ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.15
19:44
І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей
і немає спокою ніде...
вишкіряє зуби інвазія
вичахлих теорій та ідей.
Пропадають безвісті герої,
гарпії готові на жнива,
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей
і немає спокою ніде...
вишкіряє зуби інвазія
вичахлих теорій та ідей.
Пропадають безвісті герої,
гарпії готові на жнива,
2026.04.15
16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
2026.04.15
16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
2026.04.15
12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,
2026.04.15
10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.
2026.04.15
06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)
Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!
Що несе майбуття?
Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!
Що несе майбуття?
2026.04.15
05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -
2026.04.14
22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.
Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.
Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,
2026.04.14
13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я
2026.04.14
13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень.
І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод
2026.04.14
12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,
2026.04.14
11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.
Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.
Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
2026.04.14
11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
2026.04.13
21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,
лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,
лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,
2026.04.13
18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани
дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани
дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна
2026.04.13
15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Гора (1964) /
Інша поезія
Із розмови друзів: "...хто побачить,своє, в тому і є таке..."
Вітер перестає дути
І є тільки нескінченна прозорість повітря .
А вона - всюди. Тиша благовійна...
Два чорних птаха - Думка і Пам'ять
Нечутно пролітають над Землею.
Із настанням сутінків Святі птахи
Присідають до господаря на плечі
і докладно розповідають йому про все , що бачили.
_ Мандрівника, як брата, фея Світла пригорнула
І мовила йому слова:
...В світі зростають сили Добра ,
Адже сили - від Неба.
Гарна радість від Духовного хліба.
До справ Святих приєднався Схід.
Звірячому - біда , слабким - паростки Життя.
Духом повстали в Русі , підсумок очевидний.
І багатьма він шаною на види світлий.
Пророцтво є. Найдавніші живі.
Вони всю міць віддавали Носію Сили.
Сивочолого Одкровення святе ,
Суть цікава і багатьох захопить.
Подвижником, зі Сходу, сказано досить.
Хто відкидає Хліба - віддалився від Бога.
Суть ясна - розділені права , тумани густі ,
Духовна спрага, вогонь , сталева лайка...
Наполегливі глузування , відсутня рівновага , біль.
Побажання миру - Хліб Сіль.
Любов, лише Добро пророкує
І буде литися вдень і вночі ...
Відкриються Любові Двері ..
Залишилася лише риса одна ...
Знайде в собі відміну душа...
І немає місця в тому Величі ...
Хіба той факел догорів дотла?
Він дивом, лише в Любові тут уцілів.
_ Вершиться день і ніч робота ...
Для світлих думок і для зльоту ...
Над усіма Радуга зімкнулася
І всім нам тихо посміхнулася .
Як важлива кожна людина!
У її полі Життя пробуджене,
Де піраміда засвітилася ..
Як багатовимірне кіно здасться Любові Вікно .
Не кожен Душею побачить те ...
І Слово мудрості вчуватиме ..
Але, хто побачить,своє, в тому і є таке...
_ Так, у Витворі ж є ще загадки ...
Хто шукає Світло Душі, Той яскравий в тілі ,
І до Нього стікаються, і нині народ жаркий,
Хто за долю свою почав дбати ,
Щоб в світі тих стандартів вціліти ...
Адже є ж бо люди у вовчому тому образі,
Всі вони надягли маску величі ...
Готові в горлянки одне одному вже вчепитися.
Втратили своє нарождення особистості!
Холод і голод чекає в дорозі хворого ,
Горить Земля під ними , гряне термін
І буде цей подорожній самотній .
Бо душу дияволу продано за аршин ..
Смердотністю лише тільки Заходу милий він ...
Схід піднявся вже з колін .. багатьом у полі жарко ..
Горить Вогонь Любові в потоці яскравому ..
І Мати Земля , тією силою наповнює сердця,
Щоб Воля до Життя Землю відстояла .
Ми ж не судді, нам Суддя - Сам Бог.
Він чекає від нас рішень , покаяння,
В ті грізні хвилини випробування ..
_ У світ прийшов , із Мудрістю епохи ,
Одинаком мандрівник з глушини Молочного Шляху .
Водолій Чашу мірно виливає
І любов'ю Світла землі покроплює .
Дух Святий всім силу дав ,
Врата відкриті - там Світла жар.
Сатани закінчено бал-маскарадік ,
Лис-хитрун до лісу втік .
Ті , в кому злість і чвари сильні,
Ким викривлено правлять сили темряви ,
Будуть позбавлені Енергії Родового Гнізда
Істинно згинуть - як посіви Творця.
Осяяними Богом всі чвари геть зжиті ,
Співтворцям серця Пророцтвом відкриті.
Для світу , Хліба Знань дав Єдиній Творець.
Він , для всього Сущого - Вінець .
Тиша, благовійна - скарби людської пам'яті і мудрості. Господар, мило друзям всміхнувся. Струмує із Серця любов, як велика ріка. У небесах Місяць говорить із Зорею: «Він, всіх любить і буде вічно з тобою ...»
Дякую друзі. Бувайте здорові.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із розмови друзів: "...хто побачить,своє, в тому і є таке..."
Вітер перестає дути
І є тільки нескінченна прозорість повітря .
А вона - всюди. Тиша благовійна...
Два чорних птаха - Думка і Пам'ять
Нечутно пролітають над Землею.
Із настанням сутінків Святі птахи
Присідають до господаря на плечі
і докладно розповідають йому про все , що бачили.
_ Мандрівника, як брата, фея Світла пригорнула
І мовила йому слова:
...В світі зростають сили Добра ,
Адже сили - від Неба.
Гарна радість від Духовного хліба.
До справ Святих приєднався Схід.
Звірячому - біда , слабким - паростки Життя.
Духом повстали в Русі , підсумок очевидний.
І багатьма він шаною на види світлий.
Пророцтво є. Найдавніші живі.
Вони всю міць віддавали Носію Сили.
Сивочолого Одкровення святе ,
Суть цікава і багатьох захопить.
Подвижником, зі Сходу, сказано досить.
Хто відкидає Хліба - віддалився від Бога.
Суть ясна - розділені права , тумани густі ,
Духовна спрага, вогонь , сталева лайка...
Наполегливі глузування , відсутня рівновага , біль.
Побажання миру - Хліб Сіль.
Любов, лише Добро пророкує
І буде литися вдень і вночі ...
Відкриються Любові Двері ..
Залишилася лише риса одна ...
Знайде в собі відміну душа...
І немає місця в тому Величі ...
Хіба той факел догорів дотла?
Він дивом, лише в Любові тут уцілів.
_ Вершиться день і ніч робота ...
Для світлих думок і для зльоту ...
Над усіма Радуга зімкнулася
І всім нам тихо посміхнулася .
Як важлива кожна людина!
У її полі Життя пробуджене,
Де піраміда засвітилася ..
Як багатовимірне кіно здасться Любові Вікно .
Не кожен Душею побачить те ...
І Слово мудрості вчуватиме ..
Але, хто побачить,своє, в тому і є таке...
_ Так, у Витворі ж є ще загадки ...
Хто шукає Світло Душі, Той яскравий в тілі ,
І до Нього стікаються, і нині народ жаркий,
Хто за долю свою почав дбати ,
Щоб в світі тих стандартів вціліти ...
Адже є ж бо люди у вовчому тому образі,
Всі вони надягли маску величі ...
Готові в горлянки одне одному вже вчепитися.
Втратили своє нарождення особистості!
Холод і голод чекає в дорозі хворого ,
Горить Земля під ними , гряне термін
І буде цей подорожній самотній .
Бо душу дияволу продано за аршин ..
Смердотністю лише тільки Заходу милий він ...
Схід піднявся вже з колін .. багатьом у полі жарко ..
Горить Вогонь Любові в потоці яскравому ..
І Мати Земля , тією силою наповнює сердця,
Щоб Воля до Життя Землю відстояла .
Ми ж не судді, нам Суддя - Сам Бог.
Він чекає від нас рішень , покаяння,
В ті грізні хвилини випробування ..
_ У світ прийшов , із Мудрістю епохи ,
Одинаком мандрівник з глушини Молочного Шляху .
Водолій Чашу мірно виливає
І любов'ю Світла землі покроплює .
Дух Святий всім силу дав ,
Врата відкриті - там Світла жар.
Сатани закінчено бал-маскарадік ,
Лис-хитрун до лісу втік .
Ті , в кому злість і чвари сильні,
Ким викривлено правлять сили темряви ,
Будуть позбавлені Енергії Родового Гнізда
Істинно згинуть - як посіви Творця.
Осяяними Богом всі чвари геть зжиті ,
Співтворцям серця Пророцтвом відкриті.
Для світу , Хліба Знань дав Єдиній Творець.
Він , для всього Сущого - Вінець .
Тиша, благовійна - скарби людської пам'яті і мудрості. Господар, мило друзям всміхнувся. Струмує із Серця любов, як велика ріка. У небесах Місяць говорить із Зорею: «Він, всіх любить і буде вічно з тобою ...»
Дякую друзі. Бувайте здорові.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1496 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1496 seconds