ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Вовк (1973) / Проза

 "Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди" (продовження 3)
Залізна «черепаха»

«Коли фортуна зраджує царів,
золото їхніх обладунків стає їхньою труною».
Давньоримський афоризм часів Александрійської війни

Клинки легіонерів вириваються з піхов із пронизливим, холодним скреготом. Цей залізний звук я вже чула. Тоді, коли залізна стіна римських щитів зламала мою армію біля Нілу. Розуміючи, що час працює проти нас, я наказала єгипетському флоту заблокувати гавань. Я сама піднялася на борт флагманської трієри, відмовившись залишатися в безпечному наметі. Вітер розвівав моє коротке волосся, а в очах відбивався блиск тисяч бронзових та залізних шоломів.
Александрійська гавань перетворилася на арену запеклої, кривавої м'ясорубки. Єгипетські кораблі під командуванням Ганімеда таранними ударами трощили римські судна, вода навколо Фароського маяка стала багряною від крові, а повітря здригалося від криків поранених і брязкоту абордажних гаків. В один із моментів Цезар сам ледь не загинув – його човен почав тонути під вагою солдатів, і великому римському полководцю довелося плисти вплав, тримаючи свої сувої в зубах.
Але фортуна Риму переважила єгипетську лють. Невдовзі з боку Сирії підійшло величезне сухопутне військо під керівництвом Мітрідата Пергамського. Наша армія опинилася затиснутою в лещата. Я пам'ятаю ту битву біля річки, пам'ятаю, як залізна «черепаха» римлян зімкнулася навколо нас, де в мулі втопився мій бідний брат Птолемей. Його золотий панцир став його труною. Побачивши смерть царевича, Ганімед спробував потягнути мене до коней, але було запізно.
…Коли мене, брудну й зв'язану по руках грубими мотузками, привели до тронної зали палацу Брухіон, Клеопатра сиділа на моєму троні поруч із Цезарем. Вона підійшла, торкнулася пальцем моєї щоки, на якій запеклася кров, і тихо сказала:
– Ти програла, маленька дурненька. Світ належить Риму.
– Світ належить тим, хто не стає перед Римом на коліна, –виплюнула я їй в обличчя.

Далі буде.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-08-20 08:07:27
Переглядів сторінки твору 389
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.965 / 5.66)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.994 / 5.8)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2026.11.18 14:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-08-20 13:33:54 ]
Ваша творчість найближча до Б. Пруса, Г. Сенкевича чи когось іншого?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Вовк (М.К./М.К.) [ 2026-08-20 15:52:31 ]
))... дякую, це була б велика честь для мене... Але в мене -- мала проза, метафорична, наближена до поезії в прозі. Мої багатолітні зацікавлення цивілізаціями Стародавнього Світу пов'язані з багатолітньою роботою в Інституті релігієзнавства при Львівському музеї історії релігії.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Вовк (М.К./М.К.) [ 2026-08-20 15:50:39 ]
)))... дякую, це була б велика честь для мене... Але в мене -- мала проза, метафорична, наближена до поезії в прозі. Мої багатолітні зацікавлення цивілізаціями Стародавнього Світу пов'язані з багатолітньою роботою в Інституті релігієзнавства при Львівському музеї історії релігії.