Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Шляхом єдиним
" І вже майже кожен погоджується, що зміни треба починати з себе, та не кожен готовий змінюватись…"
Любов Бенедишин
У пульсі сприйняття ритму Серця Матері Мир_А,
Бути важливо в моменті «зараз», і з готовністю сприймати несподіване ...
Душа моя, як дитина, що прийшла в цей світ з однією мрією _
Серцем розуміти світ, і любити все те, що мене оточує.
Йде громадянська війна, невже людям потрібна вона?
Зараз, настав час Відповідальності.
Зайве боятися. Невже потрібно сіяти зерна страху?
Приємно спілкуватися прямо, тільки про головне, по щирому!
Адже щастя вічне _ Любов Божа у нашому серці,
І чудово, коли повернешся до дитинства _ свого!
І знову стверджую: Поэти-співтворці, любі друзі,
Дякую за те, що несете людям Новий Світ!
Всім людям щастя, і неодмінно Радості літ!
Ви прийдете до злиття перемог, в своєму житті!
Щоб були всі люди здорові, та зростали щастям діти!
Є речі на землі, які робляться не по Божим настановам.
Так, всім нам дана свобода шляху. Молімося за душі, що заблукали.
"Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому».
Ми, все людство, відповідатимемо перед Господом за свої вчинки.
І всім людям побажаю, щиро - Доброї дороги,
Та що б не стало, вставати з колін, і, з Богом поряд добром творити!
С любовью приветствуя вас, друзья, подаю свою руку дружбы.
Сомневаться в Пути - значит закрывать дверь,
Ведущую к Жизни. Жизнь во мне Солнце _ Храмом!
Стены которого из голубых костей гор, а небо _ сводом.
Мне предначертано: с мечом Слова, стоять по эту сторону реки...
Жить по Законам вездесущей Любови.
Верить мне, или нет _ воля ваша, мои друзья.
Но, скажу про себя такие слова:
Я, это я, простой, обыкновенный человек,
И вы _ поэты Пе-эМа, мои учителя, а
Если мыслит кто-то, что кого-то и обидел, иногда.,
И ни перед кем, ни разу, не склонился,
Как во поле, от жара гнется трава,
То простите меня, за слова моей Любви,
За мое упорство, и мой путь.
Я - не судья, я - не предопределения гроздь,
И я - не неизбежная карма.
Я - Свет в человеке, его Радость!
Те, кто воплотился в Руси, это первые
Семена звездного посева Любови!
Украина, Россия и Белая Русь _ Наша Русь Святая!
Как Добро и Зло, Жизнь и Смерть,
Они с Правечности рядышком идут.
Им, свою любовь добрым лучиком дарую.
Веру в самого себя, в Свете разве можно изогнуть!?
Верно, с верой начертано Любовью:
"Вера - Высшая энергия Света ,
Исходит она из Сердца Любви !
Вера, в улыбке и радости шепчет на ушко _ Живи!
Вера, ромашкой белой тихо коснётся плеча ...
Вера, Огнём Небесным в Душах горит, как свеча ...
Вера, в Надежде, с Любовью, укажет Путь нам Домой .
Вера, в Гармонии - Счастье, и Радость , Мир и Покой !"
Огнём небесным начерчу _ Жизнь прекрасна,
И милосердна Светом, как моя голубушка, родная душа,
Которая ловит в ладонь небесные капли _ росистые жемчуга...
Будьте счастливы и прекрасны, милосердные друзья мои!
Все мужчины и женщины, живите в Радости _ чистоте Любви!
http://youtu.be/D81IPDVNelU
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)