ осознает и насладится светом Мудрости!
Купаясь в Чистой Совести озёрах
Наполнят они, свои души, новыми потоками Свят-ости,
И принесут благое утешение
Душе Творения _ Матери Земли!

Україно рідна, чудова країна!
Були часи, _ Народом сіяли дружби хліба.
Цього часу, країна в руїнах лежить.
Там балом править зелений сатана...
На слово Істини, є ржаві калюжі брехні.
Тут грабують всі, кому не ліньки.
З року в рік, і кожен день.
Отримували багато власністі собі
В результаті коварливозлочинних схем.
Змови, хабарі та кумівство,
Кримінальний кодекс об'єднує
Це все, під статтею _ шахрайство.
Молюсь про якнайшвидше одужання
поранених і душ вбитих,за упокоєння,
І про те, щоб якимога швидше
Закінчилася братовбивча війна.
Щоб настав непорушний Мир, в усьому світі!
Нехай Господь зміцнить Духом сім'ї,
В які сьогодні прийшла біда.
Всім нам,завжди, треба залишатися з Богом, і,
Пережити ці смутні часи.

С любовью приветствуя вас, друзья, подаю свою руку дружбы.
Сомневаться в Пути - значит закрывать дверь,
Ведущую к Жизни. Жизнь во мне Солнце _ Храмом!
Стены которого из голубых костей гор, а небо _ сводом.
Мне предначертано: с мечом Слова, стоять по эту сторону реки...
Жить по Законам вездесущей Любови.
Верить мне, или нет _ воля ваша, мои друзья.
Но, скажу про себя такие слова:
Я, это я, простой, обыкновенный человек,
И вы _ поэты Пе-эМа, мои учителя, а
Если мыслит кто-то, что кого-то и обидел, иногда.,
И ни перед кем, ни разу, не склонился,
Как во поле, от жара гнется трава,
То простите меня, за слова моей Любви,
За мое упорство, и мой путь.
Я - не судья, я - не предопределения гроздь,
И я - не неизбежная карма.
Я - Свет в человеке, его Радость!
Те, кто воплотился в Руси, это первые
Семена звездного посева Любови!
Украина, Россия и Белая Русь _ Наша Русь Святая!
Как Добро и Зло, Жизнь и Смерть,
Они с Правечности рядышком идут.
Им, свою любовь добрым лучиком дарую.
Веру в самого себя, в Свете разве можно изогнуть!?
Верно, с верой начертано Любовью:
"Вера - Высшая энергия Света ,
Исходит она из Сердца Любви !
Вера, в улыбке и радости шепчет на ушко _ Живи!
Вера, ромашкой белой тихо коснётся плеча ...
Вера, Огнём Небесным в Душах горит, как свеча ...
Вера, в Надежде, с Любовью, укажет Путь нам Домой .
Вера, в Гармонии - Счастье, и Радость , Мир и Покой !"
Огнём небесным начерчу _ Жизнь прекрасна!
И милосердна Светом, как моя голубушка _ родная душа,
Которая ловит в ладонь небесные капли _ росистые жемчуга...
Будьте счастливы и прекрасны, милосердные друзья мои!
Все мужчины и женщины, живите в Радости _ чистоте Любви!

У пульсі сприйняття ритму Серця Матері Мир_А,
Бути важливо в моменті «зараз», і з готовністю сприймати несподіване ...
Душа моя, як дитина, що прийшла в цей світ з однією мрією _
Серцем розуміти світ, і любити все те, що мене оточує.
Йде громадянська війна, невже людям потрібна вона?
Зараз, настав час Відповідальності.
Зайве боятися. Невже потрібно сіяти зерна страху?
Приємно спілкуватися прямо, тільки про головне, по щирому!
Адже щастя вічне _ Любов Божа у нашому серці,
І чудово, коли повернешся до дитинства _ свого!
І знову стверджую: Поэти-співтворці, любі друзі,
Дякую за те, що несете людям Новий Світ!
Всім людям щастя, і неодмінно Радості літ!
Ви прийдете до злиття перемог, в своєму житті!
Щоб були всі люди здорові, та зростали щастям діти!
Є речі на землі, які робляться не по Божим настановам.
Так, всім нам дана свобода шляху. Молімося за душі, що заблукали.
"Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому».
Ми, все людство, відповідатимемо перед Господом за свої вчинки.
І всім людям побажаю, щиро - Доброї дороги,
Та що б не стало, вставати з колін, і, з Богом поряд добром творити!

Настав час відповідальності, зайве боятися, потрібно діяти _
Спілкуватися просто, відверто - лише про головне, тільки щиро.
Серцем розуміти світ, і любити все те, що нас оточує.

Мертва людина, якщо немає в серці подяки.
І бездушна, коли в серці її немає радісності.
Вогонь, внутрішній вогонь, що в її сердці,
То є найсильніша з усіх сил,
Бо вона з Любові, і шанує все існуюче в світі.

Потрібно зупинити в думках своїх бійки,
І на території Святої Русі _ в Україні.
Майбутнє - це наша безмежна Любов,
Відсутні чоботи війни в сердцях Її.

Одного разу мандрівник прийшов у велике місто ...
Він записував для майбутнього все те ,
Що він бачив і чув у своїх подорожах. Всяк було.
Писав , щоб залишити для всіх тих , які прийдуть після нього ,
Все те , чого він навчився , коли топтав поверхню землі.
І дуже сподіваючись , що це буде корисним для їх долі.
Життя _ це добро Божої благодаті!
І відмова від побудови Загального Добробуту
Безумовно звалить в яму навіть велетня !
Він не приєднався до жодної з релігійних практик світу ,
І звертати його до будь-якої віри , _ це марна трата часу.
Якщо він і віруючий , то тільки зараз і в те,
Що він називає Майрой - Універсальної Енергією ,
Яка відповідає за Єдиний Закон ,
Його не дозволене переступати ,
Тому що в такому випадку весь світ зникне і назавжди.
Споглядаючи безлад у світі подорожній пригадував ,
Як багато століть на площі Людина була засуджена до Смерті.
На вулиці , яка повертає праворуч
І якою він йшов на зустріч з нею ,
Йому зустрівся гурт жінок з околиць та міста .
Коли він побачив , що вони плачуть , то сказав :
"Не оплакуйте мене , оплакуйте Єрусалим".
Він сказав про те , що відбувається зараз , на шляху до Нового .
Починаючи від завтрашнього дня , що було гармонією ,
Перетвориться на безлад . Замість радості і веселощів
Прийде скорбота до осель буденних днів .
Те , що було миром , відступить перед війною ,
Яка в далеке майбутнє пройде своєю стежиною ...
У сьогоденні, по тій же колії гуркоче поїзд надій і вір ,
Що залишається лише тільки мріяти про швидкий кінець
Передчасних зморшок - незабутніх слідів поневірянь і бід.
Кожного дня, із Громади Миру , для Загального Добробуту ,
Сіються зерна Добра по всіх частинах світу ,
Щоб разом звеличувати Світло _ Любов!
Радістю і добром, надією та вірою.
Голос Його _ Сина Божого, вчують,
І вийдуть ті, що чинили добро наслідуючи Його,
Для життя в злагоді — жити спільнотами мирно.
***
Однажды путешественник пришел в большой город ...
Он записывал для будущего все то ,
Что он видел и слышал в своих путешествиях . Всяк было.
Писал , чтобы оставить для всех тех, которые придут после него,
Все то , чему он научился , когда топтал поверхность земли .
И очень надеясь , что это будет полезным для них.
Жизнь _ это Божья Благодать Добра!
И отказ от построения Общего Блага
Безусловно свалит в яму даже великана.
Он не присоединился ни к одной из религиозных практик мира ,
И обращать его к любой из вер , _ это пустая трата времени.
Если он и верующий , то только в настоящий момент и в то ,
Что он называет Майрой - Универсальной Энергией ,
Которая отвечает за Единый Закон,
Его не разрешено переступать,
Потому что в таком случае весь мир исчезнет и навсегда.
Созерцая беспорядок в мире путник вспоминал ,
Как много веков на площади Человеку была Смерть присуждена.
На улице , которая поворачивает направо
И по которой он шел на встречу с ней ,
Ему встретился группа женщин из окрестностей и города.
Когда он увидел , что они плачут , то сказал :
"Не оплакивайте меня , оплакивайте Иерусалим".
Он сказал о том , что происходит сейчас , на пути к Новому.
Начиная с завтрашнего дня , что было гармонией ,
Превратится в беспорядок . Вместо радости и веселья
Придет скорбь будничных дней .
То , что было миром , отступит перед войной ,
Которая в далекое будущее пройдет своей тропой...
В настоящем , по той же колее грохочет поезд надежд и вер ,
Что остается лишь только мечтать о скором конце
Преждевременных морщин - неизгладимых следов лишений и бед.
Ежедневно, из Общины Мира, для Общего Блага,
Сеются зерна Добра по всем частям света,
Чтобы вместе облагородить Мир радости и добра,
Надежды и Веры _ Любви и Согласия!

Чи пам'ятаєш солодкі роси журавлиних ночей?
Ти мене не втрачай. Посеред метушні явне і приховане...
У краплях дощу звичної молитви
Будні прожитих років і бажань струмочком очей.

Пишу зухвало сюжет Вічної повісті.
Підставтавляю долоні у краплини дощу.
Думку просту у звичайні рядки:
Серцем люби, як лише любити можеш ти.

Торкаюся цілунком до ніжної берізоньки.
Веде мене крізь ліси справжня нитка Аріадни.
Ти подихом своїм, наповни вірою розхрестя крил,
Щоб як ластівка гніздечко німбу звити _ Живи!

Ті, хто невіглаством сіють брехню, війни і диктат влади,
Самі гублять себе, вони самі руйнують душі свої.
У цьому і є їх вибір шляху інкарнації.
Вибір білетів завжди існує _
Бути з Богом, або на переплавку до Галактичної Ради ...

На Майдані надуті скинули маски і шкуру овечу
Немає потреби шукати в сіні голку ...
Блювотиною пахнуть солоденькі промови
Стікаючи слиною голодного вовка...

Одруження сенсом життєздатних традицій не бачу , тільки чутки ...
Лицеміри верхівки загрузли душею в липкій трясовині...
Вони давно все по полицях розклали.
У серцях порожнечу розірвано на друзки.

Розпеченою магмою ллються їх отрути _ до зброї .
Розвиток культури... Спробуй стриматися ...
Мудрому вихід - небес нагорода_
Покаяння , за Мир молитися до Бога.

Знаємо ми добре ціну Дружби і Братерства.
Не порушуймо слово Честі та Добра.
Світло засяє любов'ю до рідного краю Праведним мечем.
Пам*ятаймо, як Недругів гнали _ згуртувавшись плечем.

Нехай Совість, в серці кожного із нас,
Прочитає Любові Святий Наказ:
Мій Сину - Воскресінням, Честь і Совість Божу ,
Любов'ю Землю , Русь Святу _ Україну ,
Збережи Батьківщину рідну!

Земля твоя, Ненька, стогне біль угамовуючи .
Про ту красу, що була - згадує.
Де пахла землею живою вона , народила весною квіти і луки.
Весною ж хлібом її засівали , а восени світом його збирали.
Тепер все інакше , все брудом покрито ,
І пульс в ній ледь б'ється - серце розбите...
Але знову відродиться зуміє вона ,
Коли колоситися почнуть знову хліба.
Хліба золоті , тепло де і праця.
Там радість і щастя Любов'ю звуть .
Колос важким зерном наливаючись ,
Підніметься до сонця в променях відбиваючись .
Наллється він соком тим життя початку .
Сонце зігріє його своїм жаром.
Жива водиця напоїть листя , там хліб вродить на диво .
А глянеш навкруги і душа заспіває,
До чого ж все красиве, наче святе вино.
Повітря там чисте, як прозора нитка ,
Світло в небі ярить, що полум'я !
Відкриєш очі і побачиш,
Як диво народжується, разом з тобою...
Розправляться крила , зімкнуті від болю ,
Вирощені в тяжкій неволі.
Щоб зповнити свій заповітний дар - залиш свої окови.
І успадкуєш вогонь , вогонь для життя - тебе нової .
Вогонь любові, він у вас потух , коли любов охолола ,
І не побачили тих мук Отця Любові горнила .
Молися, і ти тоді зрозумієш , як потрібно Слово Бога.
І приведуть тебе Слова до Великого Порогу !
Вмийся росою живою Земля.
Напийся цілющої вологи з струмка.
Тепер , снігом талим повернися до нас Водиця.
Якої і ми ще зможемо напитися .
Візьми аркуш живий , в руки чисті, дочка.
Нема потреби садити гірке насіння в Землю.
Вона ж родити не зуміє квітку.
Квітку ж Багряну розвинути Духом _ я хочу !
14 серпня 1996-2014рр

Вітер перестає дути
І є тільки нескінченна прозорість повітря .
А вона - всюди. Тиша благовійна...
Два чорних птаха - Думка і Пам'ять
Нечутно пролітають над Землею.
Із настанням сутінків Святі птахи
Присідають до господаря на плечі
і докладно розповідають йому про все , що бачили.

_ Мандрівника, як брата, фея Світла пригорнула
І мовила йому слова:
...В світі зростають сили Добра ,
Адже сили - від Неба.
Гарна радість від Духовного хліба.
До справ Святих приєднався Схід.

Звірячому - біда , слабким - паростки Життя.

Духом повстали в Русі , підсумок очевидний.
І багатьма він шаною на види світлий.
Пророцтво є. Найдавніші живі.
Вони всю міць віддавали Носію Сили.

Сивочолого Одкровення святе ,
Суть цікава і багатьох захопить.
Подвижником, зі Сходу, сказано досить.
Хто відкидає Хліба - віддалився від Бога.

Суть ясна - розділені права , тумани густі ,
Духовна спрага, вогонь , сталева лайка...
Наполегливі глузування , відсутня рівновага , біль.
Побажання миру - Хліб Сіль.

Любов, лише Добро пророкує
І буде литися вдень і вночі ...
Відкриються Любові Двері ..
Залишилася лише риса одна ...
Знайде в собі відміну душа...
І немає місця в тому Величі ...
Хіба той факел догорів дотла?

Він дивом, лише в Любові тут уцілів.

_ Вершиться день і ніч робота ...
Для світлих думок і для зльоту ...
Над усіма Радуга зімкнулася
І всім нам тихо посміхнулася .
Як важлива кожна людина!
У її полі Життя пробуджене,
Де піраміда засвітилася ..
Як багатовимірне кіно здасться Любові Вікно .
Не кожен Душею побачить те ...
І Слово мудрості вчуватиме ..

Але, хто побачить,своє, в тому і є таке...

_ Так, у Витворі ж є ще загадки ...
Хто шукає Світло Душі, Той яскравий в тілі ,
І до Нього стікаються, і нині народ жаркий,
Хто за долю свою почав дбати ,
Щоб в світі тих стандартів вціліти ...
Адже є ж бо люди у вовчому тому образі,
Всі вони надягли маску величі ...
Готові в горлянки одне одному вже вчепитися.
Втратили своє нарождення особистості!
Холод і голод чекає в дорозі хворого ,
Горить Земля під ними , гряне термін
І буде цей подорожній самотній .
Бо душу дияволу продано за аршин ..
Смердотністю лише тільки Заходу милий він ...
Схід піднявся вже з колін .. багатьом у полі жарко ..
Горить Вогонь Любові в потоці яскравому ..
І Мати Земля , тією силою наповнює сердця,
Щоб Воля до Життя Землю відстояла .
Ми ж не судді, нам Суддя - Сам Бог.
Він чекає від нас рішень , покаяння,
В ті грізні хвилини випробування ..

_ У світ прийшов , із Мудрістю епохи ,
Одинаком мандрівник з глушини Молочного Шляху .
Водолій Чашу мірно виливає
І любов'ю Світла землі покроплює .

Дух Святий всім силу дав ,
Врата відкриті - там Світла жар.
Сатани закінчено бал-маскарадік ,
Лис-хитрун до лісу втік .

Ті , в кому злість і чвари сильні,
Ким викривлено правлять сили темряви ,
Будуть позбавлені Енергії Родового Гнізда
Істинно згинуть - як посіви Творця.

Осяяними Богом всі чвари геть зжиті ,
Співтворцям серця Пророцтвом відкриті.
Для світу , Хліба Знань дав Єдиній Творець.
Він , для всього Сущого - Вінець .

Тиша, благовійна - скарби людської пам'яті і мудрості. Господар, мило друзям всміхнувся. Струмує із Серця любов, як велика ріка. У небесах Місяць говорить із Зорею: «Він, всіх любить і буде вічно з тобою ...»
Дякую друзі. Бувайте здорові.

Життя у кожного із нас своє...
І в унікальності, мелодія душі є неповторною...
Вона піднесено співає, мріючи і любляче.
В ній трембітами жага невситимого Вогню.
Благовісту Месії, перехожі хрестяться вірою в дива.
Так, чарівноткана пісня-вістниця _ трепетна,
Вона велично, наче Свободи птаха,
Панує дивом - свято в небесах!
Радість несе _ Його світло люблячим серцям навкруги,
Сама собою, всі порожнечі щастям сповнюючи.
Надихаючись, танемо в миті явлення,
Благовістом крізь гармонію молитовного співу_
"Все для Тебе !"
Неповторністю священне: "Ти благословенна!
Він Сином Бога назветься
І царюватиме довіку .
Той , хто увірує , - спасеться .
Так буде щасливий чоловік! »
Повіки нашої душі мелодія - Свята Енергія Любові,
Безмежна Вічністю _ Вічна в безмежності!

До рідної неньки-Землі
Квітне весняний садок віршами.
Я, як дитина, радо відкрию вікна, дощ впущу,
Присяду і тихенько посміхнусь журбі...
Встану, подивлюся до сонечка,
Йому молитвою: Господи,
Боже наш, Отче істинного світла любові,
Що прикрашає кожен день
Небесним світлом і ніч ясними зорями,
Просвіти наші серця
Невгасаючим світлом Своїм
Для правдивого розуміння Життя.
Збережи наше життя без спотикання,
Для шляхетної ходи та можливості славити
Твоє пречесне й величне Ім"Я
Отця і Сина, і Святого Духа!
Для всіх, хто любить Тебе
І прагнуть повсякчас Миру - Вічного Життя,
Хай буде світло Любові!
Нині і повсякчас, і на віки вічні
У казковощедрому просторі!
Амінь

Думки - натхнення зіркові мости ...
Правду, твоє, пір*їнно співало:
Там , де була віра , буде розкрита.
Вороги ворогів пастимуть ,
Вогонь , небо заплаче , запалить , перерване ,
Нічне підприємство. Вожді будуть сваритися...
Війна , грім , багато поля обезлюдніли ,
Переляк і шум , штурм на кордоні ,
Великий Великий ослаблений , прощення Вигнанцям ,
Багато країн, по морю прапор Бороди .
Гам буде марним , слабнучі пов'язані,
Голені захоплені : обраний Всемогутній,
Слабшати двом Червоним і чотирьом дуже перехресним
Дощ, що перешкоджає могутньому Монархові .
Справу відкрито запозичений приваблюючий , море переходити .
Примирення , немає спокою , торгівля втомленого , немає одруження .
Табору, місту новому (дев'яте, племіннику ) - моєї вовни силу піднімати .
Гострота і ріг будуть в ходу при бурінні...

Поет дякує пастуху, за те,
Що він його твори співає.
Пастух, від смутку нудьгуватиме,
Якщо вірші поета не матиме можливості співати.

Якось я спав, і мені наснилося, що Боже життя - Радість.
А коли прокинувся, то відкрив, що життя - Обов*язок.
Я виконав свій Обов*язок бо відкрив, що Життя - Радість!

Дива, який дивочарівливий з любов'ю напій...
Осінь рваним ритмом вальсу самотьно в журбі...
Думки думки, а я думала, що він тільки мій!
Вперто вірила, чекала, але лишилась сама...
Навіялись рядочки в тиші лілейно,
Наче серденько матері-природи сувій :
Україно, рідна, наче край любистку,
Того, що мудрі матері
Кладуть дитині у колиску.
Ти Духом Святим жива і живи..!

Творити добро
це так природно
як дихати
світліє на душі
осінь на дворі
ти з далекої планети...
белебенять дощі
який наш світ ...
ти очікуєш зустрічі
вже твій бал затих ...
зал спорожнів
згасли свічки
і як дерево ти
стоїш одна
ще не розуміючи
що не прийде твій принц
вже ніколи
стоїш і чекаєш
чого ?
сама не знаєш
певно тобі знати не дано
про фундамент
подих вітру радості
на якому грунтується краса
і сила земної Жінки
яка загадково
незбагненним чином
продовжує шлях
в сакральних глибинах..
Щаслививі ті
хто віддає
і у кого є що віддавати
осінь на дворі
повертай додому ...

До нового всі
у мене свято
рік одцвів
всього було...
дні в минуле одлетіли
немов у вирій
а мені
вічного зерно лишили:
шануймо дружньо
мужню силу
шат красу Любові!

Ромашкова роса таїною причастя дихає...
Осінь мереживом листя прилягла
У павутини днів літа, що минає.
Пристрасть думок вибиває візерунок різьблений:
Милий Боже! Русь свята - в Дусі єднаймося!
Прийшла росою на побачення до мене в золотистій лусці пора...
Немов мить пролетіли зграями роки, ростало в дні ...
Відлетіли журавлі, з ними i ми - горлице,голубко моя...
Шукай не шукай - пиши не пиши,
На нас надія Його.
Молитовно верби коси розплели ...
Холодом зорь дихають осінні дні.
Чекання... Знову поманить далина нас в радість весняну,
Як оксамитова пора - сяйвом Різдва зустрічні обійми!
То діти повертатимуть до Рідної домівки
У потоці мережив сніжної подруги - Зима.
Споглядаю - хуртовинам протистоять двоє.
Міцнота дужа зоцільними крилами...
Один-чудовисько, охоронець палацу,
Той кого незнают багато,
Той кого вже не лякає смерть ...
Інший - наче веселий...
Але в ньому бува немає і краплинки веселки,
За якою ховається втомлений людина ...
Такі різні, вони звикли до...
Доля грає життями...
І чи зможуть вони знайти щастя?
Хто знає?
Йому ж бо - все відомо! Любов бо ж вічна.
Він люблячій все - від Бога вродою.
Бо має спокій - Світ пізнав через причастя.

Трояндове пахтіння
Любові пісня радостен правімо,
Любімо - Шануймося,
Вічного - Я.
Любов одвiчно,
Свентовіт, Бозе наш Світлий!
Славимо і ТріславімО Тя всі-Родно!
І просвіти Ти Душі наша
Й ниспошди осяяння під серця наша,
бо Благий Бозе Ти єси,
Д-А до всіх РодАм наша.
Тя одвічно велічлЕмо і в Пологи наша закликаємо,
Да буде Душі наша зі Тобою,
Нині й прісно й від Круга до Круга,
Й у вс*ї часи,
Допоки світить нам Сонце-Ярило!

Осень саксофоном ласкает ноты любви.
И в седые проседи дней мелодия летит:
О, Любовь моя, я всегда с тобой.
Моя душа в тебе поет сердцем нежности.
Во вселенной, нежным тоном звучат слова:
В радости, все наши чувства счастья.
Это гармония любящих сердец
Ваяет свои кружева вальсом света Осени!

_Привет ! У нас сегодня солнышко светит ,
Погода прелесть _ как Ты!
Что нового в Твоей повседневности ?...
_Здравствуй! Миром живу,
Где все живое склоняется
Перед единым Творцом,
Вечной Бесконечностью,
Опечатаной в конечном.
Просто добрая Осень в любви
Наливает прелесть даров до краев…
Тополь листья последние сбросил,
Грустно глянул в окошко твое…
Слышу Твой голос: _ Нового что?
_Не грусти… ничего не случилось…
Вот уже и Сентябрь. Холоднее рассвет.
И небесами ледяную усталость
Осыпаю я с плеч _ как тоску прошлых лет…
Бьется в сердце гирляндами дождь…
Не грусти… В этом мире многое тленно,
Вечна только Любовь - Её луч золотой!
Выпью я твою боль, непременно ,
Как мужчина любимый Тобой!
И укроет Ноябрь нас янтарной листвой…
Я люблю Тебя – всегда Твой...
О Мать, взгляни!
Дети твои - на пути домой!

Якщо немає грому, то немає зіткнення.
Якщо немає Слова, то немає Одкровення.
Якщо є іскра, то буде вогонь.
Ти - дитина Божа, не бійся погонь.
Адже коли женуть, то більше полумья.
Світло розпалюється день від дня.
Іскри летять, запалюють інших:
Юнаків, старців і літніх.
Людям, чиї серця відкриті для Бога,
Його вогонь візьмуть, і таким Світла дорога.
Але, важливо ще його зберегти.
Так Світло нехай світить перед людьми,
Щоб вони бачили ваші добрі справи і
Прославляли Отця вашого Небесного.
Всі люди мають право в Царстві жити.

- Кохана, я буду для багатьох загадкою,
Хвилюватиму пекучою таємницею...
Завжди буду привабливим та солодким,
Незбагненним і жаданним ...
- О, мій єдиний - рідний!
Я бути можу зухвалою і безглуздой,
І у примхах дуже неслухняною ...
А будеш добрим,
Стану я вірності покірною,
І для тебе відкрию душу!
У твоїх Божих долонях
Палає променисте тепло.
Я буду, як сніжинка і розтану ...
Мені з тобою так легко,
Що всіх на світі я благословлю!
- О, Любове моя - кришталева чистота,
Пригорнусь до тебе так натхненно
Живим фонтаном Світла,
І радісно забринить довкола
Дзвіночком любові мелодія серця!
Ти відгукнешся - неодмінно в пристрасті:
Ми всі маємо триматися в єдності,
Адже-це запорука до успіху і щастя!!!
- Тобі, кохана Україно! Дарую сили всі, що маю,
І мою працю тиху, в любові, як і мої вірші
Подякою до вівтаря душі побожно я складаю.
...Життя планети триває!

Над ланами сонце сходить.
Мій косарик косить роси...
Іноді, він так виглядає смішно - по-дитячому!
Можливо подруги, друзі, мене зрозуміють, що
Є чоловіки, з якими хочеться бути жінкою.
Запитально-м'яко нахиляти голову,
Жмуритися крізь вії, качати головою...
Тамуючи подих, вислуховувати натхненні мови,
Світитися напівусмішкою - любий,
Ми з тобою однієї крові.
Інколи хочеться відвертості, але не на всі теми,
А тільки на ті, на які прийнята відвертість,
Решта тем з ними взагалі не важливі.
Хочеться простягнутої руки,
Тремко припадати до плеча,
Приємно - коли б іскри палали в зіницях
І подив у співрозмовника,
Тому що красиво, тому що
Немає Трійці без клечання,
Як і домівки _ без родинного тепла.
Є літо Божого вінчання,
Де мій косарик косить роси
І ревно працює жінка, як бджола..
Та ще, знаю, що можливо скажуть:
"Це ж бо нісенітниця..!"
Усміхнусь теплом - моє життя,
То все-таки є моїм,
Мій косарик - моя Божа доля...

Любов Бога наповнює життя!
Любов Бога звільняє життя!
Шляхетною життя красою
Є любов Бога.

Подорожній посміхнувся розмірковуючи...
Торкнувши сивину скроні подумав:
Хто ж із людей, бути щасливим відмовиться?
Життя в Любові таке чарівне!
... Падати, це як частина світської метушні.
Підійматися на ноги - її проживання.
Бути живим, то є подарунком всюдисущої Любові.
А бути щасливим, це як право вибору,
У будь-якому випадку - для кожної людини.

Куранты бьют на Спасской Башне
Двенадцать раз - Россия перешла
В свой Новый Год - что может быть прекрасней
Того космического рубежа,
Что даст свободу, мир всему столетию,
Что разольется вдаль, и в высь, и в ширь,
Неся Земле - Земное долголетие,
А людям всем - сияние светил!

Но что Москва? Она уже другая,
Она теперь оставит тот уклад,
Который всех давил, не признавая
Ни радости, ни чести. И подряд
Идут от дальней вехи волны гнева -
Народ проснулся к мыслям о любви.

И будет очень скоро пол-Земли
обьяты пламенем напева.
Росся встанет, а за ней - весь Мир
Проснется к новоиу, гремя цепями.
И тех цепей заржавленый кумир
Низвергнут с пьедестала будет вами.

И Мир очнётся к счастью и любви,
И Мир очнётся к доле долгожданной -
Любить, творить, сажать везде цвеы
И не страшиться пасть на поле бранном.

Спокойно жить, растить детей и петь
С зарёй и птицами. И лучшей доли
Желать всем людям, и с Землёй успеть
Пройти рубеж низвергнутой юдоли.

И будет Новый год тем Просветленьем,
Что Свет Души до каждого из вас
Дойдёт с особым ускореньем,
И близится Свиданья светлый час,
Когда все люди постепенно
Пройдут рубеж дуальности. И вдруг
Почувствуют такое облегченье,
Замкнув в груди своей сиянья Круг.

И год пришёл, неся возможность встречи,
Но встречи - с кем? С самим собой!
И будет так, Вы лишь должны заметить,
Как образ ваш вас приведет Домой.

Живите, пойте и любите звонко!
Я вас люблю, и скоро вся Земля
Преображения оденет кольца,
В которых Новый Мир придёт сполна.

Удачи тем, кто к этому стремится.
Удачи тем, кто знает наперёд,
Что это обязательно случится
И Новое стремительно придёт.

На том закончу. делаете верно,
Когда несёте людям Новый Свет.
Всем - счастья, радости, и непременно
Придёте вы к сиянию Побед!

С Любовью, ЭЛЬ МОРИЯ

Уроки, які я пройшов, для мене є гарними всі.
Важливо собі сказати: "Прости помилки і з Богом живи !".
Тепер живу, дихаю я лише Тобою
Знаходячи ніжну радість любові і спокій.
Ти - все, що я коли-небудь хотів.
Ти - те, що мені потрібно було.
О Боже мій !
У світі немає нічого природніше Царства Твого !

Кожен день два чорних крука - Думка і Пам'ять-
нечутно пролітають над Землею.
З настанням сутінок священні птахи спускаються на плечі господаря
і докладно розповідають йому про все, що бачили...

Все людство в зерні Духа
Належить до різних планет,
Хоча і знаходяться на Землі,
На одній із станцій своїх ...
Є шлях землі і шлях крил,
розберися і відміряй.
Велике відчуття крил,
Коли піски замітають слід.
Коли ім'я Храму вимовлено буде,
Тоді настане зображення Духа.

Яке ж млосне очікування ...
О, чудова Троянда!
Перебіг річки моїх думок
Торкається скель пишноти
Скали твого мовчання.
Ймовірно, це ніч вкрила
Покривалами німоти
Чарівні вуста любові ...
Нехай тиша тобі співає
Про благословення нашої зустрічі.
Було чутно мені голос у тиші:
"Хочу вірити любий мій...
Лише тобі ... "
І раптом, на зірковому небокраї,
Як вогнi салюту,
Проявився напис:
"Вірю, душею люблю!"
І в диханні ніжності
Моє серце проспівало:
Трояндо Щастя..! Чекаю ...
Яке ж млосне очікування ...
I як же чарівно прочувати:
"Cинку, я тебе люблю!"

А у нас мрячить дощик ...
Піснею ніжності з серця ...
Я кличу Тебе ...
Ти лети мій голубе ...
Вище - за хмари ...
Там голубка мила ...
Що серцю наймиліше...
Сонечком зігріта вона...
Лікувальне зілля жадає...

Кожен cам творить свою долю.
У недiленьку раненько
Хором дзвони дзвонять,
Парком молодії пари, як голуби,
Любов'ю плетені ходять ...
Творці - творять своє життя,
Жертви - скаржаться ...
Твори, але не скарги!
Світ такий, яким ти його створюєш.
Будують твою реальність -
Твої думки і слова...
Ти - автор своєї картини Світу,
І за неї відповідальність - твоя.
А якщо тобі
Не подобається твоя картина,
Сам намалюй будь-яку іншу - ту,
Яка тобі подобається ...
Таким чином, ти робиш Вибір.
...Кожен сам творить свою долю.

В'ється любові незгублена мить,
Як невидима крихітка дива Таїни...
Ти далеко i поряд, серце так затріпотіло ...
Безтурботно мчить по волошковому роздоллi
Схарапуджене, моє білогриве,
На вольнодухому коні - дитинства диво!

Слухаю Тишу Моєї улюбленої Гори.
Ніжну пісню джерела ...,
Листя шепіт у лісі ....
Співає симфонія дощу ...,
Обіймає вітер за плечі
Безкрайні бархани пустелі ...
Земля - любов Моя,
У Тобі панує Божественна Сила!

Посмiхнiться ... Чуднi обрії нот Ярила -
У садах Душі мигдаль зростає ...
Мені вона, немов мелодія скрипаля.
Як кожен день зі сходом сонця
Радiсть розкриває Його квітка рожева,
Дарує плоди Любові - Життя!

Я жив - як вітер: він перестає дути - і є
Тільки нескінченна прозорість повітря всюди.
Так і серде духовне: якщо політ-медитація
Зупиняється - тобто є тільки Світло Любові - Божественне Світло,
Яке перебуває в Спокої - Радості.
... Гора Отця, так звуть Мене.
Імен у Мене було багато ..., не раз Я приходив на Землю ...
Я став Будинком для всіх, хто шукали Мене,
Я став Отцем для всіх, хто любили Мене,
І йшли в Мене. Я став Тим, Хто занурює в Себе.
Відчуй Мої Руки і на них - землі Мої: степи, ліси, озера ...,
І летючих над ними вершників Життя.
Все це жило в Мені століття за століттям, за роком рік,
І Я вбирав досягаючих - у Себе.
- Як Ти живеш зараз, кому допомагаєш?
- Як Я живу - ти бачиш: з безмежних глибин
Виходячи Великою Горою любові,
Я відкриваю Безмежне Світло - людям Землі!

води думок
як ріка
річка тече
переливаючись і брязкаючи
біля струмка
пам'ятаю
вперше
глибину очей Журавки побачив я
а в небі
сяють зірки
але
яскравіше зірок
твої очі
такі
тільки у любові
пронизують простір
насолода побачить
як земний небокрай
зірницею спалахнув
приємна дивина
незвичайні...

Нарядившись в платье белое,
Сирень под окнами цветёт.
И как невеста непорочная.
Жениха всё ждёт и ждёт .
А он в дороге задержался...
Залюбовавшись розою,
Вдыхая чудный аромат,
В Любви ей признавался прозою .
И закрутилось...Понеслось ...
Незабудки , хризантемы , лилии...
В жизни так уж повелось ,
Всех называл он - милая !
А скромная сирень всё ждёт,
Фатой прикрыта седина.
Нарядившись в платье белое,
Всё под окнами цветёт одна ..

Доля змерзла, у віконце постукала,
Хустина на плечах студенiла.
В очах Її слезіночка тремтіла,
Але в серці крижаному Любов - жива!
І люб'язно я двері гостинно відкрила,
До палаючого каміну підвела.
Укутавши в ковдру, Долю в крісло посадила.
Гарячого теплом у змерзлі долоні подала.
Вона довiрою, відпивши з келиха напій,
Раптом стрепенулася, серцем ожила.
Так, лід розтанув і настала відлига...
Посмiхнулося жiноче -
Любов в Душі навіки розцвіла!
Наповнює красою добробут життя.
За доброту мені Гостя побажала:
Любові взаємної, щастя і тепла.
На довгі роки подругою стала,
Пригорнувшись до плеча
Серцево прошепотiла - Доля...

Пасхальна звучить мелодія
Диханням любові парафіян серця
В час Великодня
Крилами пелюсток лунають дзвони
Син Божий Воскрес!
Зорiють свічки
МолитвА до Небес
І душа до океану злетіла
Вслухайся ...
Серця орган в басах стихає
Але відчуття
Зберігаються
Енергія думки по октавах проходить
Вібрує і зростає знову
Радiсно проникає в серце твоє
Воно кришталевої чистоти
Як води джерел Святої Русі
Горить в полум'ї Світла
Единотвого легіня Любові
Відчуваєш - Христос Воскрес!
Запитуй
Що тобі робити - як бути?
Так здійсниться Твоє таємне і святе
Бо Серце відповідь знає
Відає воно - просто серцем Свiт любити!

Боже милосердний на могутнім небосводі!
моя душа полонянка Твоєї любові-щаслива і вільна
Твоя ніжна любов - Милiсть без міри
зробила мою душу ще чистішой і світлішой
співом радіють уста мої
та серце моє
яке Ти врятував!
дякую за посланий мені подарунок з небес
це яскрава мить - Життя
Великдень _ Воскресіння
де жаркі сонячні промені
ліплять чарівні і казкові візерунки щастя
зі світла і тіні
де в хмарах купається веселка
і білі кораблі пливуть по синьому небу
перетворюються в нічній тиші зірки
i місяць з красунею Луною
танцюють вальс по Чумацькому Шляху
де Твої очі
дивляться в мої із захопленням
А вітерець пестить обличчя
краплі дощу пахнуть трояндами
відкриваючи свої почуття
своє серце і свою душу - відкрила себе
iншу - нову
cмішну
цікаву
веселу
де дивним чином наче розтанув лід страху
перетворившись на джерело чистої Любові
з яскравим внутрішнім світом
мрію закриваючи очі
я відчуваю Твоє дихання
биття серця
тепло сильних рук
обіймають мене
Твій оксамитовий голос
дивним чином відводить в нескінченність Всесвіту
за велінням серця - роблю крок
дозволяю собі знайти новий сенс - Шлях Любові
вірю - читаючи мої зізнання
на Твоєму обличчі грає відверта
радісна і мудра посмішка
Надія дає крила моїй мрії
Істинне бажання обов'язково здійсниться
зустрівши Любов - ніжно обійму
щаслива і вільна - з Богом в серці.

я дозволяю собі цю слабкість - Любов
моя нiжність шовковистих крил
в Твоїй силі любий
і Твоїх руках моє серце
маленьке
тремливе і живе
важливість від розчулення
захвату
бажання
і щастя від того
чим наповнена душа
воно веде до боротьби зі своїми ж почуттями
Із присмаком буднiв і болю
із грамом трутизни
загадковi почуття відкривають казковi двері
за якими може перебувати розчарування
і тільки ми вирішуємо
тримаючи ключик від щастя в руці
відкрити
чи ні...
ми маємо право бути тут і зараз
це наш перепустка - у Вічність!
Любов - це як квиток
який нам дано придбати
по дорозі життя
несучи кожен свою валiзу
і якщо мiй тягар стане легше
я швидше прийду до омріяного
Єдиного - Улюбленого
потрібно тільки дозволити собі
не озиратися
а йти в перед
до Істини
слухаючи своє Серце.
я Тебе кохаю
мiй найдорожчий - Єдиний!

Без единого шороха ветерка
Вечером море спокойно.
Дыханием тишины укрыты земные просторы.
И в этом чувстве ласково тону,
Как восхитительно там одиночество!
Встречаешься, общаешься, дружишь,
А потом понимаешь, что любишь - бесконечно...

Душа - Загадка, вона, як крихке скло ...
Така чиста - як пелюстка ромашки,
У ній лілії цвітуть ніжно ніжно,
І літають птахи, метелики, комашки ...
Душа - ранима як бажання.
В озерах вод глибоких...
Якщо прозорі наші подумки ,
Наче води джерело
З долею ми в хованки не граємо,
Друзів наших серця
В ній жаданним Раєм.

Мій друже.,
Я пливу крізь пил віків,
І клавіш спалених мною мостів,
До ранкового променя...
Але, я не прошу пробачення...
Молитвою Богові шану - вдячний Йому
Знайшовши те, чого заслуговую.
Спалахом в небесах
Осяянно невинності дах...
Увійду в свої надра - глибокосочисті світи,
В них - Земля, що запрагла родючости.
Споконвіку нема там провини,
Де в любовi злились половини...
Наповнюю чашу грудей Милосердя
Припливом Його незліченних дарів,
Щоб вилити їх в океан світів ...
Ось йду крізь пил доріг,
Не спалюючи останній міст...
Подорожую рікою по життю,
І за глеєм туману - ранком,
Вічності промінь обов'язково зустріну.
Мiй День Народження - посміхнуся Щастю!
I, наче води розталі,
Життєдайнoсти Рай обійму...
Друже, коли дійдеш - до крайньої межі,
Про Його муки пригадай,
Він поряд завжди -Той,
Кому ти не байдужий.
Його страждання і за тебе, друже.

Коли ми поряд, як дiти...
Все здається краще.
Зараз я знаю, бо зрозумів -
Нам бути судилося - разОм!..

Струится из сердца любовь, как большая река
И в небесах Луна говорит со звездою.
«Она тебя любит!» — шепчут мне облака,-
«И будет вечно с тобою.»
Мы сок пожеланий в бокалы нальем,
Мы счастливы здесь, с тобою вдвоем,
Купаемся в радости и любви,
Глаза от счастья сияют твои.
Прошлое кануло в небыль, его не осталось,
На весеннем лугу ты собираешь цветы.
Радостью ласково мне улыбаясь...
Может мне все это снится?
Поцелуй, будто сказочный сон...
Нас не вино пьянит, а счастье!
Сердца поют как птицы - в унисон!