Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.20
12:53
Радників багато —
допомоги ніде взяти.
Якось так виходить:
портулак розрісся,
в бур'яні городи:
кропива, берізка.
Встану з сонцем рано.
Копаниця вправна
допомоги ніде взяти.
Якось так виходить:
портулак розрісся,
в бур'яні городи:
кропива, берізка.
Встану з сонцем рано.
Копаниця вправна
2026.08.20
08:07
Залізна «черепаха»
«Коли фортуна зраджує царів,
золото їхніх обладунків стає їхньою труною».
Давньоримський афоризм часів Александрійської війни
Клинки легіонерів вириваються з піхов із пронизливим, холодним скреготом. Цей залізний звук я вже чу
2026.08.20
07:04
Пекуче сонце вище й вище
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.
2026.08.19
21:33
Краватка в синю рисочку, сорочка біла,
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
2026.08.19
21:09
Вже навхрест шиє дощ думки- печалі.
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
2026.08.19
21:00
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
2026.08.19
20:54
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник.
Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент
2026.08.19
19:09
скажи мені скажи
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
2026.08.19
18:35
Націоналіст не нацист – есей
0 Українцям на часі.
1 Є країни з титульними націями.
2 Є в цих краях гості – етнічні діаспори.
3 Є націоналізм в них.
4 Є національна держава, що піклується за свій народ, спонукає до бажання бути тут, або поверн
2026.08.19
15:45
Поклич мене зажуреним сонетом -
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.
Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.
Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,
2026.08.19
14:51
Сусідський кіт зайшов до хати,
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...
Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...
Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?
2026.08.19
13:55
Яка палка гармонія і дикість
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.
Такий коханець гарний і потужний
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.
Такий коханець гарний і потужний
2026.08.19
10:38
Дарунок Середземного моря
«Помста – це напій, який найкраще смакує,
коли він зачерпнутий з глибин моря».
Афоризм Стародавнього Єгипту
…Центуріон піднімає руку, даючи знак своїм людям оточити сходи. Позаду нього чути шум прибою Егейського мор
2026.08.19
07:54
Наближається вже осінь,
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.
2026.08.18
20:06
у сутінок
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб
2026.08.18
17:45
Гребці налягають на весла -
Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,
Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,
Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
2025.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Гора (1964) /
Інша поезія
Приветствия друзьям в Пути
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Приветствия друзьям в Пути
С любовью приветствуя вас, друзья, подаю свою руку дружбы.
Сомневаться в Пути - значит закрывать дверь,
Ведущую к Жизни. Жизнь во мне Солнце _ Храмом!
Стены которого из голубых костей гор, а небо _ сводом.
Мне предначертано: с мечом Слова, стоять по эту сторону реки...
Жить по Законам вездесущей Любови.
Верить мне, или нет _ воля ваша, мои друзья.
Но, скажу про себя такие слова:
Я, это я, простой, обыкновенный человек,
И вы _ поэты Пе-эМа, мои учителя, а
Если мыслит кто-то, что кого-то и обидел, иногда.,
И ни перед кем, ни разу, не склонился,
Как во поле, от жара гнется трава,
То простите меня, за слова моей Любви,
За мое упорство, и мой путь.
Я - не судья, я - не предопределения гроздь,
И я - не неизбежная карма.
Я - Свет в человеке, его Радость!
Те, кто воплотился в Руси, это первые
Семена звездного посева Любови!
Украина, Россия и Белая Русь _ Наша Русь Святая!
Как Добро и Зло, Жизнь и Смерть,
Они с Правечности рядышком идут.
Им, свою любовь добрым лучиком дарую.
Веру в самого себя, в Свете разве можно изогнуть!?
Верно, с верой начертано Любовью:
"Вера - Высшая энергия Света ,
Исходит она из Сердца Любви !
Вера, в улыбке и радости шепчет на ушко _ Живи!
Вера, ромашкой белой тихо коснётся плеча ...
Вера, Огнём Небесным в Душах горит, как свеча ...
Вера, в Надежде, с Любовью, укажет Путь нам Домой .
Вера, в Гармонии - Счастье, и Радость , Мир и Покой !"
Огнём небесным начерчу _ Жизнь прекрасна!
И милосердна Светом, как моя голубушка _ родная душа,
Которая ловит в ладонь небесные капли _ росистые жемчуга...
Будьте счастливы и прекрасны, милосердные друзья мои!
Все мужчины и женщины, живите в Радости _ чистоте Любви!
Сомневаться в Пути - значит закрывать дверь,
Ведущую к Жизни. Жизнь во мне Солнце _ Храмом!
Стены которого из голубых костей гор, а небо _ сводом.
Мне предначертано: с мечом Слова, стоять по эту сторону реки...
Жить по Законам вездесущей Любови.
Верить мне, или нет _ воля ваша, мои друзья.
Но, скажу про себя такие слова:
Я, это я, простой, обыкновенный человек,
И вы _ поэты Пе-эМа, мои учителя, а
Если мыслит кто-то, что кого-то и обидел, иногда.,
И ни перед кем, ни разу, не склонился,
Как во поле, от жара гнется трава,
То простите меня, за слова моей Любви,
За мое упорство, и мой путь.
Я - не судья, я - не предопределения гроздь,
И я - не неизбежная карма.
Я - Свет в человеке, его Радость!
Те, кто воплотился в Руси, это первые
Семена звездного посева Любови!
Украина, Россия и Белая Русь _ Наша Русь Святая!
Как Добро и Зло, Жизнь и Смерть,
Они с Правечности рядышком идут.
Им, свою любовь добрым лучиком дарую.
Веру в самого себя, в Свете разве можно изогнуть!?
Верно, с верой начертано Любовью:
"Вера - Высшая энергия Света ,
Исходит она из Сердца Любви !
Вера, в улыбке и радости шепчет на ушко _ Живи!
Вера, ромашкой белой тихо коснётся плеча ...
Вера, Огнём Небесным в Душах горит, как свеча ...
Вера, в Надежде, с Любовью, укажет Путь нам Домой .
Вера, в Гармонии - Счастье, и Радость , Мир и Покой !"
Огнём небесным начерчу _ Жизнь прекрасна!
И милосердна Светом, как моя голубушка _ родная душа,
Которая ловит в ладонь небесные капли _ росистые жемчуга...
Будьте счастливы и прекрасны, милосердные друзья мои!
Все мужчины и женщины, живите в Радости _ чистоте Любви!
http://youtu.be/D81IPDVNelU
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
